Перспектива міждисциплінарного дослідження кризи соціальності

PERSPECTIVE ON INTERDISCIPLINARY STUDY OF SOCIALITY CRISIS

Keywords: social, sociality crisis, social health, interpersonal relationships, values.

Зміст

Одними з актуальних проблем сьогодення є криза соціальності, фрагментація, атомізація суспільства. На початку новочасності, за першої "дерегуляції з індивідуалізацією", коли були зруйновані традиційні зв'язки спільнотності, виникає модерне суспільство, яке набуває нових якостей інтеграції, формує нові зв'язки, нову соціальність. Особистість стає вузом соціальності, стягує на собі соціальні зв'язки, обумовлені суспільством, наповнюючи їх смислами та індивідуальним досвідом у певному культурно-історичному контексті, визначаючи їх властивості.

Сьогодні властивості соціальних зв'язків сучасної людини змінилися порівняно із класичним модерним періодом. Виснажується солідарність, стосунки базуються на конкуренції, стають, як і часи, плинними і непевними. Почався другий період, як назвав його З. Бауман, "дерегуляції-з-індивідуалізацією" Перша новочасна дерегуляція-з-індивідуалізацією мала місце, коли були послаблені, розірвані "природні" міжлюдські стосунки у вузлах предковічних спільнот, а їх місце зайняли штучні зв'язки у формі спілок, асоціацій. Приналежність поступилася місцем солідарності, яка розпадається вже за другої стадії дерегуляції-з-індивідуалізацією. См.: Бауман З. Плинні часи: життя в добу непевності. / Пер. з англ. А. Марчинського - К.: Критика, 2013. - 176 с.. Дослідники говорять про трансформацію соціальності, про кінець соціального, великий розрив, про кризу і навіть смерть соціальності, наголошуючи на необхідності приймати рішення та відповідальність (Ж. Атталі, З. Бауман, У. Бек, Ж. Бод- ріяр, Е. Гідденс, Ф. Дарендорф, К. Касторіадіс, Ф. Фукуяма та ін.).

Окрім філософських рефлексій проблеми кризи соціальності, сьогодні проводяться наукові дослідження даного спрямування в галузі психології, соціології, історії, кібернетики, медицини та висвітлюються прикладні психотерапевтичні аспекти набуття цілісності й приналежності. Як сформулював дану проблему З. Бауман, "...щось негаразд із почуттям людської єдності та життєздатністю людського суспільства, і коли не вжити заходів, становище дедалі погіршиться (...), тривале ігнорування чи применшення значення цієї небезпеки вже зруйнувало людські зв'язки, як потенційний чинник самозахисту суспільства, зробивши їх поверховими, неуважними, крихкими та фрагментарними" Бауман З., Донскіс Л. Моральна сліпота. Втрата чутливості у плинній сучасності. / Пер. англ. О. Буценка. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2014. - 280 с..

Дана розвідка має на меті означення сфери інтегрального дослідження кризи соціальності, яке базується на результатах філософських, психологічних, соціологічних, кібернетичних, психотерапевтичних та медичних робіт.

Розгляд кризи соціальності частково торкається теми норми і патології, визначення здоров'я. Як приблизний баланс координації всього, що ми є, як питання буття, а не володіння, визначав здоров'я Ф. Перлз. Тобто розглядаючи людину, необхідно завжди розглядати і частину світу, в якому вона живе, яка є частиною її самої. Загальноприйнятим стало визначення здоров'я ВООЗ не через відсутність хвороб, а через фізичне, психічне і соціальне благополуччя.

Інформаційна модель функціонального стану людини Інформаційна модель функціонального стану людини була розроблена від керівництвом Л.М. Козак та містить у собі ідеї, сформульовані у докторській дисертації, в якій розкрита структурно-інформаційна організація психічної компоненти здоров'я людини. Див.: Лукашенко М.В. Інформаційна модель функціонального стану студентів для дослідження змін їх соціального здоров'я //Україна. Здоров'я нації, № 1(5), 2008. - С. 123-131., побудована з врахуванням даної концепції здоров'я, включає антропологічну, фізіологічну, нейрофізіологічну, інтелектуальну, емоційну, особистісно-мотиваційну складову. І хоча з системної точки зору криза соціальності відображається на всіх підсистемах, саме на останню складову спричиняється найбільший вплив, а через неї на психіку і весь організм людини. Особистісно-мотиваційна сфера найбільше проявляється у психосоціальній функції і свідчить про соціальне здоров'я людини.

Саме питання соціального здоров'я містить у собі ряд парадоксів. Воно є здатністю людини створювати Ми-світ, зустрічатися з іншими, взаємно змінюватися, залишаючись при цьому "Я" і "Ти". З одного боку, доведена до крайнощів функція конформізму, здатність змінюватися призводить до виникнення так званої протеєвій людини, модульної особистості, яка складається із великої кількості взаємозамінних модулів, які актуалізуються залежно від вимог актуальної ситуації4. Козак Л.М., Лукашенко М.В. Информационная технология формирования программ психологического сопровождения учащихся на основе оценки их психофизиологического состояния / Л. М. Козак, М.В. Лукашенко // Кибернетика и вычислит. техника. - 2012. - Вип. 168. - С. 41-52// Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2008. - Вип. № 73. - С. 3-27.

Лях В.В. Свобода і пошук нових форм ідентичності в добу глобалізації // Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2006. - № 57., коли людина втрачає себе у вічних пошуках і змінах. З іншого боку, функція неконформності може дати розвинутися "характеру" у розумінні Ф. Перлза, як ригідній системі, яка робить поведінку людини застиглою, скаменілою, коли особа діє завжди в єдиний спосіб, що дає суспільству можливість передбачити її дії.

На особистісному рівні прояв кризи соціальності можна частково відслідковувати за допомогою психодіагностичних методів. У психології на сьогодні сформована достатня кількість наукових концепцій особистості, які визначають підходи щодо розгляду особистісно-мотиваційної сфери. Зупинимося на інтерперсональній концепції Т. Лірі, враховуючи зв'язок соціальності з інтерперсональністю, яка відобразилась у чисельних філософських рефлексіях (М. Бахтін, М. Бубер, М. Гайдеггер, Е. Гуссерль, Е. Левінас, М. Мерло-Понті, Х. Ортега-і-Гассет, Ж. -П. Сартр, Е. Фромм, А. Шюц, К. Ясперс, та ін.).

У даному ключі розгляду функціями особистісно-мотиваційної складової є функції конформності, неконформності та цілепокладання й цілезабезпечення. Практичні дослідження Т. Лірі були адаптовані Л.Н. Собчик і розглянуті в рамках індивідуально-типологічного підходу, а методика діагностики міжособистісної взаємодії використовується як для визначення особливостей Я-концепції (самооцінка Я-реального і Я-ідеального), так і для діагностики значимих інтерсуб'єктивних стосунків. Так, інтеграцією ведучих тенденцій обумовлюються міжособистісні стосунки, мотивація, стиль переживань, емоційно-динамічні паттерни, які пов'язані з індивідуально-особистісними властивостями, типом вищої нервової діяльності См.: Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности. Теория и практика психодиагностики. М.: ИПП, 1999; Собчик Л.Н. Диагностика индивидуально-типологических свойств и межличностных отношений. Практическое руководство. - СПб.: Речь, 2002. - 96 с.. В концепції Т. Лірі функція неконформності проявляється у чотирьох тенденціях, яким відповідають владний-лідируючий, неза- лежний-домінуючий, прямолінійний-агресивний, недовірливий-скептичний стилі міжособистісної взаємодії, перші два з яких характеризуються схильністю до лідерства, домінування, незалежністю думки та її відстоюванням, а інші - схильністю до конфліктів. Функція конформності проявляється у покірному- соромливому, залежному-слухняному, в яких домінують невпевненість у собі, навіюваність щодо думки оточуючих, схильність до компромісів, а також у спів- робітничо-конвенційному, відповідальному-великодушному стилях, з установками на конгруентність у контактах з оточуючими. Кожна з цих восьми тенденцій має адаптивний, проміжний та дезадаптивний ступінь прояву. Соціально-психологічним варіантом норми є помірний вираз всіх тенденцій при відповідній врівноваженості антитенденцією.

Формами прояву кризи соціальності у осіб із домінуванням тих чи інших означених тенденцій, є ряд позицій світовідношення - від вибору внутрішньої еміграції, як духовного відчуження від соціуму та держави, до прийняття "чистих відносин", як відносин без прив'язаності, які актуальні на той час, поки приносять задоволення обом сторонам. Як буде відображатися на ведучих тенденціях установка на подібні відносини?

Криза соціальності відображається в Я-концепції. Узагальнюючи випадки із психотерапевтичної практики, виникає відчуття певної неконгруентності, коли людина позиціонує себе як прихильника "чистих відносин", прагне до відкритих ресурсних стосунків, які сприяють саморозвитку, не порушують особистий простір кожного, але відчувають самотність, часто переживають відчуття втрати по завершенню чергових "чистих" стосунків. Виникає відчуття ностальгії за Ми-світом, відчуття глибинного томління по близькості, по присутності постійного свідка свого життя, прагнення бути свідком життя іншого, а не лише його коротких епізодів. міждисциплінарний криза соціальність філософія

З досвіду роботи в ключі системної сімейної психотерапії можна зробити припущення, що криза соціальності провокує збільшення розриву між Я-реальним, як уявленнями про себе і свої стосунки в даний період життя, і Я-ідеальним, як уявленнями про себе і стосунки відповідно до власних ідеалів. Чим більша відмінність Я-реального від Я-ідеального, тим менша адаптивність людини, задоволеність своїми соціальним зв'язками, міжособистісною взаємодією, що посилює невротизацію людини.

Якщо людина практикує і підтримує ідею чистих відносин, то вона воліє зберігати їх лише на період, коли вони приносять їй задоволення і може розривати їх в односторонньому порядку. З. Бауман вбачає в чистих відносинах провіщання взаємної моральної нечутливості Там само. - С. 22, що відображається на системі цінностей.

Ціннісні орієнтації особистості є її стрижневою характеристикою, що впливає як на внутрішньоособистісну самоорганізацію, так і на поведінково-дійові паттерни, на міжособистісну взаємодію. Цінності визначають світогляд, спрямованість особистості, її мотивацію, відображають ставлення особи до соціальної дійсності, до себе і власної соціальності.

Дана сфера людського буття та її осмислення детермінували появу багатьох філософських та психологічних концепцій. Новочасність інтенсифікувала пізнання філософії цінностей, їх створення, пошук моральних імперативів, що детермінувало виникнення та розвиток аксіології. Філософія починає розглядатися як вчення про загальнозначимі цінності, як пізнання роз'єднаного світу ідеальних норм, цінностей та дійсності (В. Віндельбанд). У соціології М. Вебера цінність набуває статусу норми, яка має значимість для соціального суб'єкта, та формує певну модель етики. М. Вебер описав протестантську етику та її вплив на формування модерного суспільства. Сьогодні змінилося суспільство, протестантська етика змінилася хакерівською, в основі якої лежать цінності творчості, розвитку, свободи, пізнання. За М. Кастельсом, хакерівська етика, як прояв пристрасті до творчості, стала духом мережевого суспільства Див. аналіз трансформацій етики і суспільства в роботі В.В. Ляха: Лях В.В. Цінності "соціальної етики" і становлення "духу інформаційного суспільства" / Лях В.В. // Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права. Серія: філософські науки. / Гол. ред. В.С. Пазенок. - К.: КУТЕП, 2010. - Вип. 8. - С. 36-57..Для цілей даного дослідження найбільшим діагностичним значенням, що дозволяє вивчити не лише цінності-цілі, а й цінності-засоби, що накидає сенс зв'язку на розділений світ, розкриває зв'язок із соціальним аспектом особистості, володіє теорія цінностей М. Рокіча та розроблений ним психодіагностичний інструментарій. В даній концепції виділяються системи культурних, соціальних та особистісно-обумовлених термінальних цінностей (мета людського існування) та інструментальних (пріоритетний спосіб дії). Термінальні цінності є більш сталими, їх кількість достатньо обмежена й універсальна, хоча й має індивідуальні особливості інтенсивності та прояву.

Десять років тому з 2004 по 2007 рр. на базі Вінницького медичного коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного проводилося дослідження функціонального стану молоді, однією із складових якого було вивчення особливостей міжособистісних відносин та системи цінностей. Сьогодні відбулась зміна поколінь. Цікавим буде відслідковування впливу кризи соціальності на функціональний стан молоді в ситуації наближеній до умов проведення попереднього дослідження: однакова вікова категорія, професійна ситуація розвитку, навчальне навантаження, модель та сетінгові рамки проведення. І хоча зміна поколінь попереднього дослідження і запланованого не зовсім чітко відповідають зміні генерацій, певні закономірності змін мають місце бути.

Щодо зв'язку змін цінностей та поколінь, то Р. Інглхарт Р. Інглхарт - директор проекту "World Values Survey" (Дослідження світових цінностей) - лонгітюдне (з 1970 р.) системне дослідження цінностей, що проходить у близько 50 країнах світу, в якому аналізується зв'язок змін у світоставленні (worldviews) людей та основних аспектів економічного, політичного, соціального життя. доводить існування так званого соціалізаційного лагу, який лежить в основі теорії міжгенераційної зміни цінностей. Головною ідеєю даної теорії є формування базових цінностей людини у період її дорослішання, тобто ціннісне відображення соціально-економічних умов років, у які передували її повноліттю. Це означає, що цінності людини та суспільства змінюються поступово, по мірі того, як змінюється старше покоління молодшим Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества / Р. Ингл- харт // "Полис" (Политические исследования), 1997. - № 4..

У соціологічній концепції поколінь прийнято порівнювати властивості людей, народжених за часів післявоєнного демографічного вибуху, так званого "бебі-бума", "покоління Х" та "покоління Y", або покоління міленіуму. Якщо покоління Х не прагне отримати все і одразу, то покоління Y не схильні відкладати важливі життєві задачі до 30-40 років Джей М. Важные годы. Почему не стоит откладывать жизнь на потом. / Мэг Джей; пер. з англ. Н. Яцюк. - М.: Манн, Иванов и Фербер, 2014. - 320 с., хоча вони й менш амбіційні щодо матеріальних благ, менш прив'язані до робочих місць. Дана їх особливість більше пов'язана із мінливістю та нестабільністю цих робочих місць Стэндинг Г. Прекариат: новый опасный класс / Пер. с англ. Н. Усова. - М.: Ад Марги- нем Пресс, 2014. - 328 с.. Тобто місце в суспільстві для нового покоління відведене ненадійне і тимчасове, що формує в них особливий цинізм і байдужість щодо праці, бажання жити "не тут" Бауман З., Донскіс Л. Моральна сліпота. Втрата чутливості у плинній сучасності. / Пер. з англ. О. Буценка. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2014. - 280 с.. У людей даного покоління більше проявляється криза соціальності. Вони більш індивідуалістичні, прекаріативні, менш соціально слухняні. Генерація Y (why) - "допитливе покоління" (Н. Брафман), що нічого не сприймає на віру - було першим, сформованим в умовах доступної Інтернет-комунікації в реальному часі. Для них більш притаманними є горизонтальні далекі (віртуальні) зв'язки, ніж вертикальні близькі. Кількість їх друзів в соціальних мережах вимірюється сотнями. Віртуальна комунікація, яка займає більшу частину часу, виконує функцію повідомлення про готовність до соціалізації, уникнення відчуження і самотності Там само. - С. 185-186.. На думку Г. Стендінга, мобільні телефони, комп'ютери роблять сильнішими слабкі зв'язки і послаблюють сильні.

Описуючи зміни соціальності, З. Бауман, Ф. Фукуяма, Ж. Бодріяр, звертали увагу на різні "маркери", як то участь у суспільному, політичному житті ("агора спустіла"), кількість розлучень, правопорушень, самогубств, тероризм, міграція і т.п. Додамо ще кілька маркерів із медичної і психологічної сфер. Зміни, які відбуваються в МКБ і DSM - описуються нові моделі психічних розладів, серед яких з'являється багато з соціального регістру, як то "розлади прив'язаності", "синдром сирітства", "тривожні розлади", "соціальна фобія", "ухильний особистий розлад", "адаптаційні розлади", "шизоїдний та шизотиповий особистісний розлад", переосмислюється природа аутизму, як неможливість нормальної комунікації із соціумом і встановлення соціальних зв'язків, велика увага приділяється шизофренії, яка для філософів стала особливою метафорою сучасного стану людини.

За словами Ж. Бодріяра, "потенційно усі ми шизофреники", власники нової форми шизофренії, що спричинено новим категоричним імперативом комунікації, постійною під'єднаністю до іманентної скупченості усіх мереж, до комунікації та інформації Бодріяр Ж. Фатальні стратегії. / Пер. з франц. Леоніда Кононовича. - Львів: Кальваоія, 2011. - 192 с. . За Ж. Дельозом і Ф. Гватарі, шизофренія є нормальним станом людини при капіталізмі Делёз Ж., Гваттари Ф. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения. / Ж. Делез, Ф. Гваттари; пер. с франц. и послесл. Д. Кралечкина; науч. ред. В. Кузнецов. - Екатеринбург: У-Фактория, 2007. - 672 с. . Як єдина можлива реакція на абсурдний і непридатний контекст розглядається шизофренія в системному підході Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия. / Пер. с англ. А. Суворовой. - М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО Пресс, 2000. - 320 с..

Останні роки все зростає кількість наукових робіт по вивченню проблеми самотності. За узагальненням сучасних світових досліджень О.С. Чабана, можна зробити висновок про вплив на психічний стан людини її соціальності. Так, на розповсюдженість захворювання Альцгеймера впливають зміни у соціумі й відрегулювавши соціальні зв'язки людини, можна попередити або призупинити розвиток хвороби (звичний соціальний контекст, різнопланові та різновікові контакти). Проживання разом із сім'єю або виключення із сім'ї людини похилого віку впливає на ризик розвитку старечої деменції. Самотні люди схильні групуватися, будувати зв'язки за принципом подібності, що провокує підвищення рівня деменції. Тобто соціальні зв'язки мають бути різнобічними.

"Вічне" онтологічне осмислення феномену самотності ("Недобре бути людині самою" Буття 2:18.), "спів-буття" отримувало багато різних філософських рефлексій та інтерпретацій. Соціальність М. Мамардашвілі пов'язував із матрицями (структурами, що прискорюють думки осіб по своїм силовим лініям), в яких другим народженням народжуються люди в своїх здібностях і властивостях Мамардашвили М. Вильнюсские лекции по социальной философии: (Опыт физической метафизики). - СПб.: Азбука, Азбука-Аттикус, 2012. - 320 с.. Особистість збирає на собі смисли, властивості різних матриць, стає наче "вузлом" соціальності, наповнює їх діяльністю і смислом (Е. Гідденс, Ю. Хабермас, П. Бурдьє).

Акцент зроблено на властивостях не випадково - з системної точки зору, сутністю нашого сприймання є не стільки предмети, скільки їх функції, які відображаються у символах, що виявляють зв'язок. Навіть самоусвідомлення, самоідентифікація людини є відображенням функцій взаємовідносин, в які вона включена.

З точки зору кібернетики, комунікація, в якій реалізується соціальність розглядається як система з петлями зворотного зв'язку, а не лінійна причинно- наслідкова комунікація. Як у кола немає ні початку, ні кінця, так неможливо визначити першопричини змін соціальності. Наприклад, суспільство змінилося тому, що змінилася соціальність, чи соціальність змінилася тому, що змінилося суспільство? Якщо кризу соціальності розглядати як симптом, то навіщо він зараз? Яку функцію виконує? Хто виконує функцію спостерігача за змінами соціальності і як це впливає на її трансформації? Нові тенденції в соціальній сфері свідчать про консолідацію у формі коаліцій в боротьбі проти глобальних ризиків чи у формі альянсів у боротьбі за ресурсні моделі співпраці?

Для пошуку відповідей на поставлені питання, необхідно звернутися до системних досліджень соціальності. Як визначив метакомунікаційну аксіому прагматики людської комунікації П. Вацлавік, - ніхто не може не спілкуватися Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия. / Пер. с англ. А. Суворовой. - М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО Пресс, 2000. - 320 с.. Діяльність і бездіяльність, слова і мовчання - все є повідомленням. Ще Н. Вінер наближував комунікацію ближче не до сутностей, а до відношень, в яких формується смисл. Чим більш сталі, але спонтанні і здорові взаємовідносини будує людина, що відображається на її соціальності, тим більше директивний аспект комунікації відходить на другий план. "Хворі" ж взаємовідносини характеризуються постійною боротьбою за їх характер.

Для глобалізованого світу притаманна боротьба за толерантний характер відносин. Ще К. Ясперс, як філософ, психолог, психіатр розрізняв софістику зручної толерантності, яка дозволяє бути, але не дає торкнутися один одного, й толерантність, яка дає вступити в комунікацію, в якій людина з власного кореня досягає можливої для неї висоти. Установка безмежної волі до комунікації з власного розуміння істинності дає можливість подолати хибу одночасного бачення множини істин з метапозиції і розуміння їх з точки зору кожної, які таким чином автоматично втрачають своє аксіологічне значення. За К. Ясперсом, мова йде про певне відчуття Бога, який вимагає не впадати в розсіяння байдужих один до одного і лише з ворожістю існуючих багатьох, які борються між собою за життєвий простір Ясперс К. Разум и экзистенция / пер. А.К. Судакова. - М.: Канон РООИ "Реабилитация", 2013. - 336 с..

Створення нової ресурсної соціальності в інформаційному суспільстві, пошук відповідних границь та дистанцій, якостей соціальних зв'язків вимагає міждисциплінарних досліджень. Яскравим прикладом досвіду міждисциплінарних досліджень, які частково торкалися соціальності, були перші Конференції Мейсі, на яких в процесі дискусій філософів, нейрофізіологів, психологів, кібернетиків, літераторів та інших спеціалістів народжувалися нові кросдисциплінарні ідеї, метафори. Каменем спотикання для учасників виявилась ідея спостерігача, яка з часом розділила кібернетику першого і другого порядку.

В рамках даної роботи цікавою для дослідження є ідея, висловлена Грегорі Бейтсоном та його донькою Кетрін, що людина є метафорою не лише для самої себе, а й для більшої системи, в якій вона перебуває, що робить внутрішній і зовнішній світ людини єдиною системою Хейлз Кетрін Н. Як ми стали постлюдством: Віртуальні тіла в кібернетиці, літературі та інформатиці. - 2-ге вид., виправ. / Пер. з англ. Є.Т. Марічева. - К.: Ніка-Центр, 2013. - 426 с..

Вивчаючи соціальність крізь призму саморефлексивності кожної окремої особистості, за допомогою психодіагностичних замірів, соціологічних опитувань та узагальнивши результати належної вибірки, можна створити метафору соціальності як смислів, властивостей соціальних зв'язків суспільства, носієм яких є людина. Якщо Г. Бейтсон зайшов у внутрішній світ і вивернув його так, що внутрішній світ став метафорою для зовнішнього, то У. Матурана увійшов у внутрішній світ і наголосив, що той не може бути вивернутий, що він є метафорою лише для створення себе самим собою як системи (теорія аутопоезісу) Там само. - С. 116..

Усі вище наведені факти та теорії свідчать про можливість та доцільність проведення міждисциплінарного дослідження кризи соціальності та її трансформацій. Доведено, що криза соціальності відображається на всіх підсистемах, від суспільства, до соціального, психічного та фізичного здоров'я людей. Різні її аспекти отримали філософську рефлексію, були досліджені у психології, соціології, кібернетиці, медицині. Руйнування та послаблення попередніх соціальних зв'язків та створення нових у зміненому соціальному середовищі, є цікавим предметом майбутнього вивчення.

Література

1. Bauman, Z. (2013). Plinni chasi: zhittja v dobu nepevnosti. Per. z angl. A. Mar- chins'kogo. Kyiv: Kritika.

2. Bauman, Z., Donskіs, L. (2014). Moral'na slipota. Vtrata chutlivosti u plinnіj suchas- nostі. Per. z angl. O. Bucenka. Kyiv: DUH! L!TERA.

3. Bodrijar, Zh. (2011). Fatal'nі strategii. Per. z franc. Leonida Kononovicha. L'viv: Kal'vaoija.

4. Vaclavik, P., Bivin, D., Dzhekson, D. (2000). Pragmatika chelovecheskih kommunikacij: Izuchenie patternov, patologij i paradoksov vzaimodejstvija. Per. s angl. A. Suvorovoj. Moskwa: Aprel'-Press, Izd-vo JeKSMO Press.

5. Deljoz, Zh., Gvattari, F. (2007). Anti-Jedip: Kapitalizm i shizofrenija. Per. s franc. i poslesl. D. Kralechkina; nauch. red. V. Kuznecov. Ekaterinburg: U-Faktorija.

6. Dzhej, M. (2014). Vazhnye gody. Pochemu ne stoit otkladyvat' zhizn' na potom. Per. z angl. N. Jacjuk. - Moskwa: Mann, Ivanov i Ferber.

7. Inglhart R. (1997). Postmodern: menjajushhiesja cennosti i izmenjajushhiesja obshhes- tva. "Polis" (Politicheskie issledovanija). 1997. № 4.

8. Lukashenko, M. (2008). Informacijna model' funkcional'nogo stanu studentiv dlja doslidzhennja zmin ih social'nogo zdorov'ja. Ukraina. Zdorovja nacii. 1(5). 123-131.

9. Ljah, V. V. (2006). Svoboda i poshuk novih form identichnosti v dobu globalizacii. Mul'tiversum. Filosofs'kij al'manah. Kyiv: Centr duhovnoi kul'turi. 57.

10. Mamardashvili, M. (2012). Vil'njusskie lekcii po social'noj filosofii: (Opyt fizicheskoj metafiziki). SPb.: Azbuka, Azbuka-Attikus.

11. Sobchik, L.N. (2002). Diagnostika individual'no-tipologicheskih svojstv i mezhlichnos- tnyh otnoshenij. Prakticheskoe rukovodstvo. SPb.: Rech'.

12. Stjending, G. (2014). Prekariat: novyj opasnyj klass. Per. s angl. N. Usova. M.: Ad Mar- ginem Press.

13. Hejlz, Ketrin N. (2013). Jak mi stali postljudstvom: Virtual'ni tila v kibernetici, literaturi ta informatici. 2-ge vid., viprav. Per. z angl. 6.T. Maricheva. Kyiv: Nika-Centr.

14. Jaspers, K. Razum i jekzistencija. Per. A.K. Sudakova. Moskwa: Kanon ROOI "Reabilitacija".

Размещено на Allbest.ru