Аналіз Платоном тимократичної та олігархічної держави

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Аналіз Платоном тимократичної та олігархічної держави

Омельченко Михайло

Вступ

Визначення ідеального типу держави та критика існуючих є одним з головних лейтмотивів не тільки в діалозі Платона «Держава», але й в усій його творчості. Загалом, виключно політичні теми становлять третю частину найвизначніших праць Платона[1, c. 283], тобто, «Держави», «Законів» і «Політика». Це дає нам зрозуміти, по-перше, невдоволення автора існуючим статусом-кво в Афінах, що склався внаслідок програшу Афінської демократії у Пелопоннеській війні Спарті та подальшою втратою могутності, і, по-друге, його бажання обґрунтувати й увіковічити власне бачення шляхів виходу з існуючої кризи. Як висловився сер Е.Баркер: «Держава» не є лише дедукцією з абстрактних поглядів: це також індукція з фактів давньогрецького життя» [2, c. 277].

Більше того,аналіз Платоном тимократії та олігархії важливий для розуміння тенденцій середньовічної та модерної філософії, адже той же Спіноза в XVII ст. базував свою теорію демократії на тимократичних засадахТобто, громадяни отримують право брати участь в політичних справах завдяки своєму громадському статусу, а не виборам [4, p. 4.3.3], а концепція «один долар - один голос» неоліберальної теорії М. Фрідмана, продовжувача традицій Дж. Локка в XXст., на думку деяких, є «нічим іншим як тимократієюНа нашу думку, скоріше олігархією» [3, c.185].Таким чином, теорія тимократії та олігархії не вичерпується одним лише Платоном, що робить вивчення цих типів державного устрою актуальним по сей день.

Ця робота складається з наступних частин: теорія Платона, де буде проаналізований метод Платона щодо вивчення типів держави; тимократія та олігархія: понятійний аналіз, де досліджується етимологічні аспекти досліджуваних Платоном понять; тимократія та олігархія: приклад Спарти, де, буде викладене загальне бачення Платона на ці типи держав та проілюстровано на конкретному прикладі; висновок, де ми підсумуємо сказане нами в попередніх частинах.

Теорія Платона

Перед тим, як розглядати власне аналіз Платоном яких-небудь типів державного устрою, необхідне розуміння того, якими критеріями аналізу користувався Платон.

По-перше, давні греки вважали, що коли помирає одна людина, разом із нею гине один всесвіт. Аналогічно, фундаментальним для Платона є вивчення життя політичного через призму окремо взятої душі з набором п'ятьохпсихологічних характеристик: справедливості, мужності, розсудливості, мудрості і обачностіЦікаво, що аналогічні погляди мав британський соціолог Г. Спенсер, який стверджував, що властивості цілого залежать від характеристик його складових частин. Що характерно, чітко прослідковується намагання пізнати індивіда шляхом аналізу існуючих політичних устроїв[5, 369а]. Автор прямо вказує на це в Другій книзі: «Тому, якщо бажаєте, ми спочатку розглянемо, що таке справедливість у державах, а потім так само простежимо за нею в одній людині, тобто в образі меншого підмітимо більше» [5, 369a]. Коротше кажучи, якщо спростити все до прообразу державиГоворячи про те, що мав на увазі Платон під державою, деякі дослідники [6, с. 346] вважають, що це скоріше об'єднання громадян (socialgroup, orcitizenry), а не держава в сучасному розумінні цього словаі душі, то у відомому прикладі про печеру, держави (державний устрій) будуть тим, що ми бачимо неозброєним оком, коли душа лишатиметься у світі ідей. Однак, тепер варто перейти безпосередньо до того методу, який використовував Платон для аналізу п'яти типів державного устрою.

Що стосується методу, то у «Державі» Платон керується гіпотетично-дедуктивним методом(hypothetico-deductivism), коли:

1) висувається гіпотеза: п'ять типів державного устрою подібні до п'яти різновидів будов душ людей, що їх населяютьТут варто відзначити, що в [5, 368-369] єдиним критерієм порівняння є справедливість, у той же час як у [5, 445d] з'являється теза про п'ять типів душ і держав. Див. розділ «Критика» далі. і, аналогічно, навпаки;

2) гіпотеза доводиться на прикладах, що представляють собою дедукцію-індукцію: державний устрійУ цьому випадку, ми схильні погоджуватися з Н. Бльоснером та Д. Феррарі[6, c. 361] щодо розуміння державного устрою тут не як неперсоніфікованої назви, а як сукупності якостей душ панівного соціального класу, що і творить державний устрій. - окрема душа; окрема душа - державний устрій. Наприклад:

Кожен тип державного устрою подібний до свого різновиду душі

Тимократія - наявний державний устрій

Отже, тимократія подібна до свого різновиду душі.

Підсумовуючи, бачимо, що Платон використовував гіпотетично-дедуктивний методдля аналізу висунутої ним гіпотези про п'ять типів державного устрою, який він вів генетично, тобто від ідеальної держави поступово до найбільш недосконалої, і базував на психологічних та економічних відмінностях типів людей, що населяють ці державні утворення. Тепер же час перейти до аналізу Платоном власне тимократії та олігархії.

Тимократія та олігархія: понятійний аналіз

Оскільки сам Платон стверджує, що тимократія - це «…щось середнє між аристократією і олігархією» [5, 547с], то аналізу тимократичної та олігархічної держави необхідно має передувати визначення дефініцій понять «тимократія» та «олігархія», як їх розумів автор.

Ключова відмінність полягає в тому що, попри погляди Платона на тимократію й олігархію як на корумпованеМи схильні погоджуватися з А. Саксонхаус[7, c. 39] у тому, що поняття «корупція» (гр. diaphthora) найбільш влучне для позначення недосконалості чотирьох типів державного устрою, оскільки diaphthora дослівно перекладається як «занепад/гниття стосовно оригінальної форми» або ж «втрата єдності чи цілісності» правління небагатьохтобто як антиподи «ідеальної» аристократії, навіть етимологічно Платон вирішив за необхідне розмежувати тимократію та олігархію. Тобто, для теорії Платона про п'ять типів державного устрою тимократія виявилася не тільки значно важливішою за ту ж династичну владу або «куплену посаду царя» [5, 544d], але й настільки відмінною від олігархіїАдже можна було просто віднести тимократію до різновидів олігархії, що вона була винесена в окремий тип.

Етимологічно, різниця між поняттями базується на тих чеснотах, що їх Платон вважав характерними для людей, які населяють ту чи іншу державу. Якщо тимократіяпішла від time(з давньогр. честь, шана), то олігархія етимологічно пішла від ?лЯгпт(з давньогр. невеликий, малий). Отже, за Платоном, тимократія - це «державний устрій, опертий на шанолюбстві» [5, 545c], у той час як олігархія - «це такий державний устрій… в якому все залежить від майнового цензу, влада там у руках багатих, а бідні участі в правлінні не беруть» [5, 550d].

Отже, здійснивши понятійний аналіз понять «тимократія» та «олігархія» за Платоном, варто перейти безпосередньо до того, яким змістом наповнював ці поняття автор.

Тимократія та олігархія: приклади

Ще з нашого вступу можна було зрозуміти, що теорія про «генетичні»[2, c. 286].типи державного устрою та ідеальну державу Платона не могла не базуватися на реальних прикладах. Справді, якщо ідеальна держава й не мала під собою реального тогочасного прототипу, то всі корумповані типи базувалися на існуючих державах. Так, на думку сера Баркера, «Держава» «…містить, у восьмій та дев'ятій главах, аналіз існуючих державних утворень (constitutions) Греції, де Спарта, одночасно і тимократія, і олігархія… бул[а] детальним чином дослідженаІншими державами-прототипами були Крит для тимократії, Афіни для демократії і Сиракузи для тиранії» [2, c. 277].

Корумпованість, недосконалість тимократії та олігархії базується на двох основоположних проблемах, психологічній та економічній. Говорячи про тимократію, Платон наголошує на тому, що його ідеал - розум (reason) - був тут підмінений шанолюбством, що в тогочасних умовах означало ріст впливовостімужніх, доблесних військових-переможців. Військовий тут скинув владу філософа-царя/філософів, а доступ до влади є тільки в тих, хто вміє добре воювати. Громадянство, таким чином, було виключно в здібних чоловіків, а приватна власність розподілялася, знову ж таки, виключно між громадянами. Підсумовуючи словами Баркера: «Військовий тут узурпував місце філософа та власність фермера: баланс зник, а разом із ним єдність» [2, c. 292].

Поступово прогресуючи, тимократія поступово переходить в олігархію. Хоча, олігархія походить не стільки від психологічних проблем, скільки від того що вона нерозривно була пов'язана з об'єктивними економічними причинами. Тобто, з'являється апетит до багатства, що спричиняє протистояння класів у олігархії: нестримне нарощування прибутків призводить до зубожіння всіх, окрім купки багатіїв, що сконцентрували владу у своїх руках. Ця прогресуюча корупція буде показана на прикладі античної Спарти.

Щоб проілюструвати тимократію та олігархію ми вдамося до двох речей. По-перше, змалюємо античну Спарту, адже вона не тільки була прикладом для самого Платона, але й представляла собою компіляцію цих двох типів державного устрою. Тим не менш, ми вважаємо за необхідне змалювати дві Спарти: перша буде більше тимократією, друга ж буде нагадувати скоріше олігархію.

Властиво, у Спарті-тимократіїСпарта-тимократія є оригінальним «винаходом», у той час як Спарта-олігархія прогресувала з тимократії [2, c. 292] був наявний культ війни: хлопці змалечку проходили крізь жорстку систему освіти, покликану виховати в них справжніх воїнів, яких потребувала держава для ведення нескінченних війн. З 7 років хлопчики жили в комунахВластиво, тим не менш, що хоч таке навчання було в гармонії з ідеями Платона про освіту, але балансу між фізкультурою та музикою не було: потреби війни вимагали домінації першої., а в 20 років найкращі з них обиралися до сисітій, де вони отримували статус гоплітів (піших вояків), які вважалися рівними (homoioi) і єдині були громадянами. Утім, статус цей не був постійним: у випадку втрати шани в результаті поразки на війні або невдачі на тренуваннях, чоловіка позбавляли громадянства [8, c. 27].

З іншого боку, Спарта-олігархія, принаймні частково, бере свій початок від тих оригінальних законів Лікурга, приналежних до Спарти-тимократії. Так, виключно громадяни (їх ще називали спартіати) мали право отримувати земельні ділянки (kleros), де працювали ілоти - безправні кріпаки-раби, власність рабовласницької держави, прив'язані до своєї земельної ділянки.Поки ілоти працювали на землі та віддавали левову частку свого врожаю господарям, останні могли сфокусуватися на справах державного управління й військової служби.

Однак, з часом, після століть воєн та досягнутої гегемонії, Спартанська імперія все більше надавала одним громадянам багатства та розкоші, розбещуючи їх, у той час як інші, менш спритні до економічної активності громадяни втрачали все. Так, Л. Адкінс пише про те, що після поразки та втрати багатої провінції Мессінії, багато громадян зубожіли та перейшли в стан «нижчих» [8, c. 27].

Більше того, уряд у Спарті-олігархії перетворився з орієнтованого на воєнні здобутки на дезорієнтований. Себто, оскільки майно стає визначальним критерієм громадянства, персональна природна сумісність з призначенням відходить на другий план. Виходить, що багаті можуть одночасно бути військовими, торговцями та правителями, хоча багато хто з них природно був призначений для сільського господарства. Тож коли ілотів почали примушувати до військової служби, багато хто з них відчував свою фізичну та моральну зверхність над воєнними лідерами, що яскраво демонструє нам падіння тимократії [2, c. 293]. Така держава, очевидно, стає, за Платоном, двома державами в одній: державою багатих та державою бідних, що вказує нам на наявний соціальний конфлікт, що згодом переросте в демократію (анархію).

Висновок

Теорія Платона про п'ять типів державного устрою справила значний вплив на політичну філософію. Теоретично, базовані на гіпотетично-дедуктивному методі, погляди Платона тісно пов'язані з психологією та економікою. Більше того, значущість тимократії для Платона пояснюється тим, що, по-перше, він розташував її найближче до своєї ідеальної держави. По-друге, попри історичну спорідненість тимократії та олігархії, Платон вважав за необхідне навіть етимологічно розмежувати ці поняття. Теорія прогресивної корупції державного устрою вельми добре пояснена за допомогою як психології, так і економіки (поняття апетиту до грошей). Приклад античної Спарти наглядно ілюструє теорію Платона, а також дозволяє побачити прогресивну корупцію державного ладу. Отже, теорія про п'ять типів державного устроює теоретично та методологічно досконалою, спирається на реальні факти та мала сильний вплив на подальші роботи з політичної філософії.

держава платон олігархія

Список використаної літератури

Wilson J. Pinocchio and the puppet of Plato's Laws / Jeffrey Dirk Wilson // On Civic Republicanism / Jeffrey Dirk Wilson. - Toronto: University of Toronto Press, 2016. - С. 282-304.

Barker S. Greek political theory / Sir Ernest Barker. - New York: Routledge, 2010 (first publ. 1918). - 468 с. - (Routledge Library Editions; т. 18).

SungmoonK. ConfuciandemocracyinEastAsia: Theory and practice / Kim Sungmoon. - Cambridge: CUP, 2014. - 321 с.

Steinberg J. Spinoza's political philosophy. The Stanford encyclopedia of philosophy [Електроннийресурс] / Edward N. Zalta (ed.) // Center for the Study of Language and Information - Режимдоступудоресурсу: https://plato.stanford.edu/entries/spinoza-political/.

Платон. Держава / Пер. з давньогр. Д. Коваль. - К.: Основи, 2000. - 355 с.

Ferrari G. The Cambridge Companion to Plato's Republic / G. R. F. Ferrari. - Cambridge: CUP, 2007. - 510 с.

SaxonhouseA. Tocorrupt: The ambiguity of the language of corruption in ancient Athens [Електронний ресурс] / Arlene Saxonhouse // Corruption: Expanding the focus / Arlene Saxonhouse. - Canberra: Australian National University, 2012. - С. 37-51. - Режим доступу до ресурсу: https://www.jstor.org/stable/pdf/j.ctt24hbwc.7.pdf

Adkins L. Handbook to life in ancient Greece / L. Adkins, R. Adkins. - New York: Infobase Publishing, 1997. - 472 с.

Размещено на Allbest.ru