Філософські аспекти мотивації навчальної діяльності

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Філософські аспекти мотивації навчальної діяльності

О.Ю. Панфілов, д.філос.н., професор;

О.О. Савченко, к.філос.н., доцент

Анотація

Ключові слова: мотивація, рівень мотивації, навчальна діяльність.

Панфилов А.Ю., Савченко О.А. Философские аспекты мотивации учебной деятельности

В статье на основе философского подхода рассматривается мотивация учебной деятельности, освещаются три уровня мотивации и предоставляются некоторые рекомендации по повышению уровня мотивированности студентов высшей школы. Ключевые слова: мотивация, уровень мотивации, учебная деятельность.

Panfilov O.Yu., Savchenko O.O. Philosophic aspects of learning motivation

The theory of motivation has a great impact on such processes as interpreting a human being as a subject of social relations, the development of branches of sciences dealing with education, administration and management, resolving the problem of biological and social interaction within a personality, the influence of society on the development of a human being. Motivation is an integral interceding element of the realization of external objective conditions in the context of human activities as well as in social practice of a person.

Motivational issues in general, and the problems of learning motivation in particular have been of great importance recently; they inspire the scientific interest of a great number of researchers - philosophers, sociologists, economists, social psychologists and other scholars. The analysis of the development of motivational frame, hierarchy and variables over centuries in the history of mankind helps comprehend the motivational mechanisms that exist today, the role of philosophy in this process being the main. Philosophic analysis of motivational issues should contribute to the modern methodology of researching the social phenomena, since philosophy has always considered motivation as a holistic mechanism, regarded the principles of origination and development of motivational processes characterized by new qualitative effects, internal flexibility and changeability, and studied social conditionality of motivation, its orientation, main meaning content and specific ways of realization.

The article suggests a short analysis of the essence of motivation as a phenomenon distinctive for different philosophic schools - from the thinkers of Ancient Greece till the scholars of nowadays. The authors focused their attention on the consideration of learning motivation as a specific type of activity on the basis of philosophic approach, which is grounded on the fact that without deep insight into the motivation of human activity it is impossible in principle to reveal the essence of a human being who acts consciously as a subject guided by their own ideals, goals and values.

The authors consider learning and professional activity in the context ofa higher school as a specific type of activity directed onto a subject, i.e. learner, in order to develop the personality of a future professional. The reference point in the structure of learning activity of university students is their learning motivation, which looks like a hierarchy of goals and motives that encourage students in their learning and professional development. The content of motivation and its structure determine particular motivational level of students and the degree of their learning activity.

The comprehensive analysis of conceptual and structural peculiarities of university students' motivation reveals three categories of students:

- students who study due to some external circumstances that force them to study;

- students who understand the necessity of education for their future life, can see the reasonability and practicability of education in the perspective of the development of their professional experience and the knowledge of life;

- students with a high level of cognitive interest and learning activity who make aware of social orientation of learning and professional activity as well as its significance in personal development. These specified levels of learning motivation differ in the character of learning activity, intensity of cognitive interest, the quality of self-organization.

The authors suggest a number of recommendations to raise the level of motivation in the context of each specified category of university students.

Key words: motivation, level of motivation, learning activity.

Постановка проблеми

Становлення нової епохи вимагає нової парадигми людської самосвідомості з усім комплексом ціннісних орієнтацій, соціальних настанов, інтересів, методів мислення, соціальної спрямованості поведінки особистості. Розгляд людини як суб'єкта суспільних відносин, розвиток наук про освіту, управління, виховання, вирішення проблем зв'язку біологічного і соціального у структурі особистості, впливу різних сторін суспільної практики на розвиток людини не може бути здійснено без розробки теорії мотивації. Мотивація виступає необхідною опосередкованою ланкою в реалізації зовнішніх, об'єктивних умов у людській діяльності, у соціальній практиці індивіда.

Проблеми мотивації діяльності взагалі, і навчальної зокрема, в останні роки привертають увагу все більшої кількості дослідників -- філософів, соціологів, економістів, соціальних психологів, представників інших суспільних наук.

Аналіз спеціальної літератури свідчить, що сьогодні існує ціла низка визначень поняття мотивації, найбільш популярним визначенням можна вважати такі: мотивація -- внутрішнє спонукання до дії, що обумовлює суб'єктивно-особистісну зацікавленість індивіда в її здійсненні, іншими словами -- це сукупність внутрішніх і зовнішніх сил, що спонукають людину до пізнання, відчуття і дії.

Зрозуміти мотиваційні механізми, що існують сьогодні, допоможе аналіз їх розвитку та зміни протягом століть [4]. Особлива роль у вирішенні цієї проблеми належить філософії. Філософський аналіз проблем мотивації як рушійної сили соціальних процесів має зробити свій внесок у сучасну методологію дослідження соціальних явищ. Саме філософія завжди вирішувала питання про сутність мотивації як цілісного механізму, про закономірності виникнення і перебіг мотиваційних процесів, що характеризуються новими якісними проявами, внутрішньою рухливістю і мінливістю; про їх соціальну обумовленість, спрямованість, основний смисловий зміст, конкретні форми здійснення. Так, в античному світі панувала філософія, представлена в працях Сократа, Платона, Аристотеля, їх світогляд, їх розуміння людини, її потреб і мотивів. Грецькі філософи в основі мотивації бачили принцип «гедонізму» -- прагнення насолоджуватися і уникати страждань, прагнення до кращого.

Одним із перших учених, які підтримали ідеї гедонізму, був знаменитий грецький філософ Сократ (470-399 рр. до н.е.), який стверджував, що людина повинна діяти таким чином, щоб у результаті її дій отримане задоволення перевищувало страждання. Сократ залишиться у віках не тільки як людина, що ціною свого життя відстояла свої ідеали, але і як один з перших мислителів, який досліджував загальні основи людської моралі.

Одним із перших, хто згадав ідею мотивації, був і давньогрецький філософ Аристотель (384-322 рр. до н.е.), який у своїх роботах описував різні види причин, що спонукають до дії. Фома Аквінський, який є одним із найвідоміших філософів середньовіччя, мотивуючою силою вважав вічне спасіння в потойбічному житті, яке реалізується через чесноту, через моральний спосіб життя у стабільній, всеохоплюючій, керованій законами соціальній ієрархії, де тільки деякі люди беруть активну участь у політиці, де меншість править, а більшість підпорядковується. Під іншим кутом зору сприймалася мотивація в епоху Відродження. Так, М. Кузанський, один із найбільших європейських мислителів XV ст., родоначальник італійської натурфілософії, чия філософська думка сприяла переходу від релігійної філософії середньовіччя до філософії Відродження, переніс акцент від релігійних основ мотивації на мотивацію, що базується на раціональних цілях людини. У більш пізні століття феномен мотивації діяльності людини трактувався трохи інакше.

Філософія раціоналізму (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. В. Лейбніц, Г. Гегель, М. Вебер) сутність людини бачить у її мисленні, яке захоплює всі інші функції душі. У цілому ряді філософських теорій людина ставиться в залежність від закономірностей природи (Т. Гоббс, д. Локк, О. Конт, Г. Спенсер). Мотиваційні процеси індивіда розглядаються в них тільки як процеси адаптації, але при цьому адаптації не стільки усвідомленої, а такої, що має спонтанний, еволюційно-біологічний характер. Ціла низка мислителів (І. Павлов, В.А. Вагнер, О.О. Ухтомський, І.І. Мечников, К. Лоренц) абсолютизують біологічну, тваринну основу в людині. Їх спроби поєднати біологічну, соціальну та духовну сутність людини закінчувалися визнанням чільної ролі біологічного начала.

У концепціях персоналізму та індивідуалізму (М. Бердяєв, Е. Муньє, Г. Марсель, М. Шелер) мотиваційні процеси особистості включають у себе як найважливіші компоненти свободу і творчість, але ці якості вступають у протиріччя з цивілізацією, відбувається розрив особистісного та соціального. В екзистенціалізмі (М. Хайдеггер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр) мотиваційні процеси, як правило, мають конфліктний характер, оскільки людина постійно стикається з ворожим або байдужим світом речей і людей.

Протилежна раціоналізму ірраціональна філософія абсолютизує чуттєву сферу людини. Справжньою основою людини і світу є ірраціональна воля (А. Шопенгауер), почуття, інстинкт, вітальність (Ф. Ніцше), неусвідомлене творче життя, хаотичний надлишок спонукань (А. Бергсон). Своє ставлення до рушіїв індивіда, що здійснює творче освоєння новим, висловили представники російської релігійної філософії (С.Л. Франк, М.О. Бердяев, Ф.О. Голубінський та ін.). Відновлення втраченого в результаті суспільної кризи сенсу життя, на їхню думку, може бути досягнуто лише поверненням до Бога як до єдиної основи морального життя.

Увага, яку впродовж багатьох століть приділялася і продовжує приділятися проблемам мотивації, можна пояснити тим, що вивчення мотивації людської діяльності пов'язано з іншими, більш загальними питаннями особистості як суб'єкта соціальної активності; детермінації і вивчення соціально-перетворюючої діяльності людини; аналізу сутності та ролі мотивів, потреб, інтересів і стимулів як детермінант людської поведінки та діяльності; формування ставлення людини до праці; стимулювання праці та ін. мотивація навчальний соціальний трудовий

Метою даної статті є розгляд проблеми мотивації навчальної діяльності (як специфічного виду діяльності) на основі філософського підходу, який ґрунтується на розумінні того факту, що без глибокого аналізу механізму мотивації людської діяльності в принципі неможливо розкрити сутність людини, яка здійснює свою активність як свідомо діючий суб'єкт, орієнтується на свої ідеали, цілі та цінності. Зміст і значення проблеми мотивації навчальної діяльності нерозривно пов'язане із завданнями підвищення соціальної і трудової активності кожної особистості в інтересах суспільного прогресу. Формування зрілої і стійкої мотивації навчальної діяльності є необхідною складовою частиною завдань щодо вдосконалення наукового управління розвитком суспільного виробництва і суспільства в цілому, виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Отже, навчально-професійна діяльність у контексті вищої школи розглядається як специфічний вид діяльності, спрямований на суб'єкта (студента), з метою формування і розвитку його особистості як майбутнього професіонала. Орієнтовним компонентом у структурі навчальної діяльності студентів вищого навчального закладу є навчальна мотивація, що являє собою ієрархію цілей і мотивів, які спонукають студента до навчально-професійної діяльності. Зміст мотивації та її структура формують певний мотиваційний рівень студента і ступінь прояву навчальної активності.

Якість освітнього продукту залежить не тільки від майстерності викладачів, а й від ставлення студентів до навчання. Навіть при найвищій якості освітніх послуг, що надаються вищим навчальним закладом, ступінь засвоєння студентами знань, що викладаються, визначається фактором ставлення студентів до навчання. Стійкі знання, вміння та навички, що відповідають вимогам професійної підготовки, можна отримати на основі позитивного ставлення до навчальної діяльності. Компоненти мотиваційної структури суб'єктів навчальної діяльності значущі на всіх етапах вчення, від формулювання цілей і планування до рефлексії процесу та результатів діяльності. Дослідниками доведено вплив мотивації на ефективність навчальної діяльності [5; 6; 7]. Таким чином, дослідження мотиваційних особливостей у певних умовах навчання направлено на розвиток особистості студента з високим професійним і соціальним статусом, що забезпечує його конкурентоспроможність на сучасному ринку праці.

Комплексне дослідження змістовних і структурних особливостей мотивації студентів вищої школи дозволяє виокремити три категорії студентів:

- студенти з низьким рівнем мотивації, які навчаються в силу будь-яких зовнішніх обставин;

- студенти із середнім рівнем мотивації, які розуміють необхідність вищої освіти в подальшому житті, оцінюють доцільність її отримання стосовно формування свого професійного та життєвого досвіду;

- студенти з високим рівнем пізнавального інтересу та навчальної активності, що усвідомлюють соціальну спрямованість навчально-професійної діяльності, її значущість в особистісному плані.

Такі рівні навчальної мотивації відрізняються характером навчальної активності, виразністю пізнавального інтересу, якістю самоорганізації. У першій групі переважають мотиви, які детерміновані силами зовнішніми по відношенню до суб'єкта діяльності і спрямованими на спонукання і регуляцію поведінки. У цьому стані людина сприймає причини своєї поведінки як зовнішні, а себе як об'єкт маніпуляції. При цьому йому може бути притаманне почуття компетентності та ефективності, але це почуття не приводить до внутрішньої мотивації [2, с. 70]. Пізнавальний інтерес розвинений слабко, як правило, він зосереджений у сфері професійно орієнтованих предметів. Усе інше сприймається як зайве, непотрібне. Слабка мотивація на успіх призводить до того, що студентів приваблює простий навчальний матеріал, що відображає базовий обсяг інформації. Важкі завдання не становлять інтересу, навчальні зусилля спрямовані лише на те, що, на думку студентів, може стати в нагоді в майбутній професійній діяльності. Студентів з даним рівнем мотивації часто задовольняє найнижчий результат, досягнення якого дозволяє залишитися в числі студентів. Для підвищення рівня мотивації можна рекомендувати:

- навчати студентів навичкам раціонального розподілу і використання часу;

- створювати в навчальному процесі ситуацій успіху, що сприяють формуванню об'єктивної самооцінки;

- допомагати в усвідомленні та формулюванні навчальних мотивів і цілей;

- реалізовувати індивідуальний підхід у навчанні, що дозволяє врахувати мотиваційні особливості так званих «слабких» студентів.

До другої групи можна віднести студентів, які розуміють важливість отримання якісної професійної освіти як інструменту особистісного та професійного зростання. Структура навчальної мотивації і ступінь усвідомлення власних мотиваційних особливостей дають їм підстави виділити найбільш значущі та цікаві навчальні предмети. При вивченні деяких навчальних предметів, що або викликають у студентів інтерес, або не вимагають особливих зусиль при їх засвоєнні, проявляється висока навчальна активність, яка має вибірковий характер. Як правило, вона не поширюється на більш серйозні предмети, засвоєння яких передбачає напружену систематичну працю студента. Студенти другої категорії володіють змішаним типом мотивації -- для них значущими є як зовнішні, так і внутрішні мотиви. Педагогічна підтримка допомагає студентам цієї категорії оптимізувати мотиваційну сферу, внаслідок цього їх рівень навчальної активності може бути підвищений. для активізації та оптимізації мотивів навчання студентів даного рівня можна сформулювати такі рекомендації:

- удосконалювати навички навчальної діяльності, при цьому приділяти увагу розвитку навичок самостійної роботи;

- стимулювати і заохочувати прояв особистої ініціативи на заняттях;

- використовувати активні методи викладання навчальних дисциплін, що сприяють розвитку навчально-пізнавального інтересу;

- делегувати повноваження з організації та проведення окремих форм навчальних занять (дискусія, ділова гра, практикум, case method, тощо);

- залучати до участі в науково-дослідній роботі (конференції, семінари, конкурси студентських робіт);

- розвивати інтерес до обраної професії через включення до навчальної програми додаткового матеріалу, пов'язаного з майбутньою професійною діяльністю;

- надавати психолого-педагогічну підтримку із зміцнення і розвитку внутрішньої мотивації навчання.

Третю групу складають студенти, які виявляють активний інтерес до змісту і процесу навчальної діяльності та розуміють соціальний сенс вищої освіти в життєвій перспективі. Високий рівень пізнавального інтересу відповідає їх наполегливості та цілеспрямованості в отриманні знань. Для них характерне глибоке усвідомлення необхідності особистісного та професійного зростання, і для досягнення цієї мети служить здобуття вищої освіти. Студенти творчо ставляться до навчання, не обмежуються рамками програми і завданнями викладачів. Їх навчальна мотивація спрямована на глибоке і міцне освоєння як загальноосвітніх, так і спеціальних предметів. Відмінні ознаки навчальної активності студентів третьої групи: прагнення займатися самоосвітою; систематичне виконання завдань з використанням додаткового матеріалу; здатність до тривалого і напруженого виконання завдань; включення в пошукову пізнавальну діяльність; зацікавленість у професії, ранній початок трудової діяльності. Роль викладача полягає у зміцненні внутрішньої мотивації і підтримці високого рівня навчальної активності. Оскільки високий рівень навчальної активності формується при внутрішньому типі мотивації, студенти цієї категорії, як правило, не вимагають зовнішнього контролю, вони здатні до самоорганізації і самоконтролю в навчальній діяльності. Однак для них не менш ніж для студентів інших категорій важливі сприятливі зовнішні умови: систематичність занять, стабільність навчального процесу, прозорість організаційної структури вузу та ін. Високий рівень навчальної активності служить тим пусковим механізмом, який актуалізує мотивацію навчання, будучи при цьому показником соціально-психологічної зрілості майбутнього фахівця. Для роботи з даною категорією студентів можна використовувати такі рекомендації:

- включати до навчальної програми додатковий матеріал, що розширює сферу вивчення предмета;

- створювати в ході навчального заняття проблемні ситуації, що стимулюють розвиток пізнавального інтересу;

- пропонувати завдання, пов'язані із самостійним пошуком і аналізом інформації;

- використовувати лідерські якості активних у навчанні студентів для організації групових форм навчальної діяльності;

- пропонувати завдання підвищеної складності, активізуючи просування студентів цієї категорії в зону найближчого розвитку;

- залучати студентів до участі в різних формах науково-дослідної діяльності;

- створювати можливості для реалізації творчого потенціалу.

Дослідники вищої школи доходять висновку про необхідність цілеспрямованого формування у студентів мотивації навчальної діяльності, підкреслюючи складність управління формуванням навчальних мотивів [1; 2].

Висновки

Визначаючи мотивацію як складний багаторівневий регулятор життєдіяльності людини, як джерело її активності й одночасно як систему стимулів різних видів її діяльності і визнаючи за мотивацією значну роль у забезпеченні навчальної успішності, необхідно також визнати і надзвичайну значущість для продуктивності педагогічної діяльності адекватного пізнання викладачем мотивації суб'єктів навчальної діяльності. При цьому мотивація навчальної поведінки визначається соціокультурними вимогами до освіти, її престижем у суспільстві і тим, як ці вимоги проявляються в конкретній ситуації. З іншого боку, мотивація навчальної поведінки обумовлена системою ціннісних орієнтацій, сформованих на попередньому етапі життя. Слід зазначити, що органічний взаємозв'язок і взаємозумовленість соціально-економічного розвитку суспільства і системи освіти вимагають посилення взаємодії соціальних, економічних, науково-технічних, виробничо-технологічних факторів, що впливають, у кінцевому рахунку, на формування мотивації навчання студентів вищих навчальних закладів.

Література

1. Белых И.Л. Проблема формирования мотивации учения студентов: монография / И.Л. Белых. - Красноярск: СибГТУ, 2007. - 124 с.

2. Сухова Л.В. Развитие познавательной активности в профессиональной подготовке будущих специалистов: монография / Л.В. Сухова. - Самара: Самар. гос. пед. ун-т, 2001. - 193 с.

3. Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 575 с.

4. Kenny A.A. New History of Western Philosophy Paperback / Anthony Kenny. Oxford University Press, 2012. - 1058 p.

5. Petri H.L. Motivation: Theory, Research, and Application Hardcover / Herbert L. Petri, John M. Govern. Cengage Learning, 2012. - 496 p.

6. Seli H. Motivation and Learning Strategies for College Success: A Focus on Self- Regulated Learning / Helena Seli, Myron H. Dembo. - Routledge, 2012. - 368 p.

7. Sociocultural Theories of Learning and Motivation: Looking Back, Looking Forward (Research on Sociocultural Influences on Motivation and Learn) // ed. by Dennis M. Mclnerney, Richard A. Walker, and Gregory Arief D. Liem. Information Age Publishing, 2011. - 324 p.

Размещено на Allbest.ru