Теорія цивілізацій як перспективний напрям розвитку сучасної гуманітарної науки

Упродовж останніх років як саме поняття «цивілізація», так і різні теорії цивілізацій дедалі активніше використовуються у вітчизняній і зарубіжній політичній теорії, історичній і філософській науці. Сучасна людина демонструє зростання цивілізаційної самосвідомості, яка базується не на відчутті спільності походження, не на належності до єдиної держави, навіть не на загальних релігійних віруваннях. Основою цивілізаційної самосвідомості є відчуття спільності історичних традицій, колективної долі, сьогодення і майбутнього групи народів, що мають близькі культурні цінності та ідеали й висувають спільні проекти життєустрою глобального значення.

Спостерігаються дві різноспрямовані тенденції: у одних верств суспільства, унаслідок цього, загострюється інтерес до поняття «сучасна», «світова» цивілізація, а в інших - до понять «локальна», «регіональна», «національна», тобто «своя», що існує на противагу «чужій», а тому «незрозумілій» і в чомусь «загрозливій» [6]. Ці тенденції набувають великого ціннісного навантаження, стають ідеалами соціального і культурного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі взаємодії різних цивілізаційних парадигм, дослідженню історико-цивілізаційного процесу приділило увагу багато вчених, таких як Г. В. Бонгард-Левін, Ф. Бродель, П. Бурдьє, І. Валлерстайн, Л. С. Васильєв, М. Вебер, С. Гантінгтон, Ф. Гребнер, Л. М. Гумільов, М. Я. Данилевський, Е. Дюркгейм, Б. С. Єра- сов, М. Й. Конрад, А. Кребер, Л. Леві-Брюль, К. Леві-Стросс, Ю. Павленко, В. Парето, М. Т. Степанянц, Ф. Ніцше, Ф. Нортроп, П. О. Сорокін, А. Тойн- бі, A. Токвіль, Л. Фробеніус, Ф. Фукуяма, О. Шпенглер, К. Ясперс. Здійснені дослідження дозволили накопичити багато інформації щодо цивіліза- ційних взаємодій, проте в процесі зростання і ускладнення міжцивіліза- ційних взаємозв'язків виникає ще більше питань, які потребують належного висвітлення.

Мета дослідження - дослідження теорії цивілізацій у контексті розвитку сучасного гуманітарного знання.

Виклад основного матеріалу. Імперативом сучасної світової політики стає взаємодія цивілізацій. У цій взаємодії проявляються суперечності, які можуть стати визначальними в XXI столітті. З одного боку, світ набуває єдності завдяки економічній, технологічній, інформаційній інтеграції [1; 2]. З іншого, посилення інтеграції веде до зростання культурної самосвідомості. Виникає конгломерат відмінних за своєю історією, традиціями, мовами, релігіями культурних соціумів, які розвиваються, взаємодіють і впливають один на одного на основі міжкультурної комунікації.

Вони відносно самостійні і, залишаючись різними, намагаються співіснувати в єдиному інформаційному просторі [4].

У цьому процесі цивілізаційна самосвідомість починає відігравати суттєву роль у політичній культурі будь-якої країни. Цивілізаційний статус країн та їх окремих регіонів виступає нині не тільки предметом наукового дослідження, але й політичних спекуляцій. Увага до кордонів поширення конфесій, які значною мірою опосередковують цивілізаційну самосвідомість, загострилася у зв'язку з передбаченою С. Гантінгтоном [3] загрозою військового зіткнення країн і регіонів, що представляють різні локальні цивілізації і, отже, по-різному ставляться до домінуючих у західному світі ліберальних цінностей, процесів модернізації та розвитку постіндустріаль- ного масового суспільства.

Стикаючись з викликами сьогодення, дослідники звертаються до цивілізаційного підходу, оскільки він дає можливість поглянути на історію людства іншими очима, побачити різні її грані й крізь цивілізаційну призму розглянути питання, поставлені сучасною епохою перед кожною країною і світом у цілому. Цивілізаційний підхід має ряд переваг, оскільки він дає перспективу нового багатовимірного бачення історії. Вивчення цивілізаційного ходу історії сприяє формуванню уявлення як про єдність, так і про різноманіття історичного процесу.

Всесвітня історія в цьому випадку постає перед нами як строката, барвиста картина варіантів розвитку людства, кожен з яких має свої переваги й вади, і жоден не є ідеальним. Історія цивілізацій - це не сходи, якими людство постійно піднімається вгору, а сяючі вершини гірського ланцюга, що, доповнюючи одна одну, утворюють величну і непорушну у своїй красі панораму.

На сучасному етапі наукового розвитку теорія цивілізацій видається найбільш плідним інструментом для інтерпретації подій, що відбуваються в нашому світі. Вона дає змогу поєднати лінійно-стадіальні та локально- регіональні підходи і перейти від моністичного пояснення явищ минулого до плюралістичного, що дозволить врахувати все різноманіття факторів, які обумовлюють людську діяльність: від економічних і технологічних до духовних. Цивілізація виступає при цьому соціокультурною спільнотою людей, об'єднаних духовною традицією, яка дає їм змогу поєднувати і вдосконалювати норми поведінки, цінності та ідеали локальних культур, матеріальну культуру, навколишнє середовище, ресурси, а також способи їх використання.

На відміну від інших спільнот людей, цивілізації, як правило, намагаються екстраполювати свої культурні принципи, і насамперед світогляд, на представників інших регіонів, створюють так звані цивілізаторські проекти, в яких намагаються втілити в життя свої власні уявлення про ідеал життєустрою. Цивілізаційна самосвідомість безпосередньо пов'язана з відчуттям себе ланкою в історичному ланцюгу народів. Теорія цивілізацій відображує віковий досвід мислителів, які прагнули побудувати логічно несуперечливий та історично достовірний образ минулого, що дає змогу орієнтуватися в сьогоденні і прогнозувати майбутнє. Вона має наукове, культурне та світоглядне значення, здатна стати основою масової історичної свідомості, сприяти успішній діяльності людини в нашому суперечливому світі. Отже, теорія цивілізацій є перспективним напрямком розвитку гуманітарної науки.

Сучасна теорія цивілізацій намагається органічно поєднати вивчення свого і чужого, загального та особливого в історії, основних тенденцій загальносвітового розвитку, які розглядаються з точки зору досягнень і проблем сучасності, а також локальних варіантів історичного процесу, логіку яких можна зрозуміти тільки в межах світогляду і системи цінностей місцевих культур. Вона не протистоїть вивченню історії повсякденності, мікроісторії, інтелектуальної історії, а розглядає нові знання про минуле в більш широкому контексті.

Таке поєднання підходів, що реалізовується кращими серед істориків цивілізацій, відображує на теоретичному рівні співіснування двох об'єктивних тенденцій світової і, в першу чергу, сучасної історії: тенденції до універсалізації, до формування світової цивілізації і тенденції до диференціації, до усвідомлення різними народами своїх культурних особливостей і прагнення їх зберегти. Ані світ-системний підхід, який розглядає переважно глобальні аспекти історичного життя людства, ані культуро-центристські підходи, які поширюються з Європи в країни третього світу і зосереджуються на відновленні одиничності історичного факту, не здатні відобразити і врахувати обидві ці особливості сучасного історичного процесу.

Теорія цивілізацій повинна врахувати глибоку багатопланову кризу світової цивілізації, прагнення більшості народів переосмислити її досвід у межах своєї власної культурної традиції, а також взяти до уваги те, що сама криза є проявом реального існування світової цивілізації, і, відповідно, шляхи її подолання потребують збереження й розвитку глобальних соціокультурних структур і форм самосвідомості.

Для плідного розвитку сучасної теорії цивілізацій необхідно відійти як від тотального універсалізму (пізній Тойнбі А., Тоффлер Е. та ін.), так і від акцентування передусім на диференцюючих факторах (школа «Анналів», пізній Гантінгтон С. та ін.), оскільки у вищезазначених випадках загальне та особливе, лінійно-стадіальні й циклічні моделі історичного процесу протиставляються. Отже, у сферу уваги дослідника потрапляє лише невелика частина історичної реальності. Різні концепції теорії цивілізацій починають конфліктувати між собою, що змушує вченого наполягати на одній-єдиній істині, відкидаючи при цьому досягнення опонентів.

Американські дослідники Г. В. Хьюз [8] і Х. Л. Гілдерсон [7], чиї роботи присвячені дослідженню аспектів повсякденного життя в процесі цивілізаційного розвитку та зародженню цивілізаційних ідей в добу Просвітництва, в середині 90-х років минулого століття надали нового імпульсу дослідженням Міжнародного товариства порівняльного вивчення цивілізацій (The International Society for the Comparative Study of Civilizations). Зокрема, Г. Хьюз стверджував, що уважне і глибоке проникнення в царину повсякденного життя будь-якої цивілізаційної спільноти значно покращить та посилить порівняльний цивілізаційний аналіз. На його думку, необхідні консультації з науковцями у відповідній галузі, а якщо вони виявляться недостатніми, то лакуни повинні бути заповнені за допомогою бібліографічних оглядів або експертиз джерел інформації. Деякі цивілізації можуть проявляти суттєві відмінності у виявах повсякденного життя: різні регіони, класи, релігійні секти, вікові групи.

Останнім часом видається та перевидається багато класичних праць із історії та теорії цивілізацій. Так, «Історію цивілізацій» в 11 томах У. та А. Дюрантів, яка публікувалася у 1935-1975 роках, було перевидано в 1993 р. і на початку ХХІ століття (вона існує також як електронна книга 2014 р.). Перевидання фундаментальних досліджень з історії цивілізацій - передісторія та історична етнографія, грецька цивілізація, римська цивілізація, східні цивілізації, іудео-християнська цивілізація, європейська цивілізація, що вперше були опубліковані у 20-х - 70-х роках XX ст. під загальною назвою «Історія цивілізацій», було розпочато в 1997 р.

Поряд із перевиданнями класичних робіт О. Шпенглера, М. Вебера, А. Тойнбі, К. Ясперса, Л. Февра, Ф. Броделя, Е. Тоффлера, М. Я. Данилевського та ін., з'являються реферативні огляди їхніх досліджень та аналітичні роботи, присвячені їхнім теоріям.

Необхідною передумовою подальшого існування теорії цивілізацій є історіографічне вивчення процесу становлення й розвитку цієї теорії, мобілізація накопиченого досвіду зіставлення цінностей і норм своєї та чужих культур, різних теоретичних підходів і способів організації їх взаємодії.

цивілізація гуманітарний людство науковий

Висновки

На сьогодні у світовій науці спостерігається процес синтезу лінійно-стадіальних і локальних підходів до історії цивілізацій, зокрема світ-системного підходу, історії локальних цивілізацій і мікроісторичних підходів. Треба відзначити, що навіть лінійні процеси в історії, такі як передумови модернізації у вигляді «глобальних трансформацій» (аграрна, міська революції, духовна революція «осьового часу», наукова революція), а також сама модернізація розглядаються останнім часом у нерозривному зв'язку з місцевими особливостями локальних цивілізацій [5].

Східна та західна парадигми цивілізаційного розвитку розглядаються як взаємодоповнюючі й вивчаються через аналіз особистого духовного досвіду і соціальної ролі окремих громадських діячів, які виконували подібні функції в різних соціокультурних системах [9]. Наростаюча загроза зіткнення цивілізацій може стати «лебединою піснею» людства, і для самозбереження та подальшого розвитку світової цивілізації не існує іншого виходу, крім вироблення певної стратегії, механізмів діалогу, співробітництва та партнерства цивілізацій і держав. Саме тому нагальною потребою є формування необхідних світоглядних позицій, які сприятимуть порозумінню, а не конфронтації культур.

Список літератури

1. Горбатюк Т. В. Грід-комп'ютерінг як прояв глобалізаційних процесів сучасної науки / Т. В. Горбатюк // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Філософія. Соціологія. Політологія.». - 2012. - Т. 20, вип. 22 (2). - С. 65-71.

2. Горбатюк Т. В. Сучасне парадигмальне зрушення в фундаментальній науці: світоглядне значення / Т. В. Горбатюк // Антропологічні виміри філософських досліджень. - Дніпропетровськ, 2012. - Вип. 1. - С. 8-12.

3. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон ; пер. Т. Велимеева, Ю. Новикова. - М. : АСТ, 2003. - 603 с.

4. Danylova T. Overcoming the Cultural Differences: Parable as a Means of Intercultural Dialogue / T. Danylova // Антропологічні виміри філософських досліджень. - Вип. 3. - 2013. - С. 42-51.

5. Danylova T. Approaching the East: Briefly on Japanese Value Orientations / T. Danylova // Research Revolution: International Journal of Social Science & Management - Vol. II. - Issue 8. - 2014. - P. 4-7.

6. Danylova T. Eastern Spiritual Traditions through the Lens of Modern Scientific Worldview/ T. Danylova // Антропологічні виміри філософських досліджень / T. Danylova. - Вип. 5. - 2014. - С. 95-102.

7. Guilderson H. L. From the State of Nature to the Empire of Reason: Civilization in Buffon, Mirabeau and Raynal / H. L. Guilderson // Comparative Civilizations Review. - No 34 : Spring 1996. - P. 27-44.

8. Hewes G. W. The Daily Life Component in Civilizational Analysis / G. W. Hewes // Comparative Civilizations Review. - No 33 : Fall 1995. - P. 79-96.

9. Ito S. A Framework for Comparative Study of Civilizations / S. Ito // Comparative Civilizations Review. - No 36: Spring 1997. - P. 4-15.

Размещено на Allbest.ur