Концепція динамічного атомізму М. Лосського в контексті сучасних наукових пошуків

Поляризація наукової картини світу у вигляді природничо-наукової та гуманітарної сфер, що володіють різними мовами, критеріями та цінностями, відбулася близько трьохсот років тому. Неодноразово робилися спроби рішення цієї проблеми, яка має істотне ускладнення, пов'язане з подоланням якісного розриву між живою і неживою природою, між мікро- і макросвітами. Більшість із них в історії науки ґрунтуються на природничо-науковому редукціонізмі, який зводить все буття до неорганічної матеріальності, що в кінцевому підсумку веде до ще більшої диференціації природних і гуманітарних наук. Альтернативним шляхом є побудова цілісної картини світу. Серед багатьох концепцій певний інтерес викликають ідеї російського космізму, зокрема ідеї М. Лосського, який неодноразово звертав увагу на необхідність набуття фізикою ХХ століття метафізичного фундаменту [7; 4] і висував у цьому аспекті досить сміливі гіпотези.

У дослідницькій літературі (П. Гайденко, А. Джамулаєв, І. Євлампієв, В. Зеньковський, В. Кувакін, С. Левицький, Г. Шпет) досить повно проаналізовано особливості та витоки ідеал-реалізму М. Лосського, який стверджує, що весь світ є органічним цілим субстанціальних діячів, тісно пов'язаних один з одним. Дослідники підкреслюють ідею мислителя про те, що розвиток природознавства неминуче приведе до зміни опису фізичних об'єктів, який буде наближений до опису органічних єдностей - біологічних і соціальних. Витоки такого підходу до опису фізичних явищ, який М. Лосський називає динамічним атомізмом, беруть свій початок у філософській концепції Г. Лейбніца.

У концепції динамічного атомізму М. Лосського виділяємо три головні аспекти: волюнтаристський, еволюційний і панпсихічний, які мають чітку суголосність з актуальними ідеями сучасного природознавства і можуть допомогти в розробленні метафізичного фундаменту цілісної загальнонаукової картини світу.

Волюнтаристський аспект філософії М. Лосського виражений в тому, що свобода волі, з точки зору мислителя, стає головним визначенням субстанціального діяча, його сутністю [1, с. 358]. На думку М. Лосського, будь-яка зміна в субстанціальному діячі є його особиста дія. Таким чином, М. Лосський розрізняє причину і привід. Під причиною він розуміє субстанціонального діяча і його творчу силу, а всі інші умови - привід [5, с. 530]. Отже, події зовнішнього світу є лише приводом для дій субстанції, а не причиною цих дій. М. Лосський також вводить поняття динамічної причинності та відрізняє позитивістське і метафізичне вчення про причинність. Останнє пов'язане з поняттям творіння, породження подій [4].

Таке вчення про свободу поведінки всіх субстанціальних діячів (навіть електронів), на думку М. Лосського, не веде до заперечення можливостей науки. Субстанціальні діячі, які мають дуже низький розвиток (наприклад, діячі неорганічної природи), реагують на умови навколишнього середовища вкрай одноманітно: два електрони мільйони разів відштовхують один одного, а в якомусь мільйон першому випадку вони не зроблять взаємного відштовхування [7]. На думку М. Лосського, відсутність закономірного зв'язку подій не робить науку неможливою. Для можливості науки досить, щоб існувала лише більша або менша правильність зв'язку подій у часі, яка саме і має характер статистичної закономірності як зв'язку подій. В органічній природі (у житті рослини, тварини, людини) правильність зв'язку процесів вже менш значуща, тому, як зазначає М. Лосський, рослина, тварина й особливо людина більшою мірою проявляють свою свободу й індивідуальне відхилення від правил, ніж молекули води, атоми кисню, електрони [6, с. 39-40].

Саму свободу волі М. Лосський доводить, виходячи із закону причинності, на відміну від детерміністів, які заперечують свободу волі на тій підставі, що кожна подія має причину. Як зазначає мислитель, всяка подія виникає не сама по собі, а кимось твориться. Субстанціальний діяч створює події як свої життєві прояви [3]. Чи може що-небудь зовнішнє детермінувати субстанціального діяча? На думку мислителя, воля субстанціального діяча вільна, а це значить, що всі її прояви можуть визначатися тільки нею самою. У цьому сенсі вона є causa sui - причина самої себе.

Ідеї, висловлені М. Лосським, не втратили свого потенціалу для наукових пошуків сьогодення. Наприклад, у сучасній фізиці одне з питань численних дискусій з проблеми скритих параметрів (змінних) пов'язане з так званою аксіомою або теоремою «про свободу волі», сучасний варіант якої (Free Will Theorem або The Strong Free Will Theorem) висунули професори математики Прінстонського університету Джон Конвей (John Conway) і Симон Кохен (Simon Kochen) [19]. Ця теорема спростовує можливість наявності будь-яких локальних схованих змінних. На думку вчених, якщо ми - люди - дійсно володіємо свободою волі, то й елементарні частинки мають свою невелику порцію цього безсумнівного блага. Точніше, якщо експериментатор може вільно вибирати напрями орієнтації деяких вимірювальних приладів, то відгук частки (строго кажучи - відгук Всесвіту поблизу від частки) не визначається повністю всією попередньою історією Всесвіту, тобто не буде абсолютно детермінований.

Ці дискусії в сучасному природознавстві ґрунтуються на знаменитих квантових парадоксах. Серед таких відзначимо відомий дослід із відкладеним вибором Дж. Уїлера, пов'язаний з припущенням про наявну в частки можливість по-різному проявляти себе в останній момент досліду, що перетворює спостерігача реальності на учасника створення реальності [17, с. 547]. Одним з останніх був сформульований квантовий парадокс «перевірки бомб», запропонований А. Еліцуром і Л. Вайдманом у 1993 р. [15, с. 421] і реалізований в 1996 р. в експерименті П. Квята, Х. Вейнфуртена і А. Цайлінгера [20]. В основі цього феномену - незвичайна поведінка квантової частинки, яка в разі встановлення детектора на одному з альтернативних шляхів замість стану суперпозиції немов би «відчуває» наявність бомби й обирає інший шлях. Зазначені парадокси розкривають проблему органічної єдності неживого і живого світу, а також істотну для сучасної науки проблему так званого «зшивання» мікро- і макросвітів.

Рішення цих парадоксів може базуватися на цілісному сприйнятті світу, запропонованому в динамічному атомізмі М. Лосського: діяч, виходячи зі свободно! волі та статистичної закономірності, не кожен раз повинен здійснювати один і той же вибір.

Аналогічної позиції в сучасній науці дотримується академік Б.Б. Кадомцев [2, с. 332-334]. На його думку, колапси (редукції) хвильових функцій мікрооб'єктів, які досі не мають однозначного й задовільного наукового пояснення, виглядають як вільні вчинки, тобто як прояв свободи волі. Б.Б. Кадомцев також ставить питання підстав цілісної картини світу: як, залишаючись у рамках фізики, можна підступитися до пояснення феномена свободи волі? Під свободою волі вчений розуміє свободу дій чи вільний вибір між двома або кількома альтернативами. Відзначаючи, що дуже важко уявити собі границю появи свободи волі на межі між неживим світом і життям, він приходить до припущення, що свобода волі є іманентною, тобто внутрішньо притаманною властивістю усього світу. Свободу волі в мікросвіті Б. Кадомцев пов'язує також з проблемою біфуркацій, коли закони механіки та фізики допускають неоднозначний розвиток процесу. Тому, як зазначає вчений, випадкові біфуркації можна розглядати як ті, що відбулися безпричинно й спонтанно. Відповідно, хвильова функція є всього лише «показником намірів» частинки. Підводячи підсумок своїх міркувань, вчений розрізняє причинно-наслідковий і «вольовий», тобто спонтанний, аспекти еволюції світу.

Другий аспект, який доцільно виділити в динамічному атомізмі М. Лосського, - це еволюційний. Як зазначає В.С. Стьопін, універсальний (глобальний) еволюціонізм є основою сучасної наукової картини світу. Його суть полягає в розгляді неживої, живої та соціальної матерії як єдиного універсального еволюційного процесу [16, с. 641-644].

Істотне осмислення цей аспект знаходить в побудові цілісної картини світу М. Лосського. На думку філософа, крайній ступінь відокремлення в природ, є станом елементарних частинок (у концепції М. Лосського - вільних електронів, протонів тощо). Разом із тим вона є і крайнім ступенем одноманітності життєвих проявів субстанціального діяча. Однак і на цьому ступені падіння формальна свобода і цілеспрямований характер дій субстанціального діяча зберігаються. Навіть така спрощена істота прагне, хоча й несвідомо, до більш змістовного життя і досягає цієї мети шляхом вступу в союз з іншими субстанціальними діячами. Таким чином, на думку мислителя, виникають атоми, молекули, одноклітинні організми, багатоклітинні рослини та тварини; людина, соціальні союзи, а також космічні об'єкти, такі як сонце, планети, теж є цілими. Такі спілки мають досить стійкий характер, і багатоскладні прояви їх відбуваються як єдине органічне ціле.

Третій аспект, який було виділено в філософії М. Лосського, - панпсихічний, який пов'язаний з допущенням якогось «одухотворення», тобто наділення неживої природи елементами психічної діяльності. Він покликаний заповнити якісну прірву між живою і неживою природою.

На думку М. Лосського, матеріальні процеси ніколи не бувають чисто матеріальними: вони завжди здійснюються як «психоїдно-матеріальні» або «психоматеріальні», і до того ж «цілеспрямовані». Відповідно, на думку філософа, вся природа зверху донизу одухотворена [7]. З точки зору М. Лосського, діячі під час взаємодії відчувають один одного як щось позитивно або негативно цінне, і зовні це виражається в актах тяжіння або відштовхування. Електрон відштовхує інші електрони, але він притягує протони. Психоїдний процес, на думку М. Лосського, відрізняється від психічного тим, що його викликає діяч, який стоїть на більш нижчому ступені розвитку, ніж людина або тварина [8, с. 301].

Одна з перших обґрунтованих пропозицій про експериментальну перевірку тези про можливість існування в мікросвіті розумного життя була висунута в 1980 р. в доповіді Р.С. Нахмансона на семінарі в Інституті фізики напівпровідників Сибірського відділення АН СРСР. Продовжуючи в цьому питанні лінію відомого радянського академіка М.А. Маркова [9] (на думку якого наш Всесвіт ззовні може «виглядати» як одна-єдина елементарна частинка), Р.С. На- хмансон у свою чергу висуває припущення про те, що елементарні частинки самі наділені свідомістю [13, с. 442]. На думку вченого, «елементарні» частинки - це дуже складні продукти еволюції. Вони можуть приймати, обробляти і поширювати інформацію, їхня поведінка цілеспрямована, що відбивається в телелогічному характері фізичних законів (варіаційні принципи). Іншими словами, мікрооб'єкти мають особливий «прихований параметр», щось, що ми позначаємо словом «свідомість» [14].

Інший напрям у сучасній фізиці - концепцію свідомості в контексті квантової механіки - розробляє М.Б. Менський (російський фізик-теоретик, провідний науковий співробітник Фізичного інституту РАН) [11], який слідом за Дж. фон Нейманом і Ю. Вігнером аналізує вплив свідомості спостерігача на об'єкти мікросвіту і висловлює припущення про необхідність ввести в квантову механіку свідомість спостерігача як необхідний елемент [10]. Звернення до категорії свідомості, на думку вченого, допоможе вирішити одну з істотних загадок квантової механіки, пов'язану з вибором однієї з альтернатив мікрооб'єктів [12, с. 646].

У концепції динамічного атомізму М. Лосського чітко простежуються волюнтаристський, еволюційний і панпсихічний аспекти, які суголосні ідеям сучасного природознавства і можуть допомогти в розробленні метафізичного фундаменту цілісної загальнонаукової картини світу, яка об'єднує сфери живої та неживої природи. Сприйняття цих ідей науковим співтовариством відкриває можливість досягнення цілісного наукового мислення, спрямованого на подолання диференціації наук, і водночас вимагає нового філософського осмислення у світлі сучасних процесів побудови загальнонаукової картини світу.

Література

1. Гайденко П.П. Иерархический персонализм Н.О. Лос- ского / П.П. Гайденко / Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция / Н.О. Лосский. - М.: ТЕРРА-Книж- ный клуб; Республика, 1999. - С. 349-370.