Цілісність особистості та інтеграція у сучасному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цілісність особистості та інтеграція у сучасному суспільстві

Проведено філософський аналіз співвідношення цілісності особистості та інтегрованості в суспільстві. З'ясовано поняття «інтеграція» та «інтеграційні тенденції» у сучасному суспільстві. Обґрунтовано як корелює поняття «цілісність» з поняттям «інтеграція». Використано філософський метод компаративістики у дослідженні цих понять. Розкрито подібність процесів інтеграції та синтезу. Розглядається андрогінна цілісність як феномен соціального буття особистості та вплив такої особистості на інтеграційні процеси в суспільстві.

Ключові слова: цілісність, андрогінна цілісність, інтегрованість, інтеграція, особистість, суспільство, синтез.

Сьогодні особливо гостро стоїть проблема набуття цілісності особистості та цілісності суспільства. Аналізуючи процеси, які відбуваються, приходить глибше усвідомлення того, що лише через створення, а не через руйнацію можна вийти з даного становища. Змінити суспільство можна змінюючи себе внутрішньо. Змінюючи творчо, на основі вищих цінностей буття. Чому творчість робить життя кожного ціліснішим, щасливішим? Талановиті науковці, художники, музиканти, письменники, лідери великих корпорацій засвідчують це своїми відкриттями та здобутками. Ми всі знаходимося в потоці життя і яким воно є і буде залежить від кожного з нас.

Постановка проблеми. Цілісність суспільства може бути відтворена та відновлена цілісними людьми, які прагнуть створювати і створюють. У ХХІ столітті значення національного суспільства піддається переоцінці. Більш відомою стає модель суспільства, регіону як частини світової спільноти. Міжнародний досвід свідчить, що значення і важливість окремого регіону можуть зростати по мірі поглиблення в ньому інтеграційних тенденцій. Міжнародна економічна інтеграція являє собою процес зрощення економік сусідніх країн в єдиний господарський комплекс на основі стійких економічних зв'язків - це процес зближення, взаємопристосування національних господарюючих систем, в основі якого лежить економічний інтерес господарчих суб'єктів і міжнародне розподілення праці. В кінці ХХ століття вона стала інструментом прискорення розвитку регіональних економік і підвищення конкурентоздатності на світовому ринку країн - членів інтеграційних угрупувань. Інтеграція являє собою також процес руху і розвитку певної системи, в якій посилюється зв'язок її учасників і зменшується їх самостійність, при цьому з'являються нові форми взаємодії, яких не було в колишній системі.

Ціль статті: дослідити поняття «цілісність», «інтегрованість», «інтеграція»,«синтез», використовуючи філософський метод компаративістики.

Розглянути андрогінність цілісності як соціальний феномен буття людини та її вплив на інтеграційні процеси в суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідження проблеми інтеграції в суспільстві свідчать про актуальність даної теми і про явище інтегрованості в самих науках. Наприклад, З. Гнатів обґрунтовує інтеграцію філософського і мистецтвознавчого підходів в сучасній музично-педагогічній практиці. Автор Войтович Р. розвиває розуміння глобальної інтеграції як нової форми суспільного розвитку. Ф. Ващук розкриває дану проблему у монографії «Інтеграція в європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи». С. Полянкіна розкриває поняття «інтеграції» в категоріальному апараті філософської освіти. О. Сокур описує теоретичні засади європейської інтеграції: концептуальний вимір. І. Бондаревич розглядає духовну цілісність особистості як атрибут саморозгортання людини. Васильєва Н. запропонувала юридичну концепцію права на цілісність особистості. Названі та інші сучасні дослідження свідчать про явище інтегрованості і в самих науках.

Викладення основного матеріалу дослідження: Термін «інтеграція» походить від латинського слова integratio - заповнення, integer - цілий. Загальне визначення інтеграції формулюється наступним чином: інтеграція - це зближення, злиття, об'єднання частин, утворюючих одне ціле, але при збереженні їх ідентичності, тобто країни зближаються, утворюють єдиний торгівельний, економічний, валютний і політичний союз, але при цьому зберігається їх національна ідентичність [6]. Інтеграція (від nam. integer - цілий) - це поняття для пояснення цілі і змісту процесу. Інтеграція - злиття частини з цілим. Інтеграція - це процес руху до цілісності людської свідомості. За думкою Дж. Леонгарда, це повинно привести до екстатичного сприйняття світу. Сам процес інтеграції - екстатичний. Отже, інтеграція повинна привести до естетичного і до екстатичного сприйняття світу. Естетичне сприйняття світу задовольняє потребу в красі, а екстатичне сприйняття - потребу у внутрішньому задоволенні, більш того екстатичність дає еротичність, що є проявом еросу. Вище було зазначено, що андрогінність має властивість екстатичну, її природа еротична, ерос виступає як творча енергія. Андрогінна цілісність особистості є проявом харизматичної енергії. Нариклад, у музиці кульмінаційний момент є музичним естезісом, коли людина переживає апогей злиття з глибиною звуків, переживає свою цілісність, тобто стан «тут і зараз» («здесь и сейчас»). Інтегрованість - здатність до цілісного екстатичного сприйняття світу «тут і зараз» («здесь и сейчас») кожної миті потоку життя. Знаходячись у стані «тут і зараз», щоб не відбувалося, інтеграція частин особистості все рівно відбувається. Людина може знаходитися в стані цілісності, незалежно від обставин. «Тут» - поняття просторове; «зараз» - поняття часове. Отже, простір і час перетинаються і в цій точці людина досягає своєї цілісності. Мить і є концентрацією, в якій людина досягає цілісності та можливість найповніше проявитися у цьому світі. Цілісність філософського світосприйняття є в тому, щоб явища, події розглядалися в аспектах минулого, теперішнього і майбутнього часу. Тому космічність людини і є поверненням до цілісності. Невипадково виникають нові наукові галузі: космо-філософія, космо-фізика, космо-біологія і т. д.

Integration (від лат. Integer) - повний, цільний, непорушений - процес або дія, маючий результатом цілісність; об'єднання, поєднання, відновлення єдності; у філософії Г Спенсера означає перетворення розпорошеного, непомітного стану в концентрований, видимий, пов'язаного з уповільненням руху, в той час коли дезінтеграція перетворення концентрованого стану в розщеплений, пов'язаного з прискоренням руху. За думкою Г. Спенсера «інтеграція» рівнозначна агрегації; розвиток Сонячної системи, планети, організму, нації, суспільства полягає в чередуванні інтеграції й дезінтеграції [14, с. 61]. У психології Е. Йенша інтеграція означає розповсюдження окремих духовних рис на всю сукупність духовного життя. У вченні Р. Сменда про державу під інтеграцією розуміється постійне самооновлення держави шляхом взаємного проникнення усіх направлених на неї видів діяльності.

У монадології Г. Лейбніца ми можемо віднайти цілісність у понятті «монада» як неподільної частинки, постійно активної, діючої сили [8]. Поняття «хро- нос» - також є неподільною частиною. У Платона є поняття «еон», яке означає вічність, що протистоїть тимчасовості. Згідно з філософом Ж. Дельозом, «по суті необмежені минуле і майбутнє, що збирають на поверхні безтілесні події-ефекти, суть «еону» - на відміну від завжди обмеженого сьогодення, що вимірює дії тіл як причин і стан глибинних сумішей (Хронос)» [13]. Еон - це минуле-майбутнє, котре в безкінечному діленні абстрактного моменту безупинно розкладається в обох смислах-напрямах, одразу і назавжди ухиляється від сьогодення. Є два часи: один складено тільки з сьогодень, що сплітаються; а другий постійно розкладається на розтягнуті минуле і майбутнє. Один має завжди певний вигляд - він або активний, або пасивний; другий - це вічний Інфінітив, вічно нейтральний час. Один - циклічний; він вимірює рух тіл і залежить від матерії, котра обмежує і заповнює його. «Другий - чиста пряма лінія на поверхні, безтілесна, безмежна, пуста форма часу, незалежна від усякої матерії» [13]. Еон - це місце безтілесних подій та атрибутів, що відмінні від якостей... Кожна подія в Еоні менша за найменший відрізок у Хроносі; та при цьому воно більше за найбільший дільник хроноса, а саме повного циклу. Безкінечно розділяючись у обох смислах-напрямах одразу, кожна подія пробігає увесь Еон і стає співрозмірним його довжині. Еон - пряма лінія, окреслена випадковою точкою.., чиста пуста форма часу, що звільнилася від тілесної складової сьогодення. Кожна подія адекватна усьому Еону. Кожна подія комунікує з усіма іншими і всі разом вони утворюють одну Подію - Еон, де вони володіють вічною істиною. У цьому таємниця події: воно існує на лінії Еону, та не заповнює її. Уся лінія Еону пробігається «раптом», що безперестанку ковзає уздовж цієї лінії і завжди проскакує мимо свого місця. Тільки Хронос заповнюється положеннями речей і рухами тіл, котрим він дає міру. Та будучи порожньою і розгорнутою формою часу, Еон ділить до безкінечності те, що переслідує його, ніколи не знаходячи в ньому пристановища - події усіх подій. Аристотель визначає «еон» як «життєвий вік» - «хронос», сподобляє еон божеству, трансцендуючому як простір і час [1; 8; 13]. Чи не підтверджують ці поняття рух до цілісності: все першопочаткове є цілісним і людина прагне її відновити, тобто повернутися до свого першопочаткового стану. М. Бердяєв зазначив, що кожна людина сумує за цілісністю. Поняття «цілісність» особистості корелює з поняттям «інтеграція» суспільства. У суспільстві процес інтеграції і є формуванням цілісності. Інтеграція (від лат. integration - «з'єднання») - процес об'єднання частин в ціле. Цей термін, в основі якого лежить латинське слово integer - «цілий», використовується у багатьох сферах наукової діяльності (філософії, психології, соціології, юриспруденції, геополітиці, історії, економіці); в загальному смислі означає процес з'єднання декількох суміжних об'єктів в єдиний об'єкт. Також інтеграцію можна зазначити як:

1. Функціональне об'єднання органів і тканин в єдиний організм.

2. Відновлення, заповнення - об'єднання в ціле частин, елементів.

3. Процес координування і об'єднання несумірних елементів в ціле.

4. Внутрішньогруповий процес - створення внутрішньої єдності, згуртованості групи як її ціннісно-орієнтаційній єдності, об'єктивності і прийнятті відповідальності за успіхи і невдачі в спільній діяльності.

5. Сторона процесу розвитку, пов'язана з об'єднанням в ціле різнорідних частин і елементів. Інтеграція характеризується ростом об'єму та інтенсивністю взаємозв'язків і взаємодії між елементами, їх упорядкуванням і самоорганізацією в деяке цілісне утворення з появою якісно нових властивостей.

6. Об'єднання нервових імпульсів, надходячи від безліч синапсів, в тілі нервової клітини. Надходячи від одних синапсів імпульси викликають збудження нервового волокна, а від інших - його гальмування; в залежності від того, які імпульси переважають, нервова клітина активізується, або навпаки - гальмується.

7. Процес співпраці різних класів, соціальних груп, об'єднаних в єдине ціле різних елементів суспільства. Існує багато визначень соціальної інтеграції (Т. Гоббс, Дж. Локк, Е. Дюргкейм, М. Вебер, Т. Парсонс та ін.). Розрізняють групову інтеграцію - процес перетворення групи в єдине ціле на основі взаємного адаптування членів групи один одного. Ступінь групової інтеграції обумовлена мірою усвідомлення своєї приналежності до групи, визнанням її цілей, цінностей та норм.

Проводячи філософський аналіз, використовуючи метод компаративістики, можна зазначити, що процеси інтеграції та процеси синтезу мають подібні характеристики. Тому виникає питання: подібні вони чи аналогічні, чи все ж таки мають певні відмінності. Синтез (від грец. synthesis - з'єднання, поєднання, зіставлення) - розумове з'єднання частин предмета, розчленованого в процесі аналізу, встановленої взаємодії і зв'язків частин та пізнання цього предмету як єдиного цілого. Хіба мова йде не про цілісність, не про інтеграцію? Але синтез є не просто сумою частин. У процесі синтезу ми пізнаємо щось нове: взаємодію частин як цілого. Академік Павлов І. П. говорив що ціль синтезу - оцінити зна-чення кожного органу з його істинної сторони, вказати його місце і відповідну йому міру. Синтез як метод наукового дослідження, полягає в поєднанні різних явищ, якостей, протилежностей або суперечливої множинності в єдність, в якому суперечності і протилежності згладжуються і знімаються.

Поняття «знання» - філософський термін, який був введений Г. Гегелем для характеристики процесу руху «абсолютної ідеї», або «світового розуму» [3]. Знання - це діалектичне заперечення, яке включає в себе три моменти: збереження раціонального зерна і підйом на більш вищий рівень. Зняття виражає характер наступності в розвитку явища, коли нова вища якість не тільки заперечує стару, але і включає в себе всі позитивні смисли попереднього явища. Так, в гегелівській тріаді смисл тезису «знімається» антитезисом з тим, щоб в синтезі на більш високий рівень розвитку зберегти все позитивне, що малось в тезисі.

Синтез являє собою одною з основ розумових операцій провідних до цілісного сприйняття. Синтез включається і в творчу діяльність мислення і уяви по створенню нових образів (ідей). У логіці під інтеграцією розуміють об'єднання в ціле, в єдність яких-небудь елементів, відновлення якої-небудь єдності. Інше тлумачення інтеграції - це процес упорядкування, структурування внутрішніх відносин єдності загальних цінностей, оптимізація. У психології «інтеграція» - це внутрішній процес - створення внутрішньої єдності, згуртованості. Що виражається в ідентифікації колективної згуртованості групи як її ціннісно-орієнтаційній єдності, об'єктивності в покладанні і прийняття відповідальності в сумісній діяльності. Завдяки синтезу гештальтпсихологія дозволила вивчити ряд важливих особливостей. У педагогіці синтез розглядається на рівні інтеграційних процесів, а деякі дослідники ототожнюють його з інтеграцією. Тому порівнюють поняття «синтез» та «інтеграція». З лат. «інтеграція» - це відновлення, «об'єднання» в ціле або цільний, повний, цілісний. У своєму дисертаційному дослідженні «Структура і зміст теоретико-методологічного забезпечення педагогічної інтеграції» Н. К. Чапаєв говорить про можливість ідентифікації «синтезу» та «інтеграції». Звичайно, інтеграція і синтез пов'язані у своєму прагненні до єдності, цілісності, але єдність, цілісність у них різна в сумарній характеристиці. Але є й інші точки зору. Наприклад, Г Ф. Федорець в якості головних відмінних рис виділяє: синтез означає злиття взаємодіючих систем в однорідну цілісність. Тоді як інтеграція є єдність різноманітного і не виключає диференційності. Або такий приклад, Х. Сантулов зазначає, що інтеграція - форма взаємодії, синтез - його результат. В. С. Безруков пише, що синтез - це та ж інтеграція, але в своїй вищій фазі роз-витку. Досить цікавим є те, що ми постійно перебуваємо в тріаді, які б концепти не розглядали. Це ще раз підтверджує цілісність у філософських концепціях.

У «Тлумачному словнику російської мови» Ожегова С. І., Шведова Н. Ю. синтез розглядається як:

1. Метод дослідження в його єдності і взаємного зв'язку, узагальнення, зведення в єдине ціле даних, набутих аналізом.

2. Отримання складних хімічних сполучень з більш простих.

3. Єдність, нерозривна цілісність частин [12].

Г. Грасман у 1853 році сформулював закон синтезу кольору. Його дослідження показали, що змішання пофарбованих світлових пучків дають пучок нового кольору. Отримання нового кольору він зазвав синтезом. У фізиці в процесі синтезу енергія системи понижується, тобто вона менша, чим сума енергій структурних елементів. Якість системи підвищується, а енергія самої системи понижується, при цьому якість і можливості, що реалізуються у зовнішньому просторі, зростають ( Е = Е - (Е1 + Е2) > 0).

У філософії синтез розглядався Г. Гегелем, І. Кантом, Е. Гуссерлем. Г. Гегель як великий синтетик («схід і захід є в кожній речі»), цим виразом показує потребу людини в синтезі. У «Феноменології духу» прагнув досягти синтезу. Що дозволило йому вгадати синтетичну формулу - «тезис - антитезис - синтез» [3]. У вченні Р. Декарта про космічні вихори як власні синтетичні форми організації природи. В монадології Г. Лейбніца, його уявленнями про встановлену гармонію, визначено: чим вище синтез, тим якісніша гармонія. Філософ обґрунтовує когерентність (перебуваючи в зв'язку, узгодженість), як взаємну узгодженість всіх частин світу [8]. У понятті організму і природньої самоорганізації Й. Шелінга (синтез людини з природою), введеними ним за аналогією з творчими пошуками людського духу [15]. В ідеях Ф. Ніцше про креативність ролі хаосу (той же синтез), вічному поверненню, циклічності і переддетермінації [9-11]. В уявленнях А. Бергсона існує розуміння про незворотність еволюції. Творча еволюція по А. Бергсону включає в себе уявлення, резонуючі з категорією синтезу [2]. Це життя як деяка цілісність (синтетичність), як потік. Ціль еволюції як розгортання життєвого процесу, тобто можна говорити про цілісність як саморозгортання особистості. Можна говорити про синтез, інтеграцію як розгортання, розвиток суспільства. Наявність нових форм, нових артефактів культури забезпечує саме творчість, завдяки чому й оновлюється суспільство. Наведені уявлення можна представити як етапи механізму синтезу. Це цілісність процесу синтезу, вічно змінюючих форм, енергія яких менше суми їх частин, виникнення життя як прояву однієї з форм в процесі синтезу, і творчість як створення нового, структурування, інтеграції, отримання нової форм з новими характеристиками.

Вивчення синтезу, що проходить через свідомість були направлені праці І. Канта, Е. Гуссерля. І. Кант особливу увагу надавав синтезу, вважаючи основною дією мислення за допомогою якого результати емпіричного споглядання пов'язуються в єдність пізнання. В трансцендентальній логіці І. Канта синтез, проходячи через судження (синтетичні судження), приносить дещо нове в зміст... воно розширює пізнання в протилежність аналітичному судженню, яке тільки пояснює знання [5]. Ідея синтезу чітко простежується і у Е. Гуссерля [4]. Філософ прагне детальніше розвинути тему синтезу, який проходить через свідомість. При цьому Е. Гуссерля цікавить як: одна (свідомість) та інша (свідомість) не просто пов'язуються одна з одною, а поєднуються в одну свідомість, корелят якого - одна ноема, яка зі своєї сторони основана в ноемах взаємопов'язаних ноезисом. За думкою Е. Гуссерля синтетична свідомість враховує раніше розглянуту сторону переживань - направленість «променів» чистого Я. Синтетична свідомість, констатуючи «сукупний предмет», виступає як свідомість плюральна (чисте «Я» в ній направляється на предметне багатьма променями). Тезис може бути лише кроком до синтезу; потім чисте Я робить новий крок до «все проникаючої єдності синтетичної свідомості». Синтетична свідомість продовжує утримувати «охоплене» і разом з тим схвачує новий тематичний об'єкт, її «погляд» направлений уже на новий об'єкт [4].

В «Агні Йогі» простежується думка, що синтез, який проходить через свідомість, відіграє вадливу роль в космічній еволюції людства. Головний енергетичний процес взаємодії духу і матерії, який проходить на цьому рівні тісно пов'язаний з моментами синтезу. Рівень енергетичного стану матерії та її одухотворення визначає рівень і якість свідомості людини. В той же час останнє обумовлює якість самого синтезу, який проходить у внутрішньому просторі людського духу. Одне з іншим настільки пов'язано, що являє собою цілісне, єдине явище, ступінь диференційності якого залежить від рівня мислення в просторі матерії певного стану. Іншими словами, чим вище енергетичний стан матерії, тим вище синтез, що йде в простір, і навпаки.

В. Вернадський розробив вчення про ноосферу - сферу синтезуючої інтелектосфери. Вчення про ноосферу - це вчення про синтез цивілізаційного розвитку та біологічного розвитку сфер Землі. Вчення про ноосферу корелює з системою поглядів П. Флоренського про пневматосферу, в межах якої реалізується існування особливої чатсини речовини, залученої в коло обіг духу. За думкою П. Флоренського, у пневматосфері спостерігається особлива стійкість речових утворень, наприклад, породжуваних духом предметів мистецтва. У цьому розуміння пневматосфера П. Флоренського має інтелектуальну схожість з уявленнями К. Ціолковського про автомарнопанпсихічне безсмертя людини. В. Вернадський зазначив, що ріст наукового знання в ХХ ст. швидко стирає межі між окремими науками. Суспільство більш спеціалізується по проблемам, тому різні науки поєднуються для їх вирішення, що сприяло появленню синергетики. Термін «синергетика» походить від грецького слова «синергена» - сприяння, співробітництво (І. Пригожин, В. Степин, Г Хакен, Т Кун, Е. Князева та ін.). Синергетика - метасинтез гуманітарних та природничих наук як методологія фундаментальних наук.

Для цілісного суспільства досить важлива культурна інтеграція. У культурології розглядається синтез як взаємодія і поєднання різнорідних елементів, при яких виникає культурне явище, течія, стиль, відрізняючи від обох складових компонентів та маюче власний якісний зміст або форму. Культурна інтеграція - глобальний процес зближення національних культур і цінностей, укріплення культурних, комунікаційних, цивілізаційних зв'язків, в ході якого досягнення науки і мистецтва, нові форми соціальної і політичної діяльності швидко розповсюджуються і засвоюються в сучасному світі, формуючи його цілісність. Поступово оформлюються елементи нової, інтегральної світової культури, яка поєднує в собі основні ціннісні уявлення різних регіонів, релігій, культур. Розповсюджуються цінності, які сприяють зближенню народів і культур - терпимість і визнання рівноцінності різних культурних систем, відмова від завищеної оцінки власної системи, визнання ціннісного різноманіття. Разом з тим культура не означає уніфікації культурних норм, способів сприйняття і усвідомлення світу, культурних генотипів, систем традицій. Всякий етнос, держава, суспільство сприймають з глобальної системи загальнокультурних зв'язків те, що відповідає традиціям, менталітету, психологічному складу та ін. Процес синтезу в історії можна розділити на три основні періоди - родовий, національний і всесвітній (знову простежується троїчність). Протагор зазначив: «Людина - міра всіх речей». В. Вернадський до-повнив: «Мисляча людина - міра всьому». Ми можемо доповнити: «Синтетично, цілісно мисляча людина - міра всьому». Згадаємо Ф. Достоєвського: «Краса спасе світ». Світ може спасти гармонія, краса, мудрість, любов. Усвідомлення цього приходить при прагненні до цілісності.

Важливим аспектом цілісності особистості є її космізм, який може проявлятися також і в моральній орієнтованості. Моральність реалізується у відношенні до власної особистості, до особистості Іншого (прийняття цінності та унікальності, неповторності кожної особистості), у відношенні до світу в цілому, у пріоритеті цінностей, взаємодії свого «Я» та з іншими «Я» в цілісності свого життєвого простору (з людиною, групою, колективом, природою, Космосом). Цілісні особистості і формують цілісне суспільство.

Намагання глибше усвідомити процеси інтеграції та їх суть, ми не можемо не згадати про явище синтезу космізації та глобалізації. Синтез космізації та глобалізації свідомості людини та суспільної свідомості з таких позицій стає важливою умовою освіти як механізму цивілізаційного розвитку. Виникає імператив формування космопланетарної свідомості через становлення синтетичної свідомості у кожної особистості, завдяки чому відновлюється цілісність особистості (М. Бердяєв, В. Вернадський, Е. Леруа, П. Тейяр де Шарден, В. Соловйов, М. Федоров, К. Ціолковський, М. Реріх та ін.). Самопізнання людини відбувається не лише на рівні свідомості, але і підсвідомості, несвідомого. Відбувається синтез ірраціонального та раціонального в свідомості людини. Якість творчості забезпечується синтезом ірраціонального та раціонального, що призводить до освоєння дійсності, в якій «неповнота» набуває повноти, відновлення цілісності буття людини.

Висновки. Отже, інтеграція - об'єднання в єдине і володіюче новими якостями ціле якихось частин, елементів, фрагментів. Протилежний термін - дезінтеграція. Інтеграція - (відновлення, наповнення, ціле), сторона процесу розвитку, пов'язана з об'єднанням в ціле різнорідних частин і елементів. Процеси інтеграції можуть бути в рамках уже утвореної системи - в такому випадку вони ведуть до підвищення рівня цілісності та організованості, а також і можливості виникнення нової системи з раніше непов'язаних елементів. Окремі частини інтегрованого цілого можуть володіти різним ступенем автономії. В ході процесів інтеграції в системі збільшується об'єм та інтенсивність взаємозв'язків і взаємодії між елементами, зокрема, надбудовуються нові рівні управління. Інколи під інтеграцією розуміється деякий результат процесу інтеграції, стан упорядкованості функціонування частин цілого. Соціальна інтеграція означає наявність упорядкованих відносин між індивідами, групами, державами і т. д. При аналізі інтеграції розрізняють рівень розглянутих систем інтеграції (інтеграція особистості, групи, суспільства і т. д.). використовуючи метод компаративістики проведені аналогії процесу синтезу та інтеграції. Розвивати інтегрованість в суспільстві здатні цілісні особистості, а також допомагати іншим в процесі об'єднання, створенні цілісних систем. Формувати нове інтегроване суспільство можуть особистості з якостями андрогінної цілісності. Андрогінність цілісності особистості проявляє великий та багатий набір якостей і гнучко-динамічно використовує його в залежності від плинно змінюючих соціальних процесів.

філософський суспільство інтегрованість

Література

1.Аристотель. Сочинения: В 4 т.. Т. 1. Метафизика. - М.: Мысль, 1976; Т. 2. Категории. - М.: Мысль, 1978; Т. 3 Физика. - М.: Мысль, 1981; Т 4; Политика. - М.: Мысль, 1983.

2.Бергсон А. Творческая эволюция. - М., «Канон-пресс», «Кучково поле», 1998. - 260 с.

3.Гегель Г В. Ф. Феноменологія духу; пер. З нім. П. Таращук; наук. ред. пер. Ю. Кушаков. - К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. - С. 20-305.

4.Гуссерль Э. Логические исследования. Т.2. Введение. Исследование 1 // Логос, 1997, № 9, С. 25-41; № 10. - С. 5-64.

5.Кант И. Критика чистого розуму. - К.: Юниверс, 2000. - С. 39-53.

6.Киселев М. И. Понятие «Интеграция» с точки зрения структурного функционализма // Молодой ученый, 2011, № 4. Т.2, С. 61-64.

7.Киселиця С. М. Інтеграція віри у людському бутті // Гілея: науковий вісник, 2012, № 75, С. 348-351.

8.Лейбниц Г В. Монадология. Сочинения: В 4-х т. - М.: Мысль, 1982. - Т 1. - С. 413-414.

9.Ніцше Ф. Так сказав Заратустра. Жадання влади. Пер. з нім. А. Онишка, П. Тара- щука. - К.: Основи, Дніпро, 1993. - 415 с.

10.Ницше Ф. Рождение трагедии из духа музыки (Предисловие к Рихарду Вагнеру). Соч. В 2 Т - М., 1990. - 246 с.

11.Ницше Ф. Сочинения в 2-х тт. Т.2. - М.: Мысль,1990. - 830 с.

12.Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка. - М.: Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова, 1999.- 815 с.

Размещено на Allbest.ru