Концепція самоорганізації як ключова методологія аналізу суспільних явищ у соціальній філософії кінця ХХ - початку ХХІ століть

Інтернет, поєднуючи інфраструктурний та людський компоненти, є самоорганізованою комплексною системою, що характеризується свободою вибору, нередукованістю, непередбачуваністю та недетермінованістю; жоден комп'ютер не виробляє осмислену інформацію - її може виробити лише людина. Світове павутиння (WWW) є величезним механізмом зберігання людських знань, але це не означає, що воно саме є розумом; без людської активності самоорганізація системи «людина - інтернет» неможлива. Людина свідомо планує та створює системи та структури, умови для власної подальшої еволюції за допомогою самосвідомості, рефлексивного моніторингу своєї діяльності [29, 3,4].

Важливою складовою інтернет-комунікації є існування віртуальної реальності. Вона означає простір, в якому інформація зберігається не в свідомості людини, а в комп'ютерних мережах і створює можливість здійснювати комунікацію та діяльність на відстані. Віртуальна реальність є виміром людської реальності в тому сенсі, що вона ґрунтується на людських діях, взаємодіях і бутті, є соціально створеним простором, в якому на технологічному субстраті здійснюється людське буття; вона не протистоїть реальності, не заперечує її, а просто означає її технологічну множинність [29, 11]. Занурення людини за допомогою декількох каналів сенсорного сприйняття у віртуальну реальність означає, що вона набуває нового сенсорного досвіду. Проте повне занурення її у віртуальну реальність до певної міри ізолює її від навколишнього середовища; така реальність не є повністю штучною, - вона є спрощеним відображенням реальності [29, 11,12].

Застосування інтернету сприяє тому, що планета все прискорюваним темпом перетворюється на глобальну комунікативну мережу, завдяки якій людські відносини стають все більш гнучкими; традиційні медіа переходять від спілкування один-до багатьох до спілкування багатьох-до-багатьох і врешті-решт до спілкування всі-до-всіх, що приведе до всеохоплюючої мережевої кооперативної прямої демократії у всіх сферах суспільства. Інтернет-діалог сприятиме обміну інформації з метою продукування нової інформації всіх разом і в кооперації, дискурс сприятиме розподіленню існуючої інформації [29, 13]. Оскільки інтернет демонструє самоорганізаційні характеристики лише у взаємодії технічної інфраструктури з обізнаною людиною, то знання є важливим компонентом всієї складної багаторівневої системи соціальної самоорганізації.

З погляду універсальної теорії інформації, динамічні процеси пізнання, комунікації та кооперації є системами, що виробляють інформацію, та самоорганізованими системами. Всі підсистеми суспільства, такі як економіка, політика, культура, мистецтво та наука ґрунтуються на інформації та самоорганізаційних процесах [30, 1]. Знання є соціальним конструктом, вплетеним у людські взаємовідносини і є проявом інформації в соціальній сфері, триєдиним процесом пізнання, комунікації та кооперації. Соціальні системи пристосовуються, підтримують та відтворюють себе за допомогою знання, на основі якого здійснюється рефлексивний моніторинг дій. Вони є самовідтворюваними, оскільки створюють нову реальність рефлексивним, самореферентним чином у процесі соціального аутопоезису. Знання є важливим конститутивним аспектом соціальної самоорганізації. Дані соціального знання як закодований ресурс операцій, трансформуються в інформацію і входять в існуючий баланс суспільних відносин та змінюють їх, а інформація трансформується в знання, коли вона інтегрується в контекст досвіду [30, 2,9,11].

Якщо знання втілено в ситуацію практичного досвіду, воно стає практичним знанням. Інформація є об'єктивним відношенням між рефлексією та результатом рефлексії. Певне суб'єктивне систематизоване знання повідомляється в процесі комунікації одним соціальним суб'єктом іншому; певна кількість суб'єктивного когнітивного знання «комунікується» від одного суб'єкта до іншого, утворюючи структури когнітивних патернів, що накопичуються в свідомості обізнаних індивідуальних людських агентів як суб'єктивне знання. У синергетичній скоординованій взаємодії на основі зазначеного суб'єктивного знання суб'єкти створюють нові суспільні зв'язки, нові продукти взаємодії і відповідне об'єктивоване знання. Самоорганізоване знання має, на думку К.Фухса, когнітивний, комунікативний та координаційний аспекти і, своєю чергою, забезпечує соціальну самоорганізацію як таку. Тож соціальна самоорганізація не можлива без суб'єктивного знання (цінностей, норм, правил, думок, ідей та вірувань) та соціальних акторів. Об'єктивним можна назвати те знання, яке втілене в практику соціальних акторів та в інститути. Нове соціальне знання виникає в креативній діяльності соціальних акторів [30, 11,12,13,14,15].

Соціальна самоорганізація, як вважає, К.Фухс ґрунтується на наявних соціальних структурах, тобто, на об'єктивному і на суб'єктивному знанні. Відтак самоорганізацію можна описати як взаємозв'язок суб'єктивного та об'єктивного знання, при цьому об'єктивне соціальне знання виникає з суб'єктивного. У процесах комунікації та кооперації людські актори координують своє суб'єктивне знання таким чином, що виникає об'єктивна структура знання, що є підґрунтям подальшого пізнання, дій, комунікації та кооперації, що робить можливим соціальні феномени. Механізм зберігання соціального знання включає: правила, ресурси, технології, власність, владу прийняття рішень. Цінності, традиції, міфи, коди, світогляди, бази даних, організації, інститути, об'єктивне знання є надіндивідуальним феноменами, оскільки синергетичний ефект координованого знання не може бути досягнутим на індивідуальному рівні. Усі соціальні системи є самоорганізованими системами та знаннєвими системами [30, 17,21,22; див. також 31]. Отже, усвідомлене та свідомо конструйоване знання індивідуального суб'єкта, котрий перебуває в постійній прямій чи віртуальній комунікації з іншими, є ядром, від якого спонтанно розгортається самоорганізація суспільства.

Отже, у працях Н.Лумана, Е.Гіденса, К.Фухса, Ф.Хейлігена, А.Шлем та інших дослідників започатковано новий етап розгортання концептуальних ідей, що стосуються самоорганізації суспільства. Н.Луман звернув увагу на самореферентність суспільних процесів. Е.Гіденс пропонує розглядати діяльність людини як джерело формування соціальних структур, а соціальні структури водночас - як спрямовуючий стрижень людської діяльності. Спираючись на ідеї Н.Лумана та Е.Гіденса, К.Фухс у більш-менш повній формі сформулював поняття соціальної самоорганізації як самовідтворення соціальної системи, що є продуктом діяльності людських істот. Ця концепція долає підхід до соціальної самоорганізації, що розглядалася за аналогією з стохастичними процесами у фізичній хімії, в межах якої І.Пригожин та Г.Хакен сформулювали синергетику як таку. К.Фухс сформулював ієрархічність соціальної самоорганізації.

У сучасному суспільстві найбільш показовими з процесів самоорганізації є соціальні рухи, а серед них найбільш автентичною є самоорганізація протестних рухів. Проте, «в середині», в ядрі зародження соціальних рухів лежать кіберпротести, тобто те що розпочинається з формулювання ідеї та гасла протесту, а також організаційної структури цього протесту через посередництво інтернету. Своєю чергою, протестна інтернет-комунікація є результатом самоорганізаційної взаємодії технічних та людських компонентів. І, врешті- решт, започаткування протестної інтернет-комунікації потребує самоорганізацію певного менеджменту соціоорієнтованого знання.

соціальний самоорганізація комунікативний суспільство

ЛІТЕРАТУРА

1. Бранский В.П. Теоретические основания социальной синергетики // Вопросы Философии. - 2000.- № 4. - С.112-129.

2. Буданов В.Г. Синергетическая методология в постнекласической науке и образовании // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. - М. : Прогресс-Традиция, 2007. - С.174-210.

3. Бурдье П. Социология социального пространства. - СПб.: Алтейя: М. : Ин-т єксперим. социологии: Алтейя, 2007. - 288 с.

4. Гидденс Э. Устроение общества. Очерк теории структурации. - 2-е изд. - М.: Академический проект, 2005. - 528 с.

5. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К. : Лыбедь, 1990. - 152 с.

6. Князева Е.Н. Одиссея научного разума. Синергетическое видение научного прогресса. - М.: ИФРАН. - 228 с.

7. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Антропный принцип в синергетике // Вопросы философии. - 1997. - № 3. - С. 62-79.

8. Култаєва МД., Навроцький О.І., Шеремет І.І. Європейська теоретична соціологія ХХ-ХХІ століття: Навчальний посібник. - Х. : - ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2008. - 328 с.

9. Лук'янець В.С. Синергетика // Філософський енциклопедичний словник. - К. : Абрис, 2002. - 742 с. - С.580-581.

10. Луман Н. Введение в системную теорию (Под редакцией Дирка Бекера). - М. : «Логос», 2007. - 360 с.

11. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей теории. - СПб. : «Наука», 2007. - 643 с.

12. Майнцер К. Сложность и самоорганизация. Возникновение новой науки и культуры за рубежом // Вопросы философии. - 1997. - № 3. - С.48-61.

13. Малинецкий Г.Г. Нелинейная динамика - ключ к теоретической истории? // Общественные науки и современность. - 1997. - № 4. - С.98-112.

14. Матурана У., Варела Ф. Древо познания. - М. : прогресс-Традиция, 2001. - 224 с.

15. Назаретян А.П. Синергетика в гуманитарном знании: предварительные итоги // Общественные науки и современность. - 1996. - № 2. - С. 91-98.

16. Николис Г, Пригожин И. Познание сложного. - М. : Мир, 1990. - 358 с.

17. Пилипенко В.Е, Поддубный В.А., Черненко И.В. Социальный морфогенез: эволюция и катастрофы (синергетический подход). - К. : Наукова думка, 1993. - 100 с.

18. Пригожин И. Философия нестабильности // Вопрсы философии. - 1991. - № 6. - С. 46-52.

19. Хакен Г. Информация и самоорганизация. Макроскопический подход к сложным системам. - М.:Мир,1991. - 240 с.

20. Хакен Г. Самоорганизующееся общество. // Синергетическая парадигма. Социальная синергетика. - М. : Прогресс-Традиция, 2009. - 688 с. - C.350-369.

21. Хакен Г. Синергетика. - М. : Мир, 1980. - 405 с.

22. Цымбал Л.А. Синергетика информационных процесов. Закон информативности и его следствия.- М. : Наука, 1995. - 118 с.

23. Элиас Н. Понятие фигурации //Журнал социологии и социальной антропологии. - 2000. - Том Ш. - № 3. - С.62-65. Переклад з видання: Elias N. Was ist Soziologie? Munchen: JuventaVerlag/ 1070. S.139-145.

24. Fuchs C., Schlemm A. The Self-Organization of Society. In: Zimmerman Rainer E.; Budanov, Vladimir G. (Eds)(2005): Towards Otherland. Languages Beyond. INTAS Volume of Collected Essays 3. Rassel: rassel university press. p.81-109.

25. Fuchs C. Structuration Theory and Self-Organization // Systemic Practice and Action Research, Vol. 16.No. 2. April 2003. P.133-167.

26. Fuchs C. The Political System as a Self-Organizing Informational System / Institute for Design and Technology Assessment Vienna University of Technology. Favoritenstr.9-11, a-1040, Vienna, Austria. Email: christian@igw.tuwien.ac.at. Електронний ресурс. Код доступу: https://www2.gwu.edu/~rpsol/conf2004/PoliticsC%26S2004.pdf

27. Fuchs C. The Self-Organization of Social Movement // Systemic Practice and Action Research, Vol. 19, No. 1, Fabruary 2006. - P.101-137.

28. Fuchs C. The Self-Organization of Cyberprotest // The Internet Society II: Advances in Education, Commerce & Governance. - Bergen, Wessex, University of Bergen, Norway, Wessex Institute of Technology, Florida State University,USA, 2006. - 472 p. - P.275-295.

29. Fuchs C. The Internet as a Self-Organizing Socio-Technological System // Human Strategies in Complexity (http://www.self-organization.org) Research Paper.- Електронний ресурс. Код доступу: https://pdfs.semanticscholar.org/ 92e5Zcbef80409f62ee3eaa1ab9612c9aeb307a19.pdf

30. Fuchs C. Knowledge and Society from the Perspective of the Unified Theory of Information (UTI) Approach / Proceedings of FIS 2005: Third Conference on the Foundation of Inforvation Science, ed. Ptitjean (Paris: July 4-7, 2005): 1-29, http:/www.mdpi.org/fis2005/F.24.paper.pdf

31. Fuchs C. Knowledge Management In Self-Organization Social System // Journal of Knowledge Management Practice, May 2004. Електронний ре- сурс. Код доступу: http://www.tlainc.com/artid61.htm

32. Heylighen F. Complexity and Self-organization // Prepared for the Encyclopedia of Library and Informational Sciences, edited by Marcia J. and Mary Niles Mack (Taylor & Francis, 2008): Електронний ресурс доступу: pespmc 1 .vub.ac.be/papers/elis-complexity.pdf//www.google.com.ua/?gfe_rd= cr&ei=XQPuV4n8H66t8we19ICACQ&gws_rd=ssl#q=complexity+and+sel f-organization

Размещено на Allbest.ru