Апофатико-пантеїстичний характер docta ignorantia М. Кузанського

Рис. 1 М. Кузанський (1401-1464)

Творчість М. Кузанського посідає належне місце у скарбниці європейської філософії. Він послідовно розвиває межі пантеїстичної діалектики у творах «Апологія вченого незнання» (1449), «Книга простака» (1450), в трактатах «Про мудрість», «Про розум», «Про проби із терезами» (1460), «Зауваження Лютеру» (1464), «Про гру у кулю» (1463), «Компендіумі» (1464). Грандіозного значення набуває <Юе docta щпогапйа» («Про вчене незнання» - 1440), де вибудовується цілісна концепція містичного пантеїзму як цілющої основи майбутнього антропологічного пізнавання [2].

Під час зведення власної системи він звертається до арсеналу вчень, що існували у представників різних народів. Його гуманістична філософія була сформована під впливом Піфагора, Демокріта, Платона, Арістотеля, Плотіна, Прокла, С. Боеція і Пліфона [3]. Один з основних принципів - «все у всьому», близькій гносеологічним узагальненням Анаксагора, який вперше вдався до уніфікації первинних сутностей (гомеомерій), що містять у собі сім'я інших речей.

Кузанський не був противником середньовічної схоластики, особливо теорії двоїстої істини Т. Аквінського. Він зумів поглибити ставлення Бога до природи і, відповідно, надати людині особливого статусу, на який диспутанти зрідка звертали увагу. Досліджуючи витоки доктрини, він запозичив з неї деякі формулювання [4]. Проблему ж раціонального доведення буття бога залишив напризволяще. Вийшовши за межі логіки, належно оціненої представниками високого Середньовіччя, мислитель по-своєму «прочитав» фізичні принципи, збагативши теорію пізнання природи. Містицизм також суттєво вплинув на його теоретичні шукання. Йдеться не про церковну містику, що визнавала незаперечну волю Бога, упокорення і самоприниження людини, а про єретичну, близьку до умонастроїв І.С. Еріугени, Давіда з Дінанта, Амальріка (Аморі) із Бена. Саме вона мала пантеїстичний характер, узгоджуваний з настроями ама- льріан, бегардів, бегінок, ортлібаріїв. Елементи подібного бунтарства містили апофатичні наголоси, що були вже озвучені колись у мозаїці Філона Александрійського [5].

Згідно з останньою, до Бога неможна віднести жодне з визначень повсякденної мови, наблизити її до земних речей. Його «всемогутність», «безмежність», «справедливість», «самодостатність» не що інше, як можливий контур реального буття, а не однозначна прикмета вічності. Розум, позбавлений таких кордонів, здатен перевершити себе. Зіштовхуючись з проблемою існування трансцендентного буття у модусі віри, він його визнає всюди сутність, але безсилий знайти аргументи, котрі мали б заперечити протилежне. Абсолют - лише покрив вічності, творчий підйом створіння на інший рівень самопізнання, що оновлює його завдяки сумлінню, сходженню благодаті, страждань, проходить крізь нетрі самісінького серця. Когнітивні ж акти відіграють супровідно-допоміжну роль. Таємниця Творця - це безодня для духу, а видимий світ приязний для ока і дивний для допитливого розсудку [6]. Принагідно зазначимо, що католицька церква починаючи з ХІІІ ст. стала брати до відома тільки раціональну синтезу доказів істинного знання першооснови сущого. Звісно ж, йдеться про «Суму теології» Т. Аквінського, що обстоював поміркований шлях до знання, майстерно долаючи підводні рифи «екстатичних піднесень» духу.

Негативний відблиск пантеїстичної доктрини Кузанського перегукувався із містикою XIV ст., а особливо - Майстера Екгарта [7]. Для Екгарта божественне - це чисте Ніщо, котре не знає себе, себто є доволі розумовою абстракцією, позбавленою всіляких дефініцій (прикмет буття). Разом з тим, Екгарт у своїх «Духовних проповідях і міркуваннях» вважав, що умоглядна основа сущого присутня в усіх речах без винятку. Подолання семантичної прірви між трансцендентним і видимим світом здійснюється завдяки об'єднанню людини із Богом. Ідея такої цілісності є первинною для фізичного світу, як тотожність горішнього й долішнього. На відміну від єретиків, містика розглядає людину як активне джерело в акті творення буття. Ідея ж деіфікації у процесі єднання з абсолютним порядком світобудови призводить до висновку про тотожність творця і творіння. Але яка роль пантеїзму Відродження у боротьбі різнопланових філософських ідей? Виявляється, - визначна, оскільки з часів утвердження християнства за межами Близького Сходу, панівною була теїстична картина буття, згідно з якою абсолютне є надчуттєво-недосяжним. Таким чином, підкреслювалась недосконалість природи, нетотожність тлінного і вічного. Водночас у теїзмі очевидний зв'язок між творцем й творінням, репрезентував участь Бога у вирішенні мирських справ і провидіння. Пантеїстична ж тенденція філософії М. Кузанського чітко виявлялась у вигляді: «творець і творіння, по суті, одне й те саме». Він прекрасно розумів це, тим самим пом'якшивши проблему протиставлення Бога і світу як зовнішньої причини [8]. Концептуальні положення були чітко відображені у ранніх творах (1445-1447). Тенденційний характер філософії пов'язувався ним з діалектичною ідеєю взаємозв'язку всіх типів сущого, рефлексивним вченням про єдність онтологічних протилежностей, згортанням і розгортанням світу у модусі містичного перетворення людини. Онтологічні принципи поступово імплантували до своєї царині уявлення про абсолютний максимум й мінімум та їхнє завершення у єдиному [9]. «Абсолютний максимум» - не що інше, як одне з найменувань Бога, позбавлене антропоморфних рис. Іменуючи його буттям-можливістю, Кузанський розтлумачує це дивовижним чином. Буття це «безконечна, довершена, щільна першооснова». Поза ним ніщо не має право на існування, не в змозі бути самодостатнім, осягнутим чи зображеним у вигляді малюнку. Цьому є підтвердження запозичене з християнського містицизму, де неодноразово зустрічається вираз «Бог присутній в усьому, і ніщо походить з Нього». Це такий собі парафраз платонівської думки про те, що первинне, єдине є всім і, разом із цим, жодним зі створінь. Це засвідчує присутність пантеїстичної тенденції. Але в розвідках прихильників негативної теології можна віднайти спробу діалектичного підходу до вирішення питання про співвідношення кінечно-безконечного. Вважаючи, що багато максимумів не може бути, М. Кузанський зауважує, що існує лише один-єдиний максимум. Визначення безконечності як архетипу, не включеного до іманентності світу кінцевих речей, - просто нісенітниця. Ось чому складається враження про багатозначність цих положень. Поміж полярністю світу немає жодного відхилення. Безконечність - це лише єдність, що увібрала в себе всі речі.

Єдність у світі видимих речей виявляє певну узгодженість, подібність, є умовною і зовсім недосяжною, з точки зору, вищого життя духу. Простіше кажучи, у земному світі вона в принципі неможлива. Кожна річ узгоджується або співпадає з іншою, маніфестуючи собою все суще, і водночас тотально відрізняється від нього рівнем своєї інтелектуальності, якщо йдеться про буття людини. Все індивідуальне - відмінне, а отже, передбачає певну свободу творення - не визначеність. Звідси стає зрозумілою фундаментальна невпорядкованість життя природи. Остання достовірна й унікальна завдяки самобутньому звеличенню існуючих речей. Все вищеназване цементує остов майбутнього смислового містку раціоналістичної традиції Г. Ляйбніца - ідею метафізики багатоманітності [14]. Пізнання світу відбувається за допомогою порівняння сутностей. Розсудок як порівняльна можливість завжди є всебічним осягненням істини. Точне пізнання однієї речі за допомогою іншої неможливе, за винятком абсолютного буття, що встановлює міру всіх речей. Але чим є абсолютне буття? апофатика пантеїзм філософія кузанський

Надалі ідеї розглядаються у трактатах «Про квадратуру кола» і «Про геометричні перетворення». Звідси зрозуміло, наскільки математичні принципи трансформуються фігурою безконечності, збільшуючись до неї, вони ототожнюються з досконалою прямою. Співвідношення найбільшого із найменшим - єдина, всеохопна сутність, що становить основу речей, завжди рівна собі та є душею світу. Але вона і природа разом є нічим іншим, як Богом, «всім у всьому утворювальним - духом сущого». Абсолют - це тільки межова форма складання одиничного й всезагального: «Він перебуває за огорожею Раю, біля брами якої вартують ангели. Брама веде до Нього як збіг протилежностей». Принцип онтологічної єдності протилежностей, тісно пов'язаний з розвитком вчення про комплікацію й експлікацію світу у Бога («complicatio et explication rerum Dei») у загально-реальному значенні.

М. Кузанський відштовхується від неоплатонівської концепції матерії. Згідно з останньою, світ походить від Бога як безконечної, абсолютної єдності за допомогою «самовипромінювання» у кінцеві речі. Вчення тим самим формує каркас розбіжностей між природою і Творцем. Світ - це одна зі сходинок розгортання абсолютної єдності [16; 17]. Вищий початок це «єдине», «благо», «світло» перетворюється на протилежність, у нижче - «багатоманітне», «зле», «темне». Розгортання не має прикмет часовості. Складові буття перебувають одночасно у вічному континуумі. Абсолютна єдність як цятка, що послідовно розвивається до лінії поверхневого обсягу. Вона згорається, тримаючи у собі форми видимого світу, присутня у кожній з них. У єдиному трансцендентному поєднане все [18; 19]. Бог володіє потенцією творчого розгортання, адже Він - все у всьому. Будь-яка річ пов'язана з Ним як зі збігом протилежностей. Сам процес творення не одноактне, а іманентне природі; речі у згорнутому вигляді є самим Богом. Відповідно ще більш цінною стає не лише фізичний світ, а індивідуальна іпостась людини. Природа - досконале дійство, пронизана неповторною трьох-вимірністю божественного буття, що схематично можна зобразити у вигляді зумовлених єдностей:

1. Асмус В.Ф. Натурфилософские и научные идеи Н. Кузанского // Фронт науки и техники. - 1938. - № 2. - С. 30-44.

2. Библер В.С. Мышление как творчество. - М., 1975. - 239 с.

3. Кузанский Н. Об ученом незнании // Кузанский Н. Сочинения в 2-х то мах. - М., 1979. - Т.1. - С. 47-184.

4. Кузанский Н. О предположениях // Там само. - С. 185-280.

5. Кузанский Н. О сокрытом Боге // Там само. - С. 283-287.

6. Кузанский Н. Об искании Бога // Там само. - С. 288-302.

7. Кузанский Н. О богосыновстве // Там само. - С. 303-320.

8. Кузанский Н. О даре Отца светов // Там само. - С. 321-334.

9. Кузанский Н. О предположениях // Там само. - С. 185-280.

10. Кузанский Н. Диалог о становлении // Там само. - С. 335-358.

11. Кузанский Н. Простец о мудрости. Книга первая // Там само. - С. 361-374.

12. Кузанский Н. Простец об уме // Там само. - С. 385-443.

13. Кузанский Н. Простец об опытах с весами // Там само. - С. 444-460.

14. СоколовВ.В. Очерки философии эпохи Возрождения. - М., 1962. - 386 с.

15. Тажуризина А. Николай из Кузы // Кузанский Н. Сочинения в 2-х томах. - Т. 1. - С. 5-45.

16. Bergmann H., Hedtke U., Ruben P., Warnhe C. Dialektik und systemdenken. Historishe aspekte. - Berlin, 1977. - P. 245-269.

17. Floss P. Mikulдs Kusдnsky. Zivot a dilo. - Praha, 1977. - 400 p.

18. Tokarski M.F. Filozofia bytu u Mikolaia z Kuzy. - Lublin, 1958. - P. 261- 275.

19. Meyer H. Abendlдndische Weltaanschauungen. -Wьrzburg, 1959 - P. 90-97.

20. Russell B. History of Western philosophy and its connection with political and social circumstances from earliest times to the present day. - L.: Oxford-press, 1967. - 690 p.

21. Sandor P. Nicolaus Cusanos. - Berlin, Academic-Verlag, 1971. - 500 p.

22. Wollgast S. Entwieklungsdenken von Nicolaus von Kues bis Giordano Bruno. - Berlin, 1974. - P. 400-409.

Анотації

Філософія доби Відродження, а саме Х-ХУІ ст., передбачає наявність світоглядних детермінант, що мають глибинний герметичний смисл. З розвитком гуманітарного знання необхідним стає прагнення визначити послідовність суджень теоретичного й наукового змісту. Людина як специфічний мікро-макрокосм у площині буття дістає універсальні риси, пов'язані з визначенням метафізичних основ пантеїстичної діалектики. М. Кузанський вибудовує комплекс ідей пантеїстичного і магічного розуміння природи, що уособлює ідею вічного творення.

Автор статті захищає тезу, згідно з якою теоретична спадщина мислителя має значення для поглиблення внутрішніх зв'язків між отологічними і теоретико-пізнавальними детермінантами гуманістичної традиції.

Ключові слова: Відродження, буття, людина, пізнання, вічність, досвід, трансцендентне.

Клочков И.В. Апофатико-пантеистический характер docta щпотп^а Н. Кубанского.

Философия эпохи Возрождения, а именно Х^ХУІ ст., предполагает наличие мировоззренческих детерминант, имеющих глубокий герметический смысл. С развитием гуманитарных знаний необходимым становится стремление определить последовательность суждений теоретического и научного содержания. Человек как специфический микро-макрокосм в поле бытия получает универсальные черты, связанные с определением метафизических основ пантеистической диалектики. Н. Кузанский выстраивает комплекс идей пантеистического и магического понимания природы, которая олицетворяет собой идею вечного творчества.

Автор статьи защищает тезис, согласно которому теоретическое наследие мыслителя имеет значение для углубления внутренних связей между онтологическими и теоретико-познавательными детерминациями гуманистической традиции.

Ключевые слова: Возрождение, бытие, человек, познание, вечность, опыт, трансцендентное.

Klochkov I. V. Apothatical and pantheistic character into docta ignorantia by Nicolay Cuses.

Reinescance progeny of the philosophical thought XV-XVI с. will expected appeal world-outlook what determined profoundly hermetic sense. With the development of humanitarian knowledge, that is a trying to the solved much complex problem's and testify step-by-step notion's in the general theoretical course. The human being as a unique micro-macrocosm species ontological ground and gained the Universe idiosyncrasy dealing the conditions & foundations of the metaphysical dialectic. Nicolay Cuses reconstructed the complex pantheistic tradition & magical ideas of nature that symbolized unending creative possibilities. The author of this article defended thesis that the study theoretical studies by thinker has an urgent inner join with ontological and theoretical-cognition statements in the context of humanistic tradition.

Key words: Reinessance, ontological, human, knowledge, eternity, experience, transcendens.

Размещено на Allbest.ru