Самоідентифікація особистості як соціально-психологічний процес

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.923

Самоідентифікація особистості як соціально - психологічний процес

Хоружий Г.

Постановка проблеми. Українське суспільство об'єктивно заці-кавлено в успішній соціалізації та гармонійному розвитку своїх членів на основі персональної та соціальної ідентичності. Необхідність само-ідентифікації особистості обумовлена все більшою динамікою, відми-ранням певних зразків поведінки, використанням різних соціальних механізмів, невизначеністю перспектив подальшого розвитку суспільства, що потребує переоцінки наявних та конструювання нових іден-тичностей.

Проблема ототожнення індивіда з іншими суб'єктами, соціаль-ними групами та зразками поведінки, набуття відповідних норм, цін-ностей, соціальних ролей та моральних якостей має міждисциплі-нарний характер. Специфіка соціально-філософського підходу полягає у визначенні та дослідженні соціальних умов та конкретних соціальних інститутів, які найбільше впливають на процес самоідентифікації.

На відміну від психології та соціальної психології, соціальна філософія "як загальна теорія суспільного життя виконує методоло-гічну функцію стосовно окремих наук" [1], більше цікавиться теоре-тичними аспектами проблеми, зокрема: співвідношенням таких понять, як: "ідентичність", "ідентифікація" та "самоідентифікація"; самоідентифі- кацією як соціальним процесом; взаємодією об'єктивних і суб'єктив-них чинників самоідентифікації; усвідомленням особистістю своєї належності до певної соціальної системи, цілісності та унікальності своєї індивідуальності. Ключовою характеристикою самоідентифікації є її процесуальність, що актуалізує проблему дослідження як соці-ального процесу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Поняття "ідентифікація" вперше ввів у науковий обіг у 1921 р. З. Фрейд у праці "Психологія мас і аналіз "Я", трактуючи цей термін як механізм, що забезпечує здатність особистості до саморозвитку та несвідоме ототожнення суб'єкта з об'єктом. Ідентифікація сприяє соціалізації, тобто формує готовність людини прийняти певні соціальні норми як свої внутрішні установки, а також здатність до об'єктивної і диференційованої само-оцінки. Термін "ідентичність" запропонував Е. Еріксон, який у своїх дослідженнях основну увагу приділив проблемам формування ідентич-ності людини, розглядаючи її у процесі розвитку.

Співвіднесення себе з певними ідеями, цінностями, соціальними групами, на думку Е. Фромма, є однією з провідних людських потреб, що складають "саму сутність людського буття". Потребу в самовизна-ченні, самоідентифікації він вважав важливою, адже вона вкорінена у самій природі людини та випливає з умов людського існування і є джерелом прагнень й устремлінь особистості.

У свою чергу, А. Маслоу потребу у самоідентифікації виділив як третю базову потребу, поряд з фізіологічними та потребами соціальної захищеності. Англійський вчений Е. Гідденс у праці "Сучасність та самоідентичність" виокремив основні риси сучасності, що є також причинами загострення проблеми самоідентичності. Концепція соці-альної ідентичності Г. Тайфеля чітко розділяє рівні персональної та соціальної ідентичності, що утворюють дві сторони одного двополюс-ного континууму, який визначає поведінку і форми міжгрупової взаємодії.

Т. Парсонс виокремив такі аспекти соціальної ідентифікації осо-бистості, як: орієнтація в цілісній системі дій, в яку включена людина; знання загальноприйнятих норм; індивідуальне самовизначення в цін-нісно-нормативному просторі цієї соціокультурної системи.

Певний внесок у дослідження цієї теми зробили сучасні українські дослідники. Так, П. Гнатенко та В. Павленко, провівши філософський та психологічний аналіз, запропонували поняття "ідентифікація" інтер-претувати як:

• один з механізмів міжособистісного сприйняття;

• центральний елемент самосвідомості;

• один з показників стратометричної концепції, розглядаючи рівень розвитку групи [2].

Дослідження О. Стояно присвячено актуальним проблемам само- ідентифікації особистості в суспільстві в умовах трансформаційних процесів [3]. Проблеми соціокультурної самоідентифікації розглядає О. Лісовий [4]. Самоідентифікація в контексті формування особистості у філософії психоаналізу стала предметом дослідження Т. Новак [5]. У публікації О. Резніка розглядаються питання політичної самоідентифі-кації особистості [6]. Ю. Поліщук вивчає самоідентифікацію особистості в процесі соціально-педагогічної діяльності молодіжного об'єднання [7]. Мова як засіб соціокультурної самоідентифікації особистості стала предметом дисертаційного дослідження А. Кургузова [8]. Питанням самоідентифікації особистості у віртуальному просторі гри приділила увагу Н. Стратонова [9].

Метою статті є уточнення понять "ідентифікація" і "само-ідентифікація", аналіз самооцінки, самоусвідомлення, самовизначення та інших структурних елементів процесу самоідентифікації, дослід-ження його значення для соціалізації і розвитку особистості.

Матеріали та методи. У статті використано наукові публікації вітчизняних та іноземних авторів стосовно зазначених проблем. У про-цесі наукового пошуку застосовано такі методи досліджень, як: абстракція, сходження від абстрактного до конкретного, логічний, порівняння та спостереження, аналізу і синтезу.

Результати дослідження. Дослідження обраної теми, насамперед, потребує визначення поняття "соціальний прогрес". Етимологія слова "прогрес" нерідко трактується як "факт здійснення прогресу або пев-ного курсу". Соціологи вказують на прогресивні дії або просування, виокремлюючи динаміку, зміни характеристик цього соціального фе-номена, не вказуючи при цьому на вдосконалення його активності [10].

Філософська категорія "прогрес" інтерпретується як "поступаль-ний рух від нижчого до вищого, від простого до складного, рух вперед, поліпшення в процесі розвитку" [11]. Соціологічна наука виходить з того, що соціальний процес є "рух у часі низки соціальних подій чи явищ певної спрямованості", в якому "діалектично поєднуються зміна і сталість, перервність і неперервність" [12]. Соціальний процес визна-чається також способами, якими індивіди та групи взаємодіють, будують свої відносини та зразки поведінки [13]. Отже, самоідентифі- кація містить соціальні чинники, психологічні механізми та фактори, що дозволяють вважати її соціально-психологічним процесом.

Важливим для вивчення проблеми є з'ясування поняття "ідентифікація". Цей термін широко використовується у різних сферах знань, зокрема, в біології, медицині, психології, політиці, економіці, математиці, криміналістиці, управлінні. З точки зору психоаналітичної теорії розвитку, ідентифікація є найбільш зрілою фазою процесу інтерналізації (прийняття особою норм і цінностей, які нав'язуються зовнішнім соціальним середовищем), що включає інкорпорацію (лат. incorporatio - приєднання), інтроєкцію (включення індивідом у свій внутрішній світ поглядів, мотивів, установок тощо інших людей) та ідентифікацію.

У праці "Сучасність та самоідентичність" Е. Гідденс виділяє ос-новні риси, що актуалізують проблему самоідентичності: високий динамізм соціальних систем - швидкість протікання всіх соціальних процесів, їх глобалізацію та появу особливих соціальних інститутів. У цьому зв'язку самоідентифікація людини може здійснюватися як на індивідуальному, так і соціальному рівнях, а також у різних формах - національній, культурній, релігійній та інших, що відрізняються своєю спрямованістю. Важливим є виникнення та вивчення механізмів особистісної самоідентифікації.

У соціальній психології ідентифікація розглядається як централь-ний елемент самосвідомості, що передбачає усвідомлення належності до різних соціальних груп і включеність у відповідну систему цін-ностей, а також свій внутрішній світ певних групових цінностей і прийняття особистістю як соціально значимих. Якщо в психології це поняття означає "вживання в почуття іншої людини", то у філософ-ських науках - частіше ототожнення з різними соціальними групами, ролями та цінностями. І цей процес починається з раннього дитинства - із ототожнення себе з батьками та ровесниками. Таким чином, іден-тифікація сприяє соціалізації особистості, іншими словами, робить лю-дину готовою до прийняття певних соціальних норм як своїх внутрішніх установок та формує здатність до об' єктивної і критичної самооцінки.

Так, якщо у сфері ділової активності поняття "процес" характери-зується логічно взаємопов' язаними завданнями, діями тощо, які ви-конуються з метою досягнення певних цілей, визначеними початко-вими даними та прикінцевими результатами, показниками матеріальних та нематеріальних витрат, то соціальний процес має свої особливості. Насамперед, він означає зміну соціальних відносин та взаємодію двох або більше індивідів.

Якщо поняття "соціальні зміни" означає спрямованість на весь процес суспільних змін протягом тривалого часу, то соціальні процеси включають зміни як на макро-, так і мікросоціальному рівнях. Залежність людини від її соціального оточення, як відомо, впливає на формування її свідомості. Важливе значення при цьому мають і спо-соби повсякденного життя, відносини особистості з соціальною системою.

З поняттям "соціальний процес" пов'язані також відповідні елементи, аспекти, різні тенденції, як взаємодоповнюючі, так і про-тидіючі системні умови, а також дії людей та груп за інтересами. Соціальні процеси відбуваються постійно і скрізь у соціальних сферах. Проте вони не завжди приводять до змін з метою прогресивного розвитку, оскільки можливими є також регресивні зміни, процеси адаптації у рамках певної соціальної системи до навколишнього середовища, стагнація та зміни стримуючого розвитку.

Самоідентифікація як соціальний прогрес характеризується, передусім, діалектичною внутрішньою суперечливістю. Адже ініціатива та прагнення індивіда стикаються з необхідністю виконувати певні вимоги соціуму, дотримуватись відповідних соціальних норм та стереотипів, узгоджувати свої життєві орієнтири з інтересами інших індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому.

Таким чином, самоідентифікація є динамічним процесом роз-витку самосвідомості людини, що виступає важливим механізмом формування особистості. Вважається, що самоідентифікація як процес може сприяти посиленню певної ідентичності, розвитку особистості, спрощенню чи деформації її структури. Отже, самоідентифікація осо-бистості є нелінійним соціальним процесом, що включає також обмін соціальними цінностями [14].

Процес самоідентифікації можна розглядати і як складову ідентифікації особистості з певними соціальними групами, нормами, цінностями, традиціями, релігійними догмами, певними зразками поведінки тощо. Самоідентифікація виступає процесом формування ідентичностей особистості, що містить пошук певної ідентичності як зразка для розвитку особистості, формування ідентичності або зміну її структури, вибір певних цінностей і якостей у структуру відповідної ідентичності. Самоідентифікація є також виразом потреби в інтеграції певних цінностей у структуру особистості, прагненням оволодіти певними знаннями, компетентностями.

Процес самоідентифікації включає ототожнення себе з іншою особою, соціальною групою, спільністю людей, певним зразком чи образом, визначення себе, своїх соціальних і моральних орієнтирів, що впли-вають на власну поведінку та рішення. При цьому індивід має відпо-вісти собі на питання щодо свого самовизначення, місця в житті, своїх бажань, цілей і планів, можливостей, обмежень, ідеального образу тощо. Тут слід враховувати зв'язок самоідентифікації з мораллю, від якої залежить збереження певного ідентифікаційного статусу.

Самоідентифікацію можна характеризувати за певними рівнями. Так, М. Щербаков виокремлює такі: соціально-професійний, сімейно- клановий, національно-територіальний, релігійно-ідеологічний, еволюційно- видовий, статевий [15]. самоідентифікація ціннісний соціокультурний

Важливим аспектом цього процесу є соціальне самовизначення, що, з філософської точки зору, означає пошук і обґрунтування життєвих орієнтирів, планів, засобів та способів життя. Усвідомлення індивідом самого себе у власних розумових діях є самосвідомість, що відрізняється від самообізнаності та включає особисту і громадську самосвідомість, що різним чином впливає на особистість. У філо-софських і соціальних науках використовуються такі поняття, як "національна самосвідомість", "етнічна самосвідомість", "соціокультурна свідомість" тощо.

Самосвідомість, що означає виділення себе, ставлення до себе, оцінювання своїх можливостей, є складовою процесу самоідентифікації особистості. Вищий рівень розвитку свідомості - самоусвідомлення, тобто усвідомлення себе як особистості та свого місця і життєвих орієнтирів у суспільній діяльності. Самоусвідомлення складається з трьох взаємопов'язаних явищ - самопізнання, самоактуалізації та саморегуляції, які є необхідними елементами процесу самоідентифікації особистості.

Необхідною передумовою самопізнання є порівняння себе з іншими людьми, коли індивід виявляє в собі певні якості, які він спочатку відкриває в інших, що допомагає особистості долати труд-нощі процесу самопізнання. Зіставлення як складова самоідентифікації відбувається у різних сферах людської діяльності, що створює широкі можливості для порівняння та "перенесення" на себе певних зразків поведінки та стратегій розвитку. Значні можливості для самопізнання та самоідентифікації відкриває культура, література та мистецтво.

Самоактуалізація передбачає не тільки наявність сприятливих соціальних умов, а й прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей. Отже, йдеться про реалізацію потенційних здібностей і талантів, покликання, долі тощо. Проблематику самоактуалізації активно досліджував А. Маслоу, вважаючи, що вона є найвищою потребою людини. Таким чином, для самоактуалізації людині спочатку необхідно задовольнити всі інші потреби відповідно до "піраміди потреб". За А. Маслоу, самоактуалі- зовані люди характеризуються: яскравішим і чіткішим сприйняттям реальності; спонтанністю; орієнтацією на вирішення певної проблеми; пошуком усамітнення для зосередження; незалежністю мислення; пограничним або містичним досвідом; широкою добротою; благо-родством і повагою; почуттям гумору; креативністю; культурною відкритістю та усвідомленням власної недосконалості.

З утвердженням особистості та проектуванням її життєвого шляху тісно пов'язана самореалізація як втілення інтелектуально-особистіс- них утворень, набутих на етапі самоактуалізації як цілісної діяльності. При цьому саморозвиток уможливлює розкриття продуктивних можли-востей і творчих сил особистості та її самоідентифікацію.

Однією з важливих характеристик соціального процесу само- ідентифікації виступає креативність [16], що відбувається свідомо чи несвідомо на різних фазах. У трифазовій моделі розрізняють аналі-тичну фазу, що включає аналіз проблеми та визначення цілі. Інтуїтивна фаза розпочинається після визначення проблеми та цілі й передбачає пошук ідей вирішення проблеми. З метою пошуку оригінальних ідей можуть застосовуватися креативні техніки, що не виключають критику запропонованих ідей. Пропонується також певне розслаблення після напруженого мислення. Після закінчення інтуїтивної фази наявні ідеї оцінюються на критичній фазі в контексті поставленої цілі. Таким чином, розкладення креативного процесу на три фази має вирішальне значення для самоідентифікації особливості.

Чотирифазова модель включає підготовку, коли проблема пізнається як така. Ця фаза характеризується відкритістю і називається фазою дослідження. При цьому відбуваються відкриття та збирання інформації про цю проблему і тим самим вибудовується відповідне знання, на основі якого розвиваються підходи до вирішення проблеми. Проте від ситуації залежать способи анімації індивідом чи групою креативних досягнень.

Фаза інкубації наступає, коли особистість вже не вірить у свою здатність знайти правильне рішення. З медичної точки зору, фаза інкубації описується як час між інфекцією та початком захворювання. У переносному сенсі під час цієї фази креативності домінує не свідома боротьба, а процес визрівання. Щоб забезпечити безперешкодне проті-кання цього процесу, креативність свідомо віддаляється від проблеми і займається темами, які зовні не стосуються цієї проблеми. Отже, йдеться про вихід із звичних зразків мислення.

Фаза ілюмінації, "просвітлення" також вважається проявом креативності, коли в індивіда виявляється давно очікуваний підхід до вирішення проблеми, що ніби спливає зі сфери несвідомого. Цьому може сприяти сприйняття якоїсь другорядної деталі або поведінка іншої особи. Фаза верифікації обумовлена тим, що знайдені підходи до вирішення проблеми ще не означають її вирішення, тому цей етап називають ще періодом вироблення, коли підходи систематизуються і перевіряються на придатність.

Креативна пауза, з точки зору гештальтпсихології, це пауза різної тривалості в креативному процесі за участю митців, учених та священнослужителів. Вона характеризується не певною креативною діяльністю, а є відпочинком духу і відновленням творчого потенціалу, що пояснюється необхідністю певного відпочинку після напруженого пошуку.

Відомо, що на певному етапі свого життя людина не усвідомлює своєї ідентичності й невдалі спроби її формування, на думку Е. Еріксона, спричиняють у багатьох молодих людей соціальну і психологічну кризу, що актуалізує проблему пошуку власної ідентичності. Про це явище можна говорити і при втраті індивідом своєї ідентичності. К. Квірмбах вважає, що пошук ідентичності здійснюється на основі усвідомлення таких п'яти чинників, як: тілесність (здоров'я, сприйняття тіла, сексуальність); соціальні відносини (сім'я, друзі, колеги, соціальні мережі); робота і вільний час (статус, успіхи, визнання); матеріальна безпека (харчування, житло, гроші, незалежність); цінність (сенс, спосіб життя, сила і мотивація, духовність) [17].

Поряд з природними задатками та базовими потребами все більшу роль у процесі самоідентифікації особистості відіграють соціальні умови, цінності, з якими солідаризується індивід у різних сферах своєї життєдіяльності. У цьому процесі актуалізуються різні ідентичності, окремі з яких можуть мати більше значення і вплив. Тобто має місце позитивна самоідентифікація як ототожнення особистості з позитив-ними оцінками та негативна самоідентифікація - самоототожнення з об'єктами та поведінкою, що не знаходять соціального схвалення. Можна говорити і про негативну оцінку суб'єктом свого соціального становища, а також про "ідентифікацію від протилежного". Так, у Ро-сійській Федерації елементом самоідентифікації виступає антиамери- канізм [18]. Можливою є також самоідентифікація з агресором, що вико-ристовується індивідом у певній небезпечній ситуації як засіб захисту та подолання страху.

Таким чином, самоідентифікація є одним з найскладніших явищ соціального розвитку, видом самодіяльності, процесом, орієнтованим на певний практичний результат, що поєднує пізнавальну та моральну діяльність особистості. Важливим у контексті конкретного індивіда є зв'язок самоідентифікації з розвитком особистості, її самовдоско-наленням, самореалізацією і саморозвитком. Ці процеси є свідомим управлінням самою особистістю, її особистісним зростанням, досяг-ненням нового якісного рівня.

Висновки

Сучасне українське суспільство зацікавлено у висо-кому рівні самоідентифікації його членів, що підвищує ефективність соціального контролю з боку суспільства і сприяє розвитку індиві-дуальності. Зростає потреба особистості у самовизначенні щодо різних соціальних груп та видів діяльності.

Самоідентифікація як соціальний процес набуває методологіч-ного значення і надає можливість уникнути певного психологізму, що зводить ідентичність до типологічних характеристик особистості, а також до соціологічного детермінізму, який розглядає ідентичність як елементи соціостратифікаційної структури суспільства. Соціально- філософський підхід досліджує належність індивідів до певної соціальної групи і виконує функцію елемента, що пов'язує особистість і суб'єкт.

Самоідентифікація особистості відбувається в процесі соціалі-зації індивіда в рамках певних інституціональних, стратифікаційних та ціннісно-нормативних систем. Процес самоідентифікації супроводжу-ється явищами дезідентифікації, що виявляються в невідповідності засвоєних особистістю норм новим вимогам соціального середовища, а також сформованих сім'єю та навчальними закладами цінностей реаліям суспільного життя. Цей негативний процес обумовлений також неадекватною роллю засобів масової інформації в умовах ідеологіч-ного вакууму, посиленням соціальної диференціації, що визначається рівнем матеріального добробуту, проявами поглиблення соціальної нерівності та маргіналізації.

Список використаних джерел

1. Валуйський О. О. Філософія суспільства : навч. посіб. / О. О. Валуйський. -- К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2013. -- С. 12.

2. Гнатенко П. I. Ідентичність: філософський та психологічний аналіз / П. I. Гнатенко, В. М. Павленко. -- К. : APT-ПРЕСС, 1999. -- 466 с.

3. Лісовий О. В. Соціокультурна самоідентифікація особистості : дис. ... канд. філос. наук / О. В. Лісовий. -- К., 2012. -- 21 с.

4. Новак Т. В. Самоідентифікація і проблема формування особистості у філософії психоаналізу / Т. В. Новак // Вісн. Нац. авіа. ун-ту. -- 2011. -- № 1. -- С. 96-100.

5. Кургузов А. О. Мова як засіб соціокультурної самоідентифікації особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : 09.00.03 / А. О. Кургузов. -- 14 с.

6. Философский словарь. -- К. : А.С.К., 2006. -- С. 688.

7. Соціологія : короткий енциклопед. словник. -- К. : Укр. центр духов. культури, 1998. -- 736 с.

Анотація

Проаналізовано поняття "процес", "соціальний процес", "ідентифікація" та "само- ідентифікація". Розглянуто різні елементи процесу самоідентифікації особистості. Філо-софські та соціологічні аспекти порівняно з точками зору інших наук. Досліджено соціальну роль цього процесу в умовах українського суспільства.

Ключові слова: процес, соціально-психологічний процес, ідентифікація, самоідентифікація.

Проанализированы понятия "процесс", "социальный процесс", "идентификация" и "самоидентификация". Рассмотрены различные элементы процесса самоидентифи-кации. Философские и социальные аспекты сопоставлены с точками зрения других наук. Исследована социальная роль этого процесса в условиях украинского общества.

Ключевые слова: процесс, социально-психологический процесс, идентифи-кация, самоидентификация.

Background. Ukrainian society is interested in a successful socialization of their members in the process of personal self-identification which is caused by social dynamics. Social and economical development, changing of social mechanisms and behaviour patterns demand to revise and to construct new identities.

The aim of the article is to specify the concepts "identification" and "self-identifi-cation ", analyse self-esteem, self-awareness, self-determination and other structural elements of the process of self-identification, study its significance for socialization and personal development.

Materials and methods. The article used the publication of famous scientists who have made outstanding contributions to the study of identity, identification and self-identification of the individual, as well as scientific publications of domestic and foreign authors concerning the above issues. In the process of scientific research the following methods were applied: abstraction, ascent from the abstract to the concrete, logical, comparison and observation, analysis and synthesis.

Results. The problem of personal self-identification with other individuals and social groups is a research subject of different sciences. Specifics of social philosophical approach consists of self-identification consideration as a social process which is characterized as dialectically contradictory. It deals with social norms and stereotypes, coordination of life plans with other individuals and social groups interests and changing of social values. The self-identification includes self-awareness, self-knowledge, self-determination and other elements. This process is impotent for individual and collective socialization, development of personal qualities and integration of society as well. At the same time it is necessary to specify both positive and negative self-identification. The forming of self-identification can be realized on individual and social levels, in different areas of social life - national, political, cultural, professional, religious and others.

Conclusion. Self-identification of the individual is in the process of socialization of the individual within certain institutional, stratification and value-regulatory systems. The process of self-identification is accompanied with disidentification phenomena that occur in inconsistencies between individual standards and the new requirements of the social environment and the values created by the family and educational institutions to the realities of social life. This negative process is caused by inadequate role of the media in terms of ideological vacuum, increasing social differentiation, determined by the level of material well-being, manifestations of deepening social inequality and marginalization.

Keywords: process, social and psychological process, identification, self-identification.

Размещено на Allbest.ru