Насильство та тероризм: практика соціальної роботи й філософська рефлексія

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 364-78-058.64:1

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

НАСИЛЬСТВО ТА ТЕРОРИЗМ: ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ Й ФІЛОСОФСЬКА РЕФЛЕКСІЯ

Осетрова О.О.

Життя сучасної людини розгортається у площині, сповненій численних ризиків, які примножуються кризовими станами, що просяка-ють, на жаль, усі сфери людської життєдіяльності - економічну, соціальну, культурну, духовну тощо. Серед зазначених ризиків виділю найсуттєвіші, з моєї точки зору, за своїм впливом на свідомість та підсвідоме як сучасної людини, так і суспільства й держави в цілому:

1) великий обсяг та обіг інформації, що провокує невротизацію особистості нашого часу;

2) зростання відчуженості й самотності, за яких:

а) спостерігається розрив міжособистісних зв'язків;

б) порушується цілісність індивіда;

в) розвивається герметизм (герметик-мовчальник - термін, що широко застосовувався данським мислителем XIX ст. С. К'єркегором, котрий заклав теоретичні основи екзистенціалізму та психоаналізу), що сприяє звуженню (і навіть зведенню якщо не до 0, то - до мінімуму) комунікативних контактів людини з Іншим (Іншими);

3) загострення стану аномії, за якого зовнішні - соціальні - регулятори припиняють виконувати свої функції, у зв'язку з чим людські прагнення починають розгортатися без обмежувань;

4) актуалізація агресивності, спалахи та прояви якої можуть набувати загрозливого характеру для життя й спокою людей.

У свою чергу, аномія та відчуженість сприяють загостренню почуття страху, який може трансформуватися у справжній жах, котрий знищує людину як Особистість. Людська істота задля свого подальшого виживання потребує здолан- ня, переборення страху. При цьому слід пам'ятати, що страх являє собою емоцію, викликану ситуацією, яка загрожує спокою й безпеці людини. Одними ж з реакцій людини на страх / жах перед втратою спокою й безпеки, що виник внаслідок певних дій (насамперед, насильницьких), можуть виступати насильство та терор.

При цьому, якщо ми спробуємо відстежити перебіг актів «домашнього терору» та масштабних терористичних актів, то помітимо закономірність, котра полягає в тому, що найбільший їх відсоток припадає, як правило, на мегаполіси. Це можна пояснити наступним чином:

1) сім'я у місті більш ізольована від зовнішнього оточення, що пе-реймається передусім власними проблемами; тому «домашній терор» перетворився на звичне для байдужих сусідів явище;

2) масштабні ж терористичні акти переважно спрямовуються на нанесення шкоди якнайбільшій кількості людей.

На жаль, криза в системі цінностей позначилася і на сім'ї, у зв'язку з чим насильство сьогодні є поширеним соціальним явищем. Зі свого боку, тероризм - поширений в умовах сучасності соціальний феномен. Обидва спрямовані проти цінності людського життя, у зв'язку з чим, становлячи серйозну загрозу для суспільства й держави, потребують особливої дослідницької уваги в силу свого руйнівного характеру.

Дослідження феноменів насильства й тероризму завжди актуалізувалися в кризові періоди існування людства та у перехідні епохи розвитку суспільства, що детерміновано сплесками терористичних актів у зазначений час. У вивчення природи насильства зробили внесок такі дослідники, як А. Бандура, Дж. Дол- лард, Е. Дюркгайм, Д. Еліот, Ч. Ломброзо, Д. Річардсон, І. Бех, О. Кочемировсь- ка, Ю. Онишко та ін. Безпосередньо, феномен насильства в сім'ї аналізується в працях Т Сафонової, І. Фурманова, В. Бондаровської, І. Звєрєвої, Н. Максимової та ін. У свою чергу, дослідженню природи тероризму присвячені праці таких мислителів і учених, як А. Камю, Ж. Бодріяр; В. Амелін, Р. Жаккар, Д. Ольшансь- кий, Ю. Перфильєв, Л. Преснякова та ін.

Актуальність зазначеної у темі проблематики зумовлюється тим, що феномени насильства й тероризму потребують свого усвідомлення з метою подальшої розробки таких соціальних регуляторів, які б превентивно впливали на зниження показників насильства в сім'ї й відповідно - на покращення сімейного клімату, а також, як мінімум, на обмеження поширення терористичної діяльності в умовах сучасних реаліях існування людини, суспільства й держави.

У зв'язку із зазначеним основну мету даної статті складає аналіз феноменів насилля й насильства в сім'ї, терору та тероризму, що безпосередньо буде проводитися в екзистенціальному ключі з урахуванням психологічного та психоаналітичного аспектів. Дана мета обумовила постановку наступних завдань:

1) дати загальну характеристику феноменів насилля й насильства в сім'ї, терору й тероризму;

2) простежити зв'язок між практичною соціальною роботою з подолання насильства в сім'ї та філософською рефлексією, спрямованою на осмислення природи тероризму з метою запобігання його проявів;

3) проаналізувати погляди Ж. Бодріяра на проблему тероризму;

4) зробити висновки;

5) окреслити перспективи подальшого дослідження проблематики насилля та тероризму в сучасному світі.

Базою для написання даної статті, зокрема, слугують філософські твори Ж. Бодріяра.

У термінологічно-понятійному словнику «Соціальна політика і соціальна робота» М. Ф. Головатого та М. Б. Панасюка містяться дефініції термінів, ключових для даного дослідження, які потребують свого аналізу.

1. «Насилля - 1) невиправдане, несправедливе використання сили для вирішення певних соціальних завдань...; 2) примус (дія), до якого вдається індивід чи група для досягнення поставлених цілей і який пов'язаний із прямим заподіянням фізичного, психічного чи морального збитку іншій особі чи погрозою такого заподіяння» [2, с. 264].

Слід відзначити, що причини насилля коріняться в таких людських якостях, притаманних «агресору», як:

1) духовна нерозвиненість особи;

2) наявність хибних моральних та світоглядних установ у житті;

3) нездатність «агресора» до конструктивного співіснування з Іншими у спільному полі;

4) нездатність протистояти тиску життєвих обставин та соціальних проблем;

5) відсутність життєвих перспектив.

У своїй сукупності зазначені моменти породжують й посилюють в особі втому й дратівливість, що знаходить свій зовнішній прояв у насильницьких діях.

Важливо усвідомлювати, що насилля завжди має наслідки для трьох сторін:

1) самого агресора;

2) постраждалих від агресії;

3) суспільства, адже насилля позначається на загальному стані суспільного здоров'я, росту злочинності та економічному добробуті (йдеться про витрати на спеціальній профілактичні заходи для злочинців і постраждалих). Зазначені речі чітко простежуються у випадках насильства в сім'ї.

2. «Насильство у сім'ї - форма деструктивної соціальної взаємодії в сім'ї, що відображає її загальне неблагополуччя і порушення в ціннісно-нормативній сфері індивідів; емоційне, фізичне чи сексуальне насильство, яке свідомо чи несвідомо чинять щодо членів родини чи інших домочадців» [2, с. 264].

Насильство у сім'ї - це чинник та індикатор соціального ризику. Його подолання та профілактика перебувають у компетенції органів внутрішніх справ, служб у справах дітей, органів опіки і піклування, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кризових та реабілітаційних центрів, органів місцевого самоврядування тощо.

Головна ж функція у зазначеній діяльності припадає на соціального працівника, безумовно, як члена мультидисциплінарної команди. Однак саме соціальний працівник координує необхідні у кожному конкретному випадку спеціальні заходи щодо подолання насильства в сім'ї.

Діяльність соціального працівника спрямована на відновлення гар-монійної духовної атмосфери сімейної злагоди, подолання страху за життя потерпілих та повернення до життя самих «агресорів», які є одночасно і катами для інших, і жертвами самих себе.

На жаль, бажання «сіяти страх», притаманне агресивній особі, з одного боку, та бажання позбутися власного страху в потерпілому, з іншого, можуть наслідком своїм мати вихід на новий етап насильницьких дій, які набувають масштабного розмаху й переходять на державний рівень. Тут вже соціальний працівник достатньою мірою безсилий. А проблема має розв'язуватися на державному рівні із застосуванням, зокрема, сил армії. Мова йде про терористичні акти. Розглянемо наступні важливі дефініції.

3. «Терор (від лат. terror - страх, жах) - політика залякування, насилля, наганяння страху, розправа з політичними (іншими) противниками, у т. ч. їх фізичне знищення, особлива форма політичного насилля що характеризується жорстокістю, цілеспрямованістю і вдаваною ефективністю» [2, с. 439].

4. «Тероризм - політика і практика терору: сукупність особливо жорстоких форм і засобів політичного та фізичного насильства, до яких вдаються терористи для досягнення своїх цілей» [2, с. 439 - 440].

Іншими словами, основу тероризму утворюють насилля й страх. Тобто: розвиток насилля й неможливість його вчасному запобіганню й попередженню містить у собі ризик трансформації його на тероризм, особливо якщо взяти до уваги, що тероризм - це не тільки політика, алей практика терору.

Загальновідомим є той факт, що протягом історії людства до тероризму активно вдавалися як до засобу політичної боротьби як світські, так і церковні діячі, застосовуючи його проти сильного (чи популярного) супротивника.

Цікаво, що французький мислитель XX ст. Ж. Бодріяр на питання: «Навіщо існує тероризм?» відповів: «... для того, щоб служити різновидом насильницького звільнення від напруження в соціальному полі» [1, с. 111] (переклад мій - О. О.). Зазначене напруження найбільшою мірою має свій прояв саме у містах, а не селах, життя в яких позначається достатньо високою згуртованістю осіб.

Французький інтелектуал сприймав і насилля, і тероризм не як подію, а навпаки, як відсутність події, котра набуває форми вибуху, спрямованого всередину. Іншими словами, Ж. Бодріяр веде мову про наступні соціальні феномени: тероризм насильство сім'я рефлексія

1) вибух порожнечі (Ж. Бодріяр вів мову про політичну порожнечу, котра не має нічого спільного зі злобою певної групи людей);

2) мовчання історії, що не має нічого спільного з психологічним заглушенням індивідуумів;

3) байдужість;

4) безмовність.

Звідси, Ж. Бодріяр робить наступний висновок: «Таким образом, терроризм не есть какой-то иррациональный эпизод нашей общественной жизни: ему присуща четкая логика ускорения в пустоте» [1, с. 113]. - Зазначена риса, на думку французького мислителя, являє собою різновид логіки, з яким пов'язаний тероризм.. Інший різновид логіки тероризму, з його точки зору, складає ініціативна переміна ролей, згідно з якою, зокрема, глядачі перетворюються на акторів, втрачаючи інертність глядача та набуваючи активності головної дієвої особи. Парадокс тут, за Ж. Бодріяром, полягає в тому, що саме таким чином матеріалізується сучасна гіперсоціальність, для якої властиве прийняття участі в чомусь.

Під гіперсоціальністю слід розуміти сукупність умов, за яких імітація чи відтворення соціальності заступають саму соціальність. Соціальна реальність підпадає під сумнів і знак запитання. Кульмінацією ж цього процесу стає смерть значення, зокрема, соціального, тобто зникнення соціального в постісторії.

Іншими словами: йдеться безпосередньо про зникнення межі між реальністю та ілюзією. Між іншим, саме в цій площині можуть зароджуватися агресивні / аутоагресивні (насильницькі) потяги, які можуть трансформуватися в терористичні тенденції людини, котра перебуває під впливом підсвідомого страху смерті. Перебування людини в зазначеному пограничному стані - між реальністю та ілюзією, між життям та смертю, - як правило, супроводжуються роздумами про власні права: «право на життя» та «право на смерть». З цього приводу Ж. Бодріяр відзначив: «“Право на жизнь” заставляет трепетать все набожные души до того момента, пока из него не выводят логически право на смерть, после чего его абсурдность становится очевидной» [1, с. 128].

У свою чергу, «право на смерть» відкриває перед людиною дозвіл на насильство. Однак кожний має пам'ятати, що в кінцевому результаті насильство завжди:

1) носить деструктивний, руйнівний характер;

2) сприяє деморалізації особистості;

3) перешкоджає прогресивному поступу суспільства.

При цьому кожному громадянину слід усвідомити, що злагода й ступінь розвитку в суспільстві безпосередньо залежить від гармонійності розвитку людини, починаючи з моменту її народження. І на цьому шляху неперевершеного значення набуває дитинство, оскільки саме в цей період закладаються підвалини життєвих орієнтирів та започатковуються ключові настанови, визначальні для розгортання практичної життєдіяльності особи в середовищі собі подібних. Адже дитинство - це час, коли засвоюються моральні настанови та правила поведінки індивіда. Чим суворіше й принциповіше були правила гри й масштаби дитячого розвитку, тим тісніше пов'язана з ними совість і тим складніше зробити прорив до зрілої мультиполярної форми психічної переробки смислів і соціальних стосунків. Чим більш зрілими були батьки й менш жорсткими були їхні мірки, тим простіше дитині зробити крок до більш зрілої совісті. У цілому, здорова сім'я, з методів виховання якої насильство виключене, - це запорука існування здорового суспільства.

Зі свого боку, розвиток міста, сприяючи поширенню порожнечі, відчуженості та агресії, провокує тероризм, до якого схильна відірвана від реальності та занурена в ілюзію свідомість і підсвідомість, що прагне здолати страх, який породжує натомість агресію як захисний механізм.

Однак з давніх-давен Україна славилася толерантністю, гуманністю та лагідністю у взаємостосунках, про що свідчить шанобливе ставлення до жінки- берегині, до дитини, до старості, сповненої мудрості. Настав час використати власний історичний досвід з метою самовдосконалення та підвищення рівня соціальної злагоди.

Таким чином, будь-який вид насилля, зокрема, будь-який прояв насильства в сім'ї, що обов'язково супроводжується страхом Людини, є деструктивним актом, який має незворотній вплив на свідомість і підсвідомість як конкретного індивіда, так і колективну свідомість і несвідоме.

У випадку з актом насильства над окремою людиною чи в межах конкретної сім'ї важливу превентивну місію виконує соціальний праців-ник. У випадку ж з терористичними актами превентивні заходи мають програмуватися й виконуватися на державному рівні.

При цьому слід усвідомити, що подоланню насилля в суспільстві має сприяти не тільки практика соціального працівника, яка ґрунтується на конкретних технологіях соціальної роботи, але й філософська рефлексія щодо природи феноменів насилля й тероризму. Адже філософія покликана висвітлити загальну картину цього багатогранного соціального явища в усій її цілісності, що й дозволить побачити та розробити превентивні заходи з його подолання в суспільстві. При цьому для зазначеного усвідомлення практичний досвід соціальною роботи є безцінним.

Перспективи. Дана стаття послужить підґрунтям у подальшій науковій роботі у сфері дослідження:

1) феноменів насилля й насильства в сім'ї з метою пошуків нових дієвих механізмів соціальної роботи щодо їх запобіганню й профілактиці;

2) феномену тероризму у площині юридичної психології, психоаналізу та філософії;

3) психологічних особливостей постаті насильника / терориста.

Дослідження зазначених аспектів за свою мету має розробку превентивних засобів як протидію терористичній діяльності.

Бібліографічні посилання

1. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла [Текст] / Ж. Бодрийяр. - 2-е изд. - М.: Добросвет, КДУ 2006. - 258 с.

2. Головатий М.Ф. Соціальна політика і соціальна робота: Термінологічно-понятійний словник [Текст] / М.Ф. Головатий, М.Б. Панасюк. - К.: МАУП, 2005. - 560 с.

Анотація

Ключові слова: насилля, насильство в сім'ї, терор, тероризм, терористичний акт, страх.

Ключевые слова: насилие, насилие в семье, террор, терроризм, террористический акт, страх.

Keywords: violence, domestic violence, terror, terrorism, act of terrorism, fear.