Проблемне поле соціального буття територіальної громади в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336:352.074.1

Запорізький національний університет (Україна, Запоріжжя)

Проблемне поле соціального буття територіальної громади в сучасній Україні

аспірант кафедри філософії, sergeevich9@gmail.com

Анотація

соціальний буття територіальний громада

Аналізується проблемне поле соціального буття територіальної громади. Метою написання цієї статті виступає філософське осмислення соціального буття територіальної громади, виявлення перешкод в здійсненні процесу їх об'єднання в сучасній Україні. Автором підкреслюються, що основне призначення територіальної громади -- створення соціального простору, принадного для повноцінного життя її мешканців. Соціальне буття територіальних громад, що знаходяться в процесі змін в Україні, характеризується такими проблемами: -- неузгодженість визначення основних понять, що становлять категоріальну мережу процесу децентралізації влади та створення об'єднаних територіальних громад; -- феномен «клаптиковості» в адміністративному устрою регіонів, коли поряд з новоствореними громадами залишаються громади, що не залучені або відмовляються від об'єднання; -- повільні темпи процесу укрупнення територіальних громад, відсутність термінів щодо завершення цього процесу; -- відставання в облаштуванні територіальних громад реформованою соціальною інфраструктурою.

Ключові слова: територіальна громада, розвиток, суспільство, держава.

Annotation

Sosunovsky V. Sgraduate student ofthe Philosophy Department, Zaporizhzhia National University (Ukraine, Zaporizhzhia), sergeevich9@gmail.com

Problematic field of social being of the territorial community in the modern Ukraine

The problemfield ofthe social being of the territorial community is analyzed. The purpose of writing the article is the philosophical understanding of the social being of the territorial community, the identification of obstacles to the process of their unification in modem Ukraine. The author emphasizes that the main purpose of the territorial community is the creation of a social space attractive to the full-- fledged life of its inhabitants. The social existence of territorial communities in the process of change in Ukraine is characterized by the following problems: -- inconsistency of definition of the basic concepts that make up the categorical network of the process of decentralization of power and the creation of united territorial communities; -- the phenomenon of «patchiness» in the administrative apparatus of the regions, -when there are communities next to the united communities that are not involved or refuse to join; -- slow pace of the process of consolidation of territorial communities, lack of deadlinesfor completing this process; -- lack of development of territorial communities by reformed social infrastructure.

Key-words: territorial community, development, society, state.

Розвиток людської спільноти за останнє десятиліття характеризується системними кризами, політичною турбулентністю та геополітичним переформатуванням світу. Це обумовило прагнення багатьох країн до раціоналізації адміністративно-територіального устрою та пошуку оптимального механізму управління окремими регіонами. Необхідність соціальних перетворень обумовила актуальність теоретичного осмислення зазначеної проблеми та розробки нормативно-правового підгрунтя суспільних змін. Дотичними до запропонованої теми є дослідження таких фахівців як П. Гураль, О. Батанов, В. Кравченко, Ю. Малько, І. Тимечко, М. Фащевський, І. Білоконь, А. Янчук та інших. Метою написання цієї статті виступає філософське осмислення соціального буття територіальної громади в сучасній Україні.

Дійсно, система місцевого самоврядування на сьогодні вже не задовольняє потреб українського суспільства. Органи самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечували створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для повноцінного життя людини, її самореалізації та захисту її прав. Населення не мало можливості отримувати високоякісні і доступні адміністративні, соціальні та інші послуги на деяких територіях. Так, починаючи з 1991 року чисельність сільського населення України зменшилася на 2,5 млн. осіб, а кількість сільських населених пунктів - на 348 одиниць. Разом з тим кількість сільських рад збільшилася на 1067 одиниць. В Україні було утворено близько 12 тис. територіальних громад, але у більш як 6 тис. громад чисельність жителів становила менш як З тис. осіб, з них у 4809 громадах - менш як 1 тис. осіб, а у 1129 громадах - менш як 500 осіб, у більшості з них не було утворено виконавчі органи відповідних сільських рад, були відсутні бюджетні установи, комунальні підприємства тощо. Органи місцевого самоврядування таких громад практично не могли здійснювати надані їм законом повноваження. Дотаційність 5419 бюджетів місцевого самоврядування становила понад 70 відсотків, 483 територіальні громади на 90 відсотків утримувалися за рахунок коштів державного бюджету [2]. Тому слушним та своєчасним було прийняття та впровадження в практику норм Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» [5]. Але в процесі впровадження норм цього закону виникли проблеми, що торкаються широкого кола питань, ніж суто правові.

Сучасний адміністративно-територіальний ландшафт України знаходиться режимі змін, що обумовлено реформами децентралізації, впровадженням нової моделі самоврядування й процесами об'єднання територіальних громад. Проголошується відхід від централізованої моделі управління в державі, спрямування реформаторських зусиль на забезпечення спроможності місцевого самоврядування та на побудову ефективної системи територіальної організації влади в Україні, що відповідала б вимогам Європейської хартії місцевого самоврядування, принципам субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування. Ідеальним є прагнення територіальних громад до зростання масштабів свободи людини в контексті реалізації нею своїх сутнісних сил; досягнення соціальних стандартів життя, відповідних рівню розвинених країн щодо матеріально-фінансового забезпечення, тривалості життя, можливості отримати якісну освіту та медичне обслуговування, забезпечення «сродної праці» та високотехнологічної соціальної інфраструктури (житло, зв'язок, транспорт, дороги, соціальний захист тощо).

Однією з проблем виступає відсутність в законі України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» чіткого визначення змісту понять «громада» і «територіальна громада». В законі вказується лише на таке їх призначення як бути первинними суб'єктами місцевого самоврядування, основними носіями його функцій і повноважень. Звідси можливе твердження, що об'єднавчою силою громади є спільність місця проживання і адміністративного управління. Таке тлумачення громади і чинників її єдності є, на думку фахівців, не повним. «Громада в загальному науковому розумінні - це сукупність людей, які мають спільні засади діяльності, соціальної організації, форми відносин, етнонаціональні пріоритети, певне середовище функціонування тощо. Для них територія є не лише спільним місцем зосередження, а й місцем певної діяльності, функціонування» [8, с. 196-197]. В Законі України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» запропонована можливість об'єднання у територіальні громади не тільки сіл, а й селищ та міст, що не узгоджується з частиною першою статті 140 Конституції України, згідно з якою територіальною громадою може бути лише «добровільне об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл», котре повинно мати статус адміністративно- територіальної одиниці. Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» вводить додаткову адміністративно-територіальну одиницю - об'єднану територіальну громаду, не передбачену Конституцією України. Об'єднуючи територіальні громади і передаючи усі владні повноваження органам управління цим об'єднанням, територіальну громаду позбавляють права на місцеве самоврядування та статусу суб'єкта місцевого самоврядування, що суперечить Конституції України. Отже, місцеве самоврядування є правом безпосередньо територіальних громад, а не їх об'єднань. Згідно законодавству України механізм добровільного об'єднання громад включає такі процедури як: ініціатива сільського голови про вивчення пропозиції щодо добровільного об'єднання територіальних громад; її громадське обговорення; подання пропозиції до сільської ради для прийняття рішення на сесії. А механізм відмови від об'єднання громад в законодавстві не прописаний, що передбачає, мабуть, подальше продовження роз'яснювальної роботи серед мешканців таких громад на невизначений термін. Відсутність в законі Україні «Про добровільне об'єднання територіальних громад» терміну закінчення процесу об'єднання територіальних громад обумовлює повільний характер їх об'єднання та появу феномену «клаптиковості» в адміністративному устрою районів, коли поряд з новоствореними спроможними громадами залишаються невеликі громади без належного ресурсного забезпечення та ефективного керування. Так, в Україні станом на вересень 2017 року тільки 3 049 громад об'єдналися в 648 ОТГ (ще 161 громади знаходяться в процесі об'єднання), що становить 27,1% від загальної кількості рад базового рівня станом на 01.01.2015 року. Кількість жителів в об'єднаних територіальних громадах 5,8 млн., що становить 13,6% від загальної кількості населення України [1].

Ще одною проблемою є те, що об'єднання територіальних громад передбачає передачу комунального майна у власність об'єднаної територіальної громади - суб'єкта з невизначеним цивільно-правовим статусом. Це формує ризики незаконного відчуження комунальної власності у межах цілої держави, що несе загрозу економічній безпеці України, зокрема позбавлення народу України належного йому національного багатства як основи економічного розвитку [3]. Формування об'єднаних територіальних громад здійснюється шляхом як розробки та виконання перспективних планів на рівні Облдержадміністрацій та затвердження їх Урядом, так і шліхом добровільного об'єднання територіальних громад [6]. На наш погляд, процес об'єднання громад має бути вирішений тільки за допомогою місцевих референдумів і мати більший часовий відрізок ддя здійснення цієї реформи. Мешканці повинні чітко знати, які є плюси і мінуси цього об'єднання громад, і тільки вони повинні приймати рішення, а не адміністрація і відповідні ради. Треба звернути увагу на використання в чинних підзаконних нормативно-правових актах і понятійної конструкції «спроможна територіальна громада», формування якої здійснюється з урахуванням: задоволення потреб населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць; історичних, географічних, соціально-економічних, природних, екологічних, етнічних, культурних особливостей розвитку відповідної території; розвитку інфраструктури та фінансового забезпечення громад; трудової міграції населення; доступності послуг у відповідних сферах [6]. Існування поряд із новими виборними органами «старих» районних адміністрацій, повноваження яких чітко не розмежовано зі «свіжествореними» громадами, обумовлює появу елементів «управлінського хаосу». Органи місцевого самоврядування зараз дуже часто дублюють функції державного управління, але є органами громад та їх територіальних об'єднань, які відмінні від державних. Слушним в цьому сенсі є ідея ліквідації державних адміністрацій всіх рівнів і запровадження в Проекті Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» посади префектів, який здійснює нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування, забезпечує виконання державних програм тощо [7]. В проекті вище згаданого закону передбачається, що систему адміністративно-територіального устрою України в майбутньому будуть складати такі адміністративно-територіальні одиниці як громади, райони, регіони. Проблемою є те, що зміни в Основний закон України щодо системи адміністративно-територіального устрою ще не внесені, а реальний процес впровадження в практику норм законів, що суперечать чинним конституційним нормам та принципам адміністративно-територіального устрою країни, йде повним ходом. Треба визнати, що соціально-економічна доцільність облаштування окремих територій відповідно до сучасних вимог, стандартів викликають потребу в: - об'єднанні територіальних громад; - модернізації принципів їх життєдіяльності; - вдосконаленні інфраструктури та наданні представниками та органами самоврядування якісних послуг мешканцям громад.

Коли певна територіальна громада об'єднується з вже сформованою спроможною громадою, то вона здійснює це за спрощеною процедурою - в приєднаних територіальних громадах проводяться вибори депутатів ради об'єднаної громади, у той час, як вибори голови об'єднаної громади не проводяться. Останнє підкреслює актуальність проблему лідера територіальної громади - голови сільської, селищної ради. Особливо це відбивається при виборах голів добровільно об'єднаних громад. Висловлюється думка, що деякі ОТГ перетворюються на ОЗГ - організовані злочинні групи, де на чолі - той чи інший впливовий латифундист, сільськогосподарський магнат з депутатським мандатом в кишені або з причетністю до виконавчої влади [3]. Певні політичні сили та політики прагнуть отримати ефективний важіль впливу на електорат і у вигляді лідера об'єднаної територіальної громади. Конфігурація створених ОТГ значною мірою залежить від природно-ресурсного та людського капіталу території, що виступає об'єктом зазіхань з боку як сусідських громад, так і власних представників бізнесових кіл. Очевидно, що природні ресурси виступають підгрунтям соціально-економічного розвитку території, досягненням високих соціальних стандартів та комфортних і безпечних умов життєдіяльності мешканців громад. Зазначимо, що створення значної частини об'єднаних територіальних громад відбулося без урахування вимог щодо спроможності отримати додаткові повноваження, ресурси та забезпечити своїм мешканцям надання належної якості послуг, активізувати економічне зростання, оскільки не мають відповідної інфраструктури. Необхідність раціоналізувати адміністративно-територіальний устрій країни не викликає сумнівів, але визначення загального повинно передувати вирішенню часткових, окремих проблем.

Отже, підсумовуючи зазначимо наступне. Територіальна громада виступає найдрібнішою одиницею територіального облаштування соціального буття. Її призначення - створення соціального простору, принадного ддя повноцінного життя її мешканців. Соціальне буття територіальних громад, що знаходяться в процесі змін в Україні, характеризується такими проблемами: - фрагментарність, неузгодженість, навіть відсутність визначення основних понять, що становлять категоріальну мережу процесу децентралізації влади та створення ОТГ; - феномен «клаптиковості» в адміністративному устрою регіонів, коли поряд з новоствореними спроможними громадами залишаються громади, що не залучені або відмовляються від об'єднання; - повільні темпи процесу укрупнення територіальних громад, відсутність термінів щодо завершення цього процесу; - відставання в облаштуванні територіальних громад реформованою соціальною інфраструктурою (освітянськими та медичними закладами).

Список використаних джерел

1. Динаміка формування об'єднаних територіальних громад в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// decentralization.gov.ua/infographics/item/id/45

2. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні від 1 квітня 2017 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/333-2014-%Dl%80

3. Об'єднання територіальних громад: як під виглядом децентралізації узурпують владу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://terhromady.info/yak-pid-vyhliadom-detsentralizatsii- uzurpuiut-vladu/.

4. Поживанов М. Чому наразі від об'єднаних територіальних громад більше шкоди, ніж користі / М. Поживанов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://glavcom.ua/columns/pogivanov/ chomu-narazi-vid-objednanih-teritorialnih-gromad-bilshe-shkodi- nizh-koristi-440337.html

5. Про добровільне об'єднання територіальних громад: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2015. - №13. - Ст.91. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakonl.rada. gov.ua/laws/show/157-19

6. Про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад: Кабінет міністрів України: Постанова №214 від 8 квітня 2015 року із змінами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF

7. Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_l?pf3511=55812

8. Фащевський М. І. Концептуальні засади формування та функціонування об'єднаних територіальних громад / Фащевський М. І., Білоконь І. В. // Проблеми регіоналістики: минуле, сучасне, майбутнє: тези наук-практ-Інтернет конф. (З березня 2017 р.). - Київ: КНЕУ, 2017.-С.196-199.

Размещено на Allbest.ru