Умови формування соціально-філософського світогляду Олівера Венделла Холмса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Умови формування соціально-філософського світогляду Олівера Венделла Холмса

Кравченко С. С.,

кандидат юридичних наук, доцент, заступник Голови Державної служби зайнятості України, професор, Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України (Україна, Київ)

Вперше в українській філософії ретельно аналізуються соціально-філософські погляди видатного правника США Олівера Венделла Холмса -- центральної постаті філософсько-правової гілки прагматизму. Мета статті -- дослідити умови формування соціально-філософського світогляду О. В. Холмса та виявити його вплив на становлення та розвиток філософії прагматизму в США. Революційне у світоглядному сенсі осмислення .Холмсам поняття закону базувалося на розумінні мінливої соціально-історичної реальності. Філософське бачення співвідношення понять закону і моралі надало можливість розробити теорію закону з точки зору «поганої людини», вільної від будь-яких моральних принципів. Філософська трактовка здорового глузду дозволила Холмсу усвідомити соціальний характер закону, який базується на життєвому досвіді. Доведено, що соціально-філософські погляди Олівера Венделла Холмса сприяли трансформації світоглядних основ філософії США від догматизму до скептицизму, від теологізму до експерименталізму, що відкрило шлях розвитку філософії прагматизму та правового реалізму.

Ключові слова: ОліверВенделлХолмс, прагматизм, філософія США.

холмс філософський прагматизм мораль

Класичним прикладом соціальної пластичності та системної лабільності є Сполучені Штати Америки - країна, в якій суспільно-політичні й державно-правові інститути формувалися одночасно з територіальними придбаннями, якісними змінами демографічної структури Північної Америки, урбанізацією та інфраструктурною модернізацією. Особливо показовим є період формування теоретичних засад класичного прагматизму в США на тлі послаблення пуританізму і трансценденталізму у другій половині XIX століття - періоду різких і бурхливих соціальних змін після Громадянської війни, яка сама по собі й у своїх наслідках висвітлила різкі невідповідності між традиційними формалістичними правовими приписами, управлінськими практиками, системою судочинства, з одного боку, і новими соціально-історичними реаліями та конкретними життєвими потребами. За таких умов у межах пост-європейських підходів американське суспільство ефективно функціонувати не могло, що диктувало потребу в пошуках нових, більш гнучких і практично орієнтованих методологій філософського осмислення нової реальності. Прагматизм у широкому сенсі і, зокрема, правовий прагматизм О. В. Холмса, що сформувався практично одночасно з поглядами Ч. С. Пірса та У. Джеймса, перетворився не лише на єдину суто американську лінію філософського дискурсу, але й став користуватися незмінним успіхом на всіх рівнях суспільної думки США. Не лише XX століття справедливо заслуговує на титул «століття прагматизму» у США, а майже всі 150 останніх років, протягом яких прагматизм домінував у американській філософській думці та практиці правозастосування, доводять свою ефективність інструмента реорганізації суспільних відносин і реформації судової системи, сприяння підтриманню конструктивного балансу між усіма сферами громадського життя та соціальними групами.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Центральною фігурою філософсько-правової гілки прагматизму став

учасник Метафізичного клубу Олівер Венделл Холмс, що залишив величезну спадщину яскраво написаних і глибоко продуманих праць, які не може обійти своєю увагою жоден автор, котрий займається історією правового прагматизму або теоретичними аспектами американської філософії права, тому саме його велична постать притягує постійну увагу дослідників, серед яких слід згадати Л. Айнстіна, А. У. Альтшулера, Л. Бейлера, С. Дж. Бертона, Ф. Біддла, С. Брюера, С. Бертона, Т. Г. Грея, Ф. Р. Келлога, П. Дж. Келлі, Л. Менанда, М. Новіка, Р. А. Познера, Дж. Ролза, М. Страссера, Г. Е. Уайта, М. А. Уайта, М. Фіша, Г. М. Харта, С. Хаак, М. Хау, Г. Хьюза [1]. Започаткований Холмсом напрям під назвою «правовий реалізм» торкнувся стількох аспектів правознавства і судочинства, що спричинив появу цілого потоку різноманітних підходів на його основі, представлених іменами Б. Кардозо, К. Ллевеліна, Р. Паунда, Дж. С. Франка, А. С. Хатчісона [1]. Ідеї «соціологічної юриспруденції» глибоко розроблялися й популяризувалися Ф. Коеном, Т. Ф. Коттером, Г. Оліфантом, Р. А. Познером, С. Шавелом і досліджувалися, зокрема, Р. К. Міллзом та Г. Е. Уайтом [1]. Похідна від цього напряму економічна школа («право та економіка») Грунтувалася на капітальних дослідженнях Дж. Дорна, Ф. Істербука, Гв. Калабрезі, Дональда Кеннеді, Р. Коаса, Т. Ф. Коттера А. Т. Кронмана, Р. Кутера, Р. А. Познера, А. М. Полінські, Д. Д. Фрідмана, С. Шавела [1]. Питання історії правового прагматизму (реалізму), характеристики його основних дискусійних тем і дискурсивних напрямів, аналізу полеміки між найбільш видатними його представниками (К. Ллевеліном і Р. Паундом, Р. А. Познером і Р. Дворкіном) розглядалися в працях Р. Дж. Бернстіна, К. Веста, М. Дж. Горвіца, Б. Лейтера, Н. Решера, М. Розенфельда, Г. О. Маунса, А. Олтмана, М. Саллівана, Дж. Стерджона, Б. 3. Таманаги, У. У. Фішера, С. Хаак, Д. Е. Шредера [1].

В українській філософській думці ще недостатньо висвітлена філософія США. Дослідженням філософії прагматизму та неопрагматизму займаються Є. Атрашкевич, Г. Вдовина, В. Жарких, Т. Розова, С. Кравченко [1;2;3;4].

Мета статті - дослідити умови формування соціально-філософського світогляду О. В. Холмса та виявити його вплив на становлення та розвиток філософії прагматизму в США. Мета і завдання дослідження обумовили застосування методології, яка допомогла розкрити проблематику, дослідити об'єкт і конкретизувати зміст предмета дослідження. Базовими методами дослідження є культурно-історичний метод і метод соціокультурного аналізу, які використовувалися при розгляді історичних передумов складання світоглядної основи поглядів Олівера Венделла Холмса та їхнього впливу на формування філософії прагматизму в США.

XIX століття було часом значних змін у житті Сполучених Штатів, що визначило світогляд і подальший розвиток країни. Громадянська Війна мала глибокі неоднозначні й дестабілізуючі наслідки. Із закінченням війни країна опинилася у стані глибокої соціальної і моральної кризи. Війна знищила цивілізацію рабства на Півдні, але одночасно вона майже повністю зруйнувала інтелектуальну культуру Півночі. Знадобилося майже півстоліття, щоб визначилися контури культури, яка могла б її замінити. Весь цей час філософські рефлексії концентрувалися на проблемах пошуку нових ідей і способів мислення, здатних допомогти впоратися зі зміненими життєвими умовами. Труднощі, з якими стикалася філософська думка повоєнного періоду, стосувалися проблеми інтеграції принципів наукового пояснення мінливості світу у світлі теорії еволюції Дарвіна з визначенням стійких основ моральної істини.

Повоєнне покоління, зокрема інтелектуали Бостона, що входили до складу Метафізичного Клубу, сподівалися, що вірність традиційним моральним і релігійним цінностям може послужити гальмом у еволюції суспільства. У контексті еволюційного розвитку вони визначали історію цивілізації як безперервну низку якісних трансформацій, що ведуть до оптимізації людської реальності. Потенційна можливість заміни теорій причинності світового процесу, заснованих на релігійних догматах, теоріями природничих наук асоціювалася із загальними культурними інноваціями, продиктованими розвитком промислового капіталізму, становленням і посиленням представницької демократії, а також ослабленням суспільного ладу, заснованого на класовій ієрархії [5]. Все це створювало загальну ситуацію соціального конфлікту та моральної кризи, у контексті якої інтелектуали Метафізичного Клубу намагалися розробити об'єднуючу секуляризовану теорію пізнання, адекватну новому незрозумілому, часто ворожому, культурному досвіду. Вся «велика трійка» - Ч. С. Пірс, У. Джеймс і О. В. Холмс - поділяла й просувала нове ставлення до процесу пізнання, обґрунтовуючи «ідею про ідеї» [6]. Ця всеохоплююча ідея полягала у тому, що зміщувався фокус філософських рефлексій. Процес пізнання й пошук істини згідно з цією всеосяжною ідеєю асоціювався із земними проблемами людського життя, а не з абстрактними уявленнями про якийсь «божественний задум». Філософія прагматизму, у контексті якої розвивалася ця ідея, виходила з постулату про домінуючу роль людської мотивації в пізнанні й побудові реальності. Людські інтереси та потреби визнавалися рушійною силою, що визначає напрямок розвитку суспільства. Аргументація головної концепції прагматизму - неостаточність та фаллібілізм істини - Грунтувалася на постулаті її соціального характеру. Поняття походить від латинського/а//г'6г/А - схильний до помилок, неостаточний. Цей постулат виходив з твердження про те, що знання не є ні апріорним, ні абсолютним, ні незмінним. Воно продукується людиною у процесі й у результаті її життєвого досвіду та отримує статус істини або відкидається як помилкова в оцінці груп людей, а не окремих особистостей. Істинним суддею релевантності та користі ідеї є ті, для кого вони мають сенс і практичний інтерес. Критерії, за якими вони оцінюють значимість інтелектуального чи матеріального продукту, Ґрунтуються на їх власному відчутті того, що втілює довіру чи є цінним. Будь-яка істина повинна пройти перевірку у громадській думці та довести свою придатність у досягненні суспільнокорисних цілей. У цьому постулаті полягає сутність прагматизму-пізнання, пошук істини і знання є цілеспрямованим, соціальним процесом, а його результати вірними у певний час і за певних історичних умов. Адаптуючись у навколишньому світі, людина цілеспрямовано шукає способи поліпшити умови свого життя. У безупинно мінливих обставинах вона змушена створювати нові відносини, уявлення й ідеї, вибираючи з них найбільш адекватну і задовільну альтернативу. У прагматизмі підкреслюється активна творча риса людського розуму. Ідеї не розвиваються у відповідності зі своєю внутрішньою логікою, а повністю залежать від людини і навколишнього середовища. Акценти на визначальну роль людини у розумінні і моделюванні реальності здавалися неординарними, сміливими, навіть революційними, оскільки вони багато у чому суперечили загальноприйнятому світогляду.

У післявоєнному Бостоні, зокрема у Метафізичному Клубі, дискусії концентрувалися на критиці минулих, традиційно релігійних ідей, моральних уявлень і переконань, які не запобігли війні і не підготували суспільство до її страхітливої жорстокості. Ці віджилі ідеї, що втратили свій сенс, ставлення до них здавалося не тільки несучасним, але й безглуздо безпредметним. Поступово приходило усвідомлення того, що ідеалістичні уявлення про абсолютні принципи добра і зла повністю знецінені реальністю тотальної війни. Довговічність ідей у культурі суспільства, як це стало ясно у результаті військового досвіду, залежить не від їх відповідності навколишньому середовищу, а від того, наскільки успішно вони використовуються в жорстких умовах. У відповідь на найменші зміни у змісті ідей їх цінність різко змінюється. Оскільки ідеї і уявлення є тимчасовими, попередніми реакціями на конкретні, неповторні обставини, їх значущість і довготривалість залежить не від їх незаперечності, а від їх адаптивності. Замість віри у непорушність традиційних принципів виникло переконання, що конституційний процес, завдяки якому демократія сприяє запобіганню зіткнення абсолютних принципів, створить умови для пошуку компромісів і вирішення конфліктів у судовому порядку замість того, щоб доводити ситуацію до повного знищення сторін.

Кожен із засновників Метафізичного Клубу дійшов таких висновків у силу свого індивідуального життєвого досвіду, так чи інакше пов'язаного з подіями Громадянської Війни у США. Результати їхніх дискусій довели, що історичні феномени-ідеї, події, закони і думки - глибоко і нерозривно вплетені у складний і суперечливий контекст людського життя і стосунків [5; 7]. Як Джеймсу й Пірсу, які не брали безпосередньої участі у війні, так і Холмсу, який пішов волонтером і був тричі поранений, війна показала ілюзорність і небезпеку моральних абсолютів. Для О. В. Холмса, пристрасного прихильника аболіціонізму, війна була центральною подією його життя. Вона розділила його світогляд навпіл і перетворила його на морального і політичного скептика. У листах до батьків [8], він повідомляв, що став іншою людиною, у нього з'явилися зовсім інші ідеї, сумніви деморалізують його, він переконався у тому, що не існує ясного зв'язку між високо моральними ідеями, які могли б мотивувати солдата і довільними, непередбаченими реальностями бойової обстановки. Згодом він зізнавався, що після Громадянської війни світ ніколи не здавався йому правильним, щось у навколишній реальності завжди здавалося йому не таким [8].

Холмс, як і все покоління американських інтелектуалів, після закінчення Громадянської війни намагався знайти способи організації та стабілізації принципів секуляризованого знання у відповідь на зруйновані війною релігійні основи світогляду. Військовий досвід навчив його розуміти інші цінності, відмінні від інтелектуального стилю передвоєнного Бостона. Його прагнення знайти наукове пояснення розвитку світу, природного і соціального, Ґрунтувалося на розумінні історії як безперервного процесу якісних вдосконалень. Участь у дискусіях у Метафізичному Клубі переконала його в тому, що багато положень у сучасному стані закону здаються незрозумілими у силу незнання історії їх розвитку. Когнітивне вивчення закону, вважав він, Ґрунтується більшою мірою на вивченні історії. Історія повинна бути частиною сучасного правового дослідження, тому що без історичних знань неможливо охопити сферу і компетенцію юридичних правил. Раціональні історичні дослідження є першим кроком на шляху до освіченого скептицизму, тобто до цілеспрямованої переоцінки цінності цих правил [2, р. 457]. Без знання історичних умов виникнення юридичних правил, співвідношення між людською поведінкою і формальними правовими нормами та рішеннями неможливо адекватно пояснити. Соціальні феномени, створені і встановлені людським розумом, є складними і різноманітними. їх індивідуальні характеристики недостатньо точно ідентифікуються, якщо їх розглядати абстрактно, безвідносно до часу і мотивувати їх виникнення. Аналіз глибинної природи закону і його функцій у людському суспільстві із зовнішньої сторони за необхідності Грунтується або на спрощених, поверхневих і до певної міри довільних припущеннях, або орієнтується на невизначені, неостаточні і у кінцевому підсумку неадекватні теоретичні твердження.

Холмс, орієнтуючись на прагматичні теорії, наполягав на тому, що історичні дослідження дають уявлення про те, наскільки джерело правового положення або правила відповідає критеріям сучасності. Часто те чи інше правило застосовується просто тому, що його завжди застосовували, хоча його зміст більше не релевантний. Практика застосування законодавчих правил часів Генріха IV, на думку Холмса, є тим більш обурливою, що підстави для них давно зникли [9]. Історичні аналогії і зіставлення юридичних правил повинні Грунтуватися на внутрішніх, психологічних критеріях, в яких дотримується розумна кореляція традиційної практики та сучасних вимог. Такий підхід дасть змогу не просто зафіксувати і передбачити поведінку, підпорядковану встановленим правилам або зрозуміти правові вимоги як всього лише знаки, що пророчать межі можливого покарання. Психологічний аспект в аналізі сприятиме інтеріоризації суті цих правил і дозволить застосувати їх для оцінки своєї власної поведінки і поведінки своїх співгромадян. Після війни Холмс почав надзвичайно вдалу кар'єру судді і вченого-правознавця, спочатку в Верховному Суді Массачусетса, а з 1902 року у Верховному Суді Сполучених Штатів. Його діяльність справила вирішальний вплив не тільки на розвиток судочинства, але й трансформувала соціально- філософський світогляд наступних поколінь у США. Він був виразником протесту прагматистів-класиків проти формалізму і догматизму в пошуках вирішення життєво важливих питань. Його рішення у судових розглядах часто не збігалися з думками його колег. Свою незгоду він завжди висловлював ясно, безсторонньо і красномовно, в критичній літературі застосовується епітет «елегантно», що дало привід для прізвиська - the Great Dissenter - великий дисидент. Через своє неординарне розуміння співвідношення суті закону і кваліфікації характеру правопорушення в ухваленні судового рішення, він часто опинявся у меншості у дебатах Верховного Суду США.

Протягом усієї його діяльності яскраво відбилося загальне інтелектуальне прагнення повоєнних років до наведення порядку у суспільному і духовному житті. Його інтерес до організації правового поля в інтегровану кодифіковану систему був продиктований бажанням зрозуміти і скоординувати заплутані і часто суперечливі правові норми поведінки, представлені в американському письмовому зводі законів. Холмса вважають одним із великих американських юристів не тільки тому, що він залишив такі глибокі і прекрасно написані праці, але тому, що він їх так багато написав, охопивши практично всі галузі юридичної науки [9; 10; 11]. Його ідеї виявилися особливо плідними в області інтерпретації конституції, антимонопольного права, свободи слова і зібрань, ролі і компетенції суддів. У його книзі, статтях, судових постановах і рішеннях проводиться думка про те, що філософія і юриспруденція не повинні бути розділені прірвою [10]. Філософам і практикуючим юристами слід працювати у тісному контакті, якщо вони хочуть зіграти значущу роль у реальному світі.

Потрібно відзначити, що багато правових проблем, вперше піднятих у працях Холмса, не знайшли ще свого вирішення і донині. Проблеми інтерпретації основних принципів Конституції США, визначення поняття «закон», значення і взаємини елементів економічного і соціального підходів до прочитання і застосування закону, всі ці проблеми продовжують перебувати у фокусі уваги як соціальної філософії взагалі, так і філософії права. Головне значення філософської спадщини Холмса полягає у тому, що він привернув до них увагу і змістив напрям їх розгляду. Нерідко його висловлювання мають дещо невизначений характер, наприклад, міркування про співвідношення моральних і правових понять у застосуванні закону, про роль суддів як джерела закону [12]. У критичній літературі багато висловлювань Холмса називають провокаційними через неясно виражені, але яскраві, афористичні вербальні формулювання, які допускають різні тлумачення їх змісту. Це викликало неоднозначну реакцію юридичної громадськості та дискусію, яка не припинилася ще й досі.

Однак Холмс завжди підкреслював, що звід законів не є посібником з математики, де на підставі формул можна отримати єдино правильну відповідь. Для розуміння і застосування закону, крім розуміння вербального формулювання закону, судді потрібні глибокі знання з багатьох, близьких до юриспруденції, галузей. В англомовній правовій науці ім'я Холмса зазвичай згадується в оточенні найкращих епітетів, хоча існують і критичні оцінки його спадщини. Як правова кар'єра, так і соціально-філософські ідеї Холмса, розвивалася протягом 60-ти років XIX століття, коли він обгрунтував широке коло юридичних проблем. Закінчивши Гарвардський університет і почавши викладати у ньому, Холмс прочитав курс лекцій (1876), в яких спробував створити засновану на раціональних принципах наукову концептуальну систему законів, що регулюють питання загального права. Ці лекції були видані окремою книгою (1881) під назвою «Загальне право» - The Common Law [12]. В американській правовій науці ця книга оцінюється як важливий внесок у нове розуміння природи закону. Хоча книга була видана за багато років до того, як Джеймс ввів термін «прагматизм» у його спеціальному філософському значенні й Холмс ніколи офіційно не зараховував себе до прагматистів, його аргументація та аналіз Грунтуються на ідеях, які пропонувалися і дискутувалися на дебатах Метафізичного Клубу.

У 1942 Маке Фіш [5, с. 8] охарактеризував «Загальне право» як книгу, «повну духу прагматизму», з першого абзацу і до самого кінця якої оголошується її тема - заснована не на логіці, а на досвіді. У 1949 році Ф. Вінер [13, с. 371] назвав главу восьму своєї книги «Еволюційний прагматизм правової теорії Холмса». Існують очевидні паралелі між «теорією передбачення» Холмса і прагматистською максимою Пірса. Систематичний аналіз загального права, представлений у книзі Холмса, визнається єдиним значущим філософським дослідженням американської юриспруденції, написаним практикуючим юристом [13, с. 196]. Цілком у дусі прагматичної теорії Холмс доводив, що закон не є абсолютною істиною, його положення еволюціонують, змінюються, переосмислюються. Вони є продуктом, що виник під впливом і внаслідок історичних подій, а не просто був створений силою людського розуму для регулювання апріорно певних фактів поведінки. Такі революційні, інноваційні для його часу вислови дали привід ставити ідеї Холмса в один ряд з найважливішими науковими досягненнями. Оскільки у міркуваннях Холмса про природу і шляхи розвитку закону пріоритет віддається практичному життєвому досвіді, а не абстрактним логічним міркуванням, його книгу вважають правовим аналогом праці Ч. Дарвіна «Походження видів» [12, с. 98], в якій докази фокусуються на біологічних процесах, а не на традиційному зверненні до божественного промислу. Книга Холмса складається з історичного огляду еволюції законодавчого поля англомовного кодексу загального права. Вона включає аналіз проблем відповідальності, нанесення шкоди, правопорушень, що дають право пред'являти позов (tort) та багатьох інших аспектів цивільного та кримінального права. Холмса цікавив не тільки процес еволюції загального права. Звертаючись до історичного дослідження, він виходив з переконання, що знайомство зі складнощами історичного розвитку проблеми має двоякі наслідки. Внаслідок різних причин історичні прецеденти зрідка дають відповіді на специфічні і досить спірні питання сучасності. Але, з іншого боку, вони можуть сприяти більш глибокому розумінню і здоровому судженню щодо тенденцій і причин законотворчого процесу, що може наштовхнути на нові конструктивні думки. Історичні дослідження привели його до думки про те, що навіть застарілі і, здавалося б, нелогічні з сучасної точки зору правові доктрини не втрачають свого значення і застосовуються у новій якості і у нових обставинах. Вивчення старих правових форм давало Холмсу важливу інформацію для порівняння з існуючими теоріями права. На підставі цього порівняння, він намагався зрозуміти, як вони адаптуються до інших соціальних умов і як їх поєднання з новими правовими законами виражається у нових юридичних продуктах на кожному еволюційному етапі [12, с. 5]. Холмс прагнув переглянути, як широко застосовуються правові основи, завдяки яким приймаються судові рішення, і заново визначити, чи є ці основи задовільними на даному історичному етапі [12, с. 104]. Виходячи зі свого власного практичного досвіду, він згодом дійшов висновку, що поняття «закон» спирається скоріше на акумульований досвід, ніж на наукове обгрунтування. На перших сторінках своєї книги він стверджував, що закон втілює історію розвитку нації протягом багатьох століть. Закон не народжується раптово, у момент його кодифікації. Закон є виданим і оприлюдненим важливим органом верховної влади, те чи інше правило поведінки, яке до певного часу або зовсім не існувало, або не мало обов'язкової сили. Але й нові закони мало коли бувають суцільним новаторством. Майже завжди вони спираються на існуючий звичай або на громадську думку, які знаходяться у більшій або меншій згоді з ними і поступово готують для них Грунт у народній свідомості. Закон змінюється і модифікується відповідно до трансформацій у житті та світогляді суспільства, тому його можна розглядати як зібрання аксіом і висновків, як у підручнику з математики. Юридичні правила та законоположення є свідченням і зовнішнім виразом моральної історії та життєвого досвіду суспільства. Застосування закону спрямоване на формування хороших громадян і хороших людей [12, с. 10-11], способи впливу на яких не залишаються історично незмінними. Холмс стверджував, що закони створюються людьми, а не падають з неба, і не є незалежним виразом невизначених, абстрактних ситуацій. Вони будуються на старому фундаменті, освяченому багатовіковими народними забобонами і санкціонованому судовою практикою. Ця теза відображає його скептицизм щодо валідності природних прав та природного закону і про контекстуальність істини [12,с. 129]. Дія і значимість закону невіддільні від суспільства, в якому він застосовується і регулює відносини, що виникають у практиці його життєдіяльності. Первісним і головним джерелом закону є об'єктивні практичні правила відносин, що дозволяють більш або менш успішно організувати суспільне життя. Вони визначають стандарти поведінки, прийняті в конкретному суспільстві на конкретному етапі його розвитку. Життя закону, вважав Холмс, Грунтується не на логіці, воно регламентується досвідом [12, с. 1]. Логіка, вважав він, є найкоротшим шляхом до правового формалізму. Вона Грунтується на ідеальному принципі отримання суджень дедуктивним способом, виходячи з системи точних, абстрактних загальних принципів, за прикладом евклідової геометрії. У судовій практиці післявоєнного американського суспільства правовий формалізм все більше ставав механічним процесом знаходження прецедентів, застосування яких не пов'язувалося з тим, чи мають вони якийсь сенс у швидко мінливих умовах сучасної індустріалізації. Холмс, активно брав участь у практиці судочинства, протиставляв формальному розумінню закону ідею його еволюційного розвитку. Закон виникає і модифікується у процесі розвитку нації, виправдання і законність правових установ визначається їх практичними наслідками. Метою історичних досліджень є можливість звільнитися від поняття універсальності або незмінності закону і підкреслити його значення у процесах соціальної трансформації. Визначити, чи виконує закон ці функції, слід, орієнтуючись не на традиції, а на практичний досвід, підтверджений перевіреними економічними і соціальними дослідженнями суспільних інтересів і потреб [12, с. 459].

Висновки

Однією з найвидатніших фігур в історії філософсько-правової думки США, вплив якої на подальший розвиток як філософії, так й теорії права важко переоцінити, був О. В. Холмс, за загальним визнанням, найблискучіший із практикуючих теоретиків права і наймудріших із практиків - при тому, що для американської культурної ситуації об'єднання цих двох функцій, теоретичної і практичної, є дуже типовим випадком, автор чи не найчисленнішого списку присвячених осмисленню правової реальності праць, найбільше цитованих у спеціальній літературі. Його книги «Загальне право» (1881 р.), що було просякнуте духом прагматизму задовго до того, як У. Джеймс «офіційно» запровадив поняття прагматизму у його спеціально-філософському значенні, і «Шлях права» (1897 р.) стали взірцем для багатьох поколінь американських практикуючих правників і теоретиків права. У них, а також у величезній кількості судових рішень, рекомендацій, окремих думок, коментарів, приватних листів тощо було сконцентровано небувалий, з огляду на 60-річну кар'єру судді (спочатку Верховного Суду Массачусетса, а потім протягом 30-ти років - у Верховному Суді США) і вченого-правознавця (професора Гарвардської школи права й головного редактора юридичного часопису «Американський юридичний огляд») були охоплені мало не всі основні проблеми американського судочинства та правової системи взагалі, багато в чому нерозв'язані й дотепер.

Таким чином, у працях Холмса були представлені майже всі основні проблеми американського судочинства та правової системи, які вплинули на формування філософського світогляду декількох поколінь:

основні принципи Конституції США він пропонував інтерпретувати та оцінювати за аналогією з життям, яке Конституція покликана регулювати;

осмислювати поняття «закон» як соціально- історичну реальність;

враховувати взаємозв'язок економічного і соціального підходів до прочитання і застосування закону;

переорієнтувати систему правової підготовки фахівців;

враховувати діалектику співвідношення понять закону і моралі, для чого їм була розроблена теорія закону;

на основі здорового глузду на противагу особистим або корпоративним преференціям усвідомлювати соціальний характер закону, який проходить «шлях» не тільки з точки зору логіки, але й життєвого досвіду.

Усе це дозволило порівнювати «Загальне право» з огляду на методологічний підхід і вплив на історію філософії права з працею Ч. Дарвіна «Походження видів». Творчість Олівера Венделла Холмса - приклад того, як соціально-філософський світогляд цього видатного правника дозволив по-новому інтерпретувати такі поняття як «закон», «істина», «мораль».

Отже, Олівер Венделл Холмс сформулював прагматично-прогностичну та інноваційно-революційну для свого часу теорію закону як «пророцтва» або передбачення, якою він визначив вектор розвитку не тільки права, але й соціальної філософії. Його концепція закону як артефакту історії і необхідності історико- культурних досліджень правової сфери для тестування тих чи інших законоположень на відповідність критеріям сучасності є актуальною й у XXI столітті.

Список використаних джерел

Кравченко С. С.Прагматизм у філософії права Сполучених Штатів Америки. Монографія / С. С. Кравченко. - Київ, 2014. - 512 с.

Атрашкевич Е. В. Взаємозв'язок філософсько-правового прагматизму і постмодернізму в поглядах Сьюзен Хаак / Є. В. Атрашкевич // Часопис Київського університету права. - 2014. -№1.-С.45-48.

Вдовина Г. А. Проблеми природних прав людини в американській правовій думці XX ст. / Г. А. Вдовина // Держава і право: 36. наук, праць: Юрид. і політ, науки / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Київ, 2000. -Вип.6. - С.3-10.

Жарких В. Ю., Розова Т. В. Попередники прагматизму / В. Ю. Жарких, Т. В. Розова і і Нова парадигма. Журнал наукових праць. -К., 2011. -Вип.100. -С.41-49.

Fish Мах Н. Was There a Metaphysical Club in Cambridge? Studies in the Philosophy of Ch. C. Pierce, ed. Edward C. Moore & Richard S. Robin. - Amherst: Mass. UP, 1934. - P.3-32.

Fiering N. Early American Philosophy vs Philosophy in Early America. Transactions of Ch. S. Pierce Society. - Buffalo, 9177. - Vol.l3,№3.-P.183-199.

Durrant Will. The Story of Philosophy: The Lives and Opinions of the Great Philosophers of the World. - N-Y: Touchstone, 1961.-412p.

The Essential Holmes: Selections from the Letters, Speeches, Judicial Opinions and Other Writings of O. W. Holmes,jr. R. Posner ed. Chicago UP, 1997. - 374 p.

Holmes O. W. jr. The Profession of the Law, Conclusion of a Lecture Delivered to Undergraduates at Harvard, February 17th, 1886, in Marke, ed., The Holmes Reader. - Cambridge Mass.: Harvard UP. - P.101-112.

Holmes O. W. jr. Law and the Inner Self. Oxford UP, 1993. - 628 p.

Holmes O. W. jr. Law in Science and Science in Law. - N-Y.: Routledge, 1899. - 73 p.

Holmes O. W. jr. The Common Law. - N-Y: Back Bay Books, 1964. - 337 p.

Wiener Philip (ed). The Dictionary of the History of ideas: Studies of Selected Pivotal Ideas. - N-Y.: Ch. Scribner's Sons, 1073-74. - 793 p.

References

Kravchenko S. S.Pragmatyzm u filosofii' prava Spoluchenyh Shtativ Ameryky. Monografija / S. S. Kravchenko. -Kyi'v, 2014. -512 s.

Atrashkevych E. V. Vzajemozv'jazok filosofs'ko-pravovogo pragmatyzmu і postmodemizmu v pogljadah S'juzen Haak / Je. V. Atrashkevych // Chasopys Kyi'vs'kogo universytetu prava. - 2014. -№l.-S.45-48.

Vdovyna G. A. Problemy pryrodnyh prav ljudyny v amerykans'kij pravovij dumci XX st. / G. A. Vdovyna // Derzhava і pravo: Zb. nauk. prac': Juryd. і polit. nauky / In-t derzhavy і prava im. V. M. Korec'kogo NAN Ukrai'ny. - Kyi'v, 2000. - Vyp.6. - S.3-10.

Zharkyh V. Ju., Rozova T. V. Poperednyky pragmatyzmu / V. Ju. Zharkyh, T. V. Rozova // Nova paradygma. Zhumal naukovyh prac'. -K., 2011. - Vyp.100. - S.41-49.

Fish Max H. Was There a Metaphysical Club in Cambridge? Studies in the Philosophy of Ch. C. Pierce, ed. Edward C. Moore & Richard S. Robin. - Amherst: Mass. UP, 1934. - P.3-32.

Fiering N. Early American Philosophy vs Philosophy in Early America. Transactions of Ch. S. Pierce Society. - Buffalo, 9177. - Vol.l3,№3.-P.183-199.

Durrant Will. The Story of Philosophy: The Lives and Opinions of the Great Philosophers of the World. - N-Y: Touchstone, 1961.-412p.

The Essential Holmes: Selections from the Letters, Speeches, Judicial Opinions and Other Writings of O. W. Holmes,jr. R. Posner ed. Chicago UP, 1997. - 374 p.

Holmes О. W. jr. The Profession of the Law, Conclusion of a Lecture Delivered to Undergraduates at Harvard, February 17th, 1886, inMarke, ed., The Holmes Reader. - Cambridge Mass.: Harvard UP. - P.101-112.

Holmes O. W.jr. Law and the Inner Self. Oxford UP, 1993. -628 p.

Holmes O. W. jr. Law in Science and Science in Law. - N-Y.: Routledge, 1899. - 73 p.

Holmes O. W. jr. The Common Law. - N-Y: Back Bay Books, 1964. - 337 p.

Wiener Philip (ed). The Dictionary of the History of ideas: Studies of Selected Pivotal Ideas. - N-Y.: Ch. Scribner's Sons, 1073-74. - 793 p.

Размещено на Allbest.ru