Зміна клімату як глобальна проблема сучасності: виклики та шляхи вирішення (філософський аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 17.023.36:[327.7:504.38(045)

ЗМІНА КЛІМАТУ ЯК ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ: ВИКЛИКИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ (ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ)

О.А. Матюхіна, Н.Ю. Павлюк Національний авіаційний університет Інститут технічної теплофізики НАН України

Анотація

Ключові слова: глобальна проблема, зміна клімату, викопне паливо, парникові гази, техногенне суспільство.

В статье исследуются причины антропогенного характера, которые привели к глобальной проблеме изменения климата. Подчеркивается, что глобализация экономической, научной, политической сфер современного мира создала условия для принятия глобальных мер по решению проблемы изменения климата и рассматриваются действия мирового сообщества, направленные на решение этой проблемы.

Ключевые слова: глобальная проблема, изменение климата, ископаемое топливо, парниковые газы, техногенное общество.

Reasons of anthropogenic character, that resulted in the global problem of change of climate, are investigated in the article. It is underlined that globalization economic, scientific, political spheres of the modern world created terms for the acceptance of global measures in decision of problem of change of climate and the actions of world community, sent to the decision of this problem, are examined.

Key words: a global problem, a climate change, fossil fuel, greenhouse gases, technogenic society.

Людство протягом всього свого існування знаходилось і знаходиться в постійному розвитку. Але ще ніколи розвиток не набував такого стрімкого характеру, як в ХХ - поч. ХХІ ст., коли світ глобалізував- ся. Відбувається формування єдиної цивілізації на планеті Процеси розвитку економічної, наукової, політичної сфер набувають всеохоплюючого характеру. Вони вже визначають не тільки характер людського суспільства, але й здійснюють дуже і дуже відчутний вплив на природу Землі. Людство, як зазначав на поч. ХХ ст. видатний український мислитель В. Вернадський, набуває характеру планетарної сили. «Людство, взяте в цілому, стає могутньою геологічною силою. І перед ним, перед його думкою і працею, стає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно мислячого людства як єдиного цілого» [1, с. 508]. Цей процес інтеграції в світі, спільні для людства процеси, що визначають розвиток людського суспільства в цілому, окреслюються як глобалізація. її обумовлюють «...прогрес продуктивних сил, техніки, інформаційних технологій. Нова технологічна епоха веде до міжнародного поділу праці, і, на цій основі - до об'єднання економік всіх країн в єдину господарську систему. Глибокі та якісні зміни в усій структурі економіки, культури, політичній системі світового співтовариства дають підстави говорити про вступ людства в нову історичну епоху - епоху глобалізації, тобто новітню ступінь інтеграції світової спільноти в нову системну соціальну цілісність» [5, с. 75].

Глобалізація створює не лише нові можливості розвитку людства, але й породжує ряд проблем, що отримали назву «глобальних проблем сучасності». Ще в останній третині ХХ ст. провідні вчені світу, що об'єднались в Римський клуб, окреслили ряд проблем, що набули глобального характеру і становлять загрозу самому існуванню людства. А. Печчеї в відомій доповіді Римському клубу та в праці «Людські якості» зазначив, що глобальні проблеми сучасного світу є всеохоплюючими, взаємопов'язаними, загрожують існуванню всього людства. На перше місце він ставив екологічну проблему, причиною виникнення якої стала суперечність «суспільство-природа». Як складова екологічної проблеми була виділена проблема глобальної зміни клімату [7].

З другої половини ХХ століття підвищилась частота та інтенсивність аномальних погодних та руйнівних стихійних явищ на планеті. Провідні кліматологи доводили, що це прояви глобальної зміни клімату, причиною якої став антропогенний вплив промислової та науково-технічної революцій. Для встановлення безпосередніх причин і прогнозування наслідків зміни клімату під егідою Організації Об'єднаних Націй в 1988 році була створена Міжурядова група експертів зі зміни клімату (МГЕЗК).

МГЕЗК встановлено, що останні десятиріччя були самими теплими за 140о років. У V узагальнюючій Доповіді про зміну клімату (далі Доповідь) [14] підтверджено, що з 1951 р. швидкість зростання температури приземного повітря становила 0,12 °С / 10 років, що створює загрозу невідворотних змін клімату. Відповідно до висновків МГЕЗК, потепління клімату є наслідком накопичення в атмосфері парникових газів. їх накопичення відбувається в результаті стрімкого збільшення викидів парникових газів в атмосферу в результаті діяльності людини. Постановка завдання

Мета пропонованої статті - окреслення провідних причин антропогенного характеру, що привели до глобальної зміни клімату. Також ставиться завдання розглянути діяльність міжнародних організацій по вирішенню кліматичної проблеми в контексті глобалізації. З цією метою досліджуються механізми заохочення світової спільноти щодо скорочення споживання викопного палива задля стримування зростання температури нижніх шарів тропосфери для запобігання парниковому ефекту.

глобальний зміна клімат паливо

Основна частина

Технічний прогрес породив низку глобальних проблем, що охоплюють не тільки всі сфери життя людства, але й природу планети. Дослідження, проведені кліматологами в останній чверті століття, підтвердили самі песимістичні прогнози. Як з'ясувалося за ці роки, вчені, що доводили реальність значних кліматичних змін і позиція яких розцінювалась як необґрунтований, перебільшений песимізм, виявилися дуже скрупульозними, поміркованими, обережними у висновках на тлі інформації про прогресуюче зменшення обсягу крижаного покрову на полюсах, руйнівні урагани, торнадо тощо. Кліматичні зміни реально відчувають усі країни: від США, що потерпають від нищівних торнадо та ураганів, до Китаю та Японії, де в останні десятиліття сталося декілька небачено руйнівних землетрусів. Фактично незначні зміни глобальної температури призвели до значного розбалансування кліматичного тренду з прискоренням обертання обсягів вологи та небезпеці закислення світового океану.

Головна причина як екологічної проблеми в цілому, так і катастрофічних змін клімату - глобальне поширення техногенної цивілізації. Не буде перебільшенням сказати, що з кінця ХХ ст. вона набуває статусу цивілізації глобальної. Онопрієнко В.І. відмічає: «Техногенна цивілізація почала розвиватися в Західній Європі в період промислової революції (ХУІІ-ХУІІІ ст.). Індустріалізація, панування капіталістичних відносин, швидка зміна техніки і технології, підвищений інтерес до наукових досліджень, соціальні трансформації є відмінними рисами цієї епохи наукових, технічних і соціальних революцій. Прискорений темп технічних, а згодом і науково- технічних змін сприяв не тільки корінному перетворенню соціоприроднього середовища життєдіяльності, а й наблизив небезпеку його існування (в останній третині ХХ ст.) і зумовив глобальну екологічну катастрофу [4, с. 23]. Техногенна цивілізація протягом 300 років укорінила, затвердила, поширила в суспільній свідомості і практиці споживацьке, екофобне ставлення до природи. Прагнення максимального перетворення природи і використання її в інтересах виробництва, підкорення людині стала однією з базових, засадничих рис цієї цивілізації. «Ідея перетворення світу і підпорядкування людині природи була домінантою в культурі техногенної цивілізації на всіх етапах її історії аж до нашого часу. Ця ідея була і залишається в якості найважливішої складової того «генетичного коду», який визначив саме існування і еволюцію техногенного суспільства»[4, с. 24].

Внаслідок процесів глобалізації техногенна цивілізація набуває планетарного характеру, що багатократно підсилює породжені нею проблеми. Спеціалісти вже майже не сперечаються, чи дійсно підвищення глобальної середньої температури повітря та зміна клімату пов'язані з антропогенним фактором, особливо з розвитком виробництва. Перетворення біосфери на техносферу призводить до зменшення здатності природи до відновлення. МГЕЗК доведено, що зміна клімату є наслідком стрімкого збільшення кількості антропогенних викидів парникових газів (головним чином, вуглекислого газу СО2, метану СН4 та закису азоту N2O) до атмосфери, що пов'язано зі стрімким зростанням обсягів спалювання викопного палива. СО2 є основним антропогенним парниковим газом (його частка в глобальних викидах в 2010 р. складала 76%). Ще 16% становить метан, 6% - закис азоту і 2% - інші парникові гази. З доіндустріальної епохи (за точку початкового обліку береться 1750 р.) викиди СО2 підвищились в 40 разів. Зростання викидів парникових газів в атмосферу призведе до подальшого потепління і змін у всіх компонентах кліматичної системи.

У Доповіді вказано наступні наслідки зміни клімату:

- Збільшення тривалості аномально жарких періодів, скорочення періодів з сильними морозами, що негативно впливає на здоров'я людей та на продуктивність сільського господарства.

- Підвищення рівня Світового океану через танення льодовиків і теплове розширення вод океану (ризик затоплення приберегових територій) з підвищенням кислотності поверхневого шару, що становить небезпеку для планктону, коралів, рибних колоній тощо. Нерівномірні зміни глобального кругообігу води. Зниження обсягу поновлювальних водних ресурсів в посушливих районах (кожен градус підвищення глобальної температури повітря знижує обсяг поновлювальних водних ресурсів на 20%, що на 7% збільшить відсоток населення, яке потерпає від нестачі води).

- Послаблення циркуляції Гольфстріму.

- Збільшення загрози нестачі продовольства, тощо.

Висновок МГЕЗК - обмеження антропогенного впливу на зміну клімату потребує істотного і постійного скорочення викидів парникових газів.

Спільне занепокоєння людства зміною клімату призвело до прийняття ряду історичних документів, які спрямовані вирішувати на міждержавному рівні питання, пов'язані із зміною клімату. Першою спробою координувати діяльність країн по зменшенню викидів було прийняття Рамкової конвенції ООН про зміну клімату в 1992 р. на саміті Організації Об'єднаних Націй в Ріо-де-Жанейро. У Конвенції було визнано, що кліматичні зміни відбулися в результаті людської діяльності, і що це може несприятливо вплинути на природні екосистеми і людство [10]. Конвенція визнала спільну, але диференційовану відповідальність країн за зміну клімату, а також історичну відповідальність розвинених країн за антропогенне зростання викидів парникових газів через загальне споживання первинної вуглецевої енергії (ЗСПВЕ) за часи промислової революції. Головною метою була проголошена стабілізація концентрації парникових газів в атмосфері, термінова розробка і прийняття заходів по запобіганню зростанню їх концентрації. У рамках Конвенції країни Додатку 1 (36 промислово розвинених країн світу та країн з перехідною економікою, перш за все країни Євросоюзу, Сполучені Штати Америки, Австралія, Російська Федерація, Японія) взяли на себе зобов'язання обмежити антропогенні викиди парникових газів.

Кіотський протокол до РКЗК ООН (КП), прийнятий в 1997 р., закріпив у Додатку В кількісні зобов'язання розвинених країн Додатку 1 зі скорочення викидів парникових газів [3]. Протягом 5 років дії КП (з 2008 по 2012 рр.) ці країни повинні були скоротити на 5,2% відносно 1990 р., який визначено за базовий рівень, свої сукупні антропогенні викиди парникових газів. Крім того, на розвинені країни Додатку 1 була покладена відповідальність за ефективність скорочення викидів парникових газів країнами, що розвиваються. У рамках гнучкого механізму КП - механізму чистого розвитку, розвинені країни могли передавати технології та надавати фінансові ресурси для скорочення викидів парникових газів країнам, що розвиваються.

Україна була визначена країною, яка знаходиться у процесі переходу до ринкової економіки і також отримувала фінансову допомогу від розвинених країн в рамках іншого гнучкого механізму Кіотського протоколу - механізму спільного впровадження (СВ). Отримання «кіотських інвестицій» для модернізації підприємств в рамках 215 проектів СВ дозволило скоротити Україні 528 719 305 тон СО2-екв., що склало 58,3 % світового ринку ОСВ (станом на 15 грудня 2013 року) [13]. ОСВ - це одиниця скорочення викидів (1 ОСВ = 1 тонна СО2-екв.). В цих одиницях передавались скорочення викидів парникових газів, що досягались за проектами спільного впровадження з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2012 року (перший період дії Кіотського протоколу). Однак, виконання розвиненими країнами своїх зобов'язань за Кіотським протоколом не призвело до скорочення викидів парникових газів на планеті (табл. 1) [15].

Таблиця 1. Динаміка загального споживання первинної вуглецевої енергії та викидів СО2 провідними країнами світу та Україною