Феномен толерантності: етимологія і семантика

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 111.84:316.647.5

Феномен толерантності: етимологія і семантика

Кузьменко Р.І., аспірантка кафедри філософської антропології, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова (Україна, Київ)

Проаналізовано походження терміну «толерантність». З'ясовано роль мови у визначенні поняття. Доведено, що толерантність -- це головна умова плідного діалогу, який є основним способом успішної взаємодії людини в соціумі. Установлено, що невід'ємними складовими феномену толерантності в людському бутті є взаєморозуміння, повага, доброзичливість, рівність. Розглянуто ідею толерантності як дійсну перспективу розвитку людських відносин, які ведуть до мирного співіснування, співробітництва та співтворчості.

Ключові слова: толерантність, поняття, мова, діалог, повага, рівність, співробітництво, співтворчість.

The origin of the term «tolerance» was analyzed in the research article. The role of a language and external conditions in the notion definition was found out. It was proved that tolerance -- the principal condition of afruitful dialogue 'which is the main way of interaction of man in society. It was established that mutual understanding, respect, goodwill are an integral part of tolerance in 'human being. The idea of tolerance is considered as a real prospective of the development of human relations leading to peaceful co-existence, со- creation and cooperation.

Keywords: tolerance, notion, language, dialogue, respect, equality, cooperation, co-creation.

Проблема толерантності з кожним днем набуває все важливішого значення для кожної людини та всього світового співтовариства. Людина знаходиться в центрі всього, що відбувається в світі: вона виступає генератором ідей, вона сама стає їх реалізатором. І наскільки її задуми і дії будуть толерантними по відношенню до Іншого, залежить майбутнє всього людства. Як ніколи, це стає очевидним в наш час, коли світ наповнюється протиріччями і непорозуміннями. Коли людина, будучи Homo Sapiens, перестає розуміти Іншого, виникає напруженість у відносинах і в результаті це може призвести до негативних наслідків.

Дуже доречну думку з приводу цього висловив відомий вчений Ю. Шрейдер: «Найстрашніша з катастроф, що нам загрожує, це не так атомна, теплова і тому подібні варіанти фізичного знищення людства (а можливо, і всього живого) на Землі, як антропологічна - знищення людського в людині» [20, с. 26]. Тому толерантність в відносинах, як ніколи, стає актуальною. Недарма видатний вчений В. Шалін писав: «Всепроникаючий характер принципів толерантності і діалогу свідчить про те, що без посилення їх впливу під загрозою знаходиться виконання головного на сьогодні принципу - принципу виживання» [19, с. 248]. Тільки толерантність з її потенціалом є альтернативою всієї інтеракції для людини майбутнього.

Метою статті є з'ясування етимології та семантики феномену толерантності.

Феномен толерантності був і залишається предметом численних досліджень науковців. Над його вивченням працювало багато вітчизняних та зарубіжних вчених. Серед іноземних дослідників великий вклад в інтерпретацію феномену «толерантність» зробили такі науковці, як В. Лекторський, Р. Валітова, О. Асмолов, О. Дробницький, І. Ксенофонтов, М. Бахтін, І. Кон, О. Хьоффе, Ж. П. Сартр, І. Бейчі, К. Апель. Серед українських вчених слід відзначити таких відомих філософів як Н. Хмітов, С. Крилова, Ю. Іщенко, В. Мельник. Дослідження мовної проблематики простежується у працях українських філософів С. Кримського, В. Табачковського, М. Поповича та зарубіжних: В. Гумбольта, Е. Гусерля, М. Гайдеггера, К.-О. Апеля, Дж. Серля, Е. Кассірера, Р. Якобсона, М. Бахтіна, Б. Уорф.

Слово «толерантність» вперше ввійшло в українську мову як медичний термін. Сам термін був використаний в медицині англійським імунологом Пітером Медаваром у 1953 році для позначення феномену «терпимість» імунної системи організму до пересаджених інородних тканин. З часом він почав широко використовуватись в інших науках, і зокрема, в філософії.

Щодо походження терміну маємо декілька версій. Так, вчені О. Іванищева і І. Жданова вважають, що термін «толерантність» може бути запозиченим з англійської або французької мов. Інші вчені, зокрема Ю. Іщенко, О. Швачко, В. Лекторський, Р. Валітова стверджують, що дане поняття було взяте з латинської мови. В короткому психологічному словнику під редакцією А. Петровского, М. Ярошевского наводиться етимологія латинського слова «tolerantia», де говориться, що воно «походить від латинського дієслова tolero - «нести, тримати», а також «переносити, зберігати та ін». Первинне значення tolero «нести, тримати» в руках якусь річ. Отже, все те, що ми тримаємо в руках або несемо по життю, вимагає від нас зусиль і вміння «виносити, страждати, терпіти. Все це - наша витривалість по відношенню до несприятливого зовнішнього впливу, терплячість» [14, с.357].

Підтримуючи думку Ю. Іщенка, О. Швачко, В. Лекторського, Р. Валітової та опираючись на твердження, яке наводиться в словнику, можна погодитись, що цей термін латинського походження. Враховуючи те, що латинська мова завжди була і залишається мовою науки, і такі науки, як медицина, біологія, психологія, філософія та багато інших наук застосовують термінологію латинської мови, ми можемо припустити, що термін толерантність» був запозичений в українську мову з латинської мови «tolerantia».

Таким чином, дане слово в латинській мові означає терпимість та має асимільовані запозичення цього терміну в інших мовах. Так, в групі східно-слов'янських мов у цього терміну є наступні аналоги, зокрема, білоруській - «талерантнасць» - терпіння, стриманість; російській - «толерантность» - здатність, вміння терпіти, миритися з чужою думкою, бути поблажливим до вчинків інших людей. В групі романських мов, - іспанській «tolerancia» - здатність визнавати відмінність від власних ідей чи помислів; французькій -«tolerance» - ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама; румунській - «toleranta» - стан поблажливості, стриманості до інших; в групі германських мов: німецькій toleranz - терпимість - стриманість до чужих думок, англійській - tolerance/ toleration - готовність бути терплячим.

Для дослідження проблеми толерантності є плідним детальніше зупинитись на вживанні слова tolerance I toleration в англійській мові, бо для позначення концепту «терпимість» існує два слова. Англійський філософ М. Дамміт вказує на те, що ці терміни мають різне конотативне значення. Не зважаючи на одне коріння, вони відрізняються в написанні і значенні. Так, слово «tolerance» вживають у мові, коли говорять про відношення між рівними, це взаємодія, основана на повазі та доброзичливості. Вчений наголошує, що ця чеснота «близька до поваги до Іншого» [22, с. 17]. В той час, як «toleration» має відтінок зневаги та зверхності, використовується між тими, хто займає різні позиції в соціумі.

Розглядаючи поняття «толерантність» в різних мовах, слід відзначити, що в кожній мові представлений свій варіант розуміння концепту, свій відтінок бачення поняття та вкладений в нього свій зміст. В. Гумбольд пише: «Різні мови - це не різні позначення одного й того ж предмета, а різні бачення (ansichten) його» [9, с. 149].

Для того, щоб пояснити поняття «толерантність», необхідно розглянути його походження та з'ясувати, що закладено в його суті. Поняття визначаються за допомогою мови. Людська думка може бути адекватно представлена лише через мову. Мова виступає універсальним інструментом вираження поняття. Не дарма Сократ казав, що треба заговори так, щоб тебе побачили. Людину, яка не вступила в комунікацію з Іншим, можна не помітити. Але починаючи говорити, вона розкривається, відкриває свій внутрішній світ, приваблює Іншого. Прикладом може бути сам Сократ. Не зважаючи на свою непривабливу зовнішність, філософ своєю мовою впливав на кожного, його мова нікого не залишала байдужим. Філософ демонстрував, що слово - засіб, за допомогою якого людина діє, впливає на Іншого, передає, доносить ідею, прагнучи спричинити зміну в його свідомості. Адже в кожному слові закладене особливе значення, поняття, за висловом М. Хайдеггера «народний дух». Розвиваючи думку Сократа, М. Хайдеггер зауважує, що «Всі шляхи думки більш чи менш відчутливим чином загадково ведуть через мову» [16, с. 221]. Філософ говорить, що мова є тим ключем, який відкриває дух - історичний розвиток людства. Він пише: «Шлях до мови обумовлений не стільки мовою, скільки намаганням єдиною картиною представити сукупність духовно-історичного розвитку людства в його цільності, але одночасно також і в його повсякденній індивідуальності» [16, с. 263]. Автор надає мові особливої значимості в бутті, порівнює її навіть з житлом та підкреслює, що «мова є будинок буття. В помешканні мови мешкає людина. Мислителі і поети - охоронники цього помешкання. їх сторожа - здійснення відкритості буття, наскільки вони дають їй слово в своїй мові, цим зберігаючи її в мові. Думка не тому стає передусім дією, що від неї виходить дія чи вона додається до життя. Думка діє, оскільки думає» [16, с. 192].

Не можна не погодитись з висловом мислителя Вільгельма Гумбольда щодо важливості мови в процесі мислення, результатом якого є думка, думка, що потім формулює поняття. Вчений наголошує: «Тому що думати - означає дійсно діяти, якщо дією називають сприяння буттю. Іншими словами, готувати (створювати) серед сущого ті місця для існування буття, в яких воно говорило б про себе і про своє перебування. Мова мостить перші шляхи і підступи для всякої волі до думки. Без слова будь-якій дії не вистачає того виміру, в якому воно могло б найти себе і вплинути. Мова ніколи не є просто вираження думки, почуття і бажання. Мова - то вихідний вимір, всередині якого людство» [9, с. 254]. Дійсно, без мови «уявлення не може стати поняттям» [9, с. 75].

Доречно тут навести слова Г. Гегеля, який писав, що «відношення умови до обумовленого, можна, однак вважати й за відношення причина та дії, підстави та наслідку; тут це байдуже; але відношення обумовленості (Bedingung) тому більш відповідає співвідношенню гіпотетичного судження та умовиводу, що умова є більш загальне визначення...» [8, с. 75].

Справедливими є твердження філософа щодо важливості зовнішніх умов, під впливом яких формується поняття. Поняття «толерантність» не є винятком. В його значення в кожній мові закладено щось своє, пов'язане зі своїм розумінням, відчуттям та баченням. Сутність його відповідно формується на основі уявлень, знань, досвіду та зовнішнього впливу. Як зазначив В. Гумбольд: «Мова це світ, який лежить між світом зовнішніх явищ и внутрішнім світом людини» [9, с. 304].

В наш час поняття «толерантність» розширило свій первинний etymon, тобто своє первинне значення, яке означало тільки терпимість та набуло багато суттєвих позитивних відтінків. «Мовний та предметний дух самого слова стає вказівкою на можливе, часами необхідне, інше і одночасно більш суттєве значення» [9, с. 85]. Так, в українській мові - це поблажливість, доброзичливість по відношенню до іншого, в російській здатність миритися з чужою думкою; в англійській прийняття, погляду, способу життя іншої людини, якщо навіть ти не погоджуєшся з цим. Порівнюючи визначення поняття «толерантність» в розглянутих мовах, можна зробити висновок, що толерантність - це позитивне відношення до поглядів, думок іншого, це здатність визнавати відмінність поглядів Іншого від власних. Виходячи з даних значень, слід підкреслити, що толерантність не означає нейтральне чи байдуже ставлення до інших точок зору, а навпаки виражає доброзичливе до них відношення. Звертаючись до думки українського вченого Ю. Осічнюка, який говорив, що науку не можна звести до визначень, але в той самий час наголошував, що без визначень науки немає, звернемось до визначень, які наводяться в різних джерелах.

Так, у великому тлумачному словнику сучасної української мови «толерантний» - це поблажливий, терплячий до чиїхось думок, поглядів, вірувань, тощо [6, с. 14-59]. У «Філософському енциклопедичному словнику» толерантність трактується як «ознака впевненості в собі й усвідомлення надійності своїх власних позицій, ознака відкритої для всіх ідейної течії, що не боїться порівняння з іншою точкою зору й не запобігає духовній конкуренції» [18,с. 307].

За визначенням, що дається у словнику англійської мови за редакцією Геррапса, толерантність - це «дозвіл на існування того, з чим ти можеш не погоджуватись» [21, с. 544]. Звідси поняття «толерантність» не є байдужість чи погодження з думкою іншого, чи прийняття іншого світогляду, вона полягає в наданні іншому можливості жити згідно його власного погляду на життя. Дуже доречним буде звернення до визначення поняття «толерантність», яке записано в Декларації принципів толерантності, затвердженій Генеральною конференцією ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 року. Адже, ця дата стала офіційною міжнародною датою визнання толерантності в усьому світі. Толерантність - це «повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявлення індивідуальності, їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконання. Толерантність - це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру» [11, с. 133]. Дуже сучасне визначення толерантності, підкреслюючи її діалогічний характер, на нашу думку, дають українські вчені філософи Н. Хамітов та С. Крилова у словнику ключових термінів «Етика та естетика» вказуючи, що толерантність є «здатність людини вступати з іншою людиною в плідну комунікацію на основі поваги до її своєрідності та свободи» [17, с. 201]. Вчені наголошують, що в дійсності за успішний результат комунікації несуть відповідальність обидві сторони однаковою мірою. І завдяки цьому людська самотворчість переростає в співтворчість, а «самобутність - до співбуттєвості» [17, с. 201].

В російському тлумачному словнику за редакцією В. Даля поняття «толерантність» визначається як «здатність, вміння терпіти, миритися з чужою думкою, бути поблажливим до вчинків інших людей, м'яко відноситись до їх промахів, помилок». В. Даль вказує, що зміст поняття «толерантність» (терпимість) включає такі людські якості, як смиренність, доброзичливість [10, с. 35-87]. В сучасному словнику іноземних слів «толерантність» визначається як «терпимість, поблажливість до когось, чи до чогось» [4, с. 738]. Вчені О. Асмолов, Г. Солдатова, Л. Шайгерова характеризують поняття «толерантність» як прийняття Іншого, прояв розуміння та співчуття до іншої людини, здатність без агресії відноситись до тих, хто має іншу думку, відмінну від твоєї, та вказують на необхідність розуміння цінності різноманіття людської культури. Дослідниця Р. Валітова пише, що толерантність не є пасивністю, а навпаки вона наділяє толерантність властивістю активності, завдяки якій між людьми виникає порозуміння та в результаті з'являється духовний зв'язок між недовірливим та настороженим Я та Іншим. Науковець наголошує, що «толерантність припускає зацікавлене відношення до Іншого, бажання відчути його світовідчуття, яке спонукає до роботи розум уже тому, що воно інше, не схоже на власне сприйняття дійсності» [17, с. 34].

Відомий український вчений В. Малахов вважає, що бути толерантним перш за все означає «терпіти, видержувати Іншого, яким він є, признавати за ним право жити, мислити і поступати по-своєму» [13, с. 330]. Можна погодитись з думкою вченого стосовно цього твердження, адже дійсно, кожна людина є відмінною від Іншої. В світі однакових людей не існує, у кожної свої інтереси, свої ідеї, своє бачення світу, і кожна має на це право. Таким чином, вчений вважає, що бути толерантним означає сприймати людину такою, якою вона є. Особливої уваги заслуговує інтерпретація поняття «толерантність» Ю. Хабермасом. Вчений вважає, що толерантність - це рівність, яка можлива тільки за умови демократичного суспільства, коли кожна людина наділена однаковими правами в вирішенні спільних питань. Тільки за умов рівності в спілкуванні, діалозі може бути істинна толерантність. Філософ пише: «На основі взаємного визнання правил толерантних відносин може вирішуватись також і уявний парадокс, який, як відомо, спонукав Гете відкидати толерантність як буденну поблажливість та благовоління» [15, с. 45]. Російський філософ М. Бахтін вважав, що життя за своєю природою є діалогічним. «Жити - означає брати участь у цьому діалозі: сприймати, вслухатися, відповідати, погоджуватися та інше» [2, с. 167]. Продовжуючи думку вченого, можна припустити, що тільки в спілкуванні розкривається людина, що вона не просто живе в діалозі, а й живе діалогом.

Цікаве, на нашу думку, тлумачення толерантності в контексті основної чесноти діалогу, яка вже наводилась вище, дає українська філософ Є. Більченко. Вчена, виділяючи два види толерантності, - активну і пасивну, - останній, приписуючи відтінок негативності, говорить про активну толерантність як прояв доброзичливості в спілкуванні, навіть жертовності заради Іншого, але не нав'язування своєї ідеї Іншому: «Бути толерантним за таких умов означає сповідувати власні переконання, але при цьому не нав'язувати їх Іншому» [5].

М. Бубер, досліджуючи феномен діалогу, говорить про толерантність як рівноцінність існування Я і Ти. Одним із найсучасніших бачень толерантності є його розуміння як спосіб збагачення свого власного досвіду через критичний діалог. Саме таке поняття толерантності розкрито в працях М. Бахтіна, Є. Бистрицького, В. Лекторського, Л. Волової, О. Сіман та інших. Справжня толерантність проявляється тільки в діалозі. Толерантність становить основу успішного діалогу. Вчений В. Лекторський, виокремлюючи чотири види толерантності (толерантність як байдужість; як повага до іншого, якого я водночас не можу розуміти і з яким не можу взаємодіяти; толерантність як поблажливість; толерантність як розширення власного досвіду і критичний діалог) [11, с. 46-54] вважає, що толерантність проявляється в повазі до чужих поглядів та вказує на можливість зміни власних переконань у результаті критичного діалогу, що є особливо актуальним в умовах сучасного плюралістичного сьогодення.

Отже, толерантність - це поняття, яке з'явилось в багатьох мовах і, зокрема українській мові, на певному шаблі розвитку суспільства та має в кожній свої відтінки його бачення. Спільне, що представлено в цьому феномені, - це його позитивний зміст, який закладено в ньому: мудрість кожної зрілої особистості ставитись до Іншої тільки помірковано, з розумінням та позитивними намірами, не зважаючи на відмінності. Толерантність є розумною альтернативою людських відносин в наповненому протиріччями сучасному світі.

толерантність мова діалог повага

Список використаних джерел

1. Асмолов А. Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа / А. Г. Асмолов. -М.: Смысл, 2001. - 416 с.

2. Бахтин М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин // Сост. С. Г. Бочаров, примеч. С. С. Аверинцев и С. Г. Бочаров. -М.: Искусство, 1979. - 423 с.

3. Биш Л. Сучасний словник іноземних слів: тлумачення, слововживання, словоутворення, етимологія / Л. М. Биш, В. Боброва та ін. Видання 6. -М.: Цитадель-Трейд, 2005. - 906 с.

4. Більченко Є. Ідентичність і толерантність: до проблеми співвідношення / Є. Більченко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://poezia.org/ua/publications/16814/print

5. Бусел В. Великий тлумачний словник української мови / Т. Бусел. - Київ: ВТФ «Перун», 2007. - 1736 с.

6. Валитова Р. Р. Толерантность: порок или добродетель? / Р. Р. Валитова // Вестник Москв. ун-та. - Сер.7. Философия. - 1996. -№1.-С.34-35.

7. Гегель Г. Субъективная логика или учение о понятии / Г. В. Ф. Гегель. -М.: Мысль, 1972. - Т.З.

8. Гумбольд В. О сравнительном изучении языков / В. Гумбольдт. - М.: Прогресс, 1985. -601 с.

9. Даль В. Толковый словарь русского языка / В. И. Даль. - М., -4472 с.

10. Декларація принципів толерантності // Вік толерантності: Науково-публіцистичний вісник. - 2001. - №1. - С.131-138.

11. Лекторский В. О толерантности, плюрализме и критицизме / В. А. Лекторский / Вопросы философии. - 1997. - №11. - С.44-56.

12. Малахов В. А. Етика. Курс лекцій: Навч. посібник / В. А. Малахов. - 2-ге вид. -К.: Либідь, 2000. - 384 с.

13. Петровский А. Краткий психологический словарь / А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. -М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

14. Хабермас Ю. Когда мы должны быть толерантными? О конкуренции видений мира, ценностей и теорий / Ю. Хабермас // Социс. - 2006. - №1. - С.45-50.

15. Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления [Сост. и пер. с нем. и комент. В. В. Бибихина] / М. Хайдеггер. - СПб.: Наука, 2007. - 620 с.

16. Хамитов Н. Этика и Эстетика. Словарь ключевых терминов / Н. Хамитов, С. Крылова, С. Минева. - К.: КНТ, 2009. - 329 с.

17. Философский энциклопедический словарь. -ИНФРА. -М., - 576 с.

18. Шалин В. Толерантность: культурная норма и политическая необходимость / В. Шалин. - Краснодар, 2000. - 256 с.

19. Шрейдер Ю. Равенство. Сходство. Порядок / Ю. Шрейдер. - М.: Наука, 1971.-256 с.

20. Collin Р. Harrap's Pocket English Dictionary / P. H. Collin. - London, the Chauccer Press ltd, 1984. - 633 p.

21. Dummet M. Tolerance/M. Dummet//La tolerance aujourd'hui. Analyses philosophique. UNESCO. - Paris, 1993. - P.17.

1. Asmolov A. G. Psihologija lichnosti: principy obshhepsiholo- gicheskogo analiza / A. G. Asmolov. -M.: Smysl, 2001. - 416 s.

2. Bahtin M. Jestetika slovesnogo tvorchestva / M. M. Bahtin // Sost. S. G. Bocharov, primech. S. S. Averincev M.: Iskusstvo, 1979. -423 s.

3. Bysh L. Suchasnyj slovnyk inozemnyh sliv: tlumachennja, slovovzhyvannja, slovoutvorennja, etymologija / L. M. Bysh, A. V. Bobrova ta in. Vydannja 6.-M.: Cytadel'-Trejd, 2005. - 906 s.

4. Bil'chenko Je. Identychnist' і tolerantnist': do problemy spivvidnoshennja / Je. Bil'chenko [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://poezia.org/ua/publications/16814/print

5. Busel V. Velykyj tlumachnyj slovnyk ukrai'ns'koi' movy / V. T. Busel. -Kyi'v: VTF «Perun», 2007. - 1736 s.

6. Valitova P. P. Tolerantnost': porok ili dobrodetel'? / P. P. Valitova // Vestnik Moskv. un-ta. - Ser.7. Filosofija. - 1996. -№1.- S.34-35.

7. Gegel' G. Sub#ektivnaja logika ili uchenie о ponjatii / G. V. F. Gegel'. -M.: Mysl', 1972.-T.3.

8. Gumbol'd V. О sravnitel'nom izucheniijazykov / V. Gumbol'dt. -M.: Progress, 1985. -601 s.

9. Dal'V. Tolkovyj slovar'russkogojazyka/V. I. Dal'. -M., 1998. -4472 s.

10. Deklaracija pryncypiv tolerantnosti // Vik tolerantnosti: Naukovo-publicystychnyj visnyk. - 2001. - №1. - S.131-138.

11. Fektorskij V. О tolerantnosti, pljuralizme і kriticizme / V. A. Fektorskij / Voprosy filosofii. - 1997. - №11. - S.44-56.

12. Malahov V. A. Etyka. Kurs lekcij: Navch. posibnyk / V. A. Malahov. - 2-ge vyd. - K.: Fybid', 2000. - 384 s.

13. Petrovckij A. Kratkij psihologicheskij slovar' / A. B. Petrovckij, M.G. Jaroshevskij. - M.: Politizdat, 1985. -431 s.

14. Habermas Ju. Kogda my dolzhny byt' tolerantnymi? О konkurencii videnij mira, cennostej і teorij / Ju. Habermas // Socis. - 2006.-№l.-S.45-50.

15. Hajdegger M. Vremja і bytie: Stat'i і vystuplenija [Sost. і per. s nem. і koment. V. V. Bibihina] I M. Hajdegger. - SPb.: Nauka, 2007. -620 s.

16. Hamitov N. Jetika і Jestetika. Slovar' kljuchevyh terminov / N.Hamitov, S. Krylova, S. Mineva. -K.: KNT, 2009.-329 s.

17. Filosofskij jenciklopedicheskij slovar'. - INFRA. - M., 1999. - 576 s.

18. Shalin V. Tolerantnost': kul'turnaja norma і politicheskaja neobhodimost' / V. Shalin. - Krasnodar, 2000. - 256 s.

19. Shrejder Ju. Ravenstvo. Shodstvo. Porjadok/ Ju. Shrejder. -M.: Nauka, 1971.-256s.

20. Collin P. Harrap's Pocket English Dictionary / P. H. Collin. - Eondon, the Chauccer Press ltd, 1984. - 633 p.

21. Dummet M. Tolerance/ M. Dummet // La tolerance aujourd'hui. Analyses philosophique. UNESCO. - Paris, 1993. - P.17.

Размещено на Allbest.ru