Глобальний розвиток як світ-системна інституалізація

Размещено на http: //www. allbest. ru/

«Головний навчально-методичний центр Держпраці» (Україна, Київ),

Глобальний розвиток як світ-системна інституалізація

Субботін В. М., директор Державного підприємства

subbotinv@ukr.net

Анотація

Досліджується світ-системна концепція тенденцій глобалізації та її критичний аналіз сучасної моделі ліберольної ідеології розвитку.

Сучасна глобальна соціальна система є складною та багатовимірною соціальною системою, і наявні теоретичні моделі цієї соціальної системи є неповними. У статті здійснено порівняння концептуальних моделей сучасної глобальної соціальної системи, розроблених у межах світ--системного аналізу. Автор доходить висновку,що ці підходи -- критерії виокремлення соціальних систем, тому розглядають сучасну глобальну соціальну систему у різних, однак зіставних, структурних вимірах, і пропонує застосовувати здобутки цих підходів як взаємодоповнювальні.

Аналізуються соціальні системи як суб'єкти суспільного розвитку та історичного процесу, їхні рівні і форми. Розглядається вилив тенденцій глобалізаціїта інтернаціоналізації на сучасні суспільства.

Ключові слова: глобалізація, соціальні системи, периферія, світ-система, модернізація, глобальна соціальна система, держава.

Annotation

Subbotin V. M., Director State Enterprise «Main Educational and Instructional Center 'under State Service ofUkrainefor Labor» (Ukraine, Kyiv), subbotinv@ukr.net

Global development as a world--system institutionalization

Is examined world-system conception of tendencies of globalization and its critical analysis of modern model of liberal ideology of development.

The modern global social system is a complex and multidimensional system, and the available theoretical models of this social system are incomplete. The conceptual models of the modern global social system, developed within world- systems analysis, are compared in the issue. The author comes to the conclusion that these approaches utilize differing criteria of distinguishing of social systems, and as a result, they study the modern global social system in different nevertheless comparable structural dimensions. As a conclusion, it is suggested to apply the achievements of both approaches as complementary.

The frames of society are analysed as subjects of community development and historical process, their levels and forms. Influence of tendencies of globalization and internationalization is examined on modern societies.

Keywords: globalization, frames of society, periphery, world-system, modernization, global social system, state.

Найбільш виразною ознакою прийдешньої епохи є стрімке наростання процесів світової глобалізації. Ставлення до цього явища у представників різних груп населення з різних країн і регіонів планети - неоднозначне, нерідко полярно протилежне [11, с. 302]. Аналізуючи ці суперечності, доводиться стверджувати, що на даному етапі існує величезний інтерес до явища глобалізації і в той же час ще не досягнуто глибокого розуміння його сутності, повного усвідомлення позитивних і негативних його рис. Існує значна кількість як вітчизняних [4-7; 9; 17; 19], так і зарубіжних [1-3; 10-16; 18] досліджень, котрі прагнуть проаналізувати це явище як загальної міжнародної світ-системи, котра обумовлю й національну специфіку суспільно-історичного та політико-економічного розвитку.

Глобалізація - це якісно нове явище на нинішньому етапі розвитку людства. Воно пов'язане, з одного боку, з колосальним накопиченням капіталу окремими компаніями та країнами, що супроводжується переростанням цього капіталу в транснаціональний та його домінуванням над економіками багатьох країн і їх політичними можливостями [18, с. 87]. З іншого боку, створення світовою матеріальною культурою деяких нових технологій, продуктів споживання і послуг, стає глобально затребуваним. У світовому масштабі глобалізація означає більше, ніж потоки грошей, технологій, товарів і послуг. Це - зростаюча взаємозалежність населення Землі, це процес, що об'єднує не лише економіку, але і культуру, інформаційну сферу, технології та управління.

Тому перш за все важливо з'ясувати, що означають для України процеси інтеграції і глобалізації, що несуть вони нашому суспільству, і які у них відмінності. Інтеграція - це об'єднання діяльності організованих співдружностей людей, суспільних і державних систем в певних сферах, яке залежить від рішення цих людей, тобто від їх волі і бажання. Таким чином, інтеграція - це в першу чергу процес як економічний, так і політичний [16, с. 69]. Люди можуть активно включатися в процеси інтеграції, бути пасивними учасниками цих процесів або зовсім відмовитися від них. В історичному аспекті різні форми інтеграції спостерігалися досить давно, особливо в політичній чи військово-політичній сфері.

За твердженням І. Валлерстайна, після Французької революції широке розповсюдження отримали дві концепції: 1) політичні зміни це нормальне явище; 2) суверенітет належить не правителям і законодавцям, а чомусь, що називається «народом».

Якраз цей новий набір цінностей, що виходив за межі окремих держав, який стверджувався на фоні серйозних змін демографічної й соціальної структури більшості європейських країн, І. Валлерстайн називає гео-культура світ-системи, що народжувалася [2, с. 193].

Згодом, після 1848 року в Європі політичні лідери різних країн почали здійснювати програми радикальних реформ з метою врахування потреб пролетарів, пом'якшення їх нужденності і відчуженості від спільноти. Ці реформи, за оцінкою І. Валлерстайна, здійснювалися за трьома компонентами: 1) введення права обирати спочатку для чоловіків, а потім і для жінок з поступовим охопленням всього населення; 2) розвиток трудового законодавства і перерозподіл економічних благ - (пізніше це стали називати створенням «держави добробуту»; 3) формування національної свідомості за рахунок, головним чином, впровадження обов'язкової початкової освіти і загальної військової повинності для чоловіків.

Коротка характеристика І. Валлерстайном змін у світі за період з 1848 року до сьогодення можливо викласти таким чином. По-перше, якщо «примара комунізму», про який оголосили К. Маркс і Ф. Енгельс, блукала тільки по Західній Європі, то друга примара, оголошена більшовиками, призначалася вже для всього світу.

При цьому, якщо від першої примари випромінювався оптимізм, справедливість, моральність, які надавали їй сили, то друга несла застій, зрадництво та потворну тиранію [1, с. 2-5].

Запитавши, чи нема на горизонті третьої примари,

І. Валлерстайн зазначає, що хоча більшість людей відчуває себе в безпеці після закінчення комуністичної інтерлюдії, але це зовсім не очевидно, що ми живемо у світі більш безпечному і більш пристосованому для життя.

На його думку, протягом наступних п'ятидесяти років світ обіцяє бути набагато жорстокішим, ніж за часів холодної війни. По-перше, дуже важко стримувати зростаючі локальні спалахи насильства, а тривала економічна поляризація світ-системи по лінії Північ-Південь за відносного послаблення США і поділу найсильніших держав на три групи може привести до військових провокацій з боку Півдня.

По-друге, міграція з Півдня на Північ (включаючи міграції - Східна - Західна Європа), процес якої полегшується розвитком транспортних систем, при підсиленні глобального ризику міграції в умовах широкомасштабної економічної й демографічної поляризації, а також розповсюдження демократичної ідеології, що підриває політичні можливості багатьох країн протистояти такому тиску [10].

Як зазначає І. Валлерстайн, якщо в XIX ст. до приблизно 80-х років XX ст. ми жили і вірили, що історія на боці прогресу, то сьогодні світ втратив цю віру і повернувся до протистояння державі, яка не може проводити реформи і тому забезпечення безпеки треба брати на себе, а це повертає в той період, коли світ-система тільки народжувалася.

З іншого боку, посилення демократизації менше підсилює великий безлад, коли люди наполягають не тільки на отриманні трьох головних благ: прийнятного доходу (роботи, а пізніше пенсії), доступу до освіти для дітей та адекватного медичного сервісу, а й постійному підвищенні мінімально допустимого рівня. А це не може витримати навіть жодна багата країна.

Тому І. Валлерстайн бачить вихід у створенні нової світової системи розподілу світових ресурсів, яка радикально відрізняється від історичної.

Це, на його думку, і є третьою примарою, але як її назвати? - Примарою дезінтеграції урядових структур, в які люди більше не вірять? Примарою демократизації і вимог радикально нової системи розподілу?

Як би то не було, І. Валлерстайн вважає, що наступні 25-50 років будуть довгими роками політичних дебатів щодо поводження з цією примарою. Тому зобов'язанням соціологів є надання допомоги в з'ясуванні варіантів майбутнього історичного вибору [18, с. 27-28].

Характеризуючи розвиток світ-системи через народно-визвольний рух, І. Валлерстайн, з одного боку, відзначив його стрімкий прогрес у період 1945-1970 рр., а з іншого боку, світо-господарська стагнація призвела до розуміння країнами, які знаходилися на периферії світо-господарства, своєї нездатності запобігти негативному впливу цієї стагнації, а вільний ринок цьому не допоможе. Взагалі, на думку І. Валлерстайна, «ринок» здатний покращити економічне становище 75% світового населення не більше, ніж вітаміни можуть вилікувати лейкемію.

У цілому І. Валлерстайн оцінює нинішню ситуацію не як кінцевий тріумф світового капіталізму, а як його першу й єдину реальну кризу, виокремлюючи чотири довгострокові тенденції, кожна з яких наближається до своєї межі і кожна небезпечна для капіталістів, що зайняті безкінечним накопиченням капіталу.

1. Воно частіше за всього випадає з поля зору, але це повсякмісне руйнування сільського укладу життя. При цьому, протягом 500 років капіталізм рекрутував потрібну робочу силу з сільської місцевості, перетворюючи її на низькооплачуваний пролетаріат, одержуючи масштабні прибутки. Але згодом пролетаріат добивався підвищення оплати і масштаби прибутку, природно, зменшувалися. Руйнування сільського укладу життя (зауважимо, за рахунок впровадження інтенсивних технологій, які потребують використання набагато меншої робочої сили) припиняє залучення до праці нових робочих рук у промислове виробництво і, таким чином, за оцінкою І. Валлерстайна, підриває здатність капіталістів зберігати попередні масштаби прибутку.

2. Екологічна криза, яка для капіталістів несе небезпеку екстерналізаціївитрат,які до того пропорційно перекладалися на широкі маси населення. Нині світ стоїть перед вибором між екологічною катастрофою або інтернаціоналізацією витрат.

3. Демократизація світу, коли соціальних благ, які отримують робочі Європи, очікують робочі в різних регіонах світу при природному підвищенні вимог. Гроші на це можуть бути отримані лише за рахунок меншого накопичення капіталів. Тобто демократизація не відповідає інтересам капіталістів.

4. Зміна попередніх тенденцій розвитку державної влади на прямо протилежні. Якщо раніше держави гарантували порядок і водночас - існування монополій, які були важливішим засобом масштабного накопичення капіталу, то нині вони вже не можуть виконувати свою регуляторну функцію, яка втрачається під тиском демократизації та екології, витрати на яку зростають. Для збалансування бюджету держави повинні скорочувати ці витрати, втрачаючи свою регуляторну функцію. Це зачароване коло.

За оцінкою І. Валлерстайна, ми знаходимося на вірному шляху до глобального хаосу. Тому прийшов час утопістики - інтенсивного й неупередженого аналізу історичних альтернатив, коли соціологи можуть сказати своє вагоме слово, але забувши при цьому про попередні, народжені реаліями XIX ст., концепції, які були втілені в стратегіях антисистемних рухів [11, с. 48].

Виступаючи з основною доповіддю на симпозіумі «Перспективи капіталістичної світ-системи на початку XXI століття» в Інституті міжнародних досліджень Університету Мейдзи Гакин у Токіо, І. Валлерстайн зазначив, що всесвітній масштаб дискусії концентрується навколо двох питань: 1. Як посилити зростання Східної

Азії, враховуючи, що воно відноситься до періоду, коли в інших частинах світу його темпи були набагато меншими і навіть від'ємними? 2. Якими будуть наслідки для світо-системи XXI ст. економічного зростання Східно-Азіатського регіону? При цьому він фактично спочатку тезисно виклав свої погляди на світ-систему:

1. Світ-система модерніті є капіталістичним світ- господарством, якою керує намагання до безкінечного накопичення капіталу, що іноді називають законом вартості.

2. Указана світ-система сформувалася протягом XVI ст. і на першому етапі розподілу праці сюди ввійшла більша частина Європи (за винятком Російської та Оттоманської імперій), а також окремі частини обох Америк.

3. Зазначена світ-система територіально поширювалася багато століть, поступово інкорпоруючи в прийняту в неї систему поділу праці все нові регіони.

4. Східна Азія стала останнім великим регіоном із тих, які були таким чином інкорпоровані. Це відбулося всередині XIX ст., після чого світ-систему модерніті можливо було вважати всесвітньою. Тобто першою із світ-систем, якій вдалося охопити всю планету [14].

5. Капіталістична світ-система є сукупністю світ- господарства, визначається відносинами центру і периферії, політичної структури, яка складається з міжнародної системи суверенних держав.

6. Фундаментальні протиріччя капіталістичної системи проявляються на рівні глибинних процесів у низки циклічних коливань, які слугують вирішенню цих протиріч.

7. Двома найважливішими циклами є 50-60-річні цикли Кондратьева, протягом яких основне джерело прибутку переміщується з виробничої сфери у фінансову, і навпаки, та 100--150--річні цикли гегемонії, що визначаються підйомом або спадом «гарантів» світового порядку, які змінюють один одного, з притаманними кожному з них особливих моделей домінування.

8. Згадані циклічні коливання приводили до постійних, хоча і повільних, але значних географічних зрушень центрів концентрації капіталу і влади, які при цьому не заперечували існуючих в межах системи фундаментальних відносин нерівності.

9. Указані цикли ніколи не були суворо систематичними і кожен новий з них приносив незначні, але важливі структурні зміни в напрямах, що визначали історичні тенденції розвитку системи.

10. Світ-система модерніті, подібно будь-якій системі, не може розвиватися безкінечно і прийде до свого кінця, коли історичні тенденції приведуть її в точку, де коливання системи виявляться настільки масштабними і хаотичними, що стануть несумісними із забезпеченням життєздатності її інститутів [19, с. 419]. У випадку досягнення цієї точки відбудеться біфуркація і в результаті переходу (хаотичного) система буде замінена однією чи кількома іншими системами [3, с. 75].

Підводячи підсумки оцінки реалій підйому Східної Азії, І. Валлерстайн окреслив декілька глобальних рис, що багато в чому визначатимуть розвиток його світ-системи:

1. Реалізація тенденцій до зростання вимагатиме значних виробничих інвестицій, які будуть диспропорційно розміщені в країнах Півночі, тоді як капіталовкладення в периферійні і напівпериферійні регіони скоротяться, що приведе до подальшої маргіналізації світового Півдня.

2. Деруралізація світу практично знищила традиційний компенсаторний механізм, що включав у світ-системи нові виробничі регіони, тепер витрати, пов'язані з оплатою праці, повсемістно зростатимуть на шкоду накопиченому капіталу.

3. Екологічні проблеми поставлять уряд перед складним вибором: скорочувати інші статті витрат і спрямовувати засоби на відновлення прийнятного рівня біологічної рівноваги і запобігання його порушенню надалі, або примушувати підприємців інтерналізувати відповідні витрати. Якщо останнє скоротить можливості накопичення капіталу, то перше вимагатиме або більш високого оподаткування підприємств, що призведе до аналогічних наслідків, або підвищення податків на населення на фоні зниження якості державних послуг, що призведе до політичних проблем.

4. Платою за демократизацію будуть претензії населення до послуг у сфері охорони здоров'я та забезпечення мінімального розміру прибутків.

5. Маргіналізований «Південь» стане набагато нестабільнішим в політичному відношенні і загроза всесвітньої дезорганізації посилиться [15, с. 97].

Трактуючи Східно-Азіатську кризу 1998 року через свої погляди на світ-систему, І. Валлерстайн зазначив, що будь-яка історична система проходить три етапи: становлення, розвиток (нормальне існування) та структурну кризу. Якраз нині ми живемо у період структурної кризи світ-системи [3, с. 78-79].

Якщо підходити з позицій І. Валлерстайна, то існуюча світ-система, що ввійшла у структурну кризу, десь в оглядовому періоді повинна перестати існувати. Але через 12 років після такого заключения соціолога система не тільки існує, а й пережила ще одну кризу, яка ліквідується спільними зусиллями держав, що входять у світ-систему І. Валлерстайна.

Разом із тим, роком раніше І. Валлерстайн у доповіді «Держава і суверенітет у світовій економіці» зазначив, що принципи капіталістичної світ-системи вимагають безперервно зростаючої комодифікації, і капіталістичне світогосподарство якраз демонструє постійний розвиток в цьому напрямі існування сучасної світ-системи [18, с. 202].

Крім того, це породжує ще одну вимогу - необхідність об'єднання товарів у товарні ланцюги, які мінімізують витрати виробництва та виключають прозорість, приховуючи реальний стан справ і причини різних диспропорцій у розподілі, причини тієї поляризації, яка сьогодні помітна більше, ніж у будь-якій попередній історичній системі, ефективно нейтралізуючи політичну опозицію [13].

При цьому І. Валлерстайн підкреслив, що хоча вести мову про глобалізацію стало модним найраніше в 70-х роках XIX ст., але транснаціональні товарні ланцюжки добре відомі ще з тих часів, коли система тільки народжувалася.

Найцікавішим у роздумах І. Валлерстайна щодо держави є те, що капіталісти потребують насамперед захисту держави від вільного ринку, який, за його оцінкою, є смертельним ворогом накопичення капіталу, адже ринок покупців і продавців, які мають вірогідну інформацію, був би для капіталістів катастрофою.

Реально історичний ринок не є вільним, оскільки обмежувачем виходу на нього є діяльність держави, вірніше держав, які мають три основних механізми, що видозмінюють характер ринкових угод. Держави можуть створювати і забороняти монополії, встановлювати, вводити заборони на експорт-імпорт, і що найбільш важливо, це патенти. Так, перейменування монополій у власників інтелектуальної власності (І. Валлерстайн має на увазі угоду ТРІПС в межах СОТ) є чітким свідченням того, що це абсолютно не сумісно з поняттям вільний ринок.

Закінчуючи свою оцінку ролі держави, І. Валлерстайн зазначив, що ми не знаємо, який тип історичної системи прийде на зміну існуючої, але точно знаємо, що сучасна система, в якій держави грали ключову роль у забезпеченні безкінечного накопичення капіталу, функціонувати більше не здатна. Оцінку проблем екології І. Валлерстайн робить через призму розвитку історичного капіталізму як системи, в якій інститути, що склалися, дозволили спрямувати світо-господарство на шлях всезагальної комодифікації, розширення як сукупного виробництва, так і географічних меж.

Поряд із цим, поширення демократизації це також експансія, яка розширює коло людей, які вимагають своїх прав, у тому числі права на шмат пирога, а це при зростанні чисельності людей означає розширення виробництва [8]. Тобто, на переконання І. Валлерстайна, люди також прямують до експансії, як і капіталісти.

Таким чином, на думку І. Валлерстайна, у глобалізації (а експансія це глобалізація) беруть активну участь не тільки зовнішні сили у вигляді капіталістів та їхнього капіталу, а й самі люди. При цьому як зростання виробництва, так і зростання потреб людей все більше погіршують економічну ситуацію. Підтримка середовища, за оцінкою І. Валлерстайна, може відбуватися двома шляхами: 1) подолання негативних наслідків виробничої діяльності; 2) капіталовкладення у відновлення раніше використаних природних ресурсів.

Поняття «інноваційного розвитку» введене в науку порівняно недавно, і його ідеологам поки не вдалося знайти тлумачення, прийнятне для всіх. Проте в західних країнах цю проблематику сприйняли не тільки як чергову наукову концепцію, а й як новітній напрямок вироблення економічної політики для всіх сфер і рівнів народного господарства. Плідно вивчають феномен інноваційного розвитку на Заході, в Росії, особливо з позицій готовності країни до її побудови. В Україні з цього приводу панує цілковите мовчання - ні представники наукової сфери, ні політики ще не замислилися над тим, що народилася справжня (не з народної казки) «курочка ряба», що несе золоті яйця скрізь, де для цього є відповідні умови.

Система інноваційного розвитку поки що дає про себе знати лише в окремих сферах. На межі століть, наприклад, усіх здивувало, що Yahoo! - пошукову інтернет-машину з приблизно 1000 співробітників оцінювали на біржі вище, ніж такі підприємства, як Boeing або Daimler-Chrysler, кількість працівників у яких відповідно в 200 і 500 разів більше. Але висновок з цього міг бути зроблений тільки один: система інноваційного розвитку прогнозує масовому споживачеві швидший шлях до багатства, ніж розрекламовані концепції світових лідерів промисловості - це справжній крах традиційних уявлень про пріоритети і закономірності гри на біржі.

Було б великою помилкою звичайні для світової економіки злети та падіння не визнавати революційних змін, що відбуваються у сучасній економіці. Тим більше, що біржові курси часто залежать не від реальних можливостей певного сектора економіки, а від успіхів лідерів ринку, які з часом починають задихатися від довгої гонки і втрачають здатність конкурувати з тими її учасниками, які підключилися до забігу пізніше. Адже той, хто відкриває двері у незнаний світ, зазнає значних ризиків. Він пірнає у чудовий океан, який переповнює чуття, втрачає почуття реальності і не завжди може усвідомити, що в цьому океані є й вири, зустрічаються акули, бувають шторми. Такий стан для багатьох може мати трагічні наслідки, і це сьогодні можна спостерігати на ринку високих технологій та Інтернет-бізнесу. Але від цього чарівність «океану» не зменшується. Треба просто краще готувати себе до випробувань. Саме тому українським економістам необхідно краще з'ясувати таке явище, як нова економіка, щоб скористатися його перевагами без втрат або з найменшими втратами.

Не встигли фахівці і науковці більш-менш звикнути до терміну «постіндустріальне суспільство», як у наукову термінологію увійшло практично альтернативне поняття - «інноваційного розвитку». Власне кажучи, «постіндустріальне суспільство» як наукове поняття використовували для позначення сучасної стадії економічного розвитку західних країн більше завдяки роботам американського соціолога Даніела Белла, а не тому, що воно фіксувало сутність нових економічних явищ. Над цим терміном завжди висів, як дамоклів меч, питання: якщо він проголошує кінець індустрії, то що є її наступником? І якщо щось у сучасному суспільстві здатне замінити індустрію, то як воно називається? І нарешті, якщо відомий замінник індустрії, то чому нове суспільство не назвати іменем цього замінника?

У наш час стає зрозумілим, що світ справді вступає в нову еру, в якій домінуючим фактором є глобалізація. В останнє десятиліття ми стали свідками того, що національна приналежність економіки не є визначальною. Мультинаціональні компанії здатні впливати на політичні та соціальні процеси більше, ніж президенти й уряди. Звичайні методи ведення господарства спрацьовують з перебоями або зовсім не діють. Можна спостерігати і значні негативні ефекти, особливо при необґрунтованому централізованому регулюванні економіки, спробах стримування міжнародного руху товарів, робочої сили і капіталу.

Оманлива простота висновків світ-системного підходу не повинна вводити в оману: світ-системний підхід і теорії залежного розвитку з самого виникнення протистоять пробуржуазним концепціям модернізації (від У. Ростоу до Ф. Фукуями). Згідно цим концепціям усі країни розвиваються в принципі однаково і врешті-решт досягнуть однакового рівня добробуту.

Але це не так. Розвиток периферії диктується центром в своїх інтересах. Капіталізм на периферії це не капітал і наймана праця, як в «ядрі». Це капітал і рабство плантації, капітал і кріпацтво, як в епоху зародження капіталізму в Америці і Східній Європі; капітал і сплав різноманітних докапіталістичних відносин, як у всіх периферійних країнах до цього часу.

Периферійний капіталізм не стадія на шляху до капіталізму «ядра», а тупикове доповнення до нього. Саме цей лад існує в нинішніх пострадянських країнах і заважає їхньому розвитку, як заважав напередодні революції 1917 року. Не можу не відзначити дивовижну точність І. Валлерстайна в оцінці нашої революції 1917 р. Її вожді «вважали, що вони очолили першу пролетарську революцію в сучасній історії. Вірніше буде сказати, що вони очолили одне з перших і, можливо, найбільш драматичне з національно-визвольних повстань, що відбувалися на периферії і напівпериферії світу-системи» [2, с. 376].

Разом з досягненнями в світ-системному підході є і недоліки, в основному викликані абсолютизацією цих досягнень. Так, І. Валлерстайн заперечує існування окремих суспільств, вважаючи світи-системи єдиною соціальною реальністю. Заперечує, звичайно, на словах, оскільки, будучи серйозним соціальним істориком, не може не бачити їх існування. Потім ним заперечуються усі концепції розвитку, для яких винайдений принизливий термін «девелопменталізм» (від англ, development - «розвиток»). Ніякої внутрішньої логіки в історії І. Валлерстайн не бачить, мимоволі сходячись в цьому з Поппером. В історії для нього є тільки зміни, які не мають ніякої спрямованості. Його переконаність у скороминущому характері капіталізму покоїться на вельми хисткому засновку - «передчутті, що будь-якому явищу не властива довготривала рівновага» [1, с. 148]. Відкинувши модну синергетичну термінологію, ми виявимо тут тільки повтор давно відомого діалектичного положення про те, що спокій - це окремий випадок руху, але не знайдемо ніякої вказівки на сили, здатні покінчити з капіталізмом.

Нарешті, невизнання можливості виходу зі світу- економіки і можливості існування некапіталістичних форм експлуатації привела Валлерстайна до абсурдного твердження про те, що СРСР був напівпериферією капіталістичного світу-економіки, такий же, як Російська імперія до і пострадянський простір після. Тут Валлерстайн протирічить не тільки фактам, але і самій логіці світ-системного підходу, який завжди визнавав існування різних світів-систем, що є один для одного «зовнішніми аренами».

Проте в сучасній соціально-історичній, економіко-господарській ситуації усі ці вади не можуть переважити внеску І. Валлерстайна у пізнання сутності капіталізму. Багатство одних припускає бідність інших як серед людей, так і серед країн. Капіталізм - це не тільки країни з капіталістичним способом виробництва, але і залежна від них периферія з її боргами, диктатурами, деградацією культури і безвихідною, непереборною бідністю. В рамках капіталізму виходу для залежних країн немає. «Велика ілюзія теорій модернізації», за словами Валлерстайна, полягала в обіцянці зробити весь світ ядром без периферії, що є неможливим.

Але другий шлях настільки дорогий, що здійснення масштабних заходів щодо охорони природи може стати тим жорстким ударом, який остаточно підірве життєздатність капіталістичного світ-господарства [17, с. 130].

У цьому відношенні І. Валлерстайн знову розглядає два шляхи: 1) перенести проблему з Півночі на Південь і 2) примусити Південь загальмувати модернізацію через обмеження промислового виробництва.

Але, закінчує І. Валлерстайн свої роздуми тим, що світо-господарська система і дії підприємців щодо приховування втрат виявилися настільки масштабними, а викликана цим деградація навколишнього природного середовища настільки великою, що ми не маємо більше можливості вирішувати проблему шляхом її експорту на периферію.

Тому, на думку І. Валлерстайна, ми встаємо на довгий і важкий шлях, який вимагає не тільки нової соціальної системи, а й нових структур знання, де філософія й природничі науки не будуть розділені, де відбудеться повернення до тієї єдиної епістемології, яка визначала накопичення знання до становлення капіталістичного світ-господарства [18,с. 119].

«Велика ілюзія теорій модернізації», за словами Валлерстайна, полягала в обіцянці зробити весь світ ядром без периферії, що є неможливим [11, с. 402].

Капіталізм, а не його відсутність або нерозвиненість, прирікає периферійні країни на вічне відставання від центру. Глобальна міжнародна капіталістична система в сучасності достатньо чітко підрозділяється на дві частини: центр, який утворюють країни Заходу, і периферію, або капіталізм, що існує в залежних від центру країнах, який є залежним, периферійним капіталізмом і якісно відрізняється від капіталізму країн центру. Периферійний капіталізм є не початковою стадією капіталізму, характерного для країн центру, а, навпаки, це - тупиковий варіант капіталізму, який в принципі нездатний до прогресу на периферії Інтеграція в світ-систему, особливо зараз, коли всі місця в ядрі зайняті, означає попадання в залежність, в служіння до країн ядра.

До теперішнього часу всі різновиди капіталізму стали перешкодою на шляху подальшого глобального розвитку людства. Капіталізм в цілому зараз загрожує самому існуванню людини і людського суспільства. Необхідно відзначити той нерозривний зв'язок, який існує між нерозумінням сутності постімперіалізму і нездатністю до адекватного глобалістичного, геоекономічного та геополітичного соціально-класового аналізу і розуміння сучасної світової соціально-економічної реальності.

Загалом усі побудови І. Валлерстайна щодо світ-системи входять у коло вузько-широкої проблеми розвитку економіки людського суспільства через призму становлення капіталістичного світ-господарства. При цьому він чітко зазначає, що нинішня суспільно- історична та економіко-політична система навряд чи проіснує, може максимум п'ятдесят років, а на зміну їй прийде інша, яка може бути подібна до нинішньої, а може бути радикально відмінною, може бути однією структурою, спільною для цілого географічного регіону, або буде багато структур у різних кутках планети. Разом із тим І. Валлерстайн наголошує, що ми, як учасники процесу, будемо робити все, що вважаємо за потрібне для створення глобальної розумної спільноти [3, с. 249].

глобалізація ліберальний соціальний

Список використаних джерел

1. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. - СПб.: Университетская книга, 2001. - 416 с.

2. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология XXI века. - М.: Логос, 2014. - 368 с.

3. Валлерстайн И. После либерализма. - М.: Едиториал УРСС, 2013. - 256 с.

4. Глобальні модерності / За ред. Майка Фезерстоуна, Скота Леша і Роланда Робертсона. - К.: «Ніка-Центр», 2008. - 400 с.

5. Зінченко В. В. Глобалізація і глобалістика. - Львів: «Новий Світ-2000», 2014.-420 с.

6. Зинченко В. В. Глобальные трансформации современности. - Т.1. Системные глобальные трансформации: моногр. - Saarbrucken: Palmarium Academic Publishing, 2017. - 244 с.

7. Коппель О. Л. Глобалізація // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. - К: Знання України, 2004.-Т.1.-760с.

8. Лукьянов Ф. «Американский мир» закрывается // Газета.ру, 05.05.2016. - Access mode: http://www.gazeta.ru/comments/column/ lukyanov/8213417.shtml - Title screen.

9. Людина і соціум у глобалізованому світі: монографія / ЧаплигінО. К.,КорабльоваН. С., Дорошкевич А. С.,МаркозоваО. О. / за ред. проф. Чаплигіна О. К.-Х.: ХНАДУ, 2012. - 340 с.

10. Bello W. U.S. Foreign Policy? Donald Trump. (How the CIA, bad trade deals, and wanton military intervention caused the social crises that gave us the Donald) // Foreign Policy In Focus, January 6, 2016.

- Access mode: http://fpif.org/ultimate-blowback-u-s-foreign-policy- donald-trump/ - Title screen.

11. Chase-Dunn С. K. Global Formation. Structures of the World- Economy. - Cambridge: Blackwell Publishers, 2015. - 419 p.

12. Engdahl W. A century of war. Anglo-American oil politics and the New World Order. - Wiesbaden: Dinges & Frick, 2011.- 356 p.

13. Evans-Pritchard A. Shut Down the Fed (Part II) ll Daily Telegraph [Electronic resource]. - Access mode: http://blogs.telegraph. co.uk/finance/ambroseevans-pritchard/100007777/shut-down-the-fed- part-ii1 - Title screen.

14. Feffer J. Making China Great Again. Making China Great Again. If the U.S. and China think they can grow at each other's expense, they're snookering themselves // Foreign Policy In Focus, May 4, 2016. -Access mode: http://fpif.org/making-china-great/- Title screen.

15. Hardt M. and Negri A. Multitude: War and Democracy in the Age ofEmpire. - New York: The Penguin Press, 2004. - 450 p.

16. Krugman P. The Return of Depression Economics and the Crisis. New York: W. W. Norton; First Edition edition, 2013.- 224 p.

17. Sintschenko V. V. Globale Weltbild der Moderne auf dem Weg zu einem neuen Bewufitsein. Der homo oecologicus universalis («des globalen okologischen Menschen») als gesellschaftlichen und wirtschaftsmodell // Creative Economics and Social Innovations. - 2017. -№1.-7(18).-S.126-140.

18. Wallerstein I. The Essential Wallerstein. - NY: The New Press, 2016. - 471 p.

19. Zinchenko V. Institutional Aspects of Globalization and Regionalization in the Context of the Transformation of Society II Journal ofSocial Sciences and Humanities. -2015. - Vol.l, No.4. - P.415-421.

References

1. Vallerstajn I. Analiz mirovyh sistem і situacija v sovremennom mire. -SPb.: Universitetskaja kniga, 2001. - 416 s.

2. Vallerstajn I. Konec znakomogo mira: Sociologija XXI veka. - M.: Eogos, 2014. - 368 s.

3. Vallerstajn I. Posle liberalizma. - M.: Editorial URSS, 2013. - 256 s.

4. Global'ni modernosti / Za red. Majka Fezerstouna, Skota Lesha і Rolanda Robertsona. -K.: «Nika-Centr», 2008. - 400 s.

5. Zinchenko V. V. Globalizacija і globalistyka. - L'viv: «Novyj Svit-2000», 2014. - 420 s.

6. Zinchenko V. V. Global'nye transformacii sovremennosti. - T.l. Sistemnye global'nye transformacii: monogr. - Saarbrucken: Palmarium Academic Publishing, 2017. - 244 s.

7. Koppel' O. L. Globalizacija // Ukrai'ns'ka dyplomatychna encyklopedija: U 2-h t. / Redkol.: L. V. Gubers'kyj (golova) ta in. - K: Znannja Ukrai'ny, 2004. - Т.1.- 760 s.

8. Luk'janov F. «Amerikanskij mir» zakryvaetsja // Gazeta.ru, 05.05.2016. - Access mode: http://www.gazeta.ru/comments/column/ lukyanov/8213417.shtml - Title screen.

9. Ljudyna і socium u globalizovanomu sviti: monografija / Chaplygin O. K.,Korabl'ovaN. S.,DoroshkevychA. S.,MarkozovaO. O. / za red. prof. Chaplygina О. K.-H.: HNADU, 2012. - 340 s.

10. Bello W. U.S. Foreign Policy? Donald Trump. (How the CIA, bad trade deals, and wanton military intervention caused the social crises

that gave us the Donald) // Foreign Policy In Focus, January 6, 2016. - Access mode: http://fpif.org/ultimate-blowback-u-s-foreign-policy- donald-trump/ - Title screen.

11. Chase-Dunn С. K. Global Formation. Structures of the World- Economy. - Cambridge: Blackwell Publishers, 2015. - 419 p.

12. Engdahl W. A century of war. Anglo-American oil politics and the New World Order. - Wiesbaden: Dinges & Frick, 2011.-356 p.

13. Evans-Pritchard A. Shut Down the Fed (Part II) // Daily Telegraph [Electronic resource]. - Access mode: http://blogs.telegraph. co.uk/finance/ambroseevans-pritchard/100007777/shut-down-the-fed- part--іі/ - Title screen.

14. Feffer J. Making China Great Again. Making China Great Again. If the U.S. and China think they can grow at each other's expense, they're snookering themselves // Foreign Policy In Focus, May 4, 2016. -Access mode: http://fpif.org/making-china-great/-Title screen.

15. Hardt M. and Negri A. Multitude: War and Democracy in the Age ofEmpire. - New York: The Penguin Press, 2004. - 450 p.

16. Krugman P. The Return of Depression Economics and the Crisis. - New York: W. W. Norton; First Edition edition, 2013.- 224 p.

17. Sintschenko V. V. Globale Weltbild der Modeme auf dem Weg zu einem neuen Bewufitsein. Der homo oecologicus universalis («des globalen okologischen Menschen») als gesellschaftlichen und wirtschaftsmodell // Creative Economics and Social Innovations. - 2017. -№1.-7(18).-S.126-140.

18. Wallerstein I. The Essential Wallerstein. - NY: The New Press, 2016. - 471 p.

19. Zinchenko V. Institutional Aspects of Globalization and Regionalization in the Context of the Transformation of Society II Journal ofSocial Sciences and Humanities. -2015. - Vol.l, No.4. - P.415-421.

Размещено на Allbest.ru