Проблема сенсу людського існування в філософській творчості Генрі Девіда Торо

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Проблема сенсу людського існування в філософській творчості Генрі Девіда Торо

Соболєвський Я. А., кандидат філософських наук, асистент кафедри історії філософії

Досліджуються філософські погляди відомого представника американського трансценденталізму ГенріДевіда Торо щодо проблеми сенсу людського існування. Розкриваються особливості інтелектуальної біографії мислителя, основні події та люди, що мали той чи інший вплив на формування філософського світогляду американського письменника. Досліджується філософський експеримент усамітнення, як спроба радикального осмислення ролі та місця людини у світі, на лоні природи, вдалі від цивілізації. Основний вплив на філософські поглядиР.Д. Торо здійснили німецькі ідеалісти, англійські письменники, далекосхідна філософія та ідеї відомого трансцендентального клубу в Америці у XIX cm. Відчуття наперед визначеного життя, сенс якого полягає лише в роботі для підтримання життя, видавався філософу несправедливим. Звичайна людина є чимось на кшталт машини, яка працює і не може дозволити собі бути людиною. Пошук сенсу життя схожий не стільки на отримання відповіді, скільки на вічне запитування.

Ключові слова: американська філософія, американський трансценденталізм, РенріДевід Торо, сенслюдського існування.

Відомий американський письменник натураліст Генрі Девід Торо {Henry David Thoreau, 1817-1862 рр.) був громадським діячем, прихильником аболіціонізму та видатним представником американського трансценденталізму. Він відомий перш за все книгою «Волден, або життя у лісі» («Walden; or, Life in the Woods», 1854 p.), в якій поділився роздумами про просте життя на природі, та завдяки есе «Громадянська непокора» («Civil Disobedience», 1849 р.), у якому підтримав непокору державі, яка веде несправедливу політику. Спадок мислителя сягає понад 20 томів текстів, статей та віршів, у яких переплітаються літературний стиль та філософська аргументація. Його погляди на природу як на місце та мету людського існування пронизані особистим досвідом, поєднанням символічних смислів у поетичній формі зі знанням історії, риторики та філософії. Подорожуючи річками Нової Англії, Г. Д. Торо багато міркував про життя, про цивілізацію, про місце людини в світі. «Цивілізація покращила наші будинки» - зазначає філософ: «але не покращила людей» [8, р. 37]. Його міркування та особистий досвід сформували основу його стилю думки. Вона двошарова, перший шар являє собою опис усамітнення та подорожі природою, це безпосереднє переживання. Та другий шар, який є рефлексивним - це, на перший погляд, контекстуально не пов'язані думки, але вони завжди мають актуальний характер. Підтвердження цьому знаходимо в книзі «Тиждень на річках Конкорд і Мерримак» («A Week on the Concord and Merrimack Rivers», 1849 p.), у якій він описує плавання на човні серед красивої природи: «Люди у човні, які проходили повз нас, пливли серед віддзеркалень дерев, як перо у повітрі, або лист, який м'яко злітає з гілки на воду, не перевертаючись при цьому ... його плин був прекрасним та наочним експериментом філософії природи ... Це нагадало нам, якими справедливими та шляхетними мають бути всі дії людини, і що наше життя може бути так само ж прекрасним, як прекрасні твори мистецтва або природи» [10].

Ральф Волдо Емерсон (Ralph Waldo Emerson, 18031882 рр.) приїхав в Конкорд під час навчання Г. Д. Торо в Гарварді, і дуже скоро мислителі стали друзями. Саме під впливом старшого на чотирнадцять років Р. В. Емерсона він захопився ідеями трансценденталізму, які полягали, по-перше, в критиці сучасної цивілізації, по-друге, ідея повернення до природи в дусі французьких просвітників імпонувала філософу.Існують різні версії, коли відбулася перша зустріч двох відомих філософів. Як зазначає В. Хардінг, навесні 1837 року, через сім місяців після публікації роботи Р. В. Емерсона «Природа» («Nature», 1836 р.), Г. Д. Торо двічі позичав в бібліотеці Гарварду цю книгу. Пізніше він отримав копію першого видання для себе і зберіг її в своїй бібліотеці до кінця своїх днів: «Це була одна з найбільш натхненних (seminal) книг в його житті» [4, р. 60]. На думку В. Хардінга не важливо коли два мислителя вперше зустрілися, або коли дізналися один про одного, важливо, що з 1837 року їхній плідний союз зародився. Почався він з поради Р. В. Емерсона молодому Г. Д. Торо писати щоденник, та зберігати в ньому всі свої думки, а також публікувати свої тексти в щоквартальному періодичному журналі «Діал» («The Dial»). Пізніше Р. В. Емерсон високо оцінив талант свого послідовника: «Прочитавши щоденник Генрі Торо, я оцінив його силу... Читаючи його, я знаходжу схожі ідеї, той самий дух, що і в мені, але він крокує далі і ілюструє чудові образи, які я повинен був описати» [5, р. 522].

Авторству Г. Д. Торо належать чисельні книги, такі як «Тиждень на річках Конкорда і Мерримак» («A Week on the Concord and Merrimack Rivers», 1849 p.), «Янкі в Канаді» («A Yankee in Canada», 1850 p.), «Волден, або Життя у лісі» («Walden, or Life in the Woods», 1854 p.), «Ліси Мена» («The Maine Woods», 1864 p.), «Кейп- Код» («Cape Cod», 1865 p.). Серед есеїв варто згадати «Громадянська непокора» («Civil Disobedience», 1849 р.), «Рабство в Массачусетса («Slavery in Massachusetts», 1854 p.), «На захист капітана Джона Брауна» («A Plea for Captain John Brown», 1859 p.), «Прогулянки» («Walking», p.), «Життя без принципу» («Life Without Principle», p.).

За часів навчання Г. Д. Торо, німецький трансценденталізм ще не викладали в Гарвардському університеті. Філософське тло визначали представники шотландської філософії «здорового глузду», такі як Томас Рід (Thomas Reid, 1710-1796 рр.), Дуглад Стюарт (Dugald Stewart, 1753-1828 рр.) та Томас Браун (Thomas Brown, 17781820 рр.). P. В. Емерсон був номінальним лідером американських трансценденталістів, а Г. Д. Торо був настільки невід'ємною частиною трансценденталізму Нової Англії, що роз'яснення певних нюансів цього руху вкрай важливо для ясного розуміння самого філософа. В кінці XVII століття англійський філософ Джон Лок (John Locke, 1632-1704 рр.) написав фундаментальну роботу «Розвідка про людське розуміння» («An Essay Concerning Human Understanding», 1689 p.), в якій запропонував нову теорію знання. Його теорія про те, що всі знання набуваються безпосередньо через досвід, а сам досвід є від народження tabularasa. Тому істинним єлише те знання, яке може бути доведено почуттям. Раціоналізм XVIII століття розвивавсяна основі цієї теорії, а сам Дж. Лок зробив вагомий вплив на богословських лідерів Нової Англії, так, що багато хто став відмовлятися від пуританської філософії з її тринітарною догмою на користь «більш раціоналістичного» унітаризму, який став популярним за часів Г. Д. Торо. Але разом з тим виникла реакція на теорію Дж. Лока. У XVIII столітті в Німеччині І. Кант (Immanuel Kant, 1724-1804 рр.), Г. Гегель (Georg Wilhelm Friedrich Hegel, 1770-1831 pp.) та інші німецькі філософи почали стверджувати, що, хоча ідеї Дж. Локка були влучними, в людині існують знання, які виходять (transcendere) за межі почуттів. Американська інтерпретація трансценденталізму знайшла в цьому джерело натхнення та, власне, самої назви «трансценденталізм». Це унікальне знання для американських трансценденталістів було голосом Бога всередині людини, його совість, мораллю, внутрішнім світом. Народжуючись не «чистою дошкою», а зі знанням правильного та неправильного, людина має відповідати за свої вчинки, та прислуховуватися до цього внутрішнього голосу. Філософські ідеї німецьких ідеалістів потрапили до Англії завдяки діяльності Семюеля Тейлора Колріджа (Samuel Taylor Coleridge, 1772-1834 рр.) і Томаса Карлайла (Thomas Carlyle, 1795-1881 рр.), поступово поширившись в Новій Англії [4, р. 63]. Окрім німецької класики, значний вплив на формування філософських поглядів Г. Д. Торо здійснили стоїцизм, антична література, буддизм та індуїзм. Загалом філософію трансценденталіста характеризують еклектизм, змішування стилів та ідей. Він сміливо комбінував філософські концепти різних філософських напрямків, плекаючи власну живу філософію. Його філософія розвивала ідею необхідності повернення до дикої природи, яка постає як містичний, ірраціональний досвід. Вона є фундаментальною категорією його онтологічних, релігійних, політичних та інших поглядів.

Варто згадати роботи Микити Покровського «Генрі Торо» 1983 року, та книгу 1985 року «Генрі Торо: Нарис вітчизни» авторства Ельвіри Осипової. В цих дослідженнях представлені факти біографії та авторський аналіз трансценденталізму американського філософа.Відомий дослідник американської філософії М. Покровський, лауреат премії Товариства Генрі Торо (2014), у 1977 році захистив дисертацію на тему «Соціальна філософія Генрі Торо». Його інтерес до ранньої американської філософії сформувався під впливом відомого філософа Юрія Мельвіля (1912-1993 рр.), чия докторська дисертація була присвячена американському прагматизму. Критично аналізуючи та переосмислюючи філософську спадщину американського філософа, дослідник М. Покровський зазначає, що для Г. Д. Торо «...філософське знання має бути позбавлене самодостатнього характеру і наближене до вирішення «людських проблем»» [2, с. 10]. Дослідник підкріплює свої слова відомою цитатою з «Волдена», яка відображає ставлення до філософії самого Г. Д. Торо: «У нас зараз є професори філософії, але філософів немає ... Бути філософом - означає не лише витончено мислити чи заснувати школу; для цього треба так любити мудрість, щоб жити за її велінням - в простоті, незалежності, великодушності та вірі. Це означає вирішувати деякі життєві проблеми не тільки теоретично, але і практично» [8, р. 16]. Зрештою, М. Покровський прагнув подолати певні стереотипи та упередження щодо філософії Г. Д. Торо, а саме - відповісти на питання, чи був Г. Д. Торо філософом, чи виключно письменником американського романтизму? Подібного курсу дотримується й Е. Осипова, яка прагне подолати стереотипи щодо ескапізму та антисоціальної поведінки. Вона зазначає, що: «Аналіз філософських поглядів письменника [Г. Д. Торо] та їх художнього заломлення допомагає побачити в ньому людину, яка присвятила життя пошуку істини у найвищому сенсі, філософа, який прагнув побачити невидиме в видимому, ідеальне в реальному, вічне в минущому. Трансценденталізм Торо пояснює і його любов до природи, і пристрасність громадянського протесту, й «тиху війну» з державою» [1, с. 4]. Долаючи ці стереотипи, варто переосмислити теоретичні філософські погляди Г. Д. Торо щодо сенсу людського існування крізь призму практики усамітнення.

Зміст книги Г. Д. Торо «Волден, або життя у лісі» складається з різноманітних глав, присвячених переважно досвіду усамітнення трансценденталіста в дикій природі та розмислам, які народжувалися в його голові, поки він налагоджував своє одиноке господарство. Розчарування цивілізацією та суспільством розпочалося з того, що філософ всюди бачив муки співвітчизників, які він поетично виміряв як такі, що важче за випробовування Геракла. Життя людини того часу напряму залежало від землі, яку вона обробляла, і коло сезонів засівання та врожаю не розмикалося. Відчуття наперед визначеного життя, сенс якого полягав у роботі задля підтримання життя видавався філософові кричуще несправедливим: «Для чого потрібно їм рити собі могили, щойно народившись?» [8, р. 5]. Пересічна людина є чимось на кшталт машини, яка працює та не може дозволити собі бути людиною. Помилково вважається, що суспільна думка важливіша за індивідуальну, філософ каже, що ми самі себе заковуємо у кайдани. Окрім метафоричного рабства, Г. Д. Торо засуджував і абсолютно реальне рабство, як на півночі, так і на півдні. Міста і села, все сповнене відчаю, та навіть дозвілля, яким би радісним воно не видавалось, по суті є таким самим відчаєм. Усвідомлюючи неможливість відповісти на питання про сенс людського існування, бо навіть наймудріші старці, як зазначає автор, не знають відповіді, Г. Д. Торо не полишає ентузіазму пошуків. Він вважає, що на відміну від попередніх поколінь, його покоління може спробувати проникнути розумом в суть самого життя: «Я думаю, що ми можемо беззаперечно довіряти [життю - Я. С.] набагато більше, ніж ми це робимо. Ми могли б менше турбуватися про себе хоча б на стільки, наскільки ми турбуємося про інших. Природа пристосована до нашої слабкості не менше, ніж до нашої сили» [8, р. 12]. Спираючись на мудрість Конфуція, американський філософ підкреслює глибину власного незнання істинного знання, що закликає його до пошуків. «Непогано було б серед зовнішнього оточення цивілізації пожити простим життям, яким живуть на необжитих землях, хоча б для того, щоб дізнатися, якими є первинні життєві потреби і як люди їх задовільнять ... Бо століття прогресу внесли дуже багато в основні закони людського існування...» [8, р. 12]. У пошуках справжнього знання, справжніх цінностей, він аналізує первинні потреби людини (necessary of life), якими є їжа, прихисток, одяг та паливо, все для того, щоб підтримувати тепло та життя наших тіл. Що стосується розкоші, то філософ нагадує, що мудреці завжди жили без неї: «Ніхто не був такий бідний земними благами і так багатий духовно, як стародавні філософи Китаю, Індії, Персії та Греції» [8, р. 15]. Задовільни первинні потреби та відмовившись від розкоші людина може «відважитися жити». На життя людини впливає суспільна думка безособового хтось. З історії про те, як Г. Д. Торо купував собі одяг, а йому продавець наголосив, що «ніхто такого не носить», використовуючи слово «Вони» (they) по відношенню до більшості. Замислюючись над питанням про семантику слова «Вони», філософ приходить до висновку, про те, що це аж ніяк не авторитет. У даному випадку «Вони» (they), семантично схожі з поняттям німецького філософа М. ГайдеТера Das Маи,безособовий анонімний світ. Буття людини, окрім «Вони» доповнюють речі, цінність яких не може вимірюватися грошима, але роботою, яку витрачає людина на їх виготовлення. Людські будинки сповнені непотрібними речами, робить висновок філософ, «люди стали знаряддями своїх знарядь».

Відповіддю на головне питання про сенс людського існування Г. Д. Торо слугують слова самого філософа: «Я пішов в ліс тому, що хотів жити розумно, мати справу лише з найважливішими фактами життя і спробувати чогось у нього навчитися, щоб не виявилося перед смертю, що я зовсім не жив... Я хотів зануритися в саму суть життя і дістатися до його серцевини, хотів жити зі спартанської простотою, прибравши з життя все, що не є справжнім життям ... звести його до найпростіших форм, і якщо воно виявиться незначним, - ну що ж, тоді осягнути всюйого нікчемність і сповістити про це світу; а якщо воно виявиться гідним високого сенсу, то пізнати це на власному досвіді і правдиво розповісти про це в наступному моєму творі» [8, р. 100-101]. У даній цитаті проявляється вся суть поглядів філософа та сенс його філософського експерименту. На його думку, більшість людей коливаються в своїй думці про життя, не знаючи, чи вважати його даром Всевишнього, чи прокляттям, і дещо поспішно роблять висновок про те, що є головною метою життя на землі. Його девіз звучить як «Простота! Простота! Простота!», що означає жити просто, не поспішаючи, адже немає куди спішити. Жити сьогоднішнім днем, що є миттю між минулим та майбутнім.

Список використаних джерел

Осипова Э. Ф. Генри Торо: Очерк творчества. - Л.: Издательство ЛГУ, 1985. - 129 с. // Osipova Je. F. Genri Toro: Ocherk tvorchestva. -L.: Izdatel'stvo LGU, 1985. - 129 s. Покровский H. E. Генри Торо. - M.: Мысль, 1983. - 188 с. // Pokrovskij Н. Е. Genri Того. -М.: MysL, 1983. - 188 s.

Торо Г. Д. Уолден, или Жизнь в лесу/Пер. 3. Е. Александровой; изд. подгот. 3. Е. Александрова, А. И. Старцев, А. А. Елистратова; отв. ред. А. А. Елистратова. - М.: Издательство Академии наук СССР, 1962. - 240 с. // Того G. D. Uolden, ili Zhizn' v lesu / Per. Z. E. Aleksandrovoj; izd. podgot. Z. E. Aleksandrova, A. I. Starcev, A. A. Elistratova; otv. red. A. A. Elistratova. - M.: Izdatel'stvo Akademii naukSSSR, 1962.-240s.

Journals of Ralph Waldo Emerson, with annotations. Ed. by Edward Waldo Emerson, and Waldo Emerson Forbes. - Boston, New York: Houghton Mifflin, 1913. -- 581 p.

Meltzer H. David Thoreau. - Minneapolis: Twenty-First Century Books, 2006. - 160 p.

Sobolievskyi Y. A. Soviet and Ukrainian studies of American philosophy: translation of philosophical texts. Future Human Image. - Kyiv: ISPC, 2018. - Vol.9. -P.100-106.

The writings of Henry David Thoreau in twenty volumes. - Boston and New York: Houghton Mifflin and Company, 1906. - Vol.2. -431p.

Thoreau H. D. / Encyclopedia Britannica. - URL: https://www. britannica.com/biography/Henry-David-Thoreau (viewed on June 29, 2018). - Title from the screen.

Thoreau H. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers. The Maine Woods. - URL: http://www.gutenberg.org/files/4232/4232- h/4232-h.htm (viewed on June 29, 2018). - Title from the screen.

Размещено на Allbest.ru