Розвиток інженерної діяльності в сучасних умовах в контексті наукового дискурсу

Проблеми філософського смислу інженерної діяльності у історичному контексті та її здійснення на сучасному етапі розвитку людського суспільства досліджувалися багатьма вченими і філософами техніки, як у нашій країні, так і за її межами. Безперечно, що специфіка інженерної Швець Є.Я., 2014 діяльності представлена у роботах В. Горохова, В. Кайдалова, О. Криштанівської, І. Мартинюка, В.Розіна, А. Хунінга, Е. Шаповалова та ін. Пріоритетну роль в осмисленні сучасної техніки та інженерної діяльності відводять аналізу зменшення негативного впливу на розвиток людини та оточуюче середовище. Дослідження екологічної безпеки, методики екологічності при застосуванні техніки освітлені у роботах В. Вернадського, Р. Баландіна, В. Горохова, В. Данілова-Данільяна, Б. Флейшмана та ін. У контексті підвищення якості результатів інженерної діяльності активна роль відводиться аналізу творчого потенціалу сучасного інженера. Поряд з цим, пріоритетною межею сучасного філософського аналізу інженерної діяльності виступає її взаємодія з новими інформаційними технологіями з точки зору полегшення здійснення виробничої діяльності, підвищення якості її результатів, управління виробництвом, застосування автоматизованих систем управління і систем автоматизованого проектування.

У контексті філософії техніки велика увага приділялася інтеграції технічних, природничих та гуманітарних наук та гуманізації інженерної діяльності та інженерної освіти. У цьому зв'язку слід виділити роботи П. Фейерабенда, Ж. Еллюля, К. Ясперса, X. Ортеги-і-Гассета [95, 96]. Помітний вклад в філософський аналіз техніки та інженерної діяльності внесли німецькі вчені, інженери і філософи, зокрема Союз німецьких інженерів (СНІ) та його представників різних років: Е. Каппа, Ф. Дессауера, К. Тухеля, В. Хельберга, С. Мозера, Х.Ленка, А. Хунінга. Г. Банзе, Г. Бехманна, X. Ланге, Х. Хаасіса, Т. Куна, К. Мітчема, Л. Мемфорда, О. Тоффлера, А. Хуннінга.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Проблемна ситуація

В контексті наукового дискурсу еволюція інженерної діяльності - це безперервний процес взаємодії та удосконалення емпіричних та теоретичних методів управління науково-технічними досягненнями для забезпечення потреб людини і суспільства. Сучасний інженер - це комплексний технічний спеціаліст, який творчо вирішує фундаментальні і прикладні професійні задачі щодо управління та оптимізації виробництва у всіх його сферах. Особистісну основу діяльності сучасного інженера на підприємстві утворюють його технічні та технологічні ідеї, призначені для зростання культури праці виробничого колективу, якості і конкурентоспроможності його продукції. Це досягається за рахунок відповідних загальнолюдських і державних задач, що істотно зумовлює кожний тип сучасної інженерної професії і характеризує висхідний смисл цієї діяльності [3]. Сучасна інженерна діяльність представляє собою результат історичного формування її структурних компонентів - рівнів (теоретичного і практичного), типів (науково-теоретичної, інноваційної та виробничої інженерної діяльності) і форм (наукової, конструкторської, транспортної, будівельної)та ін. Саме тому діяльність здійснюється як особистісне розуміння і упровадження досягнень природничих, технічних і гуманітарних наук, наукового світогляду та основ наукового управління виробництвом. Є три основи цієї діяльності:

1) філософське - принципи системності і гуманізму;

2) професійне - всі інноваційні ідеї сучасного інженера;

3) особистісні алгоритми і детермінанти. Всі ці складові компоненти характеризують суть, міру свободи і стиль діяльності сучасного інженера всіх перспективних задач виробництва. У той же час у розвитку сучасної інженерної діяльності слід виділити три алгоритми, тобто три граничних основи:

1) всезагальний алгоритм, що забезпечує узагальнене філософське розуміння сучасної інженерної діяльності;

2) інваріантний алгоритм, зорієнтований на різноманітні підходи до здійснення виробничої діяльності і складається з різнопорядкових модусів, що якісно впливають на інженерний процес та його результати;

3) особистісний алгоритм, що представляє собою сукупність соціально-інтелектуальних якостей, що стратегічно впливають на трудовий колектив та його управління на сучасному промисловому виробництві.

На їх основі інженерна діяльність інтегрує всі стадії виробничого процесу, починаючи з управління в цілому, до кожного циклу технічних операцій. виробничий матеріальний духовний інженерний діяльність

Розвиток інженерної діяльності в сучасних умовах в контексті наукового дискурсу включає аналіз комплексу детермінантів сучасної інженерної діяльності, тобто всю багатоманітність наукових, технічних, технологічних досягнень, а також стан виробництва, на якому працює інженер. До нього відносяться: технічне оснащення виробництва , рівень кваліфікації його працівників, конкурентоспроможність підприємства, духовні детермінанти інженерної діяльності.

Матеріальними детермінантами сучасної інженерної діяльності являються: задачі виробництва з якості продукції, комфортність праці, форми застосування взаємодії технічних, природничих і гуманітарних наук у вирішенні проблем виробництва і суспільства. Духовними детермінантами сучасної інженерної діяльності являються науково-інженерна картина світу, стиль інженерної діяльності з врахуванням специфіки виробництва і творчий потенціал трудового колективу. Як засвідчує аналіз, інноваційні функції сучасної інженерної діяльності - це форми її перспективного впливу на вирішення виробничих задач.

До цих функцій відносяться: організаційна, експертна, комунікативна, комплекси інформаційно-регулятивних та екологічних функцій сучасної інженерної діяльності. Всі вони характеризуються інтеграцією сучасних досягнень технічних, природничих та гуманітарних наук, якісно впливають на всі аспекти функціонування будь-якого виробництва, трудові цінності, соціально-психологічний клімат виробничого колективу, культуру праці і передбачають конкретність та ефективність результатів сучасної інженерної діяльності.

В наше ХХІ століття, насичене технічними відкриттями, масштабними виробництвами, дослідженнями і розробками високотехнологічних засобів, що полегшують людське існування, екологічні функції сучасної інженерної діяльності висуваються на передній план інженерної діяльності. Їх коректне здійснення сприяє якісному проведенню будь-якого процесу на виробничому підприємстві. Вони являються регулятором системи «людина-оточуюче середовище» в контексті сучасного виробництва і забезпечують цілісності екологічної обстановки при будь-якій діяльності. Інженерна екологія як освітня дисципліна у технічних ВНЗ покликана забезпечувати якісну підготовку майбутніх інженерів в контексті своєї проблематики і здійснювати безпосередній вплив гуманізації інженерної освіти в стінах навчального закладу. На нашу думку, необхідна якісна трансформація інженерної екології з прикладної науки в фундаментальну. Це являється проривом в інтеграції сучасних технічних, природничих і гуманітарних наук і здійснює істотний позитивний вплив на процвітання людської цивілізації у рамках здійснення будь-якої виробничої діяльності.

Проведення дослідження засвідчило, що буття і функції сучасної інженерної діяльності набувають ключового значення для вирішення практичних виробничих задач у сучасному суспільстві. Для сучасного розвитку України ці положення мають перспективне значення тому, що всебічне відродження і розвиток промислового виробництва в Україні ще тільки почалося. На нашу думку, авторське визначення інженера та основ його діяльності, результати аналізу еволюції буття інженерної діяльності, її алгоритмів, детермінантів та інноваційних функцій мають безпосереднє теоретичне і практичне значення для вирішення сучасних комплексних інженерних задач для оптимізації управління виробництвом. В той час необхідно відмітити, що у сучасному суспільстві продовжують диференціюватися професійні форми і типи інженерної діяльності, алгоритми сучасної інженерної діяльності. Останні являють собою систему істотних компонентів, об'єднаних структурно задачами, формами, функціями, атрибутами та іншими характеристиками. Ми виділяємо три таких алгоритми: 1) всезагальний; 2) інваріантний; 3) особистісний.

Комплекс детермінантів сучасної інженерної діяльності нами пояснюється як інтегральна характеристика її сутнісних засад. Цей комплекс ми розділяємо на два рівня: 1) матеріальні; 2) духовні детермінанти інженерної діяльності.

До універсальних матеріальних детермінантів ми відносимо:

1) задачі виробництва з якості продукції, комфортності праці, конкурентоспроможності;

2) взаємодія технічних природничих і соціально-гуманітарних наук у вирішенні проблем модернізації виробництва для прогресу суспільства.

Під духовними детермінантами сучасної інженерної діяльності слід розуміти:

1) стиль інженерної діяльності і мислення інженерної діяльності і мислення інженера з врахуванням специфіки виробництва;

2) творчий потенціал трудового колективу.

Аналіз інженерної діяльності потребує врахування двох концепцій техніки:

1) інструменталістської;

2) соціально-детерміністської

Розкриття їх діалектики передбачає застосування системного та діяльнісного підходів, так як це дозволяє зрозуміти соціокультурний аспект, у якому техніка і технології розглядаються у заявку з буттям, потребами і цінностями суспільства. Проте слід також враховувати діалектичний взаємозв'язок цілі, засобів, результату, що дозволяє передбачити перспективи і наслідки створюваних нових технічних об'єктів. Тут на передній план висуваються питання гуманізації техніки і технології, які не приносили б шкоди людству і природі. У цьому зв'язку особливо зростає роль світоглядних та аксіологічних аспектів. Інженерна діяльність у процесі своєї еволюції залежала і залежить від багатьох соціальних факторів (економічних, політичних, правових, моральних, духовних, ціннісних, світоглядних), які розглядаються у сукупності з буттям, діяльністю, цінностями суспільства.

У процесі інформатизації починають формуватися нетрадиційні види інженерної діяльності (системотехнічна, соціотехнічне, інженерно-психологічна, проектування), що зумовлено об'єктивними потребами та змінами структури інженерної діяльності, розширенням об'єму знань, що використовуються інженером. Все це висуває інженерну діяльність на якісно новий щабель, перетворюючи відповідальність інженера за окремі технологічні операції, за технологічний процес в цілому з обов'язковим врахуванням людського фактору. Адже коли вплив інженерної діяльності Швець Є.Я., 2014 стає глобальним, її рішення перестають бути вузько професійною справою, а предметом всезагального обговорення.

Як свідчить практика, останнім часом все більше розвиваються автоматизовані інтегральні комплекси як сукупність синхронно інтегрованих функціонуючих виробничих підсистем - управлінських, проектно-конструкторських, технологічних, як упроваджуються у виробництво. Тому й нова освіта згідно зі своїми виробничими і соціально-технологічними характеристиками не повинна зводитися до окремо взятих виробництв, а представляти собою якісно іншу цілісність, яка набуває системних якостей. В епоху цивілізаційної кризи постає питання про нові джерела енергії, крім активно не відновлюваних нафти та газу, та загрозливих - атомної енергії. У першу чергу вибір упав на перевірені засоби - сили природи: це і вітряки, що виробляють електрику, і уловлювачі блискавок.

У рамках артикульованої концепції інженерна діяльність осмислюється як соціокультурний феномен, що включає аналіз її природи і специфіки, атрибутів інженерної діяльності та носіїв (суб'єктів) цієї професії як на стадії формування спеціалістів у цій сфері професійних знань, так і груп інженерів, включаючи місце інженерної діяльності в структурі суспільства. У предметне поле соціально-ціннісної концепції пропонується включити проблеми, пов'язані з ризиками, оцінками, експертизою, управлінням та організацією. Тому в сучасних умовах необхідно активно розвивати інтеграційні процеси у сфері освіти, науки і виробництва, які являються найважливішими факторами розвитку економіки і соціальної сфери країни, необхідно розвивати інтеграцію фундаментальної та цільової практико-орієнтованої підготовки спеціалістів у ВНЗ.