Моделювання інформаційно-комунікативного процесу складних соціальних систем

Мета статті - сформувати теоретичні підстави моделювання інформаційно-комунікативного процесу складних соціальних систем, що має велике значення для рефлексії зворотних зв'язків єдиного соціального організму. комунікативний соціальний рефлексія

Дана мета реалізується в наступних задачах:

Обговорення проблеми. Якщо розуміти інформаційну аналітику та її субстрат (інформацію) як виробництво нового знання на основі переробки інформації з метою оптимізації прийняття рішень, то можна стверджувати, що в умовах сучасного розвитку комунікаційних каналів в усіх вузлах інформаційної інфраструктури складної соціальної системи концентруються, переробляються великі інформаційні потоки з метою прийняття соціально значущих управлінських рішень, в основі яких лежить та чи інша модель інформаційно-комунікативного процесу. Інформаційно-допоміжна природа інформаційної аналітики, що споріднює останню з іншими видами інформаційно-інфраструктурних, інформаційно-допоміжних служб, традиційно упорядковуючих інформаційні потоки, оптимізує і направляє інформаційні потоки, що забезпечують збереження накопичених інформаційних ресурсів, дозволяє виконати базову функцію щодо перетворення інформації: інформаційного згортання, консолідації великих інформаційних масивів у вигляді баз даних і банків та їх структурного упорядкування. Таким чином, активно оперуючи з інформаційними продуктами та послугами, інформаційна аналітика дозволяє виконати перш за все задачу якісно-змістовного перетворення інформації, функціонально пересікаючись у цьому плані з науковою (виробництво нового знання) та управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю.

Інформаційна аналітика, спираючись на герменевтичні методи, тобто у широкому смислі - на інтерпретацію текстів, якщо останні трактувати універсально-інформаціологічно як документи, тексти, дані, повідомлення, а також на основі інитерпретації існуючих теорій, описів фактів, засобами інформаційного моделювання реальності, покликана виявити об'єктивні закономірності і тенденції, що означають певні рушійні сили чи механізми, тобто причинно-наслідкові зв'язки. Таким чином, створюється нове знання, яке може стати інформацією і в подальшому, через посередництво інформаційно-комунікативних каналів скаладних соціальних систем, буде принесено новому споживачу. Але, перш ніж це відбудеться, повинна стати зрозумілою просторова організація інформації. Адже вона поряд з закономірностями просторової побудови інформаційно-комунікаційних систем є об'єктом вивчення інформаціології - загальнонаукового, теоретичного напрямку у сучасному уявленні репрезентації таких визначень, як функції, процес як організаційне середовище, інформація як стан процесу. Такий перехід передбачає як мінімум інформаціологічну компетентність, яка визначає розвиток модельованого процесу отримання і розповсюдження інформації, адекватної умовам інформаційно-комунікативної реальності. Найважливішою складовою інформаціологічної компетентності у свою чергу є інформаціологічно-комунікативна компетентність, яку можна розглядати як комплекс вмінь самостійно шукати, відбирати потрібну інформацію, аналізувати, організовувати, представляти, передавати її, моделювати і проектувати об'єкти і процеси, реалізовувати проекти, у тому числі у сфері людської діяльності.

Разом з тим, інформаціологічна компетентність представляє собою більш глибоке поняття, що відображає утвердження багатовимірного поняття інформації у статусі категорії поряд з матерією, енергією, простором і часом і проявляється у вигляді індивідуальної інформаційної картини світу у вигляді інтегративного образу інформаційно-комунікативної реальності як засобу інтелектуального створення світу. Інформаційно- комунікативні технології і, зокрема, глобальна мережа Інтернет, будучи невід'ємним атрибутом взаємодії як на неофіційному (побутовому), так і на офіційному рівнях, примушують переосмислювати підходи до моделювання процесу як інформаційного, так і комунікативного з врахуванням появи і стійкого функціонування віртуального простору. Тому при вивченні інформаційного середовища, інформаційних процесів, інформаційного поля, ускладненого проникненням віртуальних потоків, а також форумвання інформаційного простору важливо дотримуватися принципу єдності парадигм - «ньютонівської», синергетичної, рефлексивної, соціального психоаналізу,герменевтичної,феноменологічної,дискурсивної, лінгвістичної, психолінгвістичної тощо.

Здійснення комунікацій у складних соціальних системах - це процес, необхідний для будь-якої управлінської дії, тому важливим є моделювання інформаційного процесу. Правда, робота у цьому напрямку зустрічається з певними об'єктивними труднощами, тому що інформаційно-комунікативна система, будучи штучно сформованною, з однієї сторони, не завжди здатна адекватно передати сигнал по каналу зв'язку від джерела до споживача і гарантувати точне дешифрування (декодування), щоб отримувач мав то тож нє уявлення про висхідний об'єкт. Для вирішення цієї заачі, як відмічає В.Д.Могилевський, необхідно застосувати як екстенсіональний, так і інтенсіональний підхід, технологію інтерпретації прийнятого повідомлення, а також фіксовані характеристики інформації (семантичну, семіотичну, аксіологічну), хоча і застосування всіх цих підходів не гарантує успіх побудови системи. Крім формування тезаурусу, при моделюванні інформаційних процесів, розробці і здійсненні інформаційних технологій, важливо враховувати і поняття «національного коду» (В.Д.Попов). При моделюванні інформаційного процесу, який не може розвиватися відокремлено від комунікцаійного, принципи моделювання якого були розглянуті В.Д.Могилевським про прогнозовану руйнацію структури у випадку розриву інформаційних каналів чи їх перезавантаження, використання недостатньо достовірної інформації чи дезінформації. Отже, при моделюванні інформаційно-комунікативного процесу, тобто «організації інформаційного обміну між елементами системи», важливо підкреслити циркулювання і передачу інформації через посередництво адекватного виду каналу типу сигналу. За умов теперішнього рівня розвитку можливості реалізації цієї задачі є безмежними.

Таким чином, інформація як передача і циркуляція всієї багатоманітності інформаційного простору людини лежить в основі нового інформаціологічного світогляду, що утверджує у свідомості людини нову єдину інформаціологічну картину світу як інтегративний образ інформаційно-комунікативної реальності - системи масової свідомості і психіки, щоб породжує систему більш високого порядку - інформаційні процеси. Його важливою особливістю на початку ХХІ століття є формування єдиного світового інформаційного процесу на основі мережі Інтернет, проникнення процесів інформатизації, глобалізації і віртуалізації у всі сфери економіки, створення міжнародного ринку інформації та управління. Такі фактори оточуючого нас світу не можуть не відобразитися на формуванні інформаціологічної компетенції, що вміщає у себе інформаційні поля різної міри складності, які у свою чергу можуть бути об'єднані в інформаційно-комунікативні процеси сформовані на основі відомих науково-методичних та організаційно-управлінських досягнень. Інформаційна парадигма, яка прийшла у сферу комунікацій з точних, природничих і прикладних наук у сполученні з іншими підходами (наприклад, синергетичними) дає можливість створювати моделі сучасного суспільства з його найскладнішими комунікаційними процесами. Проведений аналіз засвідчив, що створювати загальну «матрицю» всіх можливих підходів до вивчення інформаційно-комунікативного процесу складаних соціальних систем практично неможливо. «Матриця» може бути тільки багатовимірною і здатною дефрагментуватися, перебудовуватися у залежності від темпів, рівнів і якості «прирощеного» знання про комунікації, людську свідомість і світ.

Моделювання інформаційно-комунікативного процесу повинно враховувати, що фундаменталізація технологій моніторингу та аналітики потребує оперативності, багатофакторного охоплення реальності, необхідні для ефективного управління, передбачає скорочення проміжних рівнів моделювання систем, які управляються в інформаційних потоках, створення нових технічних засобів, що забезпечують пряме включення соціальної сфери в систему моніторингу. Дані заходи можуть стати вузлами майбутньої глобальної інформаційної інфраструктури соціального регулювання, яка буде виконувати в інформаційному суспільстві функції соціального гомеостату, що забезпечує стійкий розвиток суспільства, оперативно діагностувати відхилення, негативні ситуації в управління складними соціальними системами в умовах стохастичності.

Саме ці функції є надзвичайно важливими для нового інформаційного режиму поряд з інтелектуалізацією інформаційного процесу, реалізація якого передбачає синтез управлінських та інформаційно-аналітичних технологій, які в подальшому можуть видозмінити характер і спосіб реалізації владних функцій, роль традиційних інститутів державної влади, демократичних процедур, в значній мірі підмінивши їх віртуальними соціальними технологіями. Подібна тенденція прослідковується і в наші дні, коли стали реальністю електронні вибори, інтерактивні опитування суспільної думки, моніторинг соціальних проектів, електронне спілкування через сайти Інтернету, що свідчить про активне використання членами соціуму засобів комунікації.

Кількісна і якісна еволюція існуючих тенденцій у сфері виробництва інформації і комунікативного обміну неминуче приводить до формування: 1) цілісного умовно-замкнутого циклу управління б соціальна система (об'єкт управління), проникнута висхідними датчиками комп'ютерного моніторингу; 2) телекомунікаційні канали - власне центри ситуаційного аналізу ( регістрації даних, які поступають, їх багатоаспектна обробка; 3) візуалізація виявлених в інформаційному масиві закономірностей; 4) інтерпретація цих даних за допомогою експертно-аналітичних технологій та природного інтелекту; 5) трансляція управлінських імпульсів (зворотний зв'язок) до управляючої соціальної системи; б) потім новий цикл моніторингу ( з врахуванням управлінських впливів). Екстраполюючи параметри і темпи прогресу у сфері комп'ютерних і телекомунікаційних технологій і техніки і всезростаючу віртуалізацію всіх сфер людської діяльності слід визначити інформаційну аналітику та інформаційний моніторинг як перспективні технології управління інформаційно-комунікаційним процесом складних соціальних систем у ХХІ столітті.

У нашому дослідженні розвиток інформаційно-комунікативного процесу складних соціальних систем пов'язаний з поняттями «модель» і «моделювання». Практика моделювання інформаційно-комунікативних процесів складних соціальних систем отримала свій розвиток у зв'язку зі становленням інформації як такої. Один з наочних фактів інформаційної природи проявляється при аналізі понять комунікації, більшість з яких визначає комунікацію як передачу інформації, інформаційний обмін, інформаційний акт, інформаційний вплив, та інші операції, які мають справу з виробництвом інформації. В основі аналогічних висловлювань лежить той факт, що практика комунікативного моделювання зародилася з появою нових технічних засобів і перші моделі комунікації створювалися як комунікативні, тобто як такі, що демонструють механізм передачі інформації у просторі. Пізніше у практиці моделювання став відображатися комунікативний аспект, а комунікація стала виявлятися не тільки як механічна передача повідомлення, а, перш за все, обмін смислами. Як свідчить практика, у прикладному значенні моделювання дозволяє: стандартизувати інформаційно-комунікативні процеси, забезпечивши собі тим самим оперативні інформаційні зв'язки; організувати інформаційний обмін як по вертикалі, так і по горизонталі; створити структуру(систему) управління інформаційно-комунікативним процесом. Це сьогодні вкрай важливо, тому що у світі існують інформаційні потоки і процеси, які є багатошаровими, територіально різноманітними, як такі, що не мають кордонів з властивими ознаками інформаційної цивілізації.

Для складних соціальних систем стають питання моделювання інформаційно-комунікативних процесів в умовах стохастичності і доступу до використання мережевих структур та телекомунікаційних систем, що дозволить подолати специфічні особливості сучасної комунікативної ситуації і комунікативних процесів, що створюються під впливом певних умов. Тому тільки адаптація до науково-технічного прогресу дозволяє подолати специфічні особливості сучасної комунікативної ситуації і комунікативних процесів, що формуються під впливом певних умов інформаційного суспільства та переходу його до «суспільства знань», що відбувається у високорозвинутих країнах світу. У противному випадку мова про побудову єдиного інформаційно-комунікативного процесу зводиться до обговорення глибоких суперечностей та викликаних ними змін у комунікативній сфері сучасної соціальної реальності, що зіткнулася із зростаючими тенденціями глобалізації. Безперечно, що модель абстрактного інформаційно-комунікативного процесу як спрощений і навіть формалізований варіант включає в себе найбільш значимі характеристики, що викликають інтерес. Інформаційно-комунікативні технології займають сьогодні центральне місце в обновленні і реструктуризації всіх видів діяльності особливо в інформаційному суспільстві, що базується на особливостях комунікативних стратегій. Практика свідчить, що з впровадженням нових інформаційних технологій відбувається формування нової структури суспільства, а саме мережевої. М.Кастельс вважає, що саме мережі складають нову соціальну морфологію сучасних суспільств, а розповсюдження мережевої логіки у значній мірі впливає на протікання всіх процесів, пов'язаних з виробництвом, культурою, владою, електронним урядом і навіть повсякденним життям, що привело до появи терміну «інформаційний режим».

Сутність поняття «інформаційний режим» приводить до якісно нового рівня інтелектуалізації інформаційно-комунікативного процесу(ноосфери), необхідного для вироблення управлінських рішень для формування суспільства стійкого розвитку, підвищення міри його ноосферності. Мета інтелектуалізації суть створення системи такого виробництва і передачі на входи управлінських блоків соціуму смислозмістовної інформації, що максимально відповідає задачі формування і прийняттю управлінських рішень ноосферного виміру. Інтелектуалізація інформаційно-комунікативного процесу складних соціальних систем в умовах стохастичності здійснюється при наступних умовах:1) оптимальній

структуризації світового інформаційного процесу за рахунок упорядкування глобальної інформаційної структури; 2) інтеграції і структуризації світових інформаційних ресурсів; 3) власне інтелектуалізації інформаційних потоків та процедур переробки інформації. На всіх точках пересічення інформації інформаційних потоків повинні бути створені вузли інтелектуальної переробки інформації, що формують інтелектуалізовано середовище, що потребує створення відповідної інфраструктури інформаційно-комунікативного процесу. Прототипом інфраструктури інформаційно-комунікативного процесу складних соціальних систем слід вважати центри ситуаційного аналізу (ЦСА), тобто служби, що сполучають своїй діяльності інформаційний моніторинг природних, техногенних процесів складних соціальних систем, що забезпечують поточний контроль за динамікою соціальної сфери (спостереження за замінами тих чи інших параметрів, виявлення їх відхилень від штатних ситуацій, прогнозування і моделювання їх розвитку), інформаційний аналіз виявлених у процесі проведення моніторингу закономірностей, розробка сценаріїв управління критичними проблемними ситуаціями у сфері управління.

В умовах все зростаючих темпів інформатизації суспільства велику роль відіграє семіосфера інформаційно-комунікативного процесу, яка націлена на підвищення культури його протікання, тому, на нашу думку, моделювання інформаційно-комунікативного процесу складних соціальних систем без врахування у ньому знаку та його ролі у цих процесах, буде некоректним, так як в основі будь-якої комунікації лежать знакові процеси. Тому в цьому випадку може допомогти семіотика як комплекс теорій, які вивчають властивості знакових систем - від найпростіших до формалізованих мов математичної лінгвістики і логіки. Семіотичні процеси як знакові системи пов'язані з трьома семітичними традиціями в науці - Ч.Пірса, Ф.де Соссюра, Г.Фреге. Дослідження цих авторів засвідчили становлення семіотики як науки, і якій виокремлюють: 1) синтактика, тобто знакові системи, що досліджуються структурно з точки зору їх синтезу); 2) семантику, яка досліджує смисл і значення конструкцій формалізованої мови; 3) прагматику, яка розглядає відношення споживача знакової системи до самої системи. Вищеперераховані категорії семіозису визначили кількість і характер знакових каналів трансляції інформації у структурі інформативно-комунікативного процесу. В умовах все зростаючої інформатизації прогресу аналіз саме семіосфери дозволяє достатньо об'єктивно оцінювати стан інформаційно-комунікативного процесу як системи.

Саме тому інформаційно-комунікативне моделювання складних соціальних систем являється результатом упровадження інформаційних технологій в управлінську діяльність і тому потребує удосконалення інформаційно-знакової динаміки в її синхронічному і діахронічному аспектах, залучення до інформаційно-комунікативного процесу семіотичного, синтаксичного та прагматичного вимірів семіозису, розпізнавання об'єктивного і суб'єктивного смислу інформації. Не володіючи функціональними властивостями складних соціальних систем, неможливо реалізувати інформаційну взаємодію всіх елементів, втілити у них інформаційність, яка сполучає у себе як методи втілення інформаційної сутності сигналів, так і способи кодування повідомлень, що передаються. Крім того, слід враховувати і широту розповсюдження інформаційних продуктів та послуг. Викликає тривогу і те, що істотною проблемою в інформаційно-комунікативному процесі складних соціальних систем та підвищенні ефективності функціонування складних соціальних систем в умовах стохастичності необхідно подолання комунікативної ентропії.

Сучасний інформаційно-комунікативний процес є нестабільним, плинним феноменом, який зводиться до наступного: 1) в цьому процесі співіснують звернені один до одного суб'єкти і об'єкти в контексті їх процесуальності, динаміки, незавершеності; 2) управлінські кадри не в змозі пояснити причинно-наслідкові зав'язки інформаційно-комунікативного процесу як такого; 3) комунікаційні шуми та комунікаційна ентропія впливають на «аудіовізуальний ландшафт» складної соціальної системи. В ідеалі він є складним, включає і державні інституції, і суспільний сектор, і локальний та регіональний компоненти, які розвиваються в умовах глобального інформаційного суспільства.

Саме інформаційно-комунікативні структури складної соціальної системи відіграють універсально-інтегруючу роль в об'єктивному розширенні та ускладненні соціального простору, виявленні властивостей багаторівневості, нелінійності, неоднорідності. Інформаційно-комунікативні структури складної соціальної системи володіють комплексом інваріантних характеристик, сполучення яких може як послабляти, так і підсилювати ціннісну домінанту і гуманістичний зміст сучасних комунікативних форм і засобів. Розвиток та удосконалення інформаційно-комунікативних структур у системі взаємодії можливо лише за підвищення комунікативної культури учасників процесу управління інформацією і комунікацією. У процесі моделювання інформаційно-комунікативного процесу складних соціальних систем повинен бути включеним дискурс суб'єктів у відкритій системі, що розвивається.

Як засвідчив аналіз, інформаційно-комунікативні процеси є різноманітними, отже, необхідна їх систематизація з виділенням домінантних процесів, на основі релевантної методологічної бази, якою може стати постнекласична методологія, яка відкриває можливості дослідження нелінійної динаміки складних відкритих систем, до яких відносяться і соціокультурні системи. Тому побудова інформаційно-комунікативного процесу передбачає аналіз владних, інформаційних і комунікативно-психологічних аспектів прийняття рішень, направлених у кінцевому рахунку на вирішення задач якісного соціального управління. Однією із складових інформаційно-комунікативного процесу являється інформаційна аналітика, яка, спираючись на наукове знання, загальні закономірності, частіше всього має справу з феноменологією буття, здійснюючи логіку фактів і подій, прогнозуючи їх розвиток з врахуванням не тільки узагальнених типових параметрів, алей й цілого спектру фактів, включаючи суб'єктивно-особистісні, випадкові впливи, а також свідомі акції конкуруючих сил, протиборство інтересів, активне втручання соціальних технологій. Істотну роль при цьому відіграє і фактор часу, так як виробництво наукового знання здійснюється у тому специфічному режимі часу, який диктується непередбачуваністю, евристичних процесів людського інтелекту, логікою і темпами наукового дискурсу. Іншими словами, інформаційна аналітика працює у режимі реального часу - часу життєдіяльності своєї предметної сфери (політики, економки, бізнесу) і у відповідності з темпами необхідних управлінських реакцій на динаміку подій, що відбуваються у даній сфері. Завдяки цьому все більше аналітичних задач вирішається у режимі прямого інформаційного моделювання і спостереження за сферою управління. Тому без відповідної уваги до розвитку інформаційного суспільства реалізувати ідею побудови єдиного інформаційно-комунікативного процесу складних соціальних систем є неможливим.

Висновки