Туристська діяльність як форма реалізації людиною свого потенціалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТУРИСТСЬКА АКТИВНІСТЬ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНОЮ СВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

О.В. Головашенко кандидат філософських наук,

заступник декана факультету теорії та практики

менеджменту Запорізького національного університету

Анотація

Розвиток туризму є одним з найбільш ефективних національних капіталовкладень у розвиток особистості. Туристська діяльність сприяє розширенню сфери свободи особистості, сфери прийняття самостійних найбільш відповідальних рішень. Ключові слова: «туристська діяльність», «туристська творчість», «культура».

Аннотация

Развитие туризма есть одним из наиболее эффективных национальных капиталовложений в развитие личности. Туристическая деятельность способствует расширению сферы свободы личности, сферы принятия самостоятельных наиболее ответственных решений. Ключевые слова: «туристическая деятельность», «туристическое творчество», «культура».

Annotation

The development of tourism is very effective national investments in the development of person. Tourist's sphere furthers to broadening the freedom sphere of the person, the sphere of important decisions. Key words: «tourist's activity», «tourist's creation», «culture».

Виклад основного матеріалу

Погоджуючись із трактовкою про біосоціальну природу людини ми також можемо стверджувати, що види її соціальної активності обумовлені та багато в чому визначені соціальним середовищем і мікросередовищем. Не можна розглядати людину відокремлено, ізольовано, одинично -- у своїх орієнтаціях і прагненнях людина відображає найважливіші інтереси, ідеали суспільства, в якому вона живе.

Попередній етап розвитку суспільствознавства акцентував увагу тільки на виробничо-трудовій діяльності особи, майже ігноруючи необхідність людини в дозвіллєво-розважальних формах активності. Не заперечуючи впливу трудової активності людини на формування її ціннісних орієнтацій, слід відзначити зростання важливості дозвілля, в тому числі і туризму, на процес саморозвитку особи.

Даючи узагальнену картину якостей та функцій людини на початку XXI століття, варто відзначити, що разом з її характеристиками як працівника, споживача, актуалізується і така його соціальна роль як мандрівника. Якщо слідувати давній традиції і шукати для людини лаконічно-однословне визначення, яке може вказати на головну його відмінність від усіх інших живих істот, то замість таких формул, як Homo sapiens (людина розумна) або Homo faber (людина, що створює), Homo loquens (людина, що розмовляє) або Homo ludens (людина, що грає), Homo sociologicus (людина соціологічна) або Homo psychologicus (людина психологічна), Homo agens (людина, що діє) або Homo consommus (людина, що споживає), ми запропонували би визначення Homo travelus, тобто людина, що подорожує.

В основі стимул-реакції на здійснення туристської подорожі знаходиться принцип задоволення, який, за Фройдом, є однією з двох основних домінант життєдіяльності людини. В цьому плані туризм дає людині тонке вишукане задоволення, яке не можна отримати в повсякденному, монотонному, конвеєрному житті.

Повсякденний світ сучасної особи прагматичний. Рецеп-торність, стандартність, монотонність - типові риси повсякденності. Нормальній, звичайній течії життя людини притаманна властивість загострюватися або ставати предметом хворобливо загостреної уваги, зациклюватися на певних проблемах. В цьому сенсі туризм -- це вихід за межі рутинних процедур та об'єктів повсякденності, що набридли.

Важливою характеристикою повсякденного світу є однотипний набір одних і тих самих емоцій. Туристська діяльність дозволяє людині наповнити життя новими емоціями, враженнями. Туристська активність породжує нові інтереси і потреби особистості, виступає в ролі «пального» для подальшої раціоналізації її активності. Туризм сприяє розвитку цивілізованої споживчої сили людини, яка завдяки туристській активності в змозі використовувати широкий спектр досягнень світової культури (речі, способи, технології).

Сучасний працівник як фізичної, так і розумової праці психологічно перенавантажений. В цьому плані туризм виступає як сфера надання послуг з психологічного розвантаження та відтворення нових чуттєво-емоційних сторін внутрішнього світу людини. Туризм є необхідним обхідним шляхом розвитку інтелектуальних, чуттєвих, пізнавальних зусиль, спрямованих на надбання нового соціального досвіду.

Розвиток туризму є одним з найбільш ефективних національних капіталовкладень у розвиток особистості. Туристська активність розвиває людину і як працівника, і як споживача, і як особистість. Туристська діяльність сприяє розширенню сфери свободи особистості, сфери прийняття самостійних найбільш оптимальних відповідальних рішень.

Виконання людиною певної соціальної ролі і носіння певної маски особистості в певні періоди стомлює людину. Подорожуючи вона знімає «соціальну шкіру» і залишається наодинці зі своїм «Я», відпочиває від життя на виду, від напруги між соціальною маскою та своєю самістю. Обираючи той чи інший вид або об'єкт туризму, людина реалізує свої комплекси як невиконання будь-чого в індивіді, у своїх бажаннях або намагається осилити ту сферу або область, яку вона в повсякденному житті не може будь-що осилити або подолати.

У зв'язку з цим туристське життя індивіда розкриває його характеристики, прагнення, пристрасті, деякі з яких можуть шокувати суспільство, яке знає цю людину тільки як носія соціальних чеснот.

Для багатьох людей пересичення повсякденністю, звичайністю призводить до захоплення туризмом як відхиленням від щоденної неминучості, яка лякає повторенням одних і тих самих форм життєдіяльності. Б. Паскаль писав: «Якби ми не мали розваги, ми б відчули таку стомлюючу нудоту, що прагнули б вилікувати її засобом не таким ефемерним» [1, 147--148].

В літературі у зв'язку з досліджуваною темою розглядається так званий «синдром Стендаля». Йдеться про глибокий психічний розлад, який здатні викликати твори мистецтва та вишукані природні ландшафти. Його ознаки: запаморочення, втрата самовідчуття та орієнтації, депресія. Щороку десятки туристів зазнають цього своєрідного культурного передозування. Причинами такого явища є надзвичайна чутливість особи; стрес від подорожі і зустріч із бездоганними творіннями природи та архітектурної творчості людини; а також агресивне порівняння туристом його постійного місця проживання з побаченим естетично-шокуючим його уяву природним та соціальним середовищем. цінність свобода туристський особистість

В ієрархії цінностей українців велику роль відіграє прагнення до незалежності власного існування, до можливості самому визначати свою життєву стратегію. Багатовікова соціальна та політична закріпаченість, відсутність у них елементів громадянського суспільства, державності призвели до того, що українець сублімувався в туризмі. Українець не чинив опору соціально-економічним негараздам, він пристосовувався. Звідси челночний туризм, а раніше подорожі чумаків за сіллю на волах в Крим, на чайках по Дніпру та по Чорному морю.

Для українців у їхніх світоглядних орієнтаціях завжди на перший план висувалася ідея сенсу наповненості самого буття, такого софійного начала життя її просвітленості надією і гармонією, яка в українському менталітеті слугувала ідейним мотивам протистояння хаосу, «тьмі зовнішній» ворожих сил зла, іноземного гноблення і соціально-політичних колізій. Ще наш мандрівний вчитель життя Григорій Савович Сковорода казав: «Жизнь наша єсть путешествіе» [2, 362]. Мандрівництво зробило Г. Сковороду одним з найбільш освічених людей свого часу. Навіть на могилі він заповів викарбувати такий напис: «Мир ловил меня, но не поймал». Цей вислів Сковороди відбиває таку ментальну рису українців як прагнення побачити нове, зіткнутися з невідомими явищами, процесами, порозмислити над незрозумілим.

Схильність до переміни стін повсякденного буття обумовлена і такими рисами українського менталітету як романтизм, мрійність, відкритість до нового, естетизм. Подорожі українців дозволяли їм легко переживати фарс повсякденних дрібниць, безглуздя суперечок міжособистісних стосунків і у взаємовідносинах із владою.

Епікурейство українців (накритий стіл, «садок вишневий коло хати», розмірений темп життя, естетизм традиційної обрядності і в той же час непокірливість долі та всьому неминучому) також притаманне їхній подорожевій активності.

Людина -- це суспільно-культурна істота, що постійно «вбирає» цінності соціокультурного оточуючого світу. Туризм розширює горизонти її повсякденного (певною мірою монотонного, одноманітного) буття. Туризм руйнує світ звичок, стереотипів, життєвих аксіом повсякденності людини. Туризм є формою «піднесення» людини над повсякденним життям. Людина, що подорожує, стає відкритою для інновацій, які безперервно створюються в усіх сферах суспільного життя різних країн. Завдяки туризму людина опановує нові технології, нові технічні засоби виробництва товарів та послуг.

В туризмі є позитивне в плані творення сучасної культурної людини, що оволоділа найвищими зразками конструктивних та ефективних форм матеріального та духовного виробництва. Мандруючи, людина потрапляє в нові ситуації, які не передбачені її попереднім досвідом. Вона опиняється в нормативно-ціннісному хаосі. Через особисте відчуття та осмислення людина знаходить шляхи та приймає рішення, які розширюють горизонт її світобачення. Туризм порушує «накатане» існування людини, коли вона день у день автоматично здійснює дії, не замислюючись про їхню раціональність та ефективність.

Ритуальність та традиційність соціокультурного буття людини підлягає критиці та сумніву, коли вона, мандруючи, потрапляє в інший життєвий та культурний світ. Цю думку підтверджує вислів Семюеля Джонсона про те, що, відвідуючи кращі країни, мандрівник може навчитись чомусь для своєї власної, а якщо доля закине його до гіршої країни -- він, можливо, навчиться цінувати власну.

Туризм стимулює пізнавальну активність людини, особливо в її професіональній діяльності. Вона порівнює соціальні умови трудової діяльності своїх «колег» по професії в іншій соціальній системі. Мандрівка актуалізує увагу людини до екзистенціальних проблем: в чому зміст її життя, де онтологічна укоріненість життя в інших соціальних вимірах? Життя людини розглядається як певна доля, що передбачає питання про співвідношення в цій долі миттєвостей неминучості, випадковості та свободи вибору людини.

В природі людини характерною рисою є прагнення до новизни вражень, відчуттів, видів діяльності, місць перебування тощо. В цьому плані туризм є необхідною формою повноцінного людського існування.

Туризм дозволяє розширяти коло міжособистісного спілкування, безпосередньої комунікації людей. Людина реалізує свої потаємні бажання подолати свою самотність, побачивши іншу

людину, інших людей, інші місця. Вона дізнається, чи може вона зрозуміти іншу людину, співчувати їй в її конкретно історичному бутті, чи може вона відчути високі почуття жалю і співчуття.

Туризм доповнює та розширює соціальну чуттєвість та емоційність людини, реалізує її романтичні настрої. Туризм дозволяє їй серед повсякденної суєти досягти найвищих духовних височин або сильних емоційних переживань. Останнім пояснюється широка розповсюдженість такого виду туризму як екстремальний. Це обумовлено тим, що соціальне та економічно розвинуті країни вже давно переживають період миру й відносного економічного благополуччя. А обстановка спокою і ситості іноді спонукає людину шукати нові форми для реалізації схильності до ризику та авантюризму. До того ж поширене відчуття торжества економічно розвинутих країн на світовій арені та їхнє процвітання впливає на самооцінку їхніх громадян -- вони почувають себе більш упевненими у своїх силах і здібностях і менш бояться всякого роду небезпек.

Володіння іноземними мовами дозволяє людині «проектувати» зміни свого місця проживання, змінювати соціальний статус та ставати представником тієї чи іншої титульної нації.

Туризм виконує соціокультурну ідентифікацію особистості, в тому числі релігійну. Релігійний туризм притаманний усім віросповіданням-- будь то православ'я, буддизм, католицизм, іудаїзм. З перших століть існування церкви паломництво (подорож із метою відвідування святих місць) стало яскравим проявом релігійності. Протягом всієї історії людства істинно віруючі люди відправлялися в далекий шлях, щоб поклонитися особливо значним святиням. Люди, відправляючись у паломницькі подорожі, мимоволі переносяться зі світу жорстокої реальності у світ добра і краси релігійних обителей.

У туризмі реалізуються одвічні образи життєдіяльності людини -- «осад історичної пам'яті» або архетипи за Карлом Юнгом. За допомогою туризму індивід інтеріоризує культуру, духовну та матеріальну історію.

За допомогою туризму відбувається подолання моменту «подвійного стандарту особистості» у світоглядних орієнтаціях -- для внутрішнього використання та для життя «на виду» у соціуму. Туризм тематизує, виводить на світло темного двійника «Я» людини або, кажучи термінологією 3. Фройда, «Воно» особи. Туризм -- це зустріч з особистою тінню, зі своїм приватним злом, на якому покоїться «Я» людини; його не можна просто вигнати або відкинути, але можна лише розкрити в собі. Така зустріч з власною тінню відбувається і завдяки туризму. Наприклад, певні сексуальні установки особистості перебувають під впливом соціального табу. Несвідомість сексуальних потягів знаходить свій прояв у поширенні сексуального туризму в ті країни, де легалізована проституція або нетрадиційні сексуальні відносини чи орієнтації.

В туризмі приховане чарування життям, що не можна пояснити, яке виступає як свято або ж як хвилююча, захоплююча гра, яка дозволяє людині зіграти нові соціальні ролі, пережити незнані раніше відчуття.

Туристська активність виступає однією з форм творчості людини, за допомогою якої здійснюється самопізнання, реалізація «Я», свого соціального призначення.

В XXI столітті будь-яка діяльність, в тому числі і туристська, стає однією з форм боротьби за виживання. Туризм є важливим фактором соціального прогресу в умовах нестачі власних енергоресурсів та низької платоспроможності національного виробника. Туризм дозволяє отримувати переваги в конкурентній боротьбі з суперником.

Поширення в XXI столітті постмодерністського мислення призвело до відмови від оцінки сучасності з позиції майбутнього. «Постмодернізм перетворює кожну мить сучасної історії на кінець світу, оскільки кожна мить є в той же час початком світу - майбутнього немає, його щосекунди творять живі із сучасного матеріалу» [3, 18]. Виходячи з цього, сенс життя людини та її моральна оцінка теперішнього часу все менш орієнтовані на віддалені цілі, до яких начебто дрейфує суспільство, і все більш апелює до власного самоутвердження в сьогоденні. В цьому плані туристська активність виступає природним і невід'ємним правом людини. Туристська творчість виступає формою особистої ініціативи людини з розвитку своїх здібностей і можливостей, незалежно від державної влади. Можливість подорожувати означає захист гідності людини, яка є основою всієї організації сучасного суспільства.

Всюди, де мета діяльності народжується з глибини людського духу, має місце творчість. Творчий елемент притаманний всякій формі пізнавальної активності, в тому числі і туристської, бо пізнання є внесенням в буття світла істини. Туризм сприяє творінню людиною самої себе. Туристська творчість -- не одноразовий акт, цьому повинне бути присвячене все життя людини. Залишатися самим собою, жити самобутньо, в межах людяності, якою б справою не займався, -- найважливіше завдання творчості. Світ відкривається по-новому, раніше ніколи невідомим чином, тільки в результаті (реальної або віртуальної) мандрівки людини.

В звичайному, повсякденному житті людина «розпорошується» на різні сфери, де вона обмежена і однобічна, а в туристській діяльності вона «збирає» з усіх уламків, з усіх своїх часткових проявів, стягає всі свої сили в одну точку, щоб бути присутньою в тій чи іншій точці світу або при тій чи іншій події. Усі серйозні філософські концепції, всі світові релігії вбачають свою головну мету в розкритті тих шляхів, тих зусиль, завдяки яким людина може вирватися з тваринного, бездумного, автоматичного стану та утриматися у своєму людському єстві. В цьому плані туристська активність дозволяє людині в певному сенсі «прокинутися», «прийти до тями», перервати мертвущу нудьгу повсякденного існування.

Самопізнання, самозаглиблення -- ці, можна сказати, загальні умови самотворчості людини простежуються і при здійсненні людиною туристських мандрівок. Туризм виступає активним освоєнням навколишнього світу, що доповнює духовну рефлексію свого «Я» з тим, щоб отримані знання та досвід стали надбанням індивіду.

Звичайно вважається, що необхідним показником творчої особистості є розвинуті здібності до спостереження, міркування. На наш погляд, в XXI столітті таким показником може виступати і туристська активність. Людина -- витік і сенс будь-якої творчої дії. Туристська творчість людини збільшує у кінцевому рахунку справжній суспільний добробут, що робить людину розумнішою, добрішою, більш одушевленою. Туристська творчість особистості обумовлює її прагнення до отримання максимально доступної частки інформації і вражень, змушує постійно намагатися перебувати в стані крайньої пильності та відкритості до всього навколишнього.

Туризм виступає стимулом для досягнення певної мети, як можливість для успішної діяльності людини, як форма самовдосконалення себе та реалізації творчого потенціалу особи.

Література

1. Ларошфуко Ф. Максимы. Паскаль Б. Мысли. Лабрюйер Ж. Характеры.: Пер. с фр. / Ларошфуко Ф. М., 1974.

2. Сковорода Г. Твори в 2-х томах. / Сковорода Г. / Том І. К., 1961.

3. Попович М. Либеральные ценности, или раздумья у парадного подъезда Европы /Попович М. / Зеркало недели. 2001. 1 декабря.

Размещено на Allbest.ru