Концепція ціннісних орієнтирів сучасної людини (на матеріалі медійних виступів Блаженнішого Любомира Гузара)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція ціннісних орієнтирів сучасної людини (на матеріалі медійних виступів Блаженнішого Любомира Гузара)

Українське суспільство сьогодні переживає багатовимірну кризу, справжній масштаб якої ще тільки належить осмислити. За таких умов особливо актуалізується проблема цінностей. Оскільки саме «ціннісні орієнтації детермінують мотивацію діяльності, виражену потребами й інтересами особистості» [1, c. 84]. Проте криза, крім іншого, зумовлює тотальне розчарування, недовіру, поглиблення депресивних настроїв населення. Підтвердженням цього можуть бути висновки авторів національної доповіді «Сталий людський розвиток: забезпечення справедливості»: «Негативні перспективи власних життєвих шансів трансформувалися в зневіру щодо чесного просування в житті: лише 36 % українців вважає, що сьогодні можна добитися успіху власними зусиллями та завдяки завзятій праці, ще 27 % вважають, що важливішими нині є навички, вміння та інтелект. Натомість 16 % пов'язують життєвий успіх із наявністю політичних зв'язків, 12 % - відверто кажуть про необхідність включення у кримінально-корумповані зв'язки. Фактичне прийняття викривлених моральних норм у щоденному житті сформувало в українському суспільстві систему подвійних моральних стандартів, коли неправові практики «інших» засуджуються, а відповідальність за власні списується на «складні часи» [2, c. 242243]. Тому такою важливою стає потреба формування та, особливо, тиражування через ЗМІ ціннісної парадигми з домінуванням (на противагу агресивній експансії «суспільства споживання») духовних цінностей, реалізація життєво важливих функцій яких - консолідуючої, інтегративної, комунікативної, естетичної, морально-етичної й символічної [1, с. 99] - сприятиме відродженню духу українства й українського суспільства, уможлививши «українську реконкісту» (термін Ю. Ґудзя та Н. Зборовської. - О. Р.). Тобто на перший план виходять проблеми, досліджувані аксіологією. Водночас, беручи до уваги, що «відносини людей з приводу продукування, поширення і споживання інформації стають базовими і пануючими у суспільстві» [2, с. 85], можемо стверджувати, що особливої ваги набуває аксіологія соціальних комунікацій, у межах якої розглядаємо й аксіологічні виміри сучасної публіцистики. Окремі аспекти аксіології мас-медіа, зокрема й репрезентації цінностей у масовій комунікації, досліджують такі вітчизняні вчені, як: А. Башук, В. Владимиров, О. Гриценко, Н. Зражевська, В. Іванов, Квіт, В. Корнєєв, Н. Костенко, О. Кузнецова, Т. Кузнецова, В. Ли- занчук, Й. Лось, Б. Потятиник, Т. Приступенко, В. Різун, К. Серажим, О. Сербенська, Ю. Фінк- лер, Н. Шумарова. Якщо ж говорити про контекст загальноєвропейський, то слід згадати насамперед науковців, які досліджують проблему взаємозв'язків моральних цінностей та ЗМІ: Коен, Холл, К. Тестер, Ю. Хабермас, Н. Стівен- сон, А. Капто. Та все ж аксіологія мас-медіа зостається не достатньо розробленим напрямом, тож дослідження окресленої проблеми є актуальним.

Не існує готового рецепту, як нам сьогодні не просто виживати, а повноцінно жити й будувати теперішнє і майбутнє своє і власної держави. Проте, всупереч сумному афоризму «Нема пророка у своїй державі», варто дослухатись думок та ідей тих, що не тільки всім серцем вболівають за Україну й українців, а й провадять подвижницьке життя, що може стати взір-цем для наслідування. Тому метою даної статті є спроба виокремити аксіологічні домінанти в публіцистичних виступах Блаженнішого Любо - мира Гузара. Для досягнення цієї мети потрібно розв'язати такі завдання: 1) проаналізувати медійні виступи Блаженнішого; 2) виділити й узагальнити погляди духовного лідера українців щодо формування сучасної ціннісної парадигми.

Об'єкт дослідження - виступи Любомира Гузара в мас-медіа.

Предмет - аксіологічні домінанти, пропоновані ним для сучасних українців.

Наукова новизна полягає в тому, що в статті вперше розглядаються медійні виступи Блаженнішого Любомира з точки зору аксіологічного впливу на суспільство.

Блаженніший Любомир Гузар є одним із незаперечних духовних лідерів сучасних українців. Важить і те, що він - відкритий до спілкування з журналістами. Зрештою, в тім нічого дивного: католицька церква завжди розуміла значення ЗМІ для формування громадської думки й утвердження цінностей. Згадаймо хоча б один із виступів Папи Івана Павла ІІ: «У сучасному світі засоби соціальної комунікації в своїх розмаїтих формах (преса, кіно, радіо, телебачення) - це найголовніші творці громадської думки. Засоби соціальної комунікації повинні служити людству, а отже сприяти утвердженню правди й добра як найважливіших і найконечніших його цінностей» [3, с. 300]. У своїх ме - дійних виступах Блаженніший дуже часто звертається до аксіологічних проблем. Адже його бачення України («Україна - це українці, це конкретні люди, яким я хочу служити, яким я хочу допомагати, яким я бажаю добра, яких я хочу захистити від лиха, яким я хочу забезпечити все, що їм належить. Оце любов до України» [4, с. 69]) спонукає не просто до осмислення кризи цінностей, але й до дієвого утвердження в соціумі нової ціннісної парадигми.

Отож у центрі розмислів Блаженнішого завжди стоїть людина. Людина та її розуміння самої себе, ближнього, Бога, держави, країни. У розмові з Катериною Щоткіною з приводу того, в чому ж, власне, полягає істинне щастя людини, і як його досягти, він наголосив: «Ми повинні почати серйозну кампанію: говорити про тривалі вартості, а не концентруватися на речах, які минають» [4, с. 12]. Які ж саме «тривалі вартості», у його розумінні, становлять основу ціннісної парадигми, що нею мають керуватися сучасні українці? Розглянемо їх на основі видання «Три дороги: Бесіди Блаженнішого Любомира Гузара з журналістами», упорядкованого К. Щот- кіною, та низки публікацій видання «CREDO» («КРЕДО»).

Основна теза в розумінні причин кризових процесів - домінування матеріального над духовним. Тому в матеріалі «Духовні цінності» [5] Блаженніший не тільки наголошує на життєво важливій необхідності змін: «Потрібно звернутися до інших цінностей, перевірити їх, щоб переконатися, чи можуть вони гарантувати позитивний розвиток, солідну основу для тривалого розвитку. Визначення таких цінностей - це не пошуки в темряві, це радше ствердження досвіду суспільств і народів, які на таких цінностях успішно будували своє суспільне життя. Це за - вдання провідної верстви суспільства, так званої інтелігенції, - належно представити такі цінності», - а й подає варіант парадигми згаданих цінностей: «Погляньмо на самих себе. Хто ми? Звідки взялися? Чи наше існування має якесь значення? Чи маємо якусь питому гідність? Чи можемо щось пізнати і зрозуміти? Чи можемо щось бажати та щось постановити? Чи можемо свобідно вибрати напрям нашого життя? Чи маємо якісь здібності? Чи маємо якісь таланти? Чи маємо змогу щось осягнути? Чи можемо щось доброго вчинити? А куди прямуємо? Який зміст і яка ціль нашого життя?». Тут же маємо й ціннісні настанови: 1) зрозуміти себе (тобто природу людини) та прийняти її; 2) говорити правду; 3) виконувати власні соціальні зобов'язання.

Ці ж фундаментальні завдання стали предметом й іншої розмови: «Перша річ, у якій повинна застановитися молода людина, - хто ви є. Що то значить «бути людиною». Звідки ми взялися. Які ми маємо засоби. Які таланти. Які завдання. Як ми повинні знайти себе в спільноті інших таких, як кожен із нас. І яка мета вашого життя. Я би сказав, близька мета - житт я на землі, потім вічна мета - мета буття. Кожен мусить поставити собі таке питання, якщо бажає, щоби його життя мало зміст. Щоби не плисти за течією, а зробити своє буття значущим для себе і для інших» [6]. У підсумку можна виділити такі аксіологічні настанови: 1) бути готовим прийняти віру, бо це дар; 2) зберегти власну свободу за будь-яку ціну, не стати залежним від будь-чого, що обмежує; 3) вміти думати; 4) бути хорошою людиною без примусу зовні; 5) розуміти, що зло - це відсутність добра.

Із розмови «Бути чесним перед людьми - цілком природно...» [7] можемо додати такий орієнтир: знати історію, щоб не повторювати помилок і не піддаватися на дезінформацію, зберігати історичну пам'ять.

На основі бесіди «Чи зрозуміли ми Помаранчеву революцію?» [8] виділимо: 1) не ховатися за абстрактні поняття; 2) любити конкретних громадян, які, власне, і є Україною; 3) перетворити дух Помаранчевої революції на чин (пова-Концепція ціннісних орієнтирів сучасної людини (на матеріалі медійних виступів

жати кожного співвітчизника, говорити правду, віддавати кожному те, що йому належить).

Ще кілька дуже важливих настанов слід ви - ділити з розмови: «Ми є людьми, які щойно пробуджуються до свободи...» [9]: 1) розуміти свободу як можливість робити добро, щоб бути свобідним; 2) вчитися бути вільними (внутрішньо, зовнішньо, розуміючи власну гідність і гідність іншого; 3) бути чесним бізнесменом, політиком («паном грошей, а не давати їм собою оволодіти»); 4) дбати про виховання дітей і мо - лоді (не лише давати інформацію, знання, а вчити користуватись ними, готуючи до життя).

Багато з цих настанов у різних варіаціях знаходимо й у згадуваних «Трьох дорогах», скажімо, такі: 1) бути собою («Не треба старатися бу - ти тим, що інші хочуть бачити, а думати про те, як бути доброю людиною, яка зможе шанувати сама себе» [4, с. 9]); 2) протистояти натиску «суспільства споживання» («Людина повинна замислюватися над тим, що приносить їй тривале відчуття щастя, що робить її щасливою» [4, с. 11]); 3) змінити систему виховання («Вчити народ жити порядно, за моральними засадами, справедливо поводитися, поважати права кожної людини, не судити нікого, допоки вина не доведена - тоді ми підемо вперед» [4, с. 16]; «Потрібно допомогти дитині вчитися, дати їй нагоду по змозі якнайширше пізнати світ, одне слово, підготувати її бути «собою» в повному значенні цього слова - щирою, сумлінною, відповідальною, позитивною людиною» [4, с. 66]); 4) формувати критичне мислення, нівелювання якого, вважаю, є вислідом експансії згадуваного «суспільства споживання» («Сьогодні людина сидить, дивиться телевізор, попиває пиво, їсть сухарики і дає впливати на себе (виділення наше. - О. Р.). Бо їй ліньки думати. У неї немає стимулу думати. У цьому «недуманні» прихована велика небезпека» [4, с. 19]; «.людина повинна вміти розрізняти, що є корисним, добрим - для неї і для ближнього, а що шкідливим» [4, с. 21]); 5) вміти бути багатим («Багатий може бути і порядною людиною, і добрим християнином. Він може робити багато добра, якщо зуміє ним (багатством) правильно розпоряджатися [4, с. 24]»); 6) бути активним громадянином («Треба за допомогою товариств чи об'єднань заохочувати громадян брати участь у спільних добрих справах» [4, с. 28]); 7) протистояти аморальності в різних її виявах («Наша основна проблема - недотримання морального закону, і ця проблема має в нашому суспільстві багато облич» [4, с. 38]).

Отже, якщо ми пригадаємо визначення поняття цінності класиком аксіології М. Каганом як «значення об'єкта для суб'єкта» [10, с. то помітимо, що Блаженніший Любомир у згаданих настановах саме й пропонує кожному з нас визначитись із цінністю того чи іншого об'єкта чи явища дійсності (носія цінності) та прийняти (на рівні внутрішньої й зовнішньої мотивації) таку ціннісну парадигму, яка сприятиме розвитку і окремої особистості, й цілого суспільства. Оскільки цінність - це та «сила, що суттєво визначає особливості свідомості, світогляду та поведінки людини чи групи. На основі цінностей, які люди приймають чи сповідують, вони будують взаємини, визначають пріоритети та критерії, висувають мету діяльності, займають політичні позиції» [10, с. 37].

Звичайно, Блаженніший Любомир Гузар - насамперед релігійний діяч. Мудрий і прозірливий. Та водночас він - беззаперечний моральний авторитет для багатьох українців. Тому, на нашу думку, саме ціннісні орієнтири, відображені в багатьох його медійних виступах (що важко переоцінити, оскільки нині, якщо ти не представлений інформаційно, ти нібито й не існуєш), можуть стати основою формування нової аксіологічної парадигми для нашого суспільства.

Література

любомир гузар ціннісний духовний

1. Черепанова С. О. Філософія родознавства : навч. посіб. / Світлана Черепанова. - К. : Т-во «Знання» ; КОО, 2008. - 460 с.

2. Сталий людський розвиток: забезпечення справедливості : національна доповідь / [кер. авт. кол. Е. М. Лібанова] ; Ін-т демографії та соціальних до - сліджень ім. М. В. Птухи. - Умань : ВПЦ «Візаві», 2012. - 412 с.

3. Церква і соціальна комунікація: Найголовніші документи Католицької Церкви про пресу, радіо, телебачення, інтернет та інші медіа / [упоряд. і наук. ред. М. Перун]. - Львів : Вид-во УКУ, 2004. - 440 с.

4. Три дороги : бесіди Блаженнішого Любомира Гу- зара з журналістами / [упоряд. К. Щоткіна]. - Львів : Друкарські куншти, 2013. - 120 с.

5. Блаженніший Любомир Гузар. Духовні цінності [Електронний ресурс]. - URL : Ы4р://'№'№'№.сге4о- ua.org/2012/08/68024.

6. Блаженніший Любомир Гузар. Віра - це дар, який дається не кожному [Електронний ресурс]. - URL : Ы4р://'№'№'№.сге4о-иа.о^/2012/10/71413.

7. Блаженніший Любомир Гузар: «Бути чесним перед людьми - цілком природно.» [Електронний ре - сурс]. - URL : Ы4р://'№'№'№.сге4о-иа.о^/2012/10/70713.

8. Блаженніший Любомир Гузар: «Чи зрозуміли ми Помаранчеву революцію?» [Електронний ресурс]. - URL : Ы4р://'№'№'№.сге4о-иа.о^/2011/11/54253.

9. Патріарх Любомир (Гузар): «Ми є людьми, які щойно пробуджуються до свободи.» [Електронний ре - сурс]. - URL : Ы4р://'№'№'№.сге4о-иа.о/2011/08/49219.

Размещено на Allbest.ru