Гендерна педагогіка як чинник формування мистецтва жити студентської молоді у проблемному полі філософії освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гендерна педагогіка як чинник формування мистецтва жити студентської молоді у проблемному полі філософії освіти

Антіфєєва Х.О.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

У статті з філософсько-освітніх позицій досліджено проблему мистецтва жити, а також проаналізовано роль тендерної педагогіки як чинника розвитку мистецтва жити в полі освітнього простору. Розглянуто гендерну педагогіку, яка є складником філософсько-освітніх і культурологічних концепцій і виступає засобом подолання наявних гендерних стереотипів через перегляд змісту предметів, що вивчаються, рольову соціалізацію, переосмислення ролі викладача тощо. Метою її є пом'якшення гендерних стереотипів завдяки створенню толерантних умов для формування особистості студента засобами освіти. Досліджено філософсько-рефлексивне поле мистецтва жити, що формується й розвивається поза межами філософії освіти й надає актуальності цій роботі.

Ключові слова: гендер, гендерна педагогіка, мистецтво жити, толерантність, освітня стратегія.

філософський гендерний педагогіка мистецтво життя

В статье с философско-образовательных позиций исследована проблема искусства жить, а также проанализирована роль гендерной педагогики, как фактора развития искусства жить в поле образовательном пространстве. Рассматривается гендерная педагогика, как таковая, которая не существует отдельно от философско-образовательных и культурологических концепций. А такая, которая выступает как средство преодоления существующих гендерных стереотипов путем просмотра содержания изучаемых, ролевой социализации, переосмысление роли преподавателя и др.. Целью ее является смягчение гендерных стереотипов через создание толерантных условий для формирования личности студента средствами образования. Исследуется философско-рефлексивное поле искусства жить, которое формируется и развивается вне философии образования, что и предоставляет актуальности данной работе.

Ключевые слова: гендер, гендерная педагогика, искусство жить, толерантность, образовательная стратегия.

In the article from the philosophical and educational positions investigated the problem of the art of living, as well as examine the role of gender pedagogy as a factor in the development of the art of living in the cultural - educational space. We consider gender pedagogy, as such, does not exist apart from the philosophical - educational and cultural concepts. And the one that serves as a means of overcoming gender stereotypes by viewing the content studied, role socialization, redefining the role of the teacher and others. Its aim is to mitigate the gender stereotypes through the creation of tolerant environment for the formation of the personality of the student by means of education. Examines the philosophical and reflective field of the art of living, which is formed and develops outside the philosophy of education, provides the relevance of the work.

Keywords: gender, gender pedagogy, the art of living, Tolerance, the educational strategy.

Постановка проблеми. Новий етап людського розвитку характеризується якісними змінами у всіх сферах суспільного життя, зміною світоглядних орієнтацій, переосмисленням системи цінностей, що обумовлюють спроби різних дослідників і філософів інтерпретувати та аналізувати проблему статті.

У сучасних умовах неможливо ставитися до особистості без урахування соціокультурних її особливостей. З'являється новий категоріальний апарат, що містить терміни з ключовим словом «гендер», які дають змогу більш повно вивчити особистість та її особливості. Соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів підтримує соціально-рольовий статус особистості, який визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, суспільному виробництві. Останнім часом гендерні дослідження стали невіддільною частиною педагогічних, психологічних і філософських наук, а гендерна проблематика виокремлюється в різних її галузях.

Гендерна педагогіка не ізольована від філософсько-освітніх і культурологічних концепцій. Вона, що є відносно новою цариною в межах гендерних досліджень, розкриває сутність і завдання гендерного виховання, його вплив на особистість. Отже, вона розуміє під освітньою процедурою активне слухання, навчання критичного мислення, розвиток «зростання свідомості», артикулювання власного погляду [6, с. 3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загалом проблема мистецтва жити перебуває у центрі уваги багатьох сучасних філософів: представників гуманістичного психоаналізу (А. Маслоу, Е. Фромм, К.-Г. Юнг), дзен-буддизму (Ч. Тарт), філософії постмодернізму (П. Адо, Р. Барт, Ж. Бодріяр, Ж. Делез, М. Фуко). Проблема мистецтва жити в її різних ракурсах привертає увагу й українських дослідників (Г. Горак, А. Єрмоленко, К. Карпенко, Г. Ковадло, Н. Корабльова, С. Кримський, М. Култаєва, В. Лозовий, В. Лях, В. Малахов, М. Попович, Л. Ситниченко, Л. Сохань, І. Степаненко, М. Степаненко, В. Табачковський, Н. Хамітов та ін.). Педагогічний аспект мистецтва жити переважно досліджувався в межах концепції компетентнісно орієнтованої освіти, що активно впроваджується останніми роками в різних країнах світу, зокрема й в Україні (Б. Вульфсон, І. Єрмаков, Т. Каткова, Б. Рей).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми заключається в теоретичному філософському аналізі проблеми гендерної педагогіки як чинника формування у студентів мистецтва жити.

Мета статті полягає у філософському аналізі мистецтва жити й гендерної педагогіки в полі освітнього простору.

Методологічні основи гендерної педагогіки охоплюють аксіологію - філософське вчення про матеріальні, культурні, духовні, моральні й психологічні цінності особистості, систему педагогічних поглядів, засновану на розумінні й утвердженні цінності особистості незалежно від статі; культурно-історичну теорію розвитку особистості, що визнає примат соціального над натурально-біологічним у психічному розвитку людини (Л. Виготський, А. Леонтьєв, А. Лурія та ін.); постмодерністські ідеї про конструктивістську природу культури, про статеву належність і сексуальність людини; ідеї соціологів і психологів про гендерну ідентичність як базову структуру особистості на всіх етапах її розвитку, про неперервність процесу конструювання й реконструкції гендера кожним індивідом упродовж усього життя, про природу стосунків дитини й суспільства у процесі гендерної соціалізації, про школу як одну з важливих гендерних технологій; вчення про андрогінію як умову ефективного розвитку й самореалізації особистості; педагогічну антропологію як філософську базу статевої соціалізації; положення про вплив статевого диморфізму на розвиток особистості в різні вікові періоди; положення про гендер як форму прояву соціальної ідентичності; положення про закономірності психосексуального розвитку й формування мотиваційної сфери особистості; соціокультурну теорію сексології та сексуальної культури; теорії чоловічої й жіночої сексуальності.

Проблему гендеру в педагогічній науці висвітлено у трьох основних аспектах: як таку, що має місце в освіті; впровадження й реалізація гендерного підходу на різних рівнях освіти; розроблення програм із гендерної педагогіки для ВНЗ [2, с. 58]. Мистецтво жити розглядається як такий рефлексивний світогляд, у системі якого філософія є не лише засобом пізнання самого себе, а насамперед засобом забезпечення сенсу власного існування, воно наголошує на величезній ролі, яку відіграє людина у зміні власного життя на краще. З того розмаїття, яке відображене у полісемантичності поняття «людина», сутнісним для нашого дослідження є визначення суб'єкта світогляду як носія індивідуальних смисложиттєвих питань (провини й відповідальності, рішення й вибору, ставлення людини до свого покликання й до смерті тощо), причому не пасивного, а такого, що активно формує у себе ці питання, а пізніше втілює свої погляди у власній життєдіяльності, що виступає як «певна можливість створення нових ситуацій і структур, що сприяють відтворенню «людського» в людині, певна здатність «збирати» себе, тоталізованого й децентрованого, і відповідально самовизначатися, вчитися (наважитися вчитися) мислити самому, бажати самому, обирати самому, діяти самому. Одним із наріжних понять такого підходу є поняття відповідальності у значенні послідовного ціннісного самовизначення, «освоєння» власних міркувань, вибору, цінностей, переконань і вчинків.

У філософії ХХ-ХХІ ст. увага до проблематики мистецтва жити істотно зростає, а переосмислення місця «мистецтва жити» в системі життєвих цінностей починає розглядатися як один із головних чинників запобігання антропологічної катастрофи. Визначено два основні шляхи відродження поняття «мистецтво жити», що формуються й у межах новітньої парадигми гуманізму (як наслідок «зустрічі» Заходу й Сходу), і в межах постновітньої парадигми гуманізму (як наслідок трансформації етики від раціональної нормативної теорії моральних Абсолютів до практичної філософії). Філософія мистецтва жити з часів елінізму має також інструментальний вимір, що визначає, як саме слід піклуватися про себе. Головним тут є пізнання себе, відкриття себе як об'єкта, гідного уваги, що досягається завдяки взаємопов'язаним групам практик - «процедурам випробування», що розвивали здатність до самообмеження як необхідну передумову володіння собою; практик самоаналізу, метою яких є оцінка зробленого для відтворення принципів діяльності й виправлення їх у майбутньому; роботи думки над собою. І на інструментальному рівні філософія мистецтва жити не розробляє рецепти оволодіння зовнішніми атрибутами життєвого успіху, а занурює людину в етичний контекст «доброчинного життя».

На підставі розрізнення понять «уміння влаштовуватися в житті» і «мистецтво жити», в якому зафіксовано гуманістичну наповненість, встановлюється сумарність ціннісних основ мистецтва жити й ціннісних засад сучасної педагогічної практики. Життєтворча освітня стратегія дає можливість гармонізувати в межах особистісної освітньої парадигми інтереси й вимоги індивідуального життя («піклування про себе») й суспільного розвитку (вимоги будувати своє життя, здійснювати свою життєдіяльність і професійну діяльність на засадах етики відповідальності). Визначаючи ціннісно-орієнтаційний потенціал життєтворчої освітньої стратегії як форми конкретизації особистісного підходу в освіті, варто наголосити, що в суспільстві ризику зростає попит на креативний потенціал особистості, який інтегрує її здатності до інновацій і соціальної мобільності, до самоорганізації у посттрадиційному й мультикультурному світі, до творчого й відповідального самовираження і самореалізації. Орієнтація освіти на формування й розвиток в особистості всіх цих здатностей і означає, по суті, залучення поняття «мистецтво жити» до ціннісно-смислового фундаменту особистісної парадигми освіти [4, с. 162].

Філософія освіти, як і філософія в цілому, - сфера, яка разом з еволюцією передбачає певні стабільні основи, що зберігають своє значення на будь яких етапах розвитку людства. Але під впливом тих чи інших процесів окремі з цих ідей набувають особливого значення. З'являються нові ідеї, які повинні враховуватися особливо в педагогічній освіті. Першою такою ідеєю називають сьогодні ідею людиноцентризму в освіті і в педагогіці. Українські освіті необхідно розробляти філософсько-теоретичні моделі навчання у системі педагогічної освіти у єдності її основних компонентів, визначати особливості та шляхи інноваційного навчання у системі професійного становлення майбутніх вчителів і педагогів - практиків, перспективи творчого застосування західного досвіду в умовах системи підготовки вчителів України [5].

Філософія освіти повинна включати в себе аналіз філософських основ різних моделей освіти, так як обпираючись на них можна вирішити ряд науково - досліджуваних задач при побудуванні моделей сучасної освіти.

Основою формувального середовища в системі освіти є навчальна діяльність. Процес навчання має бути сприйнятий як невіддільний складник практики піклування про себе, що особливо важливо в суспільстві знань із його вимогою навчатися все життя. З огляду на цю вимогу мають бути розроблені та впроваджені й відповідні форми організації педагогічного процесу, насамперед ті, які стимулюють розвиток самостійного, критичного, творчого мислення, оскільки саме розвиток творчої індивідуальності є однією з визначальних цілей особистісно орієнтованої освіти, що відповідає вимогам майбутнього інноваційного суспільства.

Висновки і пропозиції. Отже, на кожному етапі свого історичного поступу філософія мистецтва жити є важливим світоглядним чинником індивідуального та суспільного розвитку й репрезентує в рефлексивній формі той діапазон можливостей розуміння й дії у процесах життєтворчості людини, який, з одного боку, відповідає філософсько-антропологічним уявленням певного часу, а з іншого, - запитам суспільства щодо продуктивної самореалізації людини. Отже, гендерна педагогіка повинна сприяти формуванню у студентської молоді мистецтва жити в полі освітнього простору.

Список літератури:

1. Введение в гендерные исследования: учебное пособие / под. ред. И. А. Жеребкиной. - Харьков : ЧЦГИ, 2001. - Ч. 1. - 708 с.

2. Тендерний розвиток в Україні: реалії і перспективи / [Т. Мельник, Л. Лобанова, Т. Ніколаєнко та ін.]. - К. : Програма розвитку ООН, 2003. - 104 с.

3. Берн Ш. Гендерная психология / Ш. Берн. - СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. - 71 с.

4. Иванова О. А. Гендерный подход к организации образовательного процесса / О. А. Иванова // Образование взрослых: перспективы развития в XXI веке. - СПб. : ИОВ РАО, 2003. - С. 161-165.

5. Система педагогічної освіти та педагогічні інновації. Аналітичне дослідження: [Проект ПР ООН, МФ «Відродження]/ В.Олійник (керівник проекту), Я. Болюбаш, Л. Даниленко, В. Довбищенко, І. Єрмаков, С. Клепко; за ред.. П. Згаги. - Полтава - Київ: ПОІППО, 2003. - 103с.

6. Філософські абриси сучасної освіти: монографія / авт. кол. : І. Предборська, Г. Вишинська, В. Гайденко, Г. Гамрецька та ін. ; [за заг. ред. І. Предборської]. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2006. - 226 с.

Размещено на Allbest.ru