Філософсько-антропологічний аналіз функцій моди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІЙ МОДИ

С.М. Бець

Київський національний університет будівництва і архітектури

Розглянуто філософсько-антропологічні підходи щодо класифікацій функцій моди. Аналізовано специфіку функціонування моди і її вплив на сфери суспільного життя в період постіндустріалізму.

Ключові слова: мода, класифікація, функція, суспільство, культурні зразки.

Рассмотрены философско-антропологические подходы к классификации функций моды. Анализирована специфика функционирования моды и ее влияние на сферы общественной жизни в период постиндустриализма.

Ключевые слова: мода, классификация, функция, общество, культурные образцы.

мода суспільне життя постіндустріалізм

It is discussed the philosophical and anthropological approaches to the classification of the functions of fashion. The specific character of the operation mode and its impact on areas of public life in the period of post-industrialism.

Key words: fashion, classification, function, society, cultural patterns.

Вивчення особливостей функціонування моди, зумовлено динамічністю трансформацій та глобальними масштабами впливу моди на сфери суспільного життя в період постіндустріалізму, а саме: на суспільні стосунки, поширення моральних цінностей, манер поведінки та ідеології, здатність до об'єднання й диференціації суспільства, процесів комунікації культур і т.п.

Орієнтованість моди на прогресивний розвиток суспільства і людини, адаптацію нового до реальності та подальший пошук новацій визначає різноманіття виконуваних нею функцій.

Науковці (Дж.Г Блумер, А.Б. Гофман, Г Зіммель, З.Б. Елькіна, М.І. Кілошенко, Б.Д. Паригін, М.Н. Топалов, Г.Г. Шубін) розробили декілька різних класифікацій функцій моди. У деяких з них змішуються функції одягу і функції моди. Наприклад, М.Н. Топалов в контексті взаємовпливу моди і цивілізації виділяє: взаємозахисну, детермінуючу, професійну, функціонального використання та престижу. Даний перелік не відображає концептуальної основи вивчення моди, оскільки наслідування моди підсилює функції одягу, але одночасно і мода проявляється функціонально. Б.Д. Паригін і Г.Г. Шубін виділяють три найважливіші функції моди: комунікативну, інтеракціонну і компенсаторну. Наприклад, Г. Зіммель робить акцент на соціальній функції моди, але водночас зазначає, що мода здатна виконувати роль соціального маркування, ідентифікації, дистанціювання, та задовольняти життєтворчу потребу у відмінності, тенденцію до диференціації, до змін, до виділення із загальної маси [3, с. 267]. Г. Блумер також виділяє соціальну функцію моди і розрізняє сім її аспектів. Абсолютизація соціальної обумовленості моди призводить до видозмінення уявлень про неї, наприклад, класифікація функцій, наведена у багатьох роботах, що давно втратила ім'я свого автора: виборчо-орієнтуюча, уніфікаційна, формування сприйняття і смаку, виховна, захисна, комунікативна і інтеракційна (засіб узгодження дій, спосіб взаємодії) та ін. У наведеній класифікації основний акцент робиться на обумовленість моди соціально-психологічними закономірностями поведінки і спілкування людей, а саме законами соціальної адаптації та міжособистісних відносин. Подібний, еклектичний за своєю суттю, функціональний опис моди виключає прояв індивідуальної своєрідності особистості в моді, заперечує роль творчості у створенні та розповсюдженні моди [4, с. 61].

Психолог М.І. Кілошенко, вказуючи, що функції моди можуть виражати як власне ставлення індивіда до себе, так і до світу в цілому, розділив їх на три основні групи: мода як регулятор свідомості і поведінки; мода як показник соціального становища і престижу; мода як показник естетичної цінності [4,с. 63]. Дані функції можуть бути інтерпретовані як відображення в моді відносини індивіда до себе, до інших людей, до світу в цілому.

В кінці 60-х рр. підсумок різних трактувань соціальних функцій моди підвів відомий американський соціолог і соціальний психолог Г. Блумер. Він вважав, що на різних фазах свого розвитку «моди» використовуються з різною метою, відіграють різне значення, проте функція модного процесу не може бути зведена лише до однієї виокремленої мети. В загальному вигляді соціальна роль моди полягає в тому, що вона «сприяє колективному пристосуванню до мінливого світу і в мінливому світі різноманітних можливостей». У свою чергу, саме в такому світі і може існувати мода. Виходячи з цього, він виділяє три її соціальні функції [1].

І). Мода впроваджує певну міру одноманітності за допомогою відбору з різних культурних моделей однієї, яка інтерпретується як норма, і «примушує» більшість до її прийняття. В іншому випадку, якщо б різні конкуруючі між собою моделі приймалися в рівній мірі, виникала б ситуація безладу. У цьому відношенні мода в «нетрадиційному суспільстві» виконує ту ж регулюючу функцію, що звичай в «традиційному суспільстві».

II) Мода забезпечує можливість розриву з минулим і готовність до майбутнього, будучи засобом пристосування до мінливості світових процесів.

III) Модний процес виховує і формує спільність сприйняття та смаку.

Уточнюючи регулятивне значення трьох виділених їм функцій, Г Блумер відзначає, що «в сферах життя, в яких переваги пропозицій не можуть бути доведені, мода забезпечує впорядкований рух і розвиток»... Мода створює можливість: нешкідливої гри фантазії і примхи; безболісної і обґрунтованої відмови від тиранії звичаю; соціально санкціонованого вторгнення в сферу новизни; демонстрації і виставлення напоказ власного «Я»; замаскованого вираження сексуальних інтересів; демаркації суспільства, викликання почуття заздрості до елітарних класів; зовнішньої та підробленої ідентифікації' людей, що володіють низьким соціально-економічним статусом.

Очевидно, що наведена класифікація лише в загальних рисах може бути визнана соціальною, вона задає багатовекторний простір для комплексних соціально-психологічних досліджень моди. Автор поруч із соціальним аспектом моди згадує й інші, не менш важливі для розуміння суті даного явища: інноваційний, емоційний, соціально-психологічний та соціологічний. На особистісному рівні аналізу проблеми ці функції можуть бути розглянуті як основні мотиви наслідування моди.

Перелік і аналіз соціальних функцій моди, запропонований Г. Блумером, не можна вважати вичерпним. Адже існують і інші соціальні функції моди, що можуть бути виділені з урахуванням інших критеріїв. Крім того, як і кожному масштабному соціальному явищу, моді можуть бути притаманні не тільки функції, але і дисфункції, тобто такі соціальні наслідки, які перешкоджають соціальній регуляції поведінки індивідів, груп і адаптації суспільства до мінливих умов його існування [2, с. 137].

Але соціальні функції моди істотно переважають над дисфункціями. Це означає, що мода відповідає глибоким потребам соціального організму в цілому та окремих його підсистем, включаючи економіку і культуру.

Для повного всебічного аналізу впливу моди на суспільство виникає необхідність виокремлення узагальненої системи класифікацій функцій моди на: функцію створення і підтримки одноманітності і різноманітності; регулюючу; інноваційну; комунікативну; соціалізуючу; престижу; психологічну; економічну; естетичну.

1. Функція створення та підтримки одноманітності і різноманітності в культурних зразках. На етапі становлення нової моди її прихильниками є невелика група осіб (новаторів), яка схильна експериментувати і прагне виділятись серед оточення. У цьому випадку мода стає джерелом диференціації та різноманітності у різних сферах життя. Масове поширення модних об'єктів сприяє нівелюванню культурних особливостей та уніфікації смакових уподобань, що в свою чергу призводить до одноманітності.

Подібно уніфікації і нівелюванню різноманітності, диференціацію та розрізнення доречно розглядати не стільки як дві окремі функції моди, скільки як два аспекти, дві сторони однієї і тієї ж функції.

В конкретних дослідженнях модної поведінки головна проблема полягає не в тому, щоб довести наявність диференціації чи нівелювання, а в тому, щоб показати, як в моді взаємодіють обидва ці процеси [2, с. 134].

Мода в цілому має здатність охоплювати повністю все суспільство. Отже, не можна вважати, що вона впливає лише на певні окремі соціальні класи та верстви демографічних груп і т.д. Всі вони так чи інакше беруть у ній участь, хоча форми участі та ступінь їх активності неоднакові.

Найвищий рівень однаковості досягається на вищій фазі модного циклу, коли культурний зразок, який опинився «в моді» (модний стандарт), охоплює максимум прихильників. Підтримувана модою однаковість, як справедливо зазначив Г. Блумер відіграє важливу роль, забезпечуючи згоду в сучасних умовах, коли різні культурні зразки конкурують між собою. Також модна однаковість сприяє взаєморозумінню і розвитку контактів між глобальними товариствами, а це є важливою проблемою сьогодення [1]. Соціальна нерівність стимулює наслідування і призводить до уподібнення смаків і мод.

Кілошенко М.І. зауважує - «демонстративна відмова від стандартів, що пропонуються модою, частіше за все означає перевагу інших стандартів, що пропонуються або звичаєм, або колишніми модами» [4, с. 63]. Гофман А.Б стверджує, що: «уявлення, згідно з якими «раніше», тобто у період панування звичаю, в культурних зразках одноманітності було менше, значною мірою заснована на непорозумінні. Безперечно, якщо розглядати ситуацію у планетарному масштабі різноманітності в культурних зразках, притаманних різним регіонам, громадам, станам, етнічним та конфесійним групам і громадам, було більше. Але сам такий підхід тоді був би неможливим: це ми, люди сьогодення, з цієї позиції хочемо і можемо оцінювати ступінь однаковості (різноманітності) культурних зразків. Що ж стосується безпосередньо цих груп і громад, то всередині кожної з них існування людини було уніфіковано канонічним культурним стандартом - звичаєм. А специфічність кожної з громад базувалася на відсутно сті зв'язків між ними, на їх взаємній географічній, соціальній та культурній ізольованості й замкнутості. Своєрідність їх буття перебувала в нерозривному зв'язку з його однаковістю» [2, с. 127].

Кожен окремо взятий модний стандарт в певний проміжок часу уніфікує його прихильників. Але одночасно і поряд з ним співіснують і інші модні стандарти: «старомодний», якому ще слідують, і «супермодні», які вже з'являються. І «старомодні», і «супермодні» також відносяться до моди: адже все це ланки єдиного і безперервного ланцюга модного процесу. Отже, одноманітність, що формується окремими «модами», поєднується з різноманітністю, породжуваною модою як соціокультурним процесом в цілому [2, с. 127].

2. Регулююча функція. Мода впроваджує в образ життя нові форми поведінки і нові культурні зразки, виокремлюючи з безлічі культурних моделей одну, яка на певний проміжок часу стає нормою, полегшуючи людині процес вибору і допомагаючи пристосовуватися до змінного світу. Мода забезпечує можливість розриву з найближчим минулим та готує до найближчого майбутнього. Модний процес виховує і формує спільність смакових уподобань, тому що поточна «мода» на противагу дивацтва й недоречності минулих «мод» зрозуміла і природна».

У реальному житті індивід здійснюють свій вибір із зразків, пропонованих суспільством, під впливом суспільства і соціальних груп [4, с. 63].

Г. Блумер писав - «мода регулює поведінку індивідів і груп, що складають соціальну систему, і сприяє адаптації останньої до змінюваних внутрішніх і зовнішніх умов її існування» [1].

3. Інноваційна функція. Постійна мінливість моди сприяє адаптації суспільства, готовності до нововведень, змін в усіх інших сферах життя. Мода стимулює розвиток експериментальності у суспільстві та культурі, пошук нововведень, визначає нові, більш досконалі в порівнянні з попередніми, культурні зразки. Оскільки ритм соціально-економічного та культурного життя неоднаковий у різні періоди, тому ступінь інноваційності одного і того ж суспільства або групи теж змінюється.

Проте взаємодія інноваційної функції моди з традиційними культурними зразками досить не однозначна. По-перше, ця функція іноді включається в традиційні зразки, асимілюється ними. Приклад цього явища наводить Гофман А.Б.: «фасони штанів постійно змінюються, оновлюються, але носіння самих штанів як таких, традиційне і незмінне. Якщо перше відноситься до сфери моди, то останнє належить до звичаїв. «Моди» в даному випадку функціонують у рамках звичаю» [2, с.129].

Інноваційна функція моди має здатність виступати у формі актуалізації культурної традиції. Це відбувається тоді, коли у певні періоди модними значеннями наділяються ті чи інші елементи культурної спадщини, а дизайнери використовують у своїй творчості стильові особливості традиційних культур.

Іноді культурні зразки, що наділяються модними значеннями, спочатку виступають як «моди» через певний проміжок часу традиціоналізуються і перетворюються на звичай. Наприклад, такими об'єктами моди були: виделка (XVIII ст.), велосипед (XIX ст.), автомобіль (ХІХ ст.), авторучка (XX ст.) і т.д.

4. Комунікативна функція. Для можливості передачі будь-якої інформації основною умовою є наявність знаків. Мода оперує символами та знаками - носіями інформації про соціальний досвід, що мають властивості певного культурного ресурсу (знаки якостей предметів; позначення, слова, логотип; суспільні цінності, норми і

т. д.). Знаково-символічна сутність моди проявляється в здатності фіксувати, зберігати та передавати різноманітну інформацію, виражати історичну хронологію суспільно-політичних подій, соціокультурну приналежність, психологічні характеристики особистості.

5. Соціалізуюча функція. Мода являється одним із засобів залучення індивіда до соціальної та культурної спадщини, допомагає сприйняттю певних соціальних норм і цінностей і сприяє відтворенню певної соціальної системи. Крім того, мода регулює соціальну напругу в суспільстві, виконуючи регулюючу функцію, одночасно відображаючи і маскуючи соціальну нерівність. Мода є соціальним та ідеологічним орієнтиром, визначеним ціннісними установками суспільства, які і обумовлюють динаміку її розвитку.

Соціалізуюча функція в певній мірі пояснює активну участь молоді у процесах моди. «Саме в молодості відбувається найбільш активне освоєння соціальних ролей, норм і цінностей. Важливим у цьому процесі є не лише зміст модних стандартів, але і сам факт наслідування певних нормативних зразків, участь у соціальному житті. Саме завдяки моді дана участь виступає переважно в ігровій і демонстративній формах, що полегшує процес соціальної адаптації» - А.Б. Гофман [2, с. 134].

Варто враховувати, що мода не просто залучає індивіда до існуючих соціальних і культурних зразків. ця функція здійснюється за допомогою опозиції, протиставлення «старомодним», тобто безпосередньо попереднім модним стандартам. Відтворюючи одні стандарти, індивід водночас відкидає інші. Наслідуючи одні референтні групи і індивідів, учасник моди одночасно прагне відрізнятися від інших референтних груп та індивідів. це усвідомлене долучення до моди певних соціальних груп і відмежування від усіх інших сприяє створенню власного образу «Я» індивіда, його особистісної ідентичності, самосвідомості. Таким чином, мода служить одним із засобів символізації, формування, зміцнення «Я» індивіда, причому переважно в демонстративній і ігровій формах.

Наприклад, М.І. Кілошенко зазначає, що «модний одяг сприяє інтеграції всередині «вищих» класів, шарів, груп і в той же час їх відділенню від «нижчих». Таким чином, мода є не тільки виразом, але й чинником соціальної диференціації» [4, с. 63].

Отже, розглядаючи моду в якості регулятора свідомості і поведінки, слід мати на увазі можливості моди в задоволенні потреб людини в соціальній адаптації в мінливих умовах середовища, в ситуації нестійкості власних оцінок і цінностей. У цих випадках для людини вистачає лише відповідати прийнятому більшістю модному стандарту - зразку.

Мода в масштабах всього суспільства виникає там і тоді, де і коли існує можливість зміни соціального статусу, наслідування одних соціальних класів, груп іншими за допомогою запозичення певних культурних зразків. Це запозичення служить іноді одним із засобів самоствердження.

6. Функція престижу. Новизна модного нововведення, прихильність до нього відомих особистостей, певних верств населення сприяє підвищенню або зниженню престижу, цінності культурного зразка. Мода здатна сама виступати як особливий соціальний знак, символ престижу.

У моді відбувається присвоєння значень постійно мінливим повідомленням - модним стандартам. Модні стандарти пов'язані з атрибутивними цінностями, а через них - з денотативними. У результаті відбувається валоризація, тобто наділення цінностями, одних культурних зразків («новомодних») і девалорізація, тобто позбавлення ціннісного початку, інших («старомодних»). Це означає, що престиж «новомодних» стандартів зростає, а «старомодних» (які щойно вийшли з моди) - знижується. З іншого боку, одночасно зростає престиж тих цінностей, які позначаються «новомодними» стандартами, і паралельно знижується престиж цінностей, що позначаються «старомодними» стандартами. «Входження в моду» і «вихід з моди» означають відповідно підвищення або зниження престижу певних культурних зразків і цінностей. Та оскільки мода - далеко не єдиний фактор престижу, тому зразок який вийшов з моди може зберігати високий престиж завдяки іншим, непричетним до моди факторам, наприклад, традиції. У таких випадках ефективність престижної функції в цих факторах повинна бути принаймні не нижчою, ніж в моді [2, с. 136].

«Оскільки в споживанні модного одягу беруть середні шари, що пов'язано з відносною нестійкістю і рухливістю їх соціального стану. - писав Кілошенко М.І. - У свою чергу, це обумовлює формування нестійкого соціально-психологічного типу людей, для якого мода стає важливим засобом самоствердження, інтеграції і самототожності особистості. Постійна і активна участь в моді покликана позначити приналежність до вищого соціального прошарку і (або) неподібність з нижчим. Особливу старанність у виборі модних стандартів та дотриманні їх викликається вразливістю людей перед соціальними санкціями моди, або якщо вони прагнуть зайняти вище соціальне становище, але поки не досягли його, або якщо вони ще не впевнені у міцності свого теперішнього, нещодавно досягнутого вищого становища» [4, с. 106].

Навпаки, високе соціальне становище еліти робить її значною мірою невразливою по відношенню до санкцій моди і позбавляє деяких стимулів брати активну участь в моді, наявних у середніх верств.

Мода завжди пов'язана з оцінкою і може бути всюди, де є, принаймні, три компоненти: суб'єкт оцінки, що потребує зміцнення, створення або зміна свого соціального стану; об'єкт оцінки, оцінений як соціально- значимий; можливість залучення суб'єкта оцінки до об'єкта оцінки, тобто доступність споживання предмета.

7. Психологічна функція, або функція психофізіологічної розрядки. Мінливість моди стає джерелом вражень, компенсує нестачу нових емоцій. Наслідування модних стандартів елітарних соціальних груп дозволяє особистості долати почуття неповноцінності, допомагає компенсувати незадоволеність своїм соціальним статусом, стає елементом механізму захисту від психологічних перевантажень, пропонуючи готові зразки поведінки в масовому масштабі.

Особливо важлива ця функція для індивідів з нестійкою психікою, для яких вираження власного «Я» є проблематичним і потребує постійного підтвердження своєї реальності, стійкості і залучення. Саме тому мода посідає важливе місце у житті молоді. Оскільки молода людина, проектуючи своє «Я», ще не достатньо оволоділа знаннями про специфіку соціальних ролей, ще формує самосвідомість, особливо гостро відчуває потребу в соціально-санкціонованих засобах особистісної ідентифікації.

Та все ж це проявляється не лише у молоді, а й у інших соціально-психічних типів дорослих особистостей, особливо схильних до модної регуляції. Підвищена тривожність, невпевненість у собі, нестійкість психологічного й соціального статусу посилюють залежність від приписів, сформованих модними стандартами. Гофман А.Б. писав: «в цих випадках останні сприймаються не просто як якісь більш-менш умовні правила поведінки та зразки культури, а як жорсткі норми, порушення яких самим «порушником» сприймається як справжня трагедія, а іншими учасниками моди, що належать до тієї ж категорії, - як серйозний проступок, що заслуговує суворого осуду, презирства або в крайньому випадку співчуття. У цих учасників моди подібного роду санкції (явні або приховані, реальні або потенційні) можуть істотно знижувати рівень самооцінки і самоповаги. Гра як атрибутивна цінність моди відступає на другий план, і в цілому мода в певній мірі зникає, поступаючись місцем кодифікованій системі норм, хоча і змінних, але досить жорстких» [2, с. 136]. Наприклад, таке явище можна спостерігати при використанні ділового дресс-коду. Коли у певних сферах діяльності його порушення караються осудом та штрафами. Також суспільним осудом супроводжуються намагання людей старшого покоління відповідати модним трендам, популярним серед молоді.

8. Економічна функція. Мода є формою споживання та реклами нових товарів, регулятором поведінки споживачів і засобом розширення збуту. В індустрії моди виробляються стандарти споживання і соціальні образи речей, створення яких з самого початку націлене на комерційний успіх.

Без захоплення не може бути широкої торгівлі, ця функція моди є своєрідним стимулюванням споживання. Комерція, що використовує плоди захоплення модними трендами, одночасно спирається як на постійні нововведення, так і на короткочасність «антимоди» (періоду коли певні об'єкти виходять з моди).

9. Естетична функція. Мода задовольняє естетичні потреби, відображаючи особливості масового смаку, являючись способом поширення і зміни естетичних оцінок в суспільстві. Естетична функція моди включає в себе прикрашання себе та оточуючого середовища відповідно не лише до існуючих модних стандартів, а й власного естетичного смаку. Сучасна мода відображає зміни, що відбуваються в суспільстві перехідного періоду від індустріального до постіндустріального (епоха постмодерну), який відкидає ієрархічну систему норм і оцінок. Різноманіття, плюралізм і принциповий еклектизм постмодерну призвели до того, що в сучасній моді відсутній єдиний модний стандарт, як це було раніше (так само, як відсутнє поняття гарного смаку). Різні соціальні групи мають різні системи цінностей і відповідно різні множинні, змінні модні стандарти. Одночасне існування різних модних трендів спрямоване на задоволення потреб усіх соціальних прошарків.

Естетична функція моди, що включає в себе прикрашання за допомогою одягу має складну структуру. Кілошенко М.І. писав: «Прикрашаючи своє тіло примітивними речами, людина прагнула, з одного боку зробити себе більш привабливим для потенційного сексуального партнера, подібно тваринам і птахам, які беруть участь у шлюбних іграх, з іншого боку - закодувати певну інформацію» (смислове навантаження знаково-символічної сутності моди) [4, с. 58].

Розглянувши найбільш поширені класифікації функцій моди можна зробити висновок, що мода відповідає глибоким потребам соціального організму в цілому та окремих його підсистем, включаючи економіку і культуру. Одні функції діють на рівні цілого суспільства, такі, як: функція створення і підтримки одноманітності і різноманітності в культурних зразках, інноваційна, комунікативна, економічна, регулююча, естетична функції. Інші ж - на рівні індивідуальних соціальних потреб людини: функція соціалізації, функція престижу, а також функція психофізіологічної розрядки.

Під впливом сучасних соціокультурних трансформацій питання специфіки функціонування моди виходять за межі естетики. Нині вони безпосередньо пов'язані з майже всіма сферами суспільного життя. Саме тому їх дослідження сприятиме поглибленню знань про механізми впливу моди на соціокультурний розвиток людства та можливості подальшого прогнозування цих процесів.

Бібліографічні посилання

1. Блумер Г. Американская социологическая мысль: тексты / под. ред. В.И. Добренькова. - М. : Изд-во МГУ, 1994. - 496 с.

2. Гофман А.Б. Мода и люди. Новая теория моды и модного поведения / А.Б. Гофман. - М. : Книжный дом Университет, 1994. - 160 с.

3. Зиммель Г Избраное. Созерцание жизни : в 2-х т. / Г. Зиммель ; [пер. с нем. А.В. Драное, М.И. Левина, И.И. Маханьков]. - М. : Юристь, 1996. - Т.2. - 607 с.

4. Килошенко М.И. Психология моды: теоретический и прикладной аспекты / М.И. Килошенко. - СПб. : СПГУТ, 2001. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru