Інформаційне суспільство в сучасному філософському дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційне суспільство в сучасному філософському дискурсі

Яруш М.В.

Анотації

Досліджено еволюцію змісту поняття інформаційне суспільство, проаналізовано його евристичні можливості як пояснювального засобу щодо розуміння характеру і тенденцій розвитку сучасної цивілізації. Використано принцип компліментарності для розгляду основних підходів до поняття "інформаційного суспільства " як таких, що взаємодоповнюють і у такий спосіб поглиблюють уявлення про нього. Виявлено комплекс змін, що визначають інформаційне суспільство, як якісно новий етап цивілізаційного буття. еволюція компліментарність суспільство інформаційний

Ключові слова: постіндустріальне суспільство, інформаційне суспільство, інформаціоналізм, мережеве суспільство, інформаційні технології, простір потоків.

Яруш М.В., аспирантка, Институт высшего образования, Национальная академия педагогических наук Украины (Украина, Киев),

Информационное общество в современном философском дискурсе

Исследовано эволюцию содержания понятия "информационное общество", проанализировано его эвристические возможности как разъяснительного средства понимания характера и тенденций развития современной цивилизации. Использовано принцип комплиментарности для рассмотрения основных подходов к понятию "информационное общество" как таких, которые взаимо- дополняют и в такой способ углубляют представления про него. Выявлено комплекс изменений, которые определяют информационное общество как качественно новый этап человеческого бытия.

Ключевые слова: постиндустриальное общество, информационное общество, информационализм, сетевое общество, информационные технологии, простор потоков.

Yarush M. V., postgraduate student of Institute of higher education of the National academy of pedagogical sciences of Ukraine (Ukraine, Kiev),

Information society in the modern philosophical discourse

The content evolution of information society concept has been investigated and its heuristic possibilities as explanatory means regarding the character comprehension and development trends of modern civilization have been analyzed. The accomplishment principle for main approaches towards the "information society" concept has been applied as those which mutually and extend of its understanding. The complex of changes that define information society as a new stage of civilization existence has been displayed hereby.

Keywords: postindustrial society, information society, informationalism, network society, information technologies, space offlows.

Однією з чільних задач, яку повсякчас розв'язує соціально-філософський дискурс, є осмислення поточного стану розвитку суспільства, напрямів і суперечностей його поступу, обґрунтування оптимальних моделей його трансформації. З особливою силою ця загальна функція соціально-філософського дискурсу актуалізується у періоди гострих соціально-політичних криз, зміни цивілізаційних підвалин існування людства. Ця тематика узагальнено постає під титулом "діагнозу нашого часу", в рамках якого філософська думка останніх двох століть (а надто від початку ХХ століття) створила чимало масштабних концептуалізацій філософсько-історичного і соціально-філософського ґатунку. Серед їх творців такі видатні мислителі, як Макс та Альфред Вебери, О. Шпенглер та Г. Зімель, А. Тойнбі та Ортега-і-Гасет, К. Мангайм та Е. Гусерль, К. Ясперс та А. Швейцер і багато інших.

Від середини ХХ століття інтелектуальне лідерство у цій тематиці захопили теорії постіндустріального та технотронного суспільства, пік популярності яких припадає на 60-70-ті роки минулого сторіччя. Однак мірою розгортання науково-технічної революції з такою ключовою її складовою як комп'ютерна революція та розвиток інформаційних технологій, філософська думка постала перед необхідністю теоретичного переоснащення. Відтак виникає питання: які сучасні філософські концепції є найбільш придатними для осмислення реалій нашого часу, яким є евристичний потенціал існуючих соціально-філософських моделей, і наскільки вони здатні окреслити перспективу подальшого історичного розвитку людства?

На сучасному етапі розвитку світової цивілізації посилюється роль інформації та набутих внаслідок її поширення знань, зростає значення інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті.

У свою чергу це спричинює створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів, задоволення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Процеси інформатизації уможливлюють забезпечення будь-якою інформацією і знаннями як окремого індивіда, так й цілої соціальної групи, що приводить до радикальних змін в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та ін.). Завдяки цьому створюються умови та можливості для саморозвитку особистості та її самореалізації. Тому звернення до вивчення природи інформаційного суспільства та його можливостей постає як одна з актуальних проблем сучасної соціальної філософії.

Інформаційне суспільство виражає ідею становлення нового соціально-економічного порядку, який приходить на зміну індустріальному суспільству, і пов'язується з розгортанням інформаційно- технологічної революції, поширюваної на всі сфери життєдіяльності людини.

Спочатку уяви про інформаційне суспільство мали радше характер футуристичних прогнозів. Але у результаті інформаційної революції більшість явищ, передбачуваних дослідниками, сьогодні набули свого реального відображення, яке втілилося у широкому удосконаленні засобів масової комунікації, у технологіях віртуальної реальності, у генерації та бурхливому розповсюдженні мереж, інших технологічних новацій. Динаміка змін сучасних соціально-економічних та культурних процесів, які не завжди мають передбачуваний характер, змушує науковців звертатися до осмислення проблематики дослідження інформаційного суспільства та зрушень, які відбуваються у ньому.

Мета статті - дослідити еволюцію змісту поняття інформаційне суспільство, проаналізувати його евристичні можливості як пояснювального засобу щодо розуміння характеру і тенденцій розвитку сучасної цивілізації.

Вивчення характеристик та тенденцій розвитку постін- дустріального, інформаційного суспільства розпочалося і здобуло поширення переважно в західній соціальній філософії (Д. Белл, З. Бжезинський, Дж. Ваттімо, Р. Гароді, Горц, Р. Дарендорф, М. Кастельс, Р. Кац, М. Маклюен, C. Малле, Й. Масуда, Е. Морен, М. Порат, Р. Рихта, Е. Тоффлер, Е. Сміт, Т. Стоуньер, А. Турен, Ф. Уебстер та ін.). Однак спроби залучитися до даної проблематики активно демонструють дослідники й з пострадянського простору (Л. Горбунова, Л. Землянова, Кремень, А. Назарчук, І. Предборьска, C. Пролеєв та ін.).

Кожен з перерахованих науковців зосередив свою увагу на різних ознаках, які посилюються під впливом інтенсивного впровадження мультимедійних систем та поширення засобів масових комунікацій. Тому різні концепції виступають не стільки конкуруючими, скільки взаємодоповнювальними, комплементарними одна щодо іншою. Саме так вони будуть розглядатися у подальшому тексті, який має здійснити теоретичний синтез різних позицій, а не просто зафіксувати їх емпіричне розмаїття. Зазначимо також, що чимало дослідників доводили перехід до нового суспільства шляхом проведення порівняння з попередніми етапами цивілізаційно- го розвитку та виокремивши істотні зміни, що є основою саме інформаційного суспільства. Попередньо узагальнюючи аналіз характеристик інформаційного суспільства, потрібно зауважити, що його подальше вивчення спричинило появу таких понять, як: "суспільство знань", "мережеве суспільство" та ін. Дане поняття стало деякою мірою синонімом понять "сучасне суспільство", "відкрите суспільство". Ці терміни, за своїм змістом, є особливостями інформаційного суспільства та впливають на види життєдіяльності людини та на її життя в цілому.

Аналіз визначення поняття "інформаційного суспільства" здійснюватиметься на засадах компліментарності, що передбачає розгляд основних підходів як таких, що взамодоповнюють і у такий спосіб поглиблюють уявлення про інформаційне суспільство.

Дослідницька увага Д. Белла сконцентрована на розвитку сектору послуг та інформації, що формує нову конфігурацію суспільства, в якому знання набувають особливого значення. Згідно з ним, знання є суспільним продуктом та колективним благом, оскільки з моменту його створення воно стає доступним всім. Знання та інформація не споживаються та не витрачаються, формують нову характеристику - "суспільство знань". При визначенні поняття "постіндустріальне суспільство" Д. Белл робить акцент на теоретичні знання як на той стрижень, навколо якого організовуватимуться нові технології, економічне зростання та соціальна стратифікація.

Якщо Д. Белл відзначає отримання знання як необхідну умову в новій модифікованій соціальній структурі, то Е. Тоффлер доповнює таку теорію твердженнями про збільшення обсягів інформації завдяки поширенню масових комунікацій. Отже, Д. Белл говорить про перехідний період та визначає його як постіндустріальне суспільство, яке йде на зміну індустріального, пояснюючи передумови становлення повноцінного інформаційного суспільства. Він "балансує" між індустріальним та інформаційним суспільством, розглядаючи вже наявні та передбачаючи подальші зміни.

Е. Тоффлер у своїй праці "Третя хвиля" порушує питання про можливі ризики інформаційного суспільства, вказуючи на його загрозливі фактори для людини як соціальної істоти. Він стверджує, що "інтелектуалізація" умов праці, розосередження комп'ютерів по домівках є наступним кроком до створення простору інтелектуального середовища. Але поряд з цим виникає небезпека щодо поглинання людської свідомості інтелектуальними машинами, що об'єднані у комунікаційні мережі.

В даній статті ми виходимо з того, що позиції, погляди Д. Белла, Е. Тоффлера стосовно інформаційного суспільства мають бути добре відомі науковому загалу. За радянські часи вони піддавалися постійній критиці в рамках офіційної теорії наукового комунізму. Сьогодні звернення до поглядів згаданих (і не тільки їх) мислителів як розробників теорії суспільства, що наступає після доби індустріалізму, є не тільки обов'язковим науковим ритуалом, а передусім зумовлено необхідністю їх сучасного переосмислення, щоб зрозуміти нові підходи і концеції. На цьому вважаємо доречним зупинитися більш детально.

Одним із провідних фахівців з проблем інформаційного (постіндустріального) суспільства є М. Кастельс. Якщо його попередники визначали новий суспільний лад в основному через заперечення (постіндустріальне - післяіндустріального), то Кастельс дав йому розгорнуте позитивне визначення - як суспільства, заснованого на інформаційних технологіях. За рівнем вкладу в обґрунтування та розвиток теорії інформаційного суспільства М. Кастельса можна порівняти з К. Марксом.

М. Кастельс відзначає, що нові інформаційні технології майже миттєво охоплюють простір всієї планети, на відміну від технологічних революцій, що залишалися на обмеженій території. Це означає нагальне застосування до свого власного розвитку технологій, які технологічна революція створює, пов'язуючи світ через інформаційну технологію.

Для пояснення сутності змін в інформаційному суспільстві М. Кастельс вводить спеціальний термін "інфо- рмаціоналізм" - це "технологічна парадигма, заснована на збільшенні людського потенціалу при обробці інформації і зв'язку, що стало можливе завдяки революції в галузі мікроелектроніки, програмного забезпечення та генної інженерії" [13].

Ключовою особливістю нової доби, на думку М. Кастельса, стала інформаційно-технологічна революція, яка дала поштовх до виникнення інформаціоналізму як матеріальної основи нового суспільства. Це нерозривно пов'язано з трансформацією соціальної структури (яка перетворюється на новий набір правил соціальної гри та комунікації), уможливлюється завдяки Інтернету та іншим комп'ютерним технологіям, завдяки яким долаються просторово-часові обмеження всього спектру контактів, що робить будь-які зв'язки реальними (інформаційні зв'язки "усі з усіма"), небачено інтенсивними та дієвими. Такі зв'язки стають основою для нового, "мережевого" суспільного устрою.

М. Кастельс висловлює припущення, що мережеве суспільство організовано навколо двох нових форм часу і простору: позачасового часу і простору потоків. Нові технології і комунікаційні мережі руйнують логічний сенс часу, а також логічну послідовність часу (наприклад, нові біологічні репродуктивні технології). Простір потоків означає, що змінюється уява про простір шляхом зменшення фізичної відстані між об'єктами, можливості його конструювання в мережі (наприклад, гіперпосилання на веб-сторінці руйнує спадковість речей у просторі й у часі). "Нова комунікаційна система радикально трансформує простір і час, фундаментальні виміри людського життя. Місця позбавляються свого культурного, історичного, географічного значення та ре- інтегруються у функціональні мережі або в образні колажі, викликаючи до життя простір потоків, котрі змінюють простір місць... Матеріальний фундамент нової культури є простором потоків і позачасовим часом" [3, с. 353]. Звідси моделюється і потреба в людині "нового типу" - з' являються запити самопрограмування, уміння перенавчатися й пристосовуватися до умов, які постійно змінюються, здатність знаходити собі місце у все нових і нових проектах, спираючись не на зв' язки і позиції у корпоративній бюрократії, а на особисті мережеві контакти. Володіти капіталом вже недостатньо для утримування важелів влади. Особливої ваги набуває компендіум власних якостей: уміння вирішувати проблеми, здатність працювати в команді, адаптивність, уміння вчитися впродовж життя, спілкуватись тощо.

Відповідно, інформаційно-комунікативні технології, як стверджує Ф. Уебстер, підкреслюють індивідуалізований характер людської діяльності, а "зміни, що відбулися в мережевому суспільстві, означають: людині слід звикати до гнучкості і в тому, що вона робить сьогодні, і в тому, що вона збирається робити в майбутньому, якщо вона хоче вижити в "системній рухливості" інформаційного капіталізму... Якщо ви не в мережі, ви не можете повноцінно брати участь в житті мережевого суспільства" [12, с. 139].

Центрального місця інформаційні технології набуває у теорії інформаційного суспільства М. Маклюена, котрий зміну історико-культурних епох пов'язує саме з розвитком конкретних засобів комунікації. Сучасна цивілізація "глобального села", за словами М. Маклюена, намагається відродити природне аудіовізуальне, багаторівневе сприйняття світу і колективність, але на новій електронній основі - через заміну письмово- друкарських мов спілкування радіотелевізійними та мережевими засобами масової комунікації.

Так, новітні технічні засоби формують нові суспільні запити й потреби, вони видозмінюють не тільки спосіб життєдіяльності людини та її повсякденні звички, а й моделі мислення та ціннісні орієнтації особи. Ідеї, запропоновані М. Маклюеном, влучно екстраполюються на сучасний соціокультурний простір, допомагаючи особі стати учасником процесу функціонування новітніх комунікативних інформаційних систем.

М. Маклюен переконаний, що у наш час кожен із новітніх засобів комунікації дає поштовх до нового "розширення" людських можливостей, змінюючи як соціокультурний простір загалом, так і усвідомлення особи в його межах зокрема: "В нашу електричну епоху ми бачимо себе такими, котрих все більше й більше можна перевести у форму інформації й такими, що рухаємося у бік технологічного розширення свідомості" [6, с. 70]. Власне, "технологічне розширення" людини за допомогою електронних комунікаційних засобів та технологій М. Маклюен порівнює зі своєрідним "продовженням" центральної нервової системи особи.

Завдяки все більшому використанню мультимедійних технологій віртуальний світ тісно переплітається з реальним світом. Комунікаційна система реальною віртуальності охарактеризована Л. Земляновою як та "система, в якій сама реальність (матеріальне та символічне існування людей) повністю охоплені, повністю занурені у віртуальні образи, у вигаданий світ, світ, в якому зовнішні відображення знаходяться не просто на екрані, через який передається досвід, а й самі стають досвідом" [2].

Розвиваючи вчення М. Кастельса про мережеве суспільство, А. Назарчук стверджує про явище мережевості як мережу живих комунікацій. На його думку, нові технології дали можливість обслуговувати не тільки людей, що спілкуються, але й виробничі процеси, а також інтегрувати та організовувати їх у постійні інформаційні потоки. Створені для цілей управління комп'ютерні мережі реалізовують задачі, що не можуть бути реалізовані в інших історичних типах мереж: інтеграцію обчислювальних потужностей обробки даних з багатоканальними формами їх передачі. Таким чином, сучасні комунікації протікають без людей [8].

Розглядаючи інтерпретації інформаційного суспільства, однією з цілей дослідження є не просто опис низки змін чи особливостей, що виникають при зростанні обсягів інформації та впровадженні нових технологій, а логічно їх впорядкувати та створити аналітичний базис. Ще Д. Белл слушно відзначив той факт, що жоден біологічний організм або людська спільнота не можуть зазнати змін в розмірах та, відповідно, в масштабах, не змінюючи своїх форм та структури.

При дослідженні інформаційного суспільство важливим є не факт віртуалізація життєдіяльності людини, а розвиток та ускладнення соціальної функціональності діючих суб'єктів суспільного життя, що дає підстави стверджувати про суспільство нових можливостей. Формування образу інформаційного суспільства як дієвого, що створює нові можливості для задоволення потреб людини, дає змогу простежити зміни людської життєдіяльності під впливом інформаційно-технічних засобів.

Дослідниками третьої фази цивілізації доведено, що перехід до неї відбувається під впливом факторів, які, у свою чергу, спричиняють зміни соціальних та особисті- сних характеристик людини. Адже кожна фаза цивілізаційного розвитку характеризувалася певним видом людської діяльності, визначала рівень його розвитку, а також потребу та якісні вміння щодо налагодження міжособистісних зв'язків.

Якщо в доіндустріальних суспільствах переважала сільськогосподарська праця, а в індустріальних найпоширенішою була праця на мануфактурах, то в постіндустріальному суспільстві чільну роль відіграє зайнятість у сфері послуг. Спосіб життя переходить у процеси, що засновані на взаємодії людей між собою, головну роль в яких відіграє саме інформація, на відміну від доіндустріального суспільства - де людина взаємодіє з природою та використовує м'язову силу, а також індустріального - де домінує машина, що змінює життя людини на своєрідну взаємодію з перетвореною природою.

Зміни в одній сфері людської діяльності незворотньо викликають зміни абсолютно у всіх інших сферах, бо всі вони тісно пов'язані між собою. Так, нові технологічні зміни, викликані інтенсивним впровадженням винаходів та досягнень науково-технічної революції, тягнуть за собою зміну характеру трудової діяльності людини. Якісні характеристики людської праці потребують отримання нових знань, інформації, які необхідні для здійснення виробничих та невиробничих циклів. Рівень освіченості людини визначає місце людини у класових структурах і соціальній стратифікації. Приналежність до певного класу змінює не тільки особистість як таку, а й систему суспільних відносин в цілому для забезпечення необхідним обміном тією ж інформацією. Адже у третій фазі розвитку цивілізації інформація набуває виключною ролі.

Спробуємо узагальнити комплекс тих змін, що визначають інформаційне суспільство як якісно нову ситуацію цивілізаційного буття сучасного людства.

Перша зміна, пов'язана з науково-технічною революцією, визначає зміни у характері трудової діяльності людини. Економічна діяльність зміщується від виробництва товарів до надання послуг. За скороченням сільськогосподарської зайнятості слідує скорочення робочих місць у промисловому виробництві на користь робочих місць у сфері послуг, які, в кінцевому результаті, сформують переважну долю зайнятості. Ця позиція є типовою для всіх дослідників інформаційного суспільства.

Друга зміна детермінова впливом революції в структурі зайнятості на революцію в класовій та соціальній структурі суспільства. При зміні зайнятості по галузях економіки виникає модифікація професій. Посилюється проблема соціальної диференціації - поява нових наукових і технічних еліт. Вже в концепції Д. Белла наукова спільнота виокремлюється як унікальне явище людської цивілізації. Подібно до цього Е. Тоффлер відзначає, в інформаційному суспільстві створюються принципово нові умови для праці (індивідуальна праця, зазвичай за комп'ютером), зростає рівень свободи та усвідомлення людиною своїх можливостей. М. Кастельс створює найбільш просунутий і систематичний образ нової соціальності, яку охарактеризовує у трьох основних вимірах: поява нової соціальної структури (мережевого суспільства); формування нової економічної структури (глобальна інформаціональна економіка); виникнення нової культури (культура віртуальної реальності). Ядром нової форми комунікаційної організації суспільства у М. Кастельса виступає "мережева логіка його базисної структури" [13].

Третя зміна - зміна особистості. Розвиток розглянутих процесів спричинює посилене усвідомлення власної індивідуальності. Третя хвиля Е. Тоффлера перетворює нас у виробників-споживачів власних образів себе, це обумовлює зміну психіки, ідентичності та свідомості в цілому. При великих потоках інформації ми приречені на трансформацію власної свідомості. Основним протиріччям та відповідно рушійною силою розвитку нового, заснованого на мережевих структурах суспільства, що формується, є протиріччя між глобалізацією світу і самобутністю (ідентичністю) конкретного співтовариства, а також окремої людини.

М. Кастельс заглиблюється у пошуки взаємозв'язків між глобалізацією та ідентичністю, між мережею та "Я". У цьому зв'язку він підкреслює, що у світі, де відбуваються настільки неконтрольовані зміни, люди схильні групуватися навколо первинних джерел ідентичності, зокрема: релігійних, етнічних, територіальних, національних. При цьому люди все частіше організовують свій зміст не навколо того, що вони роблять, а на підставі того, ким вони є, або на основі своїх уявлень про те, ким вони є.

З іншого боку, глобальні мережі інструментального обміну селективно приєднують або від'єднують індивідів, груп, райони, навіть цілі держави відповідно до їх значущості задля виконання цілей, що обробляються в мережі у неперервному потоці стратегічних рішень.

Окремий вплив на зміну особистості спричинила система масових комунікацій. Найбільш суттєві зміни, що мають вплив на соціальне життя у зв'язку з появою телебачення, пов'язані з кінцем системи комунікації, в якій домінували типографське мислення та фонетичний алфавіт. Формується галактика Маклюена: "Телебачення завершає цикл чуттєвого сприйняття світу людиною... Телебачення вводить в практику активний дослідний підхід, який включає всі відчуття одночасно, а не лише зір, вам доводиться бути "з ним"... У телебаченні образи проектуються на вас, ви слугуєте екраном. Образи огортаються навколо вас, ви є точкою зникнення. Це створює свого роду направленість всередину, зворотну перспективу." [6].

Четверта зміна, що характеризує інформаційне суспільство, це - зміна у характері соціокультурної комунікації, що відбивається як на приватній сфері, так і на особливостях культурної інтерсуб'єктивності. За твердженнями Е. Тоффлера, праця в інформаційному суспільстві веде до індивідуалізації, негативом якої є те, що "самотній чоловік" і "самотня жінка" - це головні постаті сучасного суспільства. На думку Е. Тоффлера, цивілізація Третьої хвилі заохочує індивідуальний розвиток, збільшується соціальна різнорідність, що пояснює феномен самотності. Роз'єднуючи суспільство, підкреслюється різниця, а не схожість, це допомагає людини індивідуалізуватися, при цьому створити можливості для кожного для реалізації свого потенціалу. Індивідуалізоване самовираження посилює ізольованість. М. Кастельс говорить про соціальні зміни, які драматичні та потребують перегляду відносин між жінками, чоловіками та дітьми, отже сім'єю та особистістю.

Головна причина такої ситуації, за У. Беком, полягає в тому, що ринок праці абстрагується від потреб сім'ї, шлюбу, материнства, батьківства, партнерства тощо. Це пояснюється тим, що врахування цих факторів робить ринок менш гнучким та ефективним, негативно впливає на конкурентоздатність. В умовах експансії ринку та телебачення індивідуалізація спричиняє і протилежні явища - стандартизацію та уніфікацію форм існування.

Таким чином, виникає суперечливий процес такого розвитку, з одного боку, наслідок посилення комп'ютерних технологій виникає глобалізація, яка розповсюджується у загальнолюдських масштабах та безпосередньо впливає на характер міжособистісного спілкування. З іншого, це - індивідуалізація, яка "замикає" особистість перед монітором комп'ютера, його самоізоляцію від культурних контактів, переходячи у режим переважно прийому інформації.

П'ята зміна, що визначає інформаційне суспільство, це - універсалізація ролі знання та його примат у всіх сферах життєдіяльності: інформація, знання та освіта набувають виключної ролі в інформаційному суспільстві, адже вони визначають професіоналізації та спеціалізації. Е. Морен формулює головне завдання сучасної освіти: "Щоб вміти поєднувати і організовувати накопичені знання і тим самим усвідомлювати й пізнавати проблему світу у всій його глибині, необхідна реформа мислення... Це фундаментальне питання для освіти, оскільки воно стосується нашої здатності організовувати знання". Е. Морен вводить поняття складного мислення. "Мислення, - пише Е. Морен, - повинно бути озброєно і загартовано, щоб безбоязно зустрічати невизначеність. Все те, що несе в собі випадковість, несе в собі й ризики, і мислення має визначати випадковості ризиків як ризики випадковостей" [7, с. 77].

Комплекс вищеописаних змін створює принципово нову, історично безпрецедентну ситуацію існування людини та суспільства. Навіть ці начебто безумовні величини - людина, суспільство - розглядаються як значною мірою дезавуйовані процесами сучасних глобальних перетворень. Відображенням першого є дискурс транс-гуманізму та пост-людства (Дж. Холдейн, Р. Курцвейл, Р. Етінгер та інші), другого - заперечення реальності суспільства на користь простих "множин", "роїв" чи інших конгломератів спільності.

Отже, внаслідок аналізу різноманітних поглядів і позицій на роль інформатизації в сучасному світі можна дійти висновку, що в єдиному континуумі спільної проблематики існує різнополярне розуміння інформаційних впливів: або як соціальної спадковості викликаних інформатизацією змін, або як радикальних новостворених трансформацій усієї системи соціально-економічних відносин. Відповідно слід вказати й на все більш помітне розходження і розмежування позицій поміж адептами ідеї виникнення "інформаційного суспільства", як реальності нашого часу, та прибічниками поглядів на інформатизацію, як продовження раніше встановлених соціальних взаємозв'язків.

Всі зміни, що відбуваються в інформаційному суспільстві, сприяють процесам самореалізації особистості, які доводяться через розвиток освіти та виробництва. Це створює підвалини для реалізації особистісних духовних прагнень, що спричинюють появу проблем у різних сферах суспільних відносин.

Плюралізація джерел інформації, з яких телебачення та радіо стали символами сучасності, що, з одного боку, дає можливість для людини зібрати інформацію з будь- якого питання та обмінюватися нею. Це раніше вимагало відповідного рівня освіти, соціального статусу, вільного часу, матеріальних вкладень та інших соціальних атрибутів, тепер стає доступним абсолютно для всіх.

Звичайний комунікативний процес має пірамідальну форму, на верхівці якої - джерела інформації, а в основі - безліч реципієнтів. В умовах нових інформаційних технологій, навпаки, все більше стає тих, хто відправляє інформацію, та все менше тих, хто її розуміє. Це породжує стреси, так званий "інформаційний шок", що зумовлено можливістю людини отримувати більшу кількість інформації та ймовірністю одночасної "інформаційного перевантаження".

Таким чином, можна зробити висновок про високий евристичний потенціал концепції інформаційного суспільства як способу осмислення сучасної стадії розвитку людської цивілізації. Дійсно, на сьогодні різноманітні інформаційні технології і мережі пов'язують людей у світовому співтоваристві та приводять до якісних змін у стилі мислення, у способі бачення, оцінки та розуміння дійсності. Водночас, головним питанням залишається гармонійне поєднання особистості та інформаційно- комунікаційного середовища, в якому вона несвідомо існує. Безпосередні фактори глобалізації змінюють не тільки суспільство як об' єднання в певних територіальних межах, а й передусім впливають на перетворення особистості свідомості та суспільної значимості особистості.

На сьогодні концепція інформаційного суспільства не є завершеною. Вона радше виступає продуктивним способом інтелектуального пошуку у важливій царині соціально-філософського дискурсу - "діагнозі нашого часу". Важливою особливістю концепції є те, що вона містить застереження проти певної апології та некритичного сприйняття сучасних цивілізаційних новацій (похідних з чинника "інформаціональності") і створює продуктивні можливості для їх критичного осягнення (аналіз ризиків та небезпек). Показово, що за кілька десятиліть ідея інформаційного суспільства пройшла шлях від появи цього поняття (на початку 60-х років - Т. Умесао в Японії, Ф. Махлуп у США) до його загальносвітового визнання як певної очевидності сучасного життя (про що свідчить Резолюція Генеральної асамблеї ООН від 27.03.2006 року, яка оголосила 17 травня Міжнародним днем інформаційного суспільства).

Можна констатувати, що поняття інформаційного суспільства вийшло за межі локальної характеристики сучасного соціуму і набуває значення не лише загального філософського концепту, а й одного з ключових, системоутворювальних елементів сучасного інтелектуального та культурного словника. В ньому синтезуються теоретичні досягнення попередніх соціально- філософських моделей (як от постіндустріальне, технотронне суспільства), і одночасно зводяться в загальну єдність надзвичайно розмаїті процеси сучасних соціокультурних трансформацій. Однак ще раз наголосимо наостанок: концепцію інформаційного суспільства помилково сприймати як закінчену теорію, радше в сучасних інтелектуальних контекстах вона існує як евристично продуктивний спосіб розуміння реалій сучасного світу. Це є однією з її найвагоміших переваг перед деякими іншими концептуалізаціями сучасного світу.

Список використаних джерел

1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Пер. с англ. - М. : Academia, 1999. - 959 с.

2. Землянова Л.М. Сетевое общество, информационализм и виртуальная культура [Текст] // Вестник Московского университета. Сер. 10: Журналистика. - 1999. - № 2. - С. 58-69.

3. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана. - М. : ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.

4. Корытникова Н.В. Интернет как средство производства сетевых коммуникаций в условиях виртуализации общества // Социологические исследования. - 2007. - № 2. - С. 85-93.

5. Лазарович Н. Людина у світлі концепцій інформаційного суспільства // Вісник Львівського Національного університету "Львівська політехніка". Серія "Філософські науки". - Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2011. - № 692. - С. 35-40.

6. Маклюэн Г.М. Понимание Медиа: Внешние расширения человека [пер. с англ.] / Г.М. Маклюен. - М. : КАНОН-пресс-Ц, 2003. - 464 с.

7. Морен Э. Образование в будущем: семь неотложных задач // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. - М. : Прогресс-Традиция, 2007. - С. 24-96.

8. Назарчук А.В. Социальное время и социальное пространство в концепции сетевого общества [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nazarchuk.com/home.html

9. Предборська І. М. Методологічні підходи до вивчення університетської освіти // Вища освіта України. - 2013. - № 2, додаток 1. - С. 79-87.

10. Райда К.Ю. Проблеми теоретичного осмислення концепції "інформаційного суспільства" в сучасній філософії та футурології. Ідеї альтернативних концепцій // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В.В. Лях. - К., 2008. - Вип.72. - С. 3-8.

11. Тоффлер Э. Третья волна. - М. : ООО "Фирма "Издательство ACT", 2010.

12. Уэбстер Ф. Теории информационного общества [пер. с англ.] / Ф. Уэбстер. - М. : Аспект Пресс, 2004. - 400 с.

13. Castells М. Informationalism, Networks, and the Network Society: a Theoretical Blueprinting, The network society: a Cross- Cultural Perspective. Northampton, MA: Edward Elgar, 2004 - http://annenberg.usc.edu/Faculty/Communication/~/media/Faculty/Fac pdfs/Informationalism%20pdf.ashx

References

1. Bell D. Hryaduschee postyndustryalnoe oschestvo. Opyt sotsyalnogo. Per. s angl. - M. : Academia, 1999. - 959 s.

2. Zemlyanova L.M. Setevoye oschestvo, informationalism i virtualnaya kultura [Tekst] // Vestnik Moskovskogo universiteta. Ser.10: Zhurnalistika. - 1999. - № 2. - S.58-69.

3. Castells M. Informatcionnaya epoha: ekonomika, oschestvo i kultura / Per. s angl. pod nauch. red. O.I. Shkaratana. - M. : GU VSHE, 2000. - 608 s.

4. Korutnikova N.V. Internet kak sredstvo proizvodstva setevyh kommunikacij v umovah virtualizacii oschestvo // Sociologicheskie issledovanija. - 2007. - № 2. - S.85-93.

5. Lazarovych N. Lyudyna u svitli koncepcij informacijnogo suspilstva // Visnyk Lvivskogo Nacionalnogo universitetu "Lvivska politehnika". Seriya "Filosofski nauky". - Lviv: Vyd-vo Lvivskoi politehiky, 2011. - № 692. - S.35-40.

6. Mcluhan G.M. Ponimanie Media: Vneshnie rasshyreniya cheloveka [per. s angl.] / Mcluhan G.M. - М. : KANION-press-C, 2003. - 464 s.

7. Moren E. Obrazovaniye v buduchsem: sem neotlozhnyh zadach // Sinenergeticheskaya paradigma. Sinergetika obrazovaniya. - М. : Progress-Tradiciya, 2007. - S.24-96.

8. Nazarchuk A.V. Socialnoye vremya i socialnoye prostranstvo v koncepcii setevogo oschestvo [Elektronnyy resurs] - Rezhym dostupu: http://www.nazarchuk.com/home.html

9. Predborska I. Metodologichni pidhody do vyvchennya univer- sytetskoi osvity // Vychsa osvita Ukrainy. - 2013. - N° 2, dodatok 1. - S.79-87.

10. Rajda K.Y. Problemy teoretychnogo osmslennya koncepcii "informacijnogo suspilstva" v suchasnij filosofii ta futurologii. Idei alternatyvnyh koncepcij // Multyversum. Filosofskij almanah / Gol. red. V.V. Lyah. - К., 2008. - Vyp.72. - S.3-8.

11. Toffler E. Tretya volna. - M. : ООО "Firma "Izdatelstvo AST", 2010.

12. Uebster F. Teorii informacionnogo oschestvo [per. s angl.]. - М. : Aspekt Press, 2004. - 400 s.

13. Castells M. Informationalism, Networks, and the Network Society: a Theoretical Blueprinting, The network society: a Cross- Cultural Perspective. Northampton, MA: Edward Elgar, 2004 - http://annenberg.usc.edu/Faculty/Communication/~/media/Faculty/Fac pdfs/Informationalism%20pdf.ashx

Размещено на Allbest.ru