Вплив клієнтелізму на колективну дію (соціально-філософський аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК[316.454.3:005.9]-029:1(045)

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія (Україна, Хмельницький)

Вплив клієнтелізму на колективну дію (соціально-філософський аспект)

Поліщук О.С.,

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри суспільних дисциплін,

Анотація

клієнтелізм суспільний цивілізація колективний

Розглянуто сутнісні характеристики клієнтелізму як суспільного явища. Встановлено, що дане суспільне явище притаманне усім типам суспільства Й усім соціальним групам і має неабиякий вплив на колективну дію. З'ясовано, що клієнтелізм найбільше проявляється у тоталітарних, авторитарних та перехідних суспільствах на різних рівнях, але найбільш сприятливі умови для нього виникають у поляризованих, нестабільних суспільствах. Ці суспільства характеризуються політичною нестабільністю і економічною відсталістю, що змушує людей зосереджуватися на поточних проблемах, ігноруючи довгострокову перспективу. Виходячи із поставлених завдань, доведено, що колективна дія, заснована на клієнтелізмі, у таких суспільствах не має цілісності і перспективи розвитку, однак не можна трактувати, що її зовсім немає. Вона є, але нестійка і орієнтується на розв'язання лише сьогоденних проблем. Задовольнивши сьогоднішню свою потребу, завтра цей індивід, безумовно, не буде учасником колективної дії соціальної групи.

Ключові слова: клієнтелізм, індивід, соціальна група суспільство, взаємодія, колективна дія.

Аннотация

Рассмотрено существенные характеристики клиентелизма как общественного явления. Установлено, что данное общественное явление характерно всем типам общества и всем социальным группам и имеет немаловажное влияние на коллективное действие. Выяснено, что клиентелизм больше всего проявляется в тоталитарных, авторитарных и переходных обществах на разных уровнях, но наиболее благоприятные условия для него возникают в поляризованных, нестабильных обществах. Эти общества характеризуются политической нестабильностью и экономической отсталостью, что заставляет людей сосредотачиваться на текущих проблемах, игнорируя долгосрочную перспективу. Исходя из поставленных задач, доведено, что коллективное действие, основанное на клиентелизме, в таких обществах не имеет ценности и перспективы развития, однако нельзя трактовать, что его совсем нет. Оно есть, но неустойчивое и ориентируется на решение только сегодняшних проблем. Удовлетворив сегодняшнюю свою потребность, завтра этот индивид, безусловно, не будет участником коллективного действия социальной группы.

Ключевые слова:клиентелизм, индивид, социальная группа, общество, взаимодействие, коллективное действие.

Annotation

Essential characteristics of clientelism as a social phenomenon have been studied. It is ascertained that this social phenomenon is inherent to all society types and to all social groups and it has remarkable influence onto the collective activity. It is determined that clientelism is above all displayed in totalitarian, authoritarian and transitional societies at different levels, but the most favourable conditions for clien- telism appear in the polarized, unstable societies. These societies are characterized by political instability and economic backwardness, which forces people to concentrate on the current problems, ignoring long-term perspective. On the assumption of the tasks in hand, it is proved that collective activity, based on the clientelism, doesn't have integrity and development perspective in such societies, but we cannot say that it doesn't exist at all. It is present, although it is unstable and it is oriented to solving of exceptionally this day's problems. Having satisfied his or her day's need, this individual won't be the participant of collective activity of social group any more tomorrow.

Keywords: clientelism, individual, social group, society, interaction, collective activity.

Важливу роль у розвитку людини, держави, суспільства в цілому відіграють взаємовідносини, що ґрунтуються на потребах та інтересах. В залежності від того, що є апріорою цих відносин, можна говорити про перспективи розвитку.

Сьогодні суспільства стають більш структурованими і складними, що обумовлюється багатьма факторами. Одним із таких є клієтелізм. Даний термін дійшов до наших днів ще з часів Стародавнього Риму, де він сформувався у ІІ ст. до н.е. В той період інститут клієнтели відображав аристократичний характер громадянського життя. Патрон, знатна, поважна особа протегувала “вільновідпущеникам” або членам громад, що йому підлягали, тобто клієнтам, не за грошову винагороду, а в обмін на особистість і послуги. Така взаємодія між патроном і клієнтом збільшувала шан обох суб'єктів: клієнта на отримання тих чи тих благ, а патрона - шанси на перемогу в конкурсі на вищі державні посади.

Отже, клієнтелізм є особливою формою суспільних взаємовідносин, що утворилася ще за часів Римської цивілізації й дійшла до сьогоднішніх днів і відіграє неабияку роль у сучасних суспільствах. У зв'язку з цим він потребує більш детального соціально-філософського аналізу.

Досліджуючи наукову літературу з даної проблеми стає зрозумілим, що дана тема перебуває на стику таких наук, як філософія, політологія, соціологія. Дещо дотично згадується у теорії права та психології. Серед філософів до даної проблеми зверталися В. Андрущенко, М. Бойченко,А. Васильченко,М. Михальченко,

З. Самчук. Вони розглядають вплив неформальних взаємовідносин у соціальних структурах та системах. У політології окремі аспекти формування політичної влади нетрадиційним шляхом висвітлені у працях А. Гараня, В. Новохатського, О. Фісуна та інших.

Однак варто зазначити, що названі напрацювання мають дещо вузьке спрямування: якщо розглядається структура суспільства - не визначається її вплив на людину; якщо розглядається людина в соціальній структурі - не розглядаються фактори, що впливають на її діяльність, тощо. Серед іноземних учених, які досліджували соціальні рухи з соціологічної точки зору, можна назвати праці таких науковців, як Р. Берк, Г. Ле Бон, Р. Хардінг та інші.

Мета статті: розглянути особливості впливу клієнтелізму на колективну дію.

Завдання статті:1) з'ясувати суть клієнтелізму як суспільного явища; 2) показати вплив клієнтелізму на колективну дію у різнотипних суспільствах.

Виходячи з актуальності даної проблеми, бачимо, що клієнтелізм є суспільним явищем, у якому поєднується дія різних за соціально-політичним та економічним статусом суб'єктів, що утворюють колективну дію у досягненні поставленої мети, кожен окремо взятий індивід розглядає іншого як засіб досягнення мети та задоволення своїх потреб. Тобто запроваджуються відносини обміну: конкретні блага, з боку начальника - відданість і постійна готовність зробити конкретну послугу з боку, підлеглого. Начальник стає патроном, а підлеглий - клієнтом. Зв'язок між ними підтримується в такий спосіб - за умов недостатнього завзяття з боку клієнта, начальник будь-коли може відмовитися від ролі патрона, тобто - він може припинити надавати підлеглому додаткові ресурси або навіть відібрати вже надані (скасувати надбавку до платні, “нагадати” про нещодавні упущення, врешті-решт, просто звільнити з роботи) [9, с. 436-462].

Такий зв'язок між патроном і підлеглим найбільше проявляється у суспільствах перехідного типу та авторитарно-тоталітарних. Саме вони є поширеним варіантом деформації ієрархічних відносин у суспільно-політичному та державному управлінні. В узагальненому вигляді клієнтелізм визначається як “відносини особистої залежності, не поєднані родинними стосунками, що базуються на обміні благами між двома людьми - патроном і клієнтом, наділених різними ресурсами” [8, с. 103-133].

Зважаючи на стан взаємовідносин, можна зазначити, що особливість сучасного клієнтелізму полягає в його комплексному та різнобічному характері. Патрон відіграє роль брокера, який встановлює зв'язок з центральною владою. Крім того, сучасний патрон, контролюючи і будучи лідером політичних організацій, користується публічними ресурсами (робочі місця, пенсії, соціальні пільги), а клієнти, якими можуть бути не лише окремі індивіди, а й організації (етнічні меншини, профспілки), надають патронові електоральну підтримку. У цьому контексті варто зазначити, що суспільні відносини, в основі яких покладено феномен клієнтелізму, найбільше проявляються у суспільствах з слабкою економікою, політикою та у суспільствах перехідного типу, що переживають прискорену або насильницьку модернізацію. Але, будучи однією з форм регулювання суспільних відносин через консенсус, клієнетелізм представлений в усіх політичних системах і на усіх рівнях.

Вивчення змісту і специфіки клієнтелізму у розмаїтті сучасного світу суспільних відносин, в тому числі й демократичних суспільств, розширило спектр досліджуваних груп інтересів та дозволило, на думку В. Новохатського, адекватніше описати роль неасоційованих і, зокрема, комунальних, локальних груп як авторитарних, так і в демократичних політичних системах [4, с. 72-74].

Виходячи з цього, клієнтелізм як суспільне явище, властиве усім видам суспільних відносин і може проявлятися на різних рівнях у різних типах суспільств, але найбільш сприятливі умови виникають у поляризованих, нестабільних суспільствах. Ці суспільства характеризуються політичною нестабільністю і економічною відсталістю, що змушує людей зосереджуватися на поточних проблемах, ігноруючи довгострокову перспективу. Тобто колективна дія, заснована на клієнтелізмі, у таких суспільствах не має цілісності і перспективи розвитку, однак неможна сказати, що її зовсім немає: вона є, але нестійка і орієнтується на розв'язання лише сьогоденних проблем. Іншими словами, задовольнивши сьогоднішню свою потребу, завтра цей індивід не буде учасником колективної дії сьогоденної соціальної групи. Різниця у рівні доходів може бути важливішою, ніж бідність сама по собі, і може змушувати до активнішої участі у таких неформальних об'єднаннях, як клани. Отже, сучасний клієнтелізм процвітає у суспільствах з нестабільним економічним і політичним розвитком, тобто він є “політикою виживання” як для патронів, так і для клієнтів, де один одного розглядають як засіб для виживання. Такі соціально-економічні і політичні відносини, на думку західних дослідників, називаються “політикою бідних”. Адже бідність є причиною усіх негараздів у суспільстві й руйнівником колективної дії.

Патрон-клієнтські відносини характеризуються деспотизмом, а мікрогрупова солідарність, агресивно протиставлена громадянським відносинам та інститутам, стає формою внутрішнього варварства, що тягне у “родинний хаос”. Поширення клієнтелістських відносин у суспільстві свідчить про кризу соціальної солідарності і колективної дії. Руйнація такої форми взаємодії індивідів, соціальних груп призводить до того, що суб'єкти, як постійні учасники політичного і економічного буття, змінюються. Така зміна характеризується утворенням нових суб'єктів, переформатуванням старих тощо. Це підводить нас до думки, що колективна дія цих суб'єктів існуватиме до тих пір, поки патрон займатиме відповідне соціально-економічне та політичне становище. Як тільки змінюється становище патрона, змінюються і відносини, що ґрунтувалися на клієнтелізмі. Ці зміни можуть бути різновекторними, вони також залежать від змін, яких зазнає патрон.

Варто зазначити, що у вітчизняній науковій літературі явище клієнтелізму та його вплив на колективну дію соціальних груп недостатньо вивчене. І це є недоліком, адже з допомогою цього явища окреслюється специфічний тип соціальної структури або механізм суспільних зв'язків, що існують між двома суб'єктами (патрон - клієнт), з яких кожний має відмінний соціально-економічний та політичний статус і нерівні шанси здійснення політичного впливу. Цей тип взаємовідносин у соціальній структурі суспільства робить можливим створення механізму залежності і контролю, якому властиві такі риси: асиметричність, що означає систему, в якій одна сторона (патрон) значно сильніша за іншу (клієнт); взаємність, або взаємозалежність, що викликає виникнення солідаристської системи, в якій сильніший є опікуном слабкішого, але перший також очікує від нього підтримки у важких чи важливих для патрона ситуаціях; розпорошення - система є віддзеркаленням традиційних патріархальних стосунків, які спираються на безпосередні контакти патрона з клієнтом.

Клієнтелізм як явище взаємовідносин у суспільстві виникає в умовах атомізації цих відносин, коли особисті зв'язки заступають форми групової ідентифікації. В аграрних суспільствах існують патримоніальні форми клієнтелізму. Їх члени відкрито приймають традиційні засади, на яких ґрунтується життя спільноти. У свідомості землероба застосування фізичного примусу його патроном-власником пом' якшувало розуміння необхідності опіки з його боку. В сучасних демократичних суспільствах спостерігається поява репресивних форм клієнтелізму, прикладом яких може бути клієнтелізм бюрократичний або клієнтелізм виборчий. Бюрократичний клієнтелізм є такою системо суспільних відносин, коли політична партія виступає колективним патроном, навколо якого формується мережа клієнтелістських зв'язків, що випливають із можливості партії здійснювати контроль над державним апаратом. Це пов'язано з процесом “колонізації" партією державної машини і просування на посади в державному апараті членів партії та її “довірених” осіб. Інколи цей процес викликає штучне створення нових посад для того, щоб зв'язати з партією додаткові сегменти суспільства. Така клієнтелістська політика, як правило, має тенденцію роздувати державний сектор, і дозволити собі порівняно невелику роль в універсалістській політиці перерозподілу доходів. І це не випадково. Поєднання роздутої бюрократії мізерного захисту (очікують ті, які можуть бути спрямовані на доведених політичних прихильників) створює середовище, в якомуклієнтелістський механізм збільшує їх владу над своїми виборцями. Але лише оперативній обробці проблеми колективної дії притаманний клієнтелізм може перетворити цей аргумент на точну теорію, теорію, з якої вивчається, скажімо, вплив різних видів видатків державного сектору на стабільність клієнтелізму.

Така діяльність політичних партій спрямовується на створення контролю над державним процесом прийняття рішень і одночасно поширюють свою електоральну базу, залучаючи на свій бік нові впливові групи, що існують у межах електорату. Внаслідок таких дій бюрократія орієнтується не на ефективне виконання своїх функцій, а на “постачання” нових посад для політичної клієнтели, яка походить із представників різних суспільних еліт, що у свою чергу повинні надати політичної підтримки партіям під час наступних виборів.

Даний сценарій розвитку бюрократичного клієнтелізму стає можливим тоді, коли держава контролює економічні та соціальні процеси, а партії мають можливість використовувати “колонізацію” її апарату як спосіб консолідації своєї влади.

Інша система відносин характеризує клієнтелізм виборчий. Виборче суперництво впливає на динаміку зв'язків патрон (депутат) - клієнт (виборець). Цей зв'язок може служити інструментом тиску виборця на депутата, він також може бути способом просування локальних інтересів на загальнонаціональний рівень. Така система зв'язків, зазначає М. Рогозін, має менш “репресивний” характер, ніж бюрократичний клієнте- лізм [5].

Отже, з вищевикладеного можна зробити висновок, що незалежно від того, буде це виборчий клієнтелізм чи бюрократичний, він є згубним для колективної дії соціальних груп та індивідів у суспільствах, де панує клієнтелізм як явище суспільних відносин. Адже за словами Я. Старцева, клієнтурні зв'язки - це лише один з видів неформальних особистісних відносин, які можуть виникати у будь-якій організації, в тому числі й державних структурах. Клієнтелізм не заслуговував би на таку виняткову увагу, якщо б у державному управлінні він не набув систематичного характеру. Як зауважують численні дослідники, в сучасному суспільстві під вплив клієнтелізму підпадають не лише окремі особи, а й цілі групи людей та організації [6, с. 31-59].

Особливо це простежується у патріархальних суспільствах. Клієнтелізму суспільствах такого типу пронизує усі відносини між індивідами та спільнотами, спільнотами та державою і є нормою суспільного життя. З розвитком капіталістичних відносин він поступово переміщується в периферійні сфери суспільства і поступово перестає відігравати вирішальну роль у стосунках між людьми. Проте й тепер патронажно-клієнтельні стосунки властиві багатьом суспільним системам на всій планеті: від країн, що розвиваються, де партійними босами часто є лендлорди або вожді племен, що отримують голоси підлеглого селянства в обмін на певні блага від центрального уряду, до місцевих локальних партій деяких американських міст.

Однак в країнах, що розвиваються, де тривалий час панувала бідність й правова незахищеність значних верств суспільства, патронажно-клієнатальні стосунки розповсюджені найбільше, набуваючи подекуди ролі системоутворювального чинника, що формує колективну дію.

І це невипадково, адже клієнтелізм ґрунтується на неформальних відносинах, що утворюють клієнтелістичну мережу. Така мережа стає ключовим джерелом порушень принципів публічної участі громадян у житті країни, руйнують верховенство закону, знижують якість публічних послуг, сприяють корупції, монополії, гальмують надходження інвестицій та загальний економічний розвиток.

Вищевикладене дає підстави стверджувати, що клієнтелізм у суспільстві створює ситуацію, коли загальні публічні інтереси стають вторинними у порівняні з приватними інтересами лідерів клієнталістичних мереж та залежних від них колективної дії патронажних груп.

Аналіз цього суспільного явища та його вплив на колективну дію можна виразити через такі ознаки: нерівність суб'єктів у доступі до ресурсів; патронаж як спосіб захисту окремого індивіда; наявність особистих зобов' язань або общинної солідарності між патроном і клієнтом; боротьба патрона за контроль над політичними і економічними ресурсами з використанням неправових засобів зміцнення його впливу (корупція); наявність та впливовість прихованих груп інтересів; систематичне порушення громадянських прав та протидія впровадженню відносин громадянського суспільства.

Попри значні ознаки клієтелізму, усі патронажно- клієнтальні системи мають одні й ті самі підстави виникнення - вони виростають у ієрархічних суспільствах, де конкуренція індивідів існує тільки у межах певного рівня ієрархії і не поширюється на відносини між цими рівнями, де соціальна нерівність та залежність глибокі і непорушні. За таких умов для нижчих верств краще бути залежними від місцевого чиновника, політика або власника землі, ніж боротися проти них без сподівання на успіх. Сприятливий грунт для клієнтелізму створюють різні типи традиційної общинної солідарності: етнічної, конфесійної, родоплемінної. У перехідних суспільствах, де зберігаються старі форми залежності, зростає бідність, а люди втрачають надію на подолання всесилля чиновників, патронажно-клієнтальні стосунки не лише зберігаються, а й набувають щораз більшого розповсюдження, чим і руйнують колективну дію соціальних груп.

Патрон-клієнтелістські відносини здійснюють неабиякий вплив на культуру і менталітет особистості: в такий спосіб вони закріплюються у загальноприйнятих моделях поведінки. Відносини, в апріорі яких покладено клієнтелізм, стають одним із найважливіших гальмівних механізмів щодо утвердження плюралістичної моделі захисту інтересів, яка найбільше відповідає завданням консолідації демократії та утворенню колективної дії, а також спотворює корпоративістські стосунки між працею, капіталом і державою, надаючи їм нерівноправного характеру.

Спостерігаючи за сучасним розвитком суспільно-економічних та політичних відносин, можна стверджувати, що в Україні сьогодні використовується патронажно-клієнтальна модель захисту групових інтересів. Це насамперед пов'язано із особливостями розвитку демократичних інститутів та специфікою перебігу демократичних реформ. Але із становлення громадянського суспільства в Україні відбуватиметься плавний перехід або до плюралістичної, або до неокорпоративістської моделі. Будь-яка модель колективної дії групових інтересів потребуватиме закріплення свого правового статусу в законодавстві.

Аналіз даного типу відносин можна вважати аналітичною категорією інституціонального підходу, що дозволяє аналізувати симбіоз двох полярних форм діяльності - легітимної та нелегітимної. Формування клієнтелістських відносин є безумовно регресивною формою неформальної інституціоналізації, сутністю якої є поглиблення процесу комерціоналізації особистих зв'язків, коли одноразові взаємодії, наприклад у формі хабара, переростають разом із зміцненням довіри між партнерами в усталену систему відносин владного контролю за політикою і економікою, взаємного обміну інформацією між патроном і клієнтом.

Національні ресурси через механізм розподілу, що ґрунтується на особистих зв'язках, потрапляють до політико-адміністративної еліти і зв'язаних з нею ринкових структур. Відсутність реальної конкуренції негативно впливає на ефективність колективної дії. Держава у такий спосіб втрачає соціальні ресурси, які були б зацікавлені у досягненні поставленої мети. Фактично знімається питання конкуренції колективної дії різних соціальних груп.

Здорові конкурентні відносини формуються тільки у межах певної соціальної групи підприємців, що визначають політичний та економічний клімат в країні. Український філософ А. Васильченко визначає три таких групи, що сформувалися в Україні і які мають неабиякий вплив на суспільно-політичне та економічне життя нашої країни: “нові українці”, “ортодоксальна управлінська еліта”, “квазіпідприємницька еліта”. Аналізуючи ці групи, автор зазначає, що лише перша група сприймає ринкову конкуренцію як природну форму функціонування бізнесу. Це підприємці, які створили свій бізнес самотужки, за мінімальної підтримки держави, або без неї, без особливих зв'язків із владними структурами. Другу групу становлять керівники - власники великих державних підприємств, які об'єктивно зацікавлені у підтримці системи державного патерналізму, характерного для планової економіки і колективної дії тоталітарних держав. Третя група - державні чиновники, які активно займаються бізнесом, та підприємці, які у своїй діяльності використовують близькість до влади [2, с. 3-27].

Отже, патрон-клієнтелістські відносини формуються у межах ортодоксальної та квазіпідприємницької колективної дії суспільно-політичних та економічних суб'єктів. Економічні суб'єкти, користуючись підтримкою колективної дії публічної влади, отримують великі переваги за рахунок надання їм індивідуальних преференцій та, як наслідок, невиправдано високі з точки зору ринкової конкуренції прибутки. Формується колективна дія великого бізнесу, у руках якого зосереджуються основні риси суспільства. Нерівність, що виникає внаслідок монопольного володіння значними ресурсами, поширюється на досить вузьке коло осіб, які беруть на себе роль ключових акторів політичної еліти. Інституціональне середовище становиться дефектним. Воно характеризується негативними інституціональними ефектами: монополізація центральною владою всіх видів ресурсів, формування механізмів залежності, насамперед, матеріально-фінансової залежності інститутів; виникнення режиму конкуренції інститутів публічної влади різних рівнів в умовах системи псевдо громадського контролю; високий ступінь монополізації політико-адміністративною і бізнес елітами економічних, матеріально-фінансових та інформаційних ресурсів; високий ступінь залежності економічних акторів від публічно-управлінських органів управління, що спричиняє зрощення політико-управлінської і бізнес еліт; комплектування адміністративно-управлінських кадрів від локального до центрального рівнів за принципом особистої відданості та персольної залежності, а не за принципом компетентності; культивування на різних рівнях влади патерналістської соціальної культури; відсутність зацікавленості центральної влади у створенні більш диференційованих типів соціальної організації та диференційованого представлення інтересів груп населення.

Дана характеристика підводить нас до думки, що колективна дія соціально-політичних інститутів таких суспільств утворюється і діє на основі залежності, де клієнт в силу певних обставин потрапляє у залежність будь-якої форми від свого патрона. Це нагадує якоюсь мірою авторитарно-тоталітарний принцип. Однак, незважаючи на це, і в таких суспільствах виникає конкуренція різних соціально-політичних інститутів, яка подається як конкуренція патронів - еліти.

У цьому контексті важливим моментом є розуміння політичної еліти конкуруючого типу, що будується на клієнтелістських відносинах з боку колективної дії недержавного сектору - політичних партій, засобів масової інформації, організацій громадського сектору. Колективна дія останніх нівелюється як основний осередок громадянського суспільства. Окремі регіональні режими можуть отримувати досить значну підтримку з боку колективної дії населення, громадських організацій, що імітують громадський контроль за використанням суспільних ресурсів. Політична практика транзитних країн підтверджує, що сам акт створення колективної дії організації недержавного сектору та надання їм особливого правового статусу не гарантує формування симетричної політичної еліти, яка має інтегрувати колективну дію регіональних спільнот в єдине ціле. Натомість формується інший спосіб формування колективної дії, який О. Фісун називає неопатріонімальним [7, с. 24-34]. Позитивний інституціональний ефект колективної дії від організацій недержавного сектору виникає за умови, коли у ній поєднується легітимність, моральність та відповідальність перед тими, кого вони представляють, і перед суспільством в цілому. Така постановка питання передбачає, що самі організації мають здійснювати свою діяльність як демократичні структури, тобто їх колективна дія повинна бути підконтрольною населенню та виборних органів.

Деформалізація правил взаємодії влади, бізнесу, громадського сектору, що спирається, за висновками А. Гараня та С. Макєєва, на технологію клієнтелізму, в Україні переживає справжній ренесанс [3, с. 185-223]. За умов переважаючого впливу колективної дії негативних інституціональних утворень, про які йшлося вище, принцип максимізації прибутку суб'єктів економіки, що визначає модель ринкової поведінки, екстраполюються на сферу політики. Зникає межа у мотивах колективної дії в структурах ринкової та політичної системи. Д. Бьюкенен з цього приводу зазначає: “Індивіди у політичному процесі не можуть керуватися звичайними правилами торгівлі, оскільки споживачем суспільних благ є не окрема людина, а суспільство в цілому. Тим не менше у політиці все ж таки існує аналог вільної торгівлі. Це згода між людьми, притаманна будь-якому виду обміну. Одностайність, що досягнута учасниками колективного вибору у політиці, аналогічна добровільному обміну індивідуальними товарами на ринку”. Звідси дослідник робить висновок, що необхідно реформувати політичні процедури у такий спосіб, щоб вони сприяли суспільній злагоді і утворенню колективної дії [1, с. 104].

Виходячи з вищевикладеного ми можемо зробити висновок, що клієнтелізм є суспільним явищем, яке характерне для усіх типів суспільств, але є найбільш поширеним у суспільствах тоталітарних, авторитарних та перехідних, оскільки саме в них існує бідність, що породжує нерівність у досягненні та відстоюванні тих чи інших прав; відсутня професійна бюрократія та наявна політична неграмотність населення. Все це у сукупності створює умови для утворення клієнтелістських мереж. Дане явище стоїть на перешкоді прогресу колективної дії того суспільства, де воно є пануючим. Стосунки цього типу сприяють утворенню тіньових структур, перешкоджають незалежності громадян та вільному розвитку і функціонуванню громадянського суспільства. Клієнтелізм має паразитарну природу, бо зосереджується на розподілі, а не на виробництві суспільних благ, чим здійснює руйнівний вплив на колективну дію соціальних груп, що виробляють суспільні блага; для нього властива соціальна і політична неефективність; він призводить до поширення цинізму, який знищує суспільну мораль.

Список використаних джерел

1. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики / Дж. Бьюкенен // Вопросы экономики. - 1994. -№ 6. - С. 104-113.

2. Васильченко А. Учаснісна теорія інтенційної дії / Андрій Васильченко // Філософська думка. - 2005. - № 5. - С. 3-27.

3. Гарань А. Политико-государственные преобразования в Украине / А. Гарань, с. Макеев // Политические и экономические преобразования в России и Украине / отв. ред. В. Смирнов. - М. : “Три квадрата”, 2003. - С. 185-223.

4. Новохатський В. Тенденції забезпечення громадського інтересу / В. Новохатський // Політичний менеджмент. - 2004. - № 6. - С. 72-74.

5. Рогозін М. П. Демократія від А до Я: Словник-довідник / М. П. Рогозін. - Донецьк : Видавництво “Донбас”, 2002. - 204 с.

6. Старцев Я. Ю. Личностно-ориентированные взаимодействия в государственном и муниципальном управлении / Я. Ю. Старцев // Органы власти в системе социальных взаимодействий: социологический, политический и управленческийанализ / А. А. Александров, Т. Е. Зерчанинова, К. Н. Самков, Я. Ю. Старцев. - Екатеринбург : УрАГС, 2009. - С. 31-59.

7. Фісун О. Пострадянські політичні режими: неопатріомоніа- льна інтерпретація / О. Фісун // Агора. Україна - нові перспективи. - К. : Стилос. - Вип.1. - С. 24-34.

8. Medard Jean Franfois. Lerapportdeclientele: duphenomenesociale a l'analysepolitique / Medard Jean Franfois // RevueFranfaise de Science Politique. - 1976. - Vol. 26, no. 1, fevrier. - P. 103-133.

9. Philip Mark. Defining Political Corruption / Mark Philip // Political Studies. - 1997. - Vol. 45, no. 3. - P. 436-462.

Размещено на Allbest.ru