Аксіологічно-екзистенційні домінанти інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.324.8

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського

АКСІОЛОГІЧНО-ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ДОМІНАНТИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Перехід від індустріального до інформаційного суспільства загрожує революційними перетвореннями людству, проте відбувається цей перехід еволюційно, формуючи новий життєвий уклад та нову систему цінностей. Звертаючись до аналізу аксіологічних та екзис- тенційних вимірів інформаційного суспільства, вважаємо за необхідне звернутись до положення про те, що подальші перспективи та безпечне існування може собі забезпечити лише та людська спільнота, у якій інформація зможе накопичуватись з урахуванням її цінності. Підтвердженням цього можуть бути слова Г. Риккерта: “Ніколи ми не зможемо перестати запитувати про “сенс” нашого життя, сенс же цей може бути розкритий лише на підставі цінностей, що мають значущість” [11, с. 162]. Цю думку продовжує теза про те, що “всі соціальні зв'язки є ціннісними відношеннями, які складаються в процесі колективної соціабельної діяльності людей і конституїтивно приймають вид тих чи інших цінностей” [5, с. 87].

Спираючись на збільшення кількості інформаційних потоків та проблему наявності бездуховності й опред- мечування інформації, мета статті полягає у виявленні особливостей формування, трансформації та використання домінантних екзистенційно-аксіологічних засад інформаційного суспільства. Вирішення поставленої мети не лише визначить межі поширення інформації та з'ясує її роль для людини, соціальної групи чи суспільства в цілому, а й допоможе у розв'язанні питання про те, наскільки людство спроможне впорядкувати напрям розвитку інформаційного суспільства, забезпечивши собі стійке безпечне майбуття. Цієї проблеми у своїх дослідженнях торкались вітчизняні й зарубіжні дослідники: А. Алехнович [1], М. Альошенков [2], С. Вовка- нич [4], С. Дрожжина [5], М. Кастельс [6], Л. Котова [8], Л. Мантатова [9], Н. Оводова [10], Л. Подолянко [12], О. Полікарпова [13], В. Рожков [14], А. Соловйов [16], Т. Стоуньєр [17] та ін.

До суспільних цінностей відносять процеси, явища та властивості, які пов'язані з прогресом людства й мають позитивні наслідки для нього та гуманістичне значення. Проте, вважаємо за необхідне зазначити, що цінності для кожної людини не є однаковими, оскільки їхньою перевагою стає спосіб поведінки, який виробляється в результаті розуміння їх. Також у процесі розвитку цивілізації може відбуватися переоцінка різних цінностей. Кожна людина здатна самостійно орієнтуватись в інформаційних потоках, відбираючи необхідну та корисну інформацію. Звідси можна говорити про визначальну роль філософії у формуванні ціннісно-цільових настанов суспільства.

Зважаючи на це, вважаємо за необхідне насамперед звернути увагу на роль інформації як стратегічного ресурсу, як основного капіталу суспільства. Чітко визначене використання інформаційного потенціалу та формування державної інформаційної політики є основними засадами економічного добробуту та безпечного розвитку країни. Перетворення інформації стає вирішальною складовою як виробництва, так і споживання. Т. Стоуньєр, називає “три основних способи, якими країна може збільшити своє національне багатство: 1) постійне накопичення капіталу, 2) військові захоплення й територіальні прирощення, 3) використання нової технології, що переводить “нересурси” в ресурси. Завдяки високому рівню розвитку технології в постіндустріаль- ній економіці переведення нересурсів у ресурси стало основним принципом створення нового багатства” [17, с. 393].

Проте вільне волевиявлення людей складається шляхом аналізу різної інформації, яка може бути як правдивою, так і спотвореною навмисне. Один з авторів Плану інформаційного суспільства, голова Інституту інформаційного суспільства Японії І. Масуда значну увагу приділяв трансформації людських цінностей. Він зазначав, що інформаційне суспільство буде суспільством згоди, без класів і конфліктів, з невеликим урядом і державним апаратом, у якому час виступає характерною цінністю й, відповідно, зростає цінність культурного дозвілля [цит. за 15, с. 76]. Такої ж думки дотримується й російський учений В. Рожков, який за головні цінності в інформаційному суспільстві проголошує культурне дозвілля та час [14, с. 1]. Білоруський філолог А. Соловйов також наголошує на зміні всього устрою життя та системи цінностей, зростанні значення культурного дозвілля по відношенню до матеріальних цінностей. Порівняно з індустріальним суспільством, у якому все спрямовується на виробництво та споживання товарів, у інформаційному виробляється й споживається інтелект і знання, що призводить до зростання розумової праці. Від людини вимагається здатність до творчості та зростає попит на знання [16, с. 75]. Так поступово відбуватиметься перехід інформаційного суспільства в “суспільство мудрості”, у якому всі рішення прийматимуться на підставі наукової обробки даних та інформації з метою підвищення якості життя.

Тому можна говорити про відносність корисності інформаційного продукту, яка визначається цінністю для окремого споживача в певний часовий період: найціннішою вона є в момент створення. Час при цьому є критичним чинником - відставання може призвести до втрати конкурентоспроможності, що спричинить негативні наслідки в економічній, соціальній, науковій та культурних сферах. Звідси можна говорити про подальший розвиток науково-технічного прогресу, який сприяє підвищенню продуктивності праці на фоні зменшення капіталовкладень, проте слід пам'ятати, що інформація є об'єднанням усіх видозмінених економічних ресурсів (управлінням, технологією, енергією, працею тощо). Натомість, якщо інформація розглядається як інтелектуальна інвестиція в інноваційний розвиток майбутнього, тобто передбачається, що в перспективі від неї можна очікувати більшої віддачі, то її значення підвищуватиметься відповідно до внеску [4].

Аналізуючи вплив інформаційного суспільства на молоде покоління, звернемося до думки Л. О. Котової [8], яка наголошує на соціальних благах, які інформаційні технології та, зокрема Інтернет, несуть їм: безмежні можливості для самовдосконалення, спілкування, виконання навчальних та освітніх завдань, спостереження за успіхами улюблених спортсменів, команд чи акторів, економія часу та інші корисні речі - тобто, виступають потужнім інструментом соціалізації, освіти та участі в суспільному житті.

Проте модернізація повинна здійснюватись не задля неї як такої, а повинна сприяти створенню вітчизняної постіндустріальної економіки, духовно-інтелектуальному відродженню України й підвищенню її національних інтересів. Можна сказати, що нині практично кожна країна вирішує проблему здійснення інноваційних реформ завдяки використанню інформаційно- комунікаційних технологій, сучасних знань та інформації, як найважливішого ресурсу життєдіяльності суспільства ХХІ століття. Адже однією з цілей формування та розвитку інформаційного суспільства є підвищення якості життя громадян, розвиток культурної й духовної сфери життя на основі використання інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Однак сьогодні проблема повсюдного наступу та наслідків функціонування інформаційного суспільства для культурного життя людства більшістю дослідників розглядається як певна загроза. Зумовлюється це, насамперед тим, що, як вважає О. Полікарпова, “нині йде четверта світова війна, яка являє собою інформаційно- інтелектуальну війну, операції якої відбуваються на фінансових, культурних, цивілізаційних, етнічних, релігійних та інших фронтах” [13]. Окрім того, існує можливість заміни справжніх соціальних і духовних цінностей синтетичними чи навмисне спотвореними залежно від світоглядних чи моральних настанов виробника інформаційного продукту.

Вітчизняний дослідник Л. А. Подолянко [12, с. 12] вбачає кризу цінностей у гіпертрофованому урбанізмі, яка виявляється в соціальній атомізації й посиленні почуття психологічної деструкції в умовах послаблення родових і сімейних зв'язків, скороченні тривалості життя міського населення, формуванні феномену загальних психічних епідемій.

Деякі дослідники (О. Федоров, М. Санакуєв та ін.) [15], характеризуючи аксіологічну кризу сучасності, говорять про негативний вплив масової культури на морально-духовний стан соціуму. За умов формування потужної індустрії новітніх технологій змінюється й внутрішній зміст життя індивіда, і психологічний стан суспільства в цілому. Вважаємо за необхідне наголоси

ти, що сучасна інформаційна техніка може змінювати чи навіть руйнувати ціннісні пріоритети та життєвий світ у цілому, відволікати від реалій життя, занурюючи у віртуальну реальність. Тобто, в умовах інформаційного суспільства виникає новий спосіб існування культури - у віртуальній реальності. На думку М. Кастельса, “усі прояви культури, від гірших до кращих, від найелітні- шої до найпопулярнішої, поєднуються в цьому цифровому всесвіті, який пов'язує в гігантському історичному супертексті минулі, дійсні та майбутні прояви комунікативної думки. Роблячи це, вони будують нове символічне середовище. Вони роблять віртуальність нашою реальністю” [6]. Такої ж думки дотримується й А. С. Алехнович, говорячи, що відбувається “підрив екзистенційного улаштування присутності, оскільки екзистенціали турботи, страху, тривоги витісняються за межі рефлексії, елімінується переживання власного кінця та тимчасовості існування, приносячи заспокоєння й почуття безпеки; це світ позачасовості, точніше, сьогочасності - час онлайн, безпосереднє задоволення інформаційних потреб” [1].

Російська дослідниця О. В. Полікарпова також вважає, що вплив сучасних електронних мас-медіа часто є засобом виробництва соціальних міфів та світів “задзе- ркалля”, які впливають на свідомість людини, наслідком чого є втрата нею почуття реальності. Індивід звикає відчувати себе частиною віртуального світу, який є світом очікувань і оцінок [13]. У результаті людина практично неминуче втрачає об'єктизований критерій істини. Доступна їй практика, яка виступає як критерій істинності у сприйнятті навколишнього світу, набуває не матеріального характеру, а інформаційного - віртуального.

Не можна не погодитися з думкою М. Санакуєва [15], який глобальною проблемою інформаційного суспільства називає загальнодоступність інформації, яка може використовуватись як засіб антигуманних і навіть терористичних дій. Порушення межі між дійсністю й уявною реальністю призводить також до забруднення ментального середовища так званими “віртуальними канцерогенами”, результатом яких стають інші цінності.

На негативні ознаки активного впровадження сучасних інформаційних технологій, які виражаються в порушенні межі між реальним і віртуальним світом, вказує й С. Котова. На її думку, це стосується, насамперед, підростаючого покоління, яке втрачає навички безпосередньої соціальної взаємодії, проводячи більше часу за комп'ютерами й спілкуючись віртуально. Це призводить до зростання кількості інтернет-злочинів проти особистості: ображання в чатах, форумах і блогах, створення сторінок або відеороликів з елементами насилля чи погроз тощо. Тобто, соціальні мережі стають “полем бою, де підлітки з'ясовують стосунки, знущаючись один з одного, втрачаючи грань між реальністю та грою” [8].

Сьогодні, на жаль, маємо говорити про маніпулювання масовою свідомістю в сучасних комунікаційних технологіях, що досягається застосуванням прихованих мовних механізмів у формуванні оцінки. Доречною є думка російської дослідниці О. Полікарпової [13], яка, послуговуючись тезою Геббельса про те, що багато разів виголошена брехня сприймається як правда, доходить висновку, що мова не лише творить і мислить, вона керує почуттями та духовними субстанціями людини. Саме за допомогою мови, використовуючи окремі слова, речення та констукції, у людській свідомості формуються ідеали та цінності, які підносять чи зневажають наявні ціннісні орієнтири суспільства. Підтвердженням цього може бути думка німецького філолога Віктора Клемперера, який, говорячи про слово, порівнював його з “мізерними дозами миш'яку: їх непомітно для себе проковтують, вони начебто не мають ніякої впливовості, проте через деякий час отруєння наявне. Якщо людина досить довго використовує слово “фанатично” замість того, аби сказати “героїчно” чи “доблесно”, то врешті-решт вона повірить, що фанатик - це просто доблесний герой і що без фанатизму не можна стати героєм” [7].

О. Полікарпова наголошує на створенні соціальної машини маніпуляції суспільною свідомістю, що виявляється, передусім, у формуванні в людини байдужості, безвідповідальності й безвольності Цей факт, на думку дослідниці, призводить до створення “полегшеної” поведінки деяких індивідів та соціальних груп, що унеможливлює прийняття ними відповідальних рішень та адекватних дій. Наслідком сучасних інформаційних технологій є створення типу особистості - Homo gelius - людина желеподібна. З цим погоджується російський дослідник М. С. Альошенков, яким “установлено, що нав'язування надлишкової інформації дезорганізує мислення й робить його неспроможним до аналізу в критичних ситуаціях” [2, с. 74]. Н. С. Оводова взагалі виводить новий антропологічний тип - Homo digitalis - людину цифрову, яку називає постлюдським типом [10, с. 219].

Негативним аксіологічним наслідком сучасних технологій на свідомість людини є створення та розповсюдження різноманітних фобій. Серед них О. Полікарпова [13] називає безпідконтрольні страхи, що зосереджуються на різних випадкових явищах і предметах. Таких фобій сьогодні налічується близько 500, вони зашкоджують нормальній життєдіяльності людини. Найголовнішою серед них є страх втратити роботу через те, що щоденні ділові новини й Інтернет містять інформацію про масові чи плановані звільнення людей.

Причиною виникнення індивідуальних фобій є використання новітніх інформаційних технологій у фільмах жахів, які набули неймовірної популярності, особливо серед молоді. Це створює можливості тотального контролю за поведінкою та свідомістю індивіда.

Ще одним негативним наслідком інформаційного суспільства, є “найпотужніша з дозволених зброя інформаційних технологій - нейролігвістичне програмування” [13]. Воно більш сильно й безпосередніше впливає на поведінку та уявлення індивіда, оскільки вплив відбувається безпосередньо на підсвідомість, на почуття - першу сигнальну систему людини, ігноруючи при цьому другу та пов'язану з нею логіку. Це призводить до втрати людиною контролю над собою.

На підставі проведеного аналізу можемо постулювати, що в сучасному інформаційному суспільстві стан людських цінностей надто суперечливий та мінливий, оскільки змінюється їхня внутрішня структура. Вважаємо за необхідне наголосити на відмінності ціннісної кризи від інших, яка полягає в тому, що людина втрачає віру в те, у що вірила, тобто, у саму себе. Для подолання цього, на думку Л. Подолянка, необхідне визначення основних орієнтирів буття людини в соціальному, світоглядному, культурному та науковому вимірах і впливах [12, с. 13].

Виходячи з викладеного, можемо стверджувати, що наслідки функціонування інформаційного суспільства можуть бути як позитивними, так і негативними. З- поміж позитивних насамперед слід підкреслити роль інформації як стратегічного ресурсу, як основного капіталу суспільства, правильне використання якого є основною засадою економічного зростання й безпечного розвитку країни. Подальший розвиток науково- технічного прогресу сприяє підвищенню продуктивності праці на фоні зменшення капіталовкладень. В інформаційному суспільстві виробляється й споживається інтелект і знання, тобто, інформація розглядається як інтелектуальна інвестиція в інноваційний розвиток майбутнього. Новітні технології завдяки безперешкодному доступу до інформації та вмінню роботи з нею несуть безмежні можливості для самовдосконалення, спілкування, виконання навчальних та освітніх завдань, економію часу та інші корисні речі - тобто, виступають потужнім інструментом соціалізації, стають головними умовами добробуту як окремого індивіда, так і суспільства в цілому. аксіологічний екзистенційний інформаційний цінність

Серед негативних наслідків слід виділити можливість заміни справжніх соціальних і духовних цінностей синтетичними чи навмисне спотвореними залежно від світоглядних чи моральних настанов виробника інформаційного продукту. Так в умовах інформаційного суспільства виникає новий спосіб існування культури - у віртуальній реальності, яка не лише відволікає від реалій життя, а й змінює чи навіть руйнує ціннісні пріоритети. Говорячи про загальнодоступність інформації як одну з позитивних особливостей, слід зважати й на те, що це може використовуватись як засіб антигуманних і навіть терористичних дій. Маніпулювання масовою свідомістю за допомогою новітніх технологій сприяє формуванню в людини байдужості, безвідповідальності та безвольності. Створення та розповсюдження різноманітних фобій зашкоджує нормальній життєдіяльності людини, як і нейролігвістичне програмування.

Тому слід пам'ятати, що для прогресу недостатньо лише одних технологій, слід мудро підходити до цілей, засобів і цінностей нашої діяльності, бо, як зазначав Н. Віннер, “...у нас є знання, як зробити, але є ще одне, важливіше за “знання як зробити” - це знання, що робити” [3, с. 187]. Звідси найбільш раціональним можна вважати комплексний підхід до оцінювання інформаційних потоків, що функціонують у суспільстві, який полягає у визначенні значення знань та інформації як для сьогодення, так і для майбутнього. Безперечно, це стає проблемою сучасного інформаційного суспільства, оскільки відбувається смислова детермінація життя. У такій ситуації слід визнати, що доля людини перебуває в її власних руках. Адже, як зазначає Л. Мантатова [9, с. 103], машина генерує інформацію, оперує сигналами (матеріальними образами), а людський мозок продукує ідеї, оперує знаннями (ідеальними образами). Тому перспективи інформаційного суспільства пов'язані не лише з розгортанням комп'ютерних мереж, а й з розвитком людських здібностей та якостей, які не може замінити машина по суті.

Подальші комплексні дослідження в цій сфері можуть не лише допомогти людині у визначенні значення знань та інформації для сьогодення й для майбутнього, а й стати повновладним господарем їх задля вироблення можливостей керування їхнім подальшим розвитком для блага людства.

Список використаних джерел

1. Алешенков М. С. Комплексная безопасность человека, общества и государства / М. С. Алешенков. - М. : Полиграфикс РПК, 2001. - 192 с.

2. Винер Н. Кибернетика и общество / перевод Е. Г. Панфилова ; общ. ред. и предисловие Э. Я. Кольмана / Н. Винер. - М. : Изд-во иностранной литературы, 1958. - 200 с.

3. Дрожжина С. В. Мультикуралізм як концептуальна модель та праксеологія розуміння сучасного українського соціуму: монографія / С. В. Дрожжина. - Донецьк : [ДонНУЕТ], 2009. - 288 с.

4. Котова С. О. Кибербуллинг - угроза психическому здоровью детей и подростков. Статья из сборника “Актуальные вопросы психологии” (Материалы Международной научно-практической конференции, 16 января 2012.

5. Мантатова Л. В. Стратегия развития: Ценности новой цивилизации / Л. В. Мантатова. - Улан-Удэ : издательство ВСГТУ, 2004. - 258 с.

6. Оводова (Ларионова) Н. С. Гипертекст как форма культуры. Явление Homo digitalis // Н. С. Оводова / Гуманитарий. История и общественные науки: сб. науч. ст. - М. : МПГУ. - Вып. 3. - С. 216-223.

7. Риккерт Г. Ценность жизни и культурные ценности; 19121913. Кн. 1-2 / Г. Риккерт. - М. : Логос, 1998. - 246 с.

8. Подолянко Л. А. Аксіологічні параметри буття людини: контекст науки / Л. А. Подолянко / Теорія і практика управління соціальними системами. - 2011. - № 2. - С. 9-14.

9. Рожков В. Интернет и социальные аспекты общества / В. Рожков / Вестник МГУ / серия “Журналистика”. - 2008. - № 3. - С. 1-8.

10. Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики // Новая технократическая волна на Западе [под ред. П. С. Гуревича] / Т. Стоуньер. - М. : Прогресс, 1986.

Анотація