Роль діалогу в політиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДК 32.019.5

Роль діалогу в політиці

Косьмій О.М.,

кандидат політичних наук, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, Інститут кримінально-виконавчої служби

Метою статті є визначення основних рис, моделей та ролі діалогу у політиці. На основі біхевіористського методу розглянуто сутність та основі засади діалогічної взаємодій, роль діалогу у приватній та публічній сферах суспільного життя. Акцентовано увагу не необхідності формування навичок діалогічної комунікації за допомогою системи освіти.

Розкрито дві моделі діалогу у політичній площині: вертикальну -- взаємодію між громадянським суспільством та владою; горизонтальну модель діалогу -- комунікацію у межах великих груп (політичної еліти або інститутах громадянського суспільства), яка включає раціональний та етичний типи дискурсу. Формування конструктивного діалогу між владою та громадськістю залежить, з одного боку, від бажання влади почути своїх громадян та поваги до них, щоб враховувати їх вимоги, а, з іншого боку, від консолідованості громадянського суспільства, його здатності до артикуляції власних інтересів та ведення діалогу з правлячою верхівкою. Доведено, що державні структури завжди мають більше ресурсів для домінування у комунікативних процесах і тому будь-яку взаємодію з громадянським суспільством прагнуть назвати діалогом. діалог політика комунікація

Ключові слова: демократія, діалог, громадянське суспільство, держава.

The objective of the article is the determination of the main features, models and role of a dialogue in politics. It was analyzed the essence and the main principles of dialogical interaction, the role a dialogue in private and public spheres of social life. The article focuses on the necessity of dialogical communication skills forming via the system of education. The author has explained two models of a dialogue in political sphere: the vertical one is an interaction among public society and state power the horizontal one is the communication within big groups (the political elite or the institution of social society) which included rational and ethical types of discourse. The formation of a constructive dialogue between power and community depends on the one hand on wish of power to hear its citizens and respect them in order to take their demands into account. On the other hand it depends on consolidation of civil society, its capacity to articulate its own interests and to keep dialogue with ruling circle. The state institutions was proven always to have got more resources to dominate in communicative processes. So they prefer any interaction with civil society to be called a dialogue.

Keywords: democracy, dialogue, civil society, state.

Целью статьи является определение основных черт, моделей и роли диалога в политике. На основе бихевиористскогометода рассмотрено сущность и основные принципы диалогического взаимодействия, роль диалога в частной и публичной сферах общественной жизни. Акцентировано внимание не необходи-мость формирования навыков диалогической коммуникации с помощью системы образования.

Раскрыто две модели диалога в политической плоскости: вертикальную -- взаимодействие между гражданским обществом и властью; горизонтальную модель диалога -- коммуникацию в пределах больших групп (политической элиты или институтах гражданского общества), которая включает рациональный и этический типы дискурса Формирование конструктивного диалога между властью и общественностью зависит, с одной стороны, от желания власти услышать своих граждан и уважения к ним, чтобы учитывать их требования, а, с другой стороны, от консолидации гражданского общества, его способности к артикуляции своих интересов и ведения диалога с правящей элитой. Доказано, что государственные структуры всегда имеют больше ресурсов для доминирования в коммуникативных процессах и поэтому любое взаимодействие с гражданским обществом стремятся назвать диалогом.

Ключевые слова: демократия, диалог, гражданское общество, государство.

Сучасний світ характеризується своєю динамічністю: швидкими змінами як технологій, так і соціальних структур. В такій ситуації перед індивідом постає непросте завдання - постійно адаптовуватись до нових умов, не заперечувати наявні трансформації, а приймати їх на особистісному рівні та використовувати для власного розвитку. Для того, щоб виконати ці завдання людям необхідно обмінюватись думками, поглядами та емоціями. Особа має потребу не просто виразити свою позицію, але й прагне бути зрозумілою та почутою іншими.

Дана ситуація й створює проблему діалогу, соціально-філософські аспекти якої розкривали у своїх роботах науковці: М. Бахтін, М. Бубер, С. Рубінштейн, Г. Ковальов, Ю. Тішнер, Я. Клочковський та ін. З політологічної точки зору діалог досліджували: А. Етционі, Дж. Г. Мід, В. Гавел, Е. Геллнер, С. П. Поцелуєв, О. М. Крутій, О. Радченко, С. Погорєлий та ін. Однак діалог як явище політичного життя недостатньо висвітлено у науковій літературі.

Метою статті є визначення основних рис, моделей та ролі діалогу у політиці.

Якщо прослідкувати сучасні трансформації, то можна помітити тенденцію переходу від монологічності, до діалогічності у різних сферах: у мистецтві: автор не просто пише свій твір, а зацікавлений в отриманні максимальної кількості відгуків, які впливають на його подальшу роботу; в Інтернет-просторі, який стає не тільки способом передачі інформації, а й місцем для дискусій, суперечок та комунікації; у політичній сфері: демократична трансформація країн по своїй суті є переходом від підпорядкування всіх інтересам еліти до узгодження інтересів різних прошарків населення.

Сам діалог можна розглядати у вузькому та широкому смислах - від вербального контакту суб'єктів до будь-яких форм взаємодії - на раціонально- вербальному, емоційному, мотиваційному, рефлексивному чи творчому рівнях [1, с. 4]. Онтологічний зріз дозволяє виявити три найважливіші вимоги до діалогу як процесу: саморозвиток особистості через “зустріч” з “іншим”, наявна рівність позицій суб'єктів, необхідність певної дистанції та автономії кожного із суб' єктів діалогової взаємодії [1, с. 2]. Для того, щоб діалог як форма спілкування став процесом саморозвитку усіх сторін взаємодії необхідно, щоб комунікація відповідала принципам критичного, креативного та турботливого мислення [2, с. 289]. Критичне мислення передбачає наявність здорового глузду, несприйняття чогось на віру або через довіру до авторитетів. Креативність вимагає не просто заперечення чогось чи пошук недоліків, а обов'язкове знаходження шляхів їх усунення, виходу з ситуації. Турботливість містить піклування та повагу до співрозмовника, врахування його переконань та емоційного стану, не завдання йому особистісної шкоди критичністю та креативністю.

На сьогодні використання монологічних, об'єктних стратегій впливу породжує найгостріші і найважчі для вирішення проблеми і конфлікти, а застосування діалогу постає способом виживання людства. Проте через свою консервативність і негнучкість українське суспільство ще не схильне використовувати діалог у повсякденному житті. Підтримка позиції іншого підсвідомо означає певну поразку, втрату власної гідності, через що під діалогом досить часто ховається монолог, відстоювання власної думки, не зважаючи на позицію партнера.

Для ефективного розвитку суспільства діалог має проникнути і стати звичною практикою як для приватної, так і для публічної сфери. У приватному житті діалог є основою сімейних та міжособистісних стосунків, а також домінуючою стороною виховання: “... виховувати означає робити так, щоб люди хотіли входити у міжо- собові стосунки, хотіли розмовляти, а не лише заповнювати міжлюдський простір порожньою балаканиною. Добра розмова полягає не у тому, що звучить багато слів, а у тому, що звучать ті слова, що ведуть до побудови взаємних стосунків” [3, с. 49]. Якщо людина не вміє будувати діалог на міжособистісному рівні, то відчуває себе вкрай незадоволено і самотньо.

Публічна сфера передбачає конструювання діалогу в освітньому та політичному просторах. Сократівський діалог є основою отримання знань, які згодом здатні перетворитись у переконання і служити основою для подальшої професійної діяльності. Потрібно пам'ятати, що “оскільки всі люди різні, то у них різні погляди, але якщо вони навчаться враховувати інші точки зору, то таким чином, зможуть отримати не суб'єктивне, а об'єктивне знання” [4, с. 144]. Сучасна освітня система повинна навчати основних принципів ведення діалогу: формувати навичок активного слухання і розуміння позиції іншого, а також артикуляції і аргументації власних поглядів.

Досить складним є з' ясування ролі діалогу у сучасних політичних процесах. У політичній сфері діалог завжди знаходиться на вісі “монологічність - діалогічність”. До цих полюсів тяжіють, відповідно, тоталітарний і демократичний типи дискурсу. Діалогічність демократичного дискурсу міститься в його принциповій полемічності, що, у свою чергу, реалізується в принципах співробітництва та суперництва. Якщо в тоталітарному політичному дискурсі діалогічність має суто зовнішній характер, впроваджуються атрибути, які створюють видимість діалогу (вибори, парламентські сесії, всенародні обговорення проектів), то політичний діалог у країнах з розвиненою демократією орієнтований на пріоритет особистості, а не на соціальний інститут [5, с. 69]. Демократичний діалог характеризується рівною можливістю його учасників бути представленими у комунікативному процесі. Він будується на основі раціонального дискурсу, орієнтованого на пошук взаємо-прийнятних рішень. Раціональний дискурс не допускає підміни понять, афектованості, апеляції до безсвідомого (різного роду фобій, комплексів, ілюзорних експекта- цій). Для нього характерне прагнення до повноти, всебічності та достовірності інформації. Дезінформація, прагнення кого-небудь із учасників до інформаційної замкненості чи дезорганізації інформаційних відносин та когнітивних структур підривають демократичний діалог, породжують недовіру між політичними акторами. Слід зазначити, що демократичний діалог - це завжди обмін інформацією, а не інформаційне панування одних учасників над іншими [6, с. 263-264]. Він не є гарантією знаходження істини, найоптимальнішого та найефективнішого політичного рішення, проте евристична цінність, продуктивність діалогу є вищою, ніж конфлікту та полеміки. Демократичний діалог дозволяє провести публічну перевірку політичних цінностей, ідей, концепцій, позицій на їх відповідність об' єктивній дійсності, суб' єктивній взаємоприйнятності та конструктивності.

Переваги використання діалогу у сучасних політичних процесах полягають у тому, що він є менш затратним за силове вирішення спірних питань; також ця практика не суперечить правам людини, а тому сприяє формуванню позитивного іміджу влади; за допомогою діалогу можна на тільки вирішити конкретну проблему, а й перетворити противника на союзника.

Однак, при конструюванні демократичного діалогу виникає проблема симетричності політичної комунікації. З одного боку, діалог не може починатись без принципової рівності сторін (інакше він не відбудеться), а, з іншого боку, за умови рівності учасників дискурс не буде політичним, адже політичні відносини розуміються як принципово нерівні, асиметричні (відносини панування та підкорення) [7, с. 73]. Американський дослідник, Дж. Г. Мід зазначав, що сторони потребують одна одну для вирішення спільної проблеми - в цьому і полягає їх рівність та симетрія у діалозі перед обличчям проблеми в межах спільної справи, проте діалог є ситуативно-симетричною владою, що протистоїть інститу- ційній владі [7, с. 74].

Відповідно до структури політичних відносин можна виокремити дві основні площини діалогічного процесу: вертикальну та горизонтальну. Вертикальна модель діалогу найбільш повно розкрита у політологічній літературі, оскільки передбачає взаємодію між громадянським суспільством та владою. Саме тут найбільш гостро постає проблема визнання рівності партнерів, адже державні структури завжди мають більше ресурсів для домінування у комунікативних процесах і будь-яку взаємодію з громадянським суспільством прагнуть назвати діалогом. Зокрема, українські дослідники О. Радченко та С. Погорєлий виокремлюють чотири форми діалогу між владою та громадянами. Перш за все, це надання населенню мінімуму інформації про ухвалення політичних рішень, що повністю заперечує суб'єктність громадян у процесі формування політичного порядку денного. Фактично монолог влади, який передбачає лише схвальну оцінку з боку громадян. Подруге, це обмежена з боку влади взаємодія з населенням (стратегія обмеженого діалогу, коли влада погоджується приймати пропозиції від громадян, проте не реагує на них). Третьою формою є відкритий діалог між владою і громадянами, хоча остаточний вибір пріоритетів все ж таки залишається за владою. І останньою четвертою формою є діалог, який відповідає принципам функціонування демократії участі. Дана форма діалогу формується на основі спільного володіння інформацією, а пересічні громадяни є рівними з владою суб'єктами політичного процесу. У даному випадку пропозиції пе-ресічних громадян мають таку ж вагу, як і пропозиції влади [8, с. 78]. Слід зазначити, що тільки остання четверта форма взаємодії між владою та громадянами є діалогом, а всі решта - лише псевдодіалогічною комунікацією, яку органи державної влади прагнуть назвати діалогом.

Формування конструктивного діалогу між владою та громадськістю залежить, з одного боку, від бажання влади почути своїх громадян та поваги до них, щоб враховувати їх вимоги, а, з іншого боку, від консолідовано- сті громадянського суспільства, його здатності до артикуляції власних інтересів та ведення діалогу з правлячою верхівкою.

У сучасних українських реаліях діалогічна взаємодія між народом та владою перебуває на етапі свого стано-влення. Основним перешкодами щодо його формування є:

1) відсутність культури та навичок діалогічного спілкування як з боку панівної верхівки, так і з боку громадян;

2) небажання йти на компроміси та шукати шляхи розв'язання складних ситуацій, які влаштовували б обидві сторони;

3) декларативний, недієвий характер механізмів взаємодії органів влади та інститутів громадянського сус-пільства;

4) досить високий рівень корупції.

Горизонтальна модель діалогу передбачає комунікацію всередині великих політичних груп: політичної еліти або інститутів громадянського суспільства. Важливим є діалогічний потенціал соціуму - здатність використовувати різноманітні засоби, методи ведення діалогу для узгодження інтересів, цілей та дій під час укладання угод, вирішення конфліктів, обговорення суперечливих питань та ін. [9, с. 51]. Відповідно до соціально-політичної ситуації діалогічний потенціал соціуму може нарощуватись або втрачатись.

Діалог має стати основою взаємодії всередині владарюючого прошарку, що передбачає взаємодію між полі-тичними лідерами, елітами та гілками влади.

У межах громадянського суспільства діалог може набувати форм раціонального дискурсу (серед сформованих інститутів громадянського суспільства) та “морального діалогу” (серед пересічних громадян), але в обох випадках він є важливою складовою легітимності політичної влади. Крім цього, завдяки діалогу має забезпечуватись консолідація соціальних груп, їх представництво у вертикальній взаємодії громадянського суспільства та влади. Складнощі діалогічну всередині різних соціальних груп пов' язані з питанням пріоритетності індивідуальних та колективних інтересів.

Зокрема, політична партія, яка не перемогла на виборах, розглядає іншу політичну силу як конкурента в електоральному процесі. Навіть за умови їх об'єднання, політичні партії більше турбуються не про представництво та реалізацію інтересів виборців, а про отримання більшої кількості мандатів в органах влади. Відповідно політичні партії найбільш націлені на конструктивний діалог не між собою, а з профспілками, громадськими організаціями та рухами. У свою чергу, громадські організації та рухи значною мірою орієнтовані на співпрацю між собою, проте часто відмовляються від взаємодії з політичними партіями, для уникнення залучення до політичного процесу.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що побудова чесного конструктивного діалогу є умовою функціонування сучасного суспільства, про що свідчить розширення суб'єктів взаємодії у різних сферах. І приватна, і публічна сфери потребують навичок досягнення взаєморозуміння, що покладає на систему освіти завдання не тільки передачі знань, а й навчання критичного, креативного і турботливого мислення. У політичній сфері комунікація завжди знаходиться на вісі “монологіч- ність-діалогічність”, що є індикатором політичного режиму. Демократичний діалог передбачає рівну можливість участі, обмін інформацією, а не інформаційне панування одних учасників над іншими.

Відповідно до структури політичних відносин можна виокремити дві основні площини діалогічного процесу: вертикальну та горизонтальну. Вертикальна модель діалогу передбачає взаємодію між громадянським суспільством та владою. Горизонтальна - комунікацію всередині великих політичних груп: політичної еліти або інститутів громадянського суспільства.

Формування конструктивного діалогу між владою та громадськістю залежить, з одного боку, від бажання влади почути своїх громадян та поваги до них, щоб враховувати їх вимоги, а, з іншого боку, від консолідовано- сті громадянського суспільства, його здатності до артикуляції власних інтересів та комунікації з правлячою верхівкою.

Список використаних джерел

1. Крутій О. М. Державноуправлінський аспект діалогу органів влади та громадськості: від форми спілкування до методологі-чної основи / О. М. Крутій // Вісник Академії митної служби України. - Серія “Державне управління”. - 2011. - № 2 (5). - С. 713.

2. Кравченко Ю. Філософія для дітей: вимога часу / Ю. Кравченко // Філософія освіти. - 2011. - № 1-2 (10). - С. 288296.

3. Клочковський Я. Філософія діалогу / Ян. А. Клочковький [пер. з польської К. Рассудіної]. - К. : Дух і літера, 2013. - 224 с.

4. Липман М. Становление мыслительных навыков с помощью философии для детей / М. Липман // Философия для детей. - М., 1996. - С. 113-147.

5. Чорба О. П. Політичний дискурс і діалог: сучасні аспекти / О. П. Чорба // Вісник Одеського національного університету. - 2007. - Т. 12. - Вип. 13. Філософія. - С. 68-75.

6. Рахманин В. С. Диалог политических культур как демократический процесс / В. С. Рахманин // Логос. - 2009. - № 4 (49). - С. 259-268.

7. Поцелуев С. П. Власть как диалог или диалог без власти? К актуальным аспектам политической философии Дж. Г. Мида / С. П. Поцелуев // Полис. - 2010. - № 1. - С. 70-81.

8. Радченко О. Моделювання інформаційної взаємодії між органами публічної влади та суспільством / О. Радченко, С. Погорєлий // Державна політика. - 2012. - № 3. - С. 77-81.

9. Пригожин А. И. Диалог в науке и обществе. Диалогические решения [Електронний ресурс] / А. И. Пригожин. - Режим досту-пу : ecsocman.hse.ru/data/2011/01/.../Prigozhin.pdf

References

1. Krutiy O. M. Derzhavnoupravlins'kyy aspekt dialohu orhaniv vlady ta hromads'kosti: vid formy spilkuvannya do metodolohichnoyi osnovy / O. M. Krutiy // Visnyk Akademiyi mytnoyi sluzhby Ukrayiny. - Seriya “Derzhavne upravlinnya”. - 2011. - № 2 (5). - S. 7-13.

2. Kravchenko Yu. Filosofiya dlya ditey: vymoha chasu / Yu.Kravchenko // Filosofiya osvity. - 2011. - № 1-2 (10). - S. 288296.

3. Klochkovs'kyy Ya. Filosofiya dialohu / Yan. A. Klochkov'kyy [per. z pol's'koyi K. Rassudinoyi]. - K. : Dukh i litera, 2013. - 224 s.

4. Lipman M. Stanovlenie myslitel'nyh navykov s pomoshh'ju filosofii dlja detej / M. Lipman // Filosofija dlja detej. - M., 1996. -

S. 113-147.

5. Chorba O. P. Poliychnyy dyskurs i dialoh: suchasni aspekty / O. P. Chorba. - Visnyk Odes'koho natsional'noho universytetu. - 2007. - T. 12. - Vyp. 13. Filosofiya. - S. 68-75.

6. Rakhmanyn V. S. Dyaloh polytycheskykh kul'tur kak demokratycheskyy protsess / V. S. Rakhmanyn // Lohos. - 2009. - № 4 (49). - S. 259-268.

7. Potseluev S. P. Vlast' kak dyaloh yly dyaloh bez vlasty? K aktual'nbim aspektam polytycheskoy fylosofyy Dzh.H. Myda / S. P. Potseluev // Polys. - 2010. - № 1. - S. 70-81.

8. Radchenko O. Modelyuvannya informatsiynoyi vzayemodiyi mizh orhanamy publichnoyi vlady ta suspil'stvom / O. Radchenko, S. Pohoryelyy // Derzhavna polityka. - 2012. - № 3. - S. 77-81.

9. Pryhozhyn A. Y. Dyaloh v nauke y obshchestve. Dyalohychesye reshenyya [Elektronnyy resurs] / A. Y. Pryhozhyn. - Rezhym dostupu : ecsocman.hse.ru/data/2011/01/.../Prigozhin.pdf

Размещено на Allbest.ru