Культурні смисли медіапростору - естетичний та аксіологічний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФСП НТУУ “КПІ” (Україна, Київ)

Динамізм розвитку медіа культури сучасності ініціює постановку проблеми щодо вивчення культурних смислів в трансдисциплінарному векторі. В тексті даної статті це втілюється в двох напрямках філософської рефлексії: естетичному та аксіологічному. Метою даної статті є з'ясування специфіки актуалізації “культурних смислів” в контексті філософсько-естетичного дискурсу, а також дослідження ролі медіапростору в процесі функціонування, трансляції та трансформації культурних смислів. В дослідженні концентрується увага на естетизації медіа, що в свою чергу впливає на інформацію, яка циркулює в медіа канальному просторі культури. В контексті дослідження автори долучають до філософського дискурсу гуманітаристики статті і праці таких вчених як Г.Ріккерта, В.Беньміна, Р.Барта, О.Павлову, А.Ручку, що розкривають посередництво в процесі трансформації культурних смислів, екрану та монітору. Як наслідок, це впливає на культуротворчий дискурс просторів: трансформацію цінностей, ідеалів, культурних смислів.

Ключові слова: культурні смисли, культурна цінність, медіапростір, віртуальна реальність, естетизація, медіакультура.

Аннотация

Динамизм развития медиа культуры современности инициирует постановку проблемы по изучению культурных смыслов в трансдисциплинарном векторе. В тексте данной статьи это воплощается в двух направлениях философской рефлексии: эстетическом и аксиологическом. Целью данной статьи является выяснение специфики актуализации “культурных смыслов” в контексте философско-эстетического дискурса, а также исследования роли медиапространства в процессе функционирования, трансляции и трансформации культурных смыслов. В исследовании концентрируется внимание на эстетизации медиа, что в свою очередь влияет на информацию, циркулирующую в медиа канальном пространстве культуры. В контексте исследования авторы приобщают к философскому дискурсу гуманитаристики статьи и труды таких ученых как Г. Риккерта, В. Беньмина, Р. Барта, О. Павлову, А. Ручка, раскрывающие посредничество в процессе трансформации культурных смыслов, экрана и монитора. Как следствие, это влияет на культуротворческий дискурс пространств: трансформацию ценностей, идеалов, культурных смыслов.

Ключевые слова: культурные смыслы, культурная ценность, медиапространство, виртуальная реальность, эстетизация, медиакультура.

Annotation

The dynamics of contemporary media culture initiate formulation of the problem for study of cultural meaning sin transdisciplinary vector. The text of this article is implemented in two areas of philosophical reflection, aesthetic and methodological. The aim of this paper is to clarify the specifics of “the cultural meanings” in the context of philosophical and aesthetic discourse, and study the role of media space in the operation, translation and transformation of cultural meanings. The study focuses on the aesthetic media, which in turn affects their formation that is circulating in the media channel space of culture. In the context of the study authors to in corporate the philosophical discourse humanities articles and works of scholars such as H. Rickert, W. Benmina, R. Barth, A. Paul, A. Handle, revealing the intermediary in the process of transformation of cultural meanings, screen and monitor. There fore, it affects the culture--discourse spaces :the transformation of values, ideals and cultural meanings.

Keywords: cultural meanings, cultural value, media room, virtual reality, aesthetic and mediaculture.

Медіапростір, медіакультура, медіакомунікація та інші виміри медіабуття сучасності стає предметом дослідження широкого спектру наук. В контексті філософського осмислення окремої уваги заслуговує естетичний та аксіологічний аспекти проблеми створення та функціонування медіапростору як втілення визначальних культурних смислів сьогодення. Естетизація віртуальної реальності посідає стратегічне місце в комунікаційних практиках, оскільки, насамперед, виконує запит у свободі втілення мрій, ілюзії суб'єкта щодо вибору з безмежної палітри прекрасного, власної творчості в конструюванні реальності. Процес полягає як у використанні художніх засобів виразності, так і в глибинних та структурних трансформаціях простору щодо акумулювання як традиційних культурних смислів та і в пошуку нових смислів та цінностей епохи.

В сучасному динамічному світі проблема медіа складової в функціонуванні суспільства стає основною, оскільки ми спостерігаються генеральні тенденції медіа культури в становленні інформаційного суспільства. Дана ситуація безпосередньо пов'язана з впливом аудіовізуальної комунікації та медіапростору загалом на соціальний сегмент, що проявляється в формуванні нової соціальної реальності, яка ініціює зміну свідомості, формування та трансформацію культурних смислів. Ціннісно-смислова проблематика, яка безпосередньо пов'язана з домінуванням медійного сегменту соціуму, на сьогоднішній день є недостатньо дослідженою, оскільки лише починає утворюватись філософський дискурс у дослідженні категорії “культурний смисл”. Ця тема довгий час залишалися в колі питань соціології, але культурні смисли нерозривно пов'язані з усталеними цінностями та сформованими традиціями, зокрема естетичної природи. культурний філософський медіапростір трансформація

Метою даної статті є з'ясування специфіки актуалізації “культурних смислів” в контексті сучасного філософсько-естетичного дискурсу для висвітлення особливостей комунікаційної спрямованості сучасного медіапростору і ролі в ньому культурних смислів в процесі його естетизації. Для досягнення цієї мети слід насамперед звернутися до праць сучасних дослідників, у яких піднімається це питання та виокремити особливе значення культурних смислів в естетизації медіапростору.

В дослідженні даної проблематики зробили внесок науковці з різних галузей знання, серед яких філософія, естетика, культурологія, соціологія. Звертаючись до цього філософсько-естетичного контексту необхідно назвати В.Беньяміна, М.Маклюена, Н.Лумана, П.Бурдьє, Р.Барта, а також представників неокантіанства, а саме Г.Ріккерта. Слід особливо проакцентувати роль в розвитку підходів до цієї проблеми сучасних вітчизняних дослідників О.Павлової, Н.Костенко, А.Ручки.

Нам вважається доцільним, надати тлумачення та власне розуміння поняття “культурний смисл”. Це відображення ціннісно-змістовних уявлень людини та суспільства певної історичної доби та цивілізаційної приналежності. Культурний смисл включає різноманітну палітру релігійних переконань, моральних принципів, але в конкретній культурі він виступає ядром із цілком зрозумілим значенням для носіїв цієї культури.

Відомий дослідник медіакомунікації М.Маклюен вивчає феномен розширення можливостей людини за допомогою засобів комунікації, а сучасний соціолог Н. Луман, зазначає, що “комунікація в художній системі - це єдина форма комунікації, яка транслює не лише форми смислів, але разом зі смислами предає фізичні відчуття” [12, с. 45]. В цьому контексті думка дослідників медіафілософії є наступною: “Під історією медіа мають на увазі продовження (розширення) наших можливостей чуттєвого сприйняття та комунікаційної здатності, але із зауваженням, що такому розширенню не підлягає пов'язані з тілом близькодіючі органи відчуттів, такі як дотик, нюх, слух” [14, с. 12]. Слід зауважити, що збільшення діапазону розширення людини, які забезпечуються медіа комунікацією не є всеохоплюючим, оскільки залишаються поза медіа форматом вище вказані органи відчуттів. Таким чином, стратегія естетизації нами інтерпретується як компенсація в медіапросторі повноти комплексу відчуттів. Тим в більшій мірі інваріантним має бути художній простір медіа культури, чим менший діапазон його естетизації (в класичному розумінні цього процесу) можливий.

Сам феномен естетизації медіа культури представлений в працях зарубіжних та вітчизняних дослідників. В контексті розгляду проблеми слід осмислити формування специфічної естетосфери медіапростору. Зокрема, дослідник О.Ю. Павлова зазначає: “Класична естетика мала певні настанови, які структурували її предметну сферу. До них належали: автономність естетичної сфери (мистецтвознавчі пошуки доби Відродження), самодостатність художніх здібностей (Д.Юм), наявність апріорного принципу доцільності (І.Кант), вільне виявлення особистості у сповіщанні прекрасного (Ф.Шиллер), висування краси не як безумовної цінності, а естетичної насолоди як сенсу життя людини (роман-тизм), обґрунтування естетичного знання як системи в межах раціоцентризму (Г.Гегель). Доба тотальної репрезентації дійсності медіа засобами призводить до визначення постсучасної культури як “культуріндустрія” (Т.Адорно), “гіпереальність” (Р.Барт), “суспільство видовищ” (Г. Дебор), “ера порожнечі” (Ж.Ліповецький). Завданням дослідження стає аргументація значення взаємовпливу естетосфери та засобів масової інформації в ситуації гіпостазування естетично перетворених форм сьогодення” [30]. Таким чином, утворюється нове явище, в якому триває перекодування естетичних смислів в новому просторі культури. Чіткі системи художніх закономірностей та естетичні теорії переосмислюються щодо впровадження культурних смислів в формат віртуальної реальності. Культурні смисли в даному контексті слід трактувати і як різні теоретичні концепти класичної та сучасної естетики і як смислоутворення, що в якості ядра культури акумулюють значення цінності, ідеї, символу культури як способу буття людини.

Естетизація медіапростору наявна в різноманітних його форматах. Так, на кіно- та телеекрані відображається інформація як художнього, так і документального, хронікального характеру в своєрідному контрапункті інформаційного мережева, яке драматизує, іронізує, ігроізує в площинні екранного нарративу. Політичні події отримують гостро трагічне звучання через художній формат їх презентації: музичний супровід, підбір кадрів, кліповість, монтаж, видовищність. Також медіа ресурс дозволяє створити особливу естетику простору в 3D форматі через використання різноманітних стереоефектів. Особливої уваги заслуговує Інтернет-комунікація за допомогою комп'ютерного екрану, в якому також діють прийоми естетизації: дизайн веб-сторінок, сайтів, соціальних мереж, оформлення та подача новин тощо. Естетичні засоби розбудови віртуальної реальності дозволяють створити ілюзію творчої актуалізації особистості. Якщо мистецтво в класичному розумінні та художній прояв поза медіа контекстом є актом перетворення дійсної реальності, то в світі медіа технологій - заміною цьому виступають запропоновані моделі самореалізації особистості, в яких, на нашу думку, саме через простір екранної культури спрямовується та реалізується художня уява реципієнта.

Культурний смисл як акумуляція життєвого досвіду, цінностей та принципів, ідей та символів культури в доінформаційну епоху був втілений в різних формах свідомості. Особливо яскраво та репрезентативно - це відображено історією мистецтва. Система стилів, жанрів та видів мистецтва організовує часопросторовий континуум художньої творчості в якому образність презентує домінуючі смисли культури, що екстрапольовані із сфери релігії, моралі, політики, науки. Подібна естетична конструкція вимагає певних знань і готовності реципієнта та професійності художника. Проте, медіапростір відкриваючи умовні межі автор-реципієнт, з одного боку створює нову структуру втілення культурних смислів, через свого роду конотатив тексту, з іншого переносить подібну естетику дизайну як самоконструювання світу назовні у позамедійний простір культури. Таким чином, споживач медіапродукту засвоює сучасні естетичні принципи, через які сприймає нав'язані культурні смисли і втілює їх у власному життєвому просторі. Мета перетворюється на засіб і навпаки. Медіавізація простору виступає однією із цілей естетичного конструювання реальності. Як морська хвиля після прибою медіаестетика повертаючись в простір культури зневоднює узбережжя і без наступної хвилі воно приречене на засуху. Тому естетичний діапазон медіапростору продукує нові прийоми, що все в більшій мірі впливають на уявлення її споживачів та перетворення дійсності.

Особливий прийом, що на нашу думку, заслуговує окремої уваги, є сучасний спосіб естетизації медіапростору у формі руйнування та водночас створення таких культурних смислів, що прямо вказують швидкий шлях слави та визнання для людини, яка не згодна “марнувати” час на професійне становлення і готова в декілька кроків подолати відстань між невідомістю та славою і заповненням своєю творчістю різних каналів телебачення і інтернет-сайтів. Ця слава є водночас миттєво здобутою й стрімко втраченою. Однак, останнє залишається за кадром медіапростору. В українській медіа культурі, на нашу думку, є приклади такої стратегії, зокрема цикли телепроетів таких як “Х-фактор”, “Танцюють всі”, “Україна має талант”, тощо. Мета цих передач артикулюється як пошук талантів, самородків. Проте, ми вважаємо, що це є маніпулятивна стратегія щодо трансформації культурних смислів. На відміну від традиційного шляху в професії у тих державних інституціях, які створені для її отримання, в свідомості реципієнта утворюється думка про можливість скоротити цей шлях, оминути офіційні інстанції і стати кращим і популярним ще до кінця проекту. Переможці цих проектів “скуштувавши” слави подорожують іншими проектами телебачення або зневірюються в своїх талантах та можливостях, оскільки їх кредит довіри був витрачений дарма. Слід надати роз'яснення, що ми далекі від засудження подібних проектів. Вони є видовищним, рейтинговими і зрештою те, що звучить з екранів телебачення є музикою. Водночас ми наголошуємо на тих глибинних підмінах смислів, які руйнують естетичну вертикаль художньої культури і створюють ризоматичність смислів.

Аналізуючи культурний текст як простір формування культурних смислів слід звернутися до концепції текстового аналізу Р.Барта. Для того, щоб зрозуміти, що таке простір тексту слід ввести таке поняття як “коди”, запропоноване Р.Бартом. Згідно концепції дослідника коди пронизують культурний текст як нитки, формуючи його смисл. Дослідник заперечує трактовку смислу в одному значенні, оскільки на його думку це звужує простір тексту та веде до вузького трактування смислів. Тексту властива множинність: “Це означає, в ньому не лише декілька смислів, але й те, що в ньому здійснюється множинність смислу як такого - множинність незнищенна, а не просто допустима. В тексті немає мирного співіснування смислів - текст перетинає їх рухається крізь них, тому він не піддається плюралістичному трактуванню, в ньому відбувається вибух та розсіяння смислу” [1, с.67]. Отже, сама множинність смислів розуміється лише через коди і формує простір тексту. Текст нерозривно пов'язаний та детермінований історіє-часом, культурою-смислом, суспільством-людиною. Загалом можна сказати, що виробництво тексту нерозривно включене в “позатекстову реальність” та у “простір символічного” [16, с.42].

В оптиці дослідження аудіовізуальної комунікації слід звернутися до науковця В.Беньяміна та його роботи під назвою “Твори мистецтва в епоху їх технічної відтворюваності”, в якому дослідник описав становлення візуалізованої культури. В. Беньямін не лише фіксує зміну світогляду людини, а й досліджує те, як це відбувається. Дослідник намагається відповісти на питання, як саме розвиток техніки, тобто процес відтворення зображення впливає на світосприйняття людини, формування чи зміну певних культуротворчих надбань особистості як нам вважається, культурних смислів. Цікавою постає проблема зникнення феномену унікальності. Будь-яка спроба відтворити певне зображення породжує вторинний образ, що спричиняє зміну взаємодії актора і реальності, тобто особи, яка намагається відтворити об'єктивну реальність та зовнішнє середовище. Автор стверджував, що “природа, звернена до камери, - це не та природа, що звернена до ока; відмінність полягає насамперед у тому, що місце простору, освоєного людською свідомістю, займає простір, освоєний несвідомим” [2, с. 71]. Тобто, відтворити об'єктивну реальність в усьому її розмаїтті, чи створити певний дубль за допомогою об'єктивів фото- та відеокамери неможливо, оскільки отримане зображення буде суб'єктивовано, виникає таке явище як спотворення культурологічного дискурсу. Зазначений феномен можна трактувати як такий, що не дає повного уявлення про світ і не є його продовженням. Слід констатувати, що фіксуючи через посередника (об'єктив) певний момент з життя, ми не маємо цілої картини, оскільки вириваємо шматки від цілого, що не сприяє створенню повного образу, а веде до спотворення смислу. Безперечно, як часові, так і просторові мистецтва в основі своїй і є лише фрагментом реальності. Проте, через мистецький арсенал художника, крізь призму його світоглядного набуття згортаються та акумулюються культурні смисли в художній текст твору. Це закладає потенціал розгортання та сприйняття в його повноті відображення світу для реципієнта. А технічний засіб, як посередник цього процесу, як медіатор створення та сприйняття не просто гальмує та звужує цей актив художньої творчості - фактично блокує цю можливість на подальшу перспективу існування мистецтва. Важливо зазначити, що погляди В.Беньяміна є категоричними і не властиві всім представникам естетичної думки ХХ-

ХХІ ст. Наука відображає і активно вивчає сучасні мистецькі практики, в яких змістовну роль відіграють засоби масової комунікації. Концептуалізацію проблеми відображають теорії, рецепції яких є такими, що змальовують креативний потенціал, закладений модернізацією. Таким чином, взаємообумовлюються трансформації художньої практики та її теоретична рефлексія.

Окремої уваги заслуговує проблема функціонування та формування як культурних смислів, так і цінностей. Найважливішою складовою постає медійна комунікація, яка є основним джерелом пізнання навколишнього світу та становлення особистості. Проблема самоіндетифікації людини як складова соціалізації пов'язана з аудіовізуальною комунікацією, яка формує світосприйняття та свідомість індивіда, його ціннісні орієнтири та конструює соціальну реальність. Культурні смисли здатні виконувати фундаментальну функцію, а саме функцію інтеграції соціуму, підтримки його цінності і стабільності [23].

На нашу думку, поняття “культурні смисли” та “цінності”, а головне їхнє існування в сфері феноменального, є нерозривними та взаємозалежними. Культурні смисли є явищем, що включає в себе ціннісні орієнтири особистості та суспільства загалом. Цінності в неокантіанстві розглядаються в парадигмі культури особистості, які формуються за допомогою усталених культурних смислів, “ядра культури” згідно термінолог представника даного напряму Г.Ріккерта, прийнятої культурної традиції. Г.Ріккерт зазначає: “цінність - це духовна мета, життєва практична установка, що виражає живий нерв культури, її смислове ядро, що відображає динаміку культури” [21, с. 365]. Тобто, цінності виступають результатом функціонування культури та культурних смислів як складовою і як такої культури. Розуміння смислу передбачає знання смислових зв'язків людини чи певних людських угруповань як з актуальною життєвою ситуацією, в якій вони перебувають у даний момент, так і з життєвим досвідом попередніх поколінь або проектами організації людського життя а майбутнє [23].

Окремо слід звернутися до значення набувають ціннісні орієнтації індивіда. Ціннісна орієнтація визначається як вибіркове ставлення до сукупності матеріальних і духовних благ та ідеалів, що розглядаються як об'єкти мети й засоби для задоволення потреб особи чи соціальної групи. Сформовані в процесі соціальної практики, ціннісна орієнтація опосередковує вплив зовнішнього середовища: в них акумулюється життєвий досвід людей. Наявність усталених орієнтацій характеризує зрілість людини як особистості, але дані орієнтації є безпосереднім важелем впливу аудіовізуальної комунікації, яка, в свою чергу, є активним учасником становлення індивіда загалом, та є невичерпним джерелом інформації про навколишній світ та культурних світі людства. Тому в результаті діяльності людини, її існування, відбувається формування певних ціннісних орієнтацій, що в першу чергу пов'язано з наявними культурними смислами, які притаманні соціуму. Тому ціннісна орієнтація виявляється в діяльності людини як певна ієрархія переваг, що їх людина надає матеріальним і духовним цінностям [5, с. 305].

З самого початку становлення суспільства, в першу чергу закладалися горизонти культурних смислів, які є неформальними усталеними правилами функціонування та розвитку соціуму. Відображення в міфологічній свідомості уявлень про світ та місце людини в ньому, сенс життя та неминучість смерті, подвиг героя та доля народу й інші смислоутворюючі формообразуючі характеристики етносу концентрують ядро культури та визначають утворення культурних смислів. Саме вони скеровують життя людей, так як традиції і цінності є вихідними поняттями, оскільки з культурних смислів формуються певні правові, моральні, етичні норми, які в залежності від політики держави, є обов'язковими або ні до виконання. Але в звичайному житті кожної національної спільноти людей, деякі неформальні правила є імперативом, хоча і не закріпленими на законодавчому рівні. Культурні смисли формують сприйняття людей, відхилення від певних правил вважається нонконформістською поведінкою. Трансляція культурних смислів, цінностей, традицій відбувається за допомогою комунікації, яка має різні форми і прояви (аудіо, відео, або навіть тактильна комунікація). З розвитком в ХХ ст. науки і техніки та прогресивними тенденціями в розвитку медійних засобів комунікації, культурні смисли втрачають свою ідентичність, оскільки дуже легко трансформуються та приймають нові форми за допомогою викривлення або спотворення культурологічного дискурсу за допомогою екрану (інші медійні форми комунікації). В останній час, особливо в зв'язку з інтенсивним розвитком й інформатики, й комп'ютерної техніки, й їх активним проникненням в аксіосферу суспільства, все частіше доводиться стикатися з суто інформаційним підходом до розуміння самої суті культури, освіти. Дана тенденція розуміє освітній процес та процес трансляції знань загалом як канал передачі інформації від вчителя, викладача або навіть автоматизованого комплексу, який в сучасну еру інформатизації може замінити живе спілкування, із споживачем даної інформації. Звідси і достатньо стійка теорія, яка передбачає термін “інформаційна педагогічна технологія”. Саме передача і трансляція знань відповідає за становлення та розвиток індивіда, засвоєння ним усталених норм, традицій, звичаїв притаманних даній спільноті знань культурних смислів та уявлень про світ. Тому говорячи про трансляцію культурних смислів не слід забувати про значення освіти в даному процесі та поглиблене використання медійних технологій, які в більшості випадків формують особистість інформаційної епохи.

Методологічна спрямованість в дослідженні проблеми ціннісно-естетичного осмислення функціонування культурних смислів медіапростору є інтердисциплінарною. Оскільки, принцип використання в сучасній стратегії комплексного підходу: ідей, методів і технологій отримання, збереження, селективного відбору і оперативного уявлення для споживача різних видів наукової інформації може бути корисним і виявитися необхідним. Кожна спроба за допомогою інформаційно-комп'ютерних засобів інтенсифікувати, активізувати, в кінцевому рахунку оптимізувати багатоскладний процес засвоєння знань, умінь, навичок, способів творчої діяльності, не говорячи про формування всієї палітри відношень людини до світи і один до одного, його світосприйняття, світогляду, ментальності, культури поведінки, буз сумніву заслуговує детального вивчення. Медіапростір формує тенденцію природності і необхідності ефективної передачі інформації. В контексті естетико-аксіологічного підходу слід зазначити, що специфіка медіа культури є такою, в якій створюється враження щодо наступного: не губиться головне - емоційно повноцінний характер життєдіяльності людей, які сприймають інформацію, яка транслюється, яка заснована на звертанні (апеляції) до індивідуально неповторного духовному світу кожного з них, до безумовних пріоритетів унікальності особистості. На нашу думку, це одна з найбільш небезпечних ілюзій та розчарувань, що є головним симулякром медіа культури. Тому, в значній мірі до цієї проблеми слід звертатися в ціннісно-смисловому контексті.

На жаль, суспільство сьогодення заангажоване засобами масової інформації. Культурні смисли та культура як така типологізує та розчиняється в медіапросторі, що тиражує та популяризує надбання культури та історії. З одного боку за допомогою аудіовізуальної комунікації кожен охочий може ознайомитися з певним витвором мистецтва, прослухати будь-яку музикальну композиція, але нерідко можна також зустріти прояви вандалізму та несерйозне сприйняття побаченого або почутого. Якщо рингтоном на мобільному телефоні є композиція класика в решті решт з часом вона починає дратувати та її звучання дуже часто є недоречним і сприйняття оточуючих є неглибоким і несерйозним. Руйнуються певні культурні смисли, які були закладені в твір під час його створення. Викривлення соціальної реальності за допомогою екрану моніторів, телевізорів, об'єктивів відео та фотокамер конструюється нові культурні смисли, які не завжди відповідають дійсності. Підсилюється культурне занепокоєння щодо тієї самої “єдиної реальності”, яка втрачає самоочевидність під натиском безлічі образів, що претендують на реальне і дедалі частіше стає “предметом переговорів”, якщо з приводу її ідентифікації потрібна чиясь згода. Загалом йдеться про легітимізацію в медіа соціальної онтології. Оскільки “бути - означає бути показаним по телебаченню”, як зазначав П.Бурдьє [3, с. 205] або ж бути присутнім, мати місце у світовій павутині, що справедливо не тільки стосовно популярних персон, а й щодо будь-яких подій, явищ, статусі і стилів.

Таким чином, естетизація медіапростору призводить до експансії в рамках віртуальної реальності культурних смислів сучасності. Принципи медіа естетики, що в багатьох своїх аспектах утворюють поліфонію теоретичних підходів та художніх практик спрямовані на одномірний вплив без зворотного зв'язку із реципієнтом, проте імітують актуалізацію само здійснення в віртуальному просторі культури. Культурні смисли втрачають вираження через прекрасне, трагічне, героїчне, тощо та виражаються через видовищне, кліпове, фрагментарне і тим самим впливають на естетичні уявлення реципієнта. Реальність медіапростору закладає естетичний досвід суб'єкта в тих головних параметрах естетичного в яких цей розвиток має комерційну привабливість. Естетичне редукується до яскравого, приємного втішного. Віртуальна реальність перестає бути межею реального та уявного, оскільки, залишаючись віртуальною впливає на дійсність як в естетичному так і в ціннісно-смисловому вимірах.

Також слід зазначити, що аксіологічні характеристики культурних смислів мають трансформаційні ознаки. Система цінностей як вищих цілей, ідеалів ідеоціонально реалізованих в культурі, руйнується. Їм на зміну пропонується та аксіологічна тенденція, яку умовно можна назвати: цінність свободи та права вибору. Проте, саме ця ціннісна система елімінується, оскільки у формах нових культурних смислів, стає маніпулятивним механізмом медіа культури. Ми вважаємо, що цінність свободи, право вибору, безмежність інформації - це ціннісна ілюзія медіа простору, яка насправді детермінована маніпулятивними стратегіями засобів масової комунікації.

Список використаних джерел

1. Барт Р. От произведения к тексту // Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика.- М. : Прогресс, 1989.- С .413-424.

2. Беньямин В. Произведения искусства в эпоху его техническойвоспроизводимости. Избранные эссе / В.Беньямин // Под.ред. Ю.А. Здорового - М. : Медиум, 1996. - 302 с.

3. Бурдье П. О телевидении и журналистике / П.Бурдье. - М., 2002 - 405с.

4. Делез Ж. Логика смысла / Ж.Делез.- М. : Академия, 1995. - 302 с.

5. Драч Г.В. Краткий культурологический словарь // Под ред. Г.В. Драч. - Ростов-на Дону, 2003. - 345 с.

6. Іщук С.М. Інтернет-комунікація: інформаційний зміст та ігровий характер / С.М. Іщук // Вісник НАУ: Філософія. Культурологія. - 2008. -№2 (8). - С.87-91.

7. Костенко Н. Знание о смыслах: исследование глубины и поверхности / Н.Костенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2011. - №4. - С.1-27.

8. Костенко Н. Настичь реальное, когда медиа повсюду: онтологический интерес в культурных исследованиях и теории медиа / Н.Костенко // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2010. - №1. - С.3-15.

9. Костенко Н. Смислова сегментація соціуму / Н.Костенко // Українське суспільство 1992-2010. Соціологічний моніторинг / за ред. В.Ворони, М.Шульги. - К. : ІС НАНУ, 2010. - С.254-260.

10. Лалл Д. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Д.Лалл. - К., 2002.

11. Луман Н. Медиа коммуникации / Н.Луман.- М., 2005. - 467 с.

12. Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека / М.Маклюэн; пер. с англ. В.Николоева; закл. ст. М.Вавилова. - М. : КАНОН-пресс-Ц; Жуковский: Кучково поле, 2003.

13. Мастерман Л. Обучение языку средств массовой информации / Л.Мастерман //Специалист №4 (а). - М., 1993.- С.22-23.

14. Медиафилософия. Основные проблемы и понятия. Материалы международной научной конференции “Медиа как предмет философии” 16-17 ноября. Под редакцией проф. В.В. Савчука. -С.346.

15. Медіа. Демократія. Культура / За ред. Н.Костенко, А.Ручки. - К. : Інститут соціології НАН України, 2008.

16. Микитинец О.И. Ролан Барт: текстуальная осмысленность пространства/О.И. Микитинец// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Философия. Социология”. -2008. -Т.21 (60). - №1. - С.15.

17. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації / Г.Г. Почепцов 2-е вид., доп. - К. : Вид. центр “Київський університет”, 1999. - 308 с.

18. Разлогов К. Крушение иллюзий. Политизация западного экрана / К.Разлогов. - М., 1992. - 467 с.

19. Разлогов К.Э. Аудиовизуальная культура. Новые аудиовизуальные технологии / К.Э. Разлогов. - М., 2005.

20. Разлогов К.Э. Искусство экрана: от синематографа до Интернета / К.Э.Разлогов. -М. : РОССПЭН, 2010.- 287 с.

21. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре/ Г.Риккерт. - М. : Республика, 1998.

22. Ручка А. Статус і функції медіа у сучасному суспільстві /А.Ручка // Медіа. Демократія. Культура. - К., 2008.- С.11-30.

23. Смислова морфологія соціуму / За ред. Н.Костенко. - К. : Інститут соціології НАН України, 2012. - 422 с.

24. Сорокин П. Социальная и культурная динамика: Исследование изменений в больших системах искусства, истины, этики, права и общественных отношений / Сорокин П. - СПб.: РХГЦ, 2000. - 1176 с.

25. Урсул А.Д. Природа информации: философский очерк/ А.Д. Урсул; Челяб. гос. акад. культуры и искусств; Науч.- образоват. центр “Информационное общество”; Рос. гос. торгово- эконом. ун-т; Центр исслед. глоб. процессов и устойчивого развития. - 2-е изд. - Челябинск, 2010. - 231 с.

26. Франкл В. Человек в поисках смысла / В.Франкл.- М. : Прогресс, 1990. - 366 с.

27. ХабермасЮ. Проблема понимания смысла в социальных науках / Ю.Хабермас // Социологическое обозрение. - 2008. - Т.7. - № 3. -С.3-33.

28. Хренов Н.А. Зрелища в эпоху восстания масс / Н.А. Хренов. - М. : Наука, 2006. - 646 с.

29. Шейкин А.Г. Смыслы культурные/ Культурология XX век / А.Г.Шейкин.- С.-Пб.: Университетская книга, 1997.

30. Павлова О.Ю. Наслідки естетизації дійсності: взаємовплив естетики та медіа-практик в трансформаціях пост сучасної культури / О.Ю. Павлова// Вісник Дніпропетровського університету. Політологія. -Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/politologiya/55/7503-naslidki- estetizacn-dijsnosti-vzayemovpliv-estetiki-ta-media-praktik-v- transformaciyax-postsuchasno'i-kulturi.html

Размещено на Allbest.ru