Аксіологічний вимір феномену свободи як звільненої свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКСІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ФЕНОМЕНУ СВОБОДИ ЯК ЗВІЛЬНЕНОЇ СВІДОМОСТІ

Савицька І.М.

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, Національний університет біоресурсів і природокористування України (Україна, Київ),

Дигодюк І.О. студентка економічного факультету, Національний університет біоресурсів і природокористування України (Україна, Київ)

Анотація

Досліджено проблеми феномена свободи як істотного визначення людини, умови її специфічно-унікального буття. Філософське розуміння свободи дозволяє усвідомити її тісний зв'язок з відповідальністю. Розкривається сутність ціннісного аспекту феномена свободи в співвідношенні з поняттям “звільнення свідомості ”. Здійснено аналіз свободи свідомості в проявах філософсько-антропологічних, екзистенціальних вимірів людського буття. Свобода осягається через пізнання та усвідомлення людиною своєї духовної сутності, морально-етичних засад, таланту та здібностей, їх практичного втілення в житті. Особлива увага приділяється розумінню свободи на сучасному етапі розвитку суспільства.

Annotation

Savitska I. M., PhD, Associate Professor of Philosophy at the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine (Ukraine, Kyiv),

Digodyuk I. O., student of economic faculty of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine (Ukraine, Kyiv)

Axiological dimension of the phenomenon of freedom as a liberated consciousness

The article investigates the phenomenon of freedom as the most essential definition of individual, condition of its unique existence. The philosophical approach to the free will concept allows us to understand that it is closely connected with the responsibility. The thesis analyzed the manifestation of consciousness in the philosophical-- anthropological, existential dimensions of human existence, which forms the main ideas of individual cultural self-determination. From antiquity to contemporaneity the philosophical idea was different by indefinite and many meanings. Showing it at this article author tries emphasize quite definite and synonymous positions which can be taken as a basis of resolution of freedom's problem in philosophy. Separate attention is given to comprehension of freedom at modern stage of society development.

Аннотация

Савицкая И. М., кандидат философских наук, доцент кафедры философии, Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины (Украина, Киев),

Дыгодюк И. А., студентка экономического факультета, Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины (Украина, Киев)

Аксиологическое измерение феномена свободы как освобожденного сознания

Исследовано проблемы феномена свободы как существенного определения человека, условия его специфически--уникального бытия. Философское понимание свободы позволяет осознать ее тесную связь с ответственностью. Раскрывается сущность ценностного аспекта феномена свободы в соотношении с понятием “освобождение сознания”. Осуществлен анализ свободы сознания в проявлениях философско--антропологических, экзистенциальных измерений человеческого бытия. Свобода достигается посредством познания и осознания человеком своей духовной сущности, морально--этических принципов, таланта и способностей, их практического воплощения в жизни. Особое внимание уделяется пониманию свободы на современном этапе развития общества.

Проблематика людської свободи є засадничою для класичної і сучасної філософії, бо належить до “вічних” проблем людського буття. Створюючи через це одну з осей інваріантів філософської культури, духовної і соціальної культури взагалі, свобода як ідея та ідеал, цінність і норматив, суспільна реалія і характеристика практичної життєдіяльності соціуму і окремого індивіда, набула в ХХІ столітті нового звучання та актуалізувалася необхідністю вирішення складних сучасних проблем. Особливо актуальним та гострим це питання постає в українській перспективі. Для української людини ХХІ століття - це епоха великих морально-психологічних криз, соціально-економічних поразок, політичних уроків, роздумів. У сучасному світі, який проголосив свободу найвищою цінністю, та й до того ж вже втіленою в життя, широко розповсюджені звинувачення і критика, особливо розвинутих демократій саме за придушення особистості та відсутність свободи. Часто висловлюються думки про те, що свобода ніколи не була етичним принципом, за яким може творчо діяти людина. І зараз вона є етичним принципом, який порушують, але волають про його захист.

Свобода була засобом обґрунтування тенденції скинення аристократії та здобуття влади буржуазією, але масово так і не стала етичним принципом, що виявляється у діяльності, принаймні, більшості індивідуумів та керівництві держав, які вважають себе втіленням свободи. Проте, існує й інше тлумачення свободи, що з'явилось у давні часи на Сході та в античній Греції, і торкається воно морального стану конкретної людини, а не аморфних прав мас. Таке розуміння свободи як звільнення свідомості нині потребує свого дослідження. Критерії ідентифікації поняття свободи як звільнення свідомості - це альтернативне тлумачення ліберальних свобод, опозиційне до загальноприйнятого, поширеного в соціальній філософії. На сучасному етапі розвитку суспільства актуалізація такого тлумачення свободи зумовлена кризою європейською раціоналізму та культури, а також глобалізацією. Отже, філософський аналіз ціннісного виміру феномену свободи як звільненої свідомості в умовах сучасного світу є вельми актуальним та перспективним предметом дослідження та обговорення.

Постмодерністський стиль філософствування, що справив відчутний вплив на інтелектуальну ситуацію другої половини ХХ-го століття, в свою чергу стимулював процес розробки нових сюжетів індивідуальної свободи. Зафіксована філософами постмодерна (Т. Адорно, Ж.Бодрияр, М.Гайдеггер, А.Гідденс, Е.Ласло, Ж.-Ф. Ліотар, А.Макинтайр, Р.Рорті) сучасна екзистенціальна ситуація спричинила імплементацію ідеї свободи у концепції “ліберального іронізму”, “інтерпретації”, “свободи тексту”. В працях вітчизняних істориків філософії (В.Ф. Асмус, А.К. Бичко, І.В. Бичко, П.В. Копнін, О.Ф. Лосєв, Т.І. Ойзерман, В.І. Шинкарук) міститься ґрунтовний аналіз уявлень про свободу. Плідними є роботи вітчизняних філософів, які досліджували теоретичні і практичні аспекти проблематики свободи в її антропологічному значенні (В.Е. Давидович, О.Г. Дробницький, В.А. Лекторський, М.К. Мамардашвілі, І.С. Нарський). Особливо помітними є праці філософів Київської школи - М.В. Поповича, С.Б. Кримського, І.В. Бойченка, М.М. Булатова, В.В. Ляха, В.Г. Табачковського, В.С. Горського, К.Ю. Райди, В.А. Малахова, Я.В. Любивого, Н.В. Хамітова, В.П. Андрущенка, Л.В. Губерського, В.І. Ярошовця тощо.

Метою статті є дослідження взаємозв'язку та взаємозумовленості понять свободи людини та її ідентичності, здійснення аналізу феномену свободи, як однієї з фундаментальних цінностей людського існування, з позицій пріоритету духовних начал життєдіяльності людини, її добровільного соціально- ціннісного вибору, звільнення свідомості від стереотипів, фальші, обмежень.

Свобода є способом буття людини в світі, її метою і призначенням. Вона стає суттєвою характеристикою людини та її існування, оскільки передбачає можливість особистості мислити і діяти у відповідності до власних бажань без будь-якого зовнішнього тиску, але з врахуванням об' єктивних обмежень. Сьогодні істотно збагатився зміст поняття свободи, філософський дискурс зафіксував нові, часом вражаючі людську уяву, явища свободи, її численні іпостасі. Однак, людство, вступаючи в нову фазу свого соціокультурного розвитку, потребує переосмислення традиційних понять та зміни світоглядно-філософської парадигми й актуалізує подальший розгляд цього феномену.

Філософія вільної особистості починається зі звільнення її свідомості і підсвідомості. Індивід з дитинства асимілює стереотипи і все своє подальше життя постійно сприймає нові стереотипи. Вільна людина - це людина, яка здатна протистояти стереотипам, прагнучи до справжніх почуттів і усвідомлень. Мета такої людини не тільки “знати”, а й “розуміти”. Вільна людина - людина, яка шукає істинність, яка відкидає брехню. Проблема звільнення людини - проблема пошуку гармонії. Це стан припускає добровільність і відповідальність за свої дії та їх наслідків [6]. Філософія свободи людини була предметом міркувань Спінози і Декарта, Канта і Гегеля, Шопенгауера і Ніцше, Сартра і Камю, Бердяєва і Соловйова. Цінність свободи - це життєва цінність, тому, що свобода ні з чого не виводиться і ні до чого не зводиться. Вона - споконвічна риса, стрижень життя і може бути визначена як природна, вроджена властивість людини і одночасно її універсальна можливість. Це і можливість бути, діяти, творити, вдосконалюватись, і можливість стискувати і вбивати себе та інших, не діяти, руйнувати і деградувати. Як зазначав З.Бауман, свобода народилася як привілей і відтоді завжди нею залишалася. Свобода ділить і розділяє. Вона відокремлює кращих від інших.

Свою привабливість вона черпає з відмінності: її наявність чи відсутність відображає, відзначає і обґрунтовує контраст між високим і низьким, хорошим і поганим, бажаним і відразливим [1, с. 22]. Будучи нейтральною людською властивістю, свобода є предметом боротьби за неї нашої людяності і нелюдяності. Існує свобода добра і зла, свобода розумна і ірраціональна, свобода доброчинна і свобода нігілістична. Можливості свободи універсальні. Головне, що вона в змозі бути основою людських цінностей, способом і стимулом їх здобуття і творення. Це робить її особливо важливою, кореневою цінністю гуманізму. Свобода спонтанна, потенційно необмежена і нескінченна. Вона завжди динамічна й векторна, тобто це завжди свобода в чомусь, свобода від чогось, свобода для чогось. Гуманізм пропонує свій проект співпраці зі свободою. Це її постійне олюднення, позитивна реалізація. Іншими словами, це синтез волі з людськими цінностями, з такими нейтральними і позитивними якостями людини, які позбавляють або зводять до мінімуму можливість нашої свободи проявлятися на шкоду іншим і нам самим. Особливо важливим є поєднання волі з розумом, доброзичливістю і відповідальністю. Її узгодження з останньою означає не тільки добровільне прийняття людиною відповідальності за вільно здійснюється дію, але і вільне обмеження свободою самої себе перед обличчям свободи, гідності і цінності іншої людини. Це не тільки не применшує значущості свободи, але, навпаки, реалізує її справжню цінність. Свободу як цінність набути далеко не просто.

За умов глобалізації роль особистості в суспільстві зростає. У зв'язку з цим дедалі частіше постає проблема взаємозв'язку свободи і відповідальності людини перед суспільством. Свобода особистості обмежується інтересами суспільства. Адже кожна людина - це індивід, бажання та інтереси якого не завжди збігаються із суспільними. Та, попри це, під впливом суспільних законів вона має діяти так, щоб не суперечити інтересам суспільства. У наш час - час розвитку демократії - проблема свободи особистості набуває глобального характеру і вирішується на рівні міжнародних організацій у вигляді законодавчих актів про права і свободи особи, які лягають в основу будь-якої політики і пильно оберігаються. За порушення правових норм особистість несе відповідальність перед суспільством за законом. Побудова сучасного суспільства, втілення свідомого начала в соціальне життя, залучення народу до самостійного управління своїм життям різко збільшують міру особистої свободи і водночас - міру соціальної і моральної відповідальності кожного. Відповідальність, як інтегральна якість особистості, є одним із показників систематичного і усвідомленого засвоєння морального досвіду людства, його духовних цінностей. У філософії категорія “відповідальність” розглядається у нерозривній єдності з категорією свобода. Відповідальність свого роду є “зворотним боком” свободи. Чим ширші межі свободи, тим більша відповідальність, і, навпаки чим більше змісту вкладено у відповідальність, тим більше свободи вона вимагає для своєї реалізації.

ХХ ст. відійшло в історію як дисциплінарно- авторитарна епоха, епоха соціалізації, коли успіху можна було досягти лише через опанування суспільних або колективних цінностей та нехтування особистими. Минуле століття було відзначене зміною цінностей, приниженням цінності особистості, повсюдною безвідповідальністю. Численні проблеми суспільства є симптомами емоційного, інтелектуального і духовного занепаду і більшості українців. На зміну прийшла епоха постмодернізму, яка забезпечила у широких масштабах фундаментальну цінність індивідуального розвитку, визнання суб'єктивної своєрідності, неповторності особистості, незалежно від інших форм контролю та гомогенізації, які здійснюються одночасно. Право індивіда бути самим собою, насолоджуватись усіма радощами буття не відокремлене від суспільства, яке піднесло вільну особистість у ранг найвищої цінності - найхарактерніші прояви індивідуалістичної ідеології. Найбільш значущою рисою сучасного індивідуалізму є бажання жити вільно, не підкоряючись примусам, від початку і до кінця обирати свій спосіб існування [4, с. 20-21]. Сучасне українське суспільство іде шляхом демократичного розвитку, який передбачає не просто ствердження індивідуальної волі, не нехтування законом, а навпаки, раціональність та глибоко усвідомлену реалізацію останнього, що спирається на свідомого індивіда.

Реальна демократія можлива за наявності в суспільстві достатньо високого рівня соціально- політичної культури і свідомості. На цьому наголошує і Ю.Габермас: “Справжня демократія - це аж ніяк не вихід назустріч натовпу, який нічого не бажає знати, а творення з натовпу свідомих громадян” [5, с. 13]. Сьогодні є сподівання на, якщо не подолання, то, принаймні, пом'якшення глобальної кризи, яке має здійснитись шляхом радикальної, внутрішньої трансформації людини та її поступовим сходженням до того вищого рівня свідомості й зрілості, котрий має взаємоузгоджувати поняття свободи особистості та її відповідальності. Соціокультурні трансформації, процес становлення громадянського суспільства в Україні можливі тільки при наявності в суспільстві “критичної” маси вільних особистостей, здатної взаємодіяти з іншими особистостями в ім'я загальних цілей, інтересів, цінностей.

Дослідження проблем свободи особистості потребує розгляду проблеми індивідуального вибору особистості, різноманітних форм прояву індивідуального в умовах поглиблення міжособистісної взаємодії, місця і ролі індивідуальної свободи в розвитку соціальної системи. Свобода як звільнена свідомість являє собою елемент системи суспільних відносин, такою характеристикою сучасного суспільства, яка виражається у принциповій перебудові суб'єкт-об'єктної структури (картезианско-кантовского типу) наявного досвіду. Не менш актуальною є задача пошуку балансу між теоретичним дослідженням загальних закономірностей розкриття змісту феномену свободи та практичним аналізом його проявів у сучасному суспільстві. На нашу думку, ідентифікація поняття свободи як звільненої свідомості - це певною мірою альтернативне тлумачення ліберальних свобод, яке корелює з контекстами, поширеними в філософської антропології та соціальної філософії. Екзистенційно-антропологічний аналіз проблеми звільнення свідомості в світоглядно-духовних утвореннях повинен стати теоретико-методологічною, цілісною основою для побудови осмисленої парадигми соціокультурного розвитку особистості. У практичному співвідношенні це дозволяє виявити загальні детермінанти оптимізації життєдіяльності в контроверзі цивілізаційного процесу. Свобода стає для людини цінністю в тій мірі, в якій вона усвідомлює свою індивідуальність, бачить у ній сенс і мету власного існування і діяльності. Бути індивідуальністю - означає, не споживати, а творити себе, спонукаючи до діяльності не зовнішньої, а внутрішньою необхідністю (або метою) жити життям цілого, роду, всього людства. Свобода в будь-якому випадку є правом людини бути самим собою, жити в міру вроджених обдарувань і здібностей, залишатися такою у всій нескінченності часу. У якомусь сенсі вона є дарована людині як право на духовне безсмертя. “Усвідомлення скороминущості життя робить цінною тільки вічну тривалість. Свобода стверджує цінність нашого життя побічно, породжуючи розуміння того, що наскільки б короткою не було наше життя, проміжок часу між народженням і смертю - наш єдиний шанс осягнути трансцендентне, знайти опору в вічності” [2, с. 300]. свобода буття філософський свідомість

Отже, історико-філософський, філософсько-антропологічний аналіз етико-психологічного потенціалу феномену свободи як звільненої свідомості в умовах сучасного світу є досить актуальним і перспективним предметом наукового дослідження. Звільнена свідомість - це свідомість, яка постійно бореться, оновлюється. Феномен свободи повинен розглядатися з позицій пріоритету духовних начал життєдіяльності людини, її добровільного соціально-ціннісного вибору, звільнення свідомості від стереотипів, фальші, обмежень. Усвідомлення людини господарем себе і своєї долі - основа її звільнення як необхідний етап у пізнанні людиною самої себе і світу, умова повної реалізації людини як справжньої особистості.

Список використаних джерел

1. Бауман З. Свобода / Пер. с англ. Г.Дашевского, предисл. Ю.Левады. - М.: Новое издательство, 2006. - 132 с. - (Библиотека Фонда “Либеральная миссия”).

2. Бауман З. Индивидуализированное общество / З.Бауман; [пер. с англ. под ред. В.Иноземцева]. - М.: Логос, 2002. - 390 с.

3. Бердяев Н.А. Философия свободного духа // Бердяев Н.А. Философия свободного духа. - М., 1994. - С. 111.

4. Эра пустоты: Эссе о современном индивидуализме / Жиль Липовецки; пер. с фр. В.В. Кузнецов. - Санкт-Петербург: Владимир Даль, 2001. - 330 с.

5. Маддісон В. Демократія і народовладдя: тотожність і складові // Людина і влада. - 2001. - № 1-2. - С. 10-14.

6. Uwe Meixner. Physicalism, Dualism, and Intellectual Honesty.

References

1. Bauman Z. Svoboda / Per. s angl. G.Dashevskogo, predisl. Yu.Levadyi. - M.: Novoe izdatelstvo, 2006. - 132 s. - (Biblioteka Fonda “Liberalnaya missiya”).

2. Bauman Z. Individualizirovannoe obschestvo / Z.Bauman; [per. s angl. pod red. V.Inozemtseva]. - M.: Logos, 2002. - 390 s.

3. Berdyaev N.A. Filosofiya svobodnogo duha // Berdyaev N.A. Filosofiya svobodnogo duha. - M., 1994. - S. 111.

4. Era pustotyi: Esse o sovremennom individualizme / Zhil Lipovetski; per. s fr. V.V. Kuznetsov. - Sankt-Peterburg: Vladimir Dal, 2001. - 330 s.

5. Maddison V. Demokratiya i narodovladdya: totozhnist i skladovi // Lyudina i vlada. - 2001. - № 1-2. - S. 10-14.

6. Uwe Meixner. Physicalism, Dualism, and Intellectual Honesty.

Размещено на Allbest.ru