Економічна свідомість нації у контексті соціально-феноменологічного аналізу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІЧНА СВІДОМІСТЬ НАЦІЇ У КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Глушко Т.П.

кандидат філософських наук, доцент, докторант кафедри філософії, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова (Україна, Київ)

Анотація

Пропонована стаття присвячена аналізу економічної свідомості нації крізь призму феноменологічного методу не лише із застосуванням теоретичної спадщини Е.Гуссерля, але і тих його послідовників, котрі використовували цей метод у площині соціальної філософії. Зокрема мова йде про теоретичний доробок П.Бергера Т.Лукмана та А.Шюца Економічна свідомість нації розглядається як у вимірі її трансцендентальних засад, так і у контексті аналізу таких процесів як інтерналізація та екстерналізація економічного досвіду суспільства. Крім того, у тексті запропоновано аналіз співвідношення життєвого світу нації та її економічної самосвідомості, а також деяких дотичних до даної проблематики актуальних аспектів сучасної соціально- філософської думки. Результати пропонованого дослідження сприятимуть більш глибокому вивченню економічної свідомості нації - як самостійного концепту - засобами феноменологічного методу, що сприятиме розширенню проблемного поля як феноменологічної філософії та філософії економіки, так і їх продуктивному методологічному синтезу.

Ключові слова: економічна свідомість нації, економічна самосвідомість нації, інтенційність, інтерсуб'єктивність, інтерналізація, екстерналізація, відкрита система, життєсвіт (“lebenswelt”).

Annotation

Glushko T. P., Ph.D., Associate Professor, PhD, Department of Philosophy, National Pedagogical University M.P. Dragomanova (Ukraine, Kiev),

Economic consciousness of a nation in the context of socio-- phenomenological analysis

The proposed article is devoted to the analyzing of the economic consciousness of a nation in the context of the phenomenological method, not only using the theoretical heritage of E.Husserl, but also those of his followers who used this method in social philosophy. In particular, it is about the heritage of such thinkers as P.Berger, T.Luckman and A.Schutz. Economic consciousness of a nation analyzed here in terms of its transcendental principles and in the processes of internalization and externali- zation of nation's economic experience as well. In addition, the correlation analysis between “life-world” and national economic self-consciousness proposed in the text. This article is also deal with some contiguous to the subject actual aspects of modern socio-philosophical thought. The results of the proposed research will facilitate more profound national economic consciousness - as a separate concept - studying by the means of phenomenological method, which will help to expand the problematic field of such research lines as phenomenological philosophy and philosophy of economy in their productive methodological synthesis.

Аннотация

Глушко Т. П., кандидат философских наук, доцент, докторант кафедры философии, Национальный педагогический университет им.

М. П. Драгоманова (Украина, Киев), t

Экономическое сознание нации в контексте социально-феноменологического анализа

Предлагаемая статья посвящена анализу экономического сознания нации посредством феноменологического метода не только с использованием теоретического наследия Э.Гуссерля, но и тех его последователей, которые использовали этот метод в плоскости социальной философии. В частности, речь идет о теоретическом наследии П.Бергера, Т.Лукмана и А.Шюца Экономическое сознание нации рассматривается как в измерении его трансцендентальних оснований, так и в контексте процессов интернализации и экстернализации экономического опыта нации. Кроме того, в тексте предложено анализ соотношения жизненного мира нации и её экономического сознания, а также некоторых смежных к данной проблематике актуальных аспектов современной социально-философской мысли. Результаты предложенного исследования поспособствуют более глубокому изучению экономического сознания - как самостоятельного концепта - сквозь призму феноменологического метода, что будет способствовать расширению проблемного поля как феноменологической философии и философии экономики, так и их продуктивному методологическому синтезу.

Ключевые слова: экономическое сознание нации, экономическое самосознание нации, интенциональность, интерсубъективность, интернализация, экстернализация, открытая система, жизненный мир.

Сучасна феноменологічна традиція сформувала досить потужний методологічний апарат для ґрунтовного аналізу сутнісних рис як суспільної свідомості в цілому, так і окремих її структурних рівнів. Нас цікавитиме такий вимір суспільної свідомості як свідомість економічна, котра являє собою потік переживань соціально значимих сутностей, що включає в себе переживання як економічних потреб, так і відповідних духовних та матеріальних цінностей такої господарської спільноти як нація. Відповідно, звертаючись до понятійно-категоріального апарату феноменологічної філософії, для аналізу когнітивного економічного досвіду, перш за все, варто зосередитись на визначених Е.Гуссерлем трансцендентальних основах конституювання досвіду свідомості.

Адже саме такі трансцендентальні засади економічної свідомості як“інтенційність”, “темпоральність” та “інтерсуб'єктивність” уможливлюють формування її аксіологічно-смислових вимірів та відповідної їм діяльності, тобто є умовою формування безпосереднього економічного досвіду - економічних ідей, ейдосів, цінностей, переконань тощо. Тоді як обґрунтований М.Мерло-Понті концепт “тілесність” є засадничим для формування виключно досвіду емпіричного, а отже і реалізації економічних цінностей у матеріальній площині суспільного господарювання. Соціальний вимір економічного досвіду суспільства/нації конституюється, у такий спосіб, одночасно як на рівні ідеальному (духовному), так і матеріальному.

Таким чином, у контексті пропонованого дослідження, маємо взяти до уваги як теоретичну спадщину основоположника феноменологічної філософії, так і деяких його послідовників. Перш за все зважимо, що інтенційність, як характеристика економічної свідомості, дозволяє розглядати останню як таку, що активно конституює смисли соціально-економічної реальності - як вже реалізовані у матеріально-тілесній площині, так і перспективно можливі до реалізації у майбутньому. Як довели відомі німецькі феноменологи П.Бергер та Т.Лукман, інтенційність свідомості може розгортатися у двох можливих вимірах, а саме: засвоєння знань минулих поколінь (“інтерналізація досвіду”) та формування якісно нових ідей та стратегій (“екстерналізація досвіду”).

Інтерналізація економічного досвіду суспільства/нації передбачає формування відповідним чином темпорально та інтерсубєктивно структурованого соціально-економічного проекту національної екзистенції у вимірі такого модусу темпоральності як минуле у його зв'язку з теперішнім. Тоді як екстерналізація економічного досвіду інтенційно орієнтована на формування новітніх екзистенційних проектів суспільства/нації, тобто репрезентує зворотній модус часовості, що орієнтований на теперішнє у його зв'язку з майбутнім. Відповідно, екстерналізація соціально-економічного досвіду нації передбачає формування нових смислів її соціально-економічного поступу, а отже і новітніх соціально-економічних екзистенційних проектів національного буття - як на рівні ціннісно-духовного, так і матеріального розвитку суспільства, що мають продукуватися як економістами- науковцями так і безпосередньо суб'єктами соціально- економічної діяльності, як то представники господарських та бізнес-структур.

Варто також враховувати, що екстерналізація соціально-економічного досвіду нації відтворюється у ментально означеній, характерній конкретному соціуму техніці творення нових змістів та удосконалення форм соціально-економічного знання. У такий спосіб, економічна екстерналізація у контексті розвитку соціальної системи, де “ми є як створіннями, так і творцями світу навколо себе” [7, с. 281], стає основою соціально-економічного розвитку суспільства/нації у креативно-конституюючому історичному вимірі, особливо враховуючи, що “форми соціального життя... завжди націлені на нові форми міжіндивідуальних відносин та соціальних інститутів [10, с. 68].

У відповідності до такої логіки відслідковуємо діалектичний взаємозв'язок між людиною, як творцем економічного простору, та соціально-економічною системою, як продуктом її діяльності, оскільки інтерналізація та екстерналізація знання у контексті феноменологічної соціології позиціонуються у якості елементів неперервного діалектичного процесу, коли “в діалектиці природи і соціально сконструйованого світу... людина творить реальність і тим самим творить саму себе” [1, с. 295], що свідчить про соціально- креативний потенціал свідомості в цілому та її економічного виміру зокрема.

Економічна свідомість виступає, у такому теоретичному ракурсі, у якості сфери історично-конституюючої економічної інтенційності, що розкривається у вимірі креативного синтезу традиційного економічного знання та нетрадиційного економічного мислення. При цьому традиційне економічне знання або економічний гносис, як атрибут соціального господарювання, функціонує, на наш погляд, у формі інтерналізованої економічної віри, а нетрадиційне економічне мислення або економічна епістема - у формі екстерналізованого креативно- когнітивного економічного проекту [2, с. 63].

У такий спосіб, найбільш актуальним вектором розгортання соціально-економічної інтенційності сучасних пострадянських націй, що розвиваються в умовах “економічної цивілізації”, стає саме екстерналізація економічного досвіду, а отже і формування ефективних соціально-економічних стратегій та створення надійних збалансованих економічних систем, що є важливим чинником успішності будь-якого суспільства, особливо в умовах економічної глобалізації. Якщо одну з основних тез екзистенціалізму - “буття передує сутності” - перевести у вимір інтерсуб'єктивності, тобто соціальності, тоді цілком доцільно вести мову про потребу обґрунтування та реалізації відповідного екзистенційного проекту соціально-економічного розвитку сучасної української нації, адже реалізація ефективної програмисоціально-економічних трансформацій є неможливою без попереднього конституювання відповідної ідеї та стратегії її опредметнення.

Формування та реалізація такої соціально- економічної стратегії можливі лише засобами продуктивної синергійної взаємодії суб'єктів господарської та соціально-економічної діяльності на рівні життєсвіту нації - сфери безпосереднього повсякденного інтерсуб'єктивного, а отже соціально значимого досвіду - засобами його поступової екстерналізації, адже, за Е.Гуссерлем, саме на рівні інтерсуб'єктивності відбувається узгоджене конституювання соціально значимого смислового поля і, відповідно, суспільного досвіду як такого.

Варто зважити, що аналіз взаємозв'язку суб'єктивного та інтерсуб'єктивного вимірів свідомості вдало обґрунтовано і у теорії символічного інтеракціонізму Дж.Г. Міда, положення котрого корелюються з деякими тезами феноменологічної філософії. Так у Е.Гуссерля, у контексті аналізу інтерсуб'єктивності, йдеться про двопорядковість суб'єктивності, дворівневість її функціонування - як суто суб'єктивного та як інтерсуб'єктивного досвіду [3]. У Дж.Г. Міда мова йде про такі рівні суб'єктивності як “I” та “me”, котрі є відповідниками суб'єктивного та інтерсуб'єктивного рівнів індивідуальної свідомості - тобто “Я” особистісне як носій індивідуалізованого досвіду та “Я” соціалізоване з відповідним інтерсуб'єктивним досвідом - соціальними функціями, суспільною роллю тощо.

За Дж.Г. Мідом, сутність економічного процесу якраз і полягає в тому, що він постає “найбільш універсальним соціалізуючим чинником” [6, с. 268], а індивідуальна економічна настанова позиціонується дослідником у якості соціально організовуючої сили, оскільки “ніщо не може прийти до буття інакше як через індивідуальну організацію” [6, с. 266]. Економічний процес у Дж.Г. Міда стає, в такий спосіб, одним із провідних соціалізуючих чинників і відіграє ключову роль у формуванні стратегічних суспільних інтересів, ефективне визначення яких стає основною задачею сучасного українського суспільства, що поступово набуває ознак самосвідомої нації.

Таким чином, продуктивна реалізація національного економічно-екзистенційного проекту вимагає, на наш погляд, значних індивідуальних та колективних зусиль - як технічних (матеріальних), так і когнітивних (духовних), зокрема освітніх, адже саме освіта являє собою ту специфічну сферу соціальної активності, що поєднує в собі одночасно як інтерналізаційний, так і екстерналізаційний виміри соціалізації особистості. Враховуючи, що освіта є сьогодні “найважливішим елементом розвитку людського потенціалу, тобто духовного капіталу нації, що формує “соціально- культурні і навіть психологічні аспекти навколишнього середовища людини” [8, с. 69], важливо вказати на особливу актуальність розвитку сучасної економічної освіти у вимірі формування новаторських засад та принципів економічної підготовки майбутніх суб'єктів соціальної діяльності, орієнтованих на розвиток соціально-креативного економічного мислення.

Адже неможливо не погодитись, що саме освічена особистість стає продуцентом соціально-економічного прогресу, хоча залежно від ціннісних настанов та засобів їх реалізації та ж освічена особистість може спричинити і досить серйозний регрес, а отже аксіологічна складова економічної освіти має стати провідним її елементом. Тут знову доречно звернутися до символічного інтеракціонізму Дж.Г. Міда, адже екстерналізація соціально значимого знання відбувається виключно через індивідуальний новаторський досвід індивіда - “I”, тоді як тілесність матеріальної економічної культури (“me”) є результатом інтерналізації економічного досвіду. Тобто на рівні особистісної суб'єктивності (“I”) суб'єкт економічної діяльності є продуцентом новаторських ідей соціального поступу (видатні суспільні діячі), виносячи певні екзистенційні проекти у площину соціально значимого, сприяючи їх герменевтично-дискурсивному осмисленню з можливістю подальшої інституціоналізації у матеріальній культурі відповідної нації.

Отже, у випадку ефективної економічної освіти індивід, як суб'єкт суспільної діяльності та носій духовного капіталу нації, формує нові виміри економічного мислення, і, відповідним чином екстерналізує нові смисли соціально-економічної свідомості. У даному відношенні важливо відзначити, що виводячи економічний процес у сферу громадських інтересів, тобто за межі корисливого мотиву, Дж.Г. Мід дійшов висновку, що “економічний процес має неминуче вести індивіда, як суб'єкта соціальної діяльності, до все більш конкретного опанування настанови “узагальненого іншого”[6, с. 270], що, з точки зору феноменологічної філософії, якраз і конституюється у якості інтерсуб'єктивно орієнтованої системи суспільних настанов. У межах цієї системи відбувається і економічна соціалізація суб'єкта соціальної дії у просторі життєсвіту нації.

Національний економічний lebenswelt сучасного українського суспільства наразі перебуває у своєрідній біфуркативній, “межевій ситуації” [термін К.Ясперса], коли “старий” корупційний життєвий світ економічної взаємодії повністю втратив свою легітимність, а “новий” економічний lebenswelt ще остаточно не сформовано і тому існує певний екзистенційний ризик для суспільства, в умовах якого як ніколи актуальною стає потреба впровадження в економічне середовище нових, конструктивних господарських інтенцій та відповідних цінностей, з ціллю формування нового типу соціально- економічного досвіду, що можливо реалізувати виключно за рахунок кумулятивних зусиль кожного індивіда як безпосереднього актора соціально- економічної діяльності.

Власне специфіка життєсвіту якраз і полягає в тому, що він є первинним стосовно будь-яких наукових узагальнень, безпосереднім індивідуальним економічним досвідом суспільної взаємодії, безвідносно до економічної науки, котра напрацьовує гіпотези, концепції чи теорії. Економічний життєсвіт, як і lebenswelt в цілому, являє собою не лише інтерналізовані сутнісні виміри соціально-економічного континууму і постає як своєрідний запас наявного економічного знання та меж його актуальної застосовності, але і як система знань, що під впливом освіти та відповідних обставин здатна до самостійного розвитку - екстерналізації власних змістів.

Як зазначає відомий німецький феноменолог А.Шюц, lebenswelt має свою власну досить розгалужену структуру і складається із множини елементів - від сліпої віри до безпосередньої емпіричної достовірності [9, с. 342]. Посилаючись на У.Джемса, А.Шюц проблематизує два рівні достовірності знань - “knowledge of” як загальну обізнаність щодо чогось і “knowledge about” як рівень досить глибокого структурного знання якихось явищ чи процесів. Відповідно, економічний життєсвіт так само включає в себе такі рівні знання які можуть стосуватися можливого, умосяжного, уявлюваного, практично здійсненного, того, на що сподіваються, чи чого остерігаються [9, с. 360]. Тобто мова йде про фактичну непрозорість нашого життєвого світу, котра не дозволяє досягти вичерпного знання та присутність у ньому регіонів невідомого [9, с. 359], що засвідчує його перманентну динамічність.

Якщо перенести ці міркування у соціально- економічну площину, отримаємо багаторівневу систему розгалуженого економічного знання з різним ступенем вірогідності, аксіоматичності, уявлюваності, обґрунтованості тощо. Сам А.Шюц наполягає, що “у феноменологічному аналізі структурної моделі можливе те, що є очікуваним, передбачуваним, схоплюваним у протенціях... - навіть нова інтерпретація вірогідності як категорії модальності” [9, с. 365], тобто по суті, це свідчить про відкритість життєвого світу до перманентної екстерналізації. Виходячи із такого трактування феноменологічна методологія передбачає можливість аналізу економічного життєсвіту як мультимодусної відкритої системи, про що зокрема свідчить і такий специфічний вимір інтенційності як ідеація.

Остання позиціонує економічну свідомість - у всіх її структурних проявах - у якості системи, що здатна до самовдосконалення та відповідних іманентних трансформацій. Такі трансформації можуть мати і ситуативний характер, але при цьому принципово змінювати модуси сприйняття, а отже і вектори соціально-економічного розвитку суспільства та його національної економічної свідомості, створюючи умови для унікальних економічних “інсайтів”. У такий спосіб, економічний життєсвіт дійсно постає як відкрита система, яка передбачає актуалізацію будь-якого модусу соціально значимого економічного знання. Це відкриває перспективу синергетичного аналізу економічного життєсвіту як системи, що здатна до самоорганізації, особливо якщо зважити, що і сам Е.Гуссерль вважав життєвий світ продуктом взаємоузгодженого конституювання інтерсуб'єктивного смислового континууму, що перманентно здійснюється суб'єктами соціальної дії.

У такий спосіб, як національна економічна свідомість, так і національна економічна самосвідомість можуть бути позиціоновані у якості відповідних структурних рівнів економічного життєсвіту нації, у межах якого відбувається активне конституювання соціально- господарських ідей та основних засад їх подальшої реалізації у інтерсуб'єктивному просторі, адже національна самосвідомість, згідно сучасних досліджень, являє собою не тільки здатність до відмежування власного життєсвіту від життєсвіту інших націй, але і “...моделювання свого майбутнього...” [4], що позиціонує національну економічну свідомість як результат інтерналізації економічного досвіду суспільства/нації, а національну самосвідомість - як основу подальшої екстерналізації цього досвіду.

Якщо національна економічна свідомість інтерналізується засобами освіти та виховання, то національна економічна самосвідомість конституюється на основі не лише інтерналізованої економічної культури, але і на засадах екстерналізації власного економічного досвіду індивідів та соціальних груп. Тобто специфіка економічної свідомості нації обумовлена здебільшого економічним менталітетом та інтерналізованою економічною культурою, а економічна самосвідомість нації конституюється в процесі безпосередньої актуалізації такого досвіду у конкретних соціально-економічних ситуаціях, що вимагають швидких креативних соціально-економічних рішень та дій.

Отже, економічна свідомість нації у всіх її проявах являє собою відкриту синергійну систему, в межах якої відбувається екстерналізація економічного досвіду індивідів та суспільних груп, особливо зважаючи на потребу креативного підходу до вирішення соціально- економічних проблем та завдань. Відповідно, національна економічна самосвідомість нації конституюється одночасно як на рівні інтерналізованого економічного знання, тобто культурно та ментально означеної економічної свідомості, так і на рівні її безпосередньої екстерналізації - творення новітнього екзистенційного соціально-економічного проекту суспільного/національного розвитку, що у біфуркативній ситуації продукує новітні концепти соціально-економічної ідентичності, а отже сприяє соціально-економічному прогресові суспільства.

Важливим нюансом аналізу економічної самосвідомості нації є і те, що “в часи криз підвищується роль еліт - рефлексуючої меншості, яка на основі критичного аналізу попередніх структур національної самосвідомості формулює національну ідею - нові формоутворюючі параметри, котрі виводять національну самосвідомість на новий рівень структурування” [5], що і відбувається в сучасній Україні - країна перебуває у стані формування новітніх вимірів економічного життєсвіту та національної економічної самосвідомості як інноваційних формоутворень та новітніх смислових рівнів соціально-економічної саморганізації.

Крім того, відповідно до досліджень О.Ладигіної структуру національної самосвідомості складають три основні рівні її функціонування, а саме: мікрорівень (або самопізнання), в основі якого знаходиться бінарна картина світу “ми-вони”; макрорівень (або самовідношення) - національні почуття, настрої, переживання, котрі встановлюють зв'язок індивіда з національною спільністю; мегарівень (або саморегуляція) - його зміст формують інтереси, ідеї, ідеали та ідеологія. Згідно такої класифікації, економічна самосвідомість сучасного українського суспільства на даному етапі вже досягла макрорівня, але ще не досягла мегарівня, тобто регуляції соціально- економічних процесів на основі усвідомлення нацією власної господарської самодостатності, що дозволило б позиціонувати її як “націю економічну”. економічний самосвідомість соціальний філософський

Таким чином, національна економічна самосвідомість постає як екстерналізована складова життєсвіту, яка може сформуватись, а може і не сформуватись; але її наявність передбачає чітке розмежування життєсвіту власної нації від життєсвітів інших суспільств та націй, а також усвідомлення єдності життєсвіту національної спільноти, наявність чітких господарських ідей та соціально-економічних стратегій щодо подальшого розвитку національної економічної системи. У такий спосіб, національна економічна свідомість постає як теоретизоване суспільними науками (економічною історією, психологією тощо) знання, яке досить ефективно відображає як первинні структури життєсвіту, так і вдосконалює їх більш складними смисловими конструкціями на рівні формування економічної самосвідомості суспільств та націй.

Отже, економічний життєсвіт як “точка перетину” інтерналізованих конструкцій економічної свідомості з екстерналізованими концептами економічної самосвідомості, стає засобом формування нового типу економічного мислення та одним із векторів соціального та загальнонаціонального самовизначення. Зважаючи, що сучасна епоха дійсно вимагає від нас креативного підходу до вирішення соціально-економічних проблем, а не відтворення попереднього соціально-економічного досвіду або знань, властивих іншим економічним культурам, прагнення до господарської ефективності нації передбачає формування інноваційної програми соціально-економічного проекту сучасної української нації.

Відповідно, на відміну від пострадянської Росії, котрій, на жаль, характерний здебільшого механічний, інтерналізаційний стиль соціально-економічного мислення, ми маємо сьогодні віднайти продуктивний напрям трансформації нашої економічної ментальності для формування національно орієнтованої стратегії соціально-економічного поступу. Новітній український соціально-економічний проект національної екзистенції має запропонувати такі форми суспільно-економічної самосвідомості та відповідної їм ідентичності, які дозволять досягти продуктивної екстерналізації соціально- економічного досвіду та формування принципово нового, креативного соціально-економічного проекту національного розвитку.

За таких обставин, на наш погляд, надзвичайно важливо сформувати у соціально-економічній площині концепцію, яка водночас включатиме в себе як глобальний, так і національний вектор соціально-економічної інтенцйності, і разом з тим, суттєво відрізнятиметься від інтерналізації принципів неоліберальної економічної доктрини. Саме формування своєрідного аксіологічно означеного соціально-економічного національного екзистенційного проекту та стратегії його реалізації, дозволить нам максимально продуктивно використати біфуркаційний етап у розвитку сучасного українського суспільства, що, в свою чергу, сприятиме формуванню конструктивної економічної ідентичності громадян на основі усвідомлених соціально-економічних інтересів нації - національної економічної самосвідомості.

Список використаних джерел

1. Бергер П. Социальное конструирование реальности: трактат по социологии знания / П.Бергер, Т.Лукман; пер. Е.Руткевич. - М.: Медиум, 1995. - 333 с.

2. Глушко Т.П. Філософія економіки у структурі сучасної гуманітарної освіти: Монографія. - К.: Науковий світ, 2008. - 212 с.

3. Гуссерль Э. Картезианские размышления / Э.Гуссерль; пер. с нем. Д.В. Скляднев. - М.: Наука, 2001. - 320 с.

4. Карлова В.В. Національна самосвідомість: сутність, поняття та зміст у контексті сучасних дослідницьких підходів.

5. Ладыгина О.В. Самоорганизация национального самосознания: теория и практика. - Душанбе, 2011.

6. Мід Дж.Г. Дух, самість і суспільство з точки зору соціального біхевіориста / Дж.Г. Мід; пер. з англ. та передм. Т.Корпало. - К.: Український Центр духовної культури, 2000. - 416 с.

7. Нордстрем К.А., Ріддестралє Й. Караоке-капіталізм. - Дніпропетровськ: “Баланс Бізнес Букс”, 2004. - 312 с. - ISBN 966-8644-05-0.

8. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3-х т. - К.: Фенікс, 2007. - Т.1. Економіка знань - модернізаційний проект України. - 543 с. - ISBN 978-966-651440-3.

9. Шюц А. Размышления о проблеме релевантности // Шюц А. Избранное. Мир светящийся смыслом / пер. с нем. и англ. - М.: РОССПЭН, 2004. - С. 233-398. - ISBN 5-8243-0513-7.

10. Элиас Н. Общество индивидов. - М.: Праксис, 2001. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru