Деякі аспекти соціально-філософського аналізу комплексу екологічних проблем сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти соціально-філософського аналізу комплексу екологічних проблем сучасності

Ізмайлова Д.І.

Стаття присвячена дослідженню комплексу основних глобальних проблем сьогодення. Метою написання статті є соціально--філософський аналіз комплексу екологічних проблем сучасності. Основними задачами, що поставив автор є: проаналізувати та узагальнити результати наукових досліджень щодо класифікації та типізації основних екологічних проблем сучасності; систематизувати основні критерії класифікації глобальних проблем сучасності; виявити та системно проаналізувати можливі витоки та шляхи подолання цих проблем. Методологічною основою дослідження стали роботи зарубіжних та вітчизняних вчених, присвячені екологічним проблемам сучасності в ракурсі глобалізації. Методологічний каркас дослідження становлять принципи об'єктивності, науковості, комплексності і всебічності; обгрунтованість одержаних результатів обумовлена використанням методів компаративізму; дослідження здійснювалось через ціннісний, багатомірнісний та міждисциплінарний підходи. Основними результатами, одержаними автором в ході дослідження, є виявлення основних ознак глобальних проблем сучасності та запропонування узагальненої альтернативної системи класифікації глобальних екологічних проблем.

Ключові слова: суспільство, природа, глобальні проблеми, екологічна криза, екологічний виклик, біосфера,світогляд.

Актуальність теми дослідження даної статті полягає в тому, що серед глобальних викликів сучасності екологічний виклик за своєю гостротою в кінці XX - початку XXI століття вийшов на перший план. При цьому очевидний його тісний взаємозв'язок з іншими глобальними проблемами, що стоять перед цивілізацією.

В останні часи найбільшу увагу проблемам, що висвітлені в даній статті приділяли прискіпливу увагу такі відомі вітчизняні дослідники як Р. О. Додонов, С. В. Дрожжина, Ф. В. Лазарєв, Д. Є. Муза; також проблемами навколишнього середовища в умовах глобальних викликів займались такі російські і закордонні дослідники як В. В. Загладін, Г. В. Лисичкин, К. Лєнц, І. Т. Фролов, В. Хесле.

Роль екологічного чинника, як правило, недооцінювалася філософською свідомістю. Лише в ХУІІ-ХІХ ст. в роботах Г. Т. Бокля, Ш. Монтеск'є і їх послідовників була зроблена спроба привернути увагу дослідників до аналізу природних умов суспільного буття.

У широкому контексті проблеми взаємодії природи, суспільства і людини розглядалися ще античними авторами (Аристотель, Геродот, Гіппократ, Ксенофонт, Страбон, Фукідід та ін.). Важливість і складність позначених проблем привертає сьогодні увагу дослідників різних сфер наукового знання. Ці сфери знання можна розділити на такі групи:

З точки зору загальної теорії взаємодії природи і суспільства ці проблеми розглядали В. Анучин, Є. Гірусов, А. Горєлов, В. Кобилянський, В. Лось;

З точки зору впливу науки, техніки і виробництва на екологічну ситуацію - Е. Араб-Огли, Н. Мамедов, І. Новік;

З точки зору проблем коеволюції соціоприродного Універсуму - І. Лисицін, Н. Моїсеєв, Ю. Олейников.

З точки зору біосферного підходу - В. Горшков, Р. О. Додонов, В. Казначеєв, Ф. В. Лазарєв, Д. Є. Муза, Є. Фьодоров, Ю. Шіпунов.

Серед численних глобальних загроз, породжених техногенною цивілізацією і підвівших під загрозу саме існування людства, можна виділити три головних.

Перша з них - це проблема виживання в умовах безперервного вдосконалення зброї масового знищення.

Другою проблемою сучасності стає наростання екологічної кризи в глобальних масштабах.

І третя проблема - це проблема збереження людської особистості як біосоціальної структури в умовах зростаючих і всебічних процесів відчуження. Цю глобальну проблему іноді позначають як сучасну антропологічну кризу.

Класифікацію глобальних проблем людства, окрім представлених вище, пропонує також нобелівський лауреат, всесвітньо відомий філософ Конрад Ленц. Він називає 8 загальнозначущих процесів-проблем: перена- селенність землі; спустошення природного життєвого простору;прискорюваний розвиток техніки; зніженість людини, зникнення всіх її сильних почуттів і афектів; генетична деградація людини; розрив з традиціями; зростаюча індоктринація людства; ядерна зброя [1]. Як бачимо, серед “8 смертних гріхів цивілізації” за твердженням самого Ленца, проблеми, пов'язані з руйнуванням навколишнього природного середовища та наростаючою екологічною кризою займають головуючі позиції.

В даний час поширена класифікація глобальних проблем, згідно з якою виділяють:

інтерсоціальні глобальні проблеми, що відносяться до взаємодій між людьми в суспільстві, між суспільно- економічними системами держав і т. ін.;

проблеми антропосоціальних глобальних систем, пов'язані з відносинами між індивідом і суспільством;

природно-соціальні глобальні проблеми, що зачіпають взаємодію людини з природою [2]. Автору найбільш доцільною в даному випадку бачиться наступна класифікація глобальних проблем людства: по-перше, це проблеми, які виникли в системі “суспільство- природа”, і, по-друге, це проблеми, породжені в системі “людина-суспільство”. Дана класифікація, як власне і будь-яка інша, що відноситься до членування сучасних глобальних проблем, - умовна. Вона лише в загальному вигляді і дуже приблизно розмежовує всі ці проблеми, оскільки деякі з них однозначно не можуть бути включені в будь-яке одне їх коло або систему.

Необхідно відзначити, що єдиного підходу до дефініції поняття “глобальні проблеми людства” немає. Так, на думку фахівців Центру стратегічних досліджень цивільного захисту МНС Росії, під глобальними проблемами слід розуміти “загальні, що мають по охопленню, силі та інтенсивності планетарні труднощі і протиріччя у взаєминах природи і людини, суспільства, держави, світової спільноти” [3]. На думку А. І. Костіна, поняття “глобальні проблеми” є термінологічно складним, що включає різні аспекти: емпіричний, теоретичний, гносеологічний, онтологічний. Так, розглядаючи термін “глобальні проблеми” з позицій гносеології, його можна дефініювати як теоретичне визначення завдань, що випливають з фіксованих протиріч глобального масштабу; а з точки зору онтології глобальні проблеми пропонується сприймати як проблеми, що виникають з протиріччя соціальної форми руху та умов його цілісного буття [4]. екологічна проблема соціокультурний природний

Останнім часом як в науковій, так і в публіцистичній літературі, все частіше термін “екологічна криза” замінюється поняттям “екологічні виклики”. Проаналізувавши дані концепти, можна зробити висновок про те, що поняття “проблеми” і “виклики” ніяк не можна вважати взаємозамінними. Ймовірно, що поняття “екологічний виклик” буде більш виправданим і точним, оскільки “виклик” - це, швидше, конфронтація між людиною і навколишнім середовищем, яка може спричинити за собою самі несприятливі наслідки як для однієї, так і для обох разом узятих сторін [5]. Не можна не погодитися з думкою В. В. Загладіна, що екологічний виклик - “це проблема, породжувана розвитком виробництва, антропогенною діяльністю взагалі” [6].

У свою чергу, Г. В. Лисичкин висуває чотири основні передумови формування екологічної кризи: економічні причини, науково-технічні причини, низький рівень знань, низький рівень культури і моральності [8]. Автор вважає, що рівень культури і моральності не може і не повинен займати останні позиції серед передумов формування кризи. Особиста культура, моральність і є тим самим “фундаментом” на якому базується формування життєвих умов будь-якої людської спільноти. Відповідно до цього, можна зробити висновок, що при- чинно-наслідковий зв'язок має само таку логічну послідовність: низький рівень культури - формування кризового стану у будь-якій сфері світського життя.

Сучасні автори пропонують наступну типізацію глобальних екологічних викликів:

Проблеми взаємовідносин суспільства з навколишнім природним середовищем.

Проблема освоєння природи суспільством.

Нові глобальні проблеми.

На поточний момент до цієї категорії загроз відносять освоєння космосу і Світового океану [9]. Продовжуючи думку автора, хотілося б зауважити, що сутність проблеми не в самому факті освоєння космічного та океанського просторів, а саме в методології їх освоєння і технологій, що використовуються задля досягнення цієї мети.

Як вказує професор Г. М. Дульнєв, екологічним викликам властивий ряд характерних ознак, серед яких варто виділити наступні:

парниковий ефект, результатом якого є глобальна зміна клімату. За книгу, присвячену проблемам глобального потепління “Незручна правда” в 2007 році був удостоєний Нобелівської премії Альберт Гор;

зменшення щільності озонового шару;

забруднення світового океану;

зростання генетичної неповноцінності людства;

невідповідність між зростаючими потребами людства і зменшенням ресурсів планети ;

втрата стабільності біосфери [10].

Здійснюючи спробу проаналізувати сучасні екологічні загрози, доцільно, в першу чергу, задатися питанням: де, коли і за яких обставин сформувалися перші передумови існуючих нині загроз? Тут необхідно зазначити, що відносини людини з біосферою в різні історичні періоди носили різний характер взаємодії . Перший етап - епоха раннього палеоліту, характеризується мінімальним впливом людини на біосферу. Другий етап - епоха неоліту, для якої характерний бурхливий розвиток аграрної фази, з активним землеробством і скотарством. Третій етап “індустріальний” - індустріальна епоха з нещадною експлуатацією природних ресурсів як поновлюваних, так і невідновлюваних. Четвертий етап “сучасний” - постіндустріальна епоха, що довела раніше розпочате втручання в природний баланс до стану “екологічного колапсу”. Іншими словами, глобальна екологічна криза виникла природним чином, як ненавмисний результат господарської діяльності людини [11].

В одному зі своїх віршів Бертольд Брехт зазначав, що люди, заявляючи про свою “досвідченість”, пиляли дерева доти, поки “з гуркотом не полетіли у прірву”. У цих словах Б. Брехт досить вірно зобразив становище, в якому людство опинилося на межі XXI століття. Положення це є нічим іншим як екологічною катастрофою, а тому, виникає питання: яким чином істота, що дала сама собі біологічне видове ім'я Homo sapiens, виявилася залученою в колективний згубний рух до катастрофи? На думку В. Хесле, в першу чергу, напрошується приблизно така відповідь: людина, що одночасно є як суб'єктом, так і об'єктом екологічної кризи, швидше за все, відріклася від ідеалу мудрості, так як мудрість прагне до гармонії, а зовсім не до руйнування [7]. На думку Ф. Лазарєва [12], на відміну від пануючих нині форм розуміння, саме “мудрий розум” в процесі своєї діяльності передбачає онтологічно універсальний, космічний масштаб підходу до дійсності. Тобто головна ідея тут полягає в тому, що заради подолання сучасних викликів потрібно радикально переосмислити саме поняття розуму і намагатися трансформувати його в принципово нову властивість - мудрість.

Роль християнської системи цінностей у формуванні ставлення до природи сучасної людини підкреслюється багатьма авторами. Вони відзначають, що християнський світогляд зіграв, на жаль, негативну роль у відносинах людини з природою, він виводить людину за межі природного світу. Людина ставиться над природою. Традиції західної культури ще до християнства проголошували відділення людей від усіх інших живих істот. Багато зарубіжних авторів наважуються припускати (а часом і затверджувати), що духовним витоком сучасної екологічної кризи є християнство. Наприклад, на думку Лінн Уайт, християнство не тільки встановило дуалізм людини і природи, а й наполягло на тому, що воля Божа саме така, щоб “людина експлуатувала природу заради своїх цілей” [13]. У зверненні до віруючих, присвяченому 1025-річчю хрещення Русі, предстоятелі православної церкви заявили: “Сучасна екологічна криза корениться, насамперед, у кризі екології людини, тобто його віри, духовності та моральності. Охоплена духом егоїзму і споживацтва людина перетворюється з мудрого та відповідального домоуправітеля створеного Богом світу в бездумного користувача і експлуататора, який загрожує всьому створеному, а рівно і руйнує передумови власного існування” [14].

Сама ситуація обговорення проблематики екологічних викликів виявляється конфесійно навантаженою, притому навантаженою багатопланово, враховуючи як властиві різним конфесіям системи догматів, що по- різному орієнтують людину в її екологічній практиці, так і принципово різні інтерпретації цих догматів [15].

Разом з іншими релігійними конфесіями, іслам також ставить питання щодо союзу науки і релігії заради подолання екологічної кризи. Іслам закликає використовувати закони природи, як вже відкриті, так і ті, що досліджуються нині, “справедливо і чесно, в ім'я щастя і процвітання людства” [16]. Один з провідних ісламських лідерів сказав, що: “головною метою релігії у ХХІ столітті має стати врятування людства від екологічної катастрофи” [17].

Розглядаючи соціокультурні передумови формування нинішньої екологічної ситуації має сенс звернутися до висловлення А. Печчеї “...сутність проблеми, яка стала перед людством на нинішній стадії його еволюції, полягає саме в тому , що люди не встигають адаптувати свою культуру у відповідності з тими змінами, які самі ж вносять в цей світ, і джерела цієї кризи лежать всередині, а не поза людської істоти” [18]. А. Печчеї робить висновок про те, що кінцевість розмірів планети передбачає і межі людської експансії стосовно природи. В результаті повинен скластися новий тип ціннісного ставлення людини до природи, відповідальне співвідношення потреб суспільства і можливостей природи.

Треба відзначити, що сучасна система освіти орієнтується в основному на підготовку фахівців, експертів, техніків і т.д., а не на загальне підвищення рівня культури і духовності людини. Ущербність такої освіти полягає в тому, що закінчивши школу або вищий навчальній заклад, молодий фахівець цілком відчуває та усвідомлює хибкість та нестійкість свого світогляду, а інколи і переживає глибоку орієнтаційну кризу, що пов'язана з втратою стимулів до повноцінного життя [12]. У той час як, існуюча екологічна ситуація вимагає зміни стратегії, що повинна знайти відображення насамперед в екологічній освіті, кінцевою метою якої є формування екологічної культури. Тотальна диференціація знань призвела до того, що з катастрофічною швидкістю стали зникати люди, що здатні мислити системно. Тобто саме тотальна диференціація знань стала першопричиною екологічної кризи. З вище викладеного випливає, що порізно як гуманітарна так і природничо- технічна наука не мають повноти, бо це порізнені в останні століття частини єдиної культури суспільства. У рамках такої теоретичної парадигми напрошується очевидний висновок про те, що найважливішим аспектом виходу з екологічної кризи, є інтеграція знань і зближення природничих і гуманітарних наук.

Висновки: Підсумувавши проаналізовані думки і дослідження провідних вчених екологів і філософів сучасності зроблено основний висновок, який полягає в тому, що сучасний екологічний стан, детермінований як “глобальний екологічний виклик сучасності”, є нічим іншим як наслідком антропоцентризського ставлення людини в філософії відносин суспільства з природою. Отже, єдино можливим із шляхів виходу людства зі сформованої ситуації є, в першу чергу, переоцінка традиційної шкали ціннісних орієнтирів, а також усвідомлення людиною свого місця в ієрархічній картині природи. Перспективою подальших досліджень в цьому напрямку є аналіз та систематизація існуючих на сьогодні шляхів подолання екологічної кризи; розробка можливих передумов для формування концепцій нової екологічної культури та свідомості.

Список використаних джерел

1. Лоренц К. Агрессия (так называемое зло) / К. Лоренц. - М. : Универс, 1994. - 272 с.

2. Морозова В. Н. Мировая экологическая политика и международное экологическое сотрудничество / В. Н. Морозова. - Воронеж: ИПЦ ВГУ, 2007. - 125 с.

3. Более безопасный мир: наша общая ответственность. Доклад группы высокого уровня по угрозам, вызовам и переменам [Электронный ресурс]. Режим доступа: www.un.org/russian/secureworld/

4. Костин А. И. Экополитология и глобалистика / А. И. Костин. - М. : Аспект Пресс, 2005. - 418 с.

5. Захаров А. В. Терминологическое определение современных глобальных экологических вызовов: к проблеме отграничения от схожих понятий / А. В. Захаров // Теория и практика общественного развития. - 2012. - № 10. - Режим доступа к журналу: www.teoria-practica.ru

6. Фролов И. Т. Глобальные проблемы современности - научный и социальный аспекты / И. Т. Фролов, В. В. Загладин. - М. : Международные отношения, 2002. - 238 с.

7. Хёсле В. Философия и экология / В. Хёсле. - М. : Ками, 1994. - 192 с.

8. Лисичкин Г. В. Экологический кризис и пути его преодоления / Г. В. Лисичкин // Соросовский образовательный журнал. 1998. - № 12. - С. 65-70.

9. Муза Д. Е. Глобалистика: учебное пособие / Д. Е. Муза. - Донецк: изд-во “Ноулидж”, 2012. - 310 с.

10. Дульнев Г. Н. В поисках нового мира. Психокинез, телепатия, телекинез: факты и научные эксперименты / Г. В. Дульнев. СПб.: ИД “ВЕСЬ”, 2004. - 288 с.

11. Вебер А. Б. Человечество перед глобальным экологическим вызовом / А. Б. Вебер // Век глобализации. - 2011. - № 1 (7). С. 110-121.

12. Лазарев Ф. Оправдание мудрости / Ф. В. Лазарев, М. К. Трифонова. - Симферополь: “Синтагма”, 2011. - 556 с.

13. Уайт Л. Исторические корни нашего экологического кризиса [Электронный ресурс] / Л. Уайт // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. - М. : Прогресс, 1990. - Режим доступа: www.ecoethics.ru

14. Информационный ресурс Украинской Греко Католической Церкви news.ugcc.org.ua

15. Каганский В. Экологический кризис: феномен и миф культуры [Электронный ресурс] / В. Каганский // Неприкосновенный запас. - 1999. - № 4. - Режим доступа к журналу: magazines.rus.ru

16. Ислам для всех! [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://islam.com.ua/articles/

17. Мусульманский учёный и раввин за совместные действия по улучшению экологии [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.islam.az/modules

18. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи. - М. : Прогресс, 1985. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru