Художня картина світу як символічне поле культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 130.2:141.2:003.62

Луганська державна академія культури і мистецтв (Україна, Луганськ), lgiki_nauka@mail.ru

Художня картина світу як символічне поле культури

Філіппов В.Л.

кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін,

Анотація

художній картина світ реальність

Розглянуто картину світу як багатовимірне й поліструктурне утворення, у якому постійно відтворюються й функціонують певні смислові цінності. Автор підкреслює, що в різних типах картини світу (повсякденній, філософській, науковій, релігійній тощо) з необхідністю функціонують естетичні координати. Особливу увагу автор приділяє художній картині світу як специфічній реальності, де складаються й функціонують естетичні та художні структури. Вона являє собою в першу чергу діалог між авторами, образами й символами культури як у синхронічному, так і в діахронічному плані.

Ключові слова: картина світу, художня картина світу, цінності, діалог, образ, символ, художній твір.

Annotation

In the article, the world picture is considered as a multidimensional and polystructural formation in which definite semantic values are constantly reproduced and function. An author underlines that in the different types of the world picture (everyday, philosophical, scientific, religious etc.) aesthetical co-ordinates function with a necessity. An author spares the special attention to the artistic world picture as specific reality, where aesthetical and artistic structures are formed and function. It shows, first of all, a dialog between authors, images and symbols of culture, both in synchronic and in a diachronic plans.

Keywords: world picture, artistic world picture, value, dialog, image, symbol, artistic work.

Аннотация

Рассмотрена картина мира как многомерное и полиструктурное образование, в котором постоянно воспроизводятся и функционируют определенные смысловые ценности. Автор подчеркивает, что в разных типах картины мира (повседневной, философской, научной, религиозной и др.) необходимо функционируют эстетические координаты. Особое внимание автор уделяет художественной картине мира как специфической реальности, где складываются и функционируют эстетические и художественные структуры. Она представляет собой в первую очередь диалог между авторами, образами и символами культуры, как в синхроническом, так и в диахроническом плане.

Ключевые слова: картина мира, художественная картина мира, ценности, диалог, образ, символ, художественное произведение.

Картина світу як багатовимірне й поліструктурне утворення, безсумнівно, має прямий зв'язок з аксіологічним виміром культури. Іншими словами, у картині світу постійно відтворюються й функціонують певні смислові цінності. При цьому саме ціннісний аспект слугує можливістю зорієнтуватися в складному світі соціуму. Але звідси походить також і те, що сам цей ціннісний аспект є не що інше, як естетичний вимір картини світу. Картина світу постійно взаємодіє з аксіологічними сутностями або ж естетичними цінностями, вона сама має власний естезис, завдяки якому виникає та відбувається людська діяльність, виникає мотивація й орієнтація у світі, а також відбувається комунікація з іншими носіями смисло-цінностей культури.

В естетичне поле картини світу включаються багато явищ: традиція, етнічні основи, повір'я, легенди, сприйняття природи, сприйняття краси як таке, тобто все це є полем естетичного і з картини світу не може бути виключено. Цікаво відмітити в цьому зв'язку, що в різних типах картини світу, наприклад, не тільки в повсякденній, але і у філософській, науковій, релігійній, з необхідністю функціонують естетичні координати. Так, наприклад, говорять “красива побудова” в математиці, “витончена” логіка доказу, “глибоке” розмірковування, якщо, наприклад, мова йде про філософський концепт і так далі, і так далі. Тобто в будь-якій картині світу, яка відтворюється тими або тими засобами від строгої математичної логіки до філософського дискурсу з необхідністю, ураховується сам стиль викладу, логіка проходження глибин, а також цілісність конструкції, що володіє внутрішньою гармонією в тому випадку, якщо ця конструкція дійсно логічна, цілісна й доказова. Тобто естетичне наявне у всіх типах картини світу і авжеж зовсім необхідно фігурує у звичайній картині світу, про яку власне і йде мова. Цілком в сучасному стилі про це пише М. Веллер: “Цінність вази не в тому, що квітку увіткнути можна - вона і в пляшці постоїть - а в її формі, розмалюванні, якості фарфору, клеймі майстра і таке інше. Молитися можна і в шалаші, але будуємо Кельнський собор” [2, с. 271].

Ясно, що традиційні цінності, які фігурують у повсякденній картині світу, являють собою тільки одну з іпостасей естетичного в ній. Сама ця естетична іпостась природно розвивається, рухається й еволюціонує залежно від того, з якою цивілізаційною стадією в даному випадку ми маємо справу. Так, наприклад, коли в більш консервативних цивілізаціях провідними естетичними основами були почуття гармонії, міри, пропорції, евритмії тощо, то за мірою розвитку прогресу згадані категорії здвигаються в бік більш практично відчутних, таких як, наприклад, комфорт, дизайнерська довершеність тощо. Тут слід ураховувати також і те, що сам цей зсув та еволюція звичних традиційних естетичних категорій у бік практичної естетики має й інше значення. Річ тепер набуває самоцінності, вона не тільки функціонально необхідна, і в цьому її сенс, вона також може бути безпредметно прикладна тільки тому, що вона естетично прикрашає середовище. Не випадково сучасне виробництво й уся величезна індустрія збуту та споживання передбачає в першу чергу зовнішній вигляд цієї речі, але також і не тільки зовнішній вигляд, а й її брендовість. Брендовість не в сенсі конкретного виробника, який володіє високим авторитетом у світі споживання, але як знак певної довершеності, вищості над іншими речами цього ряду.

Тут доречно згадати практично близьку до міфологеми історію життя і смерті Стіва Джобса - відомого засновника корпорації “Apple” [3]. Його смерть за своєю значущістю та світовим відгуком перевищила значущість смерті будь-якого найкрупнішого художника, письменника, ученого і так далі. Згадаємо, наскільки кожна нова модель, кожний новий планшет або іРоД, вироблений корпорацією С. Джобса, викликали ажіотаж у світі. І справа тут не в технічній новинці або не в тому, що чергова модель була більш “просунута”, ніж попередня. Справа в тому, що на авансцену цінності вийшов бренд, бренд, якого чекають і який привносить цілком несподіваний естетичний ефект у перебіг повсякденного існування. Він є свого роду потужним поведінковим стимулом, і звідси ми можемо сказати, що незважаючи на те, що планшет не є картина або симфонія, але, тим не менше, він здатен викликати великий естетичний відгук у плані своєї естетичної цінності, яка взагалі не має конкретного застосування.

Ось ситуація з корпорацією “Apple” і самою смертю С. Джобса, що стала знаковою подією в сучасному світі, призводить до позиції про те, що естетизується сам стиль та образ життя, і він також входить у картину світу, адже картина світу передбачає деяке ґрунтовне цілепокладання: я живу доцільно тому, як я бачу світ і яким я хочу бачити себе в цьому світі. Усе середовище, у якому живе сучасна людина, природно, естетизоване. Більше того, естетичного навантаження набувають повсякденні речі. Так, наприклад, стиль життя пов'язаний з модою, причому ця мода поширюється у всі сфери існування. Наприклад, жити активно - це красиво, бігати вранці - це теж красиво. Цінністю стає здоров'я не тільки в плані деяких біологічних або фізіологічних переваг, але здоров'я як тип життя стає естетичною цінністю.

З іншого боку, відбувається і зсув цінностей, відбувається перенесення акцентів з традиційної цінності. Так, наприклад, родина в розвинутих країнах припиняє бути центром повсякденної особистісної картини світу. Ось що з цього приводу пише П. Дж. Б'юкенен: “Якщо напророкувати кожному державну пенсію, діти припинять бути страховкою проти старості... Якщо жінка заробляє більш ніж достатньо, вона не стане будь-що шукати собі чоловіка. Якщо займатися сексом просто так, не маючи на увазі зачаття, . навіщо виходити заміж і одружуватися? Звільнення чоловіків, дружин і дітей від родинних обов'язків. усуває суспільну потребу в родині. Як наслідок, інститут родини почав відмирати. А з цим інститутом почала відмирати і Європа” [1, с. 27]. Сьогодні в багато чому центром картини світу часто стає кар'єра. Кар'єра являє собою такий самий бренд, яким є планшети фірми “Apple”. Кар'єра стає деяким брендом самого себе, й особистість, яка зробила кар'єру, висувається в деякий новий ціннісний вимір. Тобто кар'єра стає таким самим естетичним брендом і одночасно естетизує особистість.

У сучасному розвинутому світі виникає цілком нова естетика - естетика самодостатності. Мається на увазі те, що безпосередньо індивід набуває тих ступенів, з одного боку, свободи, а з другого боку, своєї вписаності в сучасні норми буття, які склалися, що тим самим він ніби вичерпує інші потенції, стаючи еталоном самого себе і не випадаючи з контексту оточення. Іншими словами, він і є і цінність, і самоцінність власного існування.

Ми можемо тут сказати, що сучасний світ усе більше й більше поринає в естетику. В естетику, зокрема практичну, поринає і вся культура, і, природно, тут велике значення мають технології і прогрес, які стимулюють усе більше й більше довершені процеси виготовлення речі, сприяють тому, що ця річ усе більше й більше стає гармонійна сама по собі, вона прикрашає середовище. Тому картина світу з необхідністю спрямована на те середовище, яке наперед первісно естетизоване. І ось ця специфіка картини світу є атрибутом 2021-го сторіч. Ця картина світу природно комфортна, вона природно містить в собі всі наслідки певних соціальних негацій, пов'язаних зі скеровуваним наростанням технологій. Однак, ця картина світу за фактом може й повинна бути позиціонована як така. Іншими словами, - ми маємо справу з максимально естетизованою картиною світу на сучасному етапі. “Естетичне набуває онтологічного статусу, охоплюючи все буття людини” [6].

Водночас естетичний бік картини світу багато в чому сформований образами, символами, створеними в мистецтві. Тут дуже складно розділити естетичні та художні структури, що функціонують у картині світу. Нам необхідно згрупувати поняття й виділити в них наступні позиції. Звичайно, існує як така самостійна художня картина світу, тобто та цілісність культури, яка продукована мистецтвом, його різноманітними видовими специфіками, що сформульовані завдяки зусиллям безкінечної кількості авторів, які створюють ті або ті художні твори. Це один бік обговорюваної проблеми. Але є й інший бік, коли художні цінності, що складаються та функціонують у культурі, з необхідністю вписуються в індивідуально-повсякденну картину світу кожної людини й присутні в ній на цілком рівних правах з іншими сторонами дійсності.

Художні світи формують деяку символічну реальність культури. І тут слід уточнити саме поняття “художній світ”. Це світ, який продукований автором засобами конкретної художньої виразності і який функціонує в рамках тієї або тієї художньої специфіки. Є музичний, літературний, поетичний, образотворчий, художній світи, які всі разом володіють якістю взаємопроникнення, формують і художнє поле культури, і безпосередньо художню картину світу. Художній світ, як пише Д. Лихачов, це “результат і вірного відображення, і активного перетворення дійсності” [4, с. 75]. Ці художні світи утворюють символічну реальність культури. У цій символічній реальності рівною мірою фігурують вічні образи, що складалися протягом тисячоліть цивілізації, і значно більш нові образи й символи, які складалися та виникали за мірою розвитку соціокультури.

Тут доречно сказати, що символічне поле культури, у плані саме художньої картини світу, володіє єдністю синхронності і діахронності. На сьогоднішній момент у цьому полі рівною мірою циркулюють образи Орфея, Прометея, Геракла, породжені в глибинах грецької міфології, і Гаррі Поттера - цієї міфологеми кінця 20 - початку 21-го століть. При цьому немає сенсу порівнювати їхню ціннісну вагу або ж аналізувати, якою мірою людство втратило смисло-цінність, прийшовши до ідеї Гаррі Поттера. Тут перш за все слід констатувати інше: те, що в культурі виникають цілком різноманітні художні світи та художні образи, і саме вони при взаємодії дивним чином не суперечать один одному.

Коли мова йде про цю єдність діахронного й синхронного, то тут слід також відмітити, що символічна реальність культури, і звідси художня картина світу, рухається від міфу до неоміфології. Оскільки саме міфологічне начало завжди лежить в основі всієї символіки культури. І те ж саме відбувається з художніми засобами й з художніми специфіками. Якщо на початку становлення культури основним засобом відтворення художності було слово, згодом відбите в книзі, і ця сама книга була квінтесенцією художності, то далі відбувається зсув в бік візуалізації і книга плавно рухається в бік кінематографу, потім телебачення і зараз вже до IT- реальності, здатної сумістити в собі воєдино всі згадані візуалізаційні пласти.

Відмітимо, що художня картина світу цілком аналогічна мовній картині світу, де, як відомо, центром є слово. Однак у сучасній художній картині світу слово все більше й більше піддається візуалізації. При цьому не слід розуміти візуалізацію як безпосередню наочність, тобто конкретну чуттєву зоровість. Тобто справа полягає в тому, що словесні образи перетворюються на символи, і цей символ відбивається у “свідомості, що розуміє”, уже як власний, особистісно оформлений образ. І саме символи, образи, які візуалізовані свідомістю, що сприймає, і формують культурну реальність кожної особистості. Власне соціальність завжди має аксіологічне підґрунтя, завжди оперує смислами, що мають символічну природу й закріплену в образах. Звідси соціальність завжди передбачає ціннісний, тобто естетичний аспект, і вона завжди в плані картини світу відображається в образно-символічних станах, які і вказують на той або той ступінь соціалізованості індивіда і вписаності його в соціально-культурне середовище.

Говорячи про художній вимір картини світу, слід перейти до її наступного аспекту. Адже існує картина світу, відтворювана автором, і картина світу, що формується в того, хто сприймає авторський текст незалежно від того, якими засобами цей текст виражений. Ми можемо мати справу з живописним полотном, з літературним твором, з музичним твором або ж синтетичним видом мистецтва, яким, наприклад, є театр, опера тощо. Тут існує головна закономірність, що бачення автора завжди перевищує бачення реципієнта. Тобто автор породжує новий світ, або, якщо це не новий світ і автор не володіє такими грандіозними можливостями, то в будь-якому випадку він сприяє встановленню нових зв'язків між вже відомими подіями. І в цьому плані панівним у побудові авторської художньої картини світу завжди є сюжет, адже всякий сюжет є новий вимір реальності, видобування на поверхню прихованого боку цієї реальності. Більше того, авторська художня картина світу володіє ще однією унікальною якістю: вона формує особливий стан простору-часу, тобто художній хронотОп. Саме художній хронотоп, унікальний за своєю суттю й глибоко індивідуальний в кожному творі, формує у свою чергу особливе сприйняття дійсності в реципієнта. Проникаючи в художній хронотоп, реципієнт відчуває особливу, ні з чим не порівняну екзистенціальну навантаженість подій, і саме ці події і призводять до виникнення в нього особливого естетичного почуття. Це далеко не завжди катарсис, як вважали за часів Аристотеля, однак певні риси катарсичності виникають завжди при взаємодії з художнім текстом. Виникає також і співпереживання, яке за своєю природою має подвійну сутність. З одного боку, це співпереживання подіям або героям даного твору. З другого боку, це деяке оновлення власного особистісного стану, коли багато з того, що відбувається в художньому тексті, виявляється або близьким, або спорідненим реципієнту і відкриває в ньому більш глибокі екзистенціальні сфери, які на даний момент ніби дрімають.

Потрібно відмітити, що художня картина світу родом з діалогу, оскільки автор завжди відкритий назовні. Саме він завжди веде діалог з читачем або слухачем і, моделюючи твір і його хронотоп, так або так, свідомо чи підсвідомо передбачає відкритість, тобто інтенціональну спрямованість на реципієнта. Реципієнт теж вступає в цей діалог, і саме тут із найбільшою силою виявляє себе діахронна сутність культури, оскільки реципієнт вступає в діалог з автором, який давно пішов з життя і сприймає, інтерпретує й переосмислює твір, написаний багато століть тому. Це звична ситуація в художньому полі, і звідси художня картина світу завжди володіє дуже глибокою вертикаллю, оскільки возз'єднує розрізнені в часі сутності культури і завдяки своїй наявності надає культурі цілісності єдиного смисло-ціннісного поля.

У своїй “Розмові про Данте” Й.Мандельштам блискуче відмітив: “Освіченість - школа скоріших асоціацій” [5, с. 227]. Тут, по суті, схоплена не тільки сутність самої освіченості, але й сутність власне культури або наявність скоріших асоціацій - це наявність стійких смислових зв'язків, які забезпечують реципієнту перебування в культурі, можливість сприймати й відтворювати її сутності. Але це повною мірою стосується й художньої картини світу, яка поєднує між собою різночасові світи і завдяки возз'єднанню різних за часом і різновіддалених світів, здатна забезпечити особистість можливістю сприймати нове, тобто те, що потенційно в ній закладене, але що ще не спливло на поверхню її суб'єктивного перебування в бутті.

Художня картина світу звідси є в прямому сенсі діалог, адже вона встановлює зв'язки між авторами, образами й символами культури, між епохами, у яких виникають ці грандіозні символи, що забезпечують людству відтворення родової пам'яті й цінностей, що належать роду. Звідси художня картина світу не просто діалогічна, вона діалогічно екзистенціальна, адже саме екзистенціальні рівні особистості дозволяють їй вживатися в символи культури й переживати її образи як особистісно освоювані, присвоювані й доступні.

Художня картина світу є ціннісне поле культури в тому смислі, у якому носій цієї культури здатен освоювати культурні асоціації, починаючи від міфів і закінчуючи художніми творами будь-яких епох. Більше того, художня картина світу синкретична за своєю суттю, оскільки саме у взаємодії різних сфер художньої виразності, різних художніх специфік, від музики і літератури до живопису і архітектури, і виникає цілісне, ціннісне почуття буття у світі.

Список використаних джерел

1. Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада / П. Дж. Бьюкенен. - М. : ООО “Издательство “АСТ””, 2004. - 444 с.

2. Веллер М. Культура как знаковое поле [Електронний ресурс] / М. Веллер // Веллер М. Песнь торжествующего плебея. - М. : АСТ, 2006. - Режим доступу: http://www.e-reading.co.uk/chapter.php/82069/62/Veller_- _Pesn%27_torzhestvuyushchego_plebeya_%28sbornik%29.html

3. Джобс: Три истории Стива Джобса [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.adme.ru/articles/3-istorii-stiva-dzhobca-3554/

4. Лихачев Д. Внутренний мир художественного произведения / Д. Лихачев // Вопр. литературы. - 1968. - № 8. - С. 74-87.

5. Мандельштам О. Собр. соч.: в 4 т. / О. Мандельштам. - М. : ТЕРРА, 1991-1995. - Т. 3. - 1994. - 528 с.: ил.

6. Щедрина Г. К. Эстетика постмодернизма / В кн. Эстетика сегодня: состояние, перспективы // Материалы научной конференции 20-21 октября 1999. - СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 1999.

Размещено на Allbest.ru