Майстерність: від іманентного до трансцендентного

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 141.7:17.021.1

Майстерність: від іманентного до трансцендентного

Кузьміченко І.О.

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософських та гуманітарних дисциплін, Інститут хімічних технологій Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля

Розглянуто імперативність набуття майстерності як шлях людини до ус-відомленої гармонізації себе і світу. Проаналізовано зовнішні грані майстерності та її внутрішні механізми. Встановлено, що майстерність проявляється у діяльності особистості, але не зводиться тільки до неї, -- сутність майстерності, її стрижень і рушійна сила саме в цілісній особистості людини, в її позиції, реалізації власної системи цінностей, помножених на знання, досвід, світосприйняття. Відмічено, якщо людина є творцем і творінням культури, то майстер -- це удосконалене її творіння і медіаційний посередник, зв 'язуюча ланка між світом людським і трансцендентним, і тому процес набуття майс-терності, який є шляхом до внутрішньої об'ємної голографічної цілісності і гармонізації людської особистості, пошуку її самості являється невід'ємною складовою процесу інкультурації людини, її закономірним підсумком і показни-ком.

Ключові слова: майстерність, майстер, культура, творчість, особистість. майстерність гармонізація особистість цінність

The imperativeness of acquisition of skill as a way of a person to conscious harmonization of himself and world is considered. The external sides of skill and its internal mechanisms are analysed. It is ascertain that skill is shown in the activity of a personality, but it is not reduced only to it, -- the essence of skill, its core and a driving force namely in the complete personality of man, in his positions, in realization of his own value system, multiplied by knowledge, experience, worldview. It is noted that if a person is a creator and creation of culture, than a master is it advanced creation and mediational mediator, a binding link between the human world and the transcendental one and therefore the process of acquisition of skill which is a way to internal volume holographic integrity and harmonization of human personality, to search of his self is an integral component of the process of person inculturation, its natural result and indicator.

Keywords: skill, master, culture, creativity, personality.

Рассмотрена императивность приобретения мастерства как путь человека к осознанной гармонизации себя и мира. Проанализированы внешние грани мастерства и его внутренние механизмы. Установлено, что мастерство проявляется в деятельности личности, но не сводится только к ней, -- сущность мастерства, его стержень и движущая сила именно в целостной личности человека, в его позиции, реализации собственной системы ценностей, умноженных на знания, опыт, мировосприятие. Отмечено, если человек является творцом и творением культуры, тогда мастер -- это усовершенствованное ее творение и медиационный посредник, связующее звено между миром человеческим и трансцендентным, и поэтому процесс приобретения мастерства, который является путем к внутренней объемной голографической целостности и гармонизации человеческой личности, поиска ее самости является неотъемлемой составляющей процесса инкультурации человека, его закономерным итогом и показателем.

Ключевые слова: мастерство, мастер, культура, творчество, личность

У давні часи, ще в умовах примітивної культури лю-ди почали усвідомлювати значення майстерності, а та-кож значення тих знань, які були пов'язані з нею. Висо-кий соціальний статус усілякої майстерності і усілякого вміння, а також високий статус форм знання, що пов'язані з майстерністю безперечно мав місце уже тоді. Сьогодні людині “раціоналізованій”, яка добре розуміє або хоче розуміти свою користь, складно визначити “корисність” майстерності, яка формується неспішно, не швидше, ніж вона повинна статися. Багато питань виникає у сучасної людини: чи станеться це взагалі (де гарантії?), скільки часу треба витратити на формування цієї якості? І головне питання: чи є у сучасному суспільстві потреба у майстерності і майстрах взагалі? Однак раніше чи пізніше кожна людина приходить до потреби визначитися зі своєю позицією у цьому питанні, бо майстерність є важливою складовою діяльності індивіда, бо за словами О. Субетто “Майстер у своєму онтологічному вимірі завжди ... рух до реалізації людської цілісності, креативності, є завжди рух до ідеалу, “людини майбутнього” [1], а отже шлях до зняття протиріч особистісного та професійного.

Феномен майстерності у різноманітних її проявах розглядається у працях таких учених як А. Деркач, К. Платонов (професійна майстерність), Ш. Амонашвілі, В. Ягупов, І. Зязюн (педагогічна майстерність), Н. Хамітов (майстерність в контексті протиріч людського буття) тощо.

Явище, яке прийнято називати майстерністю, є складним і достатньо багатогранним. Найчастіше, гово-рячи про майстерність, мають на увазі високу ступінь вмінь і навичок в якійсь із сфер діяльності. Разом з тим, словом “майстерність” позначають здатність викори-стовувати знання, часто навіть не усвідомлюючи, як саме це відбувається (одним з перших про подібне явище писав М. Полані, - використовуючи поняття “майстерність” щодо науки, він називав це “особистісним” знанням, яке неможливо формалізувати).

Отже майстерність - це поняття доволі неоднозначне. На сьогодні воно дещо зневільоване, амбігуєнтне; можна зустріти найрізноманітніші його інтерпретації, які іноді дуже далекі від істини. Тому для реалізації мети дослідження розглянемо і проаналізуємо онтологічні властивості та межі поняття майстерність, а також його зв'язок з іншими спорідненими категоріями.

Поняття майстерність є однією з основних категорій психології праці та акмеології. Засновник акмеології Б. Ананьєв основною ідеєю цієї науки вважав вивчення “вершинних” досягнень особистості. Але сама ідея “найвищих стадій розвитку” індивіда у більшості своїй є філософською. Про це згадували у своїх працях А. Бергсон, А. Маслоу, Ф. Ніцше, А. Тойнбі, А. Шопенгауер. Гуманістичні філософські і антропологічні ідеї щодо самоудосконалення, рефлексії і мудрості людини висловлювали і представники російської філософії: Лєв Толстой, В. Соловйов, Н. Лоський, О. Лосєв, П. Флоренський.

З позицій акмеології, майстерність - це особистісна якість, яка проявляється у професійній діяльності лю-дини. Широко відомі поняття педагогічної, акторської, інженерної майстерності тощо. Очевидно, що у сучас-ному світі найбільш актуальна і затребувана саме професійна майстерність (тобто майстерність як особистісна характеристика людини, з позицій її впливу на результативність професійної діяльності). На сьогодні саме вона, її характеристики і формування цікавлять науковців і дослідників, але нам хотілося б розглянути майстерність з позицій ціннісно- змістовного прояву сутнісних сил природи людини, що дають можливість індивіду віднайти свою цілісність.

Треба визнати, що майстер - це людина великої і складної долі. Згадаємо масштабних майстрів людства: Артюра Рембо, який у відчаї від невизнання став торгівельним агентом; художника Анрі Руссо, який, щоб заробити на життя, працював митником... і ще багатьох і багатьох творців, не зрозумілих і неприйнятих за життя. Ці приклади можна наводити безкінечно. Дійсно, зовнішня привабливість, блиск, пошана, якою наділяє великих майстрів суспільство (хоча і стається це у переважній більшості після їх смерті) конче привабливі, але чи готова пересічна людина жити складною долею істинних майстрів? Складне і неоднозначне питання...

Етимологічний аналіз слова “майстер” показав на-ступне: відомі його давньо-французький (meistre), ла-тинський (magister“начальник, голова”), італійський, іспанський (maestro), французький (maitre) аналоги. У давньо-російській мові це слово запозичене у формі “мастеръ” (“магістр ордена”). Походження з англійської “master” не є ймовірним, зважаючи на наявність ранніх давньо-російських прикладів [2].

Розглянемо властивості майстерності.

По-перше, майстерність передбачає наявність “сти-льового Я” як форми прояву екзистенціального через професійне. Стиль є фактором історико-культурно- антропологічної цілісності, що дозволяє проникнути в глиб людського буття, це образ, лице, ім' я суб'єкта культури, а тому, - спосіб і форма його ідентифікації.

Стиль чітко проявляє межі самості майстра для себе й інших, - проявляється її місце, структура, стійкість. Але він є не лише внутрішнім надбанням суб'єкта, але й розрахований на прочитання образу його самості в культурному світі, на вступ до відкритого діалогу з ін-шими ідентичностями [206]. “Прочитаний” іншими особистостями проявлений образ самості майстра (у вигляді твору, виробу, прояву особистості тощо) набуває ознак ідеалу, образності, стає зразковим. Тобто май-стерність володіє деонтологічною властивістю, вносячи у змістовий горизонт сприймаючого ідеалізуючий ком-понент, - деяке “як повинно бути”, актуалізуючи креа- тивний компонент людської свідомості та мислення. Тим самим прояв самості майстра стає “ідеальною моделлю” людської поведінки і діяльності.

По-друге, говорячи про майстерність не можна оминути проблему свободи, бо це, так би мовити, два боки однієї медалі. Свобода виявляє себе в ухваленні людиною рішень, не обумовлених ззовні середовищем або обставинами, в її прагненні до збагнення і реалізації абсолютного сенсу і в тому фундаментальному пережи-ванні, яке виникає у цей момент. І лише у цей момент наявне буття людини може піднестися до “буття само-сті”, можливості в повному розумінні бути собою. Сво-бода вибору людини грунтується на багатстві варіантів минулого досвіду та дисципліни застосування перевіре-них часом принципів, а також уміння їх гармонічно комбінувати. Саме тут з'являється майстерність, яку можна нескінченно удосконалювати. Свобода і майсте-рність рівнозначні, вони перетікають з однієї своєї іпос-тасі в іншу.

Наголосимо ще раз, майстерність - це рух у бік сво-боди, звільнення від раціонального механістичного роз-рахункового детермінізму. Приходячи до вищих рівнів творчості, наповнених майстерністю, людина приходить до необхідності поєднати віру і розум. З появленням і проявленням майстерності особистість припиняє свої дії вивіряти і контролювати логічно, а це значить, що з' являється свобода дії, - концентрація при дії виходить “з області голови у область серця”.

По-третє, одвічним супутником майстерності є креатив, творчість, як зміна майбутнього, створення чогось, чого зараз не існує. Майстерність не тільки проецюється на відношення людини до дійсності, але й на ті можливості, від усвідомлення яких залежить її здатність створювати своє майбутнє, тобто можливість творчої трансформації і оптимізації людського буття. Майстер свідомо чи несвідомо сприймає себе як людину, що впливає на майбутнє - і з точки зору створення нового, і з точки зору сприйняття як співтворчості, у якій він приймає участь, поєднуючись з природним потоком подій, з Богом. Майстри тут не пасивні споглядачі, вони співучасники, творці, але у доступній для них частині [3].

Творчість майстра не пов'язана жорстко з областями діяльності, вона уже сама по собі і спосіб діяльності і спосіб життя. Творчо - це значить - без жорстких схем (“Насамперед, поява творчої знахідки пов'язана з ситуацією невизначеності, з виходом за межі відомого чи загальноприйнятого” [4, с. 5]), це форма гармонії з природою, це спосіб взаємовідносин з навколишнім світом, який частіше має межі - там, де майстру вдалося вписатися у потік подій. І вже усередині цього потоку майстер може творити нове. Гармонічне входження у цей потік - це, по суті справи, можливість “піднятися” над буденними справами і буденним сприйняттям дійсності.

Натхнення - це саме той механізм, який синхронізує дії майстра з потоком подій навколишнього світу. Особливість творчості майстра у тому, що він “підіймається” над рамками раціоналізму. І якщо раціоналізм - це пласка картинка, то майстер і його дії стають “об'ємними”. Механізм переходу у стан майстерності запускається, на наш погляд, з того моменту, коли людина змінює свою систему раціонально- механістичного уявлення про світ на інтуїтивне уявлення (але, безперечно, на базі уже набутих знань та умінь), яке відповідає законам, за якими протікають процеси у навколишньому світі.

Як влучно зазначив С. Дмитрієв, треба розрізняти творчу особистість і творця (майстра): “Я- усвідомлююче не творить. “Я-розуміюче” не творить. “Я-рефлексуюче” не творить. Творить інше “Я”, яке знаходиться в у так званому “діалоговому полі інтерсуб'єктивності”, що виникає у гранично широкій соціокультурній системі “Я і Світ”. Цим іншим “Я”, посередником у самосвідомості особистості, на думку дослідника, можуть бути як “Я іншої людини”, так і соціокультурні світоглядні універсали (самосвідомість людей, об' єктивована у соціокультурних продуктах діяльності) [5].

Не можна не торкнутися питання про привабливість майстерності для суспільства. Людська мрія - жити в “місті майстрів”, яка виражається у фольклорі різних народів живе і до сьогодні. Звісно, жити у суспільстві, яке у більшості своїй складається з майстрів своєї справи безумовно краще, ніж у суспільстві професійних по-середностей.

У своїй статті (спираючись на праці М. Махмутова і О. Новикова) Дж. Байсалов й І. Васильєв у числі іншого говорять про неполітичні причини руйнування СРСР. Указується, що кваліфікації працівників на момент його руйнації відставала від рівня складності робіт у середньому по народному господарству майже на цілий розряд. Тут треба сказати, що у розвинених країнах, при відставанні рівня кваліфікації робітників хоча б на 0,4 розряду підприємство вважається нерентабельним. Наслідки ми усі добре пам'ятаємо: руйнування великої країни, зубожіння переважної більшості громадян, соціальний катаклізм. Автор статті робить цілком логічне припущення, що суспільство, яке складається з майстрів своєї справи, гарантоване від перебудов, революцій та інших потрясінь. Товариство майстрів - це суспільство соціальної стабільності [6]. Висновки логічні, але існує і інший бік проблеми...

Звичайно, існування і діяльність майстра можливо лише у соціокультурній системі, не дивлячись на від-чуження майстра від суспільства. У цьому полягає трагізм існування майстрів і майстерності. Майстри - це особистості, які живуть за іншими (ніж у суспільстві) законами, мають іншу систему цінностей, які вони можуть проеціювати на суспільство. Майстри з великої літери суспільству не потрібні, “не вигідні”, тому що “вирощувати” творців - це створювати суспільство, яке некероване і неконтрольоване. Справжніх майстрів дуже мало (чому - це окреме питання), суспільство ж, природно, орієнтується на більшість. Але чим воно за це розплачується?

У-четвертих, у діяльності і житті майстра домінуючим є естетичний критерій. Майстер не каже, погано чи гарно - він каже: красиво чи некрасиво. Він чинить красиво, він красиво думає, він красиво живе. Це той випадок, коли краса “сходиться” з ефективністю, ідеальний результат досягається з легкістю.

Будь-який творець володіє здатністю до високої концентрації, до того ж концентрації несвідомої, скоріше навіть надсвідомої (тобто ця концентрація - це не насилля над собою, вона проявляється без помітного зусилля на фізичному плані). Коли людина робить ту справу, заради якої вона народжена на світ, вона прекрасна. Коли діє майстер, він знаходиться на вершині своїх можливостей і у глибокій центрівці з собою і Всесвітом.

Свідомість творця у даному випадку характеризується відчутним “зсувом” від раціонально- механістичних критеріїв праці до естетично вивірених її ознак. Тобто у діях майстра на передній план виступає естетична імперативність, як модулятор його поведінки. Цей модулятор налаштовує особистість таким чином, щоб її діяльність не порушувала цілісність, гармонію та красу світу [7, с. 92].

По-п'яте, майстерність “діє” на людину через емоції. Вона допомагає передати найтонші відтінки станів, адекватно передати ідеї задуму, вона дозволяє зробити любий зразок праці виразним, таким, який має сильний емоційний вплив на людей.

Сьогодні приходить усвідомлення того, що виникає тенденція до “поєднання” інтелектуальної і афективної сфери особистості. Спостерігається підвищена цікавість до емоційного інтелекту - термін, хоча і вважається не дуже вдалим (бо його складові - емоції і інтелект - протягом багатьох століть розглядаються як властивості- антиподи), проте прийнятий до ужитку і виступає не тільки як позначення психологічного феномена, але і як символ нового модусу, стиля мислення, що розглядає афективну сферу поряд з інтелектом, як рівноцінні умови, необхідні для наукового пізнання і успішної діяльності. Ця зацікавленість звернення до емоційного феномену пояснюється багатьма причинами.

По-перше, механізм трансмісії культури - сучасна освіта, яка спирається сьогодні на конвергентне мислення, що продукується і підсилюється рецептурно- репродуктивними методами навчання, уже не задовольняє суспільство. Освіта усе частіше звертається до творчих методів розвитку особистості, які спираються на емоційний фактор, що лежить в основі пошукової діяльності та її стимулює.

По-друге, після довгої перерви знову виникла цікавість до головного “органу” художньої творчості - художнього мислення [8].

По-третє, народження нового стиля мислення, який спирається на “некласичну раціональність” (О. Асмолов).

Отже якщо “...емоції - це складно влаштована нейрофізіологічна машина, яку людина запускає в хід, щоб вибратися з безвиході, куди її заганяє обізнаність про власну кінцівку . про неминучу поразку розуму, що стикається з ненадійною крихкістю плоті” [9], тоді майстерність - це намагання подолати смерть, виражене у практичній людській діяльності. Майстри не старіють і не вмирають, - вони продовжуються у своїй праці, своїх учнях, пам'яті про себе.

Не можна не згадати, що майстер завжди - це безперервна, невпинна праця, процес матеріалізації мрії, уяв-лення, перетворення нестабільного уявного об'єкта у щось матеріальне. У цьому контексті згадуються такі персонажі авторських казок, що персоніфікуються в таких образах умільців з народу як Лівша М. Лєскова і Данило-майстер П. Бажова. До речі, у образі останнього втілено архетип уральського майстра. Тут майстер починається з культу праці, культу знання; його походження не хтонічне і не божественне, у даному випадку майстер - це “культуроутворююча фігура”, квінтесенція розуміння світу і людини [10].

Як стверджує М. Бердяєв, “трансцендентне приходить до людини не зовні, а з середини, із глибини [11]”. Особистість майстра, творця лице-творить - робить себе, конструює свою унікальність. Одухотворення своєї справи, становлення через цю справу Людиною об'єднує глибинним сенсом справжніх майстрів будь- яких видів діяльності; воно наповнює її сенсом, який виразно переживається усіма, хто з цією діяльністю стикається - спостерігаючи за її процесом, споживаючи її продукт тощо. Звісно, майстерності як такій не можна навчитися у звичайному розумінні слова, набуття її можливе лише у процесі пізнання і перетворення себе і світу, але задати вектор на цьому тернистому шляху система освіти та інші соціальні інститути просто зобов'язані.

Звісно, зовсім не обов' язково, щоб усі члени суспільства були художниками, писали вірші або створювали скульптури. Той вид діяльності, у якому людина самореалізується, віднаходить свою самість, де найкраще, найвільніше проявляється творчій підхід і є шляхом культури, по якому судилося пройти кожному з нас, щоб знайти себе. Об'єднання усіх сутнісних сил, прояв усіх людських особистісних властивостей у справі, яка є життєвим призначенням, сприяють розвитку індивідуальності, виявляють її унікальні і неповторні риси, перетворюють людину, яка у свою чергу перетворює світ. Якщо людина освоїла свою справу на рівні майстерності (і по процесу, і по результатам), значить вона вийшли на рівень духовного розвитку.

Підбиваючи підсумки викладеного, хотілося б сказати наступне.

Майстерність проявляється у діяльності особистості, але не зводиться тільки до неї: сутність майстерності, її стрижень і рушійна сила - в цілісній особистості людини, в її позиції, реалізації власної системи цінностей, помножених на досвіді, світосприйнятті.

Говорячи про майстерність, неодмінно треба відмітити наявність її зовнішньої (успішне, красиве, елегантне, а значить і доцільне розв' язання різноманітних професійних, життєвих ситуацій) і внутрішньої (сплав властивостей особистості, її стрижневе “Я”, внутрішній імператив, який вимагає від особистості прагнути до майстерності) сторони. І якщо людина є творцем і творінням (суб'єктом і об'єктом) культури, то майстер - це удосконалене її творіння і медіаційний посередник, зв'язуюча ланка між світом людським і трансцендентним. І тому, процес набуття майстерності, що, на думку автора, є шляхом до внутрішньої об'ємної голографічної цілісності і гармонізації людської особистості, пошуку її самості являється невід'ємною складовою процесу інкультурації людини, її закономірним підсумком і показником.

Список використаних джерел

1. Субетто А. И. Диалектика снятия противоречий личностного и профессионального измерений в становлении личности [Электронный ресурс] / А. И. Субетто // ` `Академия Тринитариз- ма” - Режим доступа : http://www.trinitas.ru/rus/doc/0105 /002a/01050007.htm.

2. Vasmer M. Russischesetymologisches Worterbuch. Bd. 1-3 / M. Vasmer - Heidelberg: CarlWinter; Universitatsverlag, 19531958. - (Indogermanische Bibliothekherausgegebenvon Hans Krahe. 2 Reihe: Worterbucher). - 1953. - Т. 1. -755 s.

3. Лебедько В. Магия в профессии и творчестве [Электронный

ресурс] / Владислав Лебедько - С.-Петербург, 2003. - Режим доступа : http://svitk.ru/004_book_book/16b/3471_lebedkomagiya

_v_professii_i_tvorhestve.php.

4. Поліщук О. П. Інтуїція. Природа, сутність, евристичний потенціал : [монографія] / Олена Поліщук. - К. : Вид. ПАРАПАН, 2010. - 228 с.

5. Дмитриев С. В. Смыслосодержащие механизмы деятельно

стного сознания личности творца [Электронный ресурс] / С. В. Дмитриев // Физическая культура : науч.-метод. журнал. - 2001. - № 2. - Режим доступа : http://lib.sportedu.ru/press

/fkvot/2001N2/P4-10.HTM.

6. Байсалов Дж. Авторская система деятельности как стратегическая цель становления личности специалиста [Электронный ресурс] // Байсалов Дж. У., Васильев И. Б. - Режим доступа : http://arunet.kg/stati/96-avtorskaya-sistema-deyatelnosti-kak- strategicheskaya-cel-stanovleniya-lichnosti-specialista.html.

7. Журба М. А. Онтологічна концепція естетичної

імперативності в філософських поглядах Г. В. Ф. Гегеля / Микола Журба // Схід : аналіт.-інформ. журнал. - 2008. - № 2 (86). - С. 90-93.

8. Поліщук О. П. Художнє мислення: естетико-

культурологічний дискурс : [монографія] / Олена Поліщук. - К. : Вид. ПАРАПАН, 2007. - 208 с.

9. Смирнов И. В. буре страсти [Электронный ресурс] / ИгорьСмирнов // Звезда. - 2011. - № 10. - Режим доступа : http://magazines.russ.ru/zvezda/2011/10/sm14.html.

10. Иванов А. Мастер [Электронный ресурс] / Алексей Иванов // Христианство. - 2009. - Режим доступа : http://northural.ru /article/master/.

11. Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. - М. : Республика, 1993. - 383 с.

References

1. Subetto A. Y. Dyalektyka snyatyya protyvorechyy lychnostnoho y professyonal'noho yzmerenyy v stanovlenyy lychnosty [Jelektronnyj resurs] / A. Y. Subetto // “Akademyya Trynytaryzma” - Rezhym dostupa : http://www.trinitas.ru/rus/doc/0105/002a/01050007. htm.

2. Vasmer M. Russisches etymologisches Worterbuch. Bd. 1-3 / M. Vasmer. - Heidelberg : Carl Winter; Universitatsverlag, 1953-1958. - (Indogermanische Bibliothek herausgegeben von Hans Krahe. 2 Reihe: Worterbucher). - 1953. - Т. 1. - 755 s.

3. Lebed'ko V. Mahyya v professyy y tvorchestve [Jelektronnyj resurs] / Vladyslav Lebed'ko - S.-Peterburh, 2003. - Rezhym dostupa : http://svitk.ru/004_book_book/16b/3471_lebedkomagiya_ v_professii_i_tvorhestve.php.

4. Polishchuk O. P. Intuyitsiya. Pryroda, sutnist', evrystychnyy potentsial : [monohrafiya] / Olena Polishchuk. - K. : Vyd. PARAPAN, 2010. - 228 s.

5. Dmytryev S. V. Smyslosoderzhashhie mekhanyzmbi

deyatel'nostnoho soznanyya lychnosty tvortsa [Jelektronnyj resurs] / S. V. Dmytryev // Fyzycheskaya kul'tura: nauch.-metod. zhurnal. - 2001. - № 2. - Rezhym dostupa : http://lib.sportedu.ru/press/fkvot /2001N2/P4- 10.HTM.

6. Baysalov Dzh. Avtorskaya systema deyatel'nosty kak stratehycheskaya tsel' stanovlenyya lychnosty spetsyalysta [Jelektronnyj resurs] // Baysalov Dzh. U., Vasyl'ev Y. B. - Rezhym dostupa : http://arunet.kg/stati/96-avtorskaya-sistema-deyatelnosti- kak-strategicheskaya-cel-stanovleniya-lichnosti-specialista.html.

7. Zhurba M. A. Ontolohichna kontseptsiya estetychnoyi imperatyvnosti v filosofs'kykh pohlyadakh H. V. F. Hehelya / Mykola Zhurba // Skhid: analit.-inform. zhurnal. - 2008. - № 2 (86). - S. 9093.

8. Polishchuk O. P. Khudozhnye myslennya: estetyko- kul'turolohichnyy dyskurs : [monohrafiya] / Olena Polishchuk. - K. : Vyd. PARAPAN, 2007. - 208 s.

9. Smyrnov Y. V. bure strasty [Jelektronnyj resurs] / Yhor'

Smyrnov // Zvezda. - 2011. - № 10. - Rezhym dostupa :

http://magazines.russ.ru/zvezda/2011/10/sm14.html.

10. Yvanov A. Master [Jelektronnyj resurs] / Aleksey Yvanov // Khrystyanstvo.- 2009. - Rezhym dostupa : http://northural.ru/article /master/.

11. Berdyaev N. A. O naznachenyy cheloveka / N. A. Berdyaev. - M. : Respublyka, 1993. - 383 s.

Размещено на Allbest.ru