Природа статі та її властивості в світлі езотеричного досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 141.319.8

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Природа статі та її властивості в світлі езотеричного досвіду; роль ініціації в становленні статі

Калуга В.Ф.

Серед ключових елементів і водночас властивостей ідентичності та самоідентичності провідне місце нале- житьатрибуту статевості. Відтак, проблема статі є фундаментальним базисом екзистенції і разом з тим колосальної потугисоціальним подразником. В залежності від того, яких конотацій та інтерпретацій набуває ця проблема, індивід або отримує широкі можливості для самореалізації в просторі соціуму або, навпаки, зазнає суттєвих утисків, що неодмінно відбивається на його психічному здоров'ї, ієрархії цінностей та життєвих установок і цілей, а отже і поведінці, діях, мисленні. Тож незаангажоване осмислення суті та природи статі, оперте не лише на наявний філософський контекст, а й на численний езотеричний досвід, відкриває нові перспективи для самореалізації людини, створює додаткові підстави для її внутрішнього вивільнення.Тому немає нічого дивного, що розв'язанню питання статі впродовж століть присвячено чимало філософських та наукових розвідок. Зокрема, найбільш яскравими і плідними в контексті даної роботи виявилися наукові доробки З. Фройда, А. Кінсі, Сімони де Бовуар, В. Соловйова, М. Бердяєва, Н. Хамітова. А з іншого боку не менш цікавими та інформативними виявилися роздуми С. Гриневича, В. Чумаченка, Д. Форчун, К. Кастанеди, П. Куельо.

Всі згадані автори, зрештою як і переважна більшість філософів та езотериків сходяться на тому, що першою ознакою, яку набуває всяка істота, є її родова приналежність, наступною - статева ідентичність. А вже потім додаються одна за однією більш конкретизовані характеристики, аж до суто індивідуальних, хоча останніх фактично не існує, бо все, що може бути зафіксованим за допомогою слів, завжди інтерсуб'єктивне. Тоді як, цілком імовірно, лише переживання є суто суб'єктивною справою кожного окремо взятого індивіда, в тому числі і переживання самого себе як людини, чоловіка чи жінки, зрештою в цілому самого себе як певної одиниці існування, такої собі екзистенційної корпускули або самості. Тобто бути людиною, чоловіком чи жінкою, а отже відповідати певним критеріям, котрі встановлюються раціональним чином, і переживати себе як людину, чоловіка чи жінку - це дві абсолютно відмінні речі. Тому буденна людина попри свою заклопотаність або й злиденність її буття все ж завжди перебуває на межі індивідуальної невичерпності та неосяжності. Вона - сама для себе незбагненна таємниця, котру вона ж і переживає. Тож може виявитися, що “бути "чоловіком і жінкою” так само парадоксально, як знову “стати дитиною, народитися вдруге”, пройти через “вузькі двері” [4, с. 382], а не природно чи само собою зрозуміло, як те здається. Тобто бути чоловіком чи жінкою - це так само незбагненно як бути людиною: кожен знає, що він людина, але чим є людина, він не знає. Ця властивість людини бути чоловіком чи жінкою, так би мовити, обирає індивіда, а не він її. Кожен індивід лише переживає себе як щось, що можна позначити за допомогою термінів “чоловік” чи “жінка” або супутніх їм і відповідним чином балансує на підмостках соціального простору в межах констатованого “статевого амплуа”.Таким чином, ідентифікація за статтю стала можливою лише внаслідок того, що в природі людини в якийсь момент відбувся певний зсув, що призвів до виникнення додаткових ознак, притаманних окремим індивідам. Тобто відбулося, якщо послуговуватися математичними термінами, звуження об' єму і збільшення змісту поняття, а в контексті цієї статті - явища “людина”. Відповідно людина щонайменше на крок віддалилася від власної досконалості та цілісності, поклавши початок родовій дисперсії і не лише їй, якщо дослухатися до різноманітних сакральних текстів, зокрема гностичного ґатунку: “Згідно з Євангелієм від Пилипа (кодекс Хенобоскіона), розділення на статі - створення Єви, відокремлення від тіла Адама, - стало принципом смерті. “Христос прийшов, щоб відновити те, що було розділене на початку, і щоб знову з' єднати двох. Він воскресить тих, що були мертві, бо були розлучені, возз'єднавши їх!” [4, с. 381]. Про щось подібне, але в своєрідному ракурсі стверджують також філософи. Приміром, на думку Миколи Бердяєва, “чоловік не лише не є нормальний тип людини, але і взагалі не людина іще сама по собі, не особистість, не індивідуальність без любові. Чоловік лише стать, половина, він продукт світової розірваності і розрізненості, шматок цілісного буття. І жінка - стать, половина, теж шматок” [1, с. 24].

А далі буденне сприйняття статевих як і будь-яких інших ознак індивіда поклало початок формування соціального, конкретніше - статевого амплуа кожного окремого індивіда відповідно до тих анатомофізіологічних характеристик, які йому, як прийнято говорити, об'єктивно притаманні. Хоча, варто ще раз обмовитися, що дотримуватися амплуа чоловіка чи жінки і бути чоловіком чи жінкою - це досить часто не ідентичні речі, інакше б не існувало нічого б з того, що прийнято ідентифікувати як сексуальні або й статеві відхилення чи збочення. А це значить, що природою людини передбачені більш глибинні властивості, котрі визначають специфіку та особливості статево- сексуальної ідентифікації або, більш грубо, статевої відмінності, бо ким є, наприклад, транссексуал чи гомосексуаліст, це іще добре треба подумати.

Проте, така статева нерозбірливість або анатомофізіологічний примітивізм, очевидно, викликані тим, що в широких колах людину прийнято сприймати як об' єктивно дану у відчуттях біофізичну істоту вкупі з досить невизначеною примарою душі чи-то психіки або свідомості, і квит. А от містичні вчення, зокрема, покладені в основу релігійних течій або й догматики, говорять про, так би мовити, божественну природу людини, тим самим хоча й в досить завуальованій формі ставлять під сумнів істинність буденного сприйняття людини. На тому ж самому, але більш прямолінійно наголошують езотерики і практики, стверджуючи, що людина, як і будь-яка інша істота або й взагалі Всесвіт це суто енергетичні утворення. І саме в специфіці організації енергетики людини криється ключ до розуміння природи статі та відмінності поміж статями, а також сексуальної ідентичності в цілому.

З позицій індуїзму, “... божественна частина чоловіка, бодхічитта, ототожнюється з semem, (сім'ям)” [4, с. 329]. Не з геніталіями, фізіологічними чи анатомічними особливостями, а саме з тим, що чоловіка дійсно робить чоловіком, в чому, на переконання послідовників індуїзму, приховане первородне світло, притаманне досконалій істоті, якою була і по-суті залишається (потенційно) людина. Тобто чоловік - це людина, божественне світло якої, а отже і основа-основ її буття, приховане в сім' ї. В свою чергу іудо- християнська догматика фактично замовчує проблему походження, а отже і первинного розрізнення статей. Принаймні з новозавітного тексту взагалі важко зрозуміти чи чоловіча та жіноча статі були сформовані незалежно одна від одної, чи все ж чоловік був створений за подобою і образом божим, тоді як жінка була лише вилучена як частина чогось цілісного з “тіла” Адама, тобто чоловіка. До речі, Біблія як і Коран нічого також не говорять про специфіку розрізнення чоловіка та жінки, окрім того, що жінці належить народжувати в муках, спокутуючи первородний гріх, а чоловікові працювати в поті чола свого. Таким чином, згідно зі священними письменами іудо-християнства чітко виділяється лише функціональне розрізнення поміж чоловіком та жінкою. В цьому ракурсі жінка виявляється носієм більш чіткої і конкретизованої ідентифікації, аніж чоловік: її прямий обов' язок народжувати. Тобто жінка - людина, котра народжує. Відповідно, будь-яка людина, що не може або не здатна народити чи просто не народжувала - це не зовсім або ще не жінка. Хоча це далеко не завжди чоловік. А якщо так, то з позицій іудо-християнської “конституції” радикальне розрізнення статей не припустиме, оскільки стать це радше своєрідна стійка ситуація людини, що притаманна їй за (земного) життя та піддається або й передбачає певну корекцію чи трансформацію відповідно до суттєвої зміни обставин. Наприклад, вступом дівчини до шлюбу або й початком статевого, саме статевого, а вже як вторинне до нього - сексуального життя, адже статеве життя жінки починається разом з початком місячних циклів, тоді як сексуальне життя може так ніколи і не початися.

До речі, про те, що стать - це далеко не атрибут, а лише ознака людини, нехай навіть одна з найстійкіших, говорять також езотерики, зокрема Кастанеда. З позицій його досвіду, “бути чоловіком чи жінкою не означає завершеності цього стану, а є результатом особливого положення точки зборки. Це відбувається внаслідок напруги волі і тренувань” [7, с. 119], тобто довільна фіксація себе чоловіком чи жінкою може бути досягнута окремими індивідами внаслідок напруженої практики і розвитку волі. Звичайно, подібні твердження виглядають вже аж занадто фантастичними. І все ж людство має численні приклади того, як силою людської волі чи віри, звершувалися неймовірні, як на здоровий глузд, речі, котрі, найчастіше релігійно-затуркана істота ідентифікувала не інакше, як тільки “чудо господнє”.

Повертаючись до езотеричного досвіду Кастанеди, виявляється, що “бути природнім чоловіком або природною жінкою є питанням стану точки зборки. Звичайно, коли йдеться про того, хто народився або чоловіком, або жінкою. Для видючого найяскравіша частина точки зборки повернута назовні, якщо це жінка, і до середини, - якщо це чоловік” [7, с. 124]. Останнє, якщо прийняти його за основу, міркування, досить виразно розкриває причину різниці у сприйнятті жінки та чоловіка і особливостях їх самоідентифікації та реакцій на світ і інших. Чоловік та жінка від природи мають відмінності у механізмі сприйняття, що відображено в специфіці стану точки зборки або основи усвідомлення і самоідентичності. Очевидно, подібна різниця не згладжується навіть соціальним простором та процедурами “оболванювання” і уніфікації, поєднаними зокрема з продукуванням і масовим поширенням та нав'язуванням певних образів і суджень стосовно того, якими є або мають бути в ідеалі чоловік та жінка. Принаймні в критичних ситуаціях чоловік все одно робить так, як належить саме чоловіку, точніше так, як для нього природно діяти, а жінка відповідно, як природно діяти для неї, і жодні стереотипи та набуті навички в таких ситуаціях не діють. Причина специфіки вчинків, цілком ймовірно, криється в тому, що “жінки відрізняються вродженою рівновагою, котрої немає у чоловіків. В критичний момент саме чоловіки впадають в істерику і звершують самогубство, якщо вони вирішують, що все втрачено. Жінка може вбити себе через напрямок до цілі, але аж ніяк не через руйнування тієї системи, до якої вона виявиться приналежною” [5, с. 358]. Отож, мати первинні та вторинні статеві ознаки або поводитися чи й діяти в колії буденного існування відповідно до публічних вимог і правил як чоловік чи жінка - ще зовсім не значить бути дійсно чоловіком чи жінкою. Належність до статі визначається насамперед специфікою організації енергетичної структури людини, а також природними схильностями і властивостями, котрі знову ж таки, очевидно, випливають зі згаданої щойно специфіки. До речі, до проявів такої специфіки належать також, так би мовити, енергетичні прототипи статевих органів: “У жінок зв'язки ниток нагадують лев'ячий хвіст, вони ростуть всередину з того місця, де знаходяться геніталії. Це коріння є тим, що дає життя. Ембріон, для того, аби рости, прикріплює себе до одного із цих “коренів”, що годують, і цілком з' їдає його, залишаючи тільки отвір. Чоловіки, з іншого боку, мають короткі нитки, котрі дуже живі і плавають майже відокремлено від світлової маси самих тіл” [6, с. 278].

Відтак, людина як енергетична істота може опинитися в різноманітних позиціях стосовно проявів статі, а не лише винятково в позиції “чоловіка” чи “жінки”, як їх прийнято ідентифікувати в просторі буденного сприйняття. Зокрема, якщо вдатися до імпровізованої класифікації за статевими особливостями з огляду на енергетичну природу людини, то критеріями ідентифікації можуть бути водночас і стан точки зборки, що виказує особливості безпосередньо статевої ідентифікації та опосередковано сексуальної орієнтації, і наявність та стан енергетичних волокон, що відповідають стану репродуктивної функції. Як наслідок можна розрізнити по чотири основних типи чоловічої та жіночої статевості, і низку проміжних. Мова може йти про, умовно, повноцінних чоловіка та жінку, яким притаманний відповідний стан точки зборки (адекватна статева самоідентифікація та сексуальна орієнтація), вкупі з,умовно, повноцінними “репродуктивними” енергетичним волокнами. Звичайно, все це накладається на буденний або звичний буденному сприйняттю образ чоловіка та жінки, для яких характерні повноцінно розвинуті первинні та вторинні статеві ознаки. Певною протилежністю їм, найімовірніше, мають бути, так би мовити, ретроградні чоловік та жінка, котрим притаманні неадекватний стан точки зборки (зміщена статева ідентифікація та/або сексуальна орієнтація) заразом з відсутністю “статевих” енергетичних волокон. Як мають сприйматися такі індивіди в світлі звуженої свідомості годі собі й уявити, але якщо такі “екземпляри” все ж існують, то вони мають бути-таки досить “оригінальними”, аби не сказати потворними в цілому, принаймні явно незвичними для непідготовленого сприйняття або й такими, що викликають шок. А от індивідів з комбінованим поєднанням адекватного стану точки зборки з відсутніми “статевими” енергетичними волокнами і навпаки досить багато, і їх пропорційна частка за останній час швидше за все зростає, судячи з того, як росте кількість тих, хто далекий від умовно ідеалів справжніх чоловіка та жінки. Віддалення від згаданих ідеалів на практиці проявляється як помітне зміщення в поведінці стосовно соціальних норм і очікувань, нестандартна сексуальна орієнтація, спотворення пропорцій чоловічого та жіночого тіла, гормональні збої, огрубіння жіночого і верескливість чоловічого голосів тощо. стать ідентичність поведінка езотерик

До речі, згаданими двома головними критеріями з позицій енергетики відмінність між чоловіком та жінкою, не обмежується, якщо вірити все тому ж Кастанеді, оскільки жінка має ще деяку особливість, адже “жінки, напевно, більш дивні істоти, аніж чоловіки. Той факт, що у них поміж ніг є додатковий отвір, робить їх жертвами дивних впливів. Дивні потужні сили оволодівають ними через цей отвір. Це єдиний спосіб, за допомогою якого я можу пояснити їх химери” [6, с. 60]. І якщо це справді так, то виникає досить марудне питання, чи не піддають себе чоловіки, скажімо так, небезпеці оволодіння ними згаданими дивними потужними силами, використовуючи анальний отвір задля сексуальних втіх. До речі, явної відповіді на подібне питання в контексті описаного езотеричного досвіду Кастанеди немає. Він у цьому ракурсі лише обмежується коротким гострим несхваленням гомосексуальної або іншої зміщеної сексуальної практики, не згадуючи про реальні або ймовірні наслідки для індивіда від подібних зносин.

Окрім того, “жінки мають свої власні шляхи. Вони мають свою власну безодню. Жінки менструюють. ...Це є дверима для них. Впродовж свого жіночого періоду вони стають чимось ще” [5, с. 19]. Тобто в такі дні жінки не володіють собою, принаймні сповна, і мабуть, таки собі не належать. Найпростіше в цьому випадку припустити, що вони віддаються роду, але рід на разі мав би набирати конкретних енергетичних обрисів, на відміну від чисто абстрактного поняття, до якого звиклася буденна людина, котрій насадили ідею, що її праотців створив монотеїстичний бог з власної волі, а може й вигоди(?). Зрештою, з огляду на додаткові атрибути жіночності, аналоги яких не притаманні чоловічій природі, можна дійти думки, що чоловік та жінка таки відмінні сутності і лише певним чином гармоніюють одне з одним, а не є частинами чогось первинного цілісного, або жінка не є вилученою частиною чоловіка, як те прописано, хоча й далеко неоднозначно в першоджерелах іудо-християнства.

З іншого боку, як свідчить практика, оперта на традиції різноманітних народів і племен, можна сказати людства в цілому, для того, щоб відбутися жінкою і отримати визнання як жінка, жінці достатньо дочекатися настання періоду статевого дозрівання, про що має свідчити початок менструальних циклів. А от для набуття визнання як чоловіка, юнаку в просторі автентичних культур і звичаїв необхідно обов'язково пройти ініціацію. Як правило, така ініціація проводиться також в період статевого дозрівання і передбачає досить серйозні випробування фізичного і психологічного ґатунку, які неодмінно впливають на особливості самоідентифікації, в тому числі статевої та сексуальної. Відповідно, процедура ініціації в першу чергу хлопчиків була потужною запорукою формування відповідної ідентичності і самоідентичності у індивіда. Після успішного проходження ініціації кожен хлопчик не просто знав, а був переконаний, як, зрештою, і оточуючі, що він чоловік і ніхто інший. Тобто процедура ініціації надійно закріплювала точку збірки або усталювала “Я” в його відповідній атрибутивності. Між тим, край практиці ініціації юнаків на теренах Ойкумени поклав юдаїзм. Введення процедури обрізання новонароджених хлопчиків, як посвяти їх Ієгові або символ підтвердження угоди поміж Мойсеєм та Ієговою спростувало потребу в будь-яких інших заходах ініціації, оскільки обрізаний хлопчик мав автоматично підпадати під опіку бога і бути в усьому ведений ним, в тому числі і в руслі сексуального становлення. Насправді ж кожним представником юдейської общини, а далі іудо-християнського простору переймалася традиція, яка і вирішувала його долю загалом і формування сім'ї та сфери сексуальних зносин зокрема. Питання полягало лише в ортодоксії: одні групи обирали і продовжують обирати сліпе поклоніння традиції (Торі), інші, особливо християни нашого часу сповідують радше демонстративно-декоративне поклоніння. Відтак ініціація як саме явище в житті людини, точніше представників чоловічої статі виявилася зведеною нанівець, що, цілком ймовірно, спричинило серйозні наслідки, які щоправда надто важко вичленити з цілого гамузудеградаційних процесів сьогодення.

А от щодо ініціації дівчаток, то вона принципово не може втратити своєї актуальності, оскільки відбувається без спеціально організованих заходів, радше природним чином, адже сам по собі менструальний цикл є потужним потрясінням і випробуванням для психіки жінки, що неодмінно закріплює відповідну самоідентифікацію. Можливо також, що в природний процес ініціації втручаються непомітним для буденного сприйняття чином згадувані Кастанедою дивні сили. Зокрема езотерик констатує: “Вітер рухається всередині тіла жінки. Це тому, що жінка має матку. Коли вітер знаходиться всередині матки, він просто вчить тебе і говорить тобі робити різні речі. Чим більш врівноважена і розслаблена жінка, тим ліпші результати” [5, с. 16]. І далі, “є чотири вітри, подібно до того, як є чотири напрямки. Чотири вітри є жінками. Саме тому жінки-воїни шукають їх. Вітри і жінки рідні одне одному” [5, с. 16].

Подібне твердження, між іншим, виглядало б вкрай екзотичним або й химерним, якби не перегукувалося певним чином, наприклад, з українською традицією, де досить часто стосовно жінки зустрічається епітет вітряна. Окрім того існує ще й поняття “повія”. І це тільки те, що відразу спадає на думку. А якщо зануритися глибше в пошук аналогій, то неодмінно можна знайти куди більш значущі. Отож Кастанеда, цілком ймовірно, знає, про що говорить.

От і виходить, врешті-решт, що буденне розуміння суті або й природи статі, м' яко кажучи, поверхневе, а насправді досить упереджене і тим самим досить шкідливе, якщо йдеться про становлення людини як цілісної духовної (енергетично потужної) істоти. Маючи перед собою хибний орієнтир, звісно, людина схибить в дорозі до самої себе, застрягне в болоті зміщеної або й спотвореної самоідентифікації, адже, перебуваючи під тиском громадської думки та домінантної парадигми, вона вимушена дбати не про себе реальну, а лише про підтримування нав'язаного їй світом та оточенням образу.

Список використаних джерел

1. Бердяев Н. А. Метафизика пола и любви // Эрос и личность: Философия пола и любви. - М., 1989. - С. 17-51.

2. Войтович В. М. Сокіл-Рід. Легенди та міфи стародавніх українців. [Текст] / В. Войтович. - Рівне : “Оріана”, 1997. - 332 с.

3. Гриневич Сергій. Камінь знань: Поради строго Знахаря. [Текст] / С. Гриневич - К. : Вид. центр “Просвіта”, 2005. - 88 с.

4. Еліаде Мірча. Священне і мирське. [Текст]. - Міфи, сновидіння і містерії. - Мефістофель і Андрогін. - Еліаде М. Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання / М. Еліаде ; пер. Г. Кьоран, В. Сахно. - К. : Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. - 592 с.

5. Кастанеда Карлос. [Сочинения] [Текст] / К. Кастанеда. - К. : София, 1995.Т. 5-6: Т. 5: Второе кольцо силы; Т. 6: Дар Орла. - 1995. - 434 с.

6. Кастанеда Карлос. [Сочинения] [Текст] / К. Кастанеда. - К. : София, 1995. Т. 7-8: Т. 7: Огонь изнутри; Т. 8: Сила безмолвия. - 1995. - 479 с.

7. Кастанеда Карлос. [Сочинения] [Текст] / К. Кастанеда. - К. : София, 1995. Т. 9-10: Т. 9: Искусство сновидения; Т. 10: Ак- тивнаясторонабесконечности. - 1995. - 435 с.

Анотація

Стать є однією з ключових ознак ідентичності та самоідентичності людини. Вважається, що питання статі досить глибоко вивчене, а розрізнення за первинними та вторинними статевими ознаками є само собою зрозумілим. Проте, якщо поглянути на проблему статі не лише з позицій філософування, а й безпосереднього досвіду, то виявиться, що бути чоловіком чи жінкою і відчувати себе чоловіком чи жінкою є відмінними речами. Бути чоловіком чи жінкою в соціальному просторі означає мати відповідні анатомо--фізіологічні властивості та дотримуватися відповідних моделей поведінки. Почування себе чоловіком чи жінкою сполучене з глибинними переживаннями. Останні сполучені з дійсною природою статі. Певним чином дійсну природу статі розкривають езотерики -- ті, хто тяжіють до безпосередньої практики, спираючись на екстрасенсорні здібності та відповідні технології. Наприклад, Кастанеда, описуючи людину як енергетичну істоту, встановлює різницю поміж організацією енергетичного “каркаса” чоловіка та жінки.Становлення чоловіка та жінка і формування відповідної ідентичності та самоідентичності неспростовно сполучено з ініціацією. Жінка проходить ініціацію природним шляхом. Чоловік мусить пройти певні процедури, аби отримати визнання та водночас самоствердитися як чоловік.

A thorough investigation of nature of identity and self-identity can be crucial when it comes to any sphere of cognition, especially when dealing with the essence of cognition and knowledge or nature of an individual and its private and generic content. Hence, approaching the solution of a phenomenon of identity and self-identity reveals optimistic prospects in one's returning into peaceful existence and “eradication” or neutralization of challenge, routine and frustration.At the same time if we accept as a fact that human thinking and cognition are limited, than we should represent a phenomenon of identity and self-identity as a stable theoretical structure with a core formed by organized impressions about analytically extracted features of identity and self-identity of an individual. Among the basic features and elements of identity and self-identity we distinguish an attribute of sexual identity. Obviously, sexual identity is implemented into the basis of an individual's identity right after the generic one. At least both our routine and esoteric experiences hint at that as well as logic of individual's formation and development. Nevertheless we should distinguish one's awareness of sex and perception of one's being either man or woman. The greater the difference between one's sexual perception and understanding, the greater the number of possible social deviations is which lead to a different treatment of a social standard and nature of both sexes. Male and female social standards and stereotypes have been investigated in science and philosophy whereas their nature has been revealed through esoteric experience.