Філософія архітектури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІЛОСОФІЯ АРХІТЕКТУРИ

Олексій Босенко

Можна так довго і нудно запевняти усіх, що без філософії архітектури філософії та архітектурі настане такий гаплик, що й сам повіриш. Наводити безліч аргументів щодо актуальності цього ненормативного курсу (який деякі читають навіть з ненормативною лексикою, вважаючи, що сучасна архітектура і філософія вже остаточно перетворилися на проституцію, дешево запродуючись і не торгуючись), що усілякий поважаючий себе навчальний заклад світового рівня, який формує сучасних архітекторів, вважає за потрібне читати такий курс у повному обсязі, і не 34 години, а всі 150; і, нарешті, -- що сучасна архітектура потребує самосвідомості та деякої філософської апології, яка б запевнила кожного, що архітектура взагалі існує як все ще мистецтво. Але проблема видається набагато складнішою, і торкається не лише філософії й архітектури, але буття об'єктивного Духу взагалі. В умовах прагматичного меркантильного зубожіння, -- навіть не існування, -- питання ставиться прямо: чи може бути мистецтво у просторі, з якого вилучено фантазію, а уяву ампутовано як непотріб? А якщо може, то в який саме спосіб?

Було б наївним (наявними є втрати почуття історії та єдності трансцендентальної апперцепції) вважати, що спецкурсами можна загатити ту безодню, ту прірву, що утворилася в сучасності, котра знайшла собі виправдання, та водночас -- забавку, все списуючи на контемпоральнішність. Ніякими філософіями творчості, теоріями, добрими побажаннями і деклараціями-рапортами про звершення не замінити творчості, яка у теорії не тямить, втілюючись самим процесом втілення у наявність, яка і є її ontia -- суще. Ніяким «тістом філософем» (П. Флоренський) не замазати тріщини-протиріччя самого буття, як (вочевидь, недостатньо) писали Гайдеґґер, Х'юм та інші, щоби увійти в аннали європейської філософської спільноти. Хоча сучасна філософія є здебільшого імітацією, симулякром мислення, у кордонах необхідного і достатнього, вона нічого ліпшого не знає від здорового глузду; архітектура ж, у свою чергу, домагається визнання, обслуговуючи ринок, виходячи на ту саму панель, яку сама спроектувала; і все це жодним чином не каламутить їх сутність. Приниження, які вони зазнали у суспільстві споживання, їх навмисна, удавана провінційність (бо вони окуповані споживачами із середнім смаком чи взагалі без нього) -- все це може поставити хрест на мистецтві і філософії взагалі, але не в силах змінити сутність.

Тому мета спецкурсу «Філософії творчості» -- не екскурсії тенетами Інтернету, в якому казна-що написано, і який узагалі є сміттєзвалищем, а насамперед -- руйнування стереотипів щодо філософії й архітектури як мистецтва. Що треба ще довести. Не з метою реанімації та подальшої реабілітації архітектури за допомогою філософії, а тільки в якості естетичного жесту-нагадування про те, що криза, в якій перебуває мистецтво, та кома, в якому перебувають час і простір, що більше не народжуються, а тільки розбещуються і розщеплюються, перетворюючись на гній, -- це здебільшого кризи архітекторів, філософів й усіх тих, хто займається наукою та мистецтвом, але не криза філософії чи архітектури. Починати слід із себе, занурившись у власний світ й поставивши питання: «Чи можна бути вільним у світі, де для творчості і свободи не існує ані умов, ані підстав?». Через те ніякої особливої специфічної «філософії» архітектури, музики, мистецтва взагалі не існує. З тим самим успіхом можна перейматися «філософією перукарства». І тут стільки ж спільного з філософією та архітектурою, як між салоном краси і проблемою абсолютної краси. Це все пропедевтичні студії, які, по суті, є різними відтінками одного і того ж самого, -- єдиного тотального буття трансцендентальної естетики, яка, звісно, не може замінити собою рефлексії, самовизначення, самосвідомості та способу мислення (в нашому випадку -- самої архітектури), але може бути «буттям-можливістю» для неї, тим простором, в якому остання (остання архітектура) може перевести дух і визначити ідеал випадкової свободи, перетвореної на волю. Це взагалі недоцільно, неможливо в умовах цинічних ринкових відносин, тому і самовизначається як суто естетична проблема свободи, що не знає причини, не має іншого підґрунтя, ніж вона сама, і взагалі «ні до чого», бо є спонтанність, автохтонність і причина сама собою, «енергейя» у чистому сенсі, де знімається протиріччя між natura naturans і natura nаturata. Це воля з усіма акциденціями.

Оскільки курс розрахований на студентів останнього курсу, які вже без кількох хвилин є дипломованими спеціалістами, вважається за потрібне не торкатися загальновідомих теоретичних викладок, історичних студій, а приділити увагу лише проблемам на стадіях їх постановки й вирішення, які дійсно постають перед сучасною філософією та архітектурою, -- без адаптації і нехтування рівнем загрози з боку майбутнього.

Філософія -- це поетика буття, а отже, філософія архітектури не є виключенням; тому вважаємо за потрібне розглядати архітектуру як «застиглу музику», її самовизначення -- як філософію дії, її ритміку -- як поезію саморозгорнутої матерії, а її архітектоніку -- як архітектоніку самого життя. Сучасну архітектуру можна розглядати і як живопис чи театральну дію. Те саме стосується й філософії, яка не лише розглядає види мистецтв в якості своїх атрибутів, але й має їх як такі, розгортаючись ними і надихаючись власною нескінченністю.

Лекції -- 24 години.

1. Глибокий сум (рос.: уныние и тоска), зневіра сучасного мистецтва як виток натхнення. Історичні співвідношення філософії та архітектури. Спокуса та вина архітектури. Філософія як asylum ignorantiae (укриття незнання). -- 2 години.

2. Проблема смерті мистецтва і шляхи подолання історичної перспективи. Стосунок мистецтва до кінцевої дійсності. Буття та Ніщо. Архітектура як становлення. Окупація простору. Архітектура як саморуйнівна сила. Повстання проти сили тяжіння. Формування почуття простору в часі. Втілення часу як протидія йому. Виховання погляду. Діяльність, заклякла у наявному бутті. Архітектура як «хронотоп». -- 2 години.

3. Архітектура і філософія у часі й просторі. Відтворення часу і простору. Проблема початку. Вічність та Нескінченність. -- 2 години.

4. Істина і мистецтво взагалі, та в архітектурі насамперед. Істина і примарність, видимість в мистецтві та мистецтва. Мистецтво як маячня. Транскреації мистецтва. Абсурдність творчості. Поетика архітектури. -- 2 години.

5. Догмати сучасного мистецтва. Мистецтво як консервативна сила. Абстрактність та конкретність. Самосвідомість істини та Краса мистецтва взагалі. Іронія как ideatum часу. «Веремя» як «архе» часу, що є невпинним образом вічності. -- 2 години.

6. Проблема ідеального. Формування почуттів у просторі та часі. Предметність почуттів та подолання їх обмеженості. Поглинання кордонів мистецтва. -- 2 години.

7. Протиріччя форми. Форма форм. Форма як процес. Абсолютна форма. Матерія і дух. Матерія і форма. Матеріальний рух і рухлива матеріальність. -- 2 години.

8. Абсолютна нескінченна негативність. Абсолютна істина як кінцеве та субактивність. Абсолютне роздвоєння як сутність людини. Знахабнілість сучасної філософії та сервілізм архітектури. -- 2 години.

9. Архітектура й натхнення. Архітектура як зовнішнє мистецтво. Ідея та ідеал. Ейдос архітектури. Просторова цілісність образу. Архітектура як процес. Домагання архітектури. -- 2 години.

10. Проблема співвідношення часу та свободи. Свобода і необхідність. Свобода і доля. Свобода та її протиріччя з волею. Прагнення небуття. Архітектура як протидія простору часом. Миттєвість архітектури як одночасність. -- 2 години.

11. Діалектика та метафізика взаємодії Абсолютної Краси та прекрасного. «Втрата середини». Бунт прекрасного проти міри. Антагонізм прекрасного як загальноособливого та Краси як всеосяжного. -- 2 години.

12. Повернення філософії архітектури та архітектоніки філософії як природи, що втілює самоуяву простору безумовної свободи, яким розвивається дійсна людина. -- 2 години.

Теми семінарів

1. Архітектура у полоні техніки. Чи може філософія повернути архітектурі зокрема та взагалі мистецтву втрачену молодість? І чи повинна вона це робити? -- 2 години.

2. Еклектика, занепад та погань... Що далі? Розвідки подальшого розвитку мистецтва чи ритуальний похорон? -- 2 години.

3. Архітектура як застигла музика. Синтез мистецтв? Синтез почуттів? -- 2 години.

4. Колоквіум на тему: «Чому архітектура?» -- 2 години.

5. Круглий стіл на тему: «Проблема людини в сучасній архітектурі». -- 2 години.

філософія архітектура мистецтво

Основна література

1. Шеллинг Ф. В. Й. Философия искусства. -- М., 1966.

2. Шеллинг Ф. В. Й. Сочинения: В 2 т. -- М., 1987-1989.

3. Кант И. Сочинения: В 6 т. -- М., 1963-1966.

4. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. -- М., 1968-1971.

5. Габричевский А. Г. Теория и история архитектуры: Избранные сочинения. -- К., 1993.

6. Габричевский А. Г. Морфология искусства. -- М., 2002.

7. Некрасов А. И. Теория архитектуры. -- М., 1995.

8. Розенберг А. В. Философия архитектуры: Общие основания проектирования архитектурных сооружений // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць ІПСМ НАМ України. -- К., 2010. -- Вип. 7.

9. Зедльмайр Х. Утрата середины. -- М., 2008.

10. Зедльмайр Г. Искусство и истина: Теория и метод истории искусства. -- СПб., 1999.

11. Адорно Т. В. Эстетическая теория. -- М., 2001.

12. Мардер А. П. Эстетика архитектуры: Теоретические проблемы архитектурного творчества. -- М., 1988.

13. Пучков А. А. Поэтика античной архитектуры. -- К., 2008.

14. Пучков А. А. Архитектуроведение и культурология: Избранные статьи. -- К., 2005.

15. Беньямин В. Озарения. -- М., 2000.

16. Вещатіп A. Architectural Philosophy. -- L.; New Brunswick, 2007.

17. Ильенков Э. В. Философия и культура. -- М., 1991.

18. Ильин Иг. Арк. История искусства и эстетика: Избранные статьи. -- М., 1984.

19. Бодрийяр Ж. Система вещей. -- М., 2001.

20. Бодрийяр Ж. Общество потребления: Его мифы и структуры. -- М., 2006.

21. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. -- М., 2011.

22. Юнгер Ф. Совершенство техники. -- М., 2005.

23. Хайдеггер М. Бытие и время. -- М., 1997.

24. Хайдеггер М. Время и бытие. -- М., 1996.

25. Хайдеггер М. Строить -- Жить -- Мыслить // Возняк Т. Тексты и переводы. -- Х., 1998.

26. Канарский А. С. Диалектика эстетического процесса: Диалектика эстетического как теория чувственного познания. -- К., 1979.

27. Канарский А. С. Диалектика эстетического процесса: Генезис чувственной культуры. -- К., 1982.

28. Рансьер Ж. Разделяя чувственное. -- СПб., 2007.

29. Рикер П. Память, история, забвение. -- М., 2004.

30. Жижек C. Устройство разрыва: Параллаксное видение. -- М., 2008.

31. Блох Э. Введение в тюбингенскую философию. -- Екатеринбург, 1997.

32. Вейдле В. Умирание искусства. -- М., 2001.

33. Wigley М. The Architecture of Deconstruction: Derrida's Haunt. -- 1995.

34. Панофский Э. Перспектива как «символическая форма». Готическая архитектура и схоластика. -- СПб., 2004.

35. Панофский Э. Idea: К истории понятия в теориях искусства от античности до классицизма. -- СПб., 2002.

36. Дженкс Ч. Язык архитектуры постмодернизма. -- М., 1985.

37. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. -- СПб., 1998.

38. Деррида Ж. Грамматология: Конец книги и начало письма // Интен- циональность и текстуальность: Философская мысль Франции XX века. -- Томск, 1998.

39. Флоренский П. А. Храмовое действо как синтез искусств // Флоренский П. А. У водоразделов мысли. -- Париж, 1985. -- Т. 1. -- С. 41-57.

40. Флоренский П. Мнимости в геометрии. -- М., 1991.

41. Салливен Л. Автобиография идеи // Мастера архитектуры об архитектуре. -- М., 1972.

42. Раппопорт А. Г., Сомов Г. Ю. Форма в архитектуре: Проблемы теории и методологии. -- М., 1991.

43. Ревзин Г. И. Очерки по философии архитектурной формы. -- М., 2002.

Размещено на Allbest.ru