Гайдеґґері Адорно: пролегомени до реконструкції діалогу, якого не було

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 141.32

Гайдеґґері Адорно: пролегомени до реконструкції діалогу, якого не було

Карпенко Андрій,

старший викладач кафедри філософії, соціально-політичних і правових наук Донбаського державного педагогічного університету, м. Слов'янськ

У статті здійснено логічну реконструкцію інтердискурсивного поля між філософемами Мартіна Гайдеґґера і Теодора Адорно. На основі дослідження рефлексивної літератури виз-начено основні тенденції історико-філософської аналітики цього поля. Установлено, що ключовим концептуальним чинником напруження між досліджуваними дискурсами постає характер розуміння онтико-онтологічної відмінності. Визначено тактичні можливості засто-сування методологічних інструментів адорнівської ідеологічної критики в контексті істори- ко-філософського освоєння творчості М. Гайдеґґера.

Ключові слова: онтико-онтологічна відмінність; негативна діалектика; буття; ідеологія; дискурс; критика.

філософія інтердискурсивний онтологічний

В статье проводится логическая реконструкция интердискурсивного поля между философемами Мартина Хайдеггера и Теодора Адорно. На основании исследования рефлексивной литературы определены актуальные подходы в историко-философской аналитике этого поля. Установлено, что ключевым концептуальным фактором напряжения между исследуемыми дискурсами является характер понимания онтико-онтоло- гического различия. Намечены тактические возможности применения методологических инструментов адор- новской критики в контексте историко-философского освоения творчества Хайдеггера.

Ключевые слова: онтико-онтологическое различие; негативная диалектика; бытие; идеология; дискурс; критика.

Discourse of Heidegger studies in contemporary Ukraine proves insufficient attention to the world legacy in understanding and interpreting complex thinking of the great German philosopher. In order not to yield the temptations of direct reading, we are advancing the imperative of precise mediation of historical research of Heidegger's philosophy by methods and instruments, which would conform with the actual context of philosophical process worldwide. This article aims to accomplish logical reconstruction of the interspace between discourses of Martin Heidegger and Theodore Adorno. This interspace of the potential dialogue between the two philosophers can be seen not as a gap but rather a joint of one and the same thought being developed in two opposite directions. Adornian approach to understanding Heidegger's thinking is viewed as a methodological model for the contemporary needs of the historiographical hermeneutics of Heidegger's philosophy. In the terms of ideological criticism Heideggerian conceptuality assume the form of a jargon, which stylistically derives from archaistic tendencies of the late Romanticism. Unlike P. Bourdieu, Adorno does not aim to reveal the social background of this proximity between existential philosophy and cultural conservatism of the Weimar epoch, but rather he persists in deconstructing the key concepts of Heidegger's philosophy, so that he would reveal its neutralizing and metaphysical effects. In Adorno's transcription of the difference between onticity and ontology, the latter appears as a form of reification, and consequently as a philosophical form of ideology preoccupied with the conservative claims to preserve the existing order. The conservative move of Heidegger's logic consists in subjugation of Dasein to being, where being is conceptually charged as a secularized deity. Heidegger's possible response to Adorno's invectives should certainly avoid Heideggerian language. It is necessary to obtain an outer position to both discourses, if we want to elicit novel forms of thought.

Keywords: ontico-ontological difference; negative dialectics; being; ideology; discourse; critique.

Постановка проблеми. Ідеологічна критика філософії Мартіна Гайдеґґера складає потужний напрямок історико-філософських студій останніх сімдесяти років. Оцінка casus Heidegger постала певним імперативом фокусування погляду в нещодавнє минуле як передумови філософського осягнення актуальності сьогодення. Про політико-філософську контроверзу М. Гайдеґґера вважали за необхідне висловити власну думку такі різні філософи, як Ж. Дерріда та С. Жижек, Ю. Га- бермас і Р Рорті, Г Маркузе і Ґ. Ґадамер, Т Адорно й А. Бадью. Зважаючи на канонічний статус як самого М. Гайдеґґера, так і його критиків, маємо констатувати, що узагальнення змісту та виявлення формальних особ-ливостей цієї множини рефлексивних дискурсів, збуд-жених Гайдеґґеровим філософським поставом, складає стратегічне завдання для сучасної української істо- рико-філософської науки. На рівні тактичної реалізації вказаної вище стратегії ми ставимо проблему концеп-туальної ідентифікації та методологічної оцінки ідео-логічного рефлексу Гайдеґґерового філософування, сформованого напрямками ідеологічної критики філо-софії представниками франкфуртської школи (Г Маркузе, Т. Адорно, Р Волін), соціології знань (П. Бурдьє, Р Коллінз), критичної історіографії (В. Фаріас, Г Отт). Пріоритет ідеологічного рефлексу визначається набли-женістю цих підходів до засад марксизму, який треба визнати конститутивним елементом вітчизняного філо-софування.

У цій розвідці ставиться проблема узагальнення та оцінки підходу відомого представника франкфуртської школи Теодора Візенґрунда Адорно до критики філо-софії М. Гайдеґґера, репрезентовану в таких працях, як "Жаргон автентичності" (1964) та "Негативна діалектика" (1967).

Аналіз основних досліджень і публікацій з про-блеми. Одразу треба відзначити, що предметом нашого дослідження є зміст критичного підходу Т Адорно до рецепції думки М. Гайдеґґера, а не зіставлення їх філо-софських поглядів. Адже в більшості випадків ці два завдання змішуються і не розрізняються належним чином. Так, наприклад, американські дослідники Мар- тін Джей та Джошуа Рейман " обертають" критику Т Адорно проти нього самого, щоб виявити ідентичні елементи в системах обох філософів і "зняти" конститутивні для думки Т Адорно відмінності [6, 8]. Цей момент гайдеґ- ґерівського фундаменталізму є досить поширеним у рефлексивній літературі, орієнтованій на апологію ра-дикального онтологізму Гайдеґґерової думки, кожен "поворот" якої сприймається як трансцендування до ще глибших горизонтів буття.

Більш продуктивним, але дотичним до вищевказаної герменевтики є підхід, реалізований американським дослідником Д. Ґарліцем, який ставить питання про релевантність судження Т Адорно про "аісторич- ність" категорій гайдеґґерівського філософування й доводить їх конструктивний характер, притаманний не так іманентному плану Гайдеґґерового тексту, як плану читання самого Т Адорно [5].

З позицій нейтрального об'єктивізму узагальнює основні моменти Адорнової критики, репрезентованої, насамперед, в есе "Жаргон автентичності", російська дослідниця М. Кречетова, яка також указує на дещо надуманий характер оцінок Т Адорно [3].

Мета статті - здійснити логічну реконструкцію філо-софського змісту, схопленого в іманенції зазору між дискурсами М. Гайдеґґера й Т Адорно.

Реалізація цієї мети полягає у вирішенні таких зав-дань:

- здійснити критичний аналіз існуючих підходів до історико-філософської аналітики відношення М. Гайдеґ- ґер-Т. Адорно;

- виявити чинники концептуального напруження, фактори суперечності між досліджуваними дискурсами;

- методологічно оцінити адорнівську версію ідеоло-гічної критики філософії Гайдеґґера.

Виклад основного матеріалу. Будь-яка критика охоплює щонайменше два моменти: момент наміру та рух здійснення. Ці два жести майже ніколи не співпа-дають. Проте обидва рухи входять до цілісності об'єкта історико-філософської аналітики - певної форми філо-софського мислення. На рівні авторської інтенції задум Т. Адорно майже ідентичний до мети "Політичної онтології" П. Бурдьє: дослідити Гайдеґґерову онтологію на предмет ідеології як філософський додаток до куль-турної формації консервативної революції. Цікаво, од-нак, що П. Бурдьє, який писав власне есе через десять років після публікації "Жаргону автентичності", так мало посилається на Т Адорно.

Відношення М. Гайдеґґер-Т. Адорно є взірцем "мо-нологічного діалогу", у якому одна сторона войовничо галасує та хизується піруетами власної критики, а друга сторона робить вигляд, що просто не знає про існуван-ня першої.

Постановка проблеми дослідження відношення між філософськими дикурсами М. Гайдеґґера і Т Адорно передбачає вирішення декількох попередніх задач. Адже в історичній площині інтерсуб'єктивності особистостей цих двох філософів прямих контактів не було. Онтологія реляцій між ними - це, перш за все, площина дискурсу, система референцій. Це саме той випадок, коли треба здійснювати логічну реконструкцію форм мислення, схоплених іманенцією побічних знаків, лакун і замовчувань з одного боку, та експресією прямих інвектив, сміливих узагальнень і радикального крити-цизму з іншого боку. Необхідність такої реконструкції зумовлюється приналежністю думок обох філософів до єдиного поля філософування, у якому ці думки виявили контури розподілу моментів мислення в гранях певної констеляції, у динаміці певного паралелізму і взаємного дистанціювання. Наразі актуальним постає погляд саме на це дистанціювання як на функцію глибинної відмінності між способами та операціональним забез-печенням філософій М. Гайдеґґера і Т Адорно, як де-термінанту філософського процесу що генерує морфо-логію та ідіоматику відповідних стилів мислення. Саме на абстрагування цього паралелізму вказують й укладачі колективної монографії "Адорно і Гайдеґґер: філо-софські питання" Ієйн Макдональд і Кшиштоф Зіарек: "Існує проблема в перенормуванні самого способу нау-кової дискусії між Адорно і Гайдеґґером ... потреба у виявленні тих паралелей, які існують між їхніми підхо-дами, - паралелей, а не моментів зближення або про-тиріччя" [7, с. 11].

Критика екзистенціалізму та феноменології є на-скрізною темою творчої еволюції Т Адорно. Від дисер-тації "К'єркеґор: конструювання естетики" 1931 року через критику феноменології Гусерля в трактаті "Проти епістемології: метакритика" 1956 року до деконструкції Гайдеґґерової онтології в середині 60-х років тягнеться то пряма, то опосередкована полеміка Т. Адорно з М. Гайдеґґером. Існує навіть думка, що "пряма критика Гайдеґґера виявилася вкрай невдалою у порівнянні з опосередкованими референціями в ранніх студіях Адорно" [4, с. 239]. Усю творчість Т Адорно можна пе-речитати як критичну відповідь М. Гайдеґґеру, спробу "порозумітися" з уславленим опонентом.

Т. Адорно наполягає на тому, що від самого початку, уже в К'єркеґора, екзистенціалізм "застряг на понятті суб'єктивності та буття-у-самостності, якому бракувало історичної вкоріненості в об'єктивній соціальній реаль-ності" [5, с. 3-4]. Не задоволений гайдеґґерівською кон-цепцією історичності Dasein, у якій бракувало фунда-ментального протиріччя, так необхідного для діалек-тичної думки, Т Адорно, як, наприклад, і Г Маркузе, убачає в думці М. Гайдеґґера загрозливу для тогочасної філософії здатність та ефективність у нейтралізації та сублімації філософського дискурсу

Інтенція нашого дослідження має тактичний характер і полягає в апробації підходу Т Адорно до методо-логічної дієвості в контексті сучасної історико-філо- софської аналітики Гайдеґґерового мислення. Страте-гічним результатом нашої розвідки має бути певний методологічний момент - логічна схематизація взаємодії між двома формами думки в горизонті сучасної філософської проблематики. Таким чином, треба чітко визначитися з третім елементом диспозиції логічної реконструкції іманенції, схопленої кон'юнктурою М. Гай- деґґер-Т. Адорно, а саме - вихідними умовами, методом та мовою нашої рефлексії. Тільки дисципліна подвійного письма може подолати пастку асиміляції з дис- курсами-референтами. Ми вважаємо, що зіставлення двох філософій може здійснюватися лише з позицій деякої третьої філософії, яка має бути максимально суб'єктивістською, а не редукованою клішованим об'-єктивістським нейтралітетом. Такий підхід одразу доз-воляє по-новому поглянути на предмет суперечностей між Т Адорно і М. Гайдеґґером, який полягає в консти- тутивності права філософії на ідіолект. Саме узурпація М. Гайдеґґером цього права й збурює Т Адорно й скла-дає "жаргонізацію мислення". Підхід М. Гайдеґґера до мови філософування постає об'єктом критики сцієнти- стського характеру представленої варіаціями П. Бурдьє та Р Карнапа. Стратегія Т Адорно залишається прин-ципово філософською: філософія має право на ідіо - лект, але М. Гайддеґґер керується хибним способом його формування, збуджуючи саме той міфопоетичний вимір мови, до редукції якого закликає Т Адорно: "Жаргон поділяє разом із позитивізмом примітивне уявлення про архаїку мови; обом байдужий її діалектичний момент, який полягає в тому, що вона завжди відривається від власних магічних витоків як інше, завжди задіяна прогресуючою деміфологізацією" [1, с. 51]. Ідіоматика Гайдеґґерової мови, таким чином, виглядає як результат реміфологізації мови. Таке розуміння Гай- деґґерової думки є досить поширеним, але реалізованим у декількох версіях: секуляризована теологія, гіпо-стазована поетика, трансцендентальна діалектика. Ось приклади рефлексивних кліше, за допомогою яких фіксуються певні модуси ключового концепту Гайдеґ-ґерового філософування - онтико-онтологічної від-мінності. Саме цей концепт є предметом критики в "Негативній діалектиці" - головному творі Т. Адорно [2]. Т Адорно створює власну транскрипцію ключового кон-цепту Гайдеґґерового філософування засобами "аку-мулятивної негації", яку він ототожнює з діалектикою. Претензії М. Гайдеґґера на афірмативність способу мислення викликають у Т. Адорно підозри. Онтологічний імператив М. Гайдеґґера виглядає для франкфурт- ця прихованою формою реїфікації, яка виконує консер-вативну функцію збереження існуючої ідеології вироб-ництва. Підпорядкування Dasein відомству буття й скла-дає ідеологічний зміст гайдеґґерівських операцій в адорнівській транскрипції.

Ідеологічний рефлекс Гайдеґґерової думки у версії Т. Адорно дещо програє в площині методології версіям П. Бурдьє і Г Маркузе, які займають позицію за межами гайдеґґерівського дискурсу Т Адорно ніби створює "не-гатив" онтології М. Гайдеґґера, залишаючись у межах традиційного синтаксису та морфології філософування. Аналогічний підхід згодом плідно буде реалізований у деконструкції Жака Дерріда, який буде відстоювати не-обхідність революціоналізації філософії зсередини її мови. Деконструкція постає своєрідною формою іманен-тної революції, яку відділяє від консервативної революції лише певний акцент, стилістичний наголос.

Зважаючи на те, що Т Адорно не виходить за межі перетлумачення Гайдеґґерової мови, ми по-новому можемо подивитися на "відсутність" реакції на критику Т Адорно з боку М. Гайдеґґера. Йому бракувало мови, оскільки Т. Адорно лише продовжував у негативному модусі мову самого М. Гайдеґґера, через що останньому просто не було чого заперечувати. Парадоксальним чином той гіпотетичний діалог між М. Гайдеґґером і Т. Адорно, герменевтика якого є викликом для сучасної історико-філософської науки, не можна реконструювати засобами ідіолектів обох філософів, які утворюють дивне герметичне поле рефлексивних референцій.

Дослідження відношення між філософськими дис-курсами М. Гайдеґґера і Т Адорно постає у фокусі су-часної історико-філософської науки як проблема мож-ливості й необхідності подолання меж самої філо-софської форми думки задля її історичної аналітики. Огляд критичної літератури з проблеми виявив тенден-цію до асиміляції рефлексивного дискурсу з дискурса- ми-референтами. Така тенденція значно обмежує мож-ливості історико-філософської герменевтики. Більш привабливий вигляд у методологічному аспекті має метод редукції філософської форми до функції соціаль-ного та культурного виробництва, яка потребує операції вводу третьої позиції, а не розчинення в стихіях дослід-жуваних дискурсів. "Негаційна морфологія" адорнівсь- кої критики постає інверсією думки М. Гайдеґґера, а не дійсною процедурою виявлення ідеології, оскільки не застосовує операцію подвійного письма - синтезу мо-ментів критики й самокритики. Тільки та практика може бути справжньою критикою ідеології, у якій постійно виявляється власна ідеологічність та ангажованість.

Література

1. Адорно Т. Жаргон подлинности / Теодор В. Адорно ; [пер. с нем. Е. В. Борисов]. - М. : "Канон+" РООИ "Реабилита-ция", 2011. - 191 с.

2. Адорно Т Негативная диалектика / Теодор В. Адорно; [пер. с нем. Е. Л. Петренко]. - М. : Научный мир, 2003. - 374 с.

3. Кречетова М. Вопрос о подлинности: Т Адорно versus М. Хайдеггер / М. Кречетова // Вестник Томского государственного университета. Философия. Социология. Политология. - 2011. - № 2 (14). - С. 122-129.

4. Buck-Morss S. The Origin of Negative Dialectics / Susan Buck-Morss. - New York : The Free Press, 1977. - 350 p.

5. Garlitz D. Frankfurt School contra Heidegger: Adorno's Cultural Critique of the Ideology of German Existentialism // Garlitz D. The Jargon of Authenticity [Електронний ресурс] / Dustin Garlitz. - Режим доступу : http://www.philosophyofculture.org/ Adorno_contra_Heidegger_The_Jargon_of_Authenticity_Garlitz _2010_5.pdf.

6. Jay M. Taking on the Stigma of Inauthenticity: Adorno's Critique of Genuineness / Martin Jay // Language without Soil: Adorno and the Late Philosophical Modernity / [Gerhard Richter (ed)]. - New York : Fordham University Press, 2010. - Pр. 17-29.

7. Macdonald I. Adorno and Heidegger: philosophical questions / Iain Macdonald ; [Krzysztof Ziarec (ed)]. - Stanford : Stanford University Press, 2008. - 214 p.

8. Rayman J. W. A Heideggerian Defence of Phenomenology against Adorno's Negative Dialectical Critique / Joshua William Rayman // Does the world exist? Plurisignificant ciphering of reality / [A.-T. Tymieniecka (ed)]. - Dordrecht : Kluwer Academic Publishers, 2004. - Pр. 637-348.

REFERENCES

1. Adorno T (2011), The Jargon of Authenticity, Canon+, Moscow, 191 p. (rus).

2. Adorno T (2003), Negative Dialectics, Nauchnyy Mir, Moscow, 374 p. (rus).

3. Krechetova M. (2011), The Question of authenticity: Th. Adorno versus M. Heidegger, Vestnik of Tomsk State University. Philosophy. Sociology. Politology, 2(14), pp. 122-129 (rus).

4. Buck-Morss S. (1977), The Origin of Negative Dialectics, The Free Press, New York, 350 p. (engl).

5. Garlitz D. (2010), Frankfurt School contra Heidegger: Adorno's Cultural Critique of the Ideology of German Existentialism in The Jargon of Authenticity, available at: http://www.philosophyofculture.org/Adorno_contra_Heidegger_The_Jargon_of_Authenticity_ Garlitz_2010_5.pdf (engl).

6. Jay M. (2010), Taking on the Stigma of Inauthenticity: Adorno's Critique of Genuineness, In: Language without Soil: Adorno and the Late Philosophical Modernity, Fordham University Press, New York, pp. 17-29 (engl).

7. Macdonald I. (2008), Adorno and Heidegger: philosophical questions, Stanford University Press, Stanford, 214 p. (engl).

8. Rayman J. W. (2004), A Heideggerian Defence of Phenomenology against Adorno's Negative Dialectical Critique, In: Does the world exist? Plurisignificant ciphering of reality, Kluwer Academic Publishers, Dordrecht, pp. 637-348 (engl).

Размещено на Allbest.ru