Дієрозвій історіологічно-духовний або ж релігійно-філософський динамістичний еволюціонізм

- многовариантное (avafiaZiZ - восхождение или так называемое переоткрытие времени в синергетике), волнообразно - ветвящееся - ризомное (синергетика и постструктурализм), через космогенез литосферы, биосферу жизни и антопоноосферу дееразума, через человека как существо деятельностно-сознательностное и развитие общества как историчиски- духовный процесс, через ступени развития (формации), локальные способы развития (цивилизации) и события, через возростание сознательностно- духовных определяющих развития, личностносную трансгрессию, бесконечный семиозис новоозначивания в Эон идейно-духовного преображения в Вырии. По нашему мнению, в современном мире путь к Богу через науку более надёжен чем через религию. В динамистическом эволюционизме всё есть творческое силодействие, осуществляемое в мироразвитии исторически-духовном и достигаемое в религиозно-философской мысли.

Ключевые слова: творческое силодействие, динамизм, эволюция, космогенез, биосфера, антропоноосферизация, исторически-духовное развитие, формации, цивилизации, возростание сознательностно-духовных определяющих развития.

Khaleckiy O., associate professor,

Lviv National University of Veterinary Medicine and Bioteсhnologies named after S.Z.Gzhickij, Lviv, Ukraine

Khaleckaya O., a competitor

ACTIONDEVELOPMENT OF HISTORIOLOGICAL AND SPIRITUAL OR RELIGIOUS AND PHILOSOPHICAL DYNAMICAL EVOLUTIONISM

Modern religious and philosophical ground of development has to be defined as dynamistic evolutionism because it closely connect dynamism as a whole philosophical direction, which indicates primary pick of creative forceaction, with all development, it means the intiality of creative action as its development, includs the philosophy of life (F.Nitsshe, V.Diltei, G.Zimmel, A.Bergson, O.Shpengler, A.Toinby and others) the first half of ХХ-th century, and emergently - teistic evolutionism (P.Tayer, D.Sharden, process - theology of G.Qung and others), the second halfof XXth century and modern universal - historical evolutionism (I.Pryhozhyn, S.Hoking, P.Devis, so-called “New history” of school “Annales” and “History of ideas”, T.Parsons, L.White, D.Lenski, V.Stjopin, K.Galushko and others), and all others developments. It means, active development of historical and spiritual in its substantial academician definition - it is dynamistic evolutionism.

According to the modern scientific and philosophical imagination (synergetic G.Gakin or I.Pryhozhyn 1977, inflative-effective on the stage model of universe world of A.Gutt 1979, quantum gravitation of S.Hoking 1983, hypothesis of universe world creation from energy-vacuum through tunelization of A. Vilenkine 1982, multiuniverse world through side branch, so-called loop of Universe world of D. Gott and Li Tszin-li 1998, through the vibration of so-called “strings” of P.Stainhardt and N.Turok 2002, experimentally confirmed with andronic collaider 2012 the theory of Grate Units thanks to “New history” “School of Annales” and “ History of ideas”, social and cultural paradigma as the rise of consciously-spiritual factors of the development, the development of society as the performing of social and cultural projects, new determination and their all united dynamic universal-historical evolutionism etc.). Initial creative forceaction (substance-subject-process) represent vfipiZ - madness of creative process by G.Arend or M.Fucco) as its conscious development (evolution), all-advancing (chaosmos, by joison) low-tendential- beliveable-multivariants (avafaZiZ - ascent or so-called beforediscover of time in sinergetics), wavwd-branched-risomic (synergetic and post-structuralism) through cosmogenesis of lithosphere,biosphere of life and antrophonoosphere of mind action, through a man as a creature of active-conscious and the development of society as historical and spiritual process, because of development stage (formation), local was of the development (civilization) and the events, because of rise of conscious and spiritual factors of the development, personal transgression, the endless semiosis of new definition in Eon ideal and spiritual transformation in Vyriy.

Key words: creative forceaction, dynamism, evolution, cosmogenesis, biosphere, antrophonoospherization, historical-spiritual development of formation civilization, the rise of consciously-spiritual factors of the development.

Из края в край, из града в град Могучий вихрь людей метет, И рад ли ты, или не рад, Не спросит он... Вперед, вперед!

(Ф. Тютчев)

Актуальність даної теми у тому, що у сучасному глобалізованому світі науково-філософським обґрунтуванням розвитку постає всеохопний динамістичний еволюціонізм. Метою данного дослідження є спроба розкрити його становлення. Динамізм - це напрямок у філософії, який визнає первенем світу не матерію або свідомість, а передуючу ним силодію (Геракліт, Парацельс, Г.Ляйбнець, Ф.Шеллінг, Г.Спенсер, В.Вундт, Ф.Ніцше, Д.Донцов, А.Бергсон, А.Тойнбі та ін.; енергетизм В.Оствальда, до якого у релігійній думці належать Р.Отто, Тейяр де Шарден, процесс - теологія, Г.Кюнг та ін.; сучасний універсал-історичний еволюціонізм тощо) від якої вини є похідними (силодія матерія свідоміть) [8, 185]. Сучасне релігійно-філософське обґрунтування розвитку мусить бути визначено як динамістичний еволюціонізм тому, що він розглядає первень творчісної силодії як її розвиток [2, 77-82], включаючи у себе і філософію життя (Ф.Ніцше, В.Дільтей, Г.Зіммель, А.Бергсон, О.Шпенглер, А.Тойнбі та ін.) перш. пол. ХХ ст., і емерджентно-теїстичний еволюціонізм (П.Тейяр де Шарден, процес-теологія, Г.Кюнг та ін.) друг. пол. ХХ ст. і сучасний універсал-історичний еволюціонізм (І. Пригожін, С.Хокінг, П.Девіс, так звана «нова історія» «школи «Анналів» та «історії ідей», Т.Парсонс, Л.Уайт, Д.Ленскі, В.Стьопін, К.Галушко та ін.), і усі інші розвитки. Тобто дієрозвиток історіологічно-духовний [8, 183] у його сутнісному академічному вираженні - це динамістичний еволюціонізм.

Вічно існуюча творчісна силодія [2; 3; 5; 6, 108; 8] в її світорозвитку проходить етапи: від 13,8 млрд.р.д.н.е. у - творення космогенезу літосфери, від 4,7 млрд.р.д.н.е. само-відтворення біосфери життя і від 2,5 млрд.р.д.н.е. перетворення антропоноосфери дієрозуму. Виникає людина як істота діяльнісно- свідомісна, яка здійснює антопоноосферизацію, тобто вносить у світ свідомість, духовно перетворює, одухотворює його. Тому розвиток суспільства постає як історично-духовний процес, який проходить ступені еволюції первісного, аграрного та індустріального суспільства [4, 20-30]. Первісне общинно-родове суспільство 2,5 млрд.р.д.н.е. - 4 тис.р.д.н.е. у свому розвитку проходить етапи антропосоціогенезу 2,5 млрд.р.д.н.е. - 250 тис.р.д.н.е., первісної родової общини збирачів і мисливців 250 тис.р.д.н.е. - б. 8 тис.р.д.н.е. і землеробів і скотарів б.8 тис.р.д.н.е. - 4 тис.р.д.н.е. [8, 192-196].

Від IV тис.д.н.е. людство переходить до цивілізаційного соціально розшарованого розвитку [8, 198-199], у якому аграрне суспільство IV тис.д.н.е. - б. XVI ст.н.е. проходить етапи: перших мідно-кам'яного віку общинно- рабовласницьких і середньовічних общинно-феодальних локальних цивілізацій. У перши общинно-невільницький цивілізаціях IV-ІІ тис.д.н.е.: Давньоєгипетській б.3000 - 1000 р.д.н.е., Шумеро-Вавілонській б.2775 - 1000 р.д.н.е., Індський б. 2500 - 1700 р.д.н.е., Егейській б. 2000 - 1000 р.д.н.е., Хетто- Малоазійський б. 1800 - 1000 р.д.н.е., Ранньокитайський б. 1600 - 770 р.д.н.е., Давньоамериканський б. 1500 р.д.н.е. - б. 1550 р.н.е., які являли собою сукупність селянських громад об'єднаних державою, виникає іригаційне землеробство, розвинутий мідно-кам'яний вік, основним виробником виступає упідневолена селянська громада, виникають стани і держава як східна деспотія, у сфері духовній виникає ієрогліфічна писемність, літописи, словесність, будівництво храмів і палаців, а сонм богів об'єднується в упорядкований пантеон, виникають ідеї творення словом, воскресіння, безсмертя душі і загробного воздаяння. У досягненні безсмертя, поруч із жертвоприношенням, все більшого значення набувають моральні чинники, виникає релігійне вільнодумство і перші спроби єдинобожних реформ. Від І тис.д.н.е. постає залізний вік, який тягнеться до тепер, і давні общинно-рабовласницькі цивілізації І тис.д.н.е. - сер. І тис.н.е.: Давньосхідна б. 1000 - 330 р.д.н.е., у якій виникають парна сім'я, раби - посенці, перші імперії і єдинобожжя як дієусвідомлення визначальності творчісної силодії, яка вимагає для світо творення вже її і його цілісно-понятійного образу світу, тобто філософії [7, 3942]; Антична б. 1000 д.н.е. - б. 400 р.н.е., у якій виникає приватна власність, повне рабство і демократія, гроші, науки, жанри літератури, філософія як цілісно-понятійний образ світу і християнство тощо; Давньоіндійська б. 1200 р.д.н.е. - 500 р.н.е., у якій виникає як світова релігія буддизм; Давньокитайська б. 770 р.д.н.е. - б. 220 р.н.е., у якій виникає конфуціанство і даосизм, у сер. І тис.д.н.е. у так званий «вісьовий час» (К.Ясперс) виникає особа і особистісно- понятійне мислення у трьох різновидах, які утворюють три великі духовні традиції людства: далекосхідну, яка розвиває людину в її природності, південноазіатську (індійську), яка долє природність духовністю і євразійську, у якій досягається повне одухотворення світу уособлене в образі єдиного Бога [8, 196-199]. Провідними стають космоцентричні уявлення про світ.

Від сер. І тис. і до сер. ІІ тис. постає середньовічне общинно-феодальне суспільство: аграрне, общинне, де основним виробником є у різний ступнь поземельно залежне селянство, станове, з політичним принципом «чия земля, того і влада», а у сфері духовній - з традиціоналістською ментальністю і духовністю (науки, мистецтва, релігійно-філософська сфера), у якій головної тенденцією є монотеїзм [7, 38-42], схоластикою і теоцентричними уявленнями про світ [8, 199], виникають локальні цивілізації: Далекосхідна ІІІ - сер. ХІХ ст., досягненнями якої стали чай, порцеляна, паперові гроші, книгодрукування, у VI - ІХ ст. постає далекосхідний буддизм, від ІХ ст. - синкретичне трьохвір'я з неоконфуціанським філософським обгрунтуванням; Індійська VI - сер. XVIII ст. де перемагає індуїзм, а єдинобожна тенденція проявляється у русі бхакті та запозиченому ісламі; Австразійська - Південно-Східноазіатська цивілізація VI - XVIII ст., де формується специфічний буддизм - тхеравада, а від XVI ст. перемагає іслам у Нусантарі (Острівному світі); Центральноазіатська VI - поч. ХХ ст., яка обіймає розвиток Великого Степу і Тібету, заснована на кочовому скотарстві горизонтальному і вертикальному, де витворюється як буддизм ваджраяна ламаїзм; Ірано-ісламська III - сер. ХІХ ст. цивілізація, досягненнями якої стали алгебра, алкоголь і арабески, приходить до перемоги єдинобожжя через три кроки зороастризму, талмудичного іудаїзму та ісламу, у якому пишним цвітом розквітає містика суфізму [1, 230]; Східнохристиянська цивілізація Візантії, Кавказу, Балкан і Давньої Русі V - XVII ст., яка іде до Бога через ісіхастський кордоцентризм; Західноєвропейська середньовічна V - XVI ст., де від ХІ ст. виникає західноєвропейський різновид християнства, з його багатющою схоластикою, а у XIV - XVI ст. - перехідна ренесанс-реформаційна культура [8, 199].

Від XVH ст. постає Новочасна індустріальна доба, яка проходить етапи: передіндустіалізаційний XVH - сер. XVITT ст., де відбувається первісне накопичення капіталу, перші буржуазні революції, починають утворюватись колоніальні імперії, виникають сучасні науки і мистецтво барокко, класицизму і просвітницького реалізму, стає провідною ідеологія Просвітництва і натуроцентричний образ світу тощо; індустріалізаційний сер. XVITT - ХІХ ст. період, коли відбувається промисловий переворот, буржуазні революції змінюють світ, формується класове суспільство, національні держави, колоніальні імперії, розвиваються науки, у мистецтві - напрямки романтизму і критичного реалізму [8, 199-200], виникає так звана секулярна релігійність або богобудівництво (франкмасони, А.Сен-Симон, Д.Штраус, Г.Ландауер, Ж.Сорель, Г.Чулков, А.Луначарський, М.Горький, Г.Уелс та ін.), у справі perpetum mobile Паризької АН 1773 р. визнається єдина силодія, закон збереження енергії Майєра-Джоуля-Гельмгольца 1842 р. визнає її такою, що не звідки не виникає, нікуди не зникає, тобто існує вічно і в усе перетворюється, а розвиткоцентричні філософи, як позитивістського (Г.Спенсер, В.Вундт та ін.), так і романтистського (А.Шопенгауер, Е.Гартман та ін.) напрямів, визнають єдину силою первенем світу; на етапі індустріального суспільства перш. пол. ХХ ст. виробництво стає механізованим і автоматизованим, електрифікованим, поточно-конвеєрним, інтенсифікованим і стандартизованим, концентрація виробництва і капіталу приводить до утворення на прикінці ХІХ ст. монополій, під час І світової війни - державно-монополістичних, а під час ІІ світової війни - військово-промислових об'єднань, у розвинутому класовому суспільстві настає «вік мас» і державно-тоталітарних режимів [8, 200], а у духовній сфері через енергетизм (В.Оствальд, А.Ейнштайн, В.Гейзенберг, Е.Шредингер та ін.) у науці, у мистецтві ідеологічного реалізму і авангардизму, через нові визначення Бога (Р.Отто, П.Тілліх та ін.) як страшної сили, могуті, міці - у сфері релігійно-богословській, філософській обґрунтованій - у науковістському напрямку А.Уайтхедом, С.Олександер та ін. і у гуманітаристському напрямку - переважно філософією життя (Ф.Ніцше, В.Дільтей, Г.Зіммель, А.Бергсон,

А.Тойнбі та ін.) постає дієцентричний образ світу (буття є дія, а дія є дух, за М.Блонделем). У процесі всевиначальної глобалізації утворюються світові економіка, політика і війни, культура і нова релігійність [8, 200].

Динамістичний філософський напрямок знаходить найбільш повне вираження у концепціях «життєвого пориву», «творчісної еволюції» і «динамістичної релігії» А.Бергсона [2; 1]. Іще незаслужено забутий Л.Ціглер із помирання старої релігійності (так звана «смерть Бога») вивів волю до створення оновленого Бога через культуру, де він постає як творчісна силодія, здійснювана в історично-духовному розвитку і досяжна у релігійно- філософській думці [7, 42]. Безоглядним сповіданням творчісної силодії стають «динамістичний монізм» Е.Гартмана, А.Древса, Л.Ціглера та ін., так званий містичний анархізм Ф.Маутнера, Г.Ландауера, В.Іванова, Г.Чулкова, М.Бубера та ін. У величній історіософській концепції А.Тойнбі («Дослідженні історії», Т.1-12, 1934-1961 р.), долаючи шпенлерівську («Присмерки Окциденту», 19181923 р.) замкнутість локальних цивілізацій, визначає емерджентами - ступенями світорозвитку 1) Бога як творчісну силодію, 2) Космос, 3) Життя і 4) Дух[6, ІІ, 318], а розвиток супільства розглядає як історично-духовний процес [6, ІІ, 90], який проходить ступені 1) первісного, 2) трьох генерацій локальних цивілізацій і виникнення 3) новочасного глобального суспільства [6, ІІ, 90], через які здійснюється його «ефіризація» [6, ІІ, 111], тобто збільшення свідомісно-духовних чинників суспільного розвитку і відбувається релігійне прогресування [6, ІІ, 92, 95], чим є утворення нової релігійності [6, ІІ, 105, 316] як «єдності вищих релігій» [6, ІІ, 93, 95], бергсоніанської (з прямим посиланням на нього) відкритої або динамістичної [1, 225-287; 6, ІІ, 107], де «Єдиний Істиний Бог» [6, ІІ, 105] - це (з посиланням на Е.Жільсона) той, що «створює самого себе» у «безнастанній (так у перекладі В.Шовкуна, 1995 р.) творчій діяльності» [6, ІІ, 108] або ж, більш чітко, «Істиний Бог» - це «творча активність» [6, ІІ, 108] зі «світським полем діяльності» [6, ІІ, 95]. Теономія отримує релігійно-богословське обґрунтування у П.Тілліха (Релігійна субстанція культури, 1959 р.).

Від сер. ХХ ст. починається перехід до постіндустріального друг. пол. ХХ ст. та інформаційного - від поч. ХХІ ст. суспільства [4], через НТР, утворення науково-виробничих об'єднань і транснаціональних монополій, через розмивання соціально-класової структури, провідну роль середнього класу та інтелектуалів (А.Гоулднер), перехід від тоталітарних до демо- ліберальних соціально-політичних режимів, через виникнення нової науки (синергетики Г.Гакена або І.Пригожина 1977 р., квантової гравітації С.Хокінга 1983 р., інфляційно-сценарної моделі всесвіту А.Гута 1979 р., так званої теорії Великого Об'єднання так званої «нової історії» «школи «Анналів» друг. пол. ХХ ст. «історії ідей» поч. ХХІ ст. тощо) і мистецтва, через універсал-істориний еволюціонізм у сучасному глобалізованому світі виникає нова універсалістсько-мозаїчна (множинна) духовність [8, 200]. Соціально-культурний проект здійснюваного нині переходу до глобального інформаційного суспільства діє усвідомлюється (Д.Белл, О.Тофлер, У.Еко та ін.) як нова так звана світська (а радше теономна) релігія, в наслідок чого нова свідомість і обгрунтовуючий її дина містичний еволюціонізм набувають відчутних рис орелігійнення, долаючи секуляризм модерної доби через теономний (смерть «смерті Бога») постсекуляризм як світське служіння. Виникає нова універсалістсько (в усіх конфесіях і деномінаціях) - динамістично (Бог - творчісна силодія) - теономно (так звана світська релігійність або дієбожжя і прогресовір'я) релігійність [8, 200], обґрунтована всеохопним динамістичним еволюціонізмом, де, у його релігійно-богословській частині, Бог розуміється як творчісна силодія у її здійсненні, як то «фундаментальна енергія» - у П.Тейяра [5, 61], «дуже специфічний вид перетворення енергії (energy event), що лежить в основі розвитку і природи і людини» (Д.Кобб) або креативність - творчісність - у процес - теології, «сама динаміка» - у Г.Кюнга [3, 409], перфекційний, тобто удосконалюючи перевершуючий розвиток - у РКЦ теїстичному еволюціонізмі Г.Хаага, К.Раннера, Е.Фера, А.Морено, В.Маркоцці, П.Оверхаге, у православ'ї -

О.Меня та ін. [7, 41] 1990-х років і т.д. За сучасними науково-філософськими уявленнями (синергетикою Г.Гакена або І.Пригожіна 1977 р., інфляційно-сценарною моделлю всесвіту А.Гута 1979 р., квантовою гравітацією С.Хокінга 1983 р., гіпотезами творення всесвіту із енерговакууму через тунелізацію А.Віленкіна 1982 р., мультивсесвіту через відгалуження так званої Петлі Всесвіту Д.Гота і Лі Цзін-лі 1998 р., через вібрацію так званих «струн» П.Штейнхардта і Н.Турока 2002 р., експериментально підтверджену андронним колаїдером 2012 р. теорію Великого Об'єднання через “нову історію» «школи «Анналів» та «історії ідей», соціально-культурну парадигму як збільшення свідомісно-духовних чинників розвитку, розвиток суспільства як здійснення соціально-культурних проектів, новоозначування і об'єднуючий їх усіх динамістичний універсал-історичний еволюціонізм тощо) первень творчісна силодія (субстанція - суб'єкт - процес) постає (uPpiZ - шаленство творчісного процесу, за Г.Аренд або М.Фуко) як її світорозвиток (еволюція), всепоступальний (хаосмос) за Д.Джойсом), законотенденційно-імовірнісно- багатоваріантний (avaPaZiZ - сходження або так зване перевідкриття часу у синергетиці), хвилеподібно-гілковано-різомний (синергетика і постструктуралізм), через космогенез літосфери, біосферу життя і антропоноосферу дієрозуму, через людину як істоту діяльнісно-свідомісну і розвиток суспільства як історично-духовний процес, через ступені розвитку (формації), локальні способи розвитку (цивілізації) і події, через збільшення свідомісно-духовних чинників розвитку, особистіну трансгресію, безконечний семіозис новоозначування в Еон ідейно-духовного перетворення у Вирії [8, 185186]. На нашу думку, у сучасному світі шлях до Бога через науку є більш надійним ніж через релігію (П.Девіс). У динамістичному еволюціонізмі усе є творчісна силодія здійснювана у світорозвитку історично-духовному і досяжна у релігійно-філософській думці. Мусимо, напружено вслуховуючись у «рев і дзвін світового оркестру досягти духа музики» (О.Блок) і сповідання творчісної силодії у її непристанному прогресуванні.

Література

1. Бергсон А. Два источника морали и религии; пер. с франц. А.Гофмана. - М.: «Канон», 1994. - 383 с.

2. Бергсон А. Творча еволюція/ А.Бергсон; пер. с франц. Р.Осадчука.- К.:Вид. Жупанського. 2010.- 318 с.

3. Кюнг Г. Начало всех вещей: Естествознание и релігія / пер. с нем. - М.: Библейско-богословский институт св.ап.Андрея, 207. - 250 с.

4. Мак-Ніл В. Піднесення Заходу. Історія людського суспільства / В.Мак-Ніл; пер. під ред. А.Галушки. - К.: Ніка-центр, 2002. - 1111 с.

5. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / П.Тейяр де Шарден; пер. с франц. Н.А.Садовского. - М.: Прогресс, 1987. - 240 с.

6. Тойнбі А. Дослідження історії. - Т.1-2 / А.Тойнбі; пер. з англ. Шовкун. - К.: Основа, 1995. - 614 с.

7. Халецький О., Халецька О. Незнаний Бог апостола Павла в світлі зростання його історично-духовних чинників/ О.Халецький, О.Халецька // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. Книга ІІ. - Львів.: Логос. 2012. - 35-47.

8. Халецький О.В., Халецька О.О. Світ як дієрозвій (иРрі0 або універсально-історичний еволюціонізм / О.Халецький, О.Халецька // Наукові записки. Серія «Історичне релігіознавство». Випуск 8. - Острог: Видавництво національного університету «Острозька Академія». 2013. - С. 183-202.

Размещено на Allbest.ru