Філософський погляд на людиноорієнтовані технології зміцнення та відновлення здоров'я

Кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

У статті вказано, що технологія може бути представлена як науково-практична діяльність щодо дослідження оптимальних організаційних форм і ефективних у людському вимірі раціональних способів її розвитку, як особлива форма науково-практичних знань про ефективні методи перетворення яких-небудь об'єктів і, передусім, саму діяльність, її технологію для досягнення певної мети управління--формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я людини. Технологічний підхід припускає орієнтацію на досягнення ролі принципів, стандартизації, рецептури, результатів, що забезпечують відтворюваність. Людиноорієнтована технологія торкається діяльності, передусім, людей, а не механізмів і технічних засобів: з одного боку--виробничої діяльності суб'єкта, а з іншого--життєдіяльності об'єкта реабілітаційного процесу, що має специфічні обмеження.

Ключові слова: людиноорієнтовані технології, зміцнення та відновлення здоров'я людини.

Аннотация

Путров С. Ю. Философский взгляд на человекоориентированные технологии укрепления и восстановления здоровья В статье указано, что технология может быть представлена как научно-практическая деятельность относительно исследования оптимальных организационных форм и эффективных в человеческом измерении рациональных способов ее развития. Как особенная форма научно-практических знаний об эффективных методах превращения каких-либо объектов и, прежде всего, самой деятельности, ее технологию для достижения определенной цели управления--формирования, сохранения, укрепления и восстановления здоровья человека. Технологический подход допускает ориентацию на достижение роли принципов, стандартизации, рецептуры, результатов, которые обеспечивают воспроизводимость. Человекоориентированная технология касается деятельности, прежде всего, людей, а не механизмов и технических средств: с одной стороны--производственной деятельности субъекта, а с другой -- жизнедеятельности объекта реабилитационного процесса, который имеет специфические ограничения.

Ключевые слова: человекоориентированные технологии, изменения и возобновления здоровья человека.

Annotation

Putrov S.Y. Philosophical view of person-oriented technology to strengthen and restore health

The article pointed out that the technology can be represented as a scientific and practical activities related to the study of optimal organizational forms and effective in the human dimension of rational ways of its development. As a special form of scientific and practical knowledge about effective methods of converting any facilities and, above all, the activity itself, its technology in order to achieve a certain goal management -- creation, preservation, enhancement and restoration of human health. Technological approach allows focus on the achievement of the role of the principles of standardization, formulation, the results of which ensure reproducibility. Person-oriented technology relates to activities primarily of people rather than the mechanisms and means on the one hand--the production activity of the subject and on the other--the object of life of the rehabilitation process, which has specific limitations.

Keywords: person-oriented technology, changes and the resumption of human health.

Виклад основного матеріалу

У філософському плані проблема здоров'я--це проблема цілісності людини, яка включає проблему особистої участі та зусиль в підтримці здоров'я. Філософія здоров'я розглядає сутність людини як певний потенціал, який має бути реалізований у процесі існування людини.

Технологічний погляд на соціальні стосунки і людину передбачає алгоритмізоване бачення того, що оточує, орієнтацію на вирішення проблем, спрямованість на сьогодення і на майбутні стани, на задану, але не завжди усвідомлювану внутрішню логіку і просторово-часовий горизонт. Технологічний рівень у науці є областю конструювання різних засобів для вирішення як соціальних проблем, наприклад, здоров'я нації або етносу, наприклад, поліщуків після Чорнобильської катастрофи, так і проблем формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я окремої людини. Оскільки соціальні явища слабо онтологізовані і опредмечені, їх пізнання не може спиратися тільки на миследіяльність, мислення, що передбачає класична наукова методологія, але воно може поглиблюватися і розширюватися за рахунок знань, що отримуються через практичну діяльність і комунікації. Це особливо видно на прикладі зростаючого інтересу до процесуального, технологічного опису явищ, до об'єктів, «які неможливо зупинити, які в стані спокою не мають,--на думку Г Башляра,--ніяких ознак і, отже, ніякого концептуального визначення» [1, с. 253].

Якщо розглядати технологічний підхід з точки зору пошуку феномену упорядкування у просторі та часі тих або інших явищ, включаючи людську діяльність, регульовану традиціями, звичаями, що склалися нормами права, і її зв'язок з продуктивністю і ефективністю, то та, що технологізована діяльності означає не лише усвідомлюване регулювання, пропоноване наукою, але і головне осмислення, розуміння феномену впорядкованості в системах, що самоорганізуються, якими є соціальні спільності і людина у тому числі. Раціоналізація соціальної діяльності ніколи не була прерогативою органів влади, її використовують усі соціальні групи і спільності на основі цілеспрямованої діяльності окремих індивідів.

Далі розглянемо частку «біосоціальна технологія», що є видовою технологією і тому потребує додаткового пояснення, особливо частки «біосоціальна». Термін «біосоціальна» є таким, що складається з двох понять: а) біо, тобто біологічний, що пов'язана з екологічними чинниками планетарного життя і б) соціальна, тобто така частка, що пов'язана з соціальним середовищем і соціальним управлінням. За місцем у вихідному терміні «біосоціальна» можна погодитись, що мова йде про технологію, що формує, зберігає і керує розвитком здоров'ям біологічного організму людини. Спрощено кажучи, медична модель інвалідності зосереджує нашу увагу на відновному лікуванні, фізичному реабілітуванні особи з обмеженнями життєдіяльності, соціальна--на створенні зовнішніх умов (соціальних і фізичних), адаптованих до життєдіяльності цієї особи. Останнє вважається достатнім для компенсації цих обмежень і скасування інвалідності людини. І хоча соціальна модель інвалідності є більш прогресивною за медичну, обидві моделі незадовільно враховують особистісний фактор соціального реабілітування з боку самого реабілітовуваного, його внутрішньої психологічної та компетентнісної готовності до соціалізації.

У загальному вигляді технологічне пізнання пов'язане з аналізом повсякденних ситуацій для визначення і організації сил і засобів досягнення соціального результату. Система технологічних знань забезпечує відтворюваність отримуваних результатів за умови виконання визначеною послідовності дій і використання необхідних засобів реабілітаційної діяльності. При цьому просторово-часова послідовність технологічних операцій реабілітації визначається поставленою метою.

Як зазначають науковці (Й. Вайс [2], В. С. Степін [4], В. Г. Федотова [6] та ін. ), повсякденне знання залежне від ситуації, неупорядковане і несистематизоване, оволодіння їм відбувається без особливих зусиль в результаті усного спілкування і колективної практичної діяльності. Воно ґрунтується на природній мові, пов'язане безпосередньо з дією в конкретному місці і в конкретний час. Має суб'єктну адекватність, економно, не орієнтовано на верифікацію і перевірку на істинність. Разом з тим воно тісно пов'язане з конкретною дійсністю--станом здоров'я конкретної людини, правдоподібніше і тому є зрозумілішим за наукові дефініції.

Здоров'я є досить складним предметом для наукового аналізу. Переплетені суб'єктивні і об'єктивні сторони життєдіяльності людини. Об'єктивні характеристики здоров'я завжди виражені у суб'єктивній, навіть віртуальній формі. Відчуття благополуччя є умовою творчого початку в людині. Здоров'я слід розглядати як творчість, яка включає відчуття віртуальності і справжньої реальності, пов'язаної з розкриттям внутрішніх резервів людини. У сучасному суспільстві назріла необхідність інституціоналізувати здоров'я як гуманітарну цінність через створення єдиної національної програми освіти як основи зміцнення фізичного, психічного, духовного та соціального здоров'я з врахуванням екологічної, демографічної, і антропологічної кризи.

Оскільки процес вироблення і накопичення соціального змісту у різних людей відбувається по-різному, то одна людина може відрізнятися від іншої за багатьма параметрами. Проте найбільш істотними відмінностями є ті, які виникають в результаті трьох індивідуальних родових процесів формоутворення, що не залежать від свідомості і волі.

Наукове знання--цей засіб для позначення і інтерпретації об'єктів і явищ, вже раніше відомі людині, воно засноване на спеціалізованій, термінологічній науковій мові, наприклад, мові медицини/лікарській. Це знання системне, що претендує на універсальність і об'єктивність. В той же час для нього характерний редукціонізм, воно робиться у наукових закладах або лабораторних умовах і виходить з рівності початкових умов і можливості нехтування приватними відмінностями пізнаваних об'єктів і явищ.

Для нього характерна принципова затримка спонукання до дії на його підставі із-за уявлення про наукове знання як незавершеному, фрагментарному і попередньому. У даному випадку у медичній науці відбувається депрагматизація повсякденних ситуацій, тобто, у ній мінімізуються зв'язки з конкретним часом, а також місцем застосування і виробництва. Іншими словами, наука звернена до цілісної практики як до універсального явища, а не як до окремого її фрагмента, носієм якого є «особа з обмеженнями життєдіяльності».

З технологічної точки зору принциповими видаються відмінності, пов'язані зі ставленням до простору і часу, в цих двох картинах світу: ігнорування в одному випадку і природна включеність в просторовочасові характеристики буття--в іншому. Цілісність повсякденної системи і фрагментарність наукової. Постійність першої і історичний характер другої. Узагальнений характер наукового знання і вузькоемпіричний--повсякденного. При цьому слід звернути увагу на зауваження вітчизняного дослідника В. М. Князєва. Цей автор справедливо відмічає, що технологічне ставлення не можна плутати з технократичним ставленням. Останнє підміняє сенс технікою, заперечує особистість як самостійний образ, обличчя Всесвіту. Перше є свідомий пошук ефективних засобів здійснення людського сенсу і мети [5, с. 28].

Діяльнісно-технологічна форма законів є результатом трансформації об'єктивних законів в алгоритми, принципи, норми і правила людської діяльності і обумовлює стійку повторюваність і ефективність цієї діяльності. Така трансформація здійснюється як безпосередньо, через досвід діяльності, так і опосередковано, через практичне застосування теорії, в якій природний закон виражений в ідеальній формі. На відміну від звичайних наукових знань типу ЩО технологічне знання є знання типу ЯК.

Технологія як об'єктивний процес -- це передусім природний процес, перетворений на промисловий. Питання технології -- це питання додатка науки, її залученості в різноманітні сфери практичної життєдіяльності пересічної людини. Суть технології полягає, у даному випадку, у застосуванні знань з практики для формування, зберіганні і збагачення здоров'я людини, з метою зміни, вдосконалення і контролю умов її життя.

У відомому сенсі загальнонауковий метод представляє собою певну технологію отримання істинного знання, що гарантує загальнозначущисть позитивного результату про тим, що їй крок за кроком скрупульозно слідувати. Тому технологічна пізнавальна система у сфері фізичної культури і спорту понад усе орієнтована на пошук алгоритмів в природних процесах з метою управління ними, а також на забезпечення нормативну оптимальність діяльності. Вона поєднує як типізацію або узагальненість знань, так і урахування індивідуальних особливостей ситуації особи з обмеженнями життєдіяльності. Особливе значення в ній придбаває вивчення просторово-часових особливостей природних процесів, зокрема слабо онтологізованих явищ і процесів, отримані в процесі технологічного пізнання, осягаються і освоюються. Технологічна пізнавальна система ґрунтується на нестрого спеціалізованій мові, зберігається і передається як усно, так і письмово. Можна говорити про те, що наука зайнята схематизацією світу реальностей.

Технологічний підхід по суті справи може бути забезпечений тільки за рахунок поєднання переваг двох підходів--каузального і телеологічного. Можна виділити дві грані: активну, що саморозвивається і пасивну, відбиваючу сліди активності. У кожному об'єкті закладено можливостей розвитку значно більше, ніж насправді реалізується, запас сталості людини як біосоціальної системи досить великий.

Концепт «біосоціальна технологія впливу на здоров'я людини» є достатньо складним організаційно-функціональним явищем, побудованим на науково-технологічній основі системного забезпечення ефективної життєдіяльності людини за допомогою культивування біосоціальних технологій формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров'я людини, що має тонкий механізм синтезу різних форм і типів реабілітування в єдину відкриту мультимодальну систему та з'ясувати фактори впливу: а) біологічних, тобто фізично і екологічно безпечних чинників і б) соціальних, тобто освітніх, корекційних, психолого-педагогічних підходів, методів та засобів на всі елементи структури здоров'я людини, тобто реабілітаційного процесу як системи у цілому.

У реальній життєдіяльності людини технологічне виступає в двох іпостасях: як визначений спосіб діяльності, її система, алгоритм, механізм, і як технічне управління, тобто цілеспрямована діяльність по відтворенню цих алгоритмів, механізмів. У технології здійснюється реалізація певних схем, тоді як в науці відбувається схематизація реальних явищ. З науково-технічної парадигми людиноорієнтовані технології розглядаються через призму рутинних операцій, що повторюються.

Технологія є процесом, що упорядковує не лише систему вживаних засобів, але і головне--що регламентує діяльність суб'єкта стосовно інших суб'єктів. У технологіях поєднуються не просто засоби, механічні дії. Технологія зв'язує цілі, матеріальні засоби і упорядковує діяльність суб'єктів або чинників по досягненню певної мети--реабілітацію особи з обмеженою життєдіяльністю і введення її у нормальне суспільне життя. Мета є не якимсь стороннім по відношенню до технології моментом. Сенс являється основним складовим елементом людиноорієнтованої технології. Важливим елементом технологічного менталітету є процес досягнення сенсу, або процес розуміння. Саме розуміння виступає засобом зв'язку знання, інформації, штучної реальності з їх початковою життєвою основою. Технологія без сенсів не є технологією. Розуміння є специфічний тип пізнавальних стосунків, спрямований на пізнання людини і продуктів його життєдіяльності. технологічний соціальний простір відтворюваність

Однією з типових помилок відносно технологій є інтерпретація їх через призму пояснювальної парадигми. Тоді як технологічний менталітет не мислимо без розуміння процесів і результатів проектноконструкторської діяльності фахівців з фізичної реабілітації. Розуміючи, що мислячий суб'єкт виходить зі своїх цілей діяльності і, крім того, враховує конкретні особливості ситуації у яких перебувають особи з обмеженням життєдіяльності. Розуміння в той же час є найбільш глибоким видом знання і досягається лише там, де знання наводяться в певну систему.

Отже, без досягнення сенсу власної діяльності в певній технології або, інакше, відсутність технологічного менталітету і є причиною того, що неможливе просте перенесення технологічних засобів на особу з обмеженням життєдіяльності. Для того, щоб технологія працювала треба привести її у відповідність до вад особи, що потребує реабілітації. Тому потрібна актуалізація саме реабілітаційних цілей, форм та засобів через системний погляд на сутність поставленої суспільством та природою мети комплексного реабілітування людини з обмеженнями життєдіяльності.

Отже, особистість після того, як відбулося завершення власне формоутворюючих процесів, набуває морфологічного оформлення і стійко функціонує в структурі людського організму разом з фізичним тілом як є відносно самостійним цілим. Вона є специфічним функціональним органом, що сформувався на біологічному субстраті. Тому тільки біосоціальні технології здатні цілісно охопити організм людини, усі його чотири стадії саморозгортання і за змістом повинні впливати, як мінімум, на усі чотири види здоров'я або чотири види підсистем. Соціальна складова комплексної технології являє собою, як відомо, чітко відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, які необхідно застосовувати суб'єктом управління для досягнення цілей соціального управління стосовно стану здоров'я біологічного організму людини чи вирішення соціальних проблем у трудових колективах, здоров'я етносу або територіальних громад. Людиноориєнтовані технології можуть формуватися також і на основі емпіричного, повсякденного досвіду людей і, тим самим, базуватися на їх повсякденному знанні. Суб'єкти громадської практики в принципі повинні мати можливість отримувати інформацію про її теоретичне, наукове осмислення. Причому теорії, придатні для обґрунтування практики, опосередкують самопізнанням і життєвими сенсами людей.

Список використаних джерел

1. Башляр Г Новый рационализм / Г. Башляр; Пер. с фр. / Предисл. и общ. ред. А. Ф. Зотова. М.: Прогресс, 1987. 376 с.

2. Вайс, Й. Проблема «онаучивания» социального мира / Й. Вайс// Общественные науки и современность. 1992.№>6. С. 94-100.

3. Дорфман В. Ф. О научных основах развития технологии // В. Ф. Дорфман // Вопросы философии. 1985. N° 5. С. 116-124.

4. Идеалы и нормы научного исследования / В. С. Степин [и др. ]. Минск: Изд-во БГУ, 1981. 431 с.

5. Князев В. Н. Человек и технология: социально-философский аспект / В Н. Князев. К.: Изд-во «Лыбидь», 1990. 175 с.

6. Федотова В. Г. Социальное знание: между наукой и культурой / В. Г. Федотова // Наука и технология: методологические и социально-экономические аспекты взаимодействия. М.: Наука, 1990. С. 60-78.

Размещено на Allbest.ru