Соціальна робота як предмет філософського аналізу

Здобувана кафедри філософії гуманітарних наук Київського національного університету імені тараса Шевченка

Бегаль А. Н. Социальная работа как предмет философского анализа

Осуществлен попытка философского анализа социальной работы. Отмечается, что социальная работа является специфическим видом жизнедеятельности человека и необходимой составляющей общественного бытия.

Ключевые слова: общество, личность, социальная работа, деятельность, социальная помощь.

Onysiia B. Social work as article of philosophical analyses

The author analyses a social work. The attention is focused on the social work like a specific type of human life and a necessary part of social life.

Key words: society, personality, social work, activity, social help.

Здійснено спробу філософського аналізу соціальної роботи. Наголошується, що соціальна робота є специфічним видом життєдіяльності людини та необхідною складовою суспільного буття. Ключові слова: суспільство, особистість, соціальна робота, діяльність, соціальна допомога.

Глобалізаційні процеси, що охопили всю планету й соціально- політичні, економічні трансформації, які спостерігаються в нашому суспільстві поглиблюють соціальні протиріччя й конфлікти, руйнують існуючі раніше ідеали. Така ситуація свідчить про кризу попередньої світоглядної системи, відсутність прогресивних нових цінностей і зразків поведінки. Суперечливі й неоднозначні уявлення про суспільні орієнтири та моральні норми надзвичайно ускладнюють механізми соціалізації людини. За таких умов частина членів суспільства виявляється здатними пристосуватися до нових соціальних умов, одержати новий соціальний статус і місце в економічній і політичній структурі, а інша, як правило, більша частина, не в змозі, чи не бажає прийняти нові соціальні вимоги. Таким чином, в умовах швидкої трансформації соціуму одні індивіди одержують пріоритетний розвиток, а інші втрачають навіть своє колишнє значення.

У зв'язку з цим, виникає необхідність дослідження проблеми соціального захисту різних верств населення. А це по суті аналіз засобів оптимізації механізмів соціальної допомоги громадян але, на що звернена увага багатьох дослідників з різних галузей суспільствознавства. Об'єктом їх вивчення стала специфічна діяльність, що оформилася на початку XX століття як самостійна професія і отримала назву «Соціальна робота». При цьому необхідно зауважити, що спеціальні методологічні дослідження проблеми соціальної роботи, її ролі в життєдіяльності особистості й суспільства в сучасних умовах соціо- культурного буття практично відсутні. А тому виникає необхідність комплексного й послідовного філософського аналізу соціальної роботи з огляду на наявні тенденції суспільного розвитку, що і є метою даної статті.

Вагомий внесок у розробку теорії соціальної роботи внесли як західні зарубіжні вчені (Г. Бернер, Ж. Піаже, Ш. Рамон, Б. Скіннер, К. Уеллс, Л. Юнссон та ін. ), так і російські й вітчизняні дослідники (В. Андрущенко, В. Бех, І. Бех, В. Бочарова, Л. Гуслякова, М. Євтух, В. Киричук, М. Лукашевич, П. Павленок, М. Фірсов та ін.). Потрібно зазначити, що сьогодні науковий дискурс представлений широким колом досліджень теорії й практики соціальної роботи. Разом з тим, не дивлячись на достатню кількість праць з означеної проблематики, доводиться констатувати, що питання філософських засад соціальної роботи висвітлені недостатньо.

Саме тому в даному дослідженні спробуємо подати філософський погляд на концептуальні основи соціальної роботи, її сутність, сенс та цінність.

Передумови появи, формування й розвитку соціальної роботи як особливого виду соціальної діяльності, спрямованої на підтримку й допомогу громадянам, набувають філософського узагальнення через поняття справедливості, благополуччя, милосердя, свободи, доброчесності, гуманізму тощо.

При цьому необхідно зауважити, що соціальна робота, як окремий предмет дослідження, філософами не розглядалась. Однак, в різних філософських концепціях можна виявити ідеї про необхідність діяльності, яка спрямована на забезпечення благополуччя індивіда й суспільства. Однією із таких систем, що передбачає забезпечення соціально позитивної поведінки особистості, є система моралі. Сама ідея діяльності, метою якої постає формування в індивіда соціально-позитивних рис, і на цій основі--забезпечення соціальної поведінки за допомогою виховання виражена достатньо чітко. Так, наприклад, ще у конфуціанстві одними із вищих цінностей вважалися гуманність, милосердя, повага тощо.

Геракліт, Демокрит, Піфагор та інші античні мислителі у своїх вченнях також наводили перелік відповідних позитивних якостей індивіда, наголошуючи на необхідності віддавати перевагу інтересам суспільства. Посилення уваги на проблему людини, її поведінку та моральність спостерігається у вченні Сократа. На думку мислителя благополуччя людини залежить від вірного вибору, у зв'язку з чим виникає необхідність сформувати у неї здатність моральності [1, с. 470].

Називаючи три види вад--бідність, хвороба й несправедливість, найгіршою з них, Сократ називав, несправедливість, а найщасливішою людиною вважав ту, чия душа не забруднена злом. По відношенню до людей, які мають фізичні вади, потрібно проявляти співчуття й надавати їм допомогу, а також необхідно засуджувати тих, хто має духовні обмеження внаслідок недостатньої роботи над собою. Тому, і батьки, і наставники повинні приділяти становленню моральної особистості уваги більше, ніж різним знанням і вмінням--зауважував філософ.

Наприклад, Платон визначав діяльність людини як реалізацію прагнення до блага, досягти якого можна лише через самовдосконалення. Людина стає моральною істотою по мірі виходу за межі власного буття, по мірі розвитку здібності бачити й оцінювати свою діяльність і себе саму в системі суспільства. Для Платона пріоритет духовного над чуттєвим одночасно означає пріоритет суспільного над особистим. Кожна людина повинна діяти у відповідності з принципом безумовного підкорення інтересам держави, оскільки вона--частина держави. У кінцевому рахунку обов'язок у такій ідеальній державі стає антагоністичним по відношенню до особистості та її приватного блага [2, с. 512-523].

Значну увагу проблемам соціальності людини приділено в працях Аристотеля. Вважаючи, що жодна з моральних доброчесностей не є вродженою від природи, мислитель вказував на те, що одним із результатів соціалізації є визнання особистістю пріоритету суспільного над індивідуальним, говорячи, що моральною людиною є та, чия доброчесність спрямована не на себе, а на іншого [3, с. 147-148].

Загалом погляди античних мислителів на соціальну значимість людини, її діяльність і сутність різні. Але при цьому, можна констатувати, що ця діяльність з необхідністю є суспільно значимою, а її результатом повинна бути особистість, здатна робити усвідомлені, суспільно значимі вчинки.

Проблема сприяння інтеграції індивіда в суспільство була об'єктом дослідження й мислителів Нового часу. Наприклад, Т Гоббс до проблеми соціальної допомоги відносився неоднозначно. Він вважав, що якщо більшість людей внаслідок якихось обставин стали нездатними підтримувати себе самостійно, то їм не повинна надаватися благочинна допомога, а культивування сприяння їх діяльності через забезпечення законами держави [4, с. 269].

Конкретні ідеї щодо соціальної роботи були також сформульовані представниками класичної німецької філософії. Зокрема, І. Кант і Г. Гегель вважають, що проблеми виховання дітей--це важливе завдання не лише батьків, а й суспільства. На їх думку, дорослий індивід зобов'язаний орієнтуватися у своїх діях не тільки на особисте, але і на суспільне (загальне) благо, що й визначає зацікавленість суспільства в його формуванні як особистості. Мислителі переконані, що суспільство не може лишатися осторонь, якщо деякі його члени потребують допомоги і вважають, що благодійність може як сприяти вирішенню проблем суспільства за допомогою надання допомоги нужденним, так і ускладнювати ці проблеми. Філософи застерігають, що надмірна допомога може спровокувати прагнення індивіда жити за рахунок суспільства [5, 6].

Серед філософських течій ХХ ст., представники якої також приділяти значну увагу аналізу проблемам сутності людини, її соціальності, моральності, свободи, турботи тощо, потрібно назвати екзистенціалізм. Самим глибоким знанням про природу людини екзистенціалізм визнає усвідомлення нею власної смертності й недосконалості, свободи та відповідальності, гуманізму.

Для нашого дослідження важливою категорією філософії екзистенціалізму є «турбота». Так, за М. Гайдеггером «Буття-у-світі» розкривається через невід'ємне від людини «діяння», яке пояснюється, у свою чергу, через «турботу». Турбота характеризує людське існування в цілому. На думку мислителя, людське буття здатне не лише цікавитися буттям, а й дбати про себе як про своє буття, про смисл свого існування [7].

Інший представник екзистенціалізму А. Камю заявляв, що основним питанням філософії має бути питання самогубства. Він вбачав своє гуманістичне завдання у тому, щоб допомогти людині, яка перебуває у відчаї, зберегти життя. Не випадково одну із його праць «Міф про Сізіфа» називають гуманістичним маніфестом. Проте гуманізм його спрямований не на те щоб зробити людину щасливою, а на те, щоб зробити її свідомою, вільною від моральних і політичних забобонів та ілюзій, від різних догм та фальшивих ідеологій. Красота і свобода, на думку мислителя, здатні вивести людей з ізоляції, зробити їх багатими духовно, морально, чуттєво, інтелектуально, допомогти встановити соціальну справедливість [8].

У цілому екзистенціалізм здійснив спробу теоретично обґрунтувати свободу людини через її прагнення до створення умов для подолання відчаю й страху в складній життєвій ситуації.

Короткий аналіз філософських і етичних вчень показує, що питання допомоги, сприяння індивіду в його адаптації, інтеграції в систему соціальних відносин включають в себе ідеї про необхідність залучення його до соціально--дієвого способу життя, формування соціально значимих позитивних якостей та рис. Деякі із цих ідей були покладені в основу сучасної соціальної роботи.

Подальший філософський аналіз, на нашу думку передбачає необхідність з'ясування сутності, суті й цінності самої соціальної роботи.

Сутнісні аспекти соціальної роботи були виокремленні на засіданні Міжнародної асоціації шкіл соціальної роботи та Міжнародної федерації соціальних працівників. Йшлося про те, що цей вид людської діяльності сприяє суспільним змінам, виступає визначальним чинником при розв'язанні проблем людських взаємовідносин, сприяє вдосконаленню здібностей людей щодо функціонального співіснування у суспільстві для підвищення рівня благополуччя всіх членів суспільства, налагоджує взаємодію людини з її соціальним оточенням, а права людини та соціальна справедливість постають базисами соціальної роботи [9].

Основними принципами соціальної роботи є: забезпечення таких умов для існування людини в суспільстві, за яких кожен громадянин може реалізувати своє право бути соціально захищеним; сприяння досягненню та підтриманню стандартів життя, що забезпечують гармонійний розвиток особистості; забезпечення дії принципів соціальної справедливості в суспільстві [10, с. 36].

Отже, основною метою соціальної роботи є забезпечення гуманізму та соціальної справедливості шляхом активізації й підтримки незахи- щених верств населення та протидії проявам соціального відчуження. Це обумовлює необхідність реалізації дій, спрямованих на забезпечення соціальної адаптації осіб, які потребують допомоги. Тому, суспільство з необхідністю повинно здійснювати діяльність, спрямовану на формування, підтримку і відновлення оптимального рівня соціальності людини, приведення його до відповідної соціальної норми, впливаючи не тільки на неї, але й на середовище життєдіяльності.

Звідси слідує, що сенс соціальної роботи--досягнення людиною соціального благополуччя шляхом підтримки, зміцнення її соціальності, а зміст в цілому може бути представлений як складний і багатогранний процес, під час якого використовуються різні технології, методики, методи, спрямовані на соціальну адаптацію людей.

Завдяки викладеному, можна спробувати дати філософське визначення соціальної роботи. Соціальна робота--це особливий вид життєдіяльності, спрямований на забезпечення адаптації людини до існуючих у суспільстві викликів, за для досягнення відповідного рівня благополуччя.

Значення й цінність соціальної роботи, на нашу думку, можна розкрити через аналіз основних функцій даного виду діяльності.

З історичним розвитком суспільства функції соціальної роботи змінювалися, трансформувалися у зв'язку з тим, що потреби людини і можливості їх задоволення змінювалися відповідно до умов буття. Таким чином, розвиток соціальної роботи безпосередньо пов'язується із історичним поступом суспільства. Формування соціальної роботи як соціального інституту можна спостерігати ще у період общиннородового ладу. На той час вона виконувала функцію взаємодопомоги, у таких її формах як матеріальна та психологічна підтримка спільноти. Общинно-родовий спосіб життя потребував відповідної регуляції, оскільки надання самої допомоги вимагало визначення її розміру та регламентації самої процедури. Цим самим соціальна робота виконувала важливу функцію: зняття соціального напруження у відносинах між членами спільноти, що забезпечувало цілісність соціуму. Тут можна констатувати, що соціальна робота включає в себе досить важливий аспект--психологічний, який, у свою чергу, допомагає людині адаптуватися до складних, нових, незвичних умов життя, якими характеризується сучасний, ситуативний світ.

З виникненням держави змінюється й роль соціальної роботи. Так, держава, яка в першу чергу, орієнтована на виконання загального інтересу, зобов'язується задовільняти індивідуальні потреби при умовах їх відповідності загальному. Натомість, соціальна робота в контексті такої дії держави націлена на створення найоптимальніших соціальних умов для реалізації індивідуальних інтересів. Саме завдяки цьому й підтримуються найважливіші цінності у життєдіяльності як для окремої людини, так і суспільства загалом.

Але існують функції, які залишаються незмінними протягом усієї історії людства. Найпершою такою функцією соціальної роботи можна назвати соціалізаційну. Соціальна робота сприяє засвоєнню індивідом соціальних цінностей, норм, зразків поведінки, ідеалів тощо. Це становить стійку основу для об'єднання людей в єдину соціальну систему. Оскільки, за твердженням П. Бергера, Т Лукмана: «Специфічна природа людини та її соціальність переплетені надзвичайно складно. Homo Sapiens завжди і в тій же мірі є Homo Socius» [11, с. 87]. Таким чином, соціальна робота виконує й іншу функцію--інтегративну.

Наступною важливою функцією соціальної роботи є соціальна підтримка, суть якої полягає у цілеспрямованій систематичній підтримці малозахищених громадян. Необхідність надання допомоги нужденним може бути пояснена усвідомленням корисності розв'язання протиріч і нейтралізації негараздів задля збереження соціальної цілісності. Ф. Ніцше, свого часу, вказував на те, що першою ознакою того, що звір став людиною, являється те, що її дії спрямовані вже не на благополуччя даної миті, а на довготривале благополуччя, тобто людина стає корисною, доцільною [12, с. 288].

Оскільки головним результатом соціальної роботи є гармонійне суспільство і особистість як соціально адаптований суб'єкт, то ще однією важливою функцією вказаного виду діяльності постає соціальне конструювання, тобто створення теоретичних моделей соціальних відносин. Ця функція відображає головну мету соціальної роботи--забезпечення благополуччя особистості й суспільства [13]. При цьому, функціональне значення даної діяльності багато в чому співпадає з функціонуванням соціальних інститутів. У сучасних суспільствах соціальні інститути забезпечують інтерналізацію цінностей, компетентності, незалежності, особистої відповідальності, а також раціональності. Вони сприяють вільному індивідуальному моральному та психологічному вибору. Зокрема, особливої ваги набуває розгляд соціальної сфери життєдіяльності суспільства, яка визначається діяльністю таких інститутів як виховання, сім'я, охорона здоров'я, соціальне забезпечення тощо. Саме до цієї групи соціальних інститутів належить соціальна робота, оскільки вона покликана створювати найбільш оптимальні умови для розвитку особистості у поєднанні їх із суспільними інтересами. Як наслідок, соціальна робота виконує регулятивну та адаптивну функції у налагодженні діалогу між державою і громадянами.

У практичному аспекті соціальна робота проявляє своє функціональне значення на двох основних рівнях: перший--це робота у макросе- редовищі, а другий--робота з індивідуальним випадком. Саме через взаємодію макро- і мікросередовищ відбувається становлення індивіда, як особистості. Людина, з одного боку, отримує підтримку зі сторони сім'ї, або шукає джерело свого подальшого розвитку в іншому соціальному оточенні. У цьому контексті соціальна робота виконує терапевтичну функцію, оскільки саме на рівні макросередовища цілком правомірно співіснують формальні та неформальні види соціальної допомоги. Важливим у цьому відношенні постають діяльність і мобілізація соціального захисту населення з метою задоволення індивідуальних потреб. Наприклад, дії соціального працівника спрямовані на знаходження опікунів, або створення опікунської ради і дитячих будинків сімейного типу, де дитина не буде відчувати себе непотрібною і самотньою. Тобто цей аспект соціальної роботи передбачає врахування індивідуальних потреб людини. За таких умов об'єктом діяльності постає сама людина, а не суспільство. У цьому випадку метою діяльності соціального працівника постає орієнтація особистості на самодопомогу, самостійний пошук шляхів вирішення життєвих проблем. Соціальний працівник намагається навчити людину самостійно долати посталі перед нею негаразди. Так проявляється духовний зміст соціальної роботи, адже завдяки своїй діяльності вона спонукає особистість до самотворення та самореаліза- ції чим, і забезпечується самоорганізація суспільства.

Постійне прагнення людини до самовдосконалення опредмечу- ється в позитивному перетворенні себе і оточуючого середовища. Тому, функцією соціальної роботи є також забезпечення наступності в розвитку й сприяння соціальній та індивідуальній творчості при збереженні всього найкращого, що належало індивідуальному й соціальному буттю, синкретизму традиційного й інноваційного в суспільному розвитку. В умовах кризи ідентичності соціальна робота може стати одним із дієвих засобів стабілізації суспільних відносин [14].

У даний час реалізація соціальної роботи по забезпеченню благополуччя особистості й суспільства стає невід'ємним атрибутом кожної цивілізованої держави і закономірно знаходить своє відображення у відповідних програмних документах і законодавчих актах. Надання соціально-гуманістичної спрямованості державній політиці стає одним з найбільш значимих завдань сучасності. Тому, однією з функцій соціальної роботи являється участь в реалізації соціальної політики держави.

Отже, можна, звичайно, виділити й інші функції, однак на наш погляд, соціальна робота виступає невід'ємною складовою суспільного буття саме завдяки виконанню нею функцій соціального конструювання й соціальної адаптації. Сучасна соціальна робота виконує також функції реалізації соціальної політики держави, забезпечення традиційності й інноваційності в розвитку суспільства, гуманізації суспільних відносин, реалізації творчого потенціалу особистості тощо. Здійснення наведених функцій соціальної роботи визначає її соціальну значимість, цінність як для життєдіяльності окремої особистості, так і суспільного розвитку в цілому.

У даному визначенні, на нашу думку, розкривається сутність соціальної роботи, котра протягом всієї історії людства залишається незмінною, в той час як в залежності від реальних умов життєдіяльності людини, її основний зміст, форми, методи, конкретні цілі й завдання можуть і повинні змінюватися. У цьому визначенні представлена головна ціль соціальної роботи--досягнення соціального благополуччя людиною і суспільством за допомогою формування соціально позитивного типу особистості в відповідних історичних умовах. Соціально позитивна особистість --це людина, яка володіє високим рівнем духовності, свободи і відповідальності.

Таким чином, суть соціальної роботи полягає в допомозі людині у набутті, підтримці й відновленні її соціальності, повноцінному включенні в соціум як соціально-відповідального суб'єкта, який бере активну участь в позитивному перетворенні світу й самого себе, в оптимізації суспільних відносин з метою досягнення соціального благополуччя та забезпечення соціального порядку.

Список використаних джерел

1. Платон Протагор //Платон. Соб. соч. в 4-х т. -- М.: Мысль, 1990.--Т 1. -- С. 418- 476.

2. Платон Горгий // Платон. Собр. соч. в 4-х т. -- М.: Мысль, 1994.--Т 1.- С. 477-574.

3. Аристотель. Никомахова этика /Аристотель. Соч.: В 4 т. -- М.: Мысль, 1983.--Т 4. -- С. 53-293.

4. Гоббс Т Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Т Гоббс. Соч.: В 2-х т. -- М.: Мысль, 1991.--Т 2. -- С. 3-545.

5. Кант И. Метафизика нравов: в двух частях / И. Кант; пер. с нем. Соч. в 6 т. -- М.: Мысль, 1965. -- Т 4. -- Ч. 2. -- С. 107-438.

6. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. -- М.: «Мисль», 1990. -- 524 с.

7. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер; Пер. с нем. В. В. Бабихина. -- Х.: «Фолио», 2003. -- 503 с.

8. Камю А. Миф о Сизифе; Бунтарь /А. Камю; Пер. с фр. О. И. Скуратович. -- Мн.: Попурри, 200. -- 543 с.

9. Этика социальной работы: принципы и стандарты (принято на общем собрании МФСР) // Российский журнал социальной работы. -- 1995. -- №> 2. -- С. 122-126.

10. Актуальні проблеми соціальної роботи в Україні (соціально- правовий, педагогічний та правовий аспекти): Зб. матеріал практичноів наук.-практ. семінару (м. Чернігів, 29 березня 2007 р. ) / За ред. Н. І. Кривоконь; М-во праці та соц. політики України, Чернігів. держ. ін.-т права, соц. технологій та праці. -- Чернігів: Вид-во «Чернігів. обереги», 2007. -- 71с.

11. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т Лукман. -- М.: «Медиум», 1995. -- 323с.

12. Ницше Ф. Человеческое, слишком человеческое. Книга для свободных умов // Ф. Ницше. Соч. в 2 т. -- М., 1990.--Т 1. -- С. 232-490.

13. Философия социальной работы / Отв. ред. В. И. Митрохин. -- М.: Союз, 1996. -- 173 с.

14. Хесле В. Кризис индивидуальной и коллективной идентичности // Вопросы философии. -- 1994. -- J№10. -- С. 112-123.

Размещено на Allbest.ru