Показники міри сформованості світоглядної культури особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОКАЗНИКИ МІРИ СФОРМОВАНОСТІ СВІТОГЛЯДНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

Хайрулліна Ю.О.

Кандидат філософських наук, доцент

Миколаївського національного університету

імені В.О. Сухомлинського

Висвітлено та проаналізовано показники за якими оцінюється зрілість світоглядної культури особистості, подані як «цілісність» та «універсальність.

Ключові слова: особистість, світогляд, світоглядна культура, система.

Хайруллина Ю.А. Показатели меры сформированное мировоззренческой культуры личности

Рассмотрено та проанализировано показатели по которым оценивается зрелость мировоззренческой культуры личности, представленные как «целостность» и «универсальность».

Ключевые слова: личность, мировоззрение, мировоззренческая культура, система.

світоглядна культура особистість

Будь-яке співтовариство «зібране» і відтворюється на певній матриці. Важливим її зрізом є когнітивна структура - система засобів пізнання реальності і інструментів суспільної свідомості і обміну інформацією (мова, значущі факти, теоретичні уявлення, методи, міра, логіка і ін.). Великі гетерогенні співтовариства (такі, як народ, нація, суспільство) зібрані на складній світоглядній матриці, в якій переплетені когнітивні структури безлічі співтовариств і субкультури. У цій матриці є ядерна зона, яка об'єднує всі часткові співтовариства - світоглядна культура особистості.

Значний внесок у розробку проблеми формування світогляду особистості в останні роки зробили В. Андрущенко, Н. Буринська, С. Гончаренко, Л. Губерський, І. Зязюн, В. Ільченко, В. Кремень, Л. Кривега, С. Максименко, Н. Ничкало, В. Паламарчук, М. Ярмаченко та ін.

Проблема формування світоглядної культури на різних вікових етапах розвитку і становлення, різноманітності її форм прояву досить повно, концептуально-цілісно відображається в працях Б. Ананьєва, Л. Божович, А. Валлона, Л. Виготського, Г Залеського, М. Кагана, І. Кона, О. Леонтьєва, Ж. Піаже, С. Рубінштейна, П. Чамати та інш.

Метою даної статті є визначення та аналіз показників, за якими оцінюється зрілість світоглядної культури особистості. Такими показниками пропонуємо вважати а) цілісність, яка експлікуватиме стан морфологічної основи, та б) універсальність, згідно якої оцінюєватиметься стан функціональної спроможності феномену світоглядної культури. Обґрунтуємо цю тезу більш детально. Почнемо з показника стану морфологічної цілісності світоглядної культури особистості. За визначенням А. Бєкарєва, «сутність цілісної особистості полягає в адекватній (безкінечній, універсальній, завершеній) формі існування суспільних відносин як особистісної структури. А становлення цілісної особистості складається з двох взаємопов'язаних моментів: формування адекватної форми суспільних відносин і виникнення дійсної цілісності особистості шляхом привласнення суспільних відносин [2, с. 16]».

Дослідження морфологічної цілісності особистості проведемо шляхом аналізу її структури. В. Бехом була складена інформаційна модель особистості [3], підструктури якої відповідні оточуючому середовищу, і мають психофізичний, психологічний, соціологічний, волеологічний та інтелектуальний, соцієтальний рівні. Автор визначає механізми розгортання кожної підструктури. Так, розгортання психофізичної підструктури особистості відбувається за рахунок роботи механізму сприйняття. Розгортання психологічної підструктури відбувається завдяки роботі механізмів мотивації, соціологічної - механізму соціалізації, волеологічної - механізму воління. Інтелектуальна підструктура особистості визначена цим автором як розгортання так званих трьох синтетичних механізмів: збудження, цілепокладання, смислопородження. Соцієтальна підструктура особистості представлена в механізмах самовизначення, самоактуалізації, самореалізації. Причому психофізична підструктура особистості складає основу всієї структури особистості, є найбільш матеріальною, підсвідомою її складовою, що живить духовне життя особистості. А соцієтальна підструктура особистості є виходом до надсвідомого.

Звісно, що нас у даному випадку більше всього цікавить так званий механізм збудження, що лежить у площині свідомості людини і тому, з одного боку він пов'язаний з світоглядом особистості, а з другого - з іншими механізмами, для яких він виступає тригером або спусковим моментом для формування механізму самовизначення.

Загальною характеристикою всіх механізмів є дві головні функції, які вони виконують: енергозабезпечуюча, завдяки якій відбувається функціонування механізму на певному рівні (психофізичному, психологічному, соціологічному, волеологічному, інтелектуальному і соцієтальному), і продукуюча внутрішній і зовнішній продукт, яка реалізує «підйом» особистості на наступний рівень.

Інтеграція функціональних органів людського організму в органічну єдність забезпечується зв'язками слабкої взаємодії. Виконавчим механізмом інтеграції служить мислення, яке, як відомо, не припиняється ані на мить. Процес протікає у формі заворушення внутрішнього силового поля людини. В організмі людини виникають і розповсюджуються так звані стоячі хвилі, що в м'язах міокарда транспортують речовину і енергію, а в структурах головного мозку - несуть інформацію.

При цьому природні сили передвизначені для організації взаємодії суб'єкту з іншими суб'єктами по горизонталі, тобто на макрорівні, а інформаційні продукти або смислові кванти - для сполучення з іншими джерелами подібних випромінювань по вертикалі, тобто, на мега- і мікрорівнях. Водночас, обставина наявності двох кругообігів або типів спілкування означає наявність двох типів зворотних зв'язків у даній системі. Фізичний же конструкт людини має планетарне призначення, і тому людина при вичерпуванні матеріальних ресурсів припиняє своє фізичне існування.

Отже, морфологічну цілісність світоглядної культури слід оцінювати трьома видами показників, завдяки яким ми могли б робити висновки щодо стану світоглядної культури і шляхів її нарощування у бажаному для особистості і суспільства напрямі.

Таким чином, морфологію світоглядної культури можна досліджувати на трьох рівнях - ядерному, смисловому і експресивно-інструментальному [5, с. 159]. На ядерному рівні оцінюється нейронні скупчення - мережеві сполуки або поля. На смисловому - функціональні конструкти: відчуття, уявлення, знання, ціннісні орієнтації, що у взаємодії утворюють субстрат світогляду, як кінцевий продукт механізму збудження. А на експресивно-інструментальному - функціонали світотовідчуття, світоуявлення, світосприйняття, світобачення, що складають зміст функціоналу культурологічного походження - світорозуміння. Цей функціонал на порядок вище і складніше за вихідні елементи.

Однак, ми такого інструментарію, на жаль, сьогодні ще не маємо. Хоча, рівень знань індивіда, що є функціональним органом у структурі механізму збудження і за загальною згодою визначає зрілість світогляду, ми постійно перевіряємо і на цій основі робимо висновки в цілому про стан світоглядної культури особистості.

Однак вчені постійно шукають шляхи проникнення у смислову сферу особистості з метою знайти алгоритми оцінку її стану її елементів і сучасні методи і інструментарій уже дозволяють читати «складні» думки людей по томограмі [1]. Так, наприклад, британські учені розробили технологію сканування активності головного мозку людей, за допомогою якої можна розрізняти складні думки людей. Група учених на чолі з Елеанор Магвайр з Університетського коледжу Лондона, створила алгоритм, завдяки якому вперше вдалося розпізнати образи так званої «епізодичної пам'яті», що зберігає спогади про місце, час, осіб і дії, які ці особи виконують.

У експерименті за участю добровольців, учені запропонувала їм для перегляду три фільми, тривалістю по сім секунд кожен, в якому чоловік здійснює проста дія: наприклад, роль однієї з актрис полягала в тому, щоб, порившись в сумочці, кинути лист в поштову скриньку. По ходу того, як добровольці дивилися кіно, їх мозкова активність сканувалася і аналізувалася. Автори дослідження особливу увагу звернули на гіпокамп - область мозку, що відповідає за орієнтацію в просторі, пам'ять і процес навчання. Після цього добровольців просили пригадати і «програти» в пам'яті кожен з побачених епізодів, в ході чого їх мозкова активність проходила повторний аналіз, пише eurolab. ua. Аналіз цих даних дозволив комп'ютерному алгоритму з 50% вірогідністю розпізнати, про який з відеороликів зараз думає той або інший доброволець.

Далі подамо сукупність показників якості стану функціональної універсальності світоглядної культури особистості. Універсальність виступає сутнісною характеристикою світоглядної культури і людського буття. Саме такому способу буття іманентна творчість - не всупереч законам «усезагальності та необхідності», а саме завдяки їм. Відтворюючи визначення субстанції як свої власні, суспільна людина завдяки світоглядній культурі творить власну дійсність, добудовуючи матеріальну субстанцію до культури. Виконавчим механізмом тут служить механізм самовизначення особистості.

Тепер, коли ми розглядаємо функціональний аспект людського організму з боку соціального світу, то виявляється, що розум, а точніше інтелект людини, виступає на передній план, репрезентуючи собою і фізичну, і духовну складові універсуму. Тому з цієї точки зору правий П. Юркевич, що писав: «Розум - вершина, а не корінь духовного життя людини. Розум є володар душі, але він не є силою, що породжує любов до краси і добра: любов виростає з глибин серця. Духовне життя зароджується раніше, ніж світло розуму [6, с. 198]».

Іншими словами, завдяки трансакціям виникає новий, функціональний за природою, орган індивідуальності - особистість. Таким шляхом у людини з'являються нові ступені свободи, що багатократно підсилюють ефект її самореалізації в планетарній і космічній системах. Тут важливо зрозуміти, що головний зміст процесу життєдіяльності людської особистості - це не пристосування до середовища, а породження і реалізація внутрішніх програм соціального призначення. У цьому якраз і полягає функція підстави. При цьому активна дія індивіда, спрямована на іншого індивіда, вертається рикошетом назад до нього, «відбивається» від іншого індивіда як від своєї перешкоди і завдяки цьому перетворюється з дії, спрямованої на «іншу», на дію, спрямовану (опосередковано через «інше») на себе.

Онтологічно особистість являє собою специфічне силове поле, яке конкретна людина створює в процесі взаємодії з іншими людьми. Вона не теоретична відокремленість, а речовинна чуттєва реальність, що тисне на інших людей. Її «тілесна організація» є частина того «колективного тіла» або «ансамблю соціальних відносин», силового поля, часткою і «органом» якого виступає кожен окремий людський індивід.

При цьому особистість онтологічно має внутрішній соціальний зміст, який зафіксовано в кожному семантичному гнізді соціального змісту елементу семантичної структури, і зовнішню його частину в формі навичок (функцій або системи соціальних ролей) здійснення специфічних видів взаємозв'язку з іншими людьми. Внутрішня і зовнішня частини соціального змісту складаються з того, що прийнятно називати суб'єктивними соціальними відносинами або індивідуальним соціальним світом.

Просування по шкалі функціональних спроможностей особистості з метою виміряти стан її елементів може й важче, ніж рухатись по шкалі морфологічної цілісності, але спостерігати, навпаки, значно легше, оскільки реперними точками тут має бути, на нашу думку, види світогляду: міфологічний, релігійний, філософський, науковий і космополітичний. Який з цих видів світогляду панує у конкретному випадку визначає, на нашу думку, активність функціоналів: світовідчуття, світоуявлення, світосприйняття, світобачення, світорозуміння, що заявляють про себе певним типом культурологічної поведінки у суспільстві. «Особистість... не вроджена, але виникає у результаті культурного розвитку, тому «особистість» є поняття історичне. Вона охоплює єдність поведінки, що вирізняється ознакою оволодіння» - писав Л. Виготський [4, с. 315].

Таким чином, рівень світоглядної культури або свідомості визначається здатністю людського організму в своїй поведінці відхилятися від генетично запрограмованих, інстинктивних форм поведінки.

Отже, проблема визначення міри зрілості світоглядної культури виявляється надзвичайно складною і цікавою. Ми запропонували власне бачення показників зрілості світоглядної культури особистості, що є важливою проблемою для дослідників, а ще більше для експертів і вчителів-практиків, тренерів, громадських діячів, соціальних працівників, оскільки світоглядні функціонали формуються і набирають силу саме під час навчання у школі і вищому навчальному закладі. На основі вищевикладеного теоретичного аналізу зрілості світоглядної культури можна дійти до наступних висновків:

по-перше, показники зрілості і повноти морфологічної структури світоглядної культури розташовані на трьох рівнях: на ядерному рівні оцінюється нейронні скупчення - мережеві сполуки або поля. На смисловому - функціональні конструкти: відчуття, уявлення, знання, ціннісні орієнтації, що у взаємодії утворюють субстрат світогляду, як кінцевий продукт механізму збудження, а на експресивно-інструментальному - функціонали світотовідчуття, світоуявлення, світосприйняття, світобачення, що складають зміст функціоналу культурологічного походження - світорозуміння. Тут немає протиріччя. Ми постійно стикаємось з таким явищем, коли одна і та ж дія різними фахівцями оцінюється різними методиками і показниками, наприклад, юрист - нормами права, що витримані або порушені, етик - нормами і правилами моралі, що проявились у даному випадку, психолог - мотивами поведінки, що рухали суб'єкта, культуролог - цінностями, що його вабили, філософ - смислами його діяльності і т. ін.;

по-друге, показники функціональної універсальності світоглядної культури особистості проступають на поверхню достатньо виразно, оскільки ми пов'язуємо їх з видами світогляду: міфологічний, релігійний, філософський, науковий і космополітичний. Який з цих видів світогляду панує у конкретному випадку визначає, на нашу думку, активність менш складних функціоналів: світовідчуття, світоуявлення, світосприйняття, світобачення, світорозуміння, що інтегруються у більш складний функціонал - світорозуміння, а потім проявляють себе певним типом культурологічної поведінки у суспільстві. Буття функціоналу світорозуміння ґрунтується на функціональному органі - світогляді, як інтегральному органі, що утворюється на основі взаємодії відчуття, уявлення, знань, ціннісних орієнтацій людини;

по-третє, світоглядна культура особистості для свого існування потребує необхідних і достатніх умов, навіть незважаючи на те, що вона призначена для внутрішнього споживання особистістю. Тому вона потребує, з одного боку, активності самої особистості, що відбувається завдяки тиску семантичного поля з підсвідомості і несвідомості, а з іншого - наявність ретранслятора смислів, що організує тиск на неї з боку науки, культури і освіти;

по-четверте, педагог або ширше, - наставник - головний транслятор культури, має бути сам носієм високої світоглядної культури, оскільки власний приклад у вихованні і вільному спілкуванні є потужним чинником для молодої людини. Будучи приватним виразом особовій позиції, педагогічний професіоналізм виражає ієрархічну систему цінностей і представляє стійку, внутрішньо усвідомлену систему відносин особи до суспільства, самому собі, вихованцям і професійній діяльності;

по-п'яте, світоглядна культура особистості у кінцевому результаті предстала перед нами як надзвичайно складний конструкт, буття якого складає зміст її свідомості, призначення її - збудження смислової сфери особистості до диференціації і інтеграції, що є атрактором для породження і саморозгортання самосвідомості людини.

Список використаних джерел

1. 10 наиболее значимых научных открытий, сделанных в 2010 году // MIGnews. com [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// www. mignews. com/news/technology/world/030in_74212_70567. html.

2. Бекарев А. М. Целостность личности как философская проблема (методологический аспект исследования): автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филос. наук. - Свердловск, 1982. - 18 с.

3. Бех В. П. Человек и Вселенная: когнитивный анализ / В. П. Бех. - Запорожье: Тандем-У, 1998. - 144 с.

4. Выготский Л. С. История развития высших психических функций / Л. С. Выготский // Л. С. Выготский. Собр. соч.: В 6 т. - М.: Педагогика, 1983.

5. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности / Д. А. Леонтьев. - М.: Смысл, 1999. - 487 с.

6. Юркевич П. Д. Сердце и его значение в духовной жизни человека по учению слова Божия / П. Д. Юркевич // Философские произведения. - М.: Правда, 1990. - С. 69-103.

Размещено на Allbest.ru