Логічне моделювання та юридична аргументація

Размещено на http://www.allbest.ru/

КНУТШ

Логічне моделювання та юридична аргументація

УДК 160.1+167.7+168.3+340.115

О. Ю. Щербина, канд. філос. наук, доц.

Київ 17.02.2014

Анотації

У статті, виходячи з виділення зовнішнього та внутрішнього аспектів логічного моделювання, а також, з "модельного" підходу до ролі логіки у праві, визначається в якому сенсі можна говорити про логіку як модель для аналізу юридичної аргументації.

Ключові слова: модель, логіка як модель, логічне моделювання, семантична модель, юридична аргументація, модель юридичного міркування.

Е. Ю. Щербина

ЛОГИЧЕСКОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ И ЮРИДИЧЕСКАЯ АРГУМЕНТАЦИЯ

В статье, исходя из выделения внешнего и внутреннего аспектов логического моделирования и "модельного" подхода к роли логики в праве, определяется в каком смысле можно говорить о логике как модели для анализа юридической аргументации.

Ключевые слова: модель, логика как модель, логическое моделирование, семантическая модель, юридическая аргументация, модель юридического рассуждения.

O. Y. Shcherbyna

LOGICAL MODELING AND LEGAL ARGUMENTATION

In this paper, according to the selection of the external and internal aspects of logic modeling and the "model" approach to the role of logic in law, determined in what sense we can speak of logic as a model for the analysis of legal argumentation.

Keywords: model, logic as a model, logical modeling, semantic model, legal argumentation, model of legal reasoning.

Терміни "модель", "моделювання" безумовно належать до найбільш поширених і фундаментальних у концептуальній структурі сучасного наукового знання. З'ясування ролі методу моделювання в пізнанні та на практиці відбувається в різних напрямках, основними з яких є розгляд функцій моделей у науці взагалі та застосування цього методу в окремих науках. У дослідженні процесу аргументації взагалі та юридичної зокрема метод моделювання є одним із головних, оскільки дає можливість зрозуміти процедуру аргументації, прояснити позиції її учасників, структуру та способи обґрунтування, використовувані ними, соціокультурний контекст, специфічність конкретного виду аргументації.

Метод моделювання дозволяє враховувати як єдність змісту наукових знань, так і їхню різницю. Модель може братися з однієї науки, а її прототип - з іншої. Зазначена особливість методу моделювання дає можливість за його допомогою досліджувати такий вид діяльності як аргументація. Таке дослідження дозволяє визначити специфіку різновидів аргументації та враховувати її на практиці у відповідній царині.

Роль методу моделювання у науковому пізнанні та практиці вже достатньо проаналізована вченими, існує велика кількість праць, які досліджують роль моделей у конкретних науках. Розгляду загально-гносеологічних підходів до визначення терміна "модель" та функцій моделей у науковому пізнанні присвячені праці В. А. Штоффа, Ю. Гастєва, Б. А. Глінського, Б. С. Грязнова, Б. С. Диніна, Є. П. Нікітіна, І. Б. Новака, Г. П. Щедровицького, І. С. Алексєєва, В. К. Лукашевича, Я. Г. Неуйміна, М. Вартовського та ін. Такий напрямок досліджень, як застосування методу моделювання в окремих науках, представлений у багатьох збірниках, дисертаціях, статтях та монографіях, серед авторів яких є І. Т. Фролов, А. Едвардс, М. М. Амосов, Я. Б. Баженов, Б. В. Бірюков, Л. А. Шашкова та ін. Аналіз функцій логічних моделей у науковому пізнанні та логічних основ методу моделювання міститься у працях А. А. Зинов'єва, І. І. Ревзіна, А. І. Уйомова, В. І. Кураєва, Ф. В. Лазарєва, Б. Н. Пятницина, С. П. Рудої та ін.

Мета цієї статті - виходячи з виділення зовнішнього та внутрішнього аспектів логічного моделювання, а також, з "модельного" підходу до ролі логіки у праві, визначити в якому сенсі можна говорити про логіку як модель для аналізу юридичної аргументації.

Модельний підхід у кожній галузі наукового пізнання має свою специфіку. У філософії логіки дослідження проблематики логічного моделювання йде у двох напрямках: перший передбачає розгляд логіки як моделі, другий - моделювання в структурі логічної теорії. Це дає можливість виділити зовнішній та внутрішній аспекти логічного моделювання. Під зовнішнім аспектом логічного моделювання розуміється аналіз логіки як двоєдиної моделі: функціональної моделі міркувань людини та структурної моделі дійсності, тобто йдеться про предметний та методологічний розгляд логіки як моделі. Аналіз семантичної моделі як структурного компонента логічної теорії виступає внутрішнім аспектом логічного моделювання.

Ідея, що логіка є моделлю змістовної логіки людського мислення, у нинішній період достатньо добре відома. Такий підхід ґрунтується на предметному розгляді логіки як моделі. Це означає, що логіка має справу з певними моделями, що будуються відповідно до теоретичних припущень та настанов, прийнятих у даній логіці, та які виступають безпосереднім предметом дослідження логіки. Логіка досліджує лише функціональний аспект людського мислення, не звертаючи увагу на її структурний та субстанціальний склад, тобто йдеться про моделювання логікою схем міркувань людини. Саме функціональний аспект змістовної логіки людського мислення відображується у множині моделей, які являють собою різні формально-логічні моделі, або логіки: класичну, модальну, інтуїціоністську тощо [3, с. 98].

Бути функціональною моделлю змістовної логіки людського мислення притаманне, звичайно, і дедуктивній, і індуктивній логіці, проте, ці логіки мають справу з різними типами діяльності. Дедуктивна логіка є логікою розгортання знання, її структури відображають певні структури, які вже стали, незалежно від того, відносяться останні до культури чи до теорії, фундаментом якої є відповідні дедуктивно-логічні системи. Індуктивна логіка - логіка зростання знання, тому її структури відображають певні структури, що становляться, які притаманні діяльності, пов'язаної з цим процесом [2, с. 107-120; 3, с. 94-101].

Як функціональна модель змістовної логіки людського мислення логіка у пізнанні може виконувати дві рівноважні ролі. Логіка (і індуктивна, і дедуктивна) може виступати і як інструмент отримання нового знання (тобто науки про міркування), і як теоретико-пізнавальна модель (тобто науки про пізнання дійсності), важливим проявом останнього є те, що логіка функціонує як інструмент уже існуючого знання (його правильності, придатності, а у випадку прагматичних логік - і про оцінку його корисності). Говорячи про виконання логікою ролі інструмента отримання нового знання потрібно враховувати специфіку логічного моделювання, тобто те, що формально-логічні системи, як і будь-які формальні моделі, стають дійсно працюючими інструментами лише тоді, коли у цих систем наявні їхні матеріальні втілювачі.

Методологічний розгляд логіки як моделі (як структурної моделі певного уявного відображення дійсності) передбачає аналіз філософської проблеми про відношення структури міркування до структури дійсності. Людина, відображаючи світ не тільки за змістом, але й за формою, пізнає його в межах певних моделей світу. Ці моделі формуються в історичному процесі розвитку людської практики та знання. Певна модель світу - це певна система міркування, в межах якої формуються твердження.

Гіпотеза, згідно з якою з граматичною структурою мови пов'язується спосіб бачення світу, досить відома. Це питання широко обговорювалося в лінгвістичній, логічній та філософській літературі. Найбільш відомою є ідея про зв'язок структури мови із способом аналізу світу та навіть засобами поведінки людини, яку висували американські лінгвісти Е. Сепір [E. Sapir] і Б. Ворф [B. L. Whorf]. Аналізуючи мову північноамериканських індійців племені хопі, Б. Ворф дійшов висновку, що структура речення в ній, а отже, і спосіб членування світу повністю відрізняються від європейських мов. У гіпотезі Сепіра-Ворфа йдеться про те, що прийняття певної мови накладає обмеження на спосіб мислення. Говорячи однією мовою, ми маємо одне бачення світу, з прийняттям іншої мови змінюється наша модель світу, його бачення, тобто з граматичною структурою мови пов'язується та картина, всередині якої відбувається пізнання світу [5, с. 128].

Проте питання про співвідношення граматики природної мови з моделями світу дуже складне, оскільки між розмовною мовою та способом мислення немає однозначності. Моделі світу, що підказуються природними мовами, деформуються під впливом тих моделей світу, на основі яких здійснюється наукове пояснення світу. Розвиток науки викликає появу нових мов, а отже, і нових моделей світу. У штучних мовах існує більш просте співвідношення між граматикою та онтологією. У повоєнних роботах К. Айдукевич відзначав, що з різними штучними мовами пов'язані різні способи його бачення. Схожа концепція розвивалася Р. Карнапом. Приймаючи мову, ми приймаємо певні припущення щодо світу, ставимо межі для інформації про світ. Тому аналіз структури штучної мови є дієвим засобом для виявлення тих онтологічних припущень, які пов'язані з цією мовою [5, с. 127].

При створенні формалізованих мов логіки насамперед прагнуть мети однозначного співвідношення між мовною структурою та певними способами мислення. Інакше кажучи, ці мови зорієнтовані на однозначну відповідність між логічною та граматичною формами. (Під граматичною формою мається на увазі зовнішня форма, вид та спосіб поєднання знаків.) "Логічна форма апелює до значень певних знаків мови - логічних констант, хоча й не залежить від значень конкретних термінів, які становлять "матерію" висловлювання" [4, с. б3]. У самих правилах побудови формалізованої мови не можна виявити логічні структури, які вона відображає. Для цього необхідна рефлексія над мовою. Засобом такої рефлексії є теорія семантичних категорій, яка виявляє методи логічного аналізу, що приймаються у даній мові, а також окреслює систему її логічних форм, тобто її категоріальну структуру. Вчення про семантичні категорії бере свій початок у працях Г. Фреге та Е. Гусерля. Але найбільш інтенсивну розробку воно дістає у польській школі логіки - у Ст. Лєснєвського, К. Айдукевича, А. Тарського, де теорія семантичних категорій пов'язана з філософськими та лінгвістичними проблемами. Різні формалізовані мови логіки мають різні категоріальні структури. Теорія семантичних категорій є основою класифікації формалізованих мов за типами категоріальних структур.

Теорія семантичних категорій є логіко-семантичною концепцією побудови мови. Але, коли йдеться про те, чим детермінується прийняття тих чи інших методів логічного аналізу, виникає ряд питань філософського плану. Адже, прийняття певної системи семантичних категорій детермінується теоретико-пізнавальними мотивами, зокрема тими чи іншими способами членування типів значень - предметів думки. У мовах Арістотеля та Буля як предмети думки фігурують властивості та відношення, а у мовах Фреге-Раселівського типу - предмети, властивості та відношення.

Таким чином, в основі теорії семантичних категорій формалізованої мови лежить певна концепція інформативності логічних форм, що визначає зміст логічних форм мови: про які сутності об'єктивного світу вони несуть інформацію. Проблема інформативності логічних структур є філософською проблемою відношення структури формалізованої мови до структури дійсності. Отже, можна говорити, що логіка, в основі методу якої лежить формалізована мова, виступає структурною моделлю дійсності.

Виходячи із співвідношення: "формалізована мова - певна модель дійсності", а також, аналізуючи структуру сучасної формалізованої мови, зокрема, таке поняття як "семантична модель", що є складовою частиною сучасних логічних теорій, можна виділити внутрішній аспект логічного моделювання, а саме моделювання в структурі логічної теорії.

Поняття "модель" можна вважати центральним поняттям теоретико-модельної (логічної) семантики, оскільки воно є базовим для визначення поняття "істини" у цих семантиках. У теоретико-модельній семантиці термін "істина" виражає відповідність структури виразу структурі мови, він застосовується щодо речення ("бути реченням, істинним у певній мові"). Йдеться не про ототожнення терміна "істина", який використовують у класичній логічній семантиці, з гносеологічною істинністю, яка пов'язана з питанням про можливість адекватного відображення об'єктивного світу. Семантичне поняття істини є експлікацією гносеологічного поняття істини, здійсненою формально-точними засобами, яка утримує основний гносеологічний зміст категорії істини. У логіці різні формалізовані мови будуються за різними принципами, тому семантичне визначення істини є відносним: відповідним до конкретної формалізованої мови.

Як основна структурна одиниця семантики логічної теорії, семантична модель, у змістовному розумінні, є логічним образом позалінгвістичної дійсності, з якою співвідносяться правильно побудовані вирази мови. З технічної точки зору, модель у логічній теорії - це те, що задає інтерпретацію нелогічним символам формалізованої мови логіки (тобто приписування їм істиннісних значень). У класичній логіці висловлювань як модель розглядають довільну підмножину множини простих та побудованих із них складних тверджень, де кожне з висловлювань може бути тільки істинним або хибним. До структури моделі класичної логіки предикатів входить не пуста множина об'єктів, яку називають областю інтерпретації, та функція інтерпретації, яка приписує значення нелогічним константам мови. Таким чином, поняття істиннісної оцінки висловлювань пов'язане із семантичним поняттям "модель". Способи міркування находять своє виправдання та обґрунтування в системі семантики, яка приймається.

У теоретико-модельних (логічних) семантиках основним структурним компонентом виступає модель. Семантична модель є тим поняттям, на основі якого дається обґрунтування синтаксису логічної теорії, з одного боку, та відбувається диференціація формальних семантик, - з іншого. Отже, можна виділити методологічні функції семантичної моделі в структурі логічної теорії, якими є інтерпретаційна та класифікаційна.

Розглядаючи внутрішній аспект логічного моделювання, можна визначити, що поняття "семантична модель" має вихід на гносеологічну проблематику. З одного боку, коли це поняття розглядають як структурний компонент сучасних логічних теорій, що є певними моделями світу, схемами, в яких здійснюється опис дійсності, а з іншого, - коли створюють змістовні моделі (змістовні інтерпретації) для формальних семантик. Семантичну модель доцільно розглядати в єдності її зовнішніх та внутрішніх засобів репрезентації, тобто, як модель відображення дійсності та як основу побудови логічної теорії. Пошук кореляції даних аспектів є істотним фактором оптимізації застосування логічних теорій.

Однією з перспективних галузей застосування логічних теорій є моделювання аргументативних міркувань. У свою чергу, однією з головних царин застосування формальних моделей аргументації є галузь права.

Стосовно прикладного аспекту формальної логіки, зокрема її ролі у праві, треба зазначити, що прибічники модельного підходу вважають формально-логічний апарат ефективним засобом моделювання процесів обґрунтування у праві. Відповідно до цього підходу, "корпус логічного знання ... служить не тільки необхідним підґрунтям правового судження, але й виконує евристичну та аналітичну функції по відношенню до корпусу юридичного знання. Застосування інструментарію сучасної логіки дозволяє аналізувати, передбачати та оптимізувати можливі шляхи аргументування у процесі здійснення юридичних процедур" [1, с. 487].

Формально-логічні процедури обґрунтування рішень служать моделями, що відображують ходи та етапи міркування, підґрунтя, що приймаються до уваги, і відношення між ними. Під час побудови таких моделей слід ураховувати особливості юридичних міркувань, наявні у прихильників різних концепцій теорії права. Ідеться про специфіку обґрунтування переходу від описування конкретної ситуації до нормативних наслідків. логіка юридичний аргументація моделювання

Розглядаючи логічні особливості міркувань у сфері права щодо трьох базових концепцій теорії права: юснатуралізму, нормативізму, соціологічній теорії, О. М. Лі- санюк зазначає, що правовому позитивізму відповідає спрощена модель правового міркування, якою є дедуктивізм як концепція нормативності. "Соціологізм та юснатуралізм з точки зору логічного обґрунтування - складніші підходи, для моделювання яких необхідні ускладнені формалізми сучасних некласичних логік" [1, с. 500].

Дослідження у галузі юридичної аргументації стали поштовхом для появи систем логіки міркувань, що модифікуються, у праві. Зазначені системи стали з'являтися тоді, коли стало зрозуміло, що стандартний логічний підхід (фрегевська традиція аналізу міркувань) не є адекватним практиці реальної правової дискусії. Отже, спочатку в аналізі міркувань у галузі права панувала фрегевська традиція. За цією традицією обґрунтування певного положення (тези) розглядалося як дедукція висновку із заданих засновків. Проте спроби побудувати на цій підставі системи, що можуть бути практично застосовані у праві, показали неадекватність такого підходу практиці реальної юридичної дискусії. Справа у тому, що юридична аргументація має свою специфіку. Вона ведеться в умовах неповноти інформації, нечіткості формулювань, зіткнення інтересів сторін, конфлікту точок зору. Тому, враховуючи зазначену специфічність юридичної аргументації, у галузі логічного аналізу та моделювання аргументації, стали з'являтися системи логіки, які формалізують міркування, що модифікуються, у праві. Так, наприклад, ціла низка праць Т. Бенч-Капона [T. Bench-Capon] присвячена моделюванню міркувань у правових експертних системах та процесу побудови аргументації у правових інформаційних системах. Я. Хаге [J. Hage] у співавторстві розвинув формальну теорію правових міркувань, яка використовує поняття підстави (reason), яка отримала назву RBL (reason-based logic). На підставі цієї теорії була побудована діалогічна система моделювання правової аргументації DiaLaw [6; 7; 10; 11]. Тривалий час працює над розробкою логіки модифікованих міркувань у праві Г. Праккен [H. Prakken]. Результатом його сумісної з Дж. Сартором [G. Sartor] праці стала побудова діалектичної теорії доведень для логіки права, яка модифікується [12].

З приводу питання відносно ролі логіки в юридичній аргументації наша думка полягає у наступному: формальна логіка є одним із головних методологічних підходів (поряд із риторичним та діалогічним) до аналізу юридичної аргументації; у межах зазначеного підходу використання конкретних логічних теорій, методів формальної логіки для побудови моделей аргументативних міркувань може приводити до побудови так званих "логічних" (формальних) моделей для аналізу та оцінки конкретних ситуацій юридичної аргументації. Саме у цьому останньому сенсі ми можемо говорити про логіку як модель для аналізу юридичної аргументації. Це може бути створення формальних моделей (формальних теорій), тобто тих, в яких використовуються методи та результати символічної логіки, для моделювання аргументативних міркувань в галузі юридичної аргументації. Причому, виходячи з прагматичної спрямованості досліджень, присвячених моделюванню аргументативних міркувань у різних царинах, у тому числі й правовій, складно провести межу між суто логічною їх компонентою та доробками у галузях computer science та логічного програмування. Іноді у таких дослідженнях достатньо широко і неоднозначно розуміється поняття "логічна модель аргументації". Так, наприклад, в огляді досліджень, пов'язаних з моделюванням аргументативних міркувань, який автори назвали "Логічні моделі аргументації", є посилання на праці, що належать до computer science та логічного програмування [8]. Слово "модель" також застосовується у дослідженнях з юридичної аргументації у розумінні загальної схеми аналізу всієї процедури аргументації, або конкретного її фрагменту. Якщо створення такої моделі (схеми) ґрунтується на методах формальної логіки, то говорять про використання логіки як моделі для аналізу та оцінки юридичного міркування. Ідеться про дослідження, які орієнтовані на практичне застосування в юридичній аргументативній комунікації. Так, Е. Фетеріс [E. Feteris], даючи короткий огляд результатів, яких досягнуто у дослідженнях з юридичної аргументації та юридичного прийняття рішень, де були розроблені моделі для аналізу та оцінки правової аргументації, зазначає, що Д. Вудс [J. Woods] використовує логіку як модель для аналізу та оцінки процесу юридичного прийняття рішення у кримінальному судочинстві загального права. Він дає аналіз абдуктивного міркування, що використовується в оцінці доказів і оцінює якість цього способу міркування [9, р. 2].

Створення у 60-ті роки ХХ ст. загальної теорії моделювання не могло не вплинути на вирішення проблеми взаємозв'язку логічного та юридичного знання. У межах кожного із підходів до дослідження юридичної аргументації розробляються різні моделі для її аналізу та оцінки. Виходячи з "модельного" підходу до ролі логіки у праві, за яким формально-логічний апарат вважають ефективним способом моделювання процесів обґрунтування у праві, формально-логічні процедури обґрунтування рішень служать моделями, що відображують ходи та етапи міркування. Така модель виявляє внутрішні логічні зв'язки між структурними елементами міркування. При цьому, залежно від різних концепцій права (позитивізму, юснатуралізму, соціологічної теорії) формальна логіка будує й різні моделі юридичного міркування. Отже, логіка розвиває формальні методики аналізу та моделювання аргументації у нормативних контекстах.

Список використаних джерел

1. Лисанюк Е. Н. Обоснование в праве с точки зрения логики // Миссия интеллектуала в современном обществе: сб. статей; под ред. Ю. Н. Солонина и др. // Вестник СПбГУ. - 2008. - С. 486-500.

2. Лебедев С. А. Основные линии развития классической индукции // Индуктивная логика и формирование научного знания. М.: Наука, 1987. С. 107-120.

3. Пятницын Б. Н. Логика как модель // Исследования по логике научного познания. М.: Наука, 1990. - С. 94-101.

4. Смирнова Е. Д. Логика и философия. М.: РОССПЭН, 1996. - 304 с.

5. Смирнов В. А. Логические методы анализа научного знания. М.: Наука, 1987. 256 с.

6. Bench-Capon Trevor. Deep Models, Normative Reasoning and Legal Expert Systems // Proceedings of 2nd International Conference on AI and the Law, Vancouver, ACM Press. - 1989. - P. 37-45.

7. Bench- Capon Trevor. Argumentation in Legal Reasoning / Trevor Bench-Capon, Henry Prakken, Giovanni Sartor // Argumentation in Artificial Intelligence. Edited by lyad Rahwan, Guillermo R. Simari. Springer Dordrecht Heidelberg. - London; N. Y., Springer Science+Business Media, LLC, 2009. P. 363-382.

8. Chesnevar C. Logical models of argument / C. Chesnevar, A. Maguitman, R. Loui // ACM Computing Surveys, New York, 2000. Vol.32 (4). - P. 337-383.

9. Feteris Eveline T. Models for the Analysis of Legal Argumentation // Informal Logic. - 2008. - V. 28, № 1. - P. 1-5.

10. Hage J. C. Reason-based Logic: a logic for reasoning with rules and reasons / J. C. Hage, B. Verheij // Law, Computers & Artificial Intelligence, 1994, 3 (2-3). - P. 171-209.

11. Lodder A. DiaLaw: a dialogical fraimework for modeling leagal reasoning / A. Lodder, A. Herzog // In Proc. of the 5th International Conference on Artificial Intelligence. ACM, New York. - 1995. P. 146-155.

12. Prakken H. Argument-based logic programming with defeasible priorities / H. Prakken and G. Sartor // Journal of Applied Non- classical Logics 7: special issue on 'Handling inconsistency in knowledge systems', 1997. - Р. 25-75.

Размещено на Allbest.ru