Філософія як рушійна сила вирішення екологічних проблем

One of the most urgent philosophical problems of our time is investigated-- ecological, the solution of which depends on whether humanity will continue to exist on our planet. The ecological problem of the present is a consequence of a life-threatening human activity. It manifests itself in such forms as exhaustion of natural resources of the earth; the onset ofthe technogenic sphere on the natural one -- the development of technomass far exceeds the reproduction ofthe natural environment; the proliferation of productions and hazardous products affecting climate and land geography; the onset of a consumer ideology that stimulates more people to spend and consume more. Ecologically oriented consciousness, on the contrary, relies on the values of the noosphere management; a stable society and a zero growth of gross social wealth; appeals to the wisdom of human, his sense of unity with nature and responsibility for his actions.

Keywords: ecology, technogenic activity, consumer ideology, noosphere, stable society.

Актуальність. На сьогоднішній день населення Землі опинилося перед вибором - стати більш цивілізованим, моральним та освіченим чи згубити себе й життя на планеті. Ще вчора homo sapiens, по праву пишався своїми науково- технічними досягненнями. Але сьогодні гордість змінилася тривогою за стан біосфери, що руйнується через нерозумне використання людьми потужних сил, отриманих завдяки розвитку науки і техніки. Ми бачимо, як покривають планету зони екологічного лиха, запустінню піддаються землі. Людство усвідомлює гостроту ситуації, починає розуміти згубні наслідки кризи. Зв'язки людини з навколишньою природою тісні та різноманітні. Через це розвивається залежність людини від природи. У наші дні вона нерідко проявляється вкрай драматичним чином, оскільки масштаби застосування багатьох ресурсів, необхідних для господарської діяльності, для існування людства, призводять до виснаження наявних на планеті запасів.

Мета роботи полягає в осмисленні однієї з найгостріших глобальних філософських проблем, що стоять перед усім людством - проблеми взаємовідносин природи і людини.

Виклад основного матеріалу. Узагальнено сутність екологічної проблеми полягає у протиріччі між продуктивною діяльністю людства і стабільністю природнього середовища. Засновник Римського клубу А. Печчеї, вивчаючи перспективи людства перед лицем сучасних глобальних проблем, зазначав, що справжня проблема людства на даній стадії еволюції полягає в тому, що воно виявилося нездатним в культурному відношенні пристосуватися до тих змін, які саме спричинило. Ці зміни є плодом культурно-перетворювальної та виробничої діяльності людини. Сукупність всіх штучно створених людиною неживих предметів називається техномасою. Розрахунки показують, що техномаса, вироблена людством за рік, становить 1013 - 1014, а біомаса вироблення суші - 1023. З розрахунків видно, що людство вже створило штучне середовище, що у десять разів продуктивніше за природне. Техносфера невідворотно наступає на природну і поглинає її. І це один з найбільш екологічно значимих факторів. Особливої гостроти набуває проблема розповсюдження у навколишньому середовищі виробництв і продукції, в першу чергу, небезпечних видів. У рік на кожного жителя Землі припадає більше 20 т промислових та інших відходів. В атмосферу потрапляє більше 200 мільйонів т оксидів сірки та азоту, вуглекислого газу. Вже в найближчому майбутньому це може спричинити підвищення температури атмосфери, підвищення рівня морів і затоплення значних ділянок суші. У результаті мільйони людей ризикують перетворитися на «екологічних біженців».

Різке загострення екологічних проблем поставило перед людством завдання пошуку нових шляхів розвитку, розбудови екобезпечних стосунків з навколишнім середовищем. У конкретному соціальному і економічному плані цими проблемами займаються на національному рівні та в рамках великих міжнародних дослідницьких програм. Одним з провідних міжнародних центрів є Римський клуб, на замовлення якого були проведені масштабні дослідження та побудовані глобальні кризові моделі розвитку людства та середовища його проживання: «Світ- 2», Д. Форрестера (1971 р.), «Світ-3» Д. Медоуз (1978 р.); «Стратегія виживання» М. Месаровіча та Е. Пестеля тощо. Автори досліджень виходять з передумови, що головною причиною екологічної кризи є науково-технічний прогрес; орієнтований на зростання споживання. Для її подолання людство має вжити заходів з обмеження техніко- економічного розвитку, аж до нульового приросту валового суспільного багатства.

Для вирішенні екологічних проблем потрібна об'єднавча ідея, «філософія подолання кризи», необхідно змінити шляху розвитку цивілізації. Австрійський теолог, професор Ч. Берге зазначав, що Земля не в змозі давати притулок такому типу суспільства, яке ми будуємо на її поверхні за допомогою науки і техніки. Світ порівнюється Бергом з «Титаніком», що йде до катастрофи, невідворотно наближається до «айсбергу», верхня частина якого - екологічні лиха, нестримна екологічна експансія, необачна трата невідновлюваних ресурсів, а нижня - соціальні, політичні та економічні потрясіння і духовне сум'яття. Висновок - потрібно здійснити корінний поворот у розвитку сучасного суспільства від техногенного до екологічно орієнтованого.

Духовно-моральною основою появи глобальних проблем сучасності є поширення ідеології споживацтва. Сучасне виробництво створило матеріальні передумови для задоволення потреб і певною мірою звільнило людей від тиранії плоті. Однак, із зникненням рабської залежності від необхідності добувати «хліб насущний» людина потрапила в залежність від різноманіття речей. Задоволення однієї потреби породжує нову. Людина потрапляє в замкнуте коло. В свідомості зміцнюється небезпечна думка, що метою і сенсом життєдіяльності є виробництво речей та їхнє споживання, що завдає величезної шкоди духовному світу особистості, обмежує можливості її всебічного розвитку. Вихід із цієї ситуації багатьом мислителям бачиться в обмеженні виробництва і споживання, прийнятті ідеології «нового аскетизму». Розгорнутий виклад такого підходу до вирішення глобальних проблем ми можемо знайти у багатьох філософів, наприклад у М. Бердяєва, С. Булгакова, ін.

Сучасному світові для вирішення його найскладніших проблем потрібні наука і техніка, але не в меншій мірі він потребує філософії для вирішення «вічних питань». До таких питань відноситься і питання про єдність людини і природи. Протягом усієї історії люди були частиною світу природі, створюючи різні (міфологічні, релігійні, філософські) образи природи, в яких співвідносили себе з нею, пізнаючи себе через природу і природу через себе. Людині життєво важливо спілкуватися з навколишнім середовищем. Екологічне питання - це питання способу буття в природі, місця людини в світі. В даний час гігантський потенціал накопиченої технічної потужності постає в образі дволикого Януса, поєднуючи в собі загрозу самознищення і перспективу найбільшого процвітання.

Філософський погляд на сучасну екологічну ситуацію, може виявитися дуже корисним для правильної постановки проблеми, всебічного її осмислення й вироблення оптимальної глобально-екологічної стратегії. Філософія може допомогти вирішенню екологічних проблем, бо вона стимулює формування нової суспільної свідомості, орієнтованої на подолання екологічних протиріч, сприяє усуненню обмеженості наукових позицій, однобічності духовно-практичних орієнтацій людини в її відносинах з природою. Перше коло проблем пов'язане з усвідомленням фундаментальності діалектичного протиріччя між людиною і природою і розглядом філософських принципів, на основі яких це протиріччя могло б долатися. Друге коло проблем зачіпає питання пізнання взаємодії людини і природи в плані суб'єктно-об'єктного відношення. Третє коло проблем - етико-естетичне. Воно стосується певної моральної та естетичної переоцінки ставлення до природного середовища в плані формування екологічної етики, екологічної свідомості, естетики природи, розгляду діалектики свободи і відповідальності людини по відношенню до природного середовища. У сучасному пізнанні філософія покликана з'єднати безліч різнопланових підходів до екологічної проблеми, всю сукупність її аспектів і підстав, вирішити завдання методологічного пошуку.

Вирішення екологічної проблеми вимагає розвитку гармонійних відносин з природою, що сприятимуть її збагаченню, збереженню та відтворенню. В період свого становлення наукове пізнання виходило з уявлення про необхідність «завоювання», «підкорення» сил природи. Цей стереотип, що має багато вікову історію, повинен поступово змінюватися на користь того, що людина не може ставити себе вище за природу, бути «завойовником», не піклуватися про наслідки своєї діяльності. Оскільки екологічні проблеми носять загальнолюдський характер, зміни у поведінці та свідомості повинні бути пов'язані з глибокими перебудовами міжнародно-правового, політичного й культурного вимірів взаємин між народами. Перед сучасним людством стоять дві основні небезпеки - що воно знищить себе у вогні ядерної війни, і небезпека незворотного руйнування природного базису свого існування. Стосовно другої небезпеки, то в цілому рівень її усвідомлення людьми помітно відстає від реальних масштабів загрози. Перш за все це виражається в тому, що у своїх практичних взаєминах з природою люди продовжують керуватися приватними, обмеженими інтересами, природа фактично є лише плацдармом, на якому розгортається суперництво різних націй. Між тим загроза настільки велика, що для її усунення людству необхідно стати з природою єдиним цілим, екологічна криза набувала планетарного масштабу.

Людство є складовою частиною біосфери і через це не може не впливати на процеси в ній. Отже, самообмеження, до якого закликав А. Швейцер, правильно розуміти як усвідомлення можливостей згубного і незворотного втручання людини в природний світ і як застереження проти безвідповідальності, і як заклик до людської мудрості. Людина досягла у своїх можливостях руйнування того ступеня могутності, який змушує її взяти відповідальність за збереження життя. Взаємодія людства з біосферою вийшла на новий рівень. І шляху назад немає. У 20-ті роки XX ст. французький учений Е. Леруа ввів поняття ноосфери (у перекладі з грецької - сфери розуму). Згодом воно було поглиблено Тейяр де Шарденом та В. Вернадським, які виходили з того, що людство, озброєне науковою думкою, перетвориться у провідну силу, яка надалі визначатиме еволюцію планети. Подальше життя на Землі залежить від того, чи вистачить людям мудрості, розуму для належного влаштування своїх відносин з природою та з іншими людьми.

Висновки

Основною причиною сучасної екологічної кризи є різке зростання антропогенного навантаження на природне середовище. Це навантаження пов'язане з розвитком техніки, промисловості та міст. У ході господарської діяльності природа не витримує такого навантаження. З біосферного ланцюга випадають цілі ланки, зникають види. Суть екологічної кризи полягає в тому, що антропогенне навантаження на природу перевершує можливості її опірності. Виникає парадоксальна ситуація: прагнучи до прогресу і досягаючи видатних результатів, людство одночасно зводить нанівець можливості свого подальшого існування. Й основна причина сучасної екологічної кризи - це експансія (масоване вторгнення) людини в природне середовище.

Труднощі вирішення екологічних проблем пов'язуються з відсутністю необхідних коштів і технологій. Проте явний дефіцит як новітніх, екологічно чистих технологій, так і коштів для проведення природоохоронних заходів не описує всієї гостроти проблеми та є самообманом. Екологічні проблеми не лише технічні та фінансові. Природа не визнає грошового рахунку. Її «валютні кошти» обчислюються життями. І саме так людству доводиться оплачувати свої борги: наростає хвиля захворювань, вроджених аномалій, слабнуть імунні механізми захисту людини, спостерігаються природні катаклізми. Намагання вибудувати своє життя лише на ідеї матеріальної вигоди є наперед програшним. Така життєва настанова небезпечна і неприйнятна, перш за все, з екологічної точки зору. Шлях вирішення екологічної проблеми підказує нам саме життя. Суспільство має змінити саме себе, включивши механізми самозабезпечення. Подібні механізми діють в усіх нішах біосфери, і суспільство не повинно бути винятком.

Список використаних джерел

1. Геккель, Э., 1977. `Мировые загадки. Монизм и законы природы', К., 536 с.

2. Канке, ВА., 2001. `Основи філософії: підручник для студентів середніх спеціальних навчальних закладів', K.: Логос, Вища школа, 288 с.

3. Марков, ЮГ., 2004. `Соціальна екологія. Взаємодії суспільства і природи', К.: Сиб. Унів. Вид--во, 544 с.

4. Радугін, АА., 1988. `Філософія: курс лекцій', 2-е вид., K.: Центр, 272 с.

5. Розенберг, ГС., Смелянский, ИЭ., 1997. `Экологический маятник (смена парадигм в экологии)', Журнал общей биологии, Т.58, №4, с.5-19.

References

1. Gekkel', Je., 1977. `Mirovye zagadki. Monizm i zakony prirody (World riddles. Monism and the laws of nature)', K., 536 s.

2. Kanke, VA., 2001. `Osnovy filosofii': pidruchnyk dlja studentiv serednih special'nyh navchal'nyh zakladiv (Fundamentals of Philosophy: A textbook for students of secondary specialized schools)', K.: Logos, Vyshha shkola, 288 s.

3. Markov, JuG., 2004. `Social'na ekologija. Vzajemodii' suspil'stva i pryrody (Social ecology. Interactions of society and nature)', K.: Syb. Univ. Vyd--vo, 544 s.

4. Radugin, AA., 1988. `Filosofija: kurs lekcij (Philosophy: course of lectures)', 2-e vyd., K.: Centr, 272 s.

5. Rozenberg, GS., Smeljanskij, IJe., 1997. `Jekologicheskij majatnik (smena paradigm v jekologii) (Ecological pendulum (paradigm shift in ecology))', Zhurnal obshhej biologii, T.58, №4, s.5-19.

Размещено на Allbest.ru