Давньогрецькі вчені, що припускали існування атомів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міністерство ОСВІТИ і науки україни

Виноградівська ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ ст. №4

РЕФЕРАТ

з предмету Природознавство

тема Давньогрецькі вчені, що припускали існування атомів

Виконав:

учень 5-Б класу

Параска Дмитро Ігорович

Виноградів 2014

Перші уявлення про склад речовини з'явилися в сиву давнину в руслі загальних філософських уявлень про оточуючий світ.

Найбільший вплив на розвиток вчення про склад речовини мали філософи Давньої Греції, які вперше усвідомили неподільність елементів речовини, без будь-яких інструментів і приладів окрім розумного ока і гострого розуму. Найвідоміший фізик сучасності, один з творців квантової механіки Е.Шредінгер у статті "2400 років квантовій теорії" погоджується з істориком грецької філософії Е.Гомперцом, який написав: "Сучасне атомістичне вчення - всього лише повторення теорії Левкіппа і Демокріта. Від неї воно народилося і є плоть від плоті її."

Атомістична теорія не була випадковою згадкою геніальних фантазерів. Вона була результатом строго логічних і дивно послідовних міркувань. Грецьких вчених не цікавили способи одержання тих чи інших речовин і методи їх практичного використання, вони не проводили експериментів. Давньогрецьких філософів цікавила, головним чином, сутність речовин і процесів, істину вони шукали в суперечці.

Фалес з міста Мілета - родоначальник теорії античних філософів. Він вважав за першооснову воду, а повітря і землю - продуктами перетворення води. речовина філософ греція

Анаксимандр з Мілета ввів поняття першопочатку всього сущого - "архе" ("початок", "принцип") і вважав першопочатком апейрон. В апейроні виникає протилежність гарячого і холодного, їх боротьба породжує космос; гаряче проявляється як вогонь, холодне перетворюється в небо і землю.

Анаксімен (що народився в Мілеті) - вважав одним початком всіх речовин повітря. Повітря - безкінечне, вічне, рухоме. При згущенні повітря спочатку утворюються хмари, потім утворюється вода, яка при ущільненні перетворюється на землю і каміння. Розряджаючись, повітря переходить у вогонь. Тут можна помітити ідею переходу кількості в якість.

Геракліт з Ефеса першопочатком всього сущого вибрав непостійний і завжди змінний "елемент" - вогонь, який постійно змінюється сам і змінює все навколо. З вогню утворився світ в цілому, окремі речі і навіть душі.

Емпідокл з Агригенту першим пояснив різноманітність речей наявністю чотирьох "корнів": землі, води, повітря (Емпідокл називав його ефіром) і вогню. "Корні всіх речей" вічні. Вони не можуть переходити один в одного і зовсім незмінні у всіх відношеннях. Елементи змінюються в строгих кількісних відношеннях, утворюючи матеріальні тіла. Властивості речей, згідно теорії Емпідокла, складаються із властивостей елементів, які утворюють дану річ.

Платон - давньогрецький філософ-ідеаліст. За першоатоми Платон приймає не об'ємні тіла, а плоскі трикутники: прямокутний рівнобедрений і прямокутний, з катетом, що дорівнює половині гіпотенузи. Чотири рівнобедрені трикутники утворюють квадрат. З квадратів можна скласти куб, найменшу частинку першої стихії - землі. Шість інших прямокутників утворюють грань, з якої можна побудувати три правильних багатогранника, що відповідають трьом стихіям: тетраедр (4 грані) - вогонь; октаедр (8 граней) - повітря; ікосаедр (20 граней) - вода.

Арістотель з Сирії - великий філософ давнини, прихильник вчення про безперервність матерії. Він створив найбільш розвинуте вчення про елементи.

Як і Емпідокл, Арістотель вважає за першооснову чотири елементи: вогонь, повітря, воду і землю. Елементи вчений інакше називає "стойхейна" або "букви", що вказує на те, що всі речі також утворюються з чотирьох стихій, як всі слова з букв. Елементи-стихії не є матеріальними субстанціями, це носії певних властивостей - холоду, тепла, сухості і вологості.

Всі стихії можуть перетворюватися одна в іншу. Окрім перелічених властивостей, для вогню характерно підійматися, а землі - падати. Властивості небесних тіл відрізнялись від властивостей будь-якої речовини земного походження. Вони не падали і не підіймалися, а ніби-то постійно оберталися навколо Землі. Арістотель стверджував, що небеса складаються з "п'ятого елементу" - ефіру (досконалого, вічного, нетлінного, який абсолютно відрізняється від чотирьох недосконалих елементів Землі). А на небі знаходиться "двигун" всього, що діється на Землі, якого вчений ототожнював з Богом. Філософську систему Арістотеля підтримували церковники. Католична церква признала мудрість вченого "божественною". Завдяки цьому твори Арістотеля користувались незаперечним авторитетом протягом приблизно двох тисяч років.

У вченні Арістотеля вперше дано визначення елемента: "Елементом називається те основне в речовині, з чого речовина складається, до того ж (саме) воно неподільне (далі) ...". Причинами всіх речей, - писав далі Арістотель, - є визначені відмінності в атомах. А відмінностей цих три: форма, порядок і положення. "

Найвищим досягненням теорії елементів Арістотеля є вчення про сполучення речовин при їх змішуванні - міксисі.

Властивості міксиса не є механічною сумою їх компонентів, на думку Арістотеля, у міксисі з'являються нові властивості. Змішування у Арістотеля, на відміну від його попередників - це не механічний процес, а перша стадія специфічного перетворення. В цьому вченні давньогрецький філософ передбачає ідею хімічного сполучення.

Але, хоч Арістотель міркує про речовини чисті і змішані, про їх виникнення і перетворення, все ж предмет хімії, як самостійної науки, в нього не виділений з області знань про природу, яку він називав фізикою.

Атомістичні уявлення античних філософів

Одним із питань, яке вирішували грецькі філософи, було питання про неподільність матерії. Якщо поділ можна продовжувати як завгодно довго, значить матерія безперервна. Якщо ж поділ не можна продовжувати безкінечно, рано чи пізно ми дістанемося найдрібніших часточок, які являють собою межу подільності матерії.

Левкіпп і Демокріт - творці атомістики. Найдрібніші частинки (межа подільності матерії) отримали назву атомів з грецької "атомос" - неподільний. Світ, що нас оточує, складається з атомів, а між ними - порожнеча. Левкіпп і Демокріт вважали, що атоми незмінні, вічні, відрізняються один від іншого формою і величиною. Форма атома значною мірою визначає властивості речовин, що утворюються. Атоми знаходяться в безперервному русі. При зіткненні атомів вони сполучаються і утворюють "всі ... складні (тіла) і наші тіла, і їх стан, і відчуття ".

Це атомістичне вчення визнання не отримало. Навпаки, воно зустріло жорстокий опір з боку інших філософів, особливо Арістотеля. Він показав, що поняття "порожнечі" несе в собі логічне протиріччя: адже порожнеча - ніщо, а як може існувати те, чого немає. Отже, порожнеча в світі відсутня, це абстракція, позбавлена змісту. "Natura abhorret vacuum" - "(лат.) природа не витримує порожнечі". Через значний вплив Арістотеля атомістика була непопулярна майже двісті років. Атомістична гіпотеза в хімії стверджувалась повільно і з великими зусиллями.

Майже через сто років після Арістотеля атомістика відродилася в працях давньогрецького філософа Епікура, який вніс у вчення Левкіппа-Демокріта свої зміни. На відміну від своїх попередників Епікур не сприймав, що атоми рухаються в порожнечі. На його думку можливі три види руху: вбік або вверх (від зіткнень); вниз (під дією власної ваги); самочинного відхилення від лінійного руху вниз. Окрім форми і розміру, Епікур встановлює ще одну характеристику атома - вагу і робить припущення, що атоми мають малі розміри, оскільки їх не можна побачити неозброєним оком.

Праці Левкіппа, Демокріта і Епікура практично не дійшли до наших днів. Але поема учня Епікура давньогрецького поета і філософа Тита Лукреція Кара "Про природу речей" збереглася повністю. У цій роботі в простій і красивій формі висловлено вчення античних атомістів.

Вчення Арістотеля про чотири початки - стихії, про можливості взаємоперетворення речовин, використовували алхіміки. До основних елементів Арістотеля вони додали ще три: сірку (горючість), ртуть (металічність, текучість, леткість) і сіль (розчинність, твердість, нелеткість і незмінність при дії вогню). Пізніше ці нові "елементи" стали відігравати важливу роль, вже не доповнюючи, а заміняючи собою першопочаткові чотири.

Размещено на Allbest.ru