Гносеологічний вимір трансгресії: кореляції між постструктуралізмом і даосизмом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаський державний педагогічний університет (Слов'янськ, Україна)

Гносеологічний вимір трансгресії: кореляції між постструктуралізмом і даосизмом

Мозговий Л.

Бутко Ю.

Сущенко І.

На зламі XX-XXI ст. формується якісно нова система світоглядної парадигми, яка пов'язана з поліваріантністю сприйняття світу. Протягом останніх десятиліть суспільство пред'являє нові вимоги до осягнення духовного ставлення людини до світу, як у суспільній свідомості, так і в історико-філософських розвідках. В сучасному українському суспільстві акцентується увага на нове бачення світу через призму трансгресії, яка була започаткована такими видатними філософами, як Фуко, Лакан, Дельоз, Гайдиггер та інші.

В умовах, які наразі позначені процесом глобалізації, інтеграції різноманітних суспільств в єдиний полікультурний простір, зокрема і євроінтеграційної стратегії нашої країни, стають актуальними проблеми порозуміння та співіснування. За допомогою трансгресії, як інструмента пізнання, через який особистість здатна і може усвідомити, що Інший не є Чужий, а такий, який здатен наповнювати її сенс існування.

Даосизм як філософсько-релігійна течія має значний вплив на сучасну культуру країн Східної Азії, історична спадщина яких генетично пов'язана з китайською традицією. Навіть в Україні з'явилася величезна безліч клубів, спеціальних шкіл вивчення східної філософії, духовної культури, які мають не аби який вплив на формування нашої ментальності. Наша країна знаходиться на перетені кордонів між західним і східним світом і тому синкретично синтезує всі духовні надбання різних культур і духовних практик. Тому вивчення даоської духовної антропомістики засобами пост структуралістського і пост модерністського аналізу є достатньо актуальними.

Зазначене зумовлює актуальність вивчення проблематики даоської антропомістики шляхом детального розгляду основних її складових, вирішальною з яких є трансгресія, яка виступає фіксуючим феноменом переходу непроходимої границі між можливим та неможливим.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Тематику філософії даосизму досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Л.І. Юрченко, С.В. Філонов, Е.А. Торчинов, Е.Б. Лобода, А.Е. Лукьянов, О.Л. Ковбан, В.О. Кіктенко, О.Б. Гуцуляк, А.О. Акімова, Юнг та інші. Однак слід відзначити брак ґрунтовних вітчизняних спеціалізованих досліджень філософії даосизму в контексті прояву концепції духовної трансгресії. Вітчизняна філософська думка наразі не містить ґрунтовних дисертаційних досліджень концепцій духовної трансгресії в даоській антропомістиці. Брак таких досліджень зумовлює необхідність заповнення існуючих лакун в науковій доктрині та проведення спеціалізованих досліджень даної проблематики.

Мета статті полягає в аналізі історико- філософських та антропологічних вимірів основних положень даоської трансгресії представників західного даосизму та пост структуралізму.

Методологія. Для співставлення парадигм трансгресії в історико-культурному та філософському дискурсах використовувався порівняльно- історичний метод дослідження.

Наукова новизна. Встановлено прояви феномену даоської трансгресії в концепціях європейського постструктуралізму, підкреслюється, що різні точки зору на сучасні проблеми розвитку трансгресії на можливість та ефективність їх вирішення викликають зацікавленість дослідників, відбиваються в суспільній свідомості та позначаються на заходах, систему яких можна визначити як «пограничну особистість».

Практична значимість. Поєднання східних та західних концепцій у статті допоможуть суспільству краще розуміти один одного для подальшого порузуміння.

Виклад основного матеріалу. Постструктуралізм виступив основним чинником формування європейського філософського мислення. Пост- структуралізм як течія сприяла структурно- дисциплінарному, інструментально-методологічному оновленню сутності філософського знання на даному етапі, та виступив ідейною основою постмодернізму.

Природним виступило і значний вплив пост- структуралізму на сутнісне наповнення духовної трансгресії.

Крім того вирішальна роль постмодернізму в європейській філософській думці проявилася у формуванні превалюючої для західноєвропейського явища - феномена «поетичної мови» («поетичного мислення»), значний вплив на формування якого вплинули саме східні ідеї, а саме концепції даосизму і чань-буддизму.

Концепція «поетичного мислення» виступала природно сформованим художньо-творчим стрижнем, проте була вкрай складною для сприйняття у філософському трактуванні.

Концепція «поетичного мислення» сформувалася з урахуванням основного впливу філософсько-естетичних східних ідей. Проте в цьому контексті слід підкреслити відсутність несвідомого перенесення ідей та ідей даної концепції.

Фактично концепція «поетичного мислення» є спробою вийти за звичні рамки і шаблони філософського мислення Європи, що склалися на той період часу і в значній мірі розширити межі філософської думки.

Даний процес був цілком логічною відповіддю на духовний пошук філософів того часу, обумовлених злиднями, що утворилася в результаті духовної еволюції його об'єктивних запитів. Виходячи з цього, вплив і розуміння філософсько-естетичних концепцій даосизму, здійснювалися в умовах певного паралелізму загальнокультурних процесів, що природним чином зумовило виникнення низки змін, які спричинили необхідність зверненнядо інших традицій культури. Можна з упевненістю зробити висновок про те, що постмодернізм зародився у початковому плані в період періоріентаціі природничих уявлень на стику XIX - XX ст. Саме в цей період був значною мірою знівельован авторитет позитивістського наукового знання і раціоналістично обґрунтованих цінностей європейської культури.

Основоположником постструктуралізму заслужено вважається німецький мислитель Мартін Гайдиггер, який зробив революційний «поворот» у європейській філософії, змінивши її парадигму з метафізичних цінностей на ідейну концепцію міркувань про Буття.

Виходячи з цього філософію Мартіна Гайдеггера називають екзистенціалістською. У той же час саме Гайдеггер і його «фундаментальна онтологія» сформували основу для існування постметафізичного дискурсу в європейському філософському перебігу.

Безумовно, Мартіна Гайдеггера, не можна повною мірою назвати постструктуралістом, однак цей філософ був серед тих, хто заклав основу для виникнення і розвитку постструктуралізму.

Саме в результаті детального аналізу вчень філософських роздумів Мартіна Гайдеггера, постструктуралісти розробили власний метод філософських роздумів, підставою якого виступала ідея «поетичного мислення».

Дана філософія Мартіна Гайдеггера була здатна подолати популярну в ті часи метафізику, що в подальшому знайшло відображення в постструктуралістських ідеях, які виникли. Все це в кінцевому рахунку отримало позначення «постгайдеггерівська хвиля» [4].

Пізніше, аналізуючи філософську ідею того часу, Аллан Меджілл помітив і обґрунтував єдину відмітну ознаку, яка об'єднує світогляд Мартіна Гайдеггера та інших німецьких філософів - Ніцше, Фуко і Дерріда. Данна ознака характеризується таким чином: всі вони - філософи кризового типу і в такому контексті виступають основоположниками модерністської та постмодерністської філософської думки: «Криза - настільки очевидний елемент їхньої творчості, що навряд чи можна заперечувати ії значення .... Криза - «це втрата авторитетних і доступних розуму стандартів добра, істини і прекрасного, втрата, яка обтяжена одночасною втратою віри у слово Боже Біблії...».

Можна сміливо стверджувати, що у даний період практично повністю дискредитована філософська і культурна ідея Європи, а отже, виникла об'єктивна необхідність у пошуку іншої духовної традиції, яка зайняла б звільнене місце. При цьому погляди філософів звичайно ж звернулися до східної філософської традиції. Таку тенденцію маємо можливість легко простежити в працях мислителів того часу: необхідність вивчення східних

філософських традицій проглядається у творах Фуко - у його «Історії безумства в класичному столітті» , ідея запозичення філософських ідей сходу проглядається в антіелліністських навчаннях Дерріди; простежується яскравий східний слід в працях Кристєва, який у своїх дослідженнях сходить до філософії Китаю у своїй критиці «логоцентризма індоєвропейської пропозиції».

Все частіше Мартін Гайдеггер звертаючись до ідей Лао-дзи, визначаючи його почерк як поетичне мислення та обґрунтовуючи сутність дао як самого результативного методу усвідомлення дороги до буття.

Заснована Мартіном Гайдеггером модель «постнаукового мислення» знайшла своє продовження в концепціях європейських пост- структуралістів, а саме: Ж. Лакана, М. Фуко, Ж. Дельоза та інших.

Основою ідей Ж. Лакана є наступні тези:

Несвідоме структуроване як мова.

Несвідоме - це мова «Іншого».

Основною тезою, введеною Ж. Лаканом, виступає «стадія дзеркала». Заслуговує особливої уваги доказ даного вченого співвідношення і взаємодії реальності і фантазії - однієї з ключових проблем духовної трансгресії людини. Дуже важливі фундаментальні висновки даного філософа про роль свідомості.

М. Фуко повною мірою обґрунтував відсутність власного незалежного «Я», систематизував вчення про суб'єкта. Вперше описав суб'єкт як історично та культурно детермінований феномен, який виступає в «скромної» ролі «дискурсивною функцією», «суб'єкта», абсолютно повністю позбавленого самостійності та автономії [3].

Ж. Дельоз виступав проти класичного раціоналізму і метафізики, які зводять рух вільних одиниць до ідеї Бога, Буття, Суб'єкта. Він вважав, що вся попередня філософія неправильно розуміла процес породження смислів. Обґрунтував розроблену номадологічну модель світогляду. Обґрунтував класифікацію типів суб'єктивізації (індивідуації). Довів, що мислитель повинен протистояти владі у всіх її формах. Розробив концепцію подієвості, яка за змістом схожа на даоську.

У роботі «Імена-Отця» Ж. Лакан обґрунтовує досить цікаві висновки, що стосуються виняткової ролі свідомості. На думку даного філософа, будь-яке представлення про власне «Я» обов'язково передбачає чітке уявлення про передбачувану функції власного «Я» як комплексної єдності відчуженого від себе суб'єкта. Власне «Я» - це саме те, в чому суб'єкт не може знайти себе, чи не відмовившись при цьому від себе і не скасувавши спочатку alter ego власного «Я» [2, с. 28].

Філософія суб'єктивності в філософських ідеях Ж. Лакана не зводиться до єдиного «Я», в його філософському пошуку розщеплений суб'єкт протистоїть «автономному Его». У свою чергу, свідомість, на думку Ж. Лакана, виступає ілюзією. Така позиція ґрунтується на тому, що суб'єктивність не має конкретних закріплених ознак.

Як вважає Ж. Лакан, людину ні в якому разі не можна ототожнювати з будь-яким з наявних атрибутів, виходячи з цього, його «Я», в кінцевому підсумку, ніколи не буде ідентифіковано. Саме тому воно у всіх випадках знаходиться в постійному пошуку самого себе і цей процес повною мірою нескінченний.

Отже, суб'єктивність на думку Ж. Лакана не може бути зведена до єдиного світового універсуму - «Дао», як це говориться в філософії даосизму. Разом з тим, теорія розщепленого суб'єкта Ж. Лакана протистоїть теорії «автономного Его».

Певні паралелі з даоською філософією простежуються і в працях Ж. Дельоза. Дельоз висловлювався проти класичного раціоналізму і метафізики, які, за його мисленням призводять рух вільних одиниць до ідей Бога, Буття, Суб'єкта. Філософ вважав, що попередня філософська думка невірно трактувала процес формування смислів. Сенс формується шляхом «номадичної сингулярності» - людьми, прийнятими в якості результатів свободи. Ці номадичні сингулярності Дельоз обґрунтовував як позбавлених усіляких характеристик, які передбачають бінарні опозиції (загальне - індивідуальне, трансцендентальне - емпіричне, чоловіче - жіноче і т.д.). Чи не складно в даному контексті побачити паралелі з даосизмом і чань-буддизмом. Дельоз, трактує номадологічну парадигму світогляду, протиставляючи ідеї західних та східних культур. Очевидно схожість даосизму з постмодернізмом Ж. Дельоза. Номадична парадигма світогляду має в якості основи образ номада - кочівника. Мислитель вважав, що світ представляється осілим людиною в іншому вигляді, ніж кочівниками. «Оригінальність ідей Дельоза полягає в радикальному протиставленні його поглядів колишньої класичної парадигми. Дельоз підкреслює, що існує безліч форм Суб'єктивізації. Мислитель вважав, що не можна повернутися до первісного вигляду людини - як до суб'єкта, котрий володіє певною владою, обов'язками і знаннями. В даному контексті доцільно говорити про «машині бажання», «номадичних сингулярності» [1, с. 533].

Висновки. Аналіз ідей основних представників філософії постструктуралізму та пост- модернізму(Ж. Лакан, М. Фуко, Ж. Делез, М. Гайдиггер) дозволив зробити висновок, що концепції духовної трансгресії даосів проникли й закріпилися в європейському масовому світосприйнятті через філософію європейського постструктуралізму. Таке проникнення було зумовлено спробами європейських мислителів вийти за привичні рамки та шаблони європейського філософського мислення, що склалися в європейській філософській думці. Відносна обмеженість останньої, необхідність пошуку нових форм філософського мислення сприяли запозиченню зі східно філософської думки антропомістичних концепцій, які органічно були вплетені в філософію європейського пост структуралізму. При цьому пошук нових форм філософського мислення був також безпосередньо породженим власним розвитком філософа- постсруктураліста - його природною потребою, що виникла в результаті внутрішньої еволюції його духовних запитів. Тому вплив і, відповідно, сприйняття філософсько-естетичних концепцій даосизму, відбувався завжди в умовах змістовного паралелізму загальнокультурних процесів, коли виникли зміни не знаходять у себе відповідної форми і змушені в її пошуках звертатися до іншої культурної традиції.

Список використаних джерел

постструктуралізм даоський духовний трансгресія

1. Делёз Ж. Логика смысла / Ж. Делёз. - М.: Академический проект, 2011. - 480 c.

2. Лакан Ж. Имена-Отца / Жак Лакан; [пер. с фр. А.К. Черноглазова]. - М.: Гнозис-Логос, 2006. - 160 с.

3. Фуко М. О трансгрессии / М. Фуко // Танатография эроса. - СПб.: Мифрил, 1994. - 364 с.

4. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук / М. Фуко; пер. с фр. В.П. Визгина и Н.С. Автономовой. - СПб.: А-cad, 1994. - 407 с.

5. Heidegger М. The Question Concerning Technology / М. Heidegger [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kineticontology.com/wp-content/uploads/2011/12/heidegger-qctpdf.

6. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер; пер. с нем. В.В. Бибихина. - Х.: Фолио, 2003. - 503 с. - (Philosophy).

7. Patalon М. On the possibility of judaism and taoism convergence in the future of educational and social development \\ Ukrainian professional education. 2017.

8. N1. Режим доступу: https://zenodo.org/record/888311#.WnBxCq5l_IU.

9. Lippens R., Hardie-Bick J. Short Editorial Introduction: Transcendence and Transgression // Spinger Science +.

10. Business Media. Special Issue, 2017. P. 347-349.

Размещено на Allbest.ru