Цінності: роль в житті людини і суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Цінності: роль в житті людини і суспільства

Культенко В. П.,

кандидат філософських наук,

Досліджується такий феномен людського життя як цінності: процес їхньої появи, формування, утвердження, види та форми цінностей. Аналіз цінностей здійснений в контексті проблематики аксіології -- вчення про цінності. Наголос зроблений авторами на тому, що цінності є виключно феноменом людського, суспільного існування. В процесі життєдіяльності людина освоює природу, визначається з метою власної діяльності та завданнями для її досягнення. Діючи так, людина оцінює світ, визначаючи значимі, потрібні, корисні для неї речі, події, явища. Саме людський оціночний підхід до життя, до навколишньої дійсності і уможливив появу феномену «цінності». Адже світ без людини є ціннісно нейтральним. Оцінюючи його для себе, людина створює ієрархію цінностей. Критерії для такої ієрархії можуть бути найрізноманітніші: за предметом оцінювання, за характером дії, за спрямованістю, за складністю, за часом виникнення і т.ін.

Ключові слова: аксіологія, психологізм, отнологізм, функція, феномен, цінності, оцінка.

The phenomenon of human life as values is investigated. In particular: the process of their appearance, formation, assertion, types and forms of values. The analysis of values is made in the context of axiology - the doctrine of values. The authors emphasize, that values are exclusively a phenomenon of human, social existence. In the process of life, man mastered nature, determined for the purpose of their own activities and tasks to achieve it. In this way, a person evaluates the world, identifying significant, necessary, useful things, events, phenomena. It is the human appraisal approach to life, to the surrounding reality, that made the phenomenon of "value" possible. After all, the world without human is value neutral. Appraising it for oneself, human is create a hierarchy of values. The criteria for such a hierarchy can be varied: by subject of evaluation, by nature of action, by orientation, by complexity, by time of occurrence, etc.

Keywords: axiology, psychology, relativism, function, phenomenon, values, evaluation.

Актуальність проблеми. Цінності займають найважливіше місце в житті людини і суспільства, так як саме вони характеризують власне людський спосіб життя, рівень виділення людини з тваринного світу. Особливу значущість проблема цінностей набуває в перехідні періоди суспільного розвитку, коли кардинальні соціальні перетворення ведуть до різкої зміни існуючих в суспільстві систем цінностей, тим самим ставлячи людей перед дилемою: або зберігати усталені, звичні цінності, або пристосовуватися до нових, які широко пропонуються, навіть нав'язуються представниками різних партій, громадських і релігійних організацій, рухів. Тому питання, що таке цінності, яке співвідношення цінності і оцінки, які цінності для людини головні, які другорядні, є життєво важливими. Дослідження цінностей в контексті аксіологічної проблематики і складає мету даної роботи.

Аналіз останніх наукових досліджень. Одним з перших мислителів-філософів, хто поставив питання про сутність і цінності блага, був Сократ. Це співпало з кризою афінської демократії, зміною культурних зразків організації буття людини і суспільства, втратою орієнтирів в духовному житті людей. Наприклад, для Сократа і Платона такі цінності, як благо і справедливість, виступали головними критеріями істинного буття. В античній філософії робилася спроба класифікувати цінності. Зокрема, Аристотель виділяв самодостатні цінності, або «самоцінності», в які він включив людину, щастя, справедливість, а також цінності, що мають відносний характер, осягнення яких залежить від мудрості людини.

В подальшому в різні філософські епохи та в різних філософських школах формувалось своє розуміння цінностей, яке пов'язувалось з культурними особливостями доби. В середні віки, наприклад, цінності набули релігійного характеру і були пов'язані з божественною сутністю. В епоху Відродження на перший план виступили цінності гуманізму, свободи. У Новий час розуміння цінностей визначалось з позицій раціоналізму, розвитку науки й формування нових, капіталістичних суспільних відносин. У цей період проблема цінностей та їхніх критеріїв знайшла своє відображення в працях Р. Декарта, Б. Спінози, К. Гельвеція, П. Гольбаха та ін.

Поворотним моментом у розвитку вчення про цінності стала філософія І. Канта, який першим розмежував поняття сущого і належного, реальності й ідеалу, буття і блага, протиставив проблему моральності як свободи - сфері природи, що знаходиться під диктатом необхідності. В кінці XIX ст. проблема цінностей широко обговорювалася й розроблялася в роботах видатних представників філософії: С. Булгакова, М. Бердяєва, В. Соловйова, М. Федорова, С. Франка та інших.

Надалі в філософії розвивалося вчення про природу цінностей, закономірності їх виникнення, становлення й функціонування, їхнє місце і роль у житті людини і суспільства, про зв'язок цінностей з іншими феноменами життя людей, класифікацію цінностей і їхній розвиток. Воно отримало назву аксіологія (від грецьк. axia - цінність та logos - слово, вчення). Вперше поняття було застосовано французьким мислителем П. Лапі в 1902 р, а згодом - німецьким філософом Е. Гартманом в 1908 р.

Виклад основного матеріалу дослідження. Цінності важливі та значимі для всіх сфер життєдіяльності людини. Для юридичних наук та юридичної практики феномен «цінність» має велике значення, адже в контексті цінностей, значимих для країни, суспільства, приймаються й нормативні акти, характеризуються діяння суб'єктів в судових процесах. У діяльності судів феномен цінності присутній завжди і у всьому. Не можна також виключати цінності з процесу пошуку сенсу життя, формулювання концепцій майбутнього, з відносин між людьми і країнами, з процесів спадковості традицій, звичаїв, укладів, культур в житті етносів, народів і націй.

Предмет аксіології - цінності всіх типів, їхня природа, зв'язок цінностей між собою, з соціальними і культурними факторами та структурою особистості. Цінності, згідно аксіології - це нормативна категорія, якою охоплене все, що може бути метою, ідеалом, предметом прагнення, інтересу. Основними поняттями і категоріями аксіології є благо, гідність, значення, оцінка, користь, перемога, сенс життя, щастя, повага тощо. Існує ряд підходів до розуміння природи і суті цінностей, які сформувалися після виділення аксіології в самостійну область філософських досліджень. Розглянемо деякі з них. цінність натуралістичний психологізм

Натуралістичний психологізм (А. Мейнонг, Р. Перрі, Дж. Дьюї, К. Льюїс) розглядає цінності як об'єктивні чинники, джерело яких полягає в біологічних і психологічних потребах людини. Такий підхід дозволяє віднести до цінностей будь-які предмети і дії, за допомогою яких людина задовольняє свої будь-які потреби.

Персоналістичний онтологізм. Найбільш відомий представник цього напрямку - Макс Шелер також обґрунтовував об'єктивний характер цінностей. Проте цінність предметів або явищ не можна ототожнювати з їхньою емпіричної природою. Як колір може існувати незалежно від предметів, яким він належить, так і цінності (гарне, добре, трагічне) можуть сприйматися незалежно від тих речей, властивостями яких вони є.

Світ цінностей, за М. Шелером, має певну ієрархію. Нижню сходинку займають цінності, пов'язані із задоволенням чуттєвих бажань, матеріальними благами; вищі цінності - це цінності прекрасного, пізнавальні цінності; найвищою цінністю є цінність «святого» і ідея Бога. Реальність ціннісного світу ґрунтується на абсолютній цінності божественної особистості. Онтологічну основу існування людини визначає її ієрархія цінностей.

Аксіологічний трансценденталізм (В. Віндель- банд, Г Ріккерт) розуміє цінності не як об'єктивну реальність, а як ідеальне буття, що не залежить від людських потреб і бажань. До цінностей відносяться істина, добро, справедливість, краса, які мають самодостатнє значення та існують у вигляді ідеальних норм. Цінність в даній концепції - не реальність, а ідеал, носієм якого є щось трансцендентальне, потойбічне.

Культурно-історичний релятивізм. Засновником цього напрямку був В. Дільтей, який поклав в основу ідею аксіологічного плюралізму, розуміючи під цим множинність рівноправних ціннісних систем, які аналізуються за допомогою історичного методу. Даний підхід означав критику спроб створення абсолютної, єдино правильної концепції цінностей, яка була б абстрагована від реального культурно-історичного контексту.

Соціологічна концепція цінностей. Родоначальником концепції є Макс Вебер, що ввів поняття цінностей в поле соціології та застосував його для інтерпретації соціальної дії й соціального знання. На думку М. Вебера, цінність - це норма, яка має значимість для соціального суб'єкта.

У матеріалістичній філософії цінності трактуються з позицій їхньої соціально-історичної, економічної, духовної та діалектичної зумовленості. Справжні цінності для людини або спільноти конкретні, історичні. Вони обумовлені характером діяльності людей, рівнем розвитку суспільства, носять конкретно-історичний характер. Для виявлення їхньої природи і сутності слід використовувати діалектико-матеріалістичний підхід і такий критерій, як міра, що характеризує перехід кількісних показників у якісні.

Цінність - це сукупність соціальних і природних предметів (речей, явищ, процесів, ідей, знань, зразків, моделей, стандартів тощо), які утримують життєдіяльність людини, суспільства в межах паритету об'єктивних законів розвитку та очікуваних (планованих) цілей, результатів. Цінність з'являється в результаті порівняння, вираженого за допомогою умовиводу в певному судженні, предметів реального світу (ідеальних образів), які можуть і зумовлюють розвиток (прогресивне або регресивне) людини і спільноти, з тими, які не можуть, не здатні або суперечать даному процесу. Це часто відбувається на рівні почуттів, а не на рівні пізнаних законів розвитку. Цінності закріплюються в різних формах, які відображають їхній зміст: як моральна діяльність, поведінка, як естетична свідомість, як релігійні норми, як нормативні державні акти тощо.

Проблематика загальної теорії цінностей розгортається навколо основного її поняття - категорії «цінність». Етимологічний зміст його досить простий: цінність - те, що цінують люди. Це можуть бути і предмети або речі, і явища природи, і суспільні явища, і людські вчинки, і явища культури. Однак зміст поняття «цінність», його природа дещо складніша.

Основні характеристики цінностей можна звести до наступних:

Цінність за своєю сутністю є соціальною і має об'єктно-суб'єктний характер. Там, де немає суспільства, немає і підстав для існування цінностей. Речі або події без зв'язку з людиною, з життям соціуму не мають цінності. Цінності завжди є суто людськими та мають соціальну природу. Це стосується не лише окультуреної природи, але і власне природних об'єктів. Наприклад, атмосфера, яка містить кисень, існувала на Землі задовго до появи людини, проте тільки щодо людини можливо говорити про її цінність для життя людей.

Цінність виникає в ході практичної діяльності. Будь-яка діяльність людини починається з визначення мети, пов'язаної з уявленнями про кінцевий результат діяльності, досягнення якої задовольняло б якісь потреби людини. Таким чином, індивід, передбачаючи результати своєї діяльності, ставиться до них як до цінностей. Тому і сам процес діяльності, спрямований на досягнення результату, розглядається як значущий, ціннісний для людини.

Поняття «цінність» слід відрізняти від поняття «значимість». Вони співвідносні, проте не тотожні. Значимість характеризує ступінь інтенсивності, напруженість ціннісного ставлення. Щось нас зворушує більше, щось менше, щось залишає байдужими. Більш того, значимість може мати характер не тільки цінності, але і «анти цінності», шкоди. Зло, соціальна несправедливість, війни, злочини, хвороби мають велику значимість для суспільства і особистості, проте ці явища не називають цінностями.

Будь-яка цінність характеризується двома властивостями: функціональним значенням і осо- бистісним змістом. Функціональне значення - це сукупність суспільно значимих властивостей, функцій предмета чи ідеї, які роблять їх цінними в даному суспільстві. Адже для будь-якої ідеї характерні інформаційний зміст і ступінь його достовірності.

Особистісний сенс цінності - це її співвіднесеність з потребами людини. Осягаючи сенс речі, людина виходить з потреб, сформованих в ній суспільством, з родової суспільної потреби. Вона ніби дивиться на річ очима інших людей, суспільства і бачить в ній те, що значиме для її життя в рамках суспільства. Людина шукає в речах їхню ідею, яка і є для неї сенсом.

Цінності за своєю природою є об'єктивними. Це положення може викликати заперечення. Адже раніше зазначалося, що там, де немає суб'єкта, безглуздо говорити про цінності. Вони залежить від людини, її почуттів, бажань, емоцій, тобто розглядається як щось суб'єктивне. Для індивіда річ втрачає цінність, коли вона перестає його цікавити. Іншими словами, поза суб'єктом, поза зв'язком з його потребами, бажаннями, інтересами цінності немає. Ціннісна значимість різноманітних компонентів дійсності визначається потребами та інтересами суб'єктів.

Оскільки всі наші відносини відображені в формах суспільної свідомості, форми прояву цінностей теж можна класифікувати за формами суспільної свідомості. Такий підхід дозволяє виділити наступні форми цінностей: конфесійні (релігійні); моральні; правові; політичні; естетичні; економічні; екологічні та інші. Види цінностей безпосередньо пов'язані з людиною і спільнотами людей та обумовлені такими показниками як: рівень впливу цінностей на особистість і на суспільство в цілому; характер впливу цінностей на соціум. За рівнем впливу на процес розвитку цінності можуть бути класифіковані за такими показниками: революційні, еволюційні, контрреволюційні. За характером впливу цінності можуть бути класифіковані на ті, що викликають позитивний розвиток та ті, що викликають негативний розвиток. Викликають позитивний розвиток такі цінності, які за характером впливу на соціум або особистість надають їм потрібну, відповідно до законів розвитку, обумовленість і детермінацію. Їх перелік досить великий і включає в себе інтелектуальність, мотивацію, щастя, талановитість, геніальність, обдарованість тощо. Негативні, або соціально не схвалені цінності - це цінності, які за характером впливу надають непотрібну, часто навіть прямо протилежну, відповідно до законів розвитку, обумовленість і детермінацію.

Висновки та перспективи подальших наукових розробок у цьому напрямку

Навколишній світ багатоликий та різноманітний. Ми живемо в період складних соціальних змін, коли становлення кожного наступного покоління відбувається в ситуації ціннісно-нормативної невизначеності. Проте не дивлячись на всі життєві труднощі, кожна людина прагне знайти в світі своє місце, відкрити себе, реалізувати свої можливості. Кожна людина це мікрокосмос, унікальний в своєму прояві. Однак вільною є лише така особистість, яка володіє духовною культурою й готова нести відповідальність за свою поведінку і вчинки, той, хто здатен будувати свої відносини з іншими на основі загальнолюдських цінностей. При цьому у кожної людини можуть бути свої власні цінності, які впливають на його поведінку.

По суті, все різноманіття предметів людської діяльності, суспільних відносин і включених в соціальну сферу природних явищ може виступати в ролі цінностей (як об'єкти ціннісних відносин), може оцінюватися через дихотомію добра і зла, істини та помилки, краси та потворного, припустимого та забороненого, справедливого і несправедливого.

Ціннісний підхід до світу вимагає ставлення до об'єктивної реальності як до результату людського самоствердження. Світ при такому підході, перш за все, є реальністю, освоєною людиною, змістовно перетвореною нею на рівні свідомості, особис- тісної або соціальної культури.

Список використаних джерел

Глобальні проблеми та загальнолюдські цінності.

К., 2012.

Здравомыслов А. Г Потребности. Интересы. Ценности / А. Г. Здравомыслов. - К.: 1999. - 237 с.

Золотухина-Аболина Е. В. О специфике высших духовных ценностей // Філософські науки. - 2007. - № 1.

Кузнецов В. Г Філософія / В. Г. Кузнецов, И. Д. Кузнецова, В. В. Миронов. - К: ІНФРА-М, 2003. - 518 с.

Ручка А. А. Социальные нормы и ценности. - К., 2014.

Чекаль Л. А. та ін. Особливості формування соціо- культурних цінностей молоді аграрних регіонів: Монографія / Л. А. Чекаль, В. П. Культенко, С. М. Гейко, Н. М. Гудіна - К., 2013.

Размещено на Allbest.ru