Компенсаторне осяяння як трансцендентне в філософії (антропологічний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет внутрішніх справ

Компенсаторне осяяння як трансцендентне в філософії (антропологічний аспект)

Мурашкін М.Г.

Існує велика розбіжність розуміння трансцендентного в філософській культурі. Хоча трансцендентне - це узагальнююча категорія і вона повина охоплювати в своїй постійності значний зміст в природі людини. Однак трансцендентне абстрагується і відходить від людської природи. У ХХ столітті мова вже йде про те, що в трансцен- дуванні відбуваються певні процеси відродження в людині. Помічено, що «У К. Ясперса трансценду- вання є зв'язком способів буття і різних його рівнів; в трансцендуванні відбувається відродження людської сутності» [Круглов, 210, с. 104]. Це відродження можна було бачити протягом усієї історії в філософській культурі. Воно пов'язане з трансформаціями в людині. Сучасні дослідження встановлюють трансформації як спонтанного характеру так і ті які виникають безпосередньо під впливом певних факторів. Компенсаторне осяяння як предмет наших досліджень є феномен спонтанного характеру. Це «компенсація» і «безсвідомі процеси» в творчій діяльності. Деякі творчі робітники, в частковості художники, давали звіти про їх особистий творчий досвід. В деяких звітах говориться про творчість в трансподібному стані» [Теплов, 1985, с. 268]. При цьому «компенсація і зверхком- пенсація можуть, звичайно, у випадку наблизити картину світу до межі дійсності, як це буває при великих досягненнях художньої психіки» [Адлер, 1997, с. 106]. Але останні дослідження приділяють увагу тим характеристикам цих процесів психіки які поза судженнями, які створюють стани «чистого освідомлення». З цього приводу ведуться дослідження в сфері релігійно-містичної культури. Так «Буддистська медитація на освідомленість була переосмислена як нерелігійна техніка уваги до теперішнього моменту з освідомленістю без суджень внутрішнього і зовнішнього досвіду, метою якого є створення стану «чистої освідомленості» [Kreplin, Farias, Brazil, 2018, р. 1]. Але коли освідомленість чиста то це результат того, що людиною втрачається незначне, неважливе, мілкі думки і суєта. Ці процеси є в природі людини. Сучасна наука це досліджує [Kreplin, Farias, Brazil, 2018, р. 1].

Але виникає необхідність приблизити абстрактне розуміння трансцендентного до конкретних переживань людини задля встановлення нових особливостей тієї самої людини, її природи. На цьому шляху допомогою може бути компенсаторне осяя- ня людини, документальний опис якого ми маємо в багатьох напрямках культури: філософській, релігійно-містичній, художньо-естетичній. Документальний опис торкається такої характеристики як зникнення неважливого в людині, відходу мілких думок і суєти. Тому актуально встановити важливість і значимість цієї характеристики, коли проявляється «чиста освідомленость» [Kreplin, Farias, Brazil, 2018, р. 1]. Адже сучасні наукові дослідження приділяють багато уваги процесам зникнення в людині дрібних думок, всього неважливого.

Аналіз публікацій показав, що попередні дослідження феномену компенсаторного осяяння вказують на зв'язок феномену, який досліджується з трансценденцією, а також з жудожньою психікою [Адлер, 1997]. Але нема розкриття того, що цей феномен природньо людський, як схильність людини до певних станів. Досліджені компенсаторні процеси при творчості у стані трансу, але що компенсувалося, не зазначено [Теплов, 1985]. Хоча останні дослідження вказують на «чисту освідом- леність» [Kreplin, Farias, Brazil, 2018, р. 1], що має намір до розкриття в трансценденції філософській культурі.

Мета. Метою дослідження є з'ясування і виявлення, чи є феномен компенсаторного осяяння в природі людини, чи він приходить лише із впливом трансценденцій філософських цінностей які розповсюджені в проявах культури. Адже компенсаторне осяяння яскраво відображено в релінійно-містич- ній культурі і мистецтві. Актуальність дослідження пов'язана з тим, що компенсаторне осяяння дає людині очищення від зайвих спонукань і потребує з'ясування, чи повинна людина прикладати зусилля по отриманню компенсаторного осяяння.

Встановлено важливість і значимості характеристики процесу зникнення і відходу мілких думок і суєти в компенсаторному осяянні як трансцендентності, що є в природі людини та відображено в філософській культурі. Компенсаторне осяяння - це чисто спонтанне осяяння, причини якого неможливо безпосередньо встановити, осяяня коли людині відкривається новий стан, стан який компенсує певні недоліки. Наприклад, страх змінюється повним безстрашієм. Мета - це виявити значимість цих спонтанних процесів.

Виклад основного матеріалу. Природознавче розуміння людини - це людина як результат розвитку природи на Землі, як певний ступінь складності системи енергій і здатностей, системи, яка вже частково була наявна у попередніх форм високо- розвинених тварин.

Але філософська антропологія осмислює якісну специфіку людини. Якісна специфіка людини полягає у певній єдності тілесних, емоційно-чуттєвих і пізнавальних здатностей і можливостей, які надаються культурою соціального середовища. Коли ми торкаємось стану компенсаторного осяяння то можна казати про характеристику еднос- ті. Едність виникає при зникненні всього зайвого. При виникненні компенсаторного осяяння маса мілких думок, суєтних - відходять (Мурашкин, 2006). Тобто можна казати про руйнацію мілких і суєтних думок. Можна казати про руйнування ілюзій (Кристева, 2010), руйнування помилок розуму (Бадмажапов, 1990). Процес відходу і зникнення мілких думок і суєти, їх руйнації описаний в багатьох напрямках культури: філософській, релігійно-містичній, художньо-естетичній. Дослідження важливості і значимості характеристики відходу мілких думок і їх руйнування в компенсаторному осяянні потребують певної статистики, коли ми можемо фіксувати подібність в різних філософських школах, релігіях і містичних вченнях, а також і в мистецтві. В данному дослідженні треба продемонструвати подібність характеристики при якій зникає незначне, відходять дрібні думки, руйнуються. Це прояв характеристики компенсаторного осяяння. Прояв цієї характеристики можна досліджувати на великій площині автобіографічних документальних матеріалів.

Збираючи автобіографічні документальні матеріали про руйнування як характеристику компенсаторного осяяння, треба враховувати той факт, що самі філософи, релігійні діячи, містики і митці фіксували свої певні стани як руйнівні, стани, які руйнують їх особисті ілюзії, хибні думки, упередженості. Це й послуговує нам орієнтиром фіксувати певні стани як такі, що руйнують застаріле в свідомості людини.

Компенсаторне осяяння як предмет наших досліджень має таку особливість як абсолютна спонтанність. Це те сакральне осяяння яким неможна володіти. «Сакральне - це те, що дарує життя і віднімає його, це джерело, відкіля воно витікає, і гирло, де воно губиться. Но це ще і те, чим ніяк неможливо цілком володіти одночасно з життям» [Кайуа, 2003, с. 253]. Це вже вказує на те, що феномен який ми досліждуємо є в природі людини. Сучасні дослідження багато уваги приділяють причинам прояву спонтанності.

Компенсаторне осяяння як реальне явище психічного життя людини підкоряється всезагальним законам діалектики. Згідно такому закону діалектики як заперечення заперечення - заперечується старе. Це пов'язано з тим, що творчий процес в людині проходить через певні фази, такі як натхнення, уявлення, осяяння, нову ідею, логічну обробку цієї нової ідеї. Тут творчий процес включає в себе новину. Тобто одній з характеристик творчої роботи думки є вирішення протиріч: створення нового неминуче пов'язано з запереченням старого (Спир- кин, 1972).

Творчий процес. Транс і екстаз можуть супроводжувати творчий процес. Можна казати про творчість в трансподібному стані (Теплов, 1985). А компенсаторне осяяння розглядається як певний вид трансу. Творчий же процес як отримання нових значень розмежовується «на такі його стадії: підготовка, визрівання, натхнення (осяяння) і перевірка істиності» [Роменець, 2004, с. 168]. Натхнення і осяяння можуть бути однією стадією (Вудвортс, 1981). А може бути так, що натхнення переходить в екстаз в момент кульмінації творчого процесу - при осяянні (Ильин, 2011). Тут екстаз, а також і транс розуміється як супроводжуюче творчий процес. Коли ми кажемо про творчий процес і особисто про його стадію інсайту, тобто про осяяння, як кульмінаційного моменту, то цей кульмінаційний момент може бути і в стадії «визрівання».

У процесі тривалого визрівання концепції ін- сайти можуть виникати декілька разів, але не мати вирішального значення для розбудови концепції в цілому (Ильин, 2011). Вирішального значення може не мати і натхнення зі своїм переходом в екстаз або в транс. Натхнення може не давати успіху в творчості. Натхнення може бути лише поштовхом, стимулом до діяльності; більш того лише стимулом до діяльності, а не самою діяльністю. Натхнення не робить результатів, плодів творчості. Людина, в творчому відношенні безплідна, хоча може переживати натхнення, екстаз, транс. Тобто натхнення може пройти без творчих результатів. Можна зазнати натхнення, екстазу і трансу без усілякого зовнішнього сліду. Зовсім не геній може пережити таке ж натхнення, екстаз, транс, як і геній. Натхнення, екстаз і транс не означають змістовності, яка відділяє істину від хибності, добро від зла. Натхнення і екстаз, а також транс можуть проходити без наявності певного змісту (Гончаренко, 1991). Та і сам інсайт, саме осяяння, може не мати вирішального значення (Ильин, 2011). А такі феномени вже нагадують компенсаторне осяяння, трансцен- денцію в філософській культурі, самодостатність в релігійно-містичній і художньо-естетичній культурах. Адже самодостатність не має змістовності. Тут і відчуття щастя беззмістовне (Ясперс, 1997). Тут істини отримуються як суб'єктивна компенсація недостатнього, як певна гармонія через компенсаційні процеси.

Може бути і так, що в людині заперечується стара особистість взагалі, а не який небудь один частковий умовивід. Це антропологія особливо фіксує своїми документальними дослідженнями в філософський, релігійно-містичній, художньо-естетичній культурах. «Місія антропології, яка полягає в документальному дослідженні світових культур та у виявленні спільних основ людства, остаточно утвердилася на початку ХХ» [Морер, 2003, с. 22]. Філософія і культура грають найважливішу роль, даючи матеріали для роздумів.

Тут документальні дослідження показують, що в філософській, релігійно-містичній, художньо-естетичній культурах дуже часто особистість відкидається. В ній заперечується усе застаріле. Робиться відкидання застарілих норм. «Відкидання всяких норм і звичних уявлень і перехід у «безгрунтовне» існування, існування з «ніщо» - це можливо, єдинина можливість «трансцендуючої» свідомості опинитися за межами досвідного знання в її прагненні з'єднатися з Богом або Абсолютом» [Висоцька, 2012, с. 66].

Філософська антропологія виділяє сутнісні ознаки людини. За Плеснером, одна з таких ознак є ексцентричність. Ексцентричність - це хитання між пошуком рівноваги зі світом (рівноваги, яка у людини відсутня) та намаганням подолати цю рівновагу, яка вже отримана і вже є в суспільстві, і в її культурі. Компенсаторний транс, і його момент осяяння, можна вважати ідеальною рівновагою в людині на деякий час. Цей транс залишає в людині «слід», який дає можливість людині бути більш врівноваженою. Своєю врівноваженістю компенсаторне осяяння має подібність з вищими переживаннями самоактуалізованої особистості. Ці переживання у людини можуть виникати доволі часто. При цьому людина втрачає характеристики свого застарілого «я», відбувається трансценденція його «я». Слід відмітити, що подібність з компенсаторним осяянням тут можно бачити в тому, що людина втрачає усю дріб'язковість своїх думок, думкових процесів. В цьому відношені вищі переживання які розглядаються подібні синдрому самоактуалі- зації означені «як широта (або не-дріб'язковість), безперечно, є проявом цій більш загальній характеристики. Здібність вознестися над звичайністю, вміння зріктися від частковостей, розширити горизонти сприйняття, подивитися на речі в перспективі» [Маслоу, 2001, с. 233].

Стан компенсаторного осяяння приходить коли людина починає змінюватись, коли відпадають певні обмеженості, які були перешкодою росту духовного початку людини. При компенсаторному осяяння це відбувається поза волею людини, спонтанно. Спонтанність вказує на природність цього процесу. Але це може відбуватися і за власною волею, за допомогою медитації. Духовна практика може вимушувати людину «свідомо звільнитися від старих обмеженостей» [Гроф, 2001, с. 444]. При компенсаторном осяянні це відбувається спонтанно. Тобто, буває, що це взагалі відбувається само собою, як природнича особливість розвитку людини (Гроф, 2001). Це говорить про те, що подібні процеси вмонтовані в саму природу людини.

В природу людини вмонтоване і просте забування. Якщо у людини те чи інше його відчуття не оживлюється впливом ззовні то воно з часом забувається, зникає, руйнується. Поступово руйнація і знищення прихованих образів спогадів відповідає процесу так званого «забування»; ми забуваємо уявлення, які не визиваються знову з їх прихованого стану, які не визиваються знову з їх прихованого стану відповідними відчуттями. При компенсаторному осяянні теж зникають відчуття, почуття, думки. Таке враження що йде той же процес забування, зникнення, руйнування. Але зникають і руйнуються відчуття, почуття і думки як головні. Вони стають просто не головними, другорядними. Зникають з поля зору як відхиляючі моменти. Частка з них руйнуються як хибні. Тобто ми бачимо що вімкнутий творчий процес. Відходить не істинне, відходять помилковості. Це відбувається у людині у відношенні його власного внутрішнього світу.

Природне життя свідомості людини подібне науковій діяльності. При цьому людина творить, винаходе - отже виділяє, коротко кажучи відбирає. При компенсаторному осяянні подібні процеси призупиняються. Людина усвідомлює, що вона не туди зайшла, не те виділяє, не те відбирає, що істинне положення речей лежить в іншій площині. Людині відкривається ця інша площина як нове сприйняття, нове відчуття життя.

Компенсаторне осяяння має подібність з тими творчими переживаннями які мають прояв в людині в ті моменти коли те що вона планувала і задумувала виявляється основаним на хибних цінностях, коли те що задумувалось, все те ціннісне втрачає усіляку цінність. Тоді має прояв творче переживання яке шукає нові цінності основи які могли би стати головними при осмисленні життєвих завдань. Тут саме творче переживання виступає як цінність тому що воно руйнує все застаріле, змушує відійти всім дрібним думкам, що дозволить прийти новому змісту при перегляді людиною свого життєвого шляху, дозволить знайти той ціннісний ідеал який дасть можливість людині бути самою собою. Подібні творчі переживання співпадають з компенсаторним осяянням тому що йде процес відмирання хибних цінностей. Відбувається «викорінення зараженості душевного організму відмираючими хибними цінностями» [Василюк, 1984, с. 149].

За Геленом, філософська антропологія говорить, що людина біологічно непристосована. Біологічна непристосованість людини, про яку каже Гелен, усувається доцільною діяльністю зі створення штучного культурного середовища, створення суспільних інститутів. Але Гелен також розглядає людину в природі якої надлишок спонукань. Тобто в людині є і доцільна діяльність, і гра з її надлишком спонукань. Людина багатовимірна. З роками вона змінюється. Розглядаючи життя людини як реальний хід подій з часом можна бачити, що в молоді роки людина заражається багатьма речами. Надлишок спонукань спостерігається в високій ступені. Навіть якщо необхідно задовольнити мінімум потреб все рівно людина в свої молоді роки виходить за межі необхідного. Значна частина спонукальних сил застосовується на те, «щоб утримати довгі інтереси, тобто зафіксувати їх в протилежність можливим контрінтересам» [Гелен, 1988, с. 197]. Однак з роками людина змінюється. Надлишок спонукань знижує свою інтенсивність. Зменшують свою інтенсивність протирічні риси характеру. В цьому відношені у багатьох людей коли приходить старість спостерігаються зміни в позитивну сторону. В старості можна нерідко спостерігати умиротвореність, відхід від дріб'язкових інтересів життя к осмисленню головних цінностей, адекватну переоцінку своїх бажань і можливостей, зглаження суперечних, повних протеріч рис характеру. Тобто, з роками дріб'язковість відходить. Людина концентрується на головному в своєму житті.

Людині властиво мати надлишок спонукань. В її природі мати надлишок емоцій, думок. «Надлишок емоційної енергії властиво психічному складу багатьох людей» [Ассаджоли, 1997, с. 112]. Але все це треба якось регулювати - і наплив емоцій, і наплив думок. Для цього існують медитативні практики які скрізь вмонтовані в художньо-естетичну і релігійно-містичну культури, які виробляє людина. Від цього абстрагується філософська культура в своєму розумінні трансцендентності. Усвідомлена медитація руйнує надлишкові прояви людини. «Техніка усвідомленої медитації руйнує роздумові процеси і моделі поведінки, які забирають дуже багато часу на протязі дня» [Берч, Пенман, 2014, с. 72]. Ця освідомленна медитація всюди присутня в філософській категорії трансценденції, в релігійно-містичній культурі. Про такий початок релігійно-містичної культури ми можемо прочитати у всілякому споконвічному Святому Письмі: Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані. Медитативна складова присутня в творах мистецтва. Людина сприймаючи твір мистецтва переживає катарсис. При цьому відбувається регулювання надлишку емоційної енергії (Ассаджоли, 1997). У художньо-естетичній культурі для цього існує форма. Тут найважливіший спосіб за допомогою якого художник-митець добивається катарсичного афек- та, є спосіб знищення змісту формою. Тобто мова йде про руйнування всього надлишкового в людині для того щоб людина оволоділа собою. Для цього існують певні способи медитативної практики якими насичена релігійно-містична культура, які присутні в художньо-естетичній культурі, розуміння яких вкладається в категорію трансцендентного філософської культури. Медитації ми можемо спостерігати як невідємний компонент в таких видах мистецтва як медитативна музика, медитативна лірика.

Доцільно відходити від такої діяльності, яка може накопичувати в людині неврівноваженість. А різні компенсаторні процеси існують, щоб врівноважити і гармонізувати психічні прояви людини. На те й існує компенсаторний транс. «Компенсація безсвідома, тобто вона впливає на свідому діяльність, регулює її безсвідомо» [Юнг, 1995, с. 532].

За Карлом Марксом, сутність людини - це сукупність всіх суспільних відносин. Але людина своєю творчістю і порушує застарілі суспільні відносини в зв'язку з тим, що навколишній світ змінюється і конче потрібні нові суспільні відносини. В цій зміні важливу роль грає трансгресивне мислення людини. Трансгресивне мислення людини виходить за межі певних правил, які вже застарілі і потребують перегляду. Ці правила руйнуються задля нового. В цій руйнації важливу роль відіграє компенсаторний транс, який супроводжує творчий процес.

Важлива особливість компенсаторного осяяння і її характеристики відходу мілких думок і суєти, яка подібна до трансценденції філософа, яка спостерігається як у містика, так і у митця - це процес руйнування істин, які вже існують у людини, в її свідомості. В містицизмі взагалі існує центральний символ - це смерть «як знак для досвіду, який руйнує попередні структури свідомості» [Аверинцев, 2010, с. 579]. Це порушення є невід'ємною частиною творчого процесу. Коли у людини в її свідомості твориться нове, то обов'язково порушується старе, порушується застаріле, яке віджило своє. Процес руйнації відбивається у відчуттях певного стану, трансцендентного «вищого стану свідомості». Це відчуває не тільки філософ, містик, але і митець. Процес руйнації відбивається не тільки в суб'єктивних станах митця. Він відбивається взагалі в мистецтві як культурному напрямку. Особливо музика прагне руйнації, руйнації усілякого роду, вгасання, зламу (Делёз, Гваттари, 2010). Але не тільки музика, а й живопис передає процеси руйнації. Руйнація ілюзій перетворюється в красу, що особливо чітко відчувається в жіночих портретах (Кристева, 2010). Митець відображає руйнацію не просто ілюзій в собі. Він відображає їх руйнацію в самій культурі. В цьому відношенні лірика не стільки виражає відчуття поета, скільки робить поезію митця зброєю, яка руйнує культуру (Каллер, 2006), руйнує її ілюзорні істини. Але саме головне що є в цьому процесі і спостерігається в трансценденції - це те, що йде відхід мілких думок і суєти. Тобто відкидається «дріб'язкове «я» [Ка- цуки, 1993, с. 488]. Це відкидання фіксують твори філософської культури, трансценденція філософії.

Наукова новизна. Феномен компенсаторного осяяння і його характеристика процеса відхіду мілких думок і суєти вперше розглядається як природне явище людини в зв'язку з трансценденцією філософської культури, а також з культурами таких напрямків як релігійно-містичний, та художньо-естетичний. Актуальність цієї новини полягає в тому, що майбутнє не за дріб'язковими думками і шляхами. Людина і людство не повині розмінюватись на дрібязковість. В тому і полягає важливість дослідження компенсаторного осяяння процесом якого є зникнення не важливого в людині. компенсаторний осяяння трансценденція містичний

Висновки

При порівнянні різних станів людини, а також при освітленні різних напрямкі культури встановлено, що компенсаторне осяяня і його характеристика відходу і зникнення мілких думок і суєти є феноменом людської природи, феноменом творчих процесів. Це стадія «визрівання» в творчому процессі.

Стадія «визрівання» у творчому процесі зводиться до руйнування цінностей попередніх структур свідомості, до руйнування застарілої людської особистості. Наступна стадія творчого процесу - це стадія «інсайту», де оновлюються цінності структур свідомості, оновлюються людська особистість і її структури свідомості. Але ця стадія з'являється декілька разів і при «визріванні», не маючи особливого вирішального значення. Цей інсайт в філософській культурі відображається в категорії трансцендентності. Компенсаторне осяяння і його характеристика відхід і руйнація мілких думок і суєти фігурують і в релігійно-містичній і в художньо-естетичній культурах як значимі і важливі. Значимість і важливість пов'язані з тим, що феномен компенсаторного осяяня стосується більш ширшого, ніж конкретні завдання для творчості, стосується перетворення особистості людини. Значимість і важливість повязані з тим, що людина оновлюється, оновлюється зміст таких культурних напрямків як філософський, релігійно- містичний, художньо-естетичний. Сучасність потребує оновлення.

В результаті дослідження доведено, що компенсаторне осяяння і така його характеристтика як відхід дрібних думок, є схильністю в природі людини, але реалізується вона спонтанно за впливу певних культурних надбань, в тому числі і філософської культури. З цього приводу в філософській культурі розглядаємий феномен більш розкритий при розгляді категорії трансцендентного.

Список використаних джерел

1. Аверинцев С. С. Мистика / С. С. Аверинцев // Новая философская энциклопедия. - В 4т. - М.: Мысль, 2010. - Т 2. - 634 с.

2. Адлер А. О нервическом характере. - Санкт- Петербург: Университетская книга, 1997. - С. 106. - 388 с.

3. Ассаджоли Р Психосинтез / Р Ассаджоли // [пер. с англ. А. П. Хомик]. - Москва: Рефл-бук; Киев: Ваклер, 1997. - С. 112. - 320 с.

4. Бадмажапов Ц.-Б. О соотношении «психодогиче- ского» и «эстетического» в буддистской иконографической традиции / Ц.-Б. Бадмажапов // Буддизм и культурно-психологические традиции народов Востока. - Новосибирск: Наука, Сиб. отд-ние, 199о. - С. 147. - 214 с.

5. Берч В., Пенман Д. Осознанная медитация: практическое пособие по снятию боли и стресса / В. Берч, Д. Пенман [пер. с англ. Ю. Цыбышевой]. - Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2014. - 288 с.

6. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф. Е. Василюк. - Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 200 с.

7. Висоцька О. Є. Етика взаємодії суспільства з природою: морально-ціннісні основи екологічної культури [Текст]: Монографія / О. Є. Висоцька. - Дніпропетровськ: «Акцент ПП», 2012. - 172 с.

8. Вудвортс Р Этапы творческого мышления / Р Вуд- вортс // Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. - Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1981. - С. 255-257.

9. Гелен А. О систематике антропологи / А. Гелен // Проблема человека в западной философии. - Москва: Прогресс, 1988. - 552 с.

10. Гончаренко Н. В. Гений в искусстве и науке / Н. В. Гончаренко. - Москва: Искусство, 1991. - С. 246-247.

11. Гроф С. Тёмная ночь души / С. Гроф // Психология религиозности и мистицизма: Хрестоматия. - Минск: Харвест; Москва: АСТ, 2001. - С. 444. - 544 с.

12. Делёз Ж., Гваттари Ф. Тысяча плато: Капитализм и шизофрения. / Ж. Делёз, Ф. Гваттари. - Екатеринбург: У-Фактория; М.: Астрель, 2010. - С. 498. - 895с.

13. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одарённости / Е. П. Ильин. - Санкт-Петербург: Питер, 2011. - С. 57-127.

14. Кайуа Р Человек и сакральное / Р Кайуа // Миф и человек. Человек и сакральное. [пер. с фр. С. Н. Зенки- на]. - М.: ОГИ, 2003. - 296с.

15. Каллер Д. Теория литературы: краткое введение / Д. Каллер -М.: Астрель:АСТ, 2006. - С. 84. - 158с.

16. Кацуки С. Практика дзэн (методы и философия) / С. Кацуки // Дзэн-Буддизм. Судзуки Д. Основы ДзэнБуддизма. Кацуки С. Практика Дзэн [пер. с англ.]. - Бишкек: МП «Одиссей», 1993. - 672 с.

17. Кристева Ю. Черное солнце: Депрессия и меланхолия / Ю. Кристева. - Москва: Когито-Центр, 2010. - С. 138. - 276 с.

18. Круглов А. Н. Трансцендентное / А. Н. Круглов // Новая философская энциклопедия: В 4т. - Москва: Мысль, 2010. - Т.4. - 736 с.

19. Маслоу А. Г. Мотивация и личность. / А. Г Мас- лоу [пер. с англ. А. М. Татлыбаевой]. Санкт-Петербург: Евразия, 2001. - 478с.

20. Морер В. Антропологія / В. Морер // Енциклопедія постмодернізму [пер. з англ. В. Шовкун] - Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003. - 503с.

21. Мурашкин М. Г Записи 2000 года / М. Г. Мурашкин. - Дніпропетровськ: СІЧ, 2006. - С. 122. - 208 с.

22. Роменець В. А. Психологія творчості / В. А. Роме- нець. - Київ: Либідь, 2004. - С. 168-169.

23. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание / А. Г. Спиркин. - Москва: Политиздат, 1972. - С. 195. - 303с.

24. Теплов Б. М. Конспекты и комментарии к книге А. Анастази «Дифференциальная психология» / Б. М. Теплов // Избранные труды: В 2т. - Москва: Педагогика, 1985. - Т.2. - С. 268. - 360 с.

25. Юнг К. Психологические типы / К. Юнг //- Санкт-Ппетербург: «Ювента»; Москва: Издат. фирма «Прогресс-Универс», 1995. - 718 с.

26. Ясперс, К. Общая психопатология / К. Ясперс - Москва: Практика, 1997. - С. 150-483.

Анотація

Метою роботи є освітлення феномена компенсаторного осяяння, важливості і значимості такої її характеристики як спонтанна втрата незначного, неважливого, мілких думок і суєти, що є в природі людини. Важливість і значимість компенсаторного осяяння демонструється на прикладі зв'язку з трансценденцією філософської культури, а також релігійно- містичної і естетико-мистецької культур. Коли ми говоримо про трансценденцію філософської культури то маємо на увазі розгляд цією культурою тих станів людини які неможливо до- стоменно передати словами, але які все ж представлені в до- кументалістиці як вищі стани свідомості. Методологія отримання нових знань ґрунтується на компаративному методі дослідження при якому порівнюються документальні тексти, знаходяться узагальнення цих текстів. При цьому співставлені різні стани людини, а також співставлено дослідження таких культурних напрямків як філософський, релігійно-містичний, естетико-мистецький. Наукова новизна полягає в тому що вперше розглядається такий феномен людської природи як компенсаторне осяяння в зв'язку з трансценденцією філософської культури, з такими напрямками культури як релігійно- містичний і естетико-мистецький. Висновки: компенсаторне осяяння і така її характеристика як спонтанна втрата незначного, неважливого, мілких думок і суєти є невідємним феноменом природи людини. Компенсаторне осяяння пов'язане з процесом творчості при стадії «визрівання» ідеї. На цій стадії відбувається руйнація в людині її застарілої особистості. Руйнація відбувається в зв'язку з тим, що нові зовнішні фактори потребують змін в людині. Перетворення і оновлення людської особистості освітлено при демонстрації трансценденції філософської культури, а також релігійно-містичної і естетико- мистецької культур. Ключові слова: компенсація, осяяння, трансценденція, творчість, культура.

The purpose of the work is to shed light on the phenomenon of compensatory insight, the relevance and importance of such characteristic as spontaneous loss of insignificant, unimportant, petty thoughts and fuss that is contained in human nature. The importance and significance are demonstrated through the example of a connection with the transcendence of philosophical culture as well as religious-mystical and artistic-aesthetic cultures. The methodology for acquiring new knowledge is based on a comparative research method that compares documentary texts and generalizes these texts. At the same time, various states of man as well as studies of such cultural trends as philosophical, religious-mystical, artistic and aesthetic are compared. The scientific novelty is that for the first time such a phenomenon of human nature as a compensatory insight are considered in connection with the transcendence of philosophical culture, with such areas of culture as religious-mystical and aesthetical-artistic ones. Conclusions: compensatory insight and such its characteristic as spontaneous loss of insignificant, unimportant, petty thoughts and fuss is an integral phenomenon of human nature. Compensatory insight is associated with the process of creativity in the stage of “gestation” of the idea. At this stage, a person's outdated personality is destroyed. The destruction is due to the fact that new external factors require changes in a man. The transformation and renewal of the human personality is elucidated when demonstrating the transcendence of philosophical as well as of religious-mystical and aesthetic-artistic cultures.

Keywords: compensation, insight, transcendence, creativity, culture.

Размещено на Allbest.ru