Методологічні засади когнітивних досліджень

Размещено на http://allbest.ru

Методологічні засади когнітивних досліджень

О.М. Рубанець, д-р філос. наук, проф.

Фрагментаризація областей досліджень когнітивного у сучасній науці та поглиблення їх спеціалізації зумовлює матричність методологічної свідомості. Методологізація досліджень когнітивного в умовах міждисциплінарності відіграє важливу роль в об'єднанні у певні напрями, які позиціонують себе як сучасні напрями дослідження когнітивного. Розробка методологічних основ когнітивних досліджень має велике значення для конституювання їх об'єкта, предмета та формування різних підходів. Це тим більш є важливим, оскільки формування множини об'єктів когнітивних досліджень утруднена тим, що вони не об'єднані ні спільною онтологічною природою, ні навіть термінологічно. Більшість з них не має навіть в якості ознаки прикметник "когнітивний". Серед них, наприклад, репрезентація, ментальна репрезентація, метафора, ментологічні моделі тощо.

З онтологічної точки зору об'єкти когнітивних досліджень нерідко відносяться до різних сутностей. Так, що спільного між безпосередньою інтеріоризацією соціальної дії, а саме - ритуалу (Режабек) і генетичною еволюцією когнітивних програм і метапрограм (І. Меркулов)? Чи що є спільного між концептуальними ментальними утвореннями, що розглядаються в когнітивній антропології та соціології, і функціональними діями технічних за своєю сутністю систем - когнітивних систем, когнітивного радіо?

Онтологічна неоднорідність когнітивного в різних науках зумовлює актуальність методологічних розвідок, які встановлюють "містки" у світі когнітивних досліджень, який постійно зростає в сучасній науці. Потреба у розвитку методологічної самосвідомості когнітивних досліджень усвідомлена в багатьох напрямах. Так, вказувалось на необхідність розвитку методологічних досліджень у когнітивній лінгвістиці. Необхідність методологізації самосвідомості відзначалась у зв'язку з революцією у когнітивній лінгвістиці. Однак пошуки єдиного методологічного фундаменту гальмувалися нерозробленістю методології верхнього, а саме філософського, рівня. Прагнення знайти спільну основу когнітивних досліджень у рамках змісту поняття когнітивного стикалися з реальністю, що термін когнітивний з лінгвістичної точки зору є порожнім [5, с. 56].

На наш погляд, філософська рефлексія методологічного інструментарію когнітивних досліджень є необхідною основою закладення підґрунтя їх єдності.

Мета статті - проаналізувати сучасний стан розробки філософських основ методологічних досліджень у когнітивних науках. Мета обумовлює задачі:

* розглянути інформаційний підхід як методологічне підґрунтя когнітивних досліджень;

• виявити методологічне значення функціоналізму при в дослідженнях когнітивного;

• з'ясувати обмеженість функціоналізму при розкритті когнітивних особливостей історичної пам'яті.

В умовах відсутності "проробленості" філософського та загальнонаукового рівня методологічних засад когнітивних досліджень встановлення єдності між об'єктами різної онтологічної природи вимагає проробки когнітивної специфікації об'єктів, що перетворює їх на об'єкти когнітивних досліджень. І те, що саме методологічний підхід до специфікації об'єктів когнітивних досліджень є одним із можливих, засвідчує той факт, що безпосередня філософська інтуїція сутнісної основи когнітивного як ментального суперечить практиці когнітивних досліджень у науці. Так, незважаючи на термінологічне різноманіття, множина об'єктів когнітивних досліджень, а саме ментальна репрезентація, мовна когніція, комп'ютерна метафора тощо - вони розглядаються як прояви ментального. На ментальну основу вказують і ті розуміння когнітивного повороту у філософії науки, який пов'язується з уведенням ментальних репрезентацій.

Методологічні дослідження в області ментальної репрезентації свідчать про інше. Як застереження, що визначає спільне розуміння загрози, висловлюється думка про небезпеку менталістського підходу.

Узагальнення методологічних засад досліджень ментальної репрезентації натомість показує поширеність модельних підходів, які різняться між собою за допомогою множини класифікаторів, на основі яких виокремлюється, моделюється та досліджується об'єкт.

У когнітивних технологіях обробки текстів різні техніки об'єднуються методично специфікацією когнітивного як єдиного об'єкта дослідження. Теоретичні дослідження, які дають змогу наблизити до дослідників загальні риси цього об'єкта, який постає за процесуальністю тексту, за метафорою тощо вважаються такими, що поглиблюють методологічну свідомість.

Натомість сам факт творення певних теоретичних конструкцій ще не є ознакою їх належності до когнітивних досліджень. Так, наявність ментологічних моделей не засвідчує їх приналежності до області когнітивних наук і когнітивних досліджень. Зокрема, розробка ментологічних моделей М. Фуко в контексті його археології знання не наближає його до когнітивних досліджень. Натомість ментологічні моделі М. Фоконьє, безумовно, відносяться до сфери когнітивного. Так само розробка репрезентацій як суб'єктивних, психологічних утворень є когнітивною. А репрезентативізм у його протилежності конструктивізму - це явище епістемології. Сама по собі наявність репрезентацій не є свідченням когнітивності досліджень. З точки зору засновників одного з найвпливовіших напрямів когнітивної науки, репрезентація є ознакою того класу систем, які не є когнітивними за своєю природою. Виокремлення особливого виду систем, у яких пізнання є способом життєдіяльності одночасно пов'язувалось із протиставленням їх системам, що спираються на репрезентації.

В технічних системах, які отримали назву когнітивних, в основу береться не репрезентативність, а функціоналізм.

Функціоналізм у технічних системах набуває зовсім іншого виразу, ніж при біологічному підході. Функціоналізм без відчуття життя, без чуттєвої насолоди від того, що людина проживає, без "почуттєвого" розуміння тілесного та єдності інактивованості мислення з чуттєвим досвідом. Однак саме такий функціоналізм, що залишає в сухому остатку функціональний аспект від досліджень свідомості, характеризує дії людини, що наближають її до комп'ютера. Юліна вбачає в цих діях позбавленість Самості, дослідження якої відзначає західноєвропейську традицію.

Феноменологічний підхід у гетерофеноменології Деннетта виявляє множинність світів людської деперсоналізованої функціональності. Спроба Д. Деннета пояснити свідомість без ментального, елімінуючи властивості суб'єктивної реальності, пов'язана з аналогією між людськими когнітивними процесами та інформаційними процесами комп'ютера та розробкою "прекогнітивної каруселі" [7, с. 167], пластичності людського мозку [7, с. 182] та інших нетривіальних питань розкриває здатність самоактивації свідомості.

Функціональна теорія свідомості та дослідження детермінованих станів як проявів мислення (Дж. Серль), комп'ютерна метафора між діями мислення і мозку та діями комп'ютера в когнітивізмі (Ньюелл, Саймон), моделі ментальної репрезентації, позбавлені "небезпеки" менталістського підходу, - все це створює образ когні- тивних досліджень, які все більше поширюють експансію когнітивного на сферу когнітивних технічних систем, нейрокомп'ютінгу, розробки штучного інтелекту та штучного мозку тощо.

Проте ця техніцистська експансія функціоналізму як спільної риси, що об'єднує різні об'єкти когнітивних досліджень у самих різноманітних областях науки, все ширше вторгається у сферу антропологічного, феноменологічного та соціального.

Репрезентація постає як головне поняття когнітивних наук (О. Баксанський. О. Кучер). А інформаційний підхід розглядається як головна методологія когнітивних досліджень. Поширений на сферу формування соціальних та історичних репрезентацій, на сферу дії групової когніції, інформаційний підхід створює техніцистський образ антропо- та соціосфери. Ментальні репрезентації (індивідуальні, особистісні, групові та національні) з позицій інформаційного підходу набувають рис концептуальних структур з обробки інформації. При розгляді розробки ментальної репрезентації як формату зберігання інформації йдеться про те, що "ментальна репрезентація не є термін, який описує зміст психічного відображення" [3, с. 28]. Т. Ребеко, посилаючись на Д. Енгелькампа і М. Дені (1989), стверджує, що сьогодні поділяється точка зору, що ментальні репрезентації - це структурні елементи системи переробки інформації, до яких додаються деякі операції [3, с. 5]. Все це означає, що дослідження мислення в тих проявах його реальності, які вказують на матеріальний зв'язок з мозком, не є єдино можливими. Ідея ендоморфізму, що грунтується на гіпотезі Ф.Варели, розробляється лише для одного з об'єктів когнітивного, а саме дослідження сприйняття в межах гіпотези перемінної тривалості кадрів [2, с. 84]. Когнітивне на рівні інших об'єктів науки, зокрема ментальної репрезентації, зовсім не передбачає розкриття через структурну єдність із мозком.При цьому самі фун кції інформаційної дії виступають надто функціоналістськими, що створює можливість керування зовні процесами обробки формації за рахунок різних технологій. пізнання когнітивний ментальний методологічний

Це виявляє, що функціоналізм має методологічне підґрунтя при розгляді ментальності. Сучасне поширення когнітивних досліджень на сферу антропології, культурології та соціології та формування когнітивної антропології та соціології спирається на розгляд в якості об'єкта когнітивних досліджень концептуальних теоретичних представлень ментальних процесів і явищ.

Однак ця концептуалізація об'єкта когнітивних досліджень знаходиться ще в рамках функціоналізму та інформаційного підходу. Редукція когнітивного до визначення її як дії мозку чи функції комп'ютера методологічно є неточною, коли йдеться про глибинні пласти когнітивного в системах, онтологічною субстратною основою яких не є мозок чи програмне забезпечення певної технічної комп'ютерної системи.

Біологічний підхід встановлює зв'язок глибинних основ когнітивного з саморегуляцією та самоідентифікацією системи. Область когнітивної взаємодії є областю ідентифікації системи. Когнітивною областю є всі взаємодії, в яких автопоетична система може брати участь без втрати своєї ідентичності [8, с. 119]. Так, У.Матурана зазначає, що, якщо жива система починає брати участь у взаємодіях, не приписаних її організацією, ця взаємодія залишається поза межами її когнітивної області [10, с. 6]. Визначення когнітивної області (cognitivedomain) пов'язане з тим, що живі системи є когнітивними системами і життя є процес когніції [10, с. 8]. Когнітивна взаємодія є способом відтворення цілісності системи та її самозбереження.

В соціальних системах наближенням до когнітивного як основи самомодифікації системи (У. Матурана) стає аутопоетичність соціальної системи. Поняття аутопоезису (Н. Луман) здобуває все більше прихильників при дослідженні соціальних систем. Однак аутопо- езис як породжуюче підґрунтя, спираючись на яке зростає система в сучасній хаотичній та непрогнозованій соціальній реальності, все більш змінюється на ризому. Ризома формує новий, некерований, стихійний, наперед незаданий, такий, що не має породжуючої основи, тип розвитку. І аутопоетичність соціальних досліджень, і ще більше ризомність у постмодерністській онтології все далі і далі відводять нас від пошуку методологічних засад когнітивних досліджень в області соціальних і суспільних систем.

Революція в когнітивній науці пов'язана з новими підходами до мови та формуванням нових постулатів, з обробкою і зберіганням інформації, які розглядаються в комп'ютерних науках і штучному інтелекті (Р. Со- лсо) [4, с. 41-42].

В новій міждисциплінарній області згідно з Махмудом дослідження когнітивних мереж і когнітивного радіо представники, що йдуть з науково-технологічної області - штучного інтелекту, розглядають об'єктивні прояви когнітивного в мережі як такі, що ґрунтуються на reasoning (логічне судження, висновок) та попередніх знаннях, отриманих мережею раніше. Когнітивне при цьому не розкривається як сутність поведінки системи, виступаючи як когнітивний шар, що додається поверх активної мережі. Але саме це стає приводом до дискусії, в якій перемагає думка, що таке додавання когнітивного до мережі як когнітивного шару не робить мережу когнітивною мережею [7, с. XXVI]. Формується розуміння когнітивних мереж, у якому мережі мають бути самоусвідомлюваними, приймати рішення щодо власної конфігурації.

Таким чином, когнітивні мережі є зовсім не способом технічного зв'язку когнітивного в людині з когнітивним іншої людини. Когнітивні мережі мають ознаки, що характеризують спосіб дій самої системи по її самоуправлінню і самозбереженню, як когнітивний. Йдеться не про управління людьми мережею і не про зв'язок людей за допомогою мережі. Йдеться про те, що сама мережа має ознаки когнітивності. Когнітивна мережа, розглянута як цілісність й на рівні її вузлів та її структур, має когнітивний аспект, пов'язаний із спрямованістю мережі на досягнення власних цілей. Те, що цей аспект не привноситься ззовні людиною - адміністратором мережі, підкреслюється в асоціації дій мережі з біологічними явищами нервової системи, в якій акцент робиться на тих проявах, що виключають свідомість людини: діяльність системи порівнюється з функціями дихання і серцевою діяльністю.

Когнітивне в мережі пов'язують зі сприйняттям самою мережею її поточних мережевих умов, плануванням, прийняттям рішень у зв'язку з цими умовами. Мережа може навчатися на основі цих адаптацій, використовувати ці адаптації в прийнятті майбутніх рішень, при цьому увесь час беручи до уваги кінцеві цілі [7, с. XXVI]. Махмуд зазначає, що усі перелічені визначення мають наступну загальність: здатність думати, навчатись і пам'ятати [7, с. XXVI].

Дослідження мислення поза ментальними проявами перетворило ідею когнітивного в ефективну евристику, яка сприяла формуванню різноманітних міждисциплінарних утворень. На відміну від функціоналізму в теорії свідомості, який виводить розгляд ментальних станів за межі ментального (Р. Серл), когнітивне пов'язане з відтворенням реальних станів у психологічних процесах мислення. Зв'язок способів представлень та операцій у немовному знанні з психологічним виміром є істотним для поняття когнітивного в широкому розумінні - як постулату когнітивізму, і вузькому - в якості критерію когнітивності лінгвістичних досліджень. Але це не означає ототожнення когнітивного з когнітивними процесами. Про це свідчить функціоналістська когнітивістика, дослідження мислення, національної ментальності в когнітивному аналізі в лінгвістиці, множина нових предметних областей, що досліджують когнітивне, спираючись на його об'єктивні прояви. Не потрібно ставити знак рівності між дослідженням обробки і зберігання інформації в когнітивній психології, когнітивізмі й коннекціонізмі та ідеєю, що мозок людини породжує когнітивну інформацію. Когніти- візм витримав критику за розробку когнітивного з позицій обробки інформації, за вихід за межі людини, відмову від інтенціональності та полісемії (H. Y. Lieb, J. Brunner) [1, с. 20]. Виокремлюючи напрямки критики когнітивізму, В. Дем'янков підкреслює постійний вихід когнітивізму за межі притаманного людині, "неможливість редукції людського до чистої інформації" [1, с. 20].

Введення когнітивного як людського механізму мислення [9, с. 9], характеристики ментальних подій у мен- талістських термінах були пов'язані з відокремленням когнітивізму від біхевіоризму й нейропсихології [12, с. 34]. Ф. Варела, Е. Томпсон, Е. Рош досліджують когніти- візм і репрезентацію, показуючи, що концепція репрезентації не має нічого спільного з традиційним уявленням про розум як дзеркало природи [11, с. 138]. Досліджуючи варіації когнітивізму, вони [11, с. 37-80] дають визначення когнітивістської гіпотези [11 с. 40] і визначають пізнання "як обчислення символічних репрезентацій" [11, с. 40]. Коннекціоністські теорії (Ф. Варела, Е. Томпсон, Е. Рош) забезпечують моделювання деяких інтелектуальних когнітивних властивостей [11, с. 92] і порушують плани теоретичних менталістичних конструкцій - стилю теорій, який був узаконений когнітивізмом [11, с. 92]. Когнітивізм як традиція когнітивної науки з визначенням персональної приналежності до неї (В. Вітакер) відкривав шлях до метафори розуму з позицій цифрового комп'ютера, розгляду обробки символів та символьної репрезентації (У. Саймон, Н. Хомсь- кий, А. Ньюелл, З. Пилишин та ін.).

Функціоналізм та інформаційний підхід в області когнітивних досліджень стали методологічним підґрунтям великої кількості успішних екстраполяцій в область технічних наук, досліджень мови. Однак чи є ефективним функціоналізм в області ментальності суспільної, яка є герменевтичною та історичною за своєю природою?

Критерієм когнітивності історичної відомості є спосіб існування історичних пам'яток не у вигляді текстів або мертвої пам'яті, відкритої тільки історичним розвідкам науковців, а у вигляді живих почуттів чи мислення (групової когніції чи індивідуальної когніції особистостей). Причому мислення не історичного, тобто зверненого до минулого як тільки до минулого, а як до такого, що існує у вигляді смислово-ціннісних засад сучасного мислення, яке в рисах сучасного намагається побачити рису майбутнього. Таке мислення не може бути лише процесом обробки інформації, позбавленим людських почуттів. З когнітивної точки зору ті історичні пам'ятки, які не включені в сучасні ментальні процеси, є лише історичною бувальщиною, а не історичною пам'яттю. Критерієм когнітивності стає глибоке замикання історичної пам'яті на ментальні процеси сучасності як такі, що встановлюють ціннісно-смисловий горизонт, у якому відбувається поліфонічна нелінійна взаємодія сучасного з минулим і сучасного з майбутнім.

Отже, інформаційний підхід постає в якості методологічного підґрунтя у сучасних дослідженнях різних проявів когнітивного, що знайшли своє місце в лінгвістичних, біологічних, технічних і соціальних процесах. Інформаційний підхід відкриває більш широкі можливості досліджень когнітивного з позицій міждисциплінарності та трансдисциплінарності. Функціоналізм виявляє спільне у різноманітних онтологічних проявах когнітивного. Функціоналізм є одним із важливих проявів сучасної методологічної ситуації в когнітивних дослідженнях, яка пов'язана із запобіганням редукції когнітивного до менталістського. Разом із тим інформаційний підхід і функціоналізм мають методологічні рамки свого застосування в когнітивних дослідженнях. Одним із них постає дослідження особливостей когнітивного представлення часових горизонтів в історичній пам'яті. Становлення методологічних рамок інформаційного підходу та функціоналізму запобігає небезпеці суто техніцистського тлумачення фунціоналізму.

Методологічний потенціал функціоналізму в дослідженнях пізнання, свідомості й ментальності ще має бути виявленим, що є перспективою подальших досліджень з даної проблематики.

Список використаних джерел

1. Демьянков В. З. Когнитивная лингвистика как разновидность интепретирующего подхода // Вопросы языкознания. - 1994. - № 4. - С. 17-33.

2. Князева Е. Н., Алюшин А. Л. Эндофизика и временные шкалы виртуального восприятия // Вопросы философии. - 2007. - № 2. - С. 80-96.

3. Ребеко Т.А. Ментальная репрезентация как формат хранения информации // Ментальная репрезентация: динамика и структура. - М., 1998. - С. 25-54.

4. Солсо Р. Когнитивная психология / Н. Ю. Спомо и др. (пер. с англ.) - СПб.: Питер, 2002. - 591 с.

5. Фрумкина Р. М. "Теории среднего уровня" в современной лингвистике // Вопросы языкознания. - 1996. - № 2. - С. 55-67.

6. Beohtel W. Philosophy of mind: an overview for oognitive soienoe. - Hillsdale, N.J. eta.: Erlbaum, 1988. - 176 p.

7. Cognitive networks: towards self-aware networks - Ed. by Qusay H. Mahmoud. Wiley-Interscience, 2007. - 368 p.

8. Dennett D. C. Consciousness Explained. - MV.-NY.: Back Bay Books, 1992. - 528 p.

9. Le Ny J.-F. Science cognitive et comprйhension du langage. - P.: PUF, 1989. - 249 p.

10. Maturana H. Neurophysiology of cognition // in Cognition: a Multiple View, P. Garvin (ed.). - Spartan Books, New York, 1970. - P. 3-23.

11. Varela F. J., Thomson E.; Rosch E. The Embodied Mind: Cognitive Science and Human Experience. - Cambridge, MA: MIT Press, 1993. - 299 p.

12. Varela F. J. Principles of Biological Autonomy. - Elsevier/NorthHolland, New York, 1979. - 306 p.

Анотація

Методологічні засади когнітивних досліджень. О. М. Рубанець, д-р філос. наук, проф.

У статті розглядається складна методологічна ситуація в когнітивній науці. Її характеристика - відсутність методологічних розробок когнітивних досліджень філософського рівня. З'ясовується роль функціоналізму та інформаційного підходу в сучасних когнітивних дослідженнях. Обґрунтовано необхідність поглиблення методологічних засад когнітивних досліджень в області соціальних, суспільних та історичних наук.

Ключові слова: когнітивні дослідження, інформаційний підхід, репрезентація, ментальна репрезентація, фукціоналізм.

Аннотация

Методологические основы когнитивных исследований. А. М. Рубанец

В статье рассматривается современная методологическая ситуация в области когнитивных исследований. Она отличается отсутствием методологических исследований философского уровня. Выявляется роль функционализма и информационного подхода в современных когнитивных исследованиях. Обоснована необходимость углубления методологических оснований когнитивных исследований в области социальных, общественных и исторических наук.