Трансформація релігійних світоглядів крізь призму філософських парадигм на шляху до гуманізації фауністичного законодавства

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків, 61024, Україна

Трансформація релігійних світоглядів крізь призму філософських парадигм на шляху до гуманізації фауністичного законодавства

Шеховцов Володимир Володимирович,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри екологічного права

Анотація

Мета. Метою роботи є висвітлення релігійної та світоглядної парадигм у контексті ставлення людини до тваринного світу, виявлення основних позицій цього впливу та віднаходження шляхів зміни існуючої парадигми. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались такі методи наукового пізнання: історичний, історико-правовий, діалектичний, системно-структурний, герменевтичний. Результати. В процесі дослідження встановлено, що єдиним шляхом до зміни правової парадигми, принципів правового регулювання як екологічної, так і фауністичної сфери, має стати комплексний підхід з удосконалення організаційно-правових механізмів, у взаємозв'язку з духовним відродженням нації, закріпленням у менталітеті та правосвідомості народу бережливого ставлення до дикої фауни, усвідомленням цінності тварин та наявності в них прав, зокрема права на життя. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що морально- етичні обов'язки кожної людини справляли первісний впливу на формування світоглядних позицій кожної нації по відношенню до фауністичного світу. Цього, в першу чергу, потребує суспільство і сьогодні - перехід від панування ідеології антропологічних концептів до концепту біоцентризму шляхом зміни ціннісних орієнтацій в аспекті ставлення людей до тварин, є сучасною необхідністю у відновленні природних прав тварин та досягнення їх спільного гармонійного розвитку. Зауважено на необхідності виникнення нових світоглядних концепцій та відродження духовної культури людини, які б не суперечили морально -етичним засадам ставлення людини до фауни. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності під час розробки та впровадження оновлених норм екологічного законодавства.

Ключові слова: дика фауна, охорона тваринного світу, антропоцентризм, біоетика, довкілля, релігія.

релігійний правосвідомость фауна екологічний

Annotatіon

Volodymyr Shekhovtsov

PhD, Associated Professor, Department of Environmental Law,

Yaroslav the Wise National Law University,

77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine,

TRANSFORMATION OF RELIGIOUS WORLDVIEWS THROUGH THE PRISM OF PHILOSOPHICAL PARADIGMS ON THE WAY TO THE HUMANIZATION OF FAUNISTIC LAW

Purpose. The purpose of this paper is to highlight the religious and ideological paradigms in the context of human attitude to the animal world, to identify the main positions of this influence and to find ways to change the existing paradigm. Methodology. The methodology involves a comprehensive analysis and generalization of available scientific and theoretical material and the formulation of relevant conclusions and recommendations. During the research the following methods of scientific cognition were used: historical, historical-legal, dialectical, systemic-structural, hermeneutic. Results. The research revealed that the only way to change the legal paradigm, the principles of legal regulation of both environmental and faunistic sphere, should be a comprehensive approach to improve the organizational and legal mechanisms, in connection with the spiritual revival of the nation, consolidation in the mentality and justice of the people careful treatment of wild fauna, awareness of the value of animals and their rights, including the right to life. Originality. The study found that the moral and ethical responsibilities of each person exerted a primary influence on the formation of the outlook of each nation in relation to the faunistic world. This is what society needs, first and foremost, and today, the transition from the domination of the ideology of anthropological concepts to the concept of biocentrism by changing the value orientations in the aspect of human attitude to animals, is a modern necessity in restoring the natural rights of animals and achieving their joint harmonious development. It is emphasized the need for new worldview concepts and the revival of the spiritual culture of man, which would not contradict the moral and ethical principles of man's attitude to fauna. Practical significance. The results of the study can be used in law-making and enforcement activities in the development and implementation of updated environmental legislation.

Key words: wild fauna, wildlife protection, anthropocentrism, bioethics, environment, religion.

1. Постановка проблеми

Величчя нації та її моральний прогрес оцінюється по тому, як вона відноситься до свого тваринного світу. Махатма Ганді

Прогресивний розвиток технологічних відносин та вдосконалення засобів виробництва, збільшення темпів споживання природних ресурсів призвели до знищення або навіть вимирання деяких видів дикої фауни, руйнування природних екосистем, які є середовищами їх існування.

У сучасному цивілізаційному світі суспільні відносини регулює право, як комплекс інтегрованих юридичних норм, однак вектор розвитку та фактор впливу на формування правових засад регуляції цих відносин визначають ідеологічні принципи, твердження, моральні норми та уявлення про закономірності буття, відображені у суспільній свідомості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти морально-етичного ставлення людини до тварини протягом еволюційних процесів у різних релігіях та культурах досліджували:Е. Сюч (Szьcs E.), Р. Гірс (Geers R.), Т. Єжерський (Jezierski T.), Д. Брум (Broom D.), Дж. Барстоу (Barstow G.), П. Лессо (Lecso P.), Е. Лінзі (Linzey E.) та ін.

Філософсько-методологічні засади відносин людини із тваринним світом містять праці таких видатних філософів, як: Аристотель, Піфагор, Ж.Ж. Руссо, Т. Гоббс, Р. Декарт, А. Бергсон та ін.

Постановка завдання. Метою статті є висвітлення релігійної та світоглядної парадигм у контексті ставлення людини до тваринного світу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Подолання екологічної кризи як цілеспрямованої, скерованої та скоординованої діяльності суспільства та держави, повинно відбуватися на комплексних засадах з удосконаленням не лише організаційно -правових механізмів, але й корелюватися із необхідністю духовного відродження нації, закріплення у менталітеті та правосвідомості народу бережливого ставлення до дикої фауни, усвідомлення цінності тварин та наявності в них прав, зокрема права на життя.

Як зауважує В. Є. Борейко: «Природа цінна як місце, що дозволяє відновити контакт із її творчою силою, вродженими цінностями Землі, знайти екологічну мудрість, спокій і духовність, мати в природі свого співрозмовника, довіряти їй таємниці, ділитися переживаннями, досягаючи таким чином відчуття близькості і єднання, ставати чистіше і благородніше [1, с. 59].

Людина здавна має певні морально-етичні обов'язки перед представниками фауни, які випливають із істинних уявлень про цінність тварин та із вірувань, що закріплені у релігії тієї чи іншої нації. І сьогодні люди вірять у святість диких тварин, закріплюючи їх образи як символ країни (в Таїланді любов'ю та повагою користується слон, в Індії корова визнається святою твариною, посягання на життя якої суворо карається не лише законом, але й тягне невідворотність покарання перед Богом).

Східні релігії підкреслюють два аспекти відносин між людьми та тваринами: заборона наносити шкоду всім живим істотам (ахімса) та повторюване, циклічне перевтілення (реінкарнація) (сансара) [2, с 1501].

Буддизм. Тібетські буддисти впевнені, що тварини - розумні істоти, хоча й менш розумні ніж люди, однак мають багате внутрішнє життя, оскільки здатні відчувати біль та переживати емоції (любов, страх, бажання тощо) [3]. Виходячи з того, що тварина має моральні якості, також як і людина, за своєю сутністю вона має бути позбавлена від страждань та захищена людиною, як істотою більш розумною.

Згідно теорії буддизму, під істотою, яка має почуття та є розумною розуміється будь -яка така істота, яка володіє свідомістю. Птахи, що літають у небі, тварини, що мешкають на землі, риби, що плавають у воді, а також найменші організми - це все істоти, що здатні до почуттів [4, с. 309].

Послідовники джайнізму вдаються до радикальної строгості у питанні ставлення до тваринного світу. Так, миролюбність та страх спричинити шкоду всьому живому у джайністів доходить до абсурду: щоб навіть випадково не вбити будь -яку комаху, вони носять полотняну пов'язку на обличчі; щоб не наступити на дощового черв'яка або жука, зметають дорогу перед собою спеціальною мітлою. Вони не обробляють землю, аби не нашкодити випадково плугом будь-кому, хто живе у ґрунті; проціджують воду, надзвичайно обережно зчищають бруд з тіла, намагаються не розмахувати руками - все для того, щоб не порушити ахімсу [5, с. 38]. Отже, джайністи найбільш послідовні у дотриманні релігійних догматів та філософії ставлення до тваринного світу.

Індуїзм. Індія - одна із найперших країн, яка проповідує гуманне ставлення до тварин, які відповідно до концептуальних поглядів індусів є братами та сестрами людини. Вказана ідеологія виходить із переконань про створення світу Богом, а люди та тварини в цьому світі є однією сім'єю. Оскільки люди і тварини пов'язані наявністю спільної частинки Бога в душі, це категорично забороняє індусам жорстоко поводитися із представниками тваринного світу.

Віруючий індус сприймає свої вчинки щодо тварини як сходинки на шляху до врятування. В санскритських правописах принцип гуманного ставлення до тварин називався «сарва -бхута- хита», що передбачає доброту до всіх живих істот. Індуїзм підкреслює споріднену близькість людини з природою, зі всім тваринами, а це робить неможливим вороже або навіть байдуже ставлення до тварин, з якими людини створює єдність [6, с. 83]. Гуманне ставлення до тварини вважається в індуїзмі більш високою формою поведінки аніж доброта до людини [7, с. 70].

Отже, спільним поняттям в релігії індуїзму, джайнізму та буддизму є «ахімса» (концепція «ненасильства»), як морально-етичний принцип неспричинення шкоди будь-якій живій істоті. В основі цього вчення лежить парадигма згідно якої Буддизм інтерпретує ахімсу як активне вираження співчуття всім живим організмам. Вирішальне значення має намір людини, оскільки нанесення шкоди або спричинення шкоди не розглядаються як насильство, якщо вони спричинені випадково. Натомість, в джайнізмі відібрання життя або спричинення насильства розглядається як порушення ахімси та має кармічні наслідки.

Найвидатніший індійський суспільний діяч Матахма Ганді пояснював концепт ахімси наступним чином: «Досконале ненасильство - це повна відсутність злої волі щодо всього живого. Отже, ненасильство має поширюватися не тільки на людське життя, але навіть на життя шкідливих комах і хижих звірів». М. Ганді був переконаний, що духовний прогрес вимагає, щоб люди - на певній його стадії - припинили вбивати їхніх менших братів заради задоволення своїх тілесних потреб» [8, с. 80].

Варто акцентувати, що визначальне значення для релігійно -моральних переконань індуїзму, буддизму та джайнізму відіграє принцип поваги до життя, відповідно до якого життя будь-якої істоти є цінним. Представники зазначених релігійних напрямків вірять у принцип переродження, за яким душа є безсмертною та може переходити від однієї істоти до іншої (від людини до тварини і навпаки). При цьому, вчинки людини за попереднього життя є фактором, який визначає умови життя, в яке перевтілиться людина в наступному житті. Отже, якщо людина знущається або вбиває тварину, то в наступному житті також може стати жертвою страждань. Принцип карми суттєво впливає на світогляд представників східних релігій та підсилює переконання віруючих у неприпустимості жорстокого поводження з тваринами.

Значне місце морально-етичним нормам гуманного поводження із тваринами відводиться в релігійних приписах ісламу.

В мусульманських країнах людина сприймається як центр світобудови, як господар, проте водночас, як страж та покровитель. Іслам зобов'язує воістину віруючих не втручатися у природні процеси, дотримуватися суворих норм, спрямованих на їх охорону (правила полювання, регламентація забою тварин, харчові заборони) [9, с. 461]. Закони ісламу суттєво обмежують втручання у дику природу, в тому числі забороняють нанесення прямої або опосередкованої шкоди всім живим організмам та розглядають знищення або пошкодження тваринного світу як дії проти волі Аллаха.

«А коли він відвернеться, то ходить по землі, щоб поширити там безбожність і погубити і посіви і потомство, - а Аллах не любить нечестя!» (Баккара 2: 205). Посіви в даному аяті уособлюють флору, а потомство - фауну. Ці два світи вважаються в ісламі заповідними, як найнеобхідніші для існування людини, той же, хто завдає їм шкоди, прирівнюється до замаху на рід людський [9, с. 461].

Святі Писання ісламу, які закріплюються в Корані та Хадиті, передбачають багато прикладів гуманного, доброго та співчутливого ставлення до тварин. Добрий вчинок, зроблений тварині, так само заслуговує похвали, як і добрий вчинок, зроблений людині, тоді як акт жорстокості до тварини такий же поганий, як і акт жорстокості до людини» (Хадис Мішкат, книга 6, гл. 7, 8: 178). Отже згідно ісламу світ належить Аллаху, перед яким людина відповідає за свою поведінку із тваринами.

Якщо східні релігії проповідували святість та цінність життя кожної живої істоти, то християнство зробило людину квінтесенцією світобудови. Християнське розуміння ставлення людини до тварини, а також концепт морально-етичних зобов'язань людини перед усіма живими істотами має амфіболічну інтерпретацію.

З одного боку, основною сентенцією в християнстві, яка визначає моральні норми ставлення людини до тваринного світу є веління Бога Ною взяти із собою до ковчегу «Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими», що свідчить про особливе ставлення до тварин, усвідомлення їхнього ціннісного значення й існування в них душі.

Ціла низка приписів Старого Заповіту свідчать про морально -етичний їх зміст, що має екологічну спрямованість: «Ти любиш усе, що існує, і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби щось ненавидів» (Книга Премудрості Соломона 11:24) свідчить про те, що Бог однаково любить і людей, і тварин; «І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому» (Буття 2:19) декларує той постулат, що тварини мають душу й люди повинні жити у гармонії з ними; моральний обов'язок людини щодо гуманного ставлення до тварини випливає із Книги Премудрості Соломона: «Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке» (Притч. 12,10). Як говорив Архієпископ Амвросій: «Нехай кожен пам'ятає: звірині сльози найважчі, і розплата за них буде дуже дорога. Бійтеся образити звіра. Ніякого звіра не ображайте: звіряча сльоза важка. Звір мовчить, а плаче: в сльозі його слово і ангел слово це чує. На Страшному Суді Господу весь звірячий рахунок покаже, скільки який звір від людини зазнав і сліз пролив, і з людини тієї Господь кожну сльозу звірячу стягне».

Вважається, що християнин в неоплатному борзі перед тваринами, оскільки саме гріхопадіння першої людини спричинило муки та страждання на землі, прирекло не лише всі наступні покоління людей на страждання, але й змінило долю тварин, «бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії» (Послання до Римлян 8:20).

З іншого боку, представники сучасного антропоцентризму розглядають природу та її ресурси як об'єкт експлуатації людини й вважають, що всі живі істоти були створені Богом виключно для забезпечення благополуччя людини, створення їй належних умов співіснування та задоволення потреб людини.

Таке розуміння випливало із приписів Біблії, в яких Бог надав повноваження першим людям: «оволодівайте нею [землею], і пануйте над морськими рибами [і над звірами], і над птаством небесним, і над кожним плазуючим на землі» (Книга Буття 1:28).

Саме у цій заповіді розглядають імператив споживацького ставлення до природи, і як, результат, початок багатьох екологічних проблем, викликаних агресивною «природопідкорювальною» діяльністю людини [10, с. 42].

В той же час, зазначені роздуми спираються на нехтування об'єктивним процесом створення Світу, адже у Біблії говориться, що «...І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його.. .І бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив.» (Книга Буття 1:26,27). Таким чином, згідно християнських догматів і людина, і тварина, яка також має живу душу, були створені в один день. Оскільки люди і тварини є Божими створіннями, то мають однакову цінність та однаково заслуговують на турботу, любов, мир та гармонійне існування, а тому людина не може претендувати на свою унікальну цінність над іншими живими істотами та панувати на цій Землі як абсолютний господар.

Все вищевказане свідчить про наявність моральних норм, які визначають милосердне ставлення християн до тваринного світу. Надавши повноваження людині «володіти та панувати звірами», Бог тим самим уповноважив її піклуватися, проявляти співчуття та милосердя й нести відповідальність перед Богом за поводження з «нашими братами меншими».

Світоглядні позиції філософів різних часів, їх вплив на ціннісно-орієнтаційні переконання суспільства та держави в цілому відобразилися й у тому числі на ставленні людини до тваринного світу. Отже, крім впливу релігії на відносини людини до тваринного світу, еволюція світогляду того чи іншого історичного періоду мала важливе значення для формування ставлення суспільства до тварин.

В Стародавній Греції існували чотири філософські школи, які відображали світогляд того часу на ставлення людини до тваринного світу: анімізм, механіцизм, віталізм та антропоцентризм. Піфагор, як центральна іпостась анімізму, стверджував, що тварини та люди мають душі однакового виду. Він казав, що ці душі є безсмертними та такими, що складаються з вогню та повітря й переходять від людини до тварини або людини в порядку інкарнації [2, c. 1503]. З феноменом анімізму переплітаються концепти тотемізму та зоолатрії, хоча, як зазначає А. Бергсон, «поклоніння тваринам не було першою релігією...однак тотемізм заснований на тому, що людина ставиться до тваринного або рослинного світу, а іноді й до простого неживого предмету з повагою, яка має схожість із релігією» [11, с. 300].

Віталізм визнавав різницю між органічною та неорганічною матерією. Віталісти, наприклад Аристотель, підкреслювали взаємозалежність між душею та тілом й вважали, що люди - тварини, однак ставили їх на вершину природної ієрархії та стверджували, що менш розумні повинні слугувати більш розумним. З позиції механіцизму люди та тварини прості механізми без відмежування їх душі від неживої матерії. Антропоцентризм ставив людину у центр світу й представники цього напряму вважали, що існування та благополуччя людини є кінцевою метою Всесвіту [2, с. 1503].

Засновник сучасної філософії Р. Декарт, вчення якого базується на дуалізмі існування двох субстанцій - матеріальної та духовної, стверджував, що тварини, у яких немає душі, не можуть відчувати та розуміти. Вчення Декарта полегшило проведення жорстоких експериментів над тваринами.

Байдужість до страждань тварин, переконання в тому, що у людини немає морального обов'язку перед іншими живим істотами розділяли й інші філософи, зокрема І. Кант, який говорив: «Що стосується тварин, то ми не маємо тут прямого боргу. Тварини не мають свідомості і є тільки засобом досягнення мети. Ця мета - людина» [6, с. 27].

Ж.Ж. Руссо у своїй праці «Роздуми про походження та основи нерівності між людьми» наголошує, що «у кожної тварини є свої уявлення, оскільки вона володіє почуттями і людина відрізняється від тварини лише як більше від меншого. Деякі філософи навіть припускають, що одна людина більше відрізняється від іншої, аніж людина від тварини». Філософ робить висновок про те, що, оскільки тварини мають здатність до почуттів, то вони також повинні бути причетними до природного права. Виходячи із цієї концепції, Ж.Ж. Руссо стверджував: «Оскільки і людина, і тварина мають почуття - це покладає певні обов'язки на першу, зокрема давати право тваринам не піддаватися мукам з вини людини» [12, c. 10].

Видатний філософ емпірико-сенсуалістичного напряму Т. Гоббс, як автор концепції «війни усіх проти усіх», був переконаний, що панування над тваринами бере витоки від природного права, а не від позитивного божого права. Бо якщо б це право не існувало до появи Святого писання, ніхто б не мав права вбивати тварин в їжу собі, і справді жахливо було б становище людей, яких звірі могли б безкарно пожирати, а вони б - ні. Отже, якщо природне право дозволяє тварині вбивати людину, то це ж право дозволяє людині вбивати звірів [13, с. 364].

Таким чином, сьогодні превалювання споживацько-хижацького ставлення до тваринного світу, яке суперечить світоглядним позиціям, закладеним у релігійних догматах, ставить під серйозну загрозу виживання дикої фауни.

Якщо ще на початку ХХ століття переважала думка про те, що причиною всіх відомих історій вимирань представників тваринного світу є природні явища та катаклізми (наприклад, зміна клімату), то сьогодні з упевненістю можна говорити про руйнівну для підтримки життя біоти діяльність саме людини, яка, очевидно, сприяє вимиранню видів фауни.

Елізабет Колберт, авторка книги «Шосте вимирання. Неприродна історія» впевнена, що «повним ходом» іде більш дивна й радикальна трансформація. Виявивши підземні запаси енергії, людство починає змінювати склад атмосфери. Це у свою чергу змінює клімат і хімію океанів. Деякі рослини і тварини адаптуються через рух. Вони піднімаються в гори і мігрують до полюсів. Темпи вимирання різко зростають, а якість життя змінюється» [14, с. 10].

Отже, наразі слід вести мову не стільки про екологізацію господарської діяльності людини, скільки про екологізацію свідомості, її духовне відродження.

Сучасною світоглядною концепцією, яка є закономірним результатом позитивного розвитку етичних засад ставлення людини до тваринного світу є біоцентризм. Він має підґрунтям концепцію наявності моральних обов'язків людини перед всіма живими істотами та випливає із принципу неспричинення їм шкоди.

Основні принципи біоетики передбачають: повагу до дикої природи як святого простору, а дикого життя як святого; повагу до свобод, автономії, незалежності, гідності та права дикої природи, видів живих істот; заповідання якомога більшої кількості ділянок дикої природи; неспричинення шкоди дикій природі, відсутність управління нею та контролю за нею; любов та цінування диких тварин та ділянок природи, які є місцями їх існування; невикористання дикої природи - це благо; невтручання у природні процеси та відсутність сприяння дикій природі та її видам у здійсненні еволюційного процесу [15, с. 36].

Г. В. Анісімова, одна із провідних сучасних дослідниць природно -правової доктрини, розглядаючи періодику зародження ідей природного права, виокремила у своїй монографії п'ять основних періодів, які відповідають етапам всесвітньої історії: Давні часи, Стародавній світ, Середньовіччя, Новий час, Новітній час [16, с. 39-49], за яких зароджувалися та отримували розвиток позитивні закони. Характеризуючи сучасний період - Новітній час, Г. В. Анісімова приходить до висновку, що кінець ХІХ ст. - початок ХХ ст. і дотепер знаменуються в історії правознавства пошуками «загубленої ідеї права», що привели до відродження природного права. Філософи і правники знову повернулися до незмінної моральної цінності природного права [16, с. 45]. Свою точку зору Г. В. Анісімова посилює думкою С. С. Алєксєєва: «Відроджене природне право», трансформуючись через категорію невід'ємних прав людини, стало основою розуміння самої суті права, що відповідає вимогам сучасного громадянського суспільства» [17, с. 442]. Зазначене праворозуміння є спорідненим із позиціями, що відстоюються автором у цій статті, а також з класичною теорією природного права та попередніми етапами його розвитку, що розглядалися вище. Разом із цим, доцільною видається й точка зору С. І. Максимова, що «на сучасному етапі розвитку суспільства можливості технологічного втручання в природу людини можуть досягати такого ж рівня небезпеки, що й втручання у природне середовище, тобто загрожувати існуванню людства або тому способу буття людини, що склався. Це зумовлює перспективу зміни принципів правового регулювання у сфері природи - як внутрішньої (природи людини), так і зовнішньої (природного середовища)» [18, с. 154].Висновки. В контексті еволюції ставлення людини до тваринного світу очевидним є градуальна еволюція теологічного детермінізму, коли хід розвитку природних процесів та людського життя визначається Богом, до антропологічно-етичного детермінізму, за якого людина є рушійною силою до корінних перетворень.

Висновки

Аналіз сутнісних аспектів причин виникнення екологічної кризи, в тому числі незадовільний стан тваринного світу, їх осмислення та обґрунтування дозволяє зробити висновок, що їх генезис опосередковується діяльністю людини, яка має споживчо -хижацький характер. За таких умов, проблеми, пов'язані зі станом природних екосистем та біорізноманіттям мають цілеспрямовано антропологічний, а не природний характер, а тому зупинення процесів деградації довкілля вимагає трансформації морально-етичних орієнтирів, ціннісних настанов та переконань щодо тваринного світу (фауни).

Вказане опосередковує викривлене уявлення про істинну сутність антропоцентризму, адже можна погодитися із думкою, що «момент істини антропоцентризму міг би полягати лише в одному: якщо людина вважає себе найрозумнішою та найсильнішою, то вона має бути центром відповідальності для призначеної їй частини буття, а не центром свавілля та споживання» [19, с. 195].

Оскільки між рівнем етичного ставленням до тварин та духовним процвітанням людини існує взаємообумовленість, тому наразі потрібне духовне відродження, зворотній перехід від панування ідеології антропологічних концептів до концепту біоцентризму шляхом зміни ціннісних орієнтацій в аспекті ставлення людини до тварин, виховання співчуття, милосердного ставлення до них й відповідно стримання своїх егоцентричних намірів та відчуття відповідальності за збереження генофонду дикої фауни. Адже слід пам'ятати завжди релігійні догми про те, що людина прийшла на цю Землю не як господар, який може необачно володарювати над природою, знищувати її та нехтувати її законами, а як істота розумна, якій Бог надав певні повноваження щодо проявлення турботи, захисту та збереження природи, що є морально-етичним обов'язком кожної людини.

Список використаних джерел

1. Екологічна етика: навчальний посібник; за заг. ред. О. М. Шуміла. Харків : Право, 2015. 304 с.

2. Szьcs E., Geers R, Jezierski T., Sossidou E., Broom D. (2012). Animal Welfare in Different Human Cultures, Traditions and Religious Faiths. Asian-Australasian journal of animal sciences. 25. 1499-1506.

3. Barstow G. (2019). On the moral standing of animals in Tibetan Buddhism. Йtudes mongoles et sibйriennes, centrasiatiques et tibйtaines. 2019.

4. Lecso P. To Do No Harm: A Buddhist View on Animal Use in Research. Journal of Religion and Health. 1988 Winter; 27(4). 307-312.

5. Семенов В. А. История зарубежной конфликтологии. В 2 т. Том 1: учебник для бакалавриата и магистратуры; 2-е изд., испр. и доп. Москва: Издательство Юрайт, 2018. 214 с.

6. Павлова Т. Н. Биоэтика в высшей школе. Киев. экол.-культ. центр. Киев: [б. и.], 1998. 127 с.

7. Агапов Е. П. Милосердие в культурных традициях Востока: учебное пособие. Москва - Берлин: Директ-Медиа, 2016. 191 с.

8. Мудрость Ганди. Мысли и изречения / Джек Гомер; пер. с англ. А. Анваер. Москва : Манн, Иванов и Фербер, 2015. 230 с.Бибалаева Л. Н. О вопросах охраны окружающей среды в христианстве и исламе. Ученые записки Казанской государственной академии ветеринарной медицины им. Н. Э. Баумана. 2012. Т.212. С. 459-463.

9. Чернов А. В. Религия и экология: культура отношения к природе в анимизме и Библии. Культурное наследие России. 2018. С. 42-46.

10. Бергсон А. Два источника морали и религии: пер. с фр. Москва, 1994. 661 с.

11. Руссо Ж.-Ж. Рассуждение о происхождении и основаниях неравенства между людьми. Об общественном договоре. Трактаты. М., 1998.

12. Гоббс Т. Сочинения в 2 т. Т. 1 / пер. с лат. и англ.; сост., ред. изд., авт. вступ. ст. и примеч. В. В. Соколов. Москва: Мысль, 1989. 622 с.

13. Колберт Е. Шосте вимирання / пер. з англ. В. Плискіна. Київ : Наш Формат, 2016. 296 с.

14. Борейко В. Е. Современная идея дикой природы. Изд. втор., дополн. Киев. экол.-культур. центр. 2003.168 с.

15. Анісімова Г. В. Теоретичні засади розвитку екологічного законодавства в контексті природно-правової доктрини: монографія. Х.: Право, 2019. 672 с.

16. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. Москва: Норма, 2001. 752 с.

17. Максимов С. І. Антропологічні основи права. Філософія права і загальна теорія права. 2012. №2. С. 148-155.

18. Скакун І. О. Перспективи антропоцентризму в сучасній науковій картині світу. Актуальні проблеми філософії та соціології. Науково-практичний журнал. Випуск 5. Одеса, 2015. С. 193-196.

References

1. Shumilo, O. M. (Ed.) (2015). Ekolohichna etyka [Environmental ethics]. (in Ukrainian).

2. Szьcs, E., Geers, R., Jezierski, T., Sossidou, E., Broom, D. (2012). Animal Welfare in Different Human Cultures, Traditions and Religious Faiths. Asian-Australasian Journal of Animal Sciences. 25. 1499-1506.

3. Barstow, G. (2019). On the moral standing of animals in Tibetan Buddhism. Йtudes mongoles

et sibйriennes, centrasiatiques et tibйtaines. Retrieved from:

https://journals.openedition.org/emscat/3865.

4. Lecso, P. To Do No Harm: A Buddhist View on Animal Use in Research. (1988). Journal of Religion and Health.

5. Semenov, V. A. (2018). Ystoryia zarubezhnoi konflyktolohyy [History of foreign conflictology]. Volume 2: Bachelor's and Master's Degree Textbooks; 2nd ed. and ext. Moscow. (in Russian).

6. Pavlova, T. N. (1998). Bioetika v vysshey shkole [Bioethics in higher education]. Kiev. (in Russian).

7. Agapov, E. P. (2016) Miloserdie v kulturnykh traditsiyakh Vostoka [Mercy in the cultural traditions of the East: a textbook]. Moscow - Berlin. (in Russian).

8. Homer, Jack (2015). Mudrost Gandi. Mysli i izrecheniya [Wisdom of Gandhi. Thoughts and Sayings]. Moscow. (in Russian).

9. Bibalaeva, L. N. (2012). O voprosakh okhrany okruzhayushchey sredy v khristianstve i islame [On environmental issues in Christianity and Islam]. Scientific notes of Kazan State Academy of Veterinary Medicine. (in Russian).

10. Chernov, A. V. (2018). Religiya i ekologiya: kultura otnosheniya k prirode v animizme i Biblii [Religion and Ecology: A Culture of Attitudes to Nature in Animism and the Bible ]. The cultural heritage of Russia (pp. 42-46). (in Russian).

11. Bergson, A. (1994). Dva istochnika morali i religii [Two sources of morality and religion]. Moskwa (in Russian).

12. Rousseau, J.-J. (1998). Rassuzhdenie o proiskhozhdenii i osnovaniyakh neravenstva mezhdu lyudmi [Discussion on the Origin and Grounds of Inequality between People]. On the Public Contract. Treatises. M. (in Russian).

13. Hobbes, T. (1989). Sochineniya v 2 t. [Works in 2 vols]. (V. 1.). Moscow: Thought. (in Russian).

14. Colbert, E. (2016). Shoste vymyrannia [The Sixth Extinction]. Kyiv. (in Ukrainian).

15. Boreyko, V. E. (2003). Sovremennaya ideya dikoy prirody [The modern idea of wildlife]. Kiev. (in Russian).

16. Anisimova, G. V. (2019). Teoretychni zasady rozvytku ekolohichnoho zakonodavstva v konteksti pryrodno-pravovoi doktryny [Theoretical foundations of the development of environmental legislation in the context of natural law doctrine]. Kharkiv. (in Ukrainian).

17. Alekseev, S. S. (2001). Voskhozhdenie kpravu. Poiski i resheniya [Ascension to law. Search and solutions]. Moscow: (in Russian).

18. Maximov, S.I. (2012). Antropologichni osnovi prava [Anthropological foundations of law]. Philosophy of law and general theory of law, 2, 148-155. (in Russian).

19. Skakun, I. O. (2015). Perspektyvy antropotsentryzmu v suchasnii naukovii kartyni svitu [Perspectives on anthropocentrism in the modern scientific picture of the world]. Topical problems of philosophy and sociology. Scientific and practical journal. Odessa, 5, 193-196. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru