Філософсько-освітній аналіз медіа-культурних ризиків для здоров'я людини

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради

Кафедра управління інформаційно-освітніми проектами комунального закладу вищої освіти

Філософсько-освітній аналіз медіа-культурних ризиків для здоров'я людини

Великодна Є.М., к. філос. н., доцент

Україна, Дніпро

Анотація

Суть негативного впливу на духовне здоров'я полягає не у самій технічній основі комунікації. Освітні суб'єкти сьогодні в цілому не контролюють процеси в інформаційному середовищі, що інтенсивно розгортаються на основі електронних медіа. Немає методологічних основ для того, щоб осмислити цей процес, критеріїв для адекватного аналізу й оцінки явищ з погляду наслідків для духовного здоров'я особистості. Свідченням цьому є й нездатність чітко відрізнити позитивні фактори інформації від негативних: корисність від забруднення, лібералізацію від сваволі вседозволеності, розвагу від розтління, освіту від маніпуляції. Загрози для духовного здоров'я особистості у інформаційному просторі все більше поєднуються з ризиками для її психічного здоров'я. Включаючись у інформаційний простір з його технологіями впливу на ціннісну сферу, людина виявляється пасивним контрагентом взаємодії. Освітній суб'єкт перестає виступати рівноцінним суб'єктом комунікативної взаємодії і виявляється об'єктом впливу. Технологічно оснащена масова інформація поглинає саму людську здатність її самостійно осмислити, що надзвичайно негативно відображається на духовному світі людини.

Ключові слова: філософія освіти, мас-медіа, особистість, розвиток, здоров'я, ризики.

Velikodna Y.M. Philosophic-educational analysis of media cultural risk to human health

To reach organic inclusion into the fabric of human consciousness informational educational space, without creating threats to its spiritual health, cannot by memorizing factual science. The required output in the creative fulfillment of man based on how existential fullness of the educational process, and the value criteria. Negative impact on the mental health of informative educational environment is increasing as the involvement of information technology to meet consumer values.

Keywords: philosophy of education, mass media, personality development, health, risks.

Постановка проблеми

Становлення медійно-інформаційного освітнього простору доцільно розглядати як соціальний процес, який пов'язаний з формуванням ризиків для здоров'я людини. Соціальними факторами ризику для здоров'я медійно-інформаційного характеру слід уважати всі умови, породжувані діяльністю людей в інформаційному просторі, які підвищувальні ймовірність настання певної негативної події з погляду здоров'я особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сьогодні взаємозв'язок між користуванням Інтернетом та погіршенням духовного, психічного і фізичного здоров'я встановлено емпірично у наукових розвідках таких авторів як О.В. Євсєєва, Н.В. Карленко, ТВ. Кузнєцова, И.В. Челишева, А.Б. Шалімов та інші. Серед ризиків, на які вказують дослідники, слід вказати на Інтернет-залежність і низку проблем соціалізації - ізоляції і втрати «Я», у формуванні ідентичності, девальвація моральності, зниження культурного рівня, витиснення й обмеження традиційних форм спілкування. Існують серйозні ризики для здоров'я у царині сприйняття інформації й мислення. Найбільшу загрозу представляє візуалізації дійсності, до руйнівного впливу якої можуть бути віднесені створення нової медіальності (симулятивної реальності), генерація насильства, перетворення творчості у споживання, маніпуляція, візуальна прозорість. Відсутність у ціннісному ядрі культури суспільства й відповідно в освітньому процесі здоров'я як базової цінності, переломлюючись на рівні індивіда, визначають реалізацію ним негативної самозбережуючої поведінки.

Формулювання цілей статті

Відтак постає проблема дослідження ризиків для здоров'я людини у медіа-освітньому просторі та можливостей їх попередження і усунення.

Виклад основного матеріалу

На нашу думку, найбільше значення для розуміння специфіки впливу освітньо-культурного простору медійно-інформаційного суспільства на духовне здоров'я має її комунікативний вимір. Серед загальних соціальних функцій культури - ціннісної, комунікативної, регулятивної, пізнавальної, представляється важливим звернути увагу на особливу роль комунікації. Соціальна комунікація не просто повністю опосередкована формами, виробленими культурою; це не просто система вираження культурного змісту, що орієнтується на мовний простір, і система розуміння мови - значеннєвого розкодування форм виразу і маніфестованих текстів. Це система взаєморозуміння між людьми, яка переводить їхні взаємини з розряду природних ситуацій у розряд усвідомлюваних соціальних координацій. Тому важливо декларувати ще одну - універсальну - функцію культури стосовно соціуму - її соціогенеруючу функцію. Суспільство як спільнота не просто опосередковане культурними формами взаємодії; воно породжується культурою міжлюдських комунікацій.

Відповідно, вказує дослідниця Н. Понаріна, «потрібне відношення до культури як до ідеології й соціального процесу одночасно, як до феномена, що постійно змінюється внаслідок постійно мінливих відносин, практик і технологій медіації. Медіація - це процес, при якому особистість усвідомлює себе, стверджуючись у своїй індивідуальності у комунікації з іншими. З одного боку, соціальні сутності (особистості, суспільства, культури) створюються через медіацію, а з іншого, як уважає Дерріда, конститутивна медіація завжди створює враження існування до медіації. Звідси поняття ідентичності, що виражає рекурсивне дублювання, одночасну близькість і дистанцію» [5, с. 16].

Сучасна ситуація виявляє в даній ідеї щодо ролі культурної комунікації серйозні суперечності. Ми сьогодні маємо справу з автономно співіснуючими «каналами» культурної комунікації, кожний з яких продукує особливий ментальний простір, задає особливі сенсостворюючі вектори. Зокрема, облаштований на основі раціонально-логічних форм освітній простір контрастує з гармонізуючими розвиваючими можливостями культури, що орієнтується на етичні та естетичні засади. Інтеграція освіти в медійно-інформаційний простір лише поглиблює розходження освіти та духовності, оскільки традиційні духовні цінності та класична спадщина мистецтва являють собою антитезу популярній естетиці та ціннісному нігілізму, властивими масовій культурі. Подібний симбіоз є катастрофічним для освіти ще й тому, що загальнодоступна легкість продукції мас-медіа, у свою чергу, агресивно й владно конкурує з інституціоналізованими структурами освіти у своєму впливі на процес формування свідомості сучасної людини. Обумовлена соціально-культурними структурами «машина бажань» конкурує з людиною - автентичним суб'єктом культури й агентом інтерсуб'єктивного спілкування.

При цьому сукупність даних розривів колись єдиного інформаційно-комунікативного поля не дає обрисів однозначної прогресуючої тенденції, а скоріше створює картину кризи, біфуркації. Цілком зрозуміло, що самі електронні медіа не створюють підстав духовної цілісності. У більшості дискусій із приводу культури й засобів комунікації обов'язково вказується на те, що засоби комунікації «створюють і відтворюють ідеї». І все-таки в цих аналітичних дослідженнях продовжують висловлюватися припущення, що такі ідеї насправді передують засобам комунікації.

Медійно-інформаційний освітній простір демонструє у своєму розвитку тенденцію зворотного напрямку: як і наука, що є системно-змістовною основою інституціоналізованої освіти, він еволюціонує до суми освоюваних корисних технологій, де фрагментарно диференційоване знання досить умовно зв'язується єдністю прагматичних цілей. Особистість як цілісність усе більше вислизає із практики освіти; зміст як феномен цілого усе менше попадає в поле її проблематизації, духовність як основа цілісності ціле покладання освітньої діяльності практично ігнорується. Може створитися враження, що значеннєві величини людського буття вилучені з освіти медійно-інформаційного суспільства, передані іншим, неформальним і недискурсивним, сферам культурної комунікації. Формалізованою, дискурсивною, раціональною залишається тільки препарована предметність світу, тематизується тільки світ як освоювана фрагментарність. «У сфері сучасної освіти стає усе більш актуальною проблема, яка пов'язана з відчуженням людини у процесі навчання від сприйманої й засвоюваної інформації - відчуження від змісту культури, освоєння якого і становить освітній процес» [3, с. 76].

Досягти органічності включення свідомості людини у тканину медійно-інформаційного освітнього простору, не створюючи при цьому загроз її духовному здоров'ю передусім у вигляді відчуження від справжніх культурних цінностей, по суті не можна звичним шляхом запам'ятовування дидактично спроектованого фактичного матеріалу науки. Необхідний вихід у сферу творчої самореалізації людини, що ґрунтується як на буттєвій наповненості освітнього процесу, так і на ціннісних критеріях. Відтак можна констатувати, що в умовах медійно-інформаційного суспільства складний досвід свідомості виходить за рамки освітнього процесу, а етико-соціокультурно-естетичні уявлення, так само як і інтелектуальні стереотипи, формуються не тільки у формальному освітньо-виховному процесі, що носить інституціоналізований характер, але й у середовищі повсякденного існування людини. Як справедливо вказує у зв'язку із цим Е.Н. Шапінська, «недостатня увага, а часом і ігнорування цього факту веде до розриву між теорією і практикою ... виховання, яка проходить через «легітимні» канали - освітні інститути, культурні установи і т.д., з одного боку, і, з іншого боку, «енвайронментальним» фактором, вплив якого в епоху медіатизації культури неухильно зростає. Людина XXI століття живе в медіатизованому просторі і черпає значну частину своїх . уявлень саме з медіа-середовища» [8, с. 16]. При цьому важливо відзначити, що інформація, одержувана людиною в системі освіти, з одного боку, і в сфері масової культури, що її оточує - з іншого, принципово відрізняється як у плані ціннісних орієнтацій, так і у плані протікання самих процесів сенсоутворення.

Слід підкреслити, що негативні впливи на стан духовного здоров'я суб'єктів медійно-інформаційного освітнього простору постійно зростають у міру залучення інформаційних технологій для задоволення споживацьких цінностей. Сучасне суспільство дійсно стає усе більше суспільством споживання, а не суспільством творення. Однак цивілізація як форма акумульованих творчих зусиль минулого здатна надати сьогоденню певний надлишковий фонд конструктивних здійснень, яким можна безпосередньо скористатися, не замислюючись про його поповнення. Символом такої акумуляції творення виступає сьогодні техніка. Проте інформаційні технології дали людині засоби, які вона не має сил контролювати. Сучасні засоби масової інформації, технічно облаштовані структури електронної комунікації спрямовані у своїй дії на культурне програмування людини. Техніка стає тут основною структурою, а людина - включеним у неї елементом. Структури медійно-інформаційного суспільства починають працювати проти людини, передусім у плані її духовного світу та сенсожиттєвих орієнтирів.

Суть негативного впливу на духовне здоров'я полягає, звичайно, не у самій технічній основі комунікації. Електронні медіа радикально підсилюють комунікативну систему, до якої підключена і якою користується людська свідомість. «Легко створюється враження, що комерційне супутникове телебачення й Інтернет раптово зробили звичайних людей залежними від зовнішніх процесів медіації, тоді як ще в недавньому минулому стабільних і заснованих на місцевих традиціях «схем» було цілком достатньо для того, щоб мати цілісне уявлення про світ» [5, с. 15].

Проте людська свідомість втрачає власну автентичність, будучи включеною у цю систему, перестає домінувати в якості суб'єкта цієї системи, непомітно підкоряється її власній логіці - логіці маніпуляції свідомістю. Суб'єкт розшаровується на маніпулятора й маніпульованого; і цей складений у такий спосіб загальний зміст комунікації підпорядковує собі логіку людського розуміння - редукує культуру як високу структуру сенсоутворення, знижує духовно-значеннєвий статус інформаційних процесів. інформаційний ризик духовний психічний здоров'я

Суспільство і, зокрема, освітні суб'єкти сьогодні в цілому не контролюють процеси в інформаційному середовищі, що інтенсивно розгортаються на основі електронних медіа. Немає методологічних основ для того, щоб осмислити цей процес, критеріїв для адекватного аналізу й оцінки явищ з погляду наслідків для духовного здоров'я особистості інтеграції освітнього та медійно-інформаційного простору. Розвиток останнього практично не розглядається у самостійному контексті середовища проживання, що впливає на всі сторони життя й особливо на стан освіти й культури - тієї внутрішньої програми осмислення й діяльності, яка направляє людське життя й організує людську спільноту. Свідченням цьому є й нездатність чітко відрізнити позитивні фактори інформації від негативних - інформацію від дезінформації, корисність від забруднення, лібералізацію від сваволі вседозволеності, розвагу від розтління, освіту від маніпуляції. Так, залишається неясною кваліфікація насильства на телебаченні, не вдається впевнено відмежувати еротику від порнографії як естетично прийнятне від непристойного, немає серйозних правових механізмів для запобігання дезінформативності електронних медіа; немає безвідмовно працюючих критеріїв відділення неправди й інсинуації від тенденційної інтерпретації й від сумлінної об'єктивності інформації. При цьому інституціональний формат контролю суспільства та педагогічної спільноти над стихійними й у той же час масштабними інформаційними процесами, здійснюваними через мережу масових комунікацій, не визначений і є дискусійною проблемою.

Особливе загострення цієї проблеми сьогодні пов'язане з тим, що загрози для духовного здоров'я особистості у медійно-інформаційному просторі все більше поєднуються з ризиками для її психічного здоров'я. Електронні медіа, які технічно надзвичайно посилили систему обміну інформацією, здатні створювати потік такої інтенсивності й сугестивної дієвості, який перевищує можливості адекватного осмисленого сприйняття людиною. Включаючись у медійно-інформаційний простір з його масивом транслювання і технологіями впливу на ціннісну сферу, думки й увага людину, що швидко удосконалюються, людина виявляється пасивним контрагентом взаємодії. Вона не здатна самостійно осмислити інформацію, не встигає рефлектувати сприймане, її увага стає керованою, а думка спрямованою. Вона перестає виступати автентичним суб'єктом комунікативного процесу і стає в основному об'єктом впливу. Таким чином, прослідковується логіка переваги наростаючих можливостей електронних медіа стосовно обмежених можливостей сприйняти й осмислити цю інформацію людиною.

Що стосується ризиків, пов'язаних з розвитком медіа-культури, то вони лежать у площині соціокультурної детермінації її змісту та характеру впливу на людину. Медіа-техніка пропонує такий режим подачі інформації у медійно-інформаційному освітньому просторі, який не дозволяє повноцінно її осмислити, який здатний придушити природні психологічні механізми самостійного мислення. Освітній суб'єкт перестає виступати рівноцінним суб'єктом комунікативної взаємодії і виявляється об'єктом впливу. У свою чергу, цей вплив втрачає висхідний імпульс приведення діалогу до істини й узагальнюючої, долаючої частковості цілісності змісту, виростаючий значеннєвий мотив, характерний для «послання людству» (Ж.П. Сартр), що сіяє добре, вічне. Цей вплив починає апелювати до несвідомих властивостей людини-об'єкта, тобто неминуче знижує рівень апеляції до змісту, починає зводитися до експлуатації інстинктів. Абсолютно правильно фахівці, характеризуючи негативний вплив на духовне здоров'я особистості сучасної медіа-культури, підкреслюють, що «екран - це м'ясорубка культурного дискурсу». Вони відверто виступають проти хаосу й агресивності медіа-інформації, пропонуючи її «переробку» у конструктивно-ціннісну форму, зокрема, за рахунок адаптації в межах освітнього простору і розвитку медіа-освіти [4, с. 26].

Можна сказати, що технологічно оснащена масова інформація поглинає саму людську здатність її самостійно осмислити, що надзвичайно негативно відображається на духовному світі людини. Інформація у режимі комунікації - тобто передачі її від однієї людської свідомості до іншої - поглинає й і пригнічує інформацію у режимі її освоєння - тобто вільного й автентичного осмислення свідомістю. Інформація в її оманливій упаковці, що підкоряє свідомість, поглинає культуру - цей вироблений код осмислення світу й усвідомленого освоєння інформації. Таким чином, на одній стороні комунікативного процесу накопичується спокусливо підвищений суб'єктний потенціал - потенціал сенсоутворюючого домінування, навмисного впливу й технологічного оволодіння умовами процесу, а на іншій стороні цей потенціал губиться. Тут, навпаки, росте залежність від заданих комунікативних умов процесу. І це відбувається саме пропорційно розвитку технологій, що створюють комунікативні умови. Таким чином, процес комунікації перетворюється у процес маніпуляції. «Маніпуляція суспільною свідомістю за допомогою мас-медіа отримує у наш час масовий характер, її можливості розширюються одночасно з розвитком нових медіа-технологій» [6, с. 65].

Специфіка розвитку культури і трансляції духовних цінностей в умовах формування медійно-інформаційного простору знайшла відображення у формуванні концепту медіа-культури. На думку Є. Шапінської, саме медіатизація дає підстави міркувати про глобальні зміни, що відбуваються в культурі на початку XXI ст. Переставши бути просто посередницькою ланкою, медіа стають основним засобом культурного виробництва, а найбільший вплив на сучасну культуру виявляє спосіб і форма передачі інформації [8].

Виходячи з категорій діяльності й комунікації як антропологічних домінант особистості, можна констатувати, що нові електронні медіа мають власну культуру, тобто являють собою «спосіб людської життєдіяльності з перетворення природи, суспільства й самої людини, виражений у продуктах матеріальної й духовної творчості»; характеризують «історично певний рівень розвитку суспільства й людини, виражений у типах і формах організації життя й діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях»; є «складною, багаторівневою знаковою системою, що моделює у кожному соціумі картину світу і визначає місце людини в ньому» [7, с. 94].

Висновки. Таким чином, формування духовності особистості є основною соціокультурно детермінованою метою та змістом сучасної освітньої діяльності, і духовне здоров'я у цьому контексті виступає критеріальною основою її результативності. Ризики для духовного здоров'я, пов'язані з розвитком медіа-культури, лежать у площині соціокультурної детермінації її змісту та характеру впливу на людину. Освітній суб'єкт перестає виступати рівноцінним суб'єктом комунікативної взаємодії і виявляється об'єктом впливу. Процес комунікації перетворюється у процес маніпуляції. Система освіти активно залучає ресурси медіа-технологій, і це формально зближує її із системою мас-медіа і є матеріальною основою формування медійно-інформаційного освітнього простору. Проте при цьому інформація має бути інтерпретована як освоюваний та осмислюваний матеріал духовного становлення особистості.

Список використаних джерел

1. Євсєєва О.В. Душевне і духовне здоров'я людини / О.В. Євсєєва. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2009. - 35 с.

2. Карленко Н.В. Філософсько-освітній вимір концепту духовного здоров'я: автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.10 / Карленко Наталія Вікторівна; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Х., 2013. - 18 с.

3. Кузнецова Т.В. Контрадикции информационно-коммуникативных сфер формирования культуры общества: искусство, масс-медиа, образование / Т.В. Кузнецова, Е.Е. Ланкина, Е.В. Торопчина // Вестник Томского государственного педагогического университета. - 2006. - №12. - С. 74-80.

4. Немирич А.А. Медиа-образование в России: на пути к медиа-менталитету / А.А. Немирич // Знак: проблемное поле медиа-образования. - 2011. - Т. 2. - №8. - С. 21-27.

5. Понарина Н.Н Глобализация: масс-медиа как социокультурный механизм интеграции / Н.Н. Понарина // Общество: политика, экономика, право. - 2011. - №4. - С. 13-18.

6. Челышева И.В. Медиакультура и медиареальность в жизни современного общества потребления / И.В. Челышева // Философия права. - 2010. - №4. - С. 63-67.

7. Шалимов А.Б. Мем-театр: влияние культуры новых медиа на познание мира человеком/ А.Б. Шалимов // Сборники конференций НИЦ Социосфера. 2011. - №43. - С. 94-97.

8. Шапинская Е.Н. Философия образования и эстетическое воспитание в США // Современный мир и эстетическое развитие человека / Е.Н. Шапинская. - М.: Прометей, 1993. - С. 9-23.

References

1. Yevsyeyeva O.V. Dushevne i dukhovne zdorov'ya lyudyny / O.V. Yevsyeyeva. - Nizhyn: Vydavnytstvo NDU im. M. Hoholya, 2009. - 35 s.

2. Karlenko N.V. Filosofs'ko-osvitniy vymir kontseptu dukhovnoho zdorov'ya: avtoref. dys. kand. filos. nauk: 09.00.10 / Karlenko Nataliya Viktorivna; Khark. nats. ped. un-t im. H.S. Skovorody. - Kh., 2013. - 18 s.

3. Kuznetsova T.V. Kontradiktsii informatsionno-kommunikativnyih sfer formirovaniya kulturyi obschestva: iskusstvo, mass-media, obrazovanie / T.V Kuznetsova, E.E. Lankina, E.V. Toropchina // Vestnik Tomskogo gosu- darstvennogo pedagogicheskogo universiteta. - 2006. - №12 - S. 74-80.

4. Nemirich A.A. Mediaobrazovanie v Rossii: na puti k mediamentalitetu / A.A. Nemirich // Znak: problemnoe pole mediaobrazovaniya. - 2011. - T. 2. - №8. - S.21-27.

5. Ponarina N.N Globalizatsiya: mass-media kak sotsiokulturnyiy mehanizm integratsii / N.N. Ponarina // Obschestvo: politika, ekonomika, pravo. - 2011. - №4. - S. 13-18.

6. Chelyisheva I.V. Mediakultura i mediarealnost v jizni sovremennogo obschestva potrebleniya / I.V. Chelyisheva // Filosofiya prava. - 2010. - №4. - S.63-67.

7. Shalimov A.B. Mem-teatr: vliyanie kulturyi novyih media na poznanie mira chelovekom / A.B. Shalimov // Sborniki konferentsiy NITS Sotsiosfera. - 2011. - №43. - S. 94-97.

8. Shapinskaya E.N. Filosofiya obrazovaniya i esteticheskoe vospitanie v SSHA // Sovremennyiy mir i esteticheskoe razvitie cheloveka / E.N. Shapinskaya. - M.: Prometey, 1993. - S. 9-23.

Размещено на allbest.ru