Світоглядно-релігійне осмислення життєтворчості жінки у поглядах Волинського православного духовенства кінця XIX – початку XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світоглядно-релігійне осмислення життєтворчості жінки у поглядах Волинського православного духовенства кінця XIX - початку XX століття

Мороз О.В.,

кандидат філософських наук, старший викладач кафедри української філології та суспільних дисциплін, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка (Україна, Кременець)

Анотації

У статті розглянуто світоглядно-релігійні погляди православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття у процесі тлумачення сутності та призначення жінки, її життєтворчості. Метою наукової розвідки є аналіз та обґрунтування поглядів церковних діячів Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття у контексті осмислення образу жінки, провідних виявів її освіченості, виконуваних соціальних ролей. Головним методологічним інструментарієм дослідження є фундаментальні основи філософсько-релігійного аналізу, що включає історичний, структурно-функціональний, діалектичний та інші методи. У висновку зазначено, що запропонована у дослідженні проблема розкриття сутності життєтворчості жінки, отримання освіти, виконання низки інших зобов'язань дає уявлення про систему осмислення її образу в кінці ХІХ - на початку ХХ століття на Волині у середовищі місцевих православних діячів. Перспективним напрямком подальших досліджень у цій актуальній темі є компаративний аналіз осмислення сутності жінки сучасними богословами, науковцями, філософами у контексті модерного гендерного та православного дискурсів.

Ключові слова: жінка, жіноча освіта, соціальна роль, православне духовенство Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, духовне жіноче училище. жінка духовенство релігійний

The outlook and religious views of the Volyn Orthodox clergy at the end of XIX - early XX centuries in the process of interpreting the essence of a woman, her life-giving were analyzed in the article. The purpose of scientific research is the analysis and reasoning views of Volyn Orthodox clergy at the end of XIX - early XX centuries in the context of comprehending the image of a woman, her education, performing social roles. The main methodological research tools are fundamental foundations of philosophical and religious analysis, including historical, structural, functional, dialectical and other methods. The conclusion states that the problem of revealing the essence ofwomen's life-giving, her education, fulfillment of a number of other obligations gives an idea of the system of understanding her image at the end of XIX - early XX centuries in surrounding of local Volyn Orthodox leaders. A promising direction for further research in this topic is a comparative analysis of the understanding of the essence of women by contemporary theologians, scientists, philosophers in the context of modern gender and Orthodox discourses.

Keywords: woman, women's education, social role, Volyn Orthodox clergy at the end of XIX - early XX centuries, religion women's school.

Роль жінки у соціально-політичному, релігійно-духовному, сімейно-побутовому житті Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття була вагомою у багатьох аспектах. Ця обставина зумовлювалася низкою історико-політичних подій, зокрема, союзною політикою тогочасної влади й православної церкви у справі формування єдиних духовно-релігійних підвалин свідомості народу крізь призму страху перед Всевишньою силою, вироблення навичок покірності, терплячості, поваги до батьків та держави в цілому. Один із сприятливих факторів впровадження даної політики стосувався безпосередньої участі жінки як зачинательки роду, дружини, матері, виховательки світоглядних поглядів майбутніх поколінь. Освіченість тогочасних жінок була прерогативою успішного розвитку держави. Актуальність даного дослідження полягає у розкритті світоглядно-релігійних поглядів православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, що стосуються розкриття сутності жінки, її ролі та призначення у сімейно-соціальному житті, з'ясування підвалин формування морально- духовних основ її особистісного розвитку через систему тогочасних навчальних закладів, аби мати змогу здійснити компаративний аналіз життєтворчості жінки у сучасному світі в подальших наукових розвідках.

Важливими для висвітлення характерних релігійно-світоглядних та культурно-освітніх цінностей кінця ХІХ - початку ХХ ст. є наукові студії вітчизняних релігієзнавців і філософів (А. Герасимчук, О. Предко, М. Стадник, А. Черній), православної віри і церкви у контексті української духовності (І. Богачевська, А. Колодний, П. Саух, Саган, В. Титаренко).

Значний доробок щодо особливостей перебігу релігійно-церковних процесів кінця ХІХ - початку ХХ ст. в Україні в цілому та на Волині зокрема містять розвідки дослідників з української діаспори Власовського, Ю. Мулика-Луцика та церковного діяча І. Огієнка. Вони в історіографічному розрізі досліджують питання про роль і місце тогочасних духовно-релігійних навчальних закладів в науковому, культурно-освітньому й релігійно-церковному житті, а також їх вплив на становлення релігійної свідомості мешканців Волинського краю в умовах православної ортодоксії.

На сучасному етапі православне духовенство Волинської єпархії кінця ХІХ - початку ХХ століття, особливості системи навчання в тогочасних навчальних закладах вивчають дослідники Л. Баженов, Б. Бойко, В. Борщевич, О. Домбровський, В. Дудар, Л. Єршова, Ю. Кондратюк, М. Костриця, В. Рожко, А. Святненко та інші. Незважаючи на досить значний пласт літератури з цієї проблематики, філософського аналізу потребує проблема розкриття засадничих основ тлумачення сутності жінки, її всебічної освіченості за прикладом святих рівноапостольних жінок в історії християнської церкви.

Ключовим нашим завданням є аналіз світоглядно-релігійних поглядів православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, що стосується осмислення сутності жінки, провідних виявів її соціальних ролей, життєтворчості в цілому.

Духовно-релігійні засади освіченості жінок у світоглядно-релігійних поглядах волинського православного духовенства кінця ХІХ - початку ХХ століття трактувалися на основі ідейних положень християнсько-теологічних праць істинних адептів християнської віри: святого апостола Павла, І. Златоуста, В. Великого, Г. Ніського, Г. Палами та інших. Життєтворчість жінки, її спасіння у цьому світі вбачалися через безперервне, цілеспрямоване та систематичне навчання й виховання нащадків у дусі християнсько-моральних чеснот.

Всебічний розвиток та мудрість жінки апелювали до різнопланових ролей, які вона виконувала у повсякденному житті. Найголовнішим її призначенням, на переконання православного духовенства Волині, була наставницько-просвітницька місія, в основі якої лежала відповідна спрямованість дітей до благодатного духовного життя. Від духовно-релігійних поглядів матері залежать світоглядно-релігійні пошуки, спрямованість духовно-релігійних думок, відчуттів і бажань дитини. Окрім цього, матір - приклад і взірець праведної поведінки, що постійно знаходиться перед очима дітей, тим самим детермінуючи спосіб їх власного існування. Таким чином, світоглядно-релігійні пошуки православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття апелювали до виокремлення головної ролі жінки у справі навчання й виховання дітей, опіки над своїм чадом.

Світоглядний фундамент духовно-релігійних поглядів дитини формується з самого дитинства, пізніше визначає її життєво-практичну діяльність та кінцеву мету поцейбічного існування. "В дитинстві, головним чином, розвивається серце, пробуджується розум, зароджуються ті чи інші звички, внаслідок яких визначається характер людини" [1, с. 375]. Думки дитини, подібно до посаджених у землю зерен, в майбутньому дадуть свої плоди. Надто важливим у цьому плані є мудрий вплив матері на розвиток дитини.

Детермінуючою є роль жінки під час першого знайомства дитини з Богом, що відбувається завдяки матері: "Перша вимова імені Бога дитиною, перше пробудження почуттів любові до Бога Творця і Мудреця Вселеної - це все справа матері" [1, с. 376]. Жінка-матір здатна розбудити, розвинути і вкоренити у дитині добро, яке навіть після смерті неньки будуть нести у світ нащадки, прославляючи ім'я Господа Бога. Історія розвитку християнської думки, що стосується діяльнісної участі жінки, насичена прикладами жертовної любові матері, її істинного внутрішнього єства, яке було переповнене християнськими чеснотами: блаженна Анфуса, мати Іоанна Златоуста; Моніка, мати Блаженного Августина; свята мучениця Софія; княгиня Ольга та інші святі жінки-матері були прикладом величного значення ролі та місця матері у родині, сукупності добрих справ та вчинків.

Опираючись на духовно-релігійні погляди святих жінок-матерів, православне духовенство Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття визначало першочергову роль жінки у навчанні та вихованні дітей на відміну від нянь, вчителів, соціального середовища тощо. Важливим акцентом такої позиції виступала розумна, праведна поведінка жінки, головні вияви якої ґрунтовно укорінюються у майбутній діяльності дітей. Навіть якщо серед них траплялися прояви негативної поведінки, то вони знівелювалися під впливом належного прикладу матері. Важливо відмітити, що у поглядах православного духовенства Волині сутність жінки-мате- рі пов'язана з "внутрішнім" (домашнім) виявом її діяльності, натомість її "зовнішня" активність як рівноправного члена тогочасного соціального середовища фактично не визнавалася.

Цей процес був природнім та закономірним, оскільки чоловік, на переконання православного духовенства Волині, перш за все, є "діячем суспільним". Він забезпечує родину матеріальними благами, що, у свою чергу, примушує його відлучатися від сім'ї на довгий час. "Серце жінки завжди м'якше і гуманніше у спілкуванні з дітьми, діє на них більше відчуттями, внаслідок чого жінка швидше знаходить доступ до людських сердець і більше, аніж чоловік, може впливати на дітей та прилучати їх до добра" [1, с. 378]. Формування чуттєвості дитячої душі до сприйняття явищ навколишнього світу відбувається завдяки внутрішньому, духовно-чуттєвому єству матері.

Окрім наставниці, роль жінки визначається впливом не тільки на формування світоглядно-релігійних переконань дитини, але й на свідомість чоловіка. Головними категоріями, на які повинно опиратися ставлення жінки до чоловіка, на думку православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, були любов і доброта, які дружина демонструє через увагу, піклування, терпіння, пам'ять про християнські обов'язки істинного носія віри, чистоту та безгрішне життя у шлюбі, виконання обов'язку жінки- дружини. Теплотою своєї любові жінка зігріває серце чоловіка, спонукає до виконання ним християнських обов'язків, зменшує його гнів, вселяє в серці надію на Бога. Жінка-дружина залишалася опорою у всіх життєвих негараздах.

Велике значення жінки у ролі господарки дому, "домашнього храму", облаштування якого належить виключно їй: облагородження побуту житла, визначення місця дрібницям, терпіння та естетичний смак необхідні для того, щоб підтримувати будинок у чистоті та злагоді. "Де немає господині, там немає і порядку, не знайти там і того задоволення, яким насолоджуємося у домі розумної, освіченої і суворо-моральної жінки" [1, с. 381]. Дім - це володіння жінки, її царство, мир і спокій в якому залежать від її покірності чоловікові, ласкавого відношення до ближніх, уваги до потреб кожного члена сім'ї і розумної розпорядливості. "Жінка повинна намагатися, щоб її оселя була схожою на християнську церкву, щоб усі домашні мешканці жили благочесно, як личить справжнім християнам, постійно перебували у християнській вірі, непорушно виконували устави святої церкви: у цій справі жінка повинна першою подавати приклад" [1, с. 381-382].

До переліку її обов'язків входив постійний нагляд за чистотою у будинку, гігієною своїх дітей, оскільки від цього залежало їх власне здоров'я, правильний фізичний та розумовий розвиток. Окрім цього, жінка наполегливо стежила за модними тенденціями як у плані облаштування житла, так і зовнішнього вигляду дітей, чоловіка. "Жінка повинна уникати марної трати часу з ранку до вечора у байдикуванні, безкорисному читанні романів, в безцільному нишпоренні по сусідських будинках або сидінні годинами перед дзеркалом" [1, с. 383]. Ці погані звички, на думку православних діячів Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, стануть причиною нудьги, головних болів і нервових розладів. Жінка - берегиня чистоти у прямому та переносному значеннях, яка завжди повинна раціонально використовувати свій час.

Кожна сім'я - це структурний елемент цілого суспільства. Наскільки міцно утверджені основи віри, моральності у родині, настільки релігійним та моральним буде ціле соціальне суспільство. "Тіло буде здоровим за умови, якщо кожен його орган буде здоровим і виконуватиме своє призначення; так само і суспільство, коли морально здорове, сильне та міцне, тоді всі його члени, проник- нуті усвідомленням свого обов'язку перед Богом та ближніми людьми, старанно виконують усі зобов'язання" [2, с. 426]. Утвердження морально- релігійних засад, християнського обов'язку істинного адепта православної віри у сім'ї відбувається під впливом жінки, яка скеровує спрямованість сімейного розвитку власної сім'ї, злагоджує "вибрики" характеру чоловіка, утверджує та розвиває у свідомості дітей перші християнські поняття, перші духовні "зернини" християнського життя та діяльності, що пізніше сформують важелі їх власного життя та соціальних ролей. Жінка, на переконання православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, не може бути рівною чоловіку, виконувати чоловічі справи, займати чоловічі посади тощо. Таким чином, жінка дає першопоштовх до зародження та розвитку релігійно-моральних засад членів своєї родини, а пізніше усувається від справ, оскільки не є рівною чоловікові. У цьому контексті з огляду на гендерну політику сучасного світу спостерігається феномен порушення принципів гендерної рівності.

Жінка - це дбайлива дружина, любляча матір, гарна господиня у домі, член певного суспільства. Це "природне" призначення жінки. Натомість, на думку православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, самостійна діяльність жінки, її ініціативність не повинні проявлятися. Хоча історія християнства наводить приклади активної діяльності жінок: Марія Магдалина; рівноапостольна цариця Олена; просвітниця Грузії Нонна та інші. Їх участь у соціально-громадському житті носила характер обов'язку перед Батьківщиною, родиною, а не була спрямована на конкуренцію у справі визнання рівності поміж жінками та чоловіками. Православна церква також визнала їх непосильну участь, присвоївши звання святих рівноапостольних жінок.

Якщо діяльність жінки носила соціально-активних характер, то вона могла виконувати ролі керівниці, наставниці і виховательки в жіночих навчальних закладах або у приватних будинках, в яких рідна матір через низку несприятливих обставин сама не в змозі брати безпосередню участь у вихованні своїх дітей. "Дівчинка, яку віддали у навчальний заклад, відірвана від дому, подібно до сироти" [2, с. 430]. Відповідно її фізичний розвиток, моральне життя, релігійна спрямованість розуму залежать від людей, які беруть відповідальність за виховання цієї дитини - стають "некров- ними" матерями. "Велика нагорода їм за те, якщо в розумі своїх вихованок вони закладуть ті життєві основи святої віри, які не пояснить наука, ті істинні поняття про Бога, які у майбутньому житті вихованки послугують причиною радощів, опорою у всіх життєвих випробуваннях проти спокус світу і підштовхнуть до творення благородних справ" [2, с. 431]. З великим успіхом жінка, на думку православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, носила звання наставниці не тільки у жіночих училищах, але й чоловічих, особливо у класах закритого типу, де відчувалася нестача належного піклування про дітей і ніжно-сердечного впливу на них. "В першому і другому класах діти живуть більше почуттями, аніж розумом, тому жіноча ніжність, ласка, сльози, посмішка можуть впливати на ніжне серце дитини більш благотворно, аніж повчання чоловіків" [2, с. 431]. Таким чином, завдяки ніжності та чуттєвості жінка отримувала перевагу над чоловіком.

Одним із вагомих аспектів жіночого начала була благодійна діяльність: участь у різноманітних благодійних проєктах, догляд за хворими, акушерство. Повне любові серце жінки здатне швидше відгукуватися на заклик про допомогу від людини, яка страждає. Особливе призначення мала дружина священнослужителя. Її діяльність не обмежувалася такими звичними соціальними ролями, як добра матір, любляча дружина, досвідчена господиня, оскільки вона допомагала своєму чоловікові в поширені серед народу істинних християнських понять про Бога і праведне життя, розділяла горе і радість бідного сільського народу, ділилася своїми знаннями, досвідом і останніми грошима. До неї часто приходили за порадою і допомогою, вона була ключовою ланкою зв'язку священика з народом.

Істинне призначення жінки, її життєтворчість розкривалися з посиланням на Слово Боже, в якому вона пізнавала істину та світло. "Слово Боже просвітить її розум світлом правдивої істини і зігріє серце дієвою, живою любов'ю до Бога і ближніх" [3, с. 467]. Жінка свідомо осмислювала євангельські істини завдяки правильній науково-релігійній освіті, а також крізь призму морально-релігійного сприйняття серцем праведних істин Христової віри. Вона, на переконання православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, збагачувала розум науковим пізнанням явищ навколишнього світу. Із активним розвитком наукового прогресу роль жінки ще більше посилювалася, оскільки її вплив на суспільство полягав у порятунку від зла, втрати моралі, безвір'я і безбожжя.

Особливо важливим було здобуття освіти жінками священнослужителів, які в соціальній ієрархії займали далеко не останнє місце. Коло інтелігентного спілкування для сільського священика обмежувалося комунікацією із власною дружиною, тому її всестороння освіченість повинна включати знання з різних галузей знань. Закономірно, що жінка у соціумі грала багато ролей: дружини, матері, виховательки, "просвітниці" неосвіченого люду у приході, господині дому тощо. Тому необхідними для неї були, на переконання православного духовенства Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття, знання з наступних предметів: "священної та церковної історії, катехізму, знання церковного богослужіння і церковного приладдя, педагогіки, російської і церковнослов'янської мови, вітчизняної писемності та літератури, вітчизняної та загальної історії, географії, арифметики, основ медицини, ведення домашнього господарства, рукоділля, музики" [3, с. 470]. Знання іноземних мов було необов'язковим, натомість визначалася вагомість занять музикою, оскільки вони розвивали естетичний смак, чуттєвість, зменшували розумову та фізичну напругу.

Освіта жінок священнослужителів носила релігійну спрямованість - духовно-моральний вимір внутрішнього світу формувався на суворих християнських догматах, вченні Господа, християнській моралі. Священик та його дружина були прикладом істинної християнської побожності. Цьому сприяло правильне навчання й виховання майбутньої дружини священика, починаючи з малих років, зокрема, через навчання в жіночих духовних училищах, в яких панувала аура правильного наукового пізнання і суворого християнського виховання: "Утвердження розуму в істинах християнського Богопізнання, серця в любові до Бога і ближніх. На це повинні бути підготовлені та спрямовані розумові та духовні сили майбутньої дружини священнослужителя до виконання її обов'язку в такій мірі, щоб вона з'явилася у своєму служінні з достатнім запасом наукових і релігійних знань, з повним осмислення свого обов'язку і ще з більшим запасом віри в Бога і надії на Його доброту, з любов'ю до Спасителя, до Його святої церкви, чоловіка, близьких, і з повною готовністю цілком присвятити себе виконанню покладених на неї обов'язків" [4, с. 514].

З метою популяризації жіночої освіти, навчання та виховання майбутніх дружин священнослужителів волинське православне духовенство кінця ХІХ - початку ХХ століття ініціювало відкриття жіночих духовних училищ, оскільки на той час поширеною була думка, що освіта, яку здобували дівчата у гімназіях при існуючих тогочасних монастирях, була недостатньою для їх майбутньої ролі дружини священнослужителя. Для створення такого навчального закладу було обрано місто Кременець, що обумовлено близьким розташуванням даного населеного пункту до залізниці. Окрім того, відкриття жіночого єпархіального училища у згаданому місті благотворно впливало у педагогічному плані на місцеву тогочасну семінарію: давало семінарським викладачам заняття у вільний час, збагачувало їх матеріальне становище (хоча на перших порах викладачі погоджувалися навчати учениць безкоштовно або за низьку оплату), було причиною осілого способу життя.

Духовне жіноче училище в місті Кременці було відкрите 31 серпня 1881 року. Перші вступні випробування до новоствореного навчального закладу відбулися 15-16 жовтня. За їх результатами на навчання зараховано 34 учениці з сімей православного духовенства. Зміст положення щодо відкриття подано наступним чином: "Надати Його Преосвященству можливість відкрити у місті Кременці жіноче училище першочергово у вигляді приватного закладу духовенства з пред'явленням до нього тих вимог, які висуваються стосовно єпархіальних жіночих училищ, з тією метою, щоб з часом, коли цей заклад розвинеться і буде фінансова можливість утримання трьохкласного або шестикласного єпархіального жіночого училища - подбати про перетворення його у Єпархіальне жіноче училище з правами, вказаними в ХУІ главі Уставу єпархіальних жіночих училищ" [8, с. 2].

Викладацько-педагогічний колектив училища склали відомі вчителі, богослови Волинського краю, кращі студенти Волинської духовної семінарії. Головною метою створення даного навчального закладу було релігійно-моральне виховання дівчат, що відповідало завданням поширення православних ідей на Волині [9, с. 1055]. Реалізація таких завдань була можливою завдяки активній діяльності православного духовенства Волинської єпархії Свято-Успенської Почаївської лаври, зокрема Ди- митрія, архієпископа Волинського та Житомирського, епископа Острозького Віталія; викладачів регіональних релігійно-освітніх закладів, насамперед, Волинської духовної семінарії у м. Кременці (ректор - протоієрей Олександр Хотовицький).

Вони всіляко підтримували та поширювали православні ідеї, проводили активну просвітницько-роз'яснювальну роботу серед православних мирян, парафіян храмів і, що особливо важливо, серед тогочасної молоді. Їх діяльність з часом принесла плідні результати: багато батьків переводили своїх дочок у новостворене училище із інших освітніх жіночих закладів краю. До учениць жіночого училища висувалися низка вимог, виконання та дотримання яких було головною умовою успішного вступу та навчання у даному навчальному закладі. Перш за все були поставлені вікові обмеження: до навчання у відкритому першому класі училища приймалися дівчата віком 9-12 років, які вміли хоча б елементарно читати і писати російською мовою, знали тексти загальновживаних молитов із частковим розумінням їх змісту [7, с. 106].

Професійний рівень викладацького складу, якісна організація навчально-виховного процесу, ефективна система регламентування діяльності педагогів і вихованок, постійний контроль за дотриманням нормативних вимог сприяли тому, що діяльність Волинського єпархіального жіночого училища здійснила відчутний вплив на розвиток тогочасних духовно-релігійних та культурно- освітніх процесів на теренах Волині.

У підсумку можна зазначити, що у дослідженні з'ясовано основні важелі світоглядно-релігійних поглядів православних діячів Волині кінця ХІХ - початку ХХ століття у справі осмислення сутності жінки та її ролі у соціальному просторі, здобуття релігійної освіти. Таким чином, детерміновано головні засади сутнісного змісту образу жінки: наставниця, дружина, приклад для наслідування, надійна опора для чоловіка, володарка "домашнього храму", берегиня чистоти та миру в родині, вихователька майбутніх поколінь, дружини священнослужителя. Зазначені якості жіночої сутності були можливі лише через відповідний рівень науково-релігійної освіти, яку тодішні вихованки черпали в жіночих духовних училищах. Однак варто також зауважити, що серед беззаперечних "якісних" показників тогочасного образу жінки, її роль в цілому як активної учасниці соціального суспільства пригнічувалася і навіть повністю заперечувалася.

Запропонована у дослідженні проблема розкриття сутності образу жінки, здобуття нею освіти, виконання низки інших зобов'язань дає уявлення про систему її осмислення в кінці ХІХ - на початку ХХ століття на Волині у середовищі місцевих церковних діячів, тому перспективним напрямком подальших досліджень у цій актуальній темі є компаративні аналіз осмислення сутності жінки сучасними богословами, науковцями, філософами у контексті модерного гендерного та православного дискурсу.

Список використаних джерел