Роль та функції архітектури в філософських утопіях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет будівництва та архітектури

Роль та функції архітектури в філософських утопіях

Гринько О.А., кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії

Київ, Україна

Анотація

Архітектура, як знаряддя організації простору - важливий структурний компонент більшості філософських утопій. Вона є предметним зримим вираженням соціального, тому автори філософських утопій намагаються використати архітектуру як наочно-символічне вираження досконалості соціуму.

Можна стверджувати, що архітектурна складова будь- якої філософської утопії - символічне віддзеркалення закладе-них в неї ідей. Символічне навантаження закладалось і в гео-метричну форму утопічного поселення.

Характерна ознака геометрії утопічних міст - їх ізольова-ність, статичність, відсутність можливості розвитку.

Крім того, архітектура у філософських утопіях виконува-ла виховну функцію. Остання полягала в такій організації про-стору, яка б сприяла виробленню правильної поведінки грома-дян ідеальної держави. У дидактичному аспекті цікавими були спроби використання архітектури для безпосереднього набут-тя знань та додаткового ідеологічного тиску на населення.

Загалом, архітектура у філософських утопіях є важливим інструментом реалізації тих соціальних завдань, які ставили перед собою їх автори.

Ключові слова: філософська утопія, архітектура, утопіч-ні проекти, суспільство.

Architecture as an instrument of organizing living space is an important structural component of most philosophical utopias. Sin-ce it is a substantive visual expression of the social aspect, the au-thors of philosophical utopias try to use architecture as a visual and symbolic expression to show the perfection of society.

We can state that the architectural component of any philo-sophical utopia is a symbolic reflection of the ideas embedded in it. Geometrical shapes of the utopian settlements were not lacking symbolism either.

A characteristic feature of the geometry of utopian cities is them being isolated, static, with no signs of further development.

Besides that, architecture in the philosophical utopias served the purpose of education. The latter was an organization of space that would facilitate the production of correct behavior in the citizens of such ideal state. What is interesting from the didactic perspecti-ve, there were attempts to use architecture for direct acquisition of knowledge and to put additional ideological pressure on the citizens.

Architecture in philosophical utopias appears to be an impor-tant tool to perform social tasks which were set by their authors.

Keywords: philosophical utopia, architecture, utopian projects, society.

Прагнення ідеалу, досконалості завжди було в природі людини. Ще Ф. Бекон, описуючи похибки у процесі пізнання, а саме «ідоли роду», зазначав, що людський розум схильний надавати речам біль-шу структурованість і порядок, аніж це є насправді [1, с. 308]. До цих речей можна віднести і соціум. Від самого початку існування філософії мали місце два напрямки ставлення до соціальної реальності: умовно прагматичний та утопічний. Представники першого намагались виходити з реалій, враховую-чи справжню природу людини, як вони її розумі-ли. Представники другого - прагнули ідеалу, якого зазвичай не існувало в дійсності, але якого можна було спробувати досягти певними методами задля щасливого майбутнього людства.

Сам термін «утопія» походить від назви загаль-новідомої праці Томаса Мора і етимологічно озна-чає «місце, якого немає». Термін вживається в кіль-кох значеннях: як проект найкращого соціального устрою, ідеального суспільства, чогось, що немож-ливо втілити в реальне життя.

В історії філософії до ХХ сторіччя термін мав скоріше позитивне забарвлення, найбільш відо-мі філософські утопії розглядалися як своєрідний взірець, ідеал суспільних прагнень. У ХХ сторіч-чі відразу з двох позицій видатними філософами ведеться наступ на утопію. З одного боку, Герберт Маркузе в своїй програмній статті «Кінець утопії» проголошує принципову досяжність в сучасному світі тих цілей покращення суспільного устрою, які ставили перед собою філософи-утопісти, а отже відмирання утопії, як неможливого [2]. З ін-шого - Карл Поппер тісно пов'язує утопію з тоталі-таризмом, фактично звужуючи її смислове поле до ідейного підгрунтя реально існуючих тоталітарних режимів. Подібні погляди висловлюють Йоахім Фест в роботі «Розвіяний сон. Кінець утопічного віку», Ральф Дарендорф в збірці праць «Тропи з утопії. Роботи з теорії та історії соціології», Ханна Арендт «Витоки тоталітаризму» та інші. Проголо-шується крах утопії, її безперспективність та по-тенційна небезпека. Термін «утопія» набуває від-верто негативного змісту. Ця лінія стає практично домінуючою в 90-х рр. ХХ ст. після краху соціаліс-тичного устрою в країнах Східної Європи та при-пинення існування СРСР. Крім того, проти утопії виступали прагматики: не варто витрачати час на нездійснені проекти, слід сприймати світ таким як він є та зосередитись на дійсності. Втім, з початком ХХІ сторіччя з'являється все більше праць, автори яких стають на захист утопій, як проектів, що спо-нукають людство до змін на краще. Утопіям відво-диться роль якісних мрій, фантазій, що змальову-ють перед людством нові горизонти і спонукають рухатись вперед. В цьому руслі написана стаття Ріхарда Зааге «Виправдання утопії», праці Піте-ра Фіттінга, «Археологія майбутнього» Фредріка Джеймсона, «Утопія для реалістів. Як побудувати ідеальний світ» Брегмана Рутгера та інші.

Щодо розкриття зв'язків між архітектурою і утопією слід відзначити програмну роботу А.Іконнікова «Утопічне мислення та архітектура», дисертацію О. Ус «Архітектура в контексті уто-пічної свідомості», докладний розбір архітектур-них проектів в класичних філософських утопіях міститься в «Архітектурі радянського авангарду» С. Хан-Магомєдова, статті І. Абеля «Архітектура літературних утопій Відродження». Деякі аспекти проблеми розглянуті в окремих працях О. Кудряв-цева, І. Осіновського, Л. Фірпо, О. Свентоховського. Сенс філософських утопій від античності до сучасності - зробити людину кращою, виправити її природу і, зрештою, зробити соціум досконалим. Задля досягнення цієї мети мислителі використо-вували всі сфери культури, як інструментарій тво-рення людини ідеального соціуму.

Ще з часів Просвітництва з'являються теорії впливу зовнішнього фізичного середовища на фор-мування характеру кожної конкретної людини і ментальності цілих народів. Перш за все, це вплив природнього середовища, зокрема ландшафту [3], по-друге, штучного - архітектури. В силу умогляд-ності, відірваності удаваних утопічних поселень від реальних географічних об'єктів особливу увагу приділяли саме останній. Архітектура як штучне рукотворне середовище виконувала відразу кілька функцій, в тому числі неспіцефічних.

В більшості утопій велика увага приділяється організації простору. Архітектура виступає знаряд-дям такої організації. Вона є предметним зримим вираженням соціального і тому не дивує прагненя авторів соціальних утопій використати архітектуру як наочно-символічне вираження досконалості со-ціуму.

В будь-якій філософській утопії домінують одна чи кілька основних ідей, реалізації яких під-порядковані всі компоненти соціальної структури. Архітектура візуалізує ці ідеї, є їх символічним від-дзеркаленням. Так, якщо ідеалом утопічного сус-пільства є справедливість та рівність, простота та невибагливість, то й архітектура ідеальної держави підкреслює саме ці риси. Наприклад, ідентичністю міст, їх тотожною типовою забудовою, простою і утилітарно прагматичною водночас. «Хто пізнає одне місто утопійців, той пізнає всі, до такої міри вони схожі між собою» [4, с. 54]. Автор цих слів, Томас Мор, в архітектурному плані робить наголос на функціональності, практичності, однотиповос- ті. Кожне з 54 міст його «Утопії» ідентичичне ін-шим. На прямі вулиці суцільною лінією виходять фасади однакових трьохповерхових будинків з по-логими дахами, задні двори яких облаштовані са-дами. Всі будівлі однотипові і однакові за декором. Філософ практично не звертає увагу на естетичну функцію архітектури. Мінімалізм, возведений в аб-солют, і сувора функціональність в усьому - ось ін-струменти суспільного добробуту, на думку Мора. Архітектура підпорядкована цим потребам і водно-час формує, репродукує їх. Та сама схема прослід- ковується у інших утопістів.

Так, у Кампанелли повне домінування колектив-ного над індивідуальним в архітектурному плані підкреслюється відсутністю місць для усамітнен-ня. Радіальні кільця однакових будинків-гуртожит- ків, будинків-інтернатів, майстерень, складських приміщень, широкі вулиці між колами будинків для колективних занять спортом, військових вправ, широка площа на верхівці пагорба з величезним храмом в центрі [4, с. 132-133]. Сам простір органі-зований таким чином, що людина постійно перебу-ває в колективі. У навчанні, в праці, на відпочинку вона завжди серед інших, завжди на виду. архітектура філософський утопія геометричний

Те саме суворе підпорядкування коллективно-му, зокрема архітектурними засобами, прослідко- вується в соціальних проектах Р. Оуена. Створе-ний ним у 1833 року проект комуни базувався на ідеях філософа про виховання людини зовнішнім середовищем. Отже, автору потрібно було змінити буття робітників, змінивши організацію простору навколо них. Поселення мало квадратну форму по периметру, сформовану суцільною лінією будівель, в яких розміщувалось все необхідне для спільного життя: гуртожитки, бібліотека, школа, танцюваль-ні зали, вітальні для колективного відпочинку, об-серваторія, пивоварня, кухня, їдальня, музей тощо. Внутрішній простір симетрично поділявся алеями, в центрі - консерваторія і місця для відпочинку. За периметром знаходились сільськогосподарські угіддя [5, с. 280; 6]. Всі робітники, завдяки поді-бному плануванню, фактично весь час перебували у полі зору один у одного, працюючи, відпочиваю-чи і мешкаючи разом. Всі будівлі, поєднані в єдине ціле - свого роду надбудинок, подібно до того як і всі мешканці комуни мусили скласти єдиний колек-тивний організм. Згідно з намірами Оуена, в комуні усувалась приватна власність, а розподіл мав від-буватися згідно з потребами. Архітектурний проект 1833 року сприяв цим планам, теоретично усува-ючи можливості для індивідуального егоїстичного життя в коммуні. Ніяких індивідуальних будинків, фактично жодного місця для усамітнення.

Подібна реалізація основних ідей засобами ар-хітектури прослідковується і в інших утопіях.

Філософські утопії глибоко символічні. Цій символіці підпорядковані всі їх складові. В архі-тектуру утопій також закладається чіткий симво-лічний зміст, від задуму, композиції до матеріалів будівель, кольорових рішень інтер'єру і, звичайно, назви. Так, одна з найбільш еталонних філософ-ських утопій має назву «Місто Сонця», що вже само по собі є символічним і повторюється неодно-разово, як в менш відомих філософських творах, так і в спробах фактичної реалізації архітектурних проектів досконалих міст. Символічно-метафорич-не значення сонця, як світла, причини будь-якого блага, неперевершеної досконалості та добра, знаходиться на поверхні. Подібне сприйняття ще більше підкреслюється білим кольором мурів і бу-дівель. Місто, на думку Кампанелли, має бути по-будовано на пагорбі, верхівку якого відведено під площу, в центрі якої знаходиться храм. Кордони поселення обмежені формою кола, вулиці поділя-ють його на сегменти і збігаються в центрі, як про-мені сонця. Все разом створює вражаючий образ досконалого міста, який є дуже привабливим для утопічної свідомості й досі.

Одна з останніх спроб реалізації подібного проекту була здійснена віссаріонівцями (Церква останнього завіту) в Сибіру. План екопоселення цієї релігійної громади з тотожною назвою дуже нагадує архітектурну складову утопії Кампанелли: той самий храм в центрі площі на верхівці гори, вулиці-промені, чітка ярусна забудова. Смислове навантаження цього «Міста Сонця» інше, а симво-лічне майже збігається з оригіналом. Наразі міста в запланованому вигляді не існує, але концепція його забудови є і навіть потроху реалізується, нехай і в іншому, більш наближеному до реалій вигляді. Так само привабливою залишається і назва - «Місто Сонця» та її похідні. Наприклад, ще одна сучасна утопія з спробою практичної реалізації має не менш символічну назву Ауровіль - «Місто Сві-танку».

Символічне навантаження закладалось і в гео-метричну форму утопічного поселення. Геоме-тричним формам взагалі надавалось величезне значення, адже кожна форма має своє змістовне на-повнення, символічний контекст, який достатньо легко зчитується. Змальовуючи план ідеального міста філософи-утопісти обирали для цього чіткі геометричні фігури: коло, квадрат, спіраль, зірку, рідше - подобу людського тіла.

Найчастіше використовувалось саме коло, яке ще з давнини вважалось досконалою фігурою. Коло як символ має багате смислове навантажен-ня. Ще з часів давнього Египту це символ сонця. Поширеними тлумаченнями є також символ всес-віту, вічності та нескінченості (фігура замкнена, не має початку і кінця, кожна точка окружності рівновіддалена від центру). Відомі також й інші сакральні сенси, що вкладаються в цю форму різ-ними релігіями та містичними течіями. У христи-янстві, наприклад, це абсолют, божественна сила. Популярним є тлумачення кола як оберега від злих сил. І ще десятки інших змістів від сакральних до прагматичних. Тобто коло в символічному сенсі легко використовувати для архітектурного впоряд-кування простору утопічних поселень. Загальнові-дома думка Платона, що коло є найкращою, найдо-сконалішою геометричною фігурою. Відповідно, саме її філософ вважав найбільш підходящою для ідеального міста. Згідно з його діалогом «Тімій», саме таку форму міської забудови мала легендарна Атлантида. Таку ж форму він пропонує для свого власного проекту ідеальної держави. «Все місто потрібно розмістити колами, що піднімаються до височини, заради доброї захищеності і чистоти» [7, с. 1133-1134].

Крім цих сенсів для архітектури утопічних по-селень принциповою є обмеженість внутрішнього простору рамками геометричної фігури. Коло для таких цілей підходить найкраще. У формі кола планувалось ідеальне місто Платона, місто Сонця Кампанелли, Ікара Етьєна Кабе, проект міста-сада Ебінезера Говарда, «Проект Венера» Жака Фреско та інші. В центрі кола знаходиться будівля, що сим-волізує напрямок утопії, або є виразом її основної ідеї. Так, наприклад, в центрі теократичного міста Сонця Т. Кампанелли - храм, у центрі проекту тех-нологічного поселення Ж. Фреско - інформацій-ний центр в формі земної кулі.

Крім символізму, колу в архітектурних про-ектах соціальних утопій надаються і прагматичні пояснення: від кращої можливості оборони до еко-номії часу і палива при пересуванні громадян по місту.

Другою за використанням формою утопічних міст є квадрат. Ця універсальна рівнобічна фігура символічно виступає як одна з основних моделей структурування світу. Асоціюється з міцністю і стійкістю. Квадрат також символізує впорядкова-ність і структурованість, що протистоїть хаосу. В архітектурі квадрат є однією з основних форм. В утопічних соціальних проектах використовується достатньо часто. Геометрична рівнобічність фі-гури дозволяє вживати її як архітектурний аналог філософської ідеї рівності. До того ж, квадратами легко маніпулювати, поділяючи їх на менші або об'єднуючи в більші просторові форми, що дозво-ляє підсилити елемент уніфікації засобами архі-тектури. Так в утопії Мора кожне квадратне місто поділялось на чотири квадратні частини повністю тотожні між собою. Однакові кварталі поділені од-наковими прямими вулицями з однаковими будин-ками і однаковими ринковими площами акценту-вали основну авторську ідею рівності всіх грома-дян між собою. Квадрат також візуально замикає простір утопічного поселення, протиставляючи внутрішню впорядкованість зовнішній асиметрії. І трактуватися це також може метафорично як про-тиставлення гармонійного ідеального суспільства суспільству реальному недосконалому и неспра-ведливому. Квадратну форму для своїх ідеаль-них поселень крім Мора обирають Й. В. Андреа (протестантська утопія «Християнополіс), Д. Ве- рас (соціалістична утопія «Історія северамбів»), Р. Оуен (проект комун).

Інші геометричні форми використовуються на-багато рідше. Але вони не менш символічні і вбу-довані в соціальний концепт проекту.

Так, «Місто Світанку» Ауровіль заплановано в формі спіральної галактики. Навіть етапи будівни-цтва цього поселення мали символічні назви: «Ту-манність», «Галактика, що проявляється», «Галак-тика». Спіраль тлумачиться в данному випадку як розвиток, спіралевидна галактика - символ всеза-гальності, гармонії, усвідомленості, незалежності від етнічного, майнового та соціального статусу. В центрі поселення - сферичний храм Матримандір (Храм Матері), що ніби виростає з дванадцяти пе-люсток - символ Землі, яка, розкриваючись, дарує народження новій ері, «символ відповіді Божестве- ного на людське прагнення до досконалості» [8; 9]. За архітектурним планом, від храму розходяться спіральні рукави галактики, що поділяють місто на тематичні сектори: культурний, житловий, між-народний, індустріальний. Звичайно такий симво-лічний архітектурний проект має не менш значуще філософське наповнення.

Ауровіль позиціонується як місто, що належить всьому людству, вільне від ворожнечі, етнічних, релігійних, класових забо-бонів та нетерпимості у будь-якому прояві, місто справжньої рівності, духовного зростання та само-розвитку, що єднає всіх хто прагне життя, позбав-леного матеріальної меркантильності та інших вад нашого світу. Все майно, враховуючи житлові при-міщення, належить міській громаді, на території міста немає обігу готівки; культурні заходи, освіта і медицина безкоштовні. Громадяни Ауровіля ма-ють віддавати частину зароблених коштів на роз-виток міста, а також залучаються до суспільних ро-біт. Структурно місто складається з громад, що но-сять символічні назви: «Милість», «Братерство», «Спрямованість» тощо, члени яких мешкають ра-зом в будинках, оточених садами. Наразі, місто в запланованому вигляді недобудовано, проект роз-вивається набагато повільніше ніж задумувалось, а можливість стати мешканцем цього «мосту між минулим і майбутнім» дедалі ускладнюється.

Зустрічаються також варіанти використання гео-метричної форми зірок з різною кількістю проме-нів. У період Відродження - це проекти ідеальних міст-фортець, на зразок реалізованого в дійсності італійського містечка Пальманова, побудованого в формі дев'ятипроменевої зірки. Така форма вважа-лась найкращою для оборони, а також досконалою в естетичному плані. Крім того, більшість проектів поселень у формі зірки символічно пов'язані з Ві- флеємською зіркою. Останню, як правило, зобра-жують з вісьмома променями, але загалом кількість променів коливається від чотирьох до чотирнадця-ти. Віфлеємська зірка, як загальновідомо, є симво-лом Різдва, тобто народження Спасителя, початком нової ери в історії людства. Подібні архітектурні рішення в містобудуванні існують і зараз, напри-клад, саме так в підсумку має виглядати місто Сонця (офіційна назва Обитель Світанкова), що будується громадою Церкви Останнього Завіту в Сибіру. По-селення на плані має вигляд віфлеємської зірки, ву- лиць-променів чотирнадцять. Крім канонічної трак-товки чотирнадцяти променів Віфлеємської зірки як кількості зупинок хресного шляху Ісуса в Ієрусалі- мі, це ще і нагадування про дату народження нового втілення Христа, Віссаріона, що є засновником цієї неорелігії (народився 14 січня).

Якою б не була геометрична форма утопічних міст, вона чітко фіксує кордони поселення, уне- моживлюючі його розширення. Фактично кожне з міст соціально-філософських утопій, що містять опис архітектури поселення, обмежують макси-мальну кількість населення певною сталою циф-рою. Наприклад, будь-яке місто «Утопії» Мора складається з 6000 родин, комуни Оуена розрахо-вані на 2000 осіб, сучасний утопічний проект Ау- ровідь на 50 тисяч (реальних мешканців насьогодні приблизно 2,5 тисяч) тощо. В усіх проектах зазна-чено неможливість росту чисельності населення поза зазначеними цифрами.

Характерна ознака геометрії утопічних міст - їх ізольованість, статичність, відсутність можливості розвитку. В філософському плані це зрозуміло: до-сконале, ідеальне - найвищий рівень, що потребує тільки збереження і підтримки наявного. В плані практичної спроби реалізації архітектурних скла-дових утопій завжди виникали труднощі внаслідок саме відсутності гнучких схем розвитку, необхід-них для кожного живого реального міста. Таким, наприклад, є містечко Пальманова на північному сході Італії будівництво якого розпочалось напри-кінці 16 сторіччя за проектом архітектора Вінчен- цо Скамоцці. Побудоване у формі дев'ятикутної зірки, місто-фортеця цікаве своєю досконалою гео-метричною формою, у повній відповідності з ро-зумінням ідеального міста того часу. Але разом з тим, внаслідок своєї завершеності, вона застигла, позбавлена можливості «накопичувати відбитки часу, збагачуючись по мірі розвитку» [10, с. 33]. Крім інших завдань на архітектуру в філософ-ських утопіях покладається неспецифічна для неї виховна функція. Перш за все, це стосується мо-рального виховання. Вважалося, що досконала геометрична форма утопічних міст буде найкра-щим чином впливати на мешканців, виховуючи в них необхідні чесноти. Адже, якщо навкруги все ідеально, то і люди будуть прагнути досконалості.

Крім того виховна функція архітектури у філо-софських утопіях полягала в такій організації про-стору, яка б сприяла виробленню правильної пове-дінки в громадянах ідеальної держави. Відповідно до того які ідеї домінували в тій чи іншій утопії змінювався і ідеал такої поведінки. Так, якщо, на думку автора утопії, домінувати мало колективне над індивідуальним, простір організовувався таким чином, аби всі громадяни постійно перебували на виду один у одного. У подібних проектах підкрес-лено немає місць для усамітнення, індивідуаль-ного відпочинку: гуртожитки, їдальні, концертні зали, стадіони, бібліотеки, зали для колективного дозвілля - все життя має проходити під взаємним контролем і наглядом.

І, навпаки, утопічні проекти, спрямовані на са-морозвиток людини, її духовне зростання містять значну кількість інтимних місць де можна залиши-тись наодинці з собою - зали для медитацій, сади, парки...

Те ж саме стосується конкретних архітектур-них споруд. Будівлі (прекрасні, чи навпаки прості в залежності від символіки утопії) своїм виглядом мали сприяти вихованню в громадянах відповід-них чеснот. «Приємно б було бачити місто, що має вигляд єдиного будинку», - писав Платон щодо ба-жаного архітектурного вигляду ідеальної держави [7, с. 1133-1134]. Зрозуміло, що це відповідає його ж твердженню: «Мають бути здійснені всі можливі міри задля викорінення з нашого життя будь-якої риси індивідуалізму» [7, с. 739]. Вихованню пере-ваги колективного над індивідуальним, відчуття рівності та взаємодоповнюваності сприяє і одноти- пова забудова, повна тотожність житлових будин-ків в утопії Мора. У більш пізній колективиській утопії «Подорож до Ікарії» Етьєна Кабе на вулицях також однакові будинки, але вулиці не тотожні одна одній, кожна має свою неповторною забудову. Під-креслюється водночас рівність (будинки на кожній вулиці однакові) і відсутність тотальної уніфікації (ця однаковість на кожній вулиці своя).

У дидактичному аспекті цікавими є також спро-би використання архітектури для безпосереднього набуття знань та додаткового ідеологічного тиску на населення. В даному контексті особливо ціка-вими є ідеї Кампанели. Стіни будинків його уда-ваного міста мали бути розмальовані тематично і візуалізувати інформацію з астрономії, природо-знавства, історії, суспільного життя та інших наук. Такий собі глобальний принцип наочності - місто, як величезний навчальний посібник. Вихованню патріотизму сприяли статуї героїв, винахідників та видатних громадян розміщені на вулицях і площах. Тобто, все місто в архітектурному плані виступа-ло величезним освітнім та виховним полігоном з формування ідеальних громадян.

Цікаво, що саме ця концепція використання архітектурних споруд в якості своєрідних освітньо-виховних стендів у свій час сподобалась В. І. Леніну. За словами першого радянського наркома культури А. В. Луначарсько- го, Ленін запропонував замість фресок і малюнків на стінах будівель «.. .розкидати стислі, але виразні написи, що відображають найбільш тривалі корінні принципи і лозунги марксизму, також, можуть бути міцно збиті формули, що надають оцінку тій чи ін-шій видатній історичній події» [11, с. 171]. А також широко розміщувати скльптури, пам'ятники, ба-рельєфи філософам, науковцям, діячам мистецтва діяльність яких є важливою для соціалістичної держави. Ленін називав це монументальною про-пагандою і в подальшому подібні наочні засоби, включаючи плакати та мозаїчні панно, широко ви-користовувались в СРСР як один з важливих еле-ментів виховання радянської людини.

Загалом слід зазначити, що архітектура в філо-софських утопіях є важливим інструментом реаліза-ції тих соціальних завдань, які ставили перед собою їх автори. І на взаємин, філософські утопії сприяли розвитку архітектурних утопічних проектів, які не-сли символіку філософських першоджерел, що ви-кликали їх до життя. Певні елементи цих проектів стали візитною карткою цілком реальних міст.

Список використаних джерел

1. Бэкон Ф. Великое Восстановление Наук. Сочине-ния в 2-х томах - Том I.- М.: Мысль, 1977 - 567 с.

2. Маркузе Г. Конец утопии //Логос - 2004 - №6. - С. 18-23.

3. Лакуша Н. М. Ландшафт як чинник формування національної ментальності і культури //Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. - 2019.- Вип. 149 (№10), Ч.2. Філософські науки.- С. 62-66.

4. Мор Т. Утопія, Кампанелла Т. Місто Сонця/Т. Мор, Т. Кампанелла - К.: Дніпро, 1988 - 207 с.

5. Оуэн Р. Избранные сочинения. Том 1- М.-Л.: Из-дательство Академии наук СССР, 1950 - 416 с.

6. Хан-Магомедов С. Архитектура советского аван-гарда. Книга 2. Социальные проблемы.- М.: Стройиздат, 2001.- 712 с.

7. Платон. Полное собрание починений в одном томе - М.: Альфа-книга, 2013 - 1311 с.

8. Иконников А. В. Утопическое мышление и архи-тектура - М.: Архитектура-С, 2004 - 400 с.

9. Луначарский А. В. Человек Нового Мира// Ле-нин о монументальной пропаганде,- М.: Издательство Агентства печати Новости, 1980 - 404 с.

References

1. Bacon F., 1977. `Velikoe Vosstanovlenie Nauk. So- chineniya v 2-h tomah. Tom 1 (Novum Organum)', M., 567 p.

2. Marcuse H., 2004, `Konets utopii (The End of Uto-pia)'. Logos, №6, pp.18-23.

3. Lakusha N. M, 2019, `Landshaft yak chynnyk formu- vannya nacionalnoyi mentalnosti i kultury (The landscape as a factor for formation of national mentality and culture)'. Hyleya: naukovyj visnyk. Zbirnyk naukovyx prac', V 149 (№10), pp. 62-66.

4. More T., Campanella T., 1988, `Utopija. Misto Soncja (Utopia. The City of the Sun)'. K., Dnipro, 207 p.

5. Owen R., 1950, `Izbrannyie sochineniya. Tom 1 (The Selected Works. Volume 1)', M - L., 416 p.

6. Han-Magomedov S., 2001, `Arhitektura sovetskogo avangarda. Kniga 2. Sotsialnyie problemyi (The architecture of the Soviet avant-garde. Book 2. The Social problems)', M. 712 p.

7. Platon, 2013, `Polnoye sobraniye sochineniy v odnom tome (The Complete collection of fixes in one volume)', M., 1311 p.

8. Ikonnikov A., 2004, `Utopicheskoye myshleniye i arkhitektura (Utopian thinking and architecture)', M., 400 p.

9. Lunacharsky, A., 1980, `Chelovek Novogo Mira (New World Man)', M., 404 p.

Размещено на Allbest.ru